Джеймс Фенімор Купер народився 15 вересня 1789 року у Бурлінгтоні. Батько письменника, Вільям Купер, був суддею та заможним землевласником. У 1774 році він одружився з Елізабет Фенімор. У 1780 році з дружиною і трьома дітьми переїхав до міста Бурлінгтон на лввому березі ріки Делавэр неподалік Філадельфії. Джеймс був 11 дитиною в сім`ї, і вже за рік після його народження родина переїхала у засноване Вільямом Купером поселення - Куперстаун. Це поселення було розташоване неподалік від озера Отсего, тому своє дитинство Джеймс провів споглядаючи чарівну природу, займаючись мисливством, рибальством, прогулюючись лісами.

Батьки Джеймса захоплювалися літературою і музикою. У сім`ї полюбляли читати і обговорювати романи Свіфта і Скотта, п`єси американських драматургів. Любов до читання батьки намагалися прищепити і своїм 15 дітям.

У селищі добре знали відважного, чесного, доброго та відкритого молодшого сина судді Купера. Вільне життя посеред недоторканної природи залишило свій відбиток на юному Джеймсові." Брати Купери, за словами їх сестри Ханни, відрізнялись ”диким норовом, котрий явно свідчив про те, що вони зростали у лісі”" [5; с.4].

Початкову освіту Джеймс отримав у сільській школі з гучною назвою ”Академія”, в якій єдиним учителем з усіх предметів був Олів`є Корі, людина сувора, але добра. Коли юнакові виповнилося 12 років, його відправили у м. Албанія вчитися у Єльскому коледжі. Вже через 2 роки він став наймолодшим студентом Нью-Йоркського коледжу. Навчання давалося йому легко, тому Джеймсові було не цікаво на лекціях, а вихід енергії знаходив у різноманітних витівках, за що був відрахований із закладу. Батькам довелося перейти на домашню освіту. Для нього запросили викладачем священика Уільяма Ніла. Але юнак не хотів вчитися." Джеймс зростав любознавчим, незалежним, запальним юнаком. Норовливий характер шістнадцятирічного сина турбував старшого Купера. Він вирішує віддати хлопця матросом на плавання до Європи на торговому судні" [5; с.6-7].

На судні він проплавав 5 років (з 1806 до 1811 р.), упродовж яких не тільки засвоїв морську справу, а й привчив себе до витримки і дисципліни. 20 лютого 1808 року Джеймс прийняв присягу і отримав патент на перше офіційне звання. В ці роки Купер накопичує різноманітні життєві враження - матеріал для літературної творчості.

22 грудня 1809 року помер батько Дж. Купера. Запалення легень змусило Вільяма Купера злягти на довгий час, тому ще під час хвороби батька, Джеймс отримав відпустку та поїхав до Куперстауну. Після смерті батька юнак у чині офіцера залишив службу, успадкував маєток, одружився і почав займатися сільським господарством. Його дружиною стала Сюзан Августа Делансі, з якою він познайомився взимку." За його словами ” гарна вісімнадцятирічна дівчина”, в яку він одразу закохався і був готовий залишитись з нею, замість повернення на фронт. ” Я покохав її, як може покохати чоловік, й сказав їй про це з усієї прямотою моряка”, - повідомляв Джеймс своєму старшому братові у травні 1810 року" [5; с.10]

У 1811 р. молода родина оселилась у невеличкому маєтку Мамаронек недалеко від Нью-Йорка, з родиною дружини Джеймса. 27 вересня у них народилась перша донька Елізабет. Згодом Джеймс Купер подає у відставку та вирішує переїхати до Куперстауну та зайнятися сільським господарством. У червні 1813 року родина Куперів з двома маленькими доньками вирушає до Куперстауну, але в дорозі Елізабет захворіла та померла.

За декілька років життя у Куперстауні родина вирішує знову переїхати. У 1818 році Купери, з трьома доньками переїжджають до власного будинку у Скарсдейлі. Джеймс отримує кредит, відкриває власну крамничку і купує китобійне судно ”Юніон”. Купер серйозно почав думати про те, щоб зайнятися політикою, але, сам того не очікуючи присвятив себе літературі.

"Одного разу він помітив, що його родина зачитується якоюсь книгою, і сам зацікавився нею. Того ж вечора Джеймс прочитав своїй хворій дружині Сюзан цей сентиментальний роман і, не витримавши примітивізму твору, з обуренням вигукнув: ” Та я сам напишу тобі кращу книжку, ніж ця! ”". [5; с.13]. І написав роман ” Пересторога ” у 1820 році." Перша книга Купера належала до сімейних романів, на відміну від пригодницьких. Це дало підставу одному з пізніших дослідників творчості письменника заявити: ” Ніщо не може нам так переконливо пояснити, як американський Скотт зробив помилку, почавши свою літературну діяльність у якості американської Остін ”" [Там само; с.14]. Дійсно, роман був написаний у дусі сентиментальних англійських романів. Він не приніс ні слави, ні грошей, але сприяв входженню Купера у коло нью-йоркських літераторів.

Незабаром Джеймс Купер отримав посаду рецензента журналу ” Література, нація і критика ” і поставив перед собою мету - написати історію Америки. Ще під час написання ”Перестороги” Купер, за порадою дружини починає працю над новою роботою. "”Задача створити американський норов та американську дійсність так, щоб це зображення зацікавило саме американців" - саме таке завдання ставив перед собою автор, створюючи новий роман" [4; с.7]. У якості теми свого нового роману Джейм Купер обрав війну за незалежність Америки. "В образі центрального героя - рознощика товарів Гарвея Бірча - Купер прославляє простих людей, які самовіддано служать своїй країні. Демократичні вподобання письменника співпадають у романі з відкритою ідеалізацією представників американського командування та їх порядків" [3; с.27]. У 1821 році роман ”Шпигун" було опубліковано та признано початком американського історичного роману. Боротьба за незалежність від Англії повинна була, за думкою Купера, стати боротьбою за незалежність американської літератури. Роман став широко обговорюваним дослідниками літератури, і признаний більшістю з них фундаментом для початку своєрідної незалежної американської літератури. Твір приніс письменнику підставу для порівняння з Вальтером Скоттом. Що найголовніше, саме ця книга стала основою для майбутнього циклу творів про Шкіряну Панчоху і морських романів.

У 1820 році родина Куперів вирішує переїхати до Нью-Йорку. На той час, Купер вже відомий своїм проривом у творчості, але цей прорив не забезпечує подальшого спокійного життя. Настає важкий період, коли йому доводиться продати майно батька, і настає фінансова скрута в родині. У 1822 Купер пише нову книгу ” Піонери ”, котра приносить неочікуваний успіх письменнику та виправляє його фінансове становище. "Роман має підзаголовок " Описова історія", тому американські читачі досі сприймають цей підзаголовок буквально, вважаючи, що Купер описує у романі реальних людей. Стверджують, що прототипами головних героїв були батько та сестра Джеймса Купера. Але за словами доньки письменника, схожість діючих осіб роману з реально існувавшими людьми була загальною: ” У романі було представлено групу людей, а не окремих особистостей ”" [6; с.385]. Сам Купер був вимушений опублікувати спростування цих тверджень, і зазначив, що в романі не описані реальні особистості.

Зі сторінок роману ” Піонери ” перед читачами вперше з`являється першопроходець, слідопит та мисливець Натті Бампо, відомий також під іменами Шкіряна Панчоха, Соколине Око, Довгий Карабін. Цей задерикуватий, грубуватий, балакучий сімдесятирічний мисливець доживає свій вік на березі озера Отсего, у володіннях судді Темпла." Американські літературознавці зазначали, що під час праці над романом до письменника прийшли патріотизм, майстерність зображення та знання людських характерів, що в цьому романі ” реалізм споглядання ” сполучається з ” романтичним оповіданням". Як вже зазначалось, Купер добре знав людей котрих зображав у новому романі. Але американські літературознавці стверджують, що Натті Бампо не мав реального прототипу. Він є узагальнюючим образом мисливця та звіролова, не приймаючого й не розуміючого ” натиску прогресу ” " [5; с. 20].

Ранньою весною 1823 року Джеймс Купер приступає до написання нового роману на морську тематику. Щоб морський роман читався, потрібна була любовна інтрига та хитромудрий сюжет. Купер слідує цим, ним же встановленим канонам. Роман отримує назву ” Лоцман ”. Основний герой роману - таємничий лоцман, в якому сучасники бачили добре відомого в ті роки морського офіцера Джона Поля Джонса, відомого своїми вдалими рейдами. Оснований на власному досвіді морський роман також отримав позитивні відгуки у 1824 році, навіть від такого відомого письменника як Вальтер Скотт.

Новий роман Купера отримав назву ” Останній з могікан або розповідь 1757 року". Події роману відбуваються на 20 років раніше останньої книги майбутньої пенталогії. В цьому романі Купер вперше виводить на перший план у якості головних героїв Натті Бампо та його двух друзів індійців Чингачгука та Ункаса, батька та сина з племені могікан." Джеймс Купер особисто був знайомий з двома вождями індійських племен, які послужили прототипами головних героїв. Автора зацікавили в його нових знайомих ” благородність їх помислів та бездумна мужність". Пригоди героїв у романі описані письменником з талантом митця. Занепадаючи життя індійців, протистояння між індійськими племенами з іншими, війна між англічанами та французами за володіння колоніями - і на цьому фоні особисті долі Соколиного Ока та Чингачгука і Ункаса - все це постає перед читачем нового роману Купера. Саме в цих роман, розповідаючих про знищення індійських племен буржуазною цивілізацією, проявляються критичні тенденції творчості Купера" [3; с.53].

На зароблені гонорари письменник разом із сім'єю у 1827 році вирушає у подорож по Європі., маючи статус американського дипломата. Письменник відвідав Францію, Германію, Італію. Подорож затягнулася на 7 років, але за цей час Купер продовжував свою літературну діяльність. Таким чином, перебуваючи в європейських країнах автор пише романи, присвячені подіям з історії європейських держав: ” Браво ” (1831), ” Гейденмауер ” (1832), ” Палач ” (1833). Європейські романи Купера, події яких відбувались у Середньовіччя, були у той самий час безпосереднім відголоском на події 30-х років XIX століття. В цих романах з позиції американського буржуазного демократа Купер критикує феодалізм та його пережитки, збережені у європейських державах, виступає проти монархії.

Влітку 1833 року родина повернулася на батьківщину. Країна за цей час дуже змінилася, і те, що побачив Джеймс після повернення дуже засмутило його. По-перше, під час публікації його європейських романів американські газети лише передруковували негативні відгуки. По-друге, політичний стан країни засмучував Купера не менше." Письменник намагається привернути увагу своїх співгромадян. Він все ще вірить у переваги американської політичної організації, вважаючи негативні явища чимось ззовні, принесеним. Піднятись на боротьби з цим вадами - заклик, котрий звучить зі сторінок ” Листів до співвітчизників". Але цей заклик лише викликав шквал ненависті та звинувачень" [11; с.287].

Джеймс Купер повертається до Куперстауну й там до останнього дня життя продовжує працювати над своїми творами. У цей останній період творчості Купером написані включені до пенталогії романи ” Слідопит ” і ” Звіробій ”, сатирико-алегоричний роман ” Монікіни ” (1835), в якому викрито вади соціально - політичного строю Англії та США. "В цьому романі автор зображує людиноподібних мавп, котрі живуть у двох різних державах. Зображуючи порядки та норов жителів двох держав, Купер прагне переконати читача в тому, що немає жодних відмінностей між монархічною Англією та республіканською Америкою вже давно. Сама назва ”The Monikins” багато про що каже. В цьому неологізмі автор об`єднав три поняття: людина, мавпа, грощі" [Там само; с.289].

У цілому твори Купера цього періоду не рівнозначні в ідейно-художньому плані. Наряду з проникливою критикою буржуазної системи містяться елементи консервативної утопії. У творчості помітно усилюються настрої песимізму та навіть відчайдушності, пояснювані відсутністю віри письменника у можливість існування пропонованої ним самим програми повернення до минулого.

У кінці 40-х років стан здоров`я Джеймса Купера різко погыршився, вын уже не мыг самостыйно ходити, писати, а тому час від часу задиктовував сторінки історії Нью-Йорка своїй доньці Шарлотті. 14 серпня 1851 року серце письменника зупинилося. Поховали його на сімейному цвинтарі у Куперстауні. У 1853 році будинок видатного романіста згорів, а на його місці був поставлений пам`ятник, який і до сьогодні зберігся.

За життя Фенімор Купер написав 33 роман, декілька томів публіцистичних і путівних нарисів, памфлетів, історичних пошуків. В історію світової літератури він увійшов як творець американського соціального роману, котрий представлений кількома різновидами.

купер роман ознака жанр

Список використаних джерел