Специфіка символіки у збірці Ш. Бодлера "Квіти зла"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Запорізький національний університет

Специфіка символіки у збірці Ш. Бодлера «Квіти зла»

Підготувала

Студентка 3-го курсу

філологічного факультету,

групи 2334-з/у

Хвостенко Єлизавета

Запоріжжя 2016р.

Бодлер Шарль (1821--1867) -- французький лірик XIX ст.; творчість якого вінчала собою поезію романтизму і водночас торувала шлях європейському символізму.

Відомі твори: збірка «Квіти зла» (поезії «Альбатрос», «Відповідності», «Гімн красі», «Вечорова гармонія», «Зосередження», 1857), «Маленькі поезії в прозі» (вид. 1869), книга статей «Романтичне мистецтво» (вид. 1868).

Народився Шарль Бодлер 9 квітня 1821 р. у Парижі в родині сенатора Жозефа Франсуа Бодлера. Коли Шарлеві ще не було шести років, його батько, який був на тридцять чотири роки старший за свою дружину, помер. Невдовзі мати майбутнього поета вийшла заміж за командира батальйону Жана Опіка. У 1833 р. родина переїхала до Ліона, і Шарля віддали до інтернату Королівського колежу. Цього інтернатного «заслання» своїм близьким він так і не вибачив. За три роки сім'я повернулася до Парижа, де Шарль навчався у колежі Людовіка Великого. У 1839 р. Бодлер став бакалавром. Продовжувати освіту він відмовився, заявивши, що хоче стати письменником. У 1841 р. згідно з рішенням сімейної ради Шарль вирушає до Калькутти. Провівши у мандрах близько півроку, але не діставшись до Індії, він 1842 р. повертається до Парижа. Через рік Бодлер дебютував у колективній збірці «Вірші». У 1844 р. за ініціативою матері поет був позбавлений права самостійно розпоряджатися батьківською спадщиною. Незабаром виходять друком збірки його критичних статей «Салон 1845 року» та «Салон 1846 року». У 1848 р. поет бере участь у повстанні Паризької комуни, стає співредактором демократичної газети «Салю Публік». Того ж року був оприлюднений його переклад оповідання Е. По («Месмеричне одкровення»). Надалі Бодлер активно перекладатиме По, а також видасть дві книжки, присвячені творчості американського митця: «Едгар Аллан По, його життя і його творіння» (1852) та «Нові нотатки про Едгара По» (1857). У 1857 р. вийшла друком головна книжка бодлерівських поезій -- «Квіти зла». Того ж року відбувся судовий процес, внаслідок якого на автора та видавців було накладено штраф у триста франків, а із «Квітів зла» вилучено шість віршів. У наступні роки Бодлер опублікував збірку критичних статей «Салон 1859 року», книжку «Штучний рай» (1860), друге видання «Квітів зла», доповнене тридцятьма двома віршами (1861), та близько п'ятдесяти віршів у прозі (1857--1867), які після смерті поета були надруковані окремою книжкою під назвою «Паризький сплін». У 1864 р. Ш. Бодлер приїхав до Бельгії, аби прочитати курс лекцій та домовитися про видання своїх творів. Утім, поїздка виявилася невдалою, що й відобразилося у створеному в Брюсселі циклі ущипливих поезій «Диво Бельгії». У 1866 р. поет випустив збірку «Уламки», що переважно складалася з вилучених із «Квітів зла» віршів, а також надрукував книжку «Нові квіти зла». Того ж року він тяжко захворів. Ш. Бодлер пішов з життя 31 серпня 1867 р.

Характеристика збірки

Літературний рід: лірика

Жанр: збірка поезій

Стиль: символізм

Присвята: Теофілю Готьє

Провідний мотив збірки: трагічна несумісність дійсності та ідеалу.

Провідна тема: стосунки Поета та Юрби.

Ліричний герой: поєднання тваринного і людського, тілесного та духовного, того, що йде від Бога та того, що йде від Сатани.

Композиція: присвята, вступ та 6 циклів - "Сплін та ідеал", "Паризькі картини", "Вино", "Квіти зла", "Бунт", "Смерть".

Символізм назви збірки "Квіти зла":

· епатаж аудиторії: квіти, які означають найсвітліше в житті людини, було пов'язано зі злом;

· передача світовідчуття ліричного героя: оскільки пекло це зло, то там можуть вирости тільки квіти зла;

· назва збірки багатозначна: "квіти зла", "квіти болю", "квіти хвороби".

Назва збірки - це парадокс, адже у ній протиставлено ідеали та сподівання безнадії та відчаю.

Творча історія збірки

1 червня 1855 року - 18 віршів з майбутньої збірки вперше з'явилися на сторінках часопису "Ла Ревю де Де Монд".

У 1855 році у французькій газеті "Фігаро" з'явився негативна стаття на вірші зі збірки "Квіти зла".

1857 р. - "Квіти зла" опубліковані окремим виданням.

20 серпня 1857 року Паризький суд зачитав обвинувальний вирок Бодлеру, згідно з яким Бодлер та видавець "Квітів зла" Пуле Малассі мали сплатити штраф. Також зі збірки вилучалося 6 віршів: "Лета", "Коштовності", "Метаморфози вампіра", "Надто веселій", "Прокляті жінки" та "Лесбос".

6 травня 1866 р. трибунал м. Лілля заочно оштрафував Бодлера на 500 франків та засудив його на місяць ув'язнення.

Бодлер наголошував, що "Квіти зла" - це цілісний твір, який потрібно читати у порядку, який він визначив.

Збірка "Квіти зла" - вияв протиставлення Добра і Зла

Літературну долю Бодлера визначила його єдина поетична збірка "Квіти зла". Задум книжки визрів у автора досить рано: у "Салоні 1846 року" автор згадав про намір випустити книгу віршів. А через 2 роки у пресі з'явилося повідомлення, що Бодлер готував до друку збірку "Лімби". У 1851 р. під цим заголовком в одній із газет був надрукований цикл із 11 віршів, і, нарешті, у 1855 р. респектабельний журнал "Ревю де Дю Монд" опублікував 18 віршів поета. Це був безумовний успіх. До Бодлера прийшла популярність, хоча ще ледве помітна, але цього було досить, щоб у грудні 1856 р. модний видавець Огюст Пуле-Малассі купив у нього права на "Квіти зла". Усього через півроку книга вийшла у світ. В одному з листів Бодлер писав: "У цю жорстоку книгу я вклав увесь свій розум, усе своє серце, свою віру і ненависть".

Назву збірки поет шукав довго, зате вона виявилася напрочуд місткою і виразною, адже сфокусувала в собі не лише суперечності епохи, а й протиріччя самого Бодлера. Назва збірки підкреслила головну думку - привабливість зла для сучасної людини. У стислій формі автор передав власне сприйняття сучасного світу як царства зла й водночас його власне бачення цієї сумної реальності. Збірка трактувалася сучасниками як поетизація аморальності. Але сам Бодлер стверджував, що книгу треба оцінювати цілісно, лише тоді з неї випливе жорстокий моральний урок.

Збірка "Квіти зла" створювалася поетом упродовж усього життя й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. У цьому плані вона схожа на "Листя трави" Уїтмена чи "Кобзар" Т. Шевченка. Збірка - цілісний твір, де всі частини й окремі вірші органічно пов'язані. Книга мала посвяту, вступ і складалася із 6-ти циклів, об'єднаних за проблемно-тематичним принципом.

Ліричний герой Бодлера роздвоєний: він розривався між ідеалом духовної краси та красою зла ("Хвора муза", "Ідеал", "Гімн красі"). Тому вихідною позицією бодлерівської творчості стало напружене протиставлення добра і зла, Бога і Сатани. Зло було об'єктом художнього дослідження у Бодлера. Поет розглядав його як специфічну форму добра. Його не полишала надія на перемогу добра.

Двополюсність відчуття визначила композиційну структуру збірки, її основної частини "Сплін та ідеал", яка відкривалася трьома віршами ("Благословіння", "Альбатрос", "Лет"), де стверджена божественна природа людини, яка з найбільшою повнотою втілена у постаті поета. Поет для Бодлера - безрідний і незрозумілий юрбою "чужинець", якого вона мучить і ненавидить. На поеті - печать знехтуваності.

Ця роздвоєність бодлерівського героя між добром і злом породила почуття нудьги, прагнення вирватись у "невідоме", спрагу безмежного. Від першої частини "Спліну та ідеалу" до заключної (вірші "Сплін", "Марево", "Жага небуття", "Годинник") чітко простежувалася низхідна лінія, яка вела не від "спліну" до "ідеалу", а навпаки, від "ідеалу", до "спліну", від Бога - до Сатани.

Цикл "Сплін та ідеал", як і в цілому вся збірка, - це лірична драма, де ідеалові протистояла не сама дійсність, а "сплін" - хворобливий стан, породжений цією дійсністю. Якщо у циклі "Сплін та ідеал" чіткими були романтичні тенденції, що виявилися у змальованих поетом суперечностях між дійсністю та ідеалом і їх протиставленні, то у віршах циклу "Паризькі картини" відчутний реалізм, де центр ваги перемістилися на зовнішній світ, і Бодлер створив зразки урбаністичної поезії.

Поет зумів поглянути на місто по-новому. Головним для нього був не зовнішній вигляд міста, а те, як воно впливало на сучасну людину, яких метаморфоз зазнавала людська душа у напруженому ритмі життя. Місто приваблювало і водночас відштовхувало, живило його загадковими соками й отруювало ядучими випарами. І.Бодлер оспівав цю цілющу і згубну вдачу.

У всіх віршах ("Квіти зла") протиставлялися Добро і Зло. Бодлерівське добро- це зовсім не християнська любов (до Бога чи до інших людей), це всепоглинаюча жага злиття з вічним і нескінченним світом, жага, що могла бути задоволена лише тілесними засобами, які мали позаморальну природу. Два протилежні полюси - Добро і Зло, дух і плоть, Бог і Сатана - почали перетворюватись одне на одне. Сатана виступив як утілений голос плоті, але цей голос був тугою за неможливим, що у свою чергу, могло знайти хоча б якесь задоволення лише за допомогою матеріального. Тому бодлерівський Сатана - не ангел, а передусім земне втілення Бога, а Бог - земний Сатана. Ці дві "безодні" притягували і водночас відштовхували поета, і він завмирав між ними, зачарований і обійнятий жахом.

Поетові було невідоме походження краси: можливо, вона зійшла з небес, а може - піднялася з морської безодні. Але сама краса зробила світ ближчим. Не випадково у передмові до "Квітів зла" Бодлер сформулював основний пункт своєї естетичної програми як "видобування краси із зла".

Нерідко у Бодлера слова і поєднання слів позбавлені точного логічного значення, що спричиняло несподівані асоціації, непевні уявлення, невизначені настрої.

Домінантами поетики збірки Бодлера "Квіти зла" стали контраст і символіка. Ш.Бодлер був одним із зачинателів символізму, але у його творчості, зокрема у збірці "Квіти зла", поєдналися романтичні і власне символічні елементи. Вірші у збірці мають здебільшого двопланову структуру, де на передньому плані - предмети, емпіричні явища, конкретні деталі, за якими були сховані ідея, абстракція, що перетворювала предметно-емпірічні образи на символи.

Сама по собі назва збірки символічна, і це утаємничене значення побудоване на контрасті. Квіти, навіть отруйні, у нашій уяві стійко асоціюються з красою, гармонією, чимось позитивним. А зло і добро, зло і краса -- поняття несумісні, протилежні за значенням.

З іншого боку, з часів раннього християнства існує тлумачення поняття "зло", що виходить за межі церковних канонів: пізнання зла -- це необхідна передумова пізнання добра. Мовляв, на цьому контрастному пізнанні людина може найгостріше відчувати істинну суть добра, краси. Відповідно до цієї концепції "квіти зла" існують, вони -- переплетіння зла і добра. "Квіти зла" розцвітають, одурманюють, але не дарують насолоди, невдовзі відцвітають, зникають у матеріальному вимірі. Проблема полягає лише у тому, що "квіти зла" зникають лише тоді, коли зникає і той, хто спостерігав їхній розквіт.

Смерть перериває всі найкращі поривання людини (звернімо увагу на символічність назв віршів останнього циклу збірки "Квіти зла": "Смерть закоханих", "Смерть жебраків", "Смерть митців").

Дослідники іноді порівнювали Бодлера з Данте, бо у "Квітах зла" показана подорож героя у нетрях власного "я". Ця подорож -- важливий шлях блукань, злетів, віри, розчарувань, прозрінь, відчаю, поневірянь. Це шлях від себе і до себе. Шлях зі світу людей у свій внутрішній світ. Звідси й образ ліричного героя, плин та драматичність душевних переживань якого є стрижнем усієї збірки.

Герой прагне осягнути ввесь світ, побачити приховане "обличчя" речей для того, щоб пізнати гармонію, наблизитись до ідеалу. Ідеал -- це нове мистецтво, що пропонує поет, а також духовна гармонія людини і світу, якої так прагне ліричний герой "Квітів зла". Але на перешкоді його шляху стає Сплін -- "найпотворніше, найзліше Страховидло".

Отже, реальне та ідеальне, неприйняття буденності та пошук високого ідеалу відображені у Бодлера за допомогою символічних контрастних понять -- Спліну та Ідеалу. Можна стверджувати, що проміжну ланку між двома цими поняттями утворює поняття "краса". Красу необхідно видобувати з усього, що є на землі, на небі й у душі людини. У ній утілено все: присмерк і світання, небо і безодня, зорі і провалля, світло і темрява, життя і смерть. У ній втілено і те, що знаходиться за межами матеріального, не підвладне нашим почуттям. Красу можна побачити, відчути, красу необхідно побачити і відчути; для цього, зокрема, треба навчитися насолоджуватися мистецтвом. Таким чином, мистецтво -- це межа, дотична сфера реальності й надреальності.

Недаремно Ш. Бодлер уважав, що краса химерна, тобто "їй завжди притаманно трохи дивацтва, наївного, ненавмисного, несвідомого, і ..,це дивацтво надає їй вигляду Краси; це її ознака, її характеристика".

Краса може бути страшною і холодною, бо відтінюється злом, що "коїться без зусилля, натурально, фатально".

бодлер збірка ліричний герой

Використані джерела

· http://pidruchniki.com/14020404/literatura/zbirka_kviti_zla_viyav_protistavlennya_dobra_zla

· http://www.ukrlit.vn.ua/partner/roksolana/4ny4k.html

· http://school-zno.com.ua/svitova-literatura/xix-stolittja/sharl-bodler/267-kvti-zla.html

· http://www.ukrlib.com.ua/referats-zl/printout.php?id=28

· http://ae-lib.org.ua/texts-c/baudelaire__poesie__ua.htm#1-13

Размещено на Allbest.ru