Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

Кафедра перекладу

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Історія зарубіжної літератури»

Сюжет давньогрецьких міфів у сучасній літературі. На основі трилогії Б. Вербера «Ми, боги»

Студентки гр. ФІЛ-14-1(1) Сулим М.В.

Керівник проекту ст.викл. Шульженко Ю.М.

Кременчук 2016

Зміст

1. Біографія

2. Творчість

3. Творчий процес

4. Твори

5. Критика

6. Трилогія «Ми, боги». Сюжети давньогрецьких міфів у трилогії

Використані джерела

1. Біографія

Бернамр Вербемр-- французько-єврейський письменник. Сучасний письменник Франції, твори якого чи не найбільше читають у Франції і світі. На батьківщині його твори розійшлися накладом понад 5 млн, за кордоном продано понад 10 млн примірників книг. Романи Вербера перекладено тридцятьма мовами світу. У книгах Вербера багато пророчого, тому він став єдиним письменником, нагородженим премією Жуля Верна.

Народився в Тулузі у єврейській сім'ї в 1961 р. Пише твори з раннього дитинства -- з семи років. В університеті вивчав право, криміналістику. В 1982 р. поступив до Вищої школи журналістики. Вважає, що його як письменника сформували твори Айзека Азимова, Філіпа Діка та Френка Герберта. Його твори -- це поєднання елементів наукової фантастики, пригодницького роману та есе.

В 1983 р. одержав премію фонду News як найкращий репортер за репортаж про певний вид мурашок з Берега Слоновоі Кості. Потім 7 років працював в журналі «Нувель обсерватер» -- писав статті на теми близькі до науки: космос, медицину, штучний інтелект, соціологію тощо. Вступив на Вищі курси сценаристів.

Перша книга з трилогії про мурах «Мурахи» побачила світ у 1991 році, і зробила письменника знаменитим. Через рік видане продовження «День мурах», яке перекладене на 33 мови і одержало Гран-прі читачок журналу «Elle». Завершальна книга трилогії «Революція мурах» (1996). В 1993 Вербер публікує «Енциклопедію відносних та абсолютних знань», в якій дійсно наукові знання перемежаються з фантазіями, вигадками, містикою. Далі письменник звертається до езотерики.

В 1994 р. він публікує роман «Танатонавти» про смерть і потойбічний світ, в 1997 -- «Книгу подорожей», присвячену техніці самогіпнозу.

У 1998 р. виходить книга «Батько наших батьків» -- антропологічний детектив. У 2000 р. виходить продовження «Танатонавтів» -- «Імперія ангелів». Бернард Вербер приурочує публікації до 1 жовтня -- періоду присудження більшості престижних премій, немов би цим кидає виклик колегам-письменникам і літературним критикам разом із засновниками премій у галузі літератури.

2. Творчість

У ліцейські роки приєднався до редакції ліцейської газети «Ейфорія», писав сценарії для коміксів. Завдяки цьому виявив для себе нові літературні «жанри»: американську наукову фантастику 1960-х років і фантастику-бароко минулого століття. Відкрив для себе Лавкрафта (цикл Ктулху), Азімова (цикл Підстава), Ван Вогт (цикл світу А), Хакслі (Кращий зі світів), потім Бориса Віана.

У 1978, закінчивши ліцей, став писати «Мурахи». Ідеєю було продовжити семисторінковий сценарій для коміксу, який був створений на пару з колегою по редакції Фабріціо Коже. Оцінивши можливості сюжету, письменник задумав створити справжній роман. З цього моменту Вербер призначив сам собі дисциплінарний режим: по 4 години роботи щоранку (з 8:00 до 12:00), що б не трапилося, навіть під час канікул. Встановлення режиму роботи було для письменника непоганою ідеєю, так як в цей же час він вступив в Тулузький університет, де планував вивчати право. Навчання в університеті спочатку не склалася, наслідком чого стала перша завалена сесія.

Сам автор продовжував займатися випусками «Ейфорії». Відкриває для себе цикл «Дюн» Френка Герберта (одкровенням стало усвідомлення можливості побудувати роман на манер гри. «Дюни» будуються як набір карт для «Таро»). Починає намагатися промальовувати архітектуру своїх романів. Це були геометричні схеми, заповнені цифрами і стрілками.

У 1980 відвідує курси при Інституті кримінології Тулузи. Часто ходить на засідання окружного суду і суду присяжних Тулузи, щоб знайти там теми для своїх детективних оповідань.

Під час навчання на факультету права приєднується до театральної трупи (STAC в Тулузі), де разом з групою займається постановкою п'єси Хічкока (трупа ця так і не зуміла поставити жодної вистави). У тому же 1980 року подорожує по США, від Нью-Йорка до Лос-Анджелеса. Подорож виявляється більш екстремальною, ніж Вербер міг собі уявити: в Нью-Йорку письменника і його попутника пограбували карткові шахраї, так що обидва місяці подорожі їм удвох довелося жити на 2000 франків. У 1982 році Бернар Вербер кидає право і переїжджає в Париж, щоб займатися там журналістикою у Вищій журналістської школі.

У творчості відкриває для себе Філіпа К. Діка, який одним махом затьмарив всі його колишні літературні еталони: «Азімов продемонстрував мені інтелект наукової фантастики, Герберт - містику, Дік ж... божевілля. І цим божевіллям він перевершив їх обох. Дік не з наукової фантастики, він з фантастики філософської, яка підриває голову ». Єдиний інший автор, вражаючий Вербера в ту пору, це Флобер з його «Саламбо». Він вважав, що ця книга справді опрацьована і дуже кінематографічна. Натхненний своїми відкриттями, Вербер продовжує трудитися по 4 години кожного ранку над рукописом «Мурахи». На той час він уже 18 разів переписував цей роман. У вересні 1982 р у нього на руках була версія «Мурахи-Р63» об'ємом понад 1000 сторінок.

У 1983 році отримав премію фонду News як кращий молодий репортер за репортаж про певний вид мурах, що живе на Березі Слонової Кістки. Потім 7 років без особливого успіху працював в журналі «Le Nouvel Observateur» - писав статті на наукові та псевдонаукові теми: про космос, медицині, штучному інтелекті, соціології та інше. Після зіткнення з керівництвом був звільнений. Невдача дуже ранить його. Користуючись тимчасовим затишшям, надходить на Вищі курси сценаристів при INA. Вербер вже подумував закинути «Мурах», але несподівано відбулося знайомство з його майбутнім видавцем, який зацікавився рукописом, але попросив її скоротити з 1463 сторінок до 350. На написання «Мурах» Вербер витратив 12 років, але, за його словами, ці роки пішли на навчання ремеслу більш тонкому, що складається з винаходу персонажів і ситуацій, вишукування оригінальних мізансцен і режисурі драматичного напруги.

У 1991 році публікується його перший роман «Мурахи». Всупереч очікуванням автора, книга не притягнула до себе особливої ??уваги. Критики не оцінили задумок Вербера. У 1992 році несподівано виходить у світ продовження «Мурахи», роман «День мурашки». Вербер продовжує намагатися достукатися до критиків, викладаючи свої ідеї устами і вчинками мурах. Критики залишаються непохитними, в той час як романи Вербера привертають до себе все більше інтересу читачів. «День мурах» отримав приз читачок Elle.

У той же час Вербер починає писати короткі новели (навіяні творчістю Фредеріка Брауна). Збірник цих новел був опублікований в 2002 році під назвою «Древо можливого».

3. Творчий процес

Коли Бернар Вербер пише книгу, він завжди знає, чим вона закінчиться. Він поступово веде читача до цієї кінцівці. У всіх його книгах обов'язково присутня прихована структура. У новелах він використовує геометричні форми, наприклад, спіралі або трикутники. Будь-які прості фігури. Тим самим Вербер намагається залучати читача до світу: «Адже хороша книга може змінити людину». Романи Вербера тонко пов'язані зі структурою та особливостями французької мови, тому при перекладі його книг на інші мови багато втрачається. Прототипом всіх героїв своїх романів вважає самого себе.

Про свій стан під час письма говорить наступне: «Коли я пишу, я сміюся. Треба писати в радості, щоб читач був щасливий. Книга - це відпочинок і головне, щоб людині не було в тягар читати. Я намагаюся з самого початку занурити читача до книги. Вранці я встаю і перед тим як сісти писати, я йду в кафе навпроти мого будинку і читаю журнали, які виливають на мене відро далеко не сприятливою реальності, від чого настрій псується. На противагу цьому я пишу, намагаючись наповнити свої твори світлом ».

«У мене дуже погана пам'ять, тому, коли мене відвідує ідея, я швидко записую її на телефон або в ноутбук. Без цих передових технологій я не можу прожити і дня. Адже я пишу кожен день по кілька годин вже багато років. Навіть якщо я потраплю на безлюдний острів, де не буде жодних можливостей, я все одно буду продовжувати писати - на папірусі. Якщо я перестану писати - я просто збожеволію. Тому що ціна, яку ми платимо за наш талант - самотність ».

За словами письменника, людині для щастя потрібні три речі: мрія, любов (у будь-якому її прояві) і хороший сон. «Моя наступна книга буде присвячена таємниці сновидінь. Ті люди, які добре сплять, прокидаються відпочили і повними сил. Для деяких сон є і джерелом натхнення. Ті, хто страждають безсонням, навряд чи зможуть бути повноцінно щасливими. Але, незважаючи на це, ніколи не приймайте снодійне ». Романи Вербера на французькій мові мають дивну пунктуацію. Автор пояснює це тим, що коли він пише, то слухає музику, і пунктуація йде з музики. Він намагається ставити якомога більше крапок, тим самим роблячи пропозиції коротше - це надає легкість стилю і допомагає не відволікатися від основного сюжету.

4. Твори

«Енциклопедія відносного і абсолютного знання фр. l'encyclopedie Du Savoir Relatif Et Absolu, англ. the Encyclopedia of Relative and Absolute Knowledge (1993)

Трилогія «Мурахи»:

Мурахи / фр. les Fourmis (березень 1991)

День мурах / фр. le Jour Des Fourmis (1992)

Революція мурах / фр. la Revolution Des Fourmis (1996)

Дилогія «Танатонавти»:

Танатонавти / фр. les Thanatonautes (1994)

Імперія ангелів / фр. l'empire des anges (2000)

Трилогія «ми, боги»:

Ми, боги / фр. nous les dieux (вересень 2004)

Дихання богів / фр. le Souffle des dieux (2005)

Тайна богів / фр. le Mystere des dieux (2007)

Дилогія «Батьки наших батьків»:

Батько наших батьків / фр. le Pere De Nos Peres (1998)

Останній секрет / фр. l'ultime Secret (2001)

«Книга мандрів»

фр. le Livre Du Voyage (1997)

«Дерево можливого та інші історії»

фр. le Arbre des possibles (2002)

«Наші друзі люди»

фр. nos Amis Les Humains (2003)

«Зоряний метелик»

фр. le Papillon Des Etoiles (2006)

5. Критика

«Сейчас Вербер, пожалуй, самый издаваемый французский писатель в мире. Суммарный мировой тираж, по разным оценкам, колеблется в интервале от 10 млн. до 15 млн. экземпляров. Его обожают японцы, от него тащатся американцы, не говоря уже о европейцах. Короче, все, кроме соотечественников. Лишний раз подтверждая справедливость поговорки о пророке и отечестве, высоколобые французские критики его творчество игнорируют. То ли потому, что коктейль из научной фантастики, приключенческого романа и философского эссе -- традиционно англоязычный жанр. То ли оттого, что считают писателя интеллектуальным маргиналом. То ли их оскорбляет сама мысль о том, что кого-то читают миллионы…

Месть Вербера своеобразна. Уже несколько лет подряд он сознательно и даже с вызовом приурочивает презентации своих новых произведений к 1 октября -- традиционному началу «сезона наград», когда присуждаются самые известные и престижные французские премии. Мол, подавитесь своими побрякушками, нас и так неплохо кормят!»

Журнал "Профиль"

«В чем же секрет популярности Вербера? Прежде всего, конечно, в том, что его романы - это прикосновение к тайне. К тайне смерти и загробной жизни, к тайне иного разума, существующего на Земле параллельно с нашим... А еще, разумеется, в том, что энциклопедические знания французского писателя завораживают читателя, не позволяя оторваться от страниц романа.»

вербер трилогія міф бог

6. Трилогія «Ми,боги». Сюжети давньогрецьких міфів у трилогії

У трилогії Б.Вербера «Ми, боги» продовжується історія головних персонажів дилогії «Танатонавти» - француза Мішеля Пенсона і його друга та вчителя Едмонда Уеллса. Після подій,описаних у «Імперії Янголів» вони потрапляють на острів Едем і стають богами-учнями у спеціальній школі в Олімпії,де викладають грецькі боги власною персоною:

«…Город богов сияет перед моим восхищенным взором.

Как светлый луч, широкая дорога, обрамленная кипарисами, пересекает город.

Я вступаю на центральный проспект Олимпии. С обеих сторон холмы и долины перемежаются колоссальными зданиями, очевидно сооруженными титанами. Сеть речек, через которые перекинуты деревянные мосты, озера, покрытые бледно-розовыми кувшинками. На крутых склонах, которые я различаю на юге, большие переливающиеся бассейны обрамлены бамбуком, тростником и пальмами…»

«…Рынки, где люди и чудовища объясняются знаками, маленькие дома из белого камня, крытые красной черепицей, с коринфскими колоннадами, украшенные скульптурами балюстрады, фонтаны с каменными тритонами, выпускающими изо рта потоки отливающей медью воды…»

Правителі Олімпу виглядають схожими на звичайних людей,але вищі зростом і кожен має свої особливі відзнаки,за якими можна впізнати того чи іншого бога:

«…Появляется женщина на коне, сидящая, как амазонка. На ней каска и серебряная тога, в руках копье, а сидящая на плече сова внимательно разглядывает присутствующих. Кентавры замирают с поднятыми вверх барабанными палочками.

В повисшей тишине женщина занимает место в середине арены. Она ростом тоже не меньше двух метров. Как и Дионис. Наверняка, как и все боги-учителя…»

«…- Обучение будет проводится в две сессии, во время которых вашим образованием займутся двенадцать богов-учителей. Вот их список:

1. Гефест. Бог кузнечного дела.

2. Посейдон. Бог морей.

3. Арес. Бог войны.

4. Гермес. Бог путешествий.

5. Деметра. Богиня плодородия.

6. Афродита. Богиня любви. Во второй сессии выступят:

7. Гера. Богиня семьи.

8. Гестия. Богиня очага.

9. Аполлон. Бог искусств. 10. Артемида. Богиня охоты. 11. Дионис. Бог праздников, с которым вы уже знакомы.

В заключение я сама встану за кафедру: 12. Афина. Богиня мудрости...»

Половину жителів Едему складають боги-учні,а іншу половину - химерні міфічні чудовиська:

«…Пестрая толпа заполняет проспекты, улицы и улочки. Молодые люди и девушки одеты, как и я, в белые тоги. Очевидно, тоже ученики-боги. Они не обращают на меня никакого внимания.

Молодая женщина в желтой тоге прогуливает собаку с тремя головами таксы, этакий мини-цербер. Здесь также есть кентавры, сатиры, херувимы...»

У трилогії Вербера грецька міфологія народжується заново,звичні нам міфи трактуються по-новому,з'являються деталі,що роблять богів ближчими до сьогодення,зокрема їх мова,жарти,поведінка,ставлення до смертних і світогляд.

Більшість із них виступають у якосі суворих наставників,яким,по суті,немає діла до долі смертних. Але деякі вболівають за учнів,дають їм поради і навіть встановлюють відносини.

«…Я любуюсь ею. Прелестные ямочки на гладких щеках. Я вдыхаю кисловатый запах ее кожи, смешанный с ароматом карамели… Ее глаза, в упор смотрящие на меня, смеются.Афродита.

- Вы танцуете? - спрашивает она.

- Конечно, - отвечаю я в тот момент, когда сирены начинают медленную мелодию.

Она берет меня за руку. Ее тело под тогой касается моего. Вокруг нас образуются другие пары. Фредди обнимает Мэрилин, Рауль приглашает Мату Хари.

- Я смотрела вашу партию игры «Игрек», - шепчет она мне на ухо. - Мне нравится ваш стиль игры…»

«…- А чем предложение союза опаснее драки?

- Я видела столько предательств между народами, вождями, богами… Сперва нужно быть сильным и только потом великодушным.

- Я… У меня есть друзья. Они… Они мои союзники.

- Не будьте наивным, Мишель. Здесь у вас нет друзей, только соперники. Каждый за себя. В финале останется лишь один победитель.

Мы кружимся, а музыка немного ускоряется.

- Мой бедный Мишель, ваша проблема в том, что вы… добрый. Как же вы хотите, чтобы женщина полюбила доброго мужчину? Можно простить мужчине все, кроме этого.

Мы танцуем, и я хотел бы, чтобы это состояние чистого счастья продолжалось бесконечно… Она немного отстраняется от меня, и я погружаюсь в ее изумрудные глаза, в которых, как мне кажется, отражается карта этого острова, на который меня отправили. У меня нет времени ее рассмотреть. Пропасть ее зрачков захватывает и притягивает меня.

- Послушайте. Я помогу вам...»

Кожен з богів вирізняється своїм характером і манерою спілкування,що зумовлені його біографією. В роман вплетені невеликі розповіді у вигляді статей «Енциклопедії абсолютного і відносного знання»,у який розповідаються легенди про богів. Також самі персонажі іноді натякають або переповідають події свого минулого,відкриваючи нам свій світ:

«…Геракл смотрит на нас, оценивая новый класс. Он молча ударяет палицей по столу, и входит Атлант. Сегодня он неразговорчив. Мы уже привыкли к его постоянному ворчанию, но сегодня он молчит. Атлант опускает на подставку сферу, внутри которой наша планета, рядом - сосуды с «Раем» и «Империей ангелов», поворачивается и бредет к выходу.

Геракл окликает его:

- Эй, Атлант, пора бы уже забыть печальную историю про сад Гесперид. Будем друзьями!

Атлант останавливается и говорит, едва повернув голову:

- Наш договор был взаимным: я помогаю тебе собрать яблоки, ты помогаешь мне держать мир.

- Не совсем так.

Титан разворачивается лицом к Гераклу и говорит своим обычным тоном:

- Если ты отказываешься держать мир вместо меня, так найди кого-нибудь, кто меня заменит.

- Ты прекрасно знаешь, что это невозможно. Носить мир на плечах - твоя судьба. Никто не может заниматься этим вместо тебя.

Титан раздраженно передергивает плечами и уходит, ворча себе под нос…»

У вуста богів Вербер вкладає також нові ідеї і філософію,які до цього їм не приписували. Так Аїд,бог підземного царства,якого мандрівники сприймають за диявола висловлює досить сенсаційну думку про те,що душі самі створили пекло і захотіли мучитися,а він навіть намагався закрити його,але йому дозволили:

«Бог ада устало машет рукой.

- Вы судите. Я нет. Я совершенно ничего не имею против вас. Честное слово. Все эти истории о дьяволе - просто клевета, басни, чтобы пугать детей и сохранить власть священников. Когда же вы, наконец, это поймете?

Аид направляет свой скипетр на экран, и на нем появляются снятые скрытой камерой берега Стикса, где обнаженные люди истязают друг друга. - Вы видите где-нибудь здесь дьявола, чертей? Видите палача? Если бы это зависело только от меня, я давно бы уже простил всех этих грешников…»

«…. Я мечтаю о том, чтобы этого места вовсе не существовало, чтобы эти люди снова родились на свет, стали младенцами, чтобы жизнь за жизнью учиться новому.

- Вы лжете!

- Вы опять судите меня. На самом деле я мечтаю отойти от дел. Но миру необходим черный цвет, чтобы белый был заметнее. Правда?

- Да, дорогой! Ты ведь даже один раз попытался забастовать!

- Да, один раз. Я предложил закрыть это место страданий. Все на Эдеме были согласны, даже Зевс. Но души мертвых возмутились: "И речи быть не может о том, чтобы закрыть ад, он нам необходим". О, как снисходительны боги, как жестоки смертные!..»

«…- Все души находятся здесь по собственному желанию и в любой момент могут покинуть это место, - напоминает Аид...»

Отже, персонажі давньогрецьких міфів оживають в трилогії,стають діючими особами і створюють нові міфи,ніби дописуючи свої історії в сучасність,що робить їх більш реальними для читачів і пробуджує інтерес до античних легенд.

Размещено на Allbest.ru