Морально-етнічні проблеми повісті Василя Бережного "Археоскрипт"

Корені української фантастики. Аналіз фантастичного твору Василя Бережного "Археоскрипт". Сюжет та три часових плани повісті. Основні типи героїв, розвиток їх характерів та відносин. Визначення соціальних та моральних проблем твору В. Бережного.

Рубрика Литература
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 25.02.2016
Размер файла 96,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

  • Вступ
  • Соціальні проблеми повісті В.Бережного «Археоскрипт»
  • Моральні проблеми повісті та їх вирішення у повісті
  • Висновки
  • Використана література

Вступ

Актуальність теми дослідження. Українська фантастика має глибокі та давні корені, що не дивно, адже українці виховані на казках та переказах, в яких діють фантастичні та міфічні особи-мавки, лісовики, русалки тощо. Тому певні ознаки фантастичного можна відмітити починаючи вже від Котляревського. Однак фантастична проза часів Василя Бережного більш тяжіла до уфології, тобто до пошуку братів по розуму в недрах космосу. Це зумовлено тим, що саме в ті роки людина нарешті вирвалася з колиски-Землі у Космос, першими супутниками та першими польотами Гагаріна та інших космонавтів. Людину завжди цікавило і буде цікавити питання того, чи зародження мислячого життя на Землі було вибриком природи, чи таки зумовлено чимось глибшим. І над темою пошуку собі подібних розумних істот завжди працювало багато письменників, починаючи ще від Уельса з його агресивними марсіанами.

Свій вклад у розвиток української уфологічно-фантастичної прози вклали і наші земляки-українці: Винниченко зі своєю «Сонячною машиною ще в 1924 році здивував читачів; піднімали руки, вітаючи робітників роботи В. Владко, його ж «Сивий капітан» перегукувався з «Таємничим островом» Жюля Верна, наводячи паралелі з капітаном Немо.

Починаючи з 50-х років у фантастику проникла шпіономанія, при якій протиставлялися достойні космонавти заокеанським шпигунам та різним шкідникам. На протиставленні двох світів: світу наживи та світу праці створювалося багато творів, деякі з них не прижилися в пам'яті читачів, однак більш творчо створені - актуальні і досі.

Особливо хочеться відмітити оригінальність, національну спрямованість, що на той час було мало не кощунством, та самобутність фантастичної прози О. Бердника, якого не пощадив соціалістичний устрій.

Все ж серед фантастичної прози 60-80-х років було досить багато творів з цікавими морально-етнічними проблемами. Одним з таких, є повість Василя Бережного «Археоскрипт».

Переважна більшість характерів проаналізованого твору забарвлена з позицій духовності. Так, вища форма духовності притаманна носіям таких рис, як доброта, патріотизм, наполегливість, врівноваженість (Аніта, Туо, Марта), духовними постають носії таких рис, як зматеріалізованість, прагнення влади (маг Беруччі та сержант), антидуховні ті особи, визначальними рисами характеру яких є жорстокість, деспотизм, егоїзм, зажерливість(високопосадовець Фраг).Остання риса - наскрізна в характері більшості персонажів, що протистоять Туо та Аніті у повісті «Археоскрипт».

Сюжет повісті умовно простий - військові запеленгували в небі космічний апарат, який рухався всупереч знаним землянами законам фізики, тому військові збили його. При падінні, космічний корабель, випадково вбиває солдата. З цього моменту і починається дія повісті. Прибульцем, який випадково попав на Землю опікується медсестра Аніта, як потім виявляється, саме про неї мріяв загиблий солдат. Вона навчає пацієнта сучасної їй мови та, поступово, проникається симпатією до прибульця.

Виявляється, що Туо прибув для того, щоб віднайти залишену предками скарбницю знань - Археоскрипт. Однак, в кінці, Туо розуміє, що земляні ще недоросли до того, щоб володіти цим скарбом. Однак не все втрачено, поки на Землі народжуються люди, які вміють відчувати доброту, любов та повагу, як Марта та Аніта, і які надають перевагу моральним якостям над почуттям наживи.

У повісті «Археоскрипт» переплітаються три часові плани:

1) сучасність,

2) далеке минуле - 50 000 років тому назад,

3) життя на планеті Філія, де колись дуже давно приземлився космічний корабель землян, вихідців із Центрума.

Два останні часові плани передаються крізь призму свідомості Туо, він яскраво, багатогранно розповідає про життя на своїй рідній планеті, де панує мир, щастя й гармонія, а також захоплено описує побут давніх землян у Центрумі, який, зі слів Туо, став колискою філіанської цивілізації.

Ступінь дослідженості теми. Проблему походження фантастичної літератури та її розвиток у своїх працях аналізували: Кагарлицький Ю., Ковтун О., Корнвел О., Тодоров Ц., Фрейденберг О., Чернишова Т.

Валентинов А., Громов Д., Карацупа В., Ладиженський О., Левченко О., Литовченко Т., Чорний І., Шевчук В. в своїх оглядових статтях розглянули історію розвитку української фантастики.

Об'єкт дослідження: повість Василя Бережного «Археоскрипт» в системі уфологічно-фантастичній прозі 60-80 років ХХ віку.

Предмет дослідження: проблематика твору «Археоскрипт».

Мета дослідження - виявлення особливостей твору Бережного В. «Археоскрипт».

Дана мета реалізується шляхом постановки наступних завдань:

- розглянути символіку, образну систему повісті В. Бережного «Археоскрипт».

- виділити основні типи героїв та розвиток їх характерів та відносин у творі;

- розглянути представлений Бережним В. образ людини майбутнього в образі Туо та моделі ідеального государства - Центруму.

- розглянути опозиційні моделі двух світів - Землі та планети прибульця Туо у тому аспекті, при якім Земля виступає як колиска цивілізації космічного масштабу.

Методи дослідження: метод аналізу літератури, системний і структурний підхід у вивченні проблематики повісті Василя Бережного. Використовувалися методи порівняльного аналізу та узагальнення щодо теоретичного матеріалу з даної теми.

Отже, наше завдання полягає в тому, щоб на основі твору В. Бережного «Археоскрипт» виділити декілька проблем: не технічних, не соціальних, а моральних: втрати духовності, викриття недоліків існуючих державних систем, устроїв, віднайдення духовно-інтелектуальних скарбів зниклої 50 тисячоліть назад цивілізації, утвердження верховенства любові, доброти, гуманних цінностей й засудження людської ницості, жадібності, корисливості, пихи.

Структура курсової роботи. Структура та обсяг курсової роботи визначається ступенем наукової значущості та рівнем теоретичної розробленості теми. Курсова робота складається зі змісту; вступу; двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний об'єм курсової роботи складає 33 сторінки. Список використаної літератури включає 13 джерел.

Соціальні проблеми повісті В.Бережного «Археоскрипт»

Бережний Василь Павлович, який є автором повісті «Археоскрипт» - український письменник і журналіст.

Писати й друкуватися він почав у 1938 році, здебільшого писав нариси, оповідання та рецензії. Перші оповідання («Колесо», «Планета житиме») друкувалися в 1938 році в чернігівській газеті («Молодий комунар»), а перша книжка нарисів була надрукована аж через десять років.

Василь Бережний приймав участь у Великій Вітчизняній війні. Спочатку він проходив кадрову службу в танкових військах. А потім йому довелося взяти участь у кровопролитних боях під Гродно і Барановичами. Його чекав відступ, з важкими оборонними боями до самої Вязьми, він отримав важке поранення, перебував у ворожому оточенні. З жовтня 1943-го він знову в діючій армії, на Першому Білоруському фронті. Його участь у війні відзначено бойовими нагородами.

Після війни Бережний жив у Києві та працював у редакціях столичних газет і журналів, як «Молодь України», «Вітчизна», «Дніпро» та «Україна». Крім того, Василь Бережний перекладав з російської мови романи Коптєлова А., п'єси Погодіна М., Софронова А. Він також є автором літературного портрета «Олесь Гончар».

Пізніше вийшли ще дві збірки нарисів Бережного В. «Сторінки життя» і «Кораблі сходять із стапелів» та кілька повістей - «Зелене море» - на колгоспні теми, та «науково»-фантастичні повісті: «У зоряні світи», «Голуба планета», «В небі - земля», «Дем'янко-Дерев'янко або Пригоди електронного хлопчика», для шк. дітей мол. віку, «Істина поруч». Окрім того ще збірник науково-фантастичних оповідань «Оаза в льодах» і книжка казок «Трава співає». фантастика твір археоскрипт бережний герой моральний

З під пера Василя Бережного вийшло півтора десятка науково-фантастичних повістей, а також більше півсотні оповідань, які були об'єднані в десяток збірок.

Василь Бережний був учасником Першого Всесвітнього симпозіуму письменників-фантастів, що проходив в Японії, місто Токіо у 1970 році в рамках Міжнародної виставки ЕКСПО-70, а також Третього Європейського конгресу фантастів у Польщі у 1976 році.

Помер письменник 19 березня 1988 року в Києві.

Творчість талановитого українського письменника-фантаста Василя Бережного не була предметом окремого наукового дослідження. Хоча він написав понад двадцяти десятків «оригінальних книжок наукової фантастики» - збірок повістей та оповідань, котрі масовими тиражами видаються й перевидаються українською мовою. Його твори перекладені на російську, латиську, польську, англійську, французьку, іспанську та інші» мови.

Про Василя Бережного згадано в «Історії української літератури» в контексті коротенького зауваження про «появу цікавих книжок, в яких освоюється тема космічних мандрівок, життя на інших планетах…».

Прозу В. Бережного аналізували:

Положій В. - «Подорож без кінця / У світі пригод і фантастики: Історія і поетика жанрів»;

Чорна Н. - «Бережний Василь Павлович // Українська літературна енциклопедія»;

Олесь Гончар - «Пам'яті Василя Бережного»;

Левченко О. «Минуле української фантастики» та інші.

Але в даній курсовій роботі предметом аналізу виступає не творчість Бережного в цілому, а конкретно - повість «Археоскрипт». В повісті «Археоскрипт» автор розвінчує капіталістичний світ засобами фантастики. У повісті подається нова оригінальна фантастична гіпотеза про існування загадкової Атлантиди і виникнення Сахари. Найбурхливіша технізація і автоматизація у виробництві та побуті аж ніяк не можуть нівелювати найчарівніші людські почуття: кохання, дружби, прагнення до краси.

Фантастика - є домінуючим жанром сучасної української літератури. Її поява - це наслідок тисячолітнього розвитку фантастичної думки. Витоки української фантастичної літератури можна прослідити в міфології та фольклорній казці.

«Один з поглядів на фантастику полягає в тому, що це література, доповнена фантастичним припущенням».

Часто говорять про різновиди основних жанрів фантастики або «піджанрах», таких як: альтернативна історія, кіберпанк або стімпанк. До фантастичних жанрів, які були популярними в минулому, але зараз рідко використовуються сучасними авторами слід віднести фантастичну подорож та утопію.

До жанрових різновидів фантастичної літератури 20-го століття відносять фантастичний реалізм та магічний реалізм.

Вже в 20-ті роки було очевидно, що наукова фантастика не зливається з іншим мистецтвом, а зберігає свою відособленість. Мистецтво не поспішало приймати її у своє лоно. «У критиці народилася навіть спеціальна термінологія для позначення цієї відокремленості наукової фантастики. Англійські та американськи критики говорять про «головний напрямок» в мистецтві і науковій фантастиці. При цьому «головний напрямок» включає як реалізм, так і модернізм і натуралізм. Наукова ж фантастика, стикаючись з кожним з цих напрямків, залишається суверенною державою».

Впливовий американський критик наукової фантастики Базиль Девенпорт назвав наукову фантастику «унікальним феноменом зі своєю власною мовою».

У 1947 році американський фантаст Роберт Хайнлайн запропонував для фантастики коротке визначення - «література міркувань». Назва виявилася не тільки помітною, але і зручною. Вона частково пояснювала своєрідність наукової фантастики, тому була охоче прийнята. З цим терміном ми постійно зустрічаємося в англо-американській критиці.

У наукової фантастики і науки є чимало точок дотику. Правда, деяким дисонансом тут виявляється те, що «наукова фантастика включає псевдонауку так само, як і справді науковий факт». Ця властивість була відзначена ще К.Емісом в одній з перших великих робіт з наукової фантастики і навіть закріплено в даному їм визначенні.

У першій половині 19 століття українська фантастика набула ще більшого розвитку, у ній почали висвітлюватися дуже серйозні та актуальні проблеми. А у другій половині цього віку, у нашій країні фантастика почала зникати з літературного процесу. Що стосується світового розвитку фантастики, то у цей самий час з'явився її основний піджанр - який має назву наукова фантастика. В українській літературі у другій половині 19 віку наукова фантастика існувала тільки в якості перекладу іншомовних літературних творів.

Відродження української фантастики відбулося у другій половині 20 століття.

Письменники-фантасти Карацупа В. та Левченко О. розвиток фантастики у 20 столітті поділяють на 4 етапи:

- довоєнний;

- післявоєнний;

- новий;

- сучасний.

Довоєнний період - це період становлення української фантастики з 1920-1940 рр. Відродження української фантастики пов'язано з появою роману «Сонячна машина» Володимира Винниченко. А початок української наукової фантастики як жанру пов'язують з трилогією Смолича Ю. «Прекрасні катастрофи».

Тематика творів того етапу зумовлена баченням фантастики як засобу популяризації наукових відкриттів та технічних винаходів. Популярним стає сюжет про впровадження вченими різноманітних наукових ідей, таких як - сонячна машина, підземний тунель, живі роботи.

Післявоєнний етап розвитку української фантастики припадає на 1950-1960 рр. Цей період також позначений впливом НТП. Саме на цей період припадає творчість Василя Бережного. Він на відміну від своїх попередників, працював виключно в жанрі наукової фантастики.

У 50-х роках 20 століття почався новий підйом у розвитку української фантастики. Найбільш популярними темами у цей час стають теми космічних подорожей, пригод до вигаданих планет, дослідження незвичайних літальних апаратів. Космічні пригоди зображені в творах:

- Бережного В. - «Зоряні світи», «Істина поруч», «Космічний Гольфстрім»;

- Бердника О. - «Вогняний вершник», «Катастрофа», «Серце Всесвіту», «Стріла часу», «Шляхи титанів»;

- Владка В. - «Аргонавти Всесвіту», «На місяці як на місяці», «Таємниця його супутників».

Подорож в минуле й майбутнє є темою наступних творів:

- Бедзик Ю. - «Любов, Президент і парадигма космосу»;

- Бережний В. - «Лабіринт»;

- Владка В. - «Нащадки скифів».

Про наукові винаходи та ідеї, а також їхній вплив на людину писали такі письменники:

- Бережний В. - «Молодший брат Сонця», «Під крижаним щитом»;

- Владко В. - «Залізний бунт», «Чудесний генератор»;

- Дашкієв М. - «Володар Всесвіту», «Зуби дракона», «Кришталеві дороги».

Новий період в українській фантастиці починається з 60-х років 20 століття. Пануюче місце продовжує займати наукова фантастика, проте змінюється тематика науково-фантастичних творів. Все далі наукові фантастичні твори почали відходити від техніцизму. Акцент почав зміщуватися з теми НТП на внутрішній світ людини.

В українській науковій фантастиці 60-х років 20 століття посилюються психологічні та соціальні мотиви. Фантасти свою увагу приділяють суспільству та конкретній людині.

Василь Бережний є автором статті «Апологія фантастики». У ній він викладає своє бачення особливостей цього жанру. На думку автора, наукова фантастика - це «суто інтелектуальна література. Симбіоз художнього і наукового мислення, її завдання - збуджувати інтелектуальну енергію читача, вести його в безмежний світ уяви і мрії, впливати на його орієнтацію в житті…». Саме таких принципів дотримується у своїх творах Василь Бережний.

Отже, Василь Бережний належить до тих письменників, які почали писати наукову фантастику під впливом научно-технічного прогресу. У своїх науково-фантастичних творах він охопив такі теми як: космічні пригоди, подорож в минуле й майбутнє, писав про наукові винаходи та ідеї, а також про їхній вплив на людину.

У центрі повісті Василя Бережного «Археоскрипт» постає образ прибульця Туо. Слід зазначити, що прибулець - є культурним феноменом, гіпотетичним представником розумного позаземної цивілізації.

У художній культурі образи інопланетян різняться. У найзагальнішому вигляді інопланетян можна поділити на добрих і злих. Найчастіше прибульців зображують у вигляді:

- тварин, які схожі на земних (у більшості випадках це мавпи або комахи);

- ксеноморфа, який не має аналога серед земних істот;

- тварино-рослинних гібридів;

- розумних рослин;

- грибів;

- колоній бактерій - дуже рідко;

- вірусів - їм завжди потрібні організми-носії.

Також зустрічаються види чистого безтілесного розуму або складається з одноманітною аморфної субстанції, розумні океани або планети. Іноді мисленням наділяються навіть відкладені інопланетянами яйця.

В окремих випадках морфологія інопланетян постає неясною, але вони приймають людський або людиноподібний вигляд, щоб спростити собі контакт з людьми.

Оскільки Туо - один з головних персонажів повісті Бережного «Археоскрипт», є позитивним персонажем, то він схожий на ідеальну людину, яка представлена у вигляді незвичайної істоти. Туо - позитивний персонаж.

В «Археоскрипті» тісно переплелися декілька проблем:

1) втрати духовності,

2) викриття недоліків існуючих державних систем, устроїв,

3) віднайдення духовно-інтелектуальних скарбів зниклої 50 тисячоліть назад цивілізації,

4) утвердження верховенства любові, доброти, гуманних цінностей,

5) засудження людської ницості, жадібності, корисливості, пихи.

До соціальних проблем з цього переліку можна віднести: викриття недоліків існуючих державних систем, устроїв, засудження людської ницості, жадібності, корисливості, пихи. Інші відносяться до моральних проблем.

«Соціальні або суспільні проблеми - це питання та ситуації, які прямо чи опосередковано впливають на людину і, з точки зору значної кількості членів спільноти, є досить серйозними проблемами, які вимагають колективних зусиль щодо їх подолання».

Соціальні проблеми безпосередньо пов'язані з соціальними нормами. Соціальні норми суспільства в своєму комплексі нормативно регулюють усі суспільні відносини та активно впливають на процес становлення матеріальних і духовних цінностей.

В системі соціальних норм суспільства найважливіше місце займає право - яке є необхідним державним регулятором суспільних відносин. У процесі здійснення своєї регулюючої ролі право тісно взаємодіє з іншими соціальними нормами, в тому числі з традиціями і звичаями, які є складовими частинами соціальних норм суспільства.

Зникненням норм і правил, руйнування цінностей, втрата здатності індивіда до адаптації мінливих процесів суспільства характеризує явище, яке має назву аномія.

Соціальне роз'єднання, ізольованість індивідів, самотність, втрата відчуття солідарності також є причинами аномії.

«Причиною аномії є невідповідність нормативного та інституційного аспектів соціально-правового порядку. Превалювання в поведінці і мисленні людей інституційного початку робить багато законів, соціальні норми та інші інтеграційні вимоги безглуздими і марними.

У результаті послідовного ланцюга негативних соціальних метаморфоз виникає виражена в аномії кризова свідомість, яка, розростаючись, поглинає правові та ціннісні імперативи, внаслідок чого зростає кількість людей, що випадають з поля їх дії. Виникаючі при цьому девіації у своїх основних проявах вторинні стосовно аномії і є її наслідком».

Неухильне дотримання правових норм та інших правил, прийнятих в суспільстві - є основою нормального життя суспільства, важливим фактором зміцнення громадського порядку в країні, неодмінною умовою формування нової людини.

Проблема викриття недоліків існуючих державних систем, устроїв, яка порушується у повісті Бережного В. безумовно належить до соціальних проблем.

У повісті контрастують образи військових, які контролюють прибульця Туо, тримають його під арештом, та сам зоряний гість. Зокрема, автор створює типовий образ сержанта - гвинтика тоталітарної системи, який постійно всіх підозрює. На його думку, Туо, є не ким іншим, як роботом, засланим з ворожої держави. Абсурдність суджень цього персонажа, обмеженість його світогляду, прагнення вислужитися перед начальством чітко відображає той реальний тип військового, подібних до якого Василь Бережний міг бачити не раз в реальному житті за часів СРСР. Таким чином, образ сержанта виписаний цілком реалістично.

Туо, навпаки, є уособленням ідеальної людини, людини майбутнього, якою її бачить письменник. Туо не розуміє логіки побудови земних держав, насильства й прагнення наживи. «Ну й історія ж у вас… всіх країн і племен. Вожді, фараони, царі, імператори, королі, президенти… Просто смішно, комедія».

Туо намагається земній цивілізації принести користь, поділитися своїми знаннями з інженерами та лікарями, але, як з'ясовується згодом, ці знання нікому не потрібні. На Землі усім керують гроші, а знання мають цінність лише задля перспективи збагачення. Розум більшості землян не здатен осягнути простору поза межами рідної планети, і в дусі тоталітарної системи високопосадовець Фраг підозрює, що Туо «іноземний агент і диверсант [що] удає божевільного, всіляко маскується».

Фраг не віре, в те що Туо прибув із сузір'я Ліри з культурною місією. Але у той же час цей яскравий гвинтик державної машини намагається використати ті знання, якими володіє інопланетянин стосовно новітніх технологій, щоб збудувати принципово нові літальні апарати з гравітаційними двигунами й у такий спосіб отримати перевагу над військовими силами інших держав. Фраг намагається підкупити Туо, схилити його до співробітництва: «Вам створять усі умови - дадуть конструкторське бюро на першокласному авіазаводі… Слухайте, ви станете багатою людиною, чорт візьми».

Василь Бережний майстерно зображує тіньову сторону людини, сатирично змальовуючи сеанс гіпнозу, який повинен був проводити над Туо маг Беруччі, а Туо зовсім несподівано перебрав на себе функцію гіпнотизера, і маг Беруччі разом з агентом Фрагом опинилися під його владою.

Фраг жартома повертає Туо викрадений з літального апарата гігантський діамант, його особисту справу з грифом «Цілком таємно», люб'язно віддає свій сірий костюм, а сам одягається в лікарняний халат, знятий космічним гостем.

Перебуваючи під гіпнозом Фраг пише «веселий рапорт» начальству: «Від віслюка Фрага. Цим повідомляю, що я віслюк з віслюків, маю дуже примітивний розум і зовсім позбавлений уяви. Коли мені говорять про щось незвичайне, страшенно хочеться заревіти, як це роблять мої довговухі родичі. І я вже як упруся копитами, то ніякий здоровий глузд не зрушить мене з місця. А тому прошу підвищити мене по службі». Завершується сеанс гіпнозу картиною, коли Фраг і Беруччі «навкарачки кружляють по підлозі. Трухикають, важко хекаючи, ще й бурмочуть:

- Ко-пи-та-ми, ко-пи-та-ми, ра-ти-ця-ми!» [1, c.49-50].

Подібною сценою Бережний розвінчує абсурдність сучасної йому політичної системи, державної машини, яка ставить людський розум у певні рамки, нав'язує зручні для себе стереотипи, залякує, прагне залізти навіть у підсвідомість, а коли це не вдається тримає в тюрмах й психіатричних клініках. Туо згідно з логікою повісті - космічний гість, але ставлення до нього агресивних землян - гвинтиків державної системи, аналогічне до того, яким було ставлення радянських ідеологів до так званих «неугодних інтелігентів» чи «ворогів народу». І якщо в реальному житті оминути нищівного впливу державної машини в СРСР було неможливо, то в рамках фантастичного роману інакодумець Туо здатен втекти з божевільні, з-під нагляду приставленої до нього варти. Більше того, йому вдається приструнити своїх кривдників у цілком мирний спосіб: без насильства, зброї та агресії. Туо вивільняє їх внутрішню інстинктивну природу шляхом гіпнозу, змушує поводитися з ним чемно, забирає викрадені в нього речі й повертає собі волю.

Повість «Археоскрипт» доносить до читача ідею необхідності реформування суспільства, земних держав.

Бережний змальовуючи Центрум як велетенську споруду, таким чином метафорично осмислює легенду про існування Вавилонської вежі. Про це говорить сам герой повісті: «Вавілонська вежа - то дитяча забавка супроти Центрума… Хоча, як подумати, може, це пам'ять про Центрум? Відгомін велетенської споруди, про яку наступні покоління пам'ятали, як про давній сон… Це імовірно. Бо на якому ж ґрунті з'явилась легенда про Вавілонську вежу, що сягала неба?».

Центрум постає в повісті як модель ідеальної держави, де всі люди гармонійно співіснують одне з одним і бережно ставляться до навколишньої природи, цінують її й прагнуть зберегти флору й фауну від згубного впливу цивілізації: «Цьому високоорганізованому суспільству належала Африка, Європа, Азія і Австралія. І на тих континентах не було жодного міста, окрім пунктів для збирання чи первісної переробки сировини. Природа розкошувала, не прорізана лезами магістралей, не винищена купами цегли й бетону, які тепер звуться містами. Буяли ліси - так, як їм і належить буяти, трави купалися в сонці і дощах - так, як їм і належить; усе росло і квітувало, радувало людське око і наповнювало груди цілющим повітрям. Щедрою була природа до людей…».

Подібна модель суспільства, створена Василем Бережним, діаметрально протилежна існуючій настанові сучасного людства на максимальне використання природних ресурсів задля комфортного життя цивілізації. Письменник доносить до свого читача ідею про те, що слід цінувати навколишній світ, бути його гармонійною часточкою, а не бездумним споживачем.

Утопічна модель життя Центруму - це заклик Бережного до переоцінки цінностей людства й пошуку альтернативного гуманного шляху розвитку. Тут напрошується паралель з романом О. Гончара «Собор», де теж утверджується думка про необхідність збереження духовності й природи навколо нас. Обидва письменники (які, до речі, були друзями) кожен по-своєму намагалися привернути увагу своїх читачів до проблеми співіснування людини й природи, відродження родової й національної (у Олеся Гончара) та цивілізаційної (у Василя Бережного) пам'яті.

Моральні проблеми повісті та їх вирішення у повісті

До моральних проблем, які були висвітлені у повісті Бережного «Археоскрипт» слід віднести:

1) втрату духовності,

2) віднайдення духовно-інтелектуальних скарбів зниклої 50 тисячоліть назад цивілізації,

3) утвердження верховенства любові, доброти, гуманних цінностей.

Духовність - це особливий вид чистої енергії, якої людина збагачується в процесі життя, в результаті високої моральності, здійснення добрих справ, гуманних вчинків і придбання духовних знань.

Духовність - це те, що відрізняє людину, що властиве лише їй одній. Духовно багатою людиною вважають людину, яка живе в гармонії із собою і світом, в якої сформовані духовні цінності, тобто, ті якості і риси, життєві установки, що існують для кожної людини, що становлять її ідеал.

Духовність - це одна з базових ціннісних орієнтацій людини. Ціннісні орієнтації - це спрямованість інтересів і потреб особистості або групи на певну ієрархію узагальнених людських цінностей, визнаних в якості стратегічних життєвих цілей і загальних світоглядних орієнтирів.

Існує так звана формула духовності:

Мал. 3 - Складові духовності.

Виходячи з цієї формули, можна дати наступне трактування духовності: ціннісна орієнтація, в основі якої лежить прагнення людини до подолання своєї біологічної природи і розкриття людської природи за допомогою аскетизму та/або альтруїзму.

Духовність має три яскраво виражених спрямованості: на себе, на Вищу правду, на колектив. Спрямованість на внутрішнє «Я» породжує творчість, а в широкому сенсі - самоактуалізацію; спрямованість на Вищу правду - релігійність; спрямованість на колектив - альтруїзм (мал.4).

Усі три напрямки духовності невідомі тваринам, вони притаманні тільки людині, а тому цей трикутник можна також назвати трикутником людяності.

Переважна більшість характерів повісті «Археоскрипт» забарвлена з позицій духовності. Вища форма духовності, яка проявляється у якості таких рис, як доброта, патріотизм, наполегливість, врівноваженість притаманна Аніті, Туо, Марті.

Духовними постають носії таких рис, як зматеріалізованість, прагнення влади, які притаманні магу Беруччі та сержанту. Антидуховними рисами, до яких відносять: жорстокість, деспотизм, егоїзм, зажерливість обладає високопосадовець Фраг. Остання риса - наскрізна в характері більшості персонажів, що протистоять Туо та Аніті в повісті.

У повісті «Археоскрипт» переплітаються три часові плани:

1) сучасність,

2) далеке минуле - 50 000 років тому назад,

3) життя на планеті Філія, де колись дуже давно приземлився космічний корабель землян, вихідців із Центрума.

Через призму протиставлення зоряного мандрівника Туо та землян, які наділені владою, Василь Бережний створив ілюзію «пригадування»: мовляв, люди не завжди були такими, як зараз. Колись інші цінності панували у суспільстві.

Події повісті починають розгортатися на ракетній базі однієї з могутніх держав на території Сахари. У нічному небі з'являється невідомий літальний апарат, що рухається всупереч всім законам фізики, військові збивають його, а всередині виявляють чоловіка, несхожого на земних людей: «На перший погляд здавалося, що він європеєць. Але золотистий, ледь вловимий відтінок його шкіри, попелясте волосся, форма черепа - цілком правильна куля! - і багато інших ознак поставили в тупик відомого антрополога». Спочатку незнайомець взагалі не може розмовляти через поранення, але потім до нього повертається мова, яка не зрозуміла іншим. Таємничий прибулець, завдяки медсістрі, що його доглядає - Аніті, вивчає одну з європейських мов.

У повісті вдало використано прийом «заміщення персонажа»: космічний корабель, який падає на землю, випадково вбиває солдата, нареченого Аніти. Згодом роль померлого юнака в житті дівчини буде виконуватиме прибулець Туо. Ця заміна також символізує можливість своєрідного переродження для землян, їх духовного вдосконалення.

Василь Бережний виводить родове коріння інопланетянина Туо з Землі, алегорично акцентує на проблемі відновлення історичної пам'яті, духовності, відкидаючи теорію Дарвіна про походження людини від мавпи. У повісті осмислюється гіпотеза про існування на нашій планеті розвинутої цивілізації 50 000 років тому назад. Ця цивілізація була розташована у Сахарі - майже на всій півночі африканського континенту: «займало грандіозне місто - Центрум, що своїми терасами-садами підносилося вище хмар» і де жило колись «три чверті населення земної кулі».

Далеке минуле (50 000 років тому назад) та життя на планеті Філія, це ті часові плани, які переплітаються у повісті Бережного «Археоскрипт», передаються крізь призму свідомості Туо. Він яскраво та багатогранно розповідає про життя на своїй рідній планеті, де панує мир, щастя й гармонія, а також захоплено описує побут давніх землян у Центрумі, який, зі слів Туо, став колискою філіанської цивілізації.

Подекуди Центрум і Філія постають перед читачем крізь призму сприйняття жіночих персонажів - Аніти й Марти, які слухаючи розповіді Туо, відразу візуалізують їх й подорожують уявними світами, чітко охоплюючи зором кожну деталь:

«Дах Центрума, якщо доречно так назвати величезну територію, на якій можна було б розташувати Швейцарію, зблискував різноколірними променями: подекуди спалахували фіолетові, оранжеві, білі зірки, цілі снопи сяйва. Тільки наблизившись, Марта й Аніта побачили, що вся та місцевість засипана снігом, вкрита льодом. З них і викрешує сонце оті різнобарвні зорі. Та тут і справді, як у Швейцарії, - снігові гори, сковані кригою озера, білі долини… І скрізь люди - лижники, ковзанярі…».

Дані частини повісті свідчать про добре знання Василем Бережним утопічних та антиутопічних теорій, які органічно вплетені в канву його повісті. Прекрасний ідеал майбутнього гармонійного суспільства моделюється письменником в минулому (Центрум) й апріорно можливому майбутньому, яке вже існує в іншому часопросторовому сегменті.

Високо розвинута філіанська цивілізація у повісті «Археоскрипт» постає на основі земної й демонструє альтернативний шлях розвитку людства, яке пішло іншим шляхом, ніж на Землі, оскільки йому вдалося зберегти безперервність у передачі знань між поколіннями, уникнувши війни.

Занепад земної цивілізації Туо пояснює величезною катастрофою, що «відкинула людство назад на початкові рубежі, відкинула туди, звідки воно починало» [1, c.64].

Катастрофа відбулася внаслідок війни:

«держави розташовані в Атлантиді, напали на Центрум… А вони мали доступ до найпотужніших джерел енергії - синтезу кварків. Певне, в ході війни вони всі загинули: і Атлантида, і Центрум».

Вибух кваркових бомб, за гіпотезою Туо, спричинив появу різних рас на землі: «Цивілізація поринула в небуття, а в тих нащадків, які випадково вціліли, радіація спричинилася до мутацій. Історія Центрума не знала кольорових людей».

Єднальною ланкою між цивілізацією Центрума з сучасним світом постає велетенська капсула часу - Археоскрипт, який має форму пірамідального куба, на кожній грані якого - чотиригранна піраміда, а на одній з них жителі Центрума залишили заповіт нащадкам, який звучить наступним чином - відкрити через десять тисяч років. Час уже давно минув, а людство досить зовсім не готове до сприйняття принципово нових знань.

«Археоскрипт - це стародавній документ, опущений в глибину земної кори у Центрумі. Це, звичайно, не один документ, а великий бункер, - розповідає Туо. - В ньому відеокотушки, на яких зафіксовано все, що тоді вважали важливим та цікавим; є там - в натурі - і різні експонати технічних виробів та мистецтва… І макет самого Центрума, який виготовлений із мамонтових кісток. Археоскрипт був замурований того самого дня, коли космічний корабель на чолі з Штурманом зійшов з навколоземної орбіти і, набираючи третьої космічної швидкості, почав заглиблюватися в простір».

У Археоскрипті сховані знання про нові види енергії - про кварки, які потужніші від атомної енергії в мільйони разів. І коли завдяки Туо археологічна експедиція все-таки знайшла в Сахарі Археоскрипт, прибулець з далеких світів вирішує приховати знання про небезпечну для сучасних землян енергію, яку вони здатні використати в першу чергу для створення бомб і нових типів озброєння, щоб отримати панування над всіма державами світу. Саме заради планетарного панування й захоплення у свої руки найновіших знань однією з країн профінансована експедиція в Сахару.

Символічною стала сцена відкриття Археоскрипта - таємничої схованки, розміщеної в Сахарі, що містить зразки наукових досягнень людей зниклої цивілізації. Для того щоб відкрити Археоскрипт, необхідно назвати слово, яке означає найбільшу пристрасть. І шукачі скарбів починають висувати дуже прагматичні версії:

- алкоголь,

- багатство,

- бій,

- життя,

- нажива,

- наркотики,

- ненависть,

- рулетка.

І тільки Аніта - кохана Туо, правильно називає найбільшу пристрасть. Це - є любов.

Любов - це властиве для людини почуття. Любов - це глибока прихильність до іншої людини або об'єкту, почуття глибокої симпатії.

Любов - це також філософська категорія, у вигляді суб'єктного відношення, інтимного виборчого почуття, який спрямовано на предмет любові. Любов - найважливіший суб'єктивний індикатор щастя.

Любов - одна з фундаментальних і загальних тем у світовій культурі та мистецтві. Міркування про любов і її аналіз як явища сягають найдавнішим філософським системам і літературних пам'яток, відомим людям.

Любов буває різною:

«Ерос» - стихійна, захоплена закоханість, у вигляді шанування, спрямованого на об'єкт любові «знизу вгору» і яка не залишає місця для жалості або поблажливості;

«Філія» - любов-дружба чи кохання-приязнь, обумовлена соціальними зв'язками і особистим вибором;

«Сторге» - любов-ніжність, особливо сімейна;

«Агапе» - жертовна любов, безумовна любов, в християнстві така любов Бога до людини.

На мій погляд, спочатку між Анітою та Туо з'явилася любов-дружба, яка згодом переросла в любов-ніжність.

Любов - прекрасніше почуття на Землі, яке дароване людині згори. Любов - найзрозуміліше та загадкове явище в емоційному житті людей. Саме любов змушує нас робити необдумані вчинки: хороші та навпаки, погані. Щаслива любов окриляє людину, робить його здатним піднятися над землею. Саме так любов окрилила головних героїв повісті Василя Бережного «Археоскрипт» - прибульця Туо та медсестру Аніту.

Справжня любов до людства починається з любові до своїх близьких, до тих, хто тебе оточує. І нехай банальна, фраза «Полюби ближнього свого» не здається нам чимось нереальним і надприродним: велика любов починається з малого.

Сила любові полягає в тому, що вона пробуджує почуття, лікує душу, має здатність врятувати життя. Це стан людини, коли її душа найбільш відкрита верховним засадам добра, істини і краси. Той, хто любить, не тільки вимагає, а й віддає, не тільки жадає насолод, але і готовий до найвищих подвигів самозречення. Справжня любов - це ще й вираз творення, вона передбачає турботу, повагу, відповідальність.

Туо - це уособлення зоряного романтика, який розчарован побаченим на своїй далекій Батьківщині. Туо залишає землянам, знайдений ним Археоскрипт, тобто всі культурні, архітектурні та інші знання. Він забирає тільки інформаційні диски про кварки й разом з медсестрою Анітою, за допомогою гравітаційного пристрію викривлення простору, повертається на Філію.

Сентиментально у повісті звучить мотив ностальгії філіанців за Землею, вони згадують її, як прекрасну казкову країну, коли ж насправді вона вже давно не така. Особливо тужать за птахами, бо на їхній планеті цього виду живих істот нема. Навіть Туо мріяв привезти з Землі птахів на Філію, оскільки раз бачив їх в дитинстві у фільмах, але вимушена втеча від жадібних до збагачення й влади землян не дали мрії можливості здійснитися.

Повість «Археоскрипт» доносить до читача ідею необхідності реформування суспільства, земних держав, перегляд моралі та ставлення до природи, оскільки притаманна людям агресія знову може стати причиною катастрофи світового масштабу й відкинути людство на тисячі років назад.

Протиставляючи Туо більшості земних можновладців і їх підданих, Василь Бережний акцентує на необхідності пробудження від сну забуття, відродження духовності, оскільки сильна духом, гармонійна людина здатна розвинути в собі навіть надзвичайні здібності. Як наприклад, Туо, котрий володіє здатністю читати думки, практикує гіпноз і є прекрасним лікарем. Він всупереч усім земним лікарям ставить на ноги Марту, дівчину яка кілька років прикута до інвалідного візка, і все це завдяки його духовному потенціалу, здатності до переконання, навіювання й гіпнозу.

«Туо - це уособлення людського ідеалу. А те, що він знаходить своє кохання на Землі утверджує думку, про існування частини людського суспільства, здатного до духовного переродження, до віднайдення нових, гуманних шляхів розвитку».

Висновки

Українська фантастика має глибокі та давні корені, що не дивно, адже українці виховані на казках та переказах, в яких діють фантастичні та міфічні особи-мавки, лісовики, русалки тощо. Тому певні ознаки фантастичного можна відмітити починаючи вже від Котляревського. Однак фантастична проза часів Василя Бережного більш тяжіла до уфології, тобто до пошуку братів по розуму в недрах космосу. Це зумовлено тим, що саме в ті роки людина нарешті вирвалася з колиски-Землі в Космос, першими супутниками та першими польотами Гагаріна та інших космонавтів. Людину завжди цікавило і буде цікавити питання того, чи зародження мислячого життя на Землі було вибриком природи, чи таки зумовлено чимось глибшим. І над темою пошуку собі подібних розумних істот завжди працювало багато письменників, починаючи ще від Уельса з його агресивними марсіанами.

Фантастика - це домінуючий жанр сучасної української літератури. Її поява - це наслідок тисячолітнього розвитку фантастичної думки. Витоки української фантастичної літератури можна прослідити в міфології та фольклорній казці.

Василь Бережний є автором статті «Апологія фантастики». У ній він викладає своє бачення особливостей цього жанру. На думку автора, наукова фантастика - це «суто інтелектуальна література. Симбіоз художнього і наукового мислення, її завдання - збуджувати інтелектуальну енергію читача, вести його в безмежний світ уяви і мрії, впливати на його орієнтацію в житті…». Саме таких принципів дотримується у своїх творах Василь Бережний.

Повість Василя Бережного «Археоскрипт» - це твір, який порушує морально та соціальні проблеми.

В повісті «Археоскрипт» автор розвінчуй капіталістичний світ засобами фантастики. Тут, крім того, подається нова оригінальна фантастична гіпотеза про існування загадкової Атлантиди і виникнення Сахари. Найбурхливіша технізація і автоматизація у виробництві та побуті аж ніяк не можуть нівелювати найчарівніші людські чуття кохання, дружби, прагнення до краси.

В «Археоскрипті» тісно переплелися декілька проблем:

1) втрати духовності,

2) викриття недоліків існуючих державних систем, устроїв,

3) віднайдення духовно-інтелектуальних скарбів зниклої 50 тисячоліть назад цивілізації,

4) утвердження верховенства любові, доброти, гуманних цінностей,

5) засудження людської ницості, жадібності, корисливості, пихи.

Переважна більшість характерів проаналізованого твору забарвлена з позицій духовності. Так, вища форма духовності притаманна носіям таких рис, як доброта, патріотизм, наполегливість, врівноваженість (Аніта, Туо, Марта), духовними постають носії таких рис, як зматеріалізованість, прагнення влади (маг Беруччі та сержант), антидуховні ті особи, визначальними рисами характеру яких є жорстокість, деспотизм, егоїзм, зажерливість(високопосадовець Фраг).Остання риса - наскрізна в характері більшості персонажів, що протистоять Туо та Аніті в повісті.

Сюжет повісті умовно простий - військові запеленгували в небі космічний апарат, що рухався всупереч знаним землянами законам фізики та збили його. Падаючи, космічний корабель, випадково вбиває солдата. З цього моменту і починається дія повісті. Прибульцем опікується медсестра Аніта, як потім виявляється, саме про неї мріяв загиблий солдат. Вона навчає пацієнта сучасної їй мови та, поступово, проникається симпатією до прибульця. Виявляється, що Туо прибув для того, щоб віднайти залишену предками скарбницю знань - Археоскрипт. Однак, в кінці, Туо розуміє, що землян е ще недорослими до того, щоб володіти цим скарбом. Однак не все втрачено, поки на Землі народжуються люди, які вміють відчувати доброту, любов та повагу, як Марта та Аніта, і які надають перевагу моральним якостям над почуттям наживи.

Проблема викриття недоліків існуючих державних систем, устроїв, яка порушується у повісті Василя Бережного безумовно належить до соціальних проблем.

У повісті контрастують образи військових, які контролюють прибульця Туо, тримають його під арештом, та сам зоряний гість. Зокрема, автор створює типовий образ сержанта - гвинтика тоталітарної системи, який постійно всіх підозрює, а Туо, на його думку, є не ким іншим, як роботом, засланим з ворожої держави. Абсурдність суджень цього персонажа, обмеженість його світогляду, прагнення вислужитися перед начальством чітко відображає той реальний тип військового, подібних до якого Василь Бережний міг бачити не раз в реальному житті за часів СРСР. Таким чином, образ сержанта виписаний цілком реалістично.

У повісті «Археоскрипт» переплітаються три часові плани:

1) сучасність,

2) далеке минуле - 50 000 років тому назад,

3) життя на планеті Філія, де колись дуже давно приземлився космічний корабель землян, вихідців із Центрума.

Два останні часові плани передаються крізь призму свідомості Туо, він яскраво, багатогранно розповідає про життя на своїй рідній планеті, де панує мир, щастя й гармонія, а також захоплено описує побут давніх землян у Центрумі, який, зі слів Туо, став колискою філіанської цивілізації.

У повісті вдало використано прийом «заміщення персонажа»: космічний корабель, який падає на землю, випадково вбиває солдата, нареченого Аніти. Згодом роль померлого юнака в житті дівчини буде виконуватиме прибулець Туо. Ця заміна також символізує можливість своєрідного переродження для землян, їх духовного вдосконалення.

Туо - це уособлення зоряного романтика, розчарованого побаченим на своїй далекій Батьківщині. Він залишає людям Землі знайдений ним Археоскрипт - всі культурні, архітектурні та інші знання, забирає тільки інформаційні диски про кварки й разом з Анітою, використавши гравітаційний пристрій викривлення простору, повертається на Філію.

Протиставляючи Туо більшості земних можновладців і їх підданих, Василь Бережний акцентує на необхідності пробудження від сну забуття, відродження духовності, оскільки сильна духом, гармонійна людина здатна розвинути в собі навіть надзвичайні здібності. Як наприклад, Туо, котрий володіє здатністю читати думки, практикує гіпноз і є прекрасним лікарем. Він всупереч усім земним лікарям ставить на ноги Марту, дівчину кілька років прикуту до інвалідного візка, і все це завдяки його духовному потенціалу, здатності до переконання, навіювання та гіпнозу.

Список використаних джерел

1. Аверинцев С. С. Любовь / С.С. Аверинцев, А.Г. Спиркин. БСЭ // Филология (Статья в БСЭ).

2. Бережний В. Археоскрипт / Бережний В. Вибрані твори: Науково-фантастичні повісті та оповідання / Передм. К.Волинського. - К.: «Дніпро», 1988. - 18-116 с.

3. Бережний Василь Павлович // Українська літературна енциклопедія. Т.1. - К.: Головна редакція Українскої Радянської Енциклопедії імені М. П. Бажана, 1988 - С.152.

4. Волинський К. Фантаст Василь Бережний / Бережний В. Вибрані твори: Науково-фантастичні повісті та оповідання. - К.: «Дніпро», 1988. - С.6.

5. Генри Лайон Олди. Мастер-класс / Генри Лайон Олди. Фантастическое допущение // Мир фантастики. - февраль 2008. - № 54.

6. Гончар О. Пам'яті Василя Бережного / О. Гончар // 1993, рукопис.

7. Горшенин В. М. Аномия как общественный феномен (Социально-философский анализ) : Дис. ... канд. филос. наук : 09.00.11 / Горшенин Владимир Михайлович. - : Х., 2004. - 161 c. - [Электронный вариант].

8. Історія української літератури: В 8т. - К., 1971. - Т.8. - С.483.

9. Кагарлицкий Ю. И. Что такое фантастика? / Ю.И. Кагарлицкий. - М.: Худож. лит., 1974. Гл. «Фантастика, утопия, антиутопия».

10. Левченко О. Минуле української фантастики: [Про письменника-фантаста Василя Бережного] / О. Левченко // УФО, 2008. - №2 - с.54-60.

11. Любовь // Новейший философский словарь: 3-е изд., исправл. / под ред. А. А. Грицанова. - Мн.: Книжный Дом. 2003. - 1280 с.

12. Оксфордский толковый словарь по психологии / Под ред. А.Ребера, 2002.

13. Положій В. Подорож без кінця / У світі пригод і фантастики: Історія і поетика жанрів / В. Положій. - К., 1986.

14. Тиховська О. Проблематика повісті В.Бережного «Археоскрипт».

15. Чернышева Т. Природа фантастики / Т. Чернышева. - Иркутск: Издательство Иркутского университета, 1985.

13. Neuleib Janiсe. The Cosmic Voyages of Wells and Lewis Extrapolation, vol. 16, N 2, 1975, May, p. 130.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Літературно-стилістичний аналіз повісті. Історія створення та принципи написання повісті "Старий і море" Е.Хемінгуейем. Варіативність концепцій щодо різних сприймань змісту твору. Символічність образів твору.

    реферат [19,5 K], добавлен 22.05.2002

  • Побутування жанру балади в усній народній творчості та українській літературі. Аналіз основної сюжетної лінії твору. Розкриття образів головних героїв повісті О. Кобилянської. Використання легендарно-міфологічного матеріалу з гуцульських повір’їв.

    курсовая работа [64,9 K], добавлен 30.11.2015

  • Загальний огляд життєвого та творчого шляху Григорія Кияшка. Характеристика художніх деталей, їх види та значення. Особливості використання цих деталей письменником для розкриття характерів поданих героїв, їх думок та вчинків у повісті "Жайворони".

    реферат [24,6 K], добавлен 20.04.2011

  • Аналіз епічного твору Ніколаса Спаркса "Спіши любити" з використанням схеми. Рік створення твору. Доцільність визначення роду та жанру. Тематичний комплекс, провідні мотиви. Основні ідеї, конфлікт твору. Специфіка архітектоніки, композиція сюжету.

    реферат [16,9 K], добавлен 09.03.2013

  • Творчість А. Дімарова як зразок високохудожньої та плідної праці митця. Характеристика та розвиток пригодницької прози для дітей. Аналіз дитячого твору "На коні й під конем", дослідження пригоди як рушія сюжету, значення місії пригодництва у творі.

    курсовая работа [123,0 K], добавлен 11.02.2013

  • Задум повісті Ольги Кобилянської "Земля": бpатовбивство, як наслідок відступництва від законів наpодної етики, зневаження загальнолюдських цінностей, усталених віками цивілізації. Доля головних героїв повісті: Івоніки Федорчука, Рахіри, Марійки, Михайла.

    презентация [863,2 K], добавлен 04.03.2014

  • Творчий шлях відомого американського письменника, журналіста, лауреата Нобелівської премії Ернеста Хемінгуея. Історія створення повісті "Старий і море". Зміст нижньої частини "айсберга". Проблема твору, символи і їх значення. Притчевий характер повісті.

    презентация [2,3 M], добавлен 06.02.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.