Аналіз твору Юрія Клена "Акація"

Специфіка контекстуальних параметрів твору "Акація" письменника Ю. Клена. Характеристика найважливіших засобів новели, особливості кульмінаційної точки твори. Розв’язка антиципаційних ланок новели, опис її містичних елементів. Сутність художнього світу.

Рубрика Литература
Вид доклад
Язык украинский
Дата добавления 29.11.2015
Размер файла 17,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Художня проза Юрія Клена - найменш досліджена частина його творчості. Однак кілька прозових художніх творів, написаних ним в останні місяці життя, є, безперечно, цікавим явищем у сучасному українському письменстві. Серед малої прози письменника новела „Акація“, написана за кілька місяців до смерті, є яскравим прикладом експериментаторської спроби над жанровим різновидом новели - новели містичної.

Новела є історією молодої жінки Ганни, яка готується за кілька днів виїхати з Києва до родичів чоловіка пароплавом по Дніпру. Її чоловік, що з ним вони нещодавно побралися, поїхав у службове відрядження на Кавказ. У експозиції новели, через спогад героїні твору подається життєва колізія, що пояснює назву новели й готує зав'язку твору: „…Ганна … замислилась, перебираючи спогади останніх місяців, останнього року… Не встигла вона опам'ятатись, як стала дружиною, а недавно відчула перші ознаки материнства“. Вона вже була заручена з іншим, але знайомство, яке розпочалося з випадково подарованого їй букета акації, повернуло її життя в інший бік: спалах кохання завершився щасливим шлюбом. Події кількох днів до від'їзду, пов'язані з майбутньою мандрівкою по Дніпру, є нараційним об'єктом новели. В останню хвилю, під впливом кількаденних гнітючих передчуттів, Ганна відмовляється від поїздки. Прокинувшись наступного дня, вона довідується з газети про катастрофу з пароплавом, на якому мала бути й вона - він згорів дотла посеред Дніпра від вибуху бензину.

Розглядаючи контекстуальні параметри твору слід наголосити на двох моментах. Під час свого останнього перебування в Міттенвальді Юрій Клен читав свої новели прозою. Читав їх „приватно“ в знайомих. Він прочитав „Акації“. Її основа - справжня подія: пожежа пароплава на Дніпрі й загибель усіх його пасажирів. Справжня подія була жахлива. Пароплав „Лев Толстой“ загорівся в дорозі, на Дніпрі, але адміністрація річкової пристані не дозволила кораблеві причалити, бо на пристані… стояло піаніно начальника цієї пристані. Пароплав згорів з усіма пасажирами.

Містичні вияви реалізуються у новелі у вигляді роздумів головної героїні над сутністю людського буття у єдності з Абсолютом, над тайною кохання і зародження нового життя.

Найважливішим засобом новели „Акація“ є антиципація - поява в тексті певної інформації, яка є передбаченням або здогадом про подію, що станеться пізніше. Антициповані моменти майбутніх подій з'являються у творі, випереджаючи деякі логічно умотивовані елементи сюжету та певним чином порушуючи хронологічний порядок розвитку дії новели. Антиципація у новелі „Акація“ має багатоступеневий, багатоетапний та різнорівневий характер і розвивається у вигляді клімактеричної ґрадації - поступового посилення й динамічної напруги. Вершинною точкою цієї багаточленної антиципації є новелістичний пуант - відмова головної героїні їхати пароплавом, що вже готовий відплисти від берега. Ця точка є одночасно поворотним пунктом долі головної героїні, мандрівка якої могла б закінчитися трагічно.

Разом із тим, особливістю цієї новели є те, що антиципаційна ґрадація у творі побудована саме на містичних передчуттях героїні, які реалізуються в повтореннях у тих чи інших варіантах певних образів, міфологічних і казкових мотивах. Клімакс цих подій знаходить свій відгук і в оніричних антиципаціях, що побудовані як певна гра несвідомого - складання своєрідної „мозаїки“ образів і мотивів події, яка в майбутньому може загрожувати життю Ганни та її ще ненародженої дитини.

Кожен із мотивів чи інших прикмет, образів, які поступово розростаються до символів, навіть запахів і кольорів пов'язаних із майбутньою пожежею на пароплаві й трагічними обставинами смерті його пасажирів, з'являються у творі з періодичністю, зазнаючи певних трансформацій і перебираючи один від одного ті чи інші ознаки. Новела побудована на ланцюжку асоціативних рядів, що, з одного боку, одночасно рухають дію й забезпечують розвиток сюжету, а з іншого - є своєрідними невідворотніми антиципаційними ціхами, що віщують розв'язку твору.

Серед таких основних образів-символів, мотивів і прикмет можно виділити найхарактерніші. Усіх їх об'єднує разом „динамічна вершина“, кульмінаційна точка новели - пожежа на пароплаві й загибель тих, хто плив на ньому. Образ нетлі - білого метелика, який літає навколо гасової лампи, поступово трансформується в образ дівчини у пелеринці, яка загине в пожежі, з'являється у зав'язці твору. Разом із цим рій нетлів, який кружляє навколо небезпечного вогника, уособлюватиме інших пасажирів пароплава. Спочатку образ нетлі представлено у нейтральному контексті як звичайний компонент опису теплого літнього вечора: „На столику горіла звичайна гасова лямпа, навколо якої ненастанно кружляли нетлі“ . Коли Ганна вже написала листа, в якому повідомляла, що „виїде в п'ятницю пароплавом“, „великі нетлі, що кружляли навколо лямпи, раз-у-раз кидали тріпотливі тіні свої на папір“ . У цих тінях на листі з повідомленням про поїздку пароплавом уже прихований певний містичний сенс. Нейтральність образу нетлі поступово втрачається, переростаючи в загрозливий антиципаційний символ. Далі з'являється новий мотив - мотив материнства („Ганна поклала руку під серце, бо знов неначе відчула там рух нового таємничого життя…“), який поки що не має видимого зв'язку з поверненням до образу метеликів, що, наражаючись на небезпеку, літають навколо вогню. „Нерухомо дивилася вона в полум'я лямпи, навколо якої натовп нетлів усе більшав, і думала, яка таємнича воля зваблює до себе оті нічні створіння…

Якийсь великий, знизу майже білий метелик давно вже кружляв, зачаклований, навколо світла. Погляд її пильно і довго стежив за ним, аж ось метелик раптом злетів аж понад лямпу, туди, де проміння найжаркіше б'є вгору, з підсмаленими крильцями впав у скляний циліндр і миттю розсипався попелом“ . Але все ж героїня асоціативно поєднує ці два враження: „Цей образ метелика якось сплівся з думкою про немовля, яке вона носить у собі, і пригадалося із шкільних лекцій з історії, як Молохові приносилось у жертву дітей, яких замикалося в його розпечене мідяне нутро“ . Відразу ж наступний епізод є ще однією ланкою антиципаційного ланцюжка: героїня, відкривши „Книгу пісень“ Гайне, „дочитала вірш про Льореляй і знайшла якусь чудну аналогію між долею того нещасного рибалки, що, заслухавшись у спів, має потонути, і тієї нетлі, що, полетівши на світло, згоріла. З Дніпра повіяв раптом свіжий вітерець, полум'я заколивалось, затріпотіло…“ . Виділене дієслово є прикладом лексичного рівня антиципації, оскільки пов'язує між собою тріпотіння полум'я й тріпотіння крил метелика, а пізніше тріпотіння крил червоного півня. новела твір містичний клен

Коли Ганна наблизиться до пароплава, в її свідомості народиться ще один асоціативний ланцюг, який вибудує містичний паралелізм між образами скляного циліндра гасової лампи й нетлі, пароплавного димаря, Молоха і червоного півня. Їй здалося, що „високий димар пароплавний… - то не димар, а стрункий ідол Молоха, в розпеченому нутрі якого спалювали дітей“, а далі „вона виразно бачить, що то гігантський скляний циліндр лямпи, в якому крилами б'ється велетенська нетля. З димаря-циліндра шугнуло полум'я, і то був розчухраний червоний півень…“ .

Наступний день приносить нові антиципаційні деталі. Одночасно з цим певними штрихами нагадуються попередні асоціативні антиципаційні ряди, отримуючи нову форму й своєрідним чином поєднуються з попередніми. Згадавши, що на сукні, яку вона збиралася взяти із собою в дорогу є плями, героїня починає виводити їх бензином. „На столі лежав неоправлений том Толстого „Анна Кареніна“. Необережний рух ліктя - і пляшка з бензиною… розлилась на книжку, що враз просякла тим плином…

Коли почало смеркатися… запалила свічку… Свічка була затонка і не трималася в поставці; впала впрост на бензиною залитий томик Толстого, що спалахнув мов целюльоїд. В нестямі хотіла було схопити книжку, та в її руці залишився тільки віддертий шматок обкладинки з початком заголовку „АННА…“. Вітер повіяв його ген у садок, і там він білою плямою ліг на траву. Ім'я її Анна… Ця подія сповнила її якимось забобонним страхом і передчуттям якогось невідомого лиха“ .

Розв'язка цих антиципаційних ланок з'явиться тоді, коли Ганна прибуде на пристань. Автор застосовує один із характерних імпресіоністичних засобів - „штрихову стилістику“, яка допомагає підготувати пуант і загострити, посилити „динамічну вершину“ новели: „Пароплав уже стояв, готовий до відплиття. Зійшовши на на поміст, вона з легким жахом прочитала його назву „Лев Толстой“, що півкругом темніла посередині його торсу, на білому тлі… Як зійшла на палубу, до носа їй шугнув якийсь неприємний і дуже знайомий запах. Так, то був запах її суконки, з якої вона перед трьома днями виводила плями, запах бензини. Він ішов від високих ґальонів, що стояли на палубі… Серед численної публіки впала їй в очі дівчина з пелеринкою на плечах. Та пелеринка лопотіла на вітрі, і Ганна побачила, що мала вона білу підшивку. А ось і військовий, що передавав їй листи. Ні, не він, а хтось інший, тільки одностроєм схожий на нього…“. На містку пароплава героїня „стикається з професором Ступином… На одну коротку мить Ганну пронизує думка, що професор у своїй крилатці… теж нагадує щось дуже знайоме. Так, того недорізаного півня, що, тікаючи, лопотів крильми“.

Оптимістичною кодою звучить кінцівка новели, коли Ганна наступного ранку довідається про катастрофу на пароплаві: „На столі, немов віщуючи про вічну перемогу життя над смертю, в недоторканості сніжній, в авреолі ранкового сонця, розпадистим кущем білів великий букет акацій“.

Сюжет новели „Акація“ пронизаний містичними елементами; містичний струмінь наростає від експозиції й аж до кульмінації - за рахунок різнорівневої, багатопланової антиципаційної клімактеричної ґрадації, породжуючи, однак реалістичну розв'язку твору. Ця ґрадація у поєднанні з „динамічною вершиною“ новели творять своєрідну синтезу містичної й реалістичної сутності представленого у творі художнього світу.

Список використаної літератури

1. Качуровський І. Антиципація як архітектонічний засіб // Symbolae in honorem Volodymyri Janiw.- Мюнхен: Український Вільний Університет.2. Клен Ю. Акація // Клен Ю. Твори.- Торонто: Фундація імені Юрія Клена.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Роль образів світової літератури в ліриці Юрія Клена та їх стилетворча функція. Змалювання образа Енея в поемі "Попіл Імперія" як втілення рис українського національного характеру. Фаустівські мотиви і ремінісценції у художній структурі ліричного твору.

    дипломная работа [115,0 K], добавлен 03.11.2010

  • Романи та новели великого німецького письменника Томаса Манна. Недостатня соціальність творів Манна, розкриття в них культурно-історичних і психологічних проблем. Бюргерство як основна тема творчості письменника. Аналіз новели "Маріо і чарівник".

    реферат [23,8 K], добавлен 16.01.2010

  • Поняття новели у сучасному літературознавстві та еволюція його розвитку. Домінуючі сюжетні та стилістичні особливості, притаманні жанру новели. Жанрові константи та модифікації новели ХХ століття. Особливості співвіднесення понять текст і дискурс.

    курсовая работа [52,0 K], добавлен 04.10.2013

  • Основний текст, який спрямований на опис або написання іншого тексту - головна ознака, що визначає зміст усього твору Дж. Селінджера "Блакитний період де Дом'є Сміта". Структурний аналіз новели Селінджера за допомогою моделі "Автор-Текст-Читач".

    творческая работа [19,0 K], добавлен 22.11.2010

  • Художній твір В. Стефаника, його емоційна та інтелектуальна наповненість. Реакція автора на те, що його оточує та хвилює. Художнє мислення і оригінальне бачення письменника-новеліста, творче перетворення суспільних проблем, що постають у центрі твору.

    реферат [27,4 K], добавлен 21.02.2010

  • Описово-розповідальна структура твору Хемінгуея "Старик і море", об’єктивне зображення подій і людських взаємин. Розкриття тематики розповіді. Система мотивів, особливості взаємодії їх між собою. Композиція позасюжетних елементів. Специфіка хронотопу.

    анализ книги [12,4 K], добавлен 02.09.2013

  • Аналіз епічного твору Ніколаса Спаркса "Спіши любити" з використанням схеми. Рік створення твору. Доцільність визначення роду та жанру. Тематичний комплекс, провідні мотиви. Основні ідеї, конфлікт твору. Специфіка архітектоніки, композиція сюжету.

    реферат [16,9 K], добавлен 09.03.2013

  • "Празька школа" українських письменників - стисла характеристика творчості її учасників: Юрія Дарагана, Євгена Маланюка, Леоніда Мосендза, Юрія Клена, Олега Ольжича, Наталю Лівицьку-Холодну, Юрія Липу, Олексу Стефановича, Оксану Лятуринську та інших.

    реферат [31,1 K], добавлен 21.10.2010

  • Ідейно-образний рівень ліричного твору. Творчість Ліни Костенко в ідейно-художньому контексті літератури. Форма художнього твору, її функції. Проблема вини і кари у драматичній поемі. Специфіка категорій часу й простору. Аналіз віршів письменниці.

    курсовая работа [45,7 K], добавлен 30.10.2014

  • Літературна спадщина Бернарда Шоу як об’єкт наукової уваги у вітчизняному і зарубіжному літературознавстві. П’єса Б. Шоу "Пігмаліон" крізь призму наукової аналітики. Роль парадоксів у творенні художнього світу твору. Специфіка використання парадоксів.

    творческая работа [58,1 K], добавлен 07.05.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.