Історія створення поеми "Епос про Гільгамеша"

"Епос про Гільгамеша" - епічна поема, складена у Стародавній Месопотамії у першій половині II тисячоліття до нашої ери. Вивчення особливостей першого значного літературного твору у світовій історії. Оцінка історичності царя Гільгамеша як реальної особи.

Рубрика Литература
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 23.11.2015
Размер файла 15,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Характеристика джерела

“Епос про Гільгамеша” -- це епічна поема, складена у Стародавній Месопотамії у першій половині II тисячоліття до н. е. Він вважається першим значним літературним твором у світовій історії, який дійшов до наших днів, і досі викликає в дослідників не лише літературний, а й значний історичний інтерес. У цьому полягає актуальність даного питання.

У моєї доповіді є три ключових завдання: описати історію створення “Епосу про Гільгамеша” (зокрема, визначити період його створення), довести історичність царя Гільгамеша як реальної особи і розкрити історію віднайдення “Епосу” в XIX-XX століттях та його перекладів на сучасні мови.

“Епос про Гільгамеша” створювався впродовж приблизно 15 століть: шумерські билини про Гільгамеша складалися ще в останній третині III тисячоліття до н. е. (в період Третьої династії Уру); ті записи, які дійшли до нас, на 800 років молодші. Найдавніша аккадська версія датується початком другого тисячоліття до нашої ери. Найпізніший варіант “Епосу”, так звана “ніневійська” версія, датується XII-VI століттями до н. е.

Пісні про Гільгамеша були записані клинописом на чотирьох мовах: шумерській, аккадській, хурритській та хеттській. Як зазначає російський радянський сходознавець Ігор Дьяконов, найдавнішими є шумерські варіанти, хоча найважливішими в художньому плані -- аккадські.

Взагалі, науковці виділяють три основні версії “Епосу”: старовавилонську, периферійну і ніневійську. Перша датується XVIII--XVII століттями до н.е., вона збереглася в шести уривках на різних таблицях (Пенсильванська таблиця, Єльська таблиця, перший і другий фрагменти з Телль-Гармаля, таблиц Бауера і таблиця Мейснера), які були знайдені у XIX-XX століттях. Попри їхню стилістичну схожість, у науковців немає цілковитої впевненості в тому, що всі вони належать до одного списку “Епосу”.

До периферійної версії відносять фрагмент, знайдений на розкопках в Хаттусі, столиці давнього Хеттського царства (зараз на території Туреччини), і фрагмент, віднайдений на місці стародавнього міста Мегіддо на території сучасної Палестини. Обидва датуються XV--XIV століттями до нашої ери. До цієї версії належить хеттський і хурритський переклади “Епосу”.

Ніневійська, або ассирійська, версія була набагато новішою, вона відноситься до кінця другого -- першої половини першого тисячоліть до н.е. До неї належить ряд фрагментів, знайдених в різноманітних місцях: на місці стародавнього міста Ашшура, у бібліотеці Ашшурбаніпала в Ніневії тощо. У ніневійській версії, в порівнянні з попередніми, з'явилися вступ і заключна частина. Саме у ній з'явилася нова назва поеми -- “Про того, хто бачив усе”.

Хоча “Епос про Гільгамеша” дуже широко спирається на міфологічні уявлення тогочасного суспільства, він має під собою й історичну основу. Гільгамеш (аккадське ім'я), або Більгамес (шумерське ім'я) -- це історична особа, він був жерцем і воєнним вождем шумерського міста Урука за кілька сотень років до початку складання перших варіантів “Епосу”. Дату його правління можна визначити лише приблизно. Ігор Дьяконов пише про 2800-2700 роки до н.е. Сучасна англійська вчена Стефені Даллі розширює ймовірну нижню хронологічну межу до 2500 року до н.е.

Реальність Гільгамеша як історичної особи доводять як шумерські джерела (зокрема, табличка початку II тисячоліття до н. е., яка згадувала Гільгамеша і його сина Ур-Нунгаля), так і нешумерські. Уже через кілька століть після смерті Гільгамеша почали шанувати як божество, сина героя Лугальбанди і богині Нінсун. Його ім'я в формі “Більгемес” чи “Більгамес” зустрічається в числі шумерських божеств уже з XVII ст. до н. е., зазначає Дьяконов.

У 1849 році було знайдено стародавнє ассирійське місто Ніневія, а в ході подальших розкопок -- клинописна бібліотека Ашшурбаніпала. “Епос про Гільгамеша” знаходився у тій частині бібліотеки, яку знайшов у 1853 році османський ассиріолог Ормуз Рассам. Науковець передав її до Британського музею.

Знайшов “Епос” серед інших клинописних табличок і виконав перший його сучасний переклад англієць Джордж Сміт на початку 70-их років XIX століття (спочатку ім'я Гільгамеша помилково читалося як “Іздубар” через занадто буквальне передання клинописного письма). У 1872 році Сміт оголосив про те, що знайшов в “Епосі” схожу до біблійної історію про всесвітній потоп. Це викликало значну наукову сенсацію, Сміт дістав гроші на наукову експедицію до Ніневії і 1873 року знайшов відсутні частини “Епосу”. Впродовж XX століття були знайдені уривки старовавилонської і периферійної версій “Епосу”, а також фрагменти хеттського і хурритського перекладів. Поема була перекладена і переказана багатьма мовами світу. Найточнішим перекладом на англійську мову вважається робота Ендрю Джорджа, опублікована у 2003 році. На російську найповніше переклав “Епос” Ігор Дьяконов у 1961 році; з його перекладу на українську переклав упорядник збірника “На ріках Вавілонських: З найдавнішої літератури Шумеру, Вавілону, Палестини” (вийшов 1991 року) Михайло Москаленко. У 1966 році переклад “Епосу” на українську здійснив американський українець Сергій Кіндзерявий-Пастухів. В Україні цей переклад вперше був опублікований 1992 року у віснику АН України. Отже, “Епос про Гільгамеша” створювався впродовж півтора тисячоліття (кінець ІІІ-початок І тисячоліть до н.е.) у різноманітних версіях, основними з яких є три: староваилонська, периферійна та ніневійська. Головний герой “Епосу” -- Гільгамеш -- був історичною особою, реальним царем Уруку, постать якого обросла з часом міфологічними уявленнями. “Епос про Гільгамеша” був знайдений в середині XIX століття в клинописній бібліотеці Ашшурбаніпала, перший сучасний переклад виконав англієць Джордж Сміт. Є кілька перекладів на українську мову, які були виконані в другій половині XX століття. епічний поема гільгамеш літературний

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Джерела поеми "Лис Микита", її оригінальність. Композиція та стиль поеми. Ідейно-художнє удосконалення твору. Третє видання поеми новий етап на шляху дальшого вдосконалення твору. Четверте та п’яте видання поеми. Питання вибору основного тексту.

    дипломная работа [84,9 K], добавлен 05.11.2007

  • Героїчний епос як збірна назва фольклорних творів різних жанрів. Романський період як пора найвищого розквіту середньовічної культури. Формування образу лицаря. Літературні пам'ятки: "Пісня про Роланда", "Пісня про мого Сіда", "Пісня про Нібелунгів".

    презентация [5,1 M], добавлен 02.10.2012

  • Жанр, сюжет і система образів у поемі "Божественна комедія" Данте. Особливості композиційної будови твору письменника Символіко-алегоричний зміст поеми. Розробка системи уроків з вивчення поеми згідно шкільної програми з світової літератури для 8 класу.

    дипломная работа [6,6 M], добавлен 10.05.2012

  • Аналіз есе Едгара По "Філософія творчості". Способи народження поетичного твору, його побудова й принципи створення. Спостереження щодо жанрової природи психологічних новел Е. По. Монографічний аналіз поеми С.Т. Колріджа "Сказання про старого мореплавця".

    реферат [25,6 K], добавлен 25.05.2015

  • Дослідження ієрархії жанрів, які має сучасний літературний епос. Відмінні риси великих жанрів, до яких належать епопея і роман, середніх (повість) і малих, репрезентованих новелою, оповіданням, нарисом, фейлетоном, памфлетом, легендою, притчею, казкою.

    реферат [37,7 K], добавлен 17.04.2011

  • "Беовульф" як пам’ятка стародавнього англосаксонського героїчного епосу, його найвідоміший зразок. Аналіз сюжету твору. Образ Беовульфа як могутнього богатиря, який уособлює силу і міць свого племені. "Беовульф" як зразок стародавнього героїчного епосу.

    творческая работа [20,4 K], добавлен 30.03.2015

  • Цінність однієї з перших писемних пам'яток давньої руської літератури. Історія та поетика твору, зв'язок «Слова...» з українською народною поезією. Історична основа і зміст поеми (невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців).

    сочинение [13,3 K], добавлен 03.03.2010

  • Гомерівські поеми як історичне джерело. "Троянський цикл" народних сказань. Колонізація центральній частині Егейського архіпелагу. Значення поем "Енеїда" та "Одіссея" для історії. Релігії древніх греків мікенського часу. Зміст та роль культу предків.

    реферат [35,0 K], добавлен 12.02.2015

  • Поняття "козацька пісня", "козацька балада" та "козацька дума", їх становлення та історичний розвиток. Народні герої в козацьких думах. Герої-козаки в історичних піснях. Героїчний епос Дніпропетровщини. Український пісенний героїзм і сьогодення.

    курсовая работа [44,9 K], добавлен 20.05.2008

  • Автобіографічні та біографічні відомості І.П. Котляревського, пов’язані з основою твору. "Енеїда" - епїчна, бурлескнотравестійна поема, перший твір нової української літератури. Правда та художній вимисел, проблематика твору, аналіз художніх образів.

    реферат [33,7 K], добавлен 01.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.