Особливості жіночого світосприйняття та його художнє втілення в романі Дж. Остін "Гордість на упередження"

Але в один прекрасний день, коли Елізабет на самоті сидить у вітальні, на порозі несподівано виникає Дарсі: «Вся моя боротьба була марною! Нічого не виходить. Я не в силах впоратися зі своїм почуттям. Знайте ж, що я вами нескінченно зачарований і що я вас люблю!".[3,217] Але Елізабет відкидає його любов з тією ж рішучістю, з якою колись відкинула домагання містера Коллінза. Знову виникає словесна дуель. Бо, навіть роблячи пропозицію, Дарсі не може (і не хоче!) приховати, те, що, роблячи його, він все одно завжди пам'ятає, що, одружившись з Елізабет, він тим самим неминуче «набуде спорідненість з тими, хто перебуває настільки нижче його на суспільній драбині».[3,218]

І саме ці слова ранять її нестерпно боляче. У сцені їх пояснення зливаються рівні темпераменти, рівні «гордість і упередження». Саме гордість і упередження заважають Елізабет і Дарсі зрозуміти один одного. Чергова відмова Елізабет від одруження, тим більше від такого вдалого, призводить всіх оточуючих і, особливо, сім'ю Беннет в цілковите здивування і замішання. Наступного дня Дарсі вручає Елізабет об'ємний лист - лист, в якому він пояснює їй свою поведінку відносно Бінглі (бажанням врятувати друга від того самого мезальянсу, на який він готовий зараз сам!), - Пояснює, не шукаючи собі виправдань, не приховуючи своєї активної ролі в цій справі; але друге - це подробиці «справи Уікхема», які представляють обох його учасників (Дарсі і Уікхема) в зовсім іншому світлі. В оповіданні Дарсі саме Уікхем виявляється і брехуном, і низькою, розпущеною, непорядною людиною. Лист Дарсі приголомшує Елізабет - не тільки тим, що в ньому розкрилася істина, але, не меншою мірою, і усвідомленням нею власної сліпоти, випробуваним соромом за ту мимовільну образу, яку завдала вона Дарсі: «Як ганебно я поступила! .. Я, так пишалася своєю проникливістю і так покладалася на власний здоровий глузд!».[3,295] З цими думками Елізабет повертається додому, в Лонгборн. Однак ставлення самої Елізабет до Дарсі також змінилося, і там, де раніше вона була готова бачити одні недоліки, тепер вона знайшла в собі сили знаходити безліч достоїнств. Елізабет змогла зламати свої упередження щодо Дарсі. Між Дарсі і Елізабет відбувається ще одне пояснення, на цей раз останнє. Ставши дружиною Дарсі, наша героїня стає і повноправною господинею Пемберлі - того самого, де вони вперше зрозуміли один одного. А юна сестра Дарсі Джорджіана, з якою у Елізабет «встановилася та близькість, на яку розраховував Дарсі <...> на її досвіді зрозуміло, що жінка може дозволити собі поводитися з чоловіком так, як не може поводитися з братом молодша сестра».[3,382]

Таким чином, підбиваючи підсумки проведеного аналізу образу і долі Елізабет Беннет, можна зробити наступні висновки:

1) Елізабет незалежна, незважаючи на своє таки залежне становище безприданниці;

2) заміжжя з розрахунку вище її сил, навіть якщо це необхідно в інтересах сім'ї; виходити заміж без кохання аморально. Гроші ніяк не можуть вважатися для неї єдиним мірилом щастя;

3) вона не має наміру приносити в жертву свою долю і до кінця життя миритися з нудним і порожнім життям поруч з некоханою людиною. Елізабет Беннет, безумовно, вище свого середовища, - вона не тільки безпосередня, спостережлива, весела, дотепна, але й освічена, розумна і наділена високими моральними принципами.

За доби життя Джейн Остін чоловіки володіли всіма можливими правами і свободою морального вибору в суспільстві. Жінки відігравали провідну роль протягом усього XIX століття тільки в домогосподарстві. Джейн Остін, яку обурювало залежне, невільне в плані морального вибору, положення сучасниць однією з перших створила образ вільної жінки, яка самостійно приймає рішення, зокрема рішення вийти або не виходити заміж за того чи іншого чоловіка, здатна подолати всі життєві труднощі і тиск з боку суспільства з гордо піднятою головою. Елізабет Беннет руйнує всі суспільні стереотипи і канони, вступаючи тим самим правильно і чесно з моральної точки зору, прирікаючи себе на обурення родини і суспільства в цілому, але все-таки знаходячи бажане щастя.[5,2]

В літературі за героїнею Джейн Остін (Елізабет Беннет) закріпилося визначення - «нова жінка». Але ні в одній роботі, присвяченій творчій спадщині письменниці, немає переконливого доказу цього твердження. Питання шлюбу, не тільки самого устрою життя, але відповідальності у виборі супутника і супутниці, які несуть батьки і самі молоді люди, - одна з головних тем в «Гордості та упередженні». Хоча Джейн Остін жила в суспільстві, де в ходу був «ярмарок наречених», вона чи не першою з англійських романісток заговорила про те, що виходити заміж без кохання аморально, що гроші ніяк не можуть вважатися єдиним мірилом щастя. Ті ж, хто виходять заміж заради грошей, повинні віддавати собі звіт в тому, що плата за комфорт, благополуччя може виявитися занадто високою - відчуженість, байдужість, втрата інтересу в житті. Самотність, деколи дає зрозуміти Джейн Остін, можливо, ґрунтуючись на власному досвіді, буває краще, ніж самотність удвох у шлюбі - угоді. Уже в першому своєму романі Остін неприкрито засуджує матеріальний, прагматичний підхід до життя.[7,7]

Представивши становище жінок в Англії XIX століття і зіставивши головну героїню роману зі стереотипами англійського суспільства вікторіанської епохи, ми виявили особливості образу «нової жінки», яка прагне до свободи вибору, що ламає стереотипи суспільства щодо шлюбу та щодо поведінки дівчини - безприданниці в суспільстві. Вона на все має свою думку, часто розходиться з загальноприйнятим. Елізабет Беннет відрізняється від вікторіанського ідеалу жінок незалежністю духовного світу, свободою думок і почуттів. Вона постійно займається самоосвітою, є пристрасною читачкою, що володіє гарним літературним смаком. Шлюб для неї можливий лише в тому випадку, якщо в основі його не корисливий розрахунок, а справжня любов, повага, рівність і духовна спорідненість, схожість думок і почуттів.[5,10]

Проаналізувавши схожі на перший погляд життєві ситуації, пов'язані із заміжжям, ми приходимо до висновку, що мотиви, які керують героїнями, різні. Шарлот Лукас, наприклад, виходить заміж за нелюба і не зовсім успішного чоловіка лише зважаючи на складний сімейний стан і вік героїні, який змусив її замислитися про те, що наступної пропозиції про заміжжя вже може не бути. Лідія Беннет поспішає вийти заміж лише через придбання іншого суспільного статусу. Вона переконана, чим скоріше дівчина вийде заміж, тим краще. Таким чином, ні Шарлот, що зважилася на раціональний шлюб з розрахунку, ні навіть Лідія, що порушила моральні норми, не піддається під однозначний осуд і знаходить бажану сім'ю, але не зовсім бажане щастя. А Елізабет Беннет, що пройшла через перепони гордості та упереджень, але не порушила моральні закони, незважаючи на обставини, що обтяжують її положення, отримує щастя сповна, знаходить коханого чоловіка і матеріальний добробут. Отже, героїня Джейн Остін відрізняється від вікторіанського ідеалу жінки, так як вона, володіючи складним матеріальним становищем, будучи безприданницею, все-таки вважає себе людиною, що має право на вільний моральний вибір. Елізабет Беннет, до всього іншого, перевершує героїнь роману в рівні свого інтелектуального та духовного розвитку, не приймаючи вікторіанський ідеал шлюбу і кохання.[6.13]

Висновок

Загалом, вся англійська література початку XIX століття по праву вважається однією з найбільш значущих і викликає постійний науковий інтерес. Письменники того часу збагатили англійську реалістичну прозу, їхні твори стали фундаментом для найважливіших відкриттів англомовної літератури XX століття. При цьому немає жодних сумнівів у тому, що найважливіша роль у становленні вікторіанського роману і ширше - реалістичної естетики - поряд з Ч. Діккенсом, У. М. Теккереєм, Т. Гарді і ін, належить і жінці - письменниці XIX століття Джейн Остін. Її переконаність у необхідності зміни ідеологічних установок епохи, суспільного устрою, традиційних сімейних норм і укладу, готовність до утвердження нових соціокультурних установок знайшли цілком закономірне і адекватне вираження в її художній творчості.

Романи Остін - це картина суспільства, дана очима жінки, що належить до цього товариства, в якій відбилися її враження. Найбільший інтерес для Остін представляли саме жінки, вони були справжніми героїнями її романів, в той час як герої - чоловіки з'являлися в них тільки в суспільстві жінки, а їх образи розкривалися тільки по відношенню до жіночих і у взаємозв'язку з ними. Нікому з попередників і послідовників Остін не вдалося створити таку велику галерею жіночих типів. Тим часом її героїні сприймаються як реальні жінки, здатні до самостійних суджень, що мають власні погляди і думки, наділені не тільки розумом, а й багатим внутрішнім життям, жінки, нітрохи не поступаються чоловікам ні в моральному, ні в емоційному, ні в інтелектуальному плані.

Остін не так цікавить соціальний контекст, скільки питання моральності й моралі. Письменниця постійно доповнює опису подій аналізом внутрішніх переживань героїв, показує співвідношення їхніх дій і висловлювань. При цьому очевидно новаторство Остін стосовно просвітницьких реалістів: вона зображує людину не тільки як представника певного соціального типу, але і як носія індивідуальних рис. Дослідники творчості Остін традиційно поділяють виведених нею персонажів на «простих», однолінійних, і « складних», що розкриваються в повній мірі в процесі розповіді чи здатних до еволюційних змін. Серед головних героїв Остін «простих » немає, але вкрай важливо, що «складні » зустрічаються і серед другорядних персонажів її творів. Слід також брати до уваги і той факт, що багато другорядних персонажів, що виконують додаткову функцію, дозволяючи Остін висловити критичне ставлення до деяких соціальних явищ.

Головними героями романів Джейн Остін стають жінки, а світ зображується через їх сприйняття. Традиційно в центрі оповідання виявляється історія дівчини з відносно забезпеченої провінційної сім»ї. Будь-який виїзд у світ був для неї серйозним випробуванням, обумовленим недосвідченістю героїні та її незнанням життя. Таким чином, в романах письменниці отримують розвиток традиції роману виховання, досліджується життєвий досвід героїні, показується процес її морального становлення в зіткненні з численними труднощами. У вихованні героїні реалізується просвітницька ідея про те, що духовне формування людини здійснюється в процесі всебічного осягнення життя і постійної боротьби, спрямованої на подолання виникаючих перед особистістю труднощів. Піддаючись випробуванням, героїня незмінно демонструє сильні чи слабкі сторони свого характеру.

Романи Остін об'єднує тематична єдність: читачеві пропонуються різноманітні історії молодих дівчат, які після певних випробувань знаходять щастя в шлюбі з гідними молодими людьми. Такі романи, як - «Гордість та упередження» знайомлять читача з героїнями на самому початку подій, які приведуть дівчат до щасливого союзу з їхнім обранцем. У широкому сенсі романи Остін пов'язані з питаннями кохання та шлюбу.

Світ романів Остін - це світ людських взаємин, де показ героїв у приватному житті дозволяє читачеві глибше зрозуміти їх. У зв'язку з цим найважливіше місце у творчості Остін займає проблема шлюбу. Проте весілля у Остін - далеко не банальний літературний штамп, що дозволяє логічно підвести історію героїні до щасливого кінця. Вона не ідеалізувала шлюбне життя, вважаючи щасливі союзи чи не більш рідкісними, ніж нещасливі. Правдивість Остін могла послужити уроком для молоді, і старшого покоління читачів. Її концепція щасливого подружнього союзу будувалася не тільки на основі уявлення про піднесену любов, яка зв'язує вступаючих у шлюб. Гарантіями щастя були насамперед людська порядність подружжя і їх матеріальна спроможність.[5,9]

Список використаної літератури

1.+Амелина Т.А. Диалог в романах Дж.Остін // Бельский А.А. - Английский роман 1800-1810 годов: Учеб.пособие по спецкурсу для студентов дилол.фак./ А.А.Бельский; Редкол.: М.А.Геннель (гл.ред.) и др..;Перм.гос.ун-т им.А.М.Горького- Пермь: ПГУ, 1968.-С.32

2.+Зарубежная література ХІХ века: Практикум. М.:Флинта: Наука, 2002

3+.Остін Дж. «Гордість та упередження» / Дж. Остін; пер. з англ. Володимира Горбатька; серія «Реноме» - Харків: «Фоліо», 2005. -с.

4+.Вельский, А. А. Нравоописательный роман Джейн Остин / А. А. Вельский // Проблемы метода и стиля в прогрессивной литературе запада XIX-XX веков. Пермь: 1967. - с.

5.+Демурова Н. Роман Джейн Остин «Гордость и предрассудки». В кн.: J.Austen. Pride and Prejudice. Foreign Languages Publishing House, M.:, 1961. -с.

6.Харитонов В. Классика впервые (о романе Джейн Остин "Гордость и предубеждение"). В мире книг, М.: 1968. - с.

7+.Демурова Н. «Милая Джейн.» / Н. Демурова // Гордость и предубеждение: роман / Дж. Остин; пер. с англ. И.С. Маршака; вступ. ст. и коммент. Н.М. Демуровой. М., 1989. - с.

8.+Гениева, Е. Ю. Чудо Джейн Остен / Е. Ю. Гениева // Остен Дж. Леди Сьюзен. Уотсоны. Сэндитон: романы. М., 2002. - с.

9.Юлия Кристева «смерть в Византии», Издательства: АСТ <"justify">3.Аникин А.В. Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса. - М.: Политиздат, 1985. - 367 с.

10.+Енциклопедичні словники, бібліографії та довідники про Джейн Остін.

11.+ Дубенко О.Ю. Порівняльна стилістика англійської та української мов: посіб. для студ. та викл. ВНЗ/О.Ю.

12. +Даніел Крістафер В»Англія. Історія країни В». Санкт- Петербург -2007.

Размещено на Allbest.ru