Основні теми романа М. Булгакова "Майстер і Маргарита"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

"Майстер і Маргарита" недаремно вважають культовим романом і найяскравішим шедевром російської і світової літератури, адже він містить у собі не тільки величезну кількість сюжетних ліній, а ще й глибинну мудрість, що схована поміж рядків.

Найпривабливішою для мене рисою цього твору є його багатогранність. Булгаков описує різноманітні сфери життя людини, використовуючи хронотопи та цікавих персонажів. Також дуже цікаво те, що істини, які автор прагне донести до читача у своєму творі, Булгаков не подає у готовому вигляді, а показує на прикладах з життя або вводить за допомогою афоризмів, якими рясніє весь твір.

Але найголовнішими у романі є проблеми, які автор намагається вирішити. Проблематика твору вражає шириною спектру порушених проблем. Автор поєднує в романі проблеми вічні (наприклад, "добро і зло", "вічне кохання") з проблемами його часу, тобто Москви 20-х рр. Я визначила шість найбільш важливих проблем.

Першим і головним в романі є питання існування Бога. Роман починається розповіддю про зустріч Невідомого з Берліозом та Бездомним і їхню суперечку про існування Бога. Бог в романі розглядається як категорія етична - це міра людської моралі у кожному. Не випадково у кінці Великого балу Воланд промовляє, що "кожному буде дано за вірою його". Але на мою думку, Бог існує і кожна людина хочу б один раз відчувала на собі його силу. Деякі називають це фатумом, деякі вважають, що це провидіння, але я вірю, що це Бог, хоча більша частина суспільства не погодиться зі мною. Отже, це також проблема віри і безвір'я. літературний булгаков роман

Другою постає проблема добра і зла. Добро - позитивне в людях і житті. До позитивного Булгаков відносить моральність, доброту, любов. Найвищим втіленням добра в романі виступає Ієшуа Га-Ноцрі, образ якого несе в собі світло і правду, істину. Він - втілення любові. З цього ми можемо зробити висновок, що зло це все, що протистоїть добру. Перш за все, зло - це брехня. Зло - це насильство й аморальність. Міру добра і зла в кожному визначає мораль. Саме тому покарання заслуговують від команди Воланда ті, хто не втримався на висоті моралі, спокусився. Таким чином Воланд у Булгакова постає як втілення справедливої кари тим, хто забуває про мораль. Отже, зарахувати його до зла чи добра важко. Він існує і має владу над тими, хто допускає аморальність у своїй поведінці, хто впускає зло у своє життя, а воно, як відомо "негайно просочується туди, де йому залишено хочу б щілинку".

Проблеми моралі - це наскрізний предмет зображення й аналізу в романі. Від Берліоза, який розплачується за безвір'я, за те, що ніс ідеологію порожнечі і безбожності, до Понтія Пілата, який не одну "тисячу лун" розплачується за гріх боягузтва, найстрашніший і найогидніший гріх, за словами Ієшуа. За гріх зради карається Іуда і ще багато іуд у сучасній Булгакову Москві. Та й сам Майстер не позбавлений тих вад - боягузтва і зради, бо відрікався від роману аж тричі. Проблеми моралі яскраво вирішуються через зображення покарання, якого зазнали Воланд, Азазелло, Коров'єв, Бегемот. Зображення тих, хто досі безкарно порушував закони моралі.

Наступним є питання вічного кохання, яке розглядається в сюжетній лінії Майстра і Маргарити. Роман передає надзвичайну історію кохання. Маргарита вражає Майстра не стільки красою, хоч це була і справді красива жінка, скільки глибокою самотністю в очах. Він побачив у ній споріднену душу. І ця моральна близькість стає шляхом до великого кохання, яке не знає меж і перешкод, яке викликає шанобливий подив навіть у Сатани. І тому Майстер і отримує жаданий спокій, необхідний для творчості, лише з Маргаритою.

Далі розглянемо питання, які турбували Булгакова і стосуються Москви двадцятих років.

Особливе місце в романі відведено проблемі творчості. Булгаков яскраво змальовує літературний світ того часу, представлений цілою галерею образів так званих "письменників", які прийшли у світ мистецтва заради матеріальних благ. Їм протиставляється Майстер як уособлення вільної творчості, інтелігентності, філософського складу розуму (деякі дослідники вважають його схожим на філософа І. Канта). Проміжну позицію посідає Іван Бездомний - людина, душа якої відкрита, жива, а через це й потрапляє він спочатку під вплив брехливого й порожнього Берліоза. Але він позбавляється брехні і починає розуміти істину. Він ще молодий і в нього є шанс зрозуміти все. У кінці твору він стає професором, але не набув духовної свободи, необхідної справжньому митцю.

Останнім, але дуже важливим є проблема влади. Ця проблема вирішується на рівнях різних історичних епох, але завжди однозначно: влада - це зло і насильство. У цьому переконується читач, спостерігаючи історію стосунків Ієшуа та Понтія Пілата. Так само виглядає влада і за дві тисячі років: вона примушує боятися, брехати, зраджувати - йти проти моралі, аби зберегти своє життя й добробут. Ми можемо провести паралель між образом імператора Тиберія і Сталіна, перший постає потворним зовні, а другий був таким в душі.

Розглянувши найголовніші питання, з яких складається багата проблематика роману, я обґрунтовано можу назвати Булгакова справжнім генієм, та найвизначнішим філософом свого часу.

Размещено на Allbest.ru