Топос степу в новій українській літературі (проза)

Особливим національно-екзистенційним виміром степу оприявлені дитинство і степ, степ і молодість - антропологічна сюжетність і філософічність роману. Художній світ степу і людини у романі становить гармонійний універсум (конструктивна складова художньої історіософії О. Сизоненка). Родина Дмитра Сіраша виступає презентантом особливої степової культури, носієм духовності, сформованої під позитивним впливом степу. Категорії дитинства, молодості, старості уособлюють концепт "людське життя". Для митця принципово важливим є показ становлення людської особистості. Художня герменевтика образу степу і людини вибудовується в спогадах і ретроспекціях. Таким чином О. Сизоненко посилює епічність наративу, не втрачаючи при цьому ліризму, що визначає його стильову манеру письма. Націософський мотив нескошених пшениць виступає домінуючим в ідейно-проблематичній системі твору. Семантика дозрілої пшениці проектує візію прировідповідної праці, виконання призначеної місії, тоді як війна деструктурує світ, у якому живе людина. Історіософізм степу у трилогії О. Сизоненка "Степ" доповнений натурфілософським осмисленням краси і поезії степового космосу.

У Висновках узагальнено результати дослідження. Підсумовано, що метафізика степового ландшафту у площині художнього твору репрезентує колосальний вимір національного мікро- і макрокосмосу. Пасіонарна сила степового космосу суттєво позначилася на історичній долі України, що відбилося і в літературному дискурсі. Художньо-літературна рецепція топосу степу у комплексному вияві схоплює всю можливу поліфонію степових тем і мотивів, образів і символів. "Степ як текст" - літературно-антропологічна та культурологічна категорія, яка найточніше відбиває специфіку конденсування і розгортання семантичних полів розгалуженої фреймової структури концепту "степ".

Топос степу як текстова, художньо-естетична категорія виконує ряд важливих функцій: інформативну (історична інформативність, геоінформативність, генеалогічна інформація); сюжетоутворюючу (визначальний мотив степової дороги/шляху, сюжетика, зумовлена реальними історичними подіями - оборона від загрози Степу, напад на Степ, завоювання Степу тощо); асоціативно-образну (багатоіпостасна природа образів-конструктивів комплексу "степ" глобалізує варіативність асоціацій та ідейно-змістових зв'язків між явищами, пов'язаних зі степом); психоемотивну (наявність у фреймовій структурі топосу степу емосем, які реалізовують настроєвість, живий темперамент стихії та людини, сприяють художньому вираження духовного і психічного, часто імпліцитного впливу степового геооточення на психокомплекс людини); стилістичну (індивідуально-авторська стилістика і поетика степу відбиває дух епохи, особистісний світогляд митця тощо).

Текстологічний аналіз прозових творів української літератури засвідчує таку художньо-образну парадигму топосу степу: степ-пейзаж (степ як естетичний феномен: "Гей, степи-поля, розкіш моя!" (М. Коцюбинський "На крилах пісні"); степ-історіософема ("В степу все було, в степу відбувалось: і битви, і відступи, й наступи, і поразки та перемоги, і зачиналася не раз тут вся наша історія - у степу" (О. Сизоненко "Степ"); cтеп-Поле бою (танатологічний дискурс степу); степ-філософема ("Ми втрачаємо власну вагу в степах […] Степ - це те, чого немає" (М. Йогансен "Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію"); степ-міфологема ("оцей степ […] нікому й ніколи не належав і не належатиме. Жив тисячоліття до тебе, житиме стільки ж і по тобі, як по твоїх батьках, дідах і прадідах" (О. Сизоненко "Степ"); степ-символ (національний, екзистенційний, архетипний, історіософський); степ-палімпсест ("Рiдна сива земля чабанська... Дикi конi гасали iз правiку по нiй... Чумацькi мажари з кримською бiлою сiллю важко рухалися по нiй... […] Така твердь, що могли б звiдси й мiжпланетнi кораблi стартувати" (О. Гончар "Тронка");

На рівні індивідуально-авторських інтенцій образна парадигма топосу степу увиразнює загальнолітературний мегаконцепт "степ". Своєрідним спільним знаменником образних модифікацій у рецепції степу митцями різних стилістик і періодів слугує архетипне сприйняття степу як сакрального простору, особливої "мислеформи країни" (Л. Генералюк), яка є впізнаваною для її жителів.

Еволюція художнього образу степу відбувалася по висхідній лінії, з виразною тенденцією до семантичної поліфонічності (степ переходив із статусу чужого/ворожого простору в геосвіт завойований і освоєний), ускладнення художньо-образної символіки і метафорики (до традиційних "степ широкий" та "чисте поле" додаються індивідуально-авторські новоосмислення степу), ущільнення інформативності топіки та поглибленням історіософського і культурно-екзистенційного дискурсу. Авторське художнє бачення образу степу відбиває загальні особливості сприймання цього топосу колективним несвідомим, проте осмисленим на глибшому рівні, концептуалізованим в універсальні символи й сюжети (концептуальне "ущільнення" сакрального змісту, який несе в собі топос степу в індивідуально-авторських формулах, філософемах).

У дискурсі "степового" наративу виокремлюється колосальний за своєю семантикою масив знакових мікрообразів, а саме: артефакти степового космосу - могили, кургани, кам'яні баби; локуси степового буття - флора, фауна, метафізичні явища (тиша, звук/голос степу, гаптика степу, образи-одороніми, ольфакторні образні деталі); першоелементні космогонічні стихії (повітря (небо, хмари, Чумацький Шлях) - вода (море, океан) - вогонь (сонце, вогонь, пожежа), поза якими степ втрачає свою повноту буття й онтологічну сутність.

Географія cтепу в художніх концепціях Т. Шевченка, П. Мирного, І. Нечуя-Левицького, М. Коцюбинського, Ю. Яновського, О. Гончара, О. Сизоненка завжди відкривається в контексті історичної долі української нації, у широкому геософському дискурсі та національно-екзистенційному вимірі. Топос степу мотивує системну художню рефлексію метафізичних, історіософських, естетичних та націософських проблем.

Особливою рецептивною домінантою конструювання образу степу в художньому світі твору виступає дитяче світорозуміння і світосприйняття. У творах Ю. Яновського (новела "Дитинство" із роману "Вершники", В. Близнеця ("Паруси над степом"), А. Головка ("Пилипко"), Г. Тютюнника ("Степова казка", "Вогник далеко в степу"), О. Гончара ("Тронка", "Твоя зоря") феномен дитячого першовідкриття відіграє концептотворчу роль у художньому відтворенні самобутності степового універсуму. Поетика дитячого сприймання степу мотивує уяскравлення його казковості як однієї із сутнісних онтологічних рис.

Степ у художньому світомисленні письменників уособлює українську стихію, національний мікро-і макросвіт. В художньому контексті топос степу відображає темпоральний колорит степової історично-географічної епіки, увиразнює автентику історичного минулого. Художньо-авторська історіософія степу стверджує українськість Степу, його архетипність (концентрування в образі символічних архаїчних смислів, якими маркується національна історична пам'ять, "пам'ять місця", "дух ландшафту", "дух території" (В. Шубарт).

Осмислення Степу як феномену - естетичного, екзистенційного, історіософського - один із головних художньо-рецептивних принципів українських прозаїків, творчий доробок яких аналізувався. Топос степу в художньо-літературному дискурсі України - біотериторіальна, геокліматична, етнокультурна та духовно-ментальна константа, образ-феномен, що уособлює один із фундаментальних, конструктивних за своєю суттю архетипів національної картини світу.

Основні положення дисертаційного дослідження викладено у таких публікаціях

1. Ткаченко І. А. Художньо-літературна інтерпретація топосу степу як елемента української націософії (на матеріалі історичної прози З. Тулуб, Ю. Мушкетика та Б. Лепкого) / Ірина Ткаченко // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (літературознавство). - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2008. - Випуск 79. - С.341-320.

2. Ткаченко І. А. Образ степу в художньому світі Ліни Костенко: міфопоетична парадигма / Ірина Ткаченко // Українська мова й література в середніх школах, ліцеях та колегіумах. - 2007. - №. 6. - С. 96-105.

3. Ткаченко І. А. "Але степ поза людьми - ніщо…" (Людина і степ в історичних романах З.Тулуб та Ю.Мушкетика) / Ірина Ткаченко // Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб. наук. праць. / редкол. Г.Ф. Семенюк (гол. ред.), А.В. Козлов (відп. ред.) та ін. - К.: Твім інтер, 2008.- Вип.31. - Ч.1. - С. 705-716.

4. Ткаченко І. А. Підтексти натурфілософського виміру степу в оповіданні Панаса Мирного "Серед степів" / Ірина Ткаченко // Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб. наук. праць. / Редкол. Г.Ф. Семенюк (гол. ред.), А.В. Козлов (відп. ред.) та ін. - К.: Твім інтер, 2008. - Вип. 32. - Ч.2. - С. 381-387.

5. Ткаченко І. А. Образ степу у "Слові о полку Ігоревім" / Ірина Ткаченко // Наукові записки. Серія: Літературознавство / За ред. проф. М.Ткачука. - Тернопіль: ТНПУ, 2008. - Вип. 25. - С. 107-119.

6. Ткаченко І. А. Поетика і поезія українського степу в історичному романі (на матеріалі історичної романістики М. Гоголя, А. Кащенко, З. Тулуб та Ю. Мушкетика) / Ірина Ткаченко // Українська мова й література в середніх школах, ліцеях та колегіумах. - 2008. - №. 11-12. - С.123-134.

7. Ткаченко І. А. Імпліцитна природа образу степу в повісті Василя Сологуба "Полинове причастя": семіотика геопостору // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (філологічні науки) / Відп. за випуск проф. Галич О.А., доц. Бойцун І.Є. - Луганськ: Видавництво державного закладу "Луганський національний університет ім. Т.Шевченка", 2009. - №3 (166). - Ч.ІІ. - С.167-172.

8. Ткаченко І. А. Художньо-естетична концепція топосу степу у творчості Івана Нечуя-Левицького / Ірина Ткаченко // Наукові записки. Серія: Літературознавство / За ред. проф. М.Ткачука. - Тернопіль: ТНПУ, 2009. - Вип. 26.- С. 140-157.

9. Ткаченко І. А. Степові мотиви в українському фольклорі: історіософський ракурс (на прикладі історичного епосу) / Ірина Ткаченко // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових статей. Філологічні науки / Редкол. П.І.Білоусенко (гол. ред.), Т.В. Хом'як (відпов. ред). - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2008. - №2.- С. 226-231.

10. Ткаченко І. А. Образ степу як домінанта художнього світу в повісті Віктора Близнеця "Паруси над степом" / Ірина Ткаченко // Актуальнi проблеми слов'янської фiлологiї: Міжвузівський збірник наукових статей / Відп. ред. В.А. Зарва. - Бердянськ: БДПУ, 2009. - Вип. 21.- С. 252-259.

11. Ткаченко І. А. "Одвічна музика степу…": образ тиші в степовому дискурсі української літератури / Ірина Ткаченко // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб. наук. праць факультету лінгвістики Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету / Відп. ред. С.С. Кіраль. - К.: ДП "Інформатично-аналітичне агентство", 2009. - Вип.16. - С. 283-299.

Размещено на Allbest.ru