Михайло Мочульський у літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

10.01.01 - Українська література

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Михайло Мочульський у літературному процесі кінця ХІХ - початку ХХ століття

Ощипок Наталія Леонтіївна

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української літератури імені академіка М.Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

КОРНІЙЧУК Валерій Семенович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, професор кафедри української літератури

імені академіка М.Возняка

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, старший науковий співробітник

МЕЛЬНИК Ярослава Іванівна,

Інститут українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України,

старший науковий співробітник відділу української літератури

кандидат філологічних наук, доцент

ХИМИН Олександра Федорівна,

Дрогобицький державний педагогічний

університет імені Івана Франка,

доцент кафедри теорії та історії української літератури

Захист відбудеться 23 жовтня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.13 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою : 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, вул. М.Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий 21 вересня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Д 35.051.13

кандидат філологічних наук, доцент Я.І.Гарасим

ЗАГАЛЬНА ЗАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. За роки державної незалежності України виникли сприятливі умови для об'єктивного вивчення національної історії, культури, літератури, критики. Позбувшись ідеологічної цензури, вчені почали по-новому осмислювати духовні надбання минулого, залучати до наукового обігу маловідомі факти, рукописні матеріали, які зі зрозумілих причин тривалий час залишалися поза увагою дослідників або ж згадувалися лише побіжно, здебільшого в негативному контексті. Це стосується, зокрема, вивчення важливої для літературного процесу кінця ХІХ - початку ХХ століття літературно-критичної діяльності призабутої когорти українських митців, творчість яких сьогодні повертається до читача.

Одним із таких самобутніх письменників і вчених був Михайло Мочульський - український літературознавець, критик, прозаїк, поет, перекладач. Свого часу його знали як відому і шановану в літературно-мистецьких колах Галичини людину, автора численних літературно-критичних статей та рецензій, знаменитих мемуарів про Івана Франка. Він займав своє гідне місце серед корифеїв національної гуманітарної науки: І.Франка, М.Грушевського, М.Возняка, В.Гнатюка, І.Крип'якевича, В.Дорошенка та інших. Але в роки тоталітарного режиму чесне ім'я та наукова спадщина письменника були приречені на забуття. Цінний доробок М.Мочульського замовчувався, а про вченого згадували лише в контексті літераторів так званої ліберально-буржуазної та націоналістичної орієнтації, щоб протиставити його начебто прогресивним, революційним діячам того часу. В умовах радянської дійсності неможливо було об'єктивно розглянути спадщину М.Мочульського, коли більшість його творів знаходилася в спецфондах. Цим і зумовлена певна однобічність, вимушена запрограмованість оцінки діяльності вченого. Проте радянські літературознавці досить часто, не вказуючи автора, посилалися на його мемуари про останнє десятиліття Івана Франка.

До нас дійшли лише скромні біографічні статті про М.Мочульського в “Енциклопедії українознавства” (1966), “Українській радянській енциклопедії” (1982), “Українській літературній енциклопедії” (1995), а також окремі згадки в деяких краєзнавчих працях. Слід віддати належне невтомному дослідникові галицьких “раритетів” Ф.Погребеннику, який в “Історії української літературної критики ХІХ ст. та літературознавства” (1988) подав невеликий нарис “М.Мочульський”, стисло описавши біографію й тематику досліджень галицького критика: “Широкі знання з історії і теорії літератури, збирання й опрацювання історико-літературних матеріалів, як і текстуальні дослідження допомагали вченому [М.Мочульському. - Н.О.] глибше оцінити явища сучасного йому літературного процесу, давали тривку основу для його спостережень над живим конкретним матеріалом”Погребенник Ф. Михайло Мочульський / Ф. Погребенник // Історія української літературної критики ХІХ ст. та літературознавства / упоряд. М. Бернштейн, Н. Калениченко та ін.. - К. : Наукова думка, 1988. - С.352-356. . Автор також підкреслював, що, хоч “виступи Мочульського в галузі літературної критики мали спорадичний, несистематичний характер, але, як правило, професійно-кваліфіковано торкалися важливих і злободенних проблем літературного життя, що й зумовило їх актуальність та функціональну дієвість” Погребенник Ф. Михайло Мочульський / Ф. Погребенник // Історія української літературної критики ХІХ ст. та літературознавства. - К. : Наукова думка, 1988. - С.352. . В оглядовій статті “Літературна критика кінця XIX - початку XX ст.” всього кілька речень присвятила М.Мочульському й Н.Калениченко: “На передових естетичних позиціях стояв М.Мочульський - критик та історик літератури. Він обстоював демократичні, реалістичні тенденції в письменстві, осуджуючи декадентство” Калениченко Н. Літературна критика кінця ХІХ - початку ХХ ст. / Н. Калениченко // Історія української літературної критики ХІХ ст. та літературознавства. - К. : Наукова думка, 1988. - С.306. . Тому відсутність будь-яких статей про літературознавчу й художню спадщину М.Мочульського, не кажучи вже про її комплексне монографічне дослідження, й зумовила актуальність цієї роботи. Крім того, потребує вивчення та належної оцінки епістолярій письменника, який дає змогу висвітлити складні сторінки історії національної духовної культури.

М.Мочульський був особисто знайомий або вів листування з І.Франком, М.Грушевським, В.Стефаником, М.Возняком, К.Харламповичем, В.Гнатюком, Д.Дорошенком, Христею Алчевською та багатьма іншими українськими діячами. З І.Франком його пов'язувала творча співпраця, внаслідок якої було написано спогади про останнє десятиліття Каменяра, кілька наукових розвідок про його творчість. Ці студії залишаються актуальними і на сучасному етапі українського літературознавства. Особливо важливим є осмислення методології дослідника, що базується на глибокому психологічному аналізі внутрішнього світу письменника. З М.Грушевським М.Мочульського єднали не лише спільні наукові інтереси, а й родинні стосунки : його дружина Ольга була племінницею Марії Грушевської, дружини видатного історика. Завдяки праці і старанням М.Мочульського були зібрані та видані поезії О.Козловського та В.Самійленка. Вчений був автором низки шевченкознавчих статей, практично й досі невідомих широкому колу науковців. Він написав також десятки рецензій на твори українських і зарубіжних письменників. Письменник пробував свої сили у прозі, в поезії, у перекладах. Ця сторінка його діяльності зовсім не висвітлена в історії української літератури.

Отже, об'єктом дисертаційного дослідження є літературно-критична, мемуарна, художня спадщина М.Мочульського. Крім відомих текстів, джерелом вивчення стали архівні матеріали : епістолярій вченого, рукописи, які раніше не перебували в літературознавчому вжитку. Документи зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у Львові (ф.309, ф.327, ф.379), Відділі рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії ім. М.Т.Рильського НАН України (ф.28), Львівській науковій бібліотеці ім. В.Стефаника НАН України, Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка. Використані також відповідні матеріали літературної періодики кінця ХІХ - середини ХХ ст., зокрема часописів “Літературно-науковий вісник”, “Записки НТШ”, “Україна”, “Промінь”, “Діло”, “Украинская жизнь”, “Український науковий збірник”, “Krytyka” та ін.

Предметом дослідження є творча особистість М.Мочульського в контексті українського літературного та загальнокультурного процесу кінця ХІХ - початку ХХ ст., зокрема специфіка літературознавчого методу дослідника, джерела та принципи його мемуаристики, ідейно-естетична своєрідність художньої творчості письменника, характер взаємин із провідними діячами епохи, роль і місце в тогочасному літературознавчому просторі.

Мета дослідження визначається необхідністю цілісного вивчення творчої спадщини М.Мочульського як літературного критика, історика літератури, прозаїка, поета, перекладача; потребою з'ясування його ролі і значення в суспільному й літературному житті початку ХХ ст.

Здійснення означеної мети передбачає реалізацію таких завдань:

- опрацювання архівних фондів, періодики кінця ХІХ - середини ХХ ст., пошук маловідомих і невідомих матеріалів, пов'язаних із життям і творчістю М.Мочульського;

- вивчення біографії вченого, уточнення окремих аспектів його громадської та наукової діяльності;

- систематизація, осмислення й характеристика літературознавчої спадщини М.Мочульського в контексті літературного процесу кінця ХІХ - початку ХХ ст.; літературознавчий мочульський новелістичний

- ідейно-естетичний аналіз новелістичного та поетичного доробку митця;

- визначення художньої цінності його літературних перекладів;

- дослідження літературознавчих проблем в епістолярії письменника;

- з'ясування ролі й місця М.Мочульського в українській науці і літературному процесі кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Теоретично-методологічною основою дисертації стали літературознавчі та естетичні розвідки українських учених І.Франка, М.Грушевського, М.Драгоманова, С.Єфремова, М.Возняка, І.Брика, В.Кубійовича, М.Зерова, В.Щурата, Ю.Шереха, Л.Бондар, О.Галича, М.Гнатюка, Р.Гром'яка, І.Дени-сюка, М.Ільницького, Н.Калениченко, Р.Кирчіва, В.Корнійчука, М.Коцюбин-ської, М.Легкого, Я.Мельник, Б.Мельничука, М.Наєнка, Ф.Погребенника, Б.Тихолоза, М.Ткачука, М.Федунь, а також праці зарубіжних дослідників Й.Гердера, Р.Інґардена, О.Сент-Бева, І.Тена, З.Фройда, К.-Ґ.Юнга та ін.

У роботі застосовано наступні методи: евристичний (при опрацюванні архівних матеріалів), біографічний (при дослідженні біографії письменника), бібліографічний (при описі друкованих творів) порівняльно-історичний та психоаналітичний (при висвітленні історико-літературних аспектів), контекстуальний, інтертекстуальний та метод “уважного читання” (при аналізі літературно-критичних та художніх текстів).

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше в українському літературознавстві з сучасних наукових позицій здійснено комплексний аналіз творчої спадщини Михайла Мочульського, з'ясовано його роль та місце в суспільно-мистецькому житті України початку ХХ ст. У роботі систематизовано й опрацьовано значні за обсягом літературно-критичні матеріали письменника з проекцією на естетичні, методологічні запити і напрями його доби. Висвітлено світоглядні аспекти вченого та його сучасників, які співпрацювали з ним на ниві національної культури. Схарактеризовано взаємини М.Мочульського з І.Франком, М.Грушевським, В.Стефаником, М.Возняком та ін. Опубліковано окремі твори, проаналізовано й узагальнено відсутні досі в науковому обігу тексти. Зроблено акцент на актуалізації літературно-критичної спадщини, основних літературознавчих концепцій, окремих теоретично-методологічних та історико-літературних аспектів.

Особистий внесок автора дисертації полягає в самостійному завершеному цілісному аналізі наукового й художнього доробку М.Мочульського, в оприлюдненні невідомих архівних матеріалів, у перевиданні спогадів про І.Франка, публікації листування з М.Грушевським та В.Стефаником із відповідними коментарями, в написанні статей про взаємини письменника з визначними діячами української культури та ін.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Матеріали й висновки роботи можуть бути використані для дальших літературознавчих досліджень із питань теорії та історії літературної критики кінця ХІХ - середини ХХ ст., при написанні узагальнюючих праць з історії літератури зазначеного періоду, при вивченні творчості І.Франка, І.Манжури, В.Стефаника, М.Коцюбинського, Христі Алчевської та ін., при читанні історико-літературних курсів, спецкурсів, при написанні курсових та дипломних робіт, у шкільній практиці тощо. Зібрані і впорядковані тексти наукових праць і художніх творів М.Мочульського можуть скласти окреме видання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація виконана в руслі наукової проблематики кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка та Інституту франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка, серед дослідницьких пріоритетів яких - системне вивчення історико-теоретичних проблем українського літературознавства та літературної критики кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Апробація результатів дисертації здійснювалася в публікаціях та доповідях на наукових конференціях: щорічних звітних наукових конференціях працівників Львівського національного університету імені Івана Франка (2006-2008), ХІХ-ХХІІ щорічних наукових франківських конференціях (Львів, 2004, 2005, 2007, 2008), Міжнародному симпозіумі “Orbis terrarum Івана Франка” (Дрогобич, 2005), Міжнародному науковому конгресі “Дух, наука, думка, воля”, присвяченому 150-річчю з дня народження І.Франка (Львів, 2006), науковій конференції “Наукова та художня спадщина Івана Франка - сучасній Україні” (Львів, 2008), щомісячних наукових семінарах Інституту франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка.

Публікації. За темою дослідження опубліковано 7 наукових праць обсягом 14,3 друк. арк.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури (370 позицій). Повний обсяг роботи - 214 сторінок (із них 183 сторінок основного тексту).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми дисертації, окреслено стан опрацювання проблеми в сучасній науці, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його об'єкт та предмет, розкрито новизну та практичне значення одержаних результатів, названо методи, застосовані в роботі, вказано на зв'язок дисертації з науковими програмами кафедри української літератури та Інституту франкознавства, подано відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Проблеми наукової біографії Михайла Мочульського”, який складається з п'яти підрозділів, розглянуто обставини формування творчої особистості письменника, розроблено періодизацію його життя і творчості, з'ясовано умови та характер діяльності на тлі взаємин із сучасниками.

У підрозділі 1.1. “Родинні та освітні чинники формування світогляду (1875-1896)” подано основні факти біографії дослідника, який народився у м. Миколаєві над Дністром; висвітлено походження родин батька й матері: Мочульських та Васевичів; з'ясовано долю братів Аполлінарія й Альфреда, звернено увагу на роль хресних батьків - Івана Міцкевича та Йосифи Корінець - у вихованні майбутнього письменника; розкрито періоди навчання М.Мочульського у Стрийській гімназії, а згодом на правничому факультеті у Львівському університеті, що підтверджується уривками зі спогадів ученого.

У підрозділі 1.2. “Розмаїття наукових, культурних, громадських інтересів (1896-1914)'' розглянуто специфіку юридичної практики вченого-правознавця у судах Миколаєва, Сянока, Львова, схарактеризовано захист докторської дисертації з юриспруденції “Спадковість згідно Міжнародного приватного права”. Простежено процес формування й становлення майбутнього літературознавця й літературного критика, його наукову, редакторську працю у філологічному відділі Наукового товариства ім. Т.Шевченка, у Товаристві прихильників української науки, літератури і мистецтва, діяльність на посаді директора Українсько-Руської видавничої спілки. Висвітлено історію знайомства та співпраці М.Мочульського з українською науковою елітою, зокрема з І.Франком, М.Грушевським, М.Возняком, В. Гнатюком, І.Крип'якевичем, І.Свєнціцьким, Д.Дорошенком та ін., показано його тісні творчі зв'язки із земляками-миколаївцями Уляною Кравченко, І.Кревецьким, К.Устияновичем.

У підрозділі 1.3. “Українознавча місія під час заслання” (1914-1917)” з'ясовано обставини арешту М.Мочульського на початку Першої світової війни, описано період заслання його у Буїнську (Росія). Поціновано активну допомогу дослідникові з боку М.Грушевського, який у цей час перебував на засланні в Казані. Ця допомога полягала у численних порадах, консультаціях, у забезпеченні науковою літературою для написання праць з історії українського письменства та фольклористики, у знайомстві з професорами Казанського університету К.Харламповичем і Н.Петровським. Установлено, що наукові ідеї та програми, які пропонував М.Грушевський, його молодший колега активно втілював у життя, про що свідчать публікації, які згодом із допомогою вченого-наставника з'явилися в українських часописах та збірниках. На основі епістолярію дослідника простежено й прокоментовано також його зв'язки з О.Роздольським.

У підрозділі 1.4. “Діяльність М.Мочульського у міжвоєнний період (1917-1940)” визначено основні біографічні віхи вченого після повернення з російського полону в Галичину. Проаналізована його організаторська робота на посаді головного редактора часопису “Україна”, наукова праця в якості постійного члена Історичної комісії, Комісії історичної писемності та Кабінету примітивної культури Всеукраїнської Академії наук. У цей період М.Мочульський написав цілу низку літературознавчих розвідок, більшість яких були розпочаті ще в Буїнську й Казані, зокрема “Літературні паралелі: “Сон” Т.Шевченка і “Призраки” І.Тургенєва”, “Іван Манжура - український етнограф”, “Князь Микола Андрійович Цертелєв. Біографічно-літературний нарис”. Характерно, що про останні роки життя і творчості вченого збереглося найменше документів. З'ясовано, що він опікувався будинком, бібліотекою та архівами М.Грушевського, регулярно писав історику в Москву про стан справ у Галичині.

У підрозділі 1.5. “М.Грушевський та М.Мочульський: штрихи до родинних стосунків та творчої співпраці (1900-1934)” відображено період знайомства М.Мочульського з М.Грушевським, засвідчений у фрагментах його мемуарів. Співпраця обох учених проаналізована за допомогою архівних документів та багатої епістолярної спадщини, що вказує на благотворний вплив досвідченого наставника на молодого вченого. Це проявилося в роботі над вивченням “української школи” у польській літературі, в дослідженні творчості І.Манжури та Марії Проскурівни (Семенко). М.Грушевський редагував також деякі праці свого колеги й допомагав йому з пошуками відповідних матеріалів. Тривала творча співпраця поступово переросла у родинні стосунки: М.Мочульський одружився з племінницею Марії Грушевської - Ольгою Вояковською. Знайдено й описано статті О.Мочульської, присвячені діяльності “Просвіти”, діяльності Катерини Грушевської, проблемам живопису тощо.

У другому розділі - “Літературознавчі концепції Михайла Мочульського” проаналізовано методи дослідження вченого, визначено проблематику його літературно-критичних статей, подано огляд епістолярної спадщини.

У підрозділі 2.1. “Теоретико-методологічні засади дослідницької стратегії вченого” доведено, що М.Мочульський у дослідженні різноманітних літературних явищ використовував здебільшого біографічний, компаративний, психологічний методи. З'ясовано, що науковим підґрунтям для вченого стали культурно-історична теорія І.Тена, історико-порівняльний метод, почерпнутий із розвідок М.Драгоманова “Література російська, великоруська, українська і галицька” (1873), “Доповідь для літературного конгресу в Парижі” (1878) і “Шевченко, українофіли й соціалізм” (1879), а також дослідження І.Франка, зокрема “Переднє слово ( до видання “Перебенді” Т.Шевченка”. - Львів,1889) та “Із секретів поетичної творчості”. У літературно-критичних статтях переважали такі аспекти, як функції свідомого й несвідомого у процесі художньої творчості, зв'язок поетичної вдачі з психічними аномаліями, психологічні закони асоціації ідей та спеціальні поетичні асоціації, зіставлення “сонної” і поетичної візій тощо.

У підрозділі 2.2. “Проблеми шевченкознавства в освітленні М.Мочульського” вперше систематизовано й проаналізовано шевченкознавчі праці вченого, що відзначаються ґрунтовними, новаторськими на той час спостереженнями над художнім текстом, невідомими сторінками життєпису поета. У розвідці “М.Щепкін і Т.Шевченко” дослідник розкрив нові аспекти біографії Кобзаря: деталі співпраці між талановитим актором і відомим поетом. У статті “В 69 роковини Т.Шевченка. Культ дерева й сокири в Шевченківській поемі” об'єктом аналізу стала поезія “У Бога за дверми лежала сокира…”. М.Мочульському вдалося зібрати ілюстративний матеріал та засвідчити наукові джерела, які підтверджують існування культу дерева й сокири, а також розкрити символічне значення образу сокири.

У дослідженні “До генези й пояснення “Інтродукції” до “Гайдамаків” Т.Шевченка” відчутний вплив М.Грушевського, який допоміг ученому укласти бібліографію наукових історичних праць, використаних Т.Шевченком при написанні розділу “Інтродукція”. Застосувавши історико-порівняльний метод, М.Мочульський прийшов до висновку, що поет чітко дотримувався принципу історичності і правдивості фактів, при цьому значну роль у формуванні концепції твору відіграла “Історія Русів”. Установивши історичну достовірність зображених подій, автор розвідки ґрунтовно проаналізував окремі запозичення з інших літературних творів.

У студії “Літературні паралелі: “Сон” Т.Шевченка і “Призраки” І.Тургенєва” вчений, використовуючи улюблений історико-порівняльний метод, з'ясував низку спільних та відмінних рис, що простежуються у творчості обох письменників. Він акцентував особливу увагу на окремих аспектах запозичень російського автора з Шевченкової поеми “Сон” (“У всякого своя доля…”). Відзначено, що шевченкознавчі праці М.Мочульського досі не втратили своєї актуальності.

У підрозділі 2.3. “Українська школа” в польській літературі” розглянуто один із головних напрямків літературознавчих зацікавлень М.Мочульського - проблеми функціонування українських мотивів у творчості польських романтиків С.Гощинського, Ю.Словацького, Б.Залєського, А.Мальчевського. На основі багатого фактичного матеріалу вчений уперше в українському літературознавстві здійснив систематичний огляд історії літературного і національно-політичного руху в польському письменстві в проекції на українську літературу. Ґрунтовний текстуальний аналіз доводив етнічні, культурні, історичні взаємовпливи польського й українського романтизму, заснованого на власне українській фольклорній парадигмі. Дослідник порівняв джерела, історичну основу і художнє втілення одного із найскладніших періодів в українсько-польських взаєминах - Коліївщини, що знайшла своє відображення у творах у С.Гощинського, Ю.Словацького, Т.Шевченка.

У підрозділі 2.4. “Літературно-критична діяльність М.Мочульського” проаналізовано рецензії, відгуки на твори сучасників письменника, зокрема О.Козловського, М.Коцюбинського, Христі Алчевської, Марії Підгірянки, О.Луцького, С.Чернецького, С.Твердохліба та ін. Характерною для розуміння естетики М.Мочульського є його полеміка з С.Єфремовим у рецензії на повість О.Кобилянської “Через кладку”, у якій критик відстоює новаторство молодої письменниці, відзначаючи несправедливі, суб'єктивні оцінки цього твору автором відомої статті “В поисках новой красоты”. Схвальні відгуки отримали огляд нового українського письменства (1798-1905), студії про І.Манжуру, М.Цертелєва, які містили свіжі, оригінальні думки, що знайшли дальший розвиток у пізніших дослідженнях.

У роботі також зосереджено увагу на упорядкування збірки поезій “Україні” В.Самійленка, яка була здійснена М.Мочульським. До цієї книжки увійшли віршовані твори поета, окрім драм, оповідань та перекладів Мольєра і Данте. І.Франко вважав названу книгу першим повним хронологічно впорядкованим виданням поезій В.Самійленка. Розглянуто критичні рецензії “З сучасного письменства. Один із дилетантів” та ''Поезії Степана Чарнецького п. з. В годині сумерку”, в яких простежується тенденція впливу поглядів І.Франка на творчість молодомузівців.

У підрозділі 2.5. “Епістолярій як дзеркало літературного процесу” актуалізовано й описано невідомі архівні матеріали, які ширше розкривають дослідницький потенціал ученого. Листування М.Мочульського прояснює незнані сторінки наукової й художньої творчості письменника, відбиває його уболівання, переживання за долю національної літератури, розкриває драматичні картини діяльності галицької інтелігенції, засвідчує приклади взаємодопомоги та співпраці митців тощо. Розглянуто практично увесь доступний архівний фонд ученого, зокрема листи провідних українських діячів М.Грушевського, М.Возняка, Христі Алчевської, М.Рудницького, В.Кушніра, І.Огієнка, І.Крип'якевича, Г.Чупринки, Я.Гординського та ін. В епістолярії відображено, зокрема, конфліктні ситуації в НТШ, міркування про стан української літератури, окремі записи легенд та уривки з фольклорних студій.

У третьому розділі “Іван Франко в рецепції Михайла Мочульського” досліджено франкознавчі праці М.Мочульського, проаналізовано його спогади про останнє десятиліття життя і творчості І.Франка.

У підрозділі 3.1. “Іван Франко й Михайло Мочульський: до історії творчих взаємин” подано історію знайомства М.Мочульського з І.Франком, яку проілюстровано окремими епізодами з його спогадів. Простежено хронологію їхньої співпраці, що виявлялася, зокрема, в залученні молодого письменника до літературної роботи в НТШ, в упорядкуванні та виданні збірок “Мірти й кипариси” О.Козловського, “Україні” В.Самійленка, “Батьківщина та иньші оповідання” І.Франка. Систематизовано також праці М.Мочульського, присвячені дослідженню творчості І.Франка.

У підрозділі 3.2. “Секрети поетичної творчості І.Франка крізь призму психоаналізу” проаналізовано особливості методологічних підходів М.Мочульського при оцінці лірики поета початку ХХ ст. У розвідці “Одно видіння Івана Франка” об'єктом аналізу стала поезія “Над великою рікою...”, сюжет якої поданий у двох варіантах: віршовому й прозовому. Для тлумачення тексту вчений послугувався порівняльним методом, обравши за зразок подібні мотиви в творах К.Мейєра, а також застосував елементи психоаналізу, зокрема класифікацію снів за З.Фройдом.

У рецензії “Semper tiro” М.Мочульський першим із Франкових сучасників відгукнувся на нову збірку поета, відзначивши її високий художній рівень. Він звернув особливу увагу на зміни в естетичній свідомості автора, вплив на його творчість сновидінь, галюцинацій, присутність в ній таємних почуттів і прихованих бажань. Обидві праці залишаються актуальними й на сучасному етапі розвитку франкознавства: більшість дослідників підтверджують слушні спостереження критика.

У підрозділі 3.3. “Мемуари М.Мочульського як джерело вивчення життя і творчості І.Франка” за допомогою епістолярію з'ясовано історію написання спогадів, подано їх бібліографію, наведено ілюстративний матеріал. Автор мемуарів використав метод “складання мозаїки” - від зображення оточення письменника, відтворення його переживань, почуттів до аналізу творчості, характеристики образів, героїв. Спогади написані толерантно, витримано, з бажанням показати найкращі риси поета й викликати симпатію та повагу до генія у найважчий період його життя, коли він мужньо боровся зі смертельною недугою. У мемуарах М.Мочульського поряд з І.Франком правдиво зображені постаті М.Павлика, В.Гнатюка, М.Грушевського та ін. Крім власне спогадів, учений аналізує окремі поетичні та прозові твори письменника, використовуючи основні методологічні засади Франкової розвідки “Із секретів поетичної творчості”.

У четвертому розділі - “Художня спадщина Михайла Мочульського” розглянуто невеликий творчий доробок письменника, що складається зі збірки новел “Опалева мряка”, двох віршів “Вічні паломники” й “Ой, зацвіли маки…” та декількох перекладів.

У підрозділі 4.1. “Ідейно-естетичні виміри малої прози” проаналізовано новели, які увійшли до складу збірки “Опалева мряка”: досліджено історію написання творів, простежено сюжетні колізії, розкрито психологізм образів. Доведено, що інтелектуальна за характером і суттю новелістика М.Мочульського являє собою синтез емоційної сфери з раціональним, прагматичним відображенням об'єктивної дійсності. З'ясовано, що новели відрізняються реалістичністю й точністю деталей (“Мартин Ідріс”, “Заповіт Вишеньки”), іронією та гумором (“Кава”, “Годованка”), індивідуалізацією персонажів (“Останнє Різдво”, “Опалева мряка”). Особливу увагу зосереджено на суперечностях людської природи, на протистоянні моральних категорій: добра і зла, любові та ненависті, життя та смерті. Проблема індивідуальної свободи і необхідності розглядається з позицій просвітницької ідеології, християнського світорозуміння.

У підрозділі 4.2. “Проба поетичного пера” об'єктом дослідження є два вірші “Вічні паломники” і “Ой, зацвіли маки…”. Перший із них опублікований у “Літературно-науковому віснику” (1908). За жанром це філософська медитація, що виражає роздуми поета про сутність життя й смерті. Другий ліричний твір, написаний на засланні, був знайдений серед листів до Христі Алчевської. Побудований він за принципом психологічного паралелізму і висловлює любовні почуття через зіставлення образу коханої з явищами природи. Публікується вперше в тексті дисертації.

У підрозділі 4.3. “М.Мочульський - перекладач” розглянуто перекладацьку діяльність письменника. Проаналізовано переклади уривків із книги “Так говорив Заратустра” Ф.Ніцше з німецької мови, “Легенд” Ю.Заєра, творів Й.Карасека, А.Сови з чеської мови, О.Ганссона зі шведської мови, збірки “Кленові листки” В.Стефаника польською мовою. Переклади М.Мочульського свідчать про вміння передати рідною мовою відтінки чужого художнього слова, зберегти стиль автора.

У “Висновках” синтезовано основні результати дослідження.

Уперше в українському літературознавстві розглянуто наукову та літературну спадщину вченого-літературознавця й письменника Михайла Мочульського (1875-1940), що кількісно і якісно збагачує літературний процес кінця ХІХ - початку ХХ ст. Знайдені документи, архівні матеріали, рукописи й листи, які знаходяться в Центральному історичному архіві м. Львова та Львівській національній науковій бібліотеці ім. В.Стефаника НАН України, дали змогу укласти достовірну біографію вченого, бібліографію його праць. У дисертації комплексно систематизовано й проаналізовано науковий доробок, прозові та поетичні твори, переклади, епістолярій письменника. До роботи додано виявлені неопубліковані твори та листи.

Наукові дослідження М.Мочульського, що не втратили актуальності і на сучасному етапі літературознавчої думки, можна згрупувати в певні тематичні цикли за різними галузями: історія літератури, літературна критика, лінгвістика тексту, фольклористика тощо. Літературно-критичний доробок вченого характеризується зрілістю думки й широтою узагальнень, сприяє висвітленню особливостей українського літературного процесу на рубежі століть, глибшому з'ясуванню тодішніх естетичних уподобань.

Як дослідник літератури М.Мочульський вміло поєднував порівняльно-історичний метод, метод поетичних асоціацій із методом класичного психоаналізу, досягаючи глибинного розуміння причин виникнення тих чи інших уявлень, почуттів і психологічних колізій твору. Для нього було властиве ґрунтовне вивчення історичного тла творів, впливів творчості інших авторів, наявність паралелей, запозичень та ін.

Як літературний критик М.Мочульський сформувався передусім під впливом І.Франка, І.Тена, Ш.Сент-Бева. Він оволодів тогочасними новітніми напрямками досліджень, в першу чергу - психоаналізом у версії З.Фройда. Великий вплив на формування науково-дослідницьких зацікавлень молодого вченого мав М.Грушевський, який ініціював цілу низку праць, допомагав йому з науковою літературою та публікаціями.

Важливе місце в літературознавчій спадщині М.Мочульського займають шевченкознавчі праці, статті про творчість І.Франка, М.Цертелєва, І.Манжури, про “українську школу” в польській літературі, зокрема творчість С.Гощинського, А.Мальчевського, Ю.Словацького, Б.Залєського. Помітним явищем в літературно-критичному дискурсі початку ХХ ст. були нариси про творчість О.Козловського, Ольги Кобилянської, Христі Алчевської, Марійки Підгірянки, Марії Проскурівни, молодомузівців С.Чернецького та О.Луцького і огляди української літератури, написані для європейської періодики. Заслуговує на увагу й видавнича діяльність М.Мочульського, зокрема завдяки його праці було видано твори О.Козловського та В.Самійленка. Він також першим зібрав і видав біографію М.Коцюбинського.

Особливу історичну та художню цінність мають мемуари М.Мочульського, що відхиляють завісу над останніми роками І.Франка і дають можливість вслухатися в різноголосся сучасників і очевидців тієї доби. Спогади про І.Франка значно поглиблюють наші знання про Каменяра, оскільки достовірно передають атмосферу епохи, життя і побут, специфіку творчості визначного українського письменника. Вони істотно доповнюють, уточнюють уже відому мемуаристику, зокрема спогади В.Щурата, В.Гнатюка, М.Грушевського та ін. І нарешті, зі спогадів про І.Франка виразно проглядає різнопланова постать М.Мочульського - талановитого вченого, скрупульозного дослідника, майстерного новеліста.

Публіцистика письменника містить багатий матеріал до вивчення історико-культурного, суспільно-політичного розвитку Галичини кінця ХІХ - початку ХХ ст. Його публіцистичний стиль вирізняється переконливістю й доказовістю, чіткою логікою викладу, яскравим образно-словесним ладом, експресивністю вислову, що допомагає оптимальному сприйняттю інформації.

Велике значення для з'ясування злободенних проблем національної філологічної науки має листування М.Мочульського з багатьма відомими діячами української культури кінця ХІХ - першої половини ХХ ст., зокрема з М.Грушевським, М.Коцюбинським, В.Стефаником, М.Возняком, Д.Дорошенком, В.Дорошенком, Христею Алчевською, В.Самійленком, І.Свєнціцьким, І.Крип'якевичем, М.Рудницьким та багатьма іншими. Частину цього листування вдалося видати, а огляду епістолярної спадщини присвячено один із розділів дисертаційної роботи.

Вагомим доповненням до наукової спадщини М.Мочульського можна вважати фольклористичні праці, зокрема рукописну працю про купальський обряд і уривки рукописів весільного обряду, які вдалося відшукати у Львівському Центральному державному історичному архіві. Ці знахідки ще потребують наукового опрацювання. Вчений записав легенду “Відки взялось прізвище для миколаївчан копачі?”, яка дала можливість розтлумачити певні епізоди з історії міста Миколаєва і стала цінним здобутком до скарбниці усної народної творчості рідного краю. М.Мочульський також записав цілу збірку народних прислів'їв, приказок, порівнянь, афоризмів, які увійшли до першого тому “Галицько-руських приповідок” І.Франка.

Художні твори М.Мочульського наповнені живим, реальним матеріалом, почерпнутим із власного досвіду автора. У тематиці переважають філософські мотиви: питання життя і смерті, проблеми співіснування молодості й старості. Збірка новел “Опалева мряка” виявилася вдалою спробою опанування найменшими прозовими жанрами. Заглиблені в мікросвіт ліричного героя, лаконічні, сповнені роздумувань над вічними проблемами буття, філософські новели урізноманітнюють стильове обличчя автора. В поезії М.Мочульський робив тільки поодинокі проби пера. Знайдені вірші вражають філософськими роздумами та тонким ліризмом. Тому художня спадщина письменника - це живий ілюстративний матеріал тогочасної епохи.

М.Мочульський досяг довершеності у своїх перекладах, адекватно з оригіналом відтворюючи різні типи людських натур, їхні психологічні стани, поведінку, міркування, мовні партії. Цьому сприяли притаманна перекладачеві творча інтуїція, багата уява, добра пам'ять, спостережливість, чіткість письменницького бачення. Переклади художніх творів не втратили своєї актуальності й сьогодні.

Отже, глибоке розуміння літературного процесу, високий професіоналізм дослідника, тонке психологічне чуття мемуариста, талановитість пера художника слова забезпечують М.Мочульському належне місце в історії української літератури і критики.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РОБОТИ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Ощипок Н. Життя і творчість М.Мочульського / Наталія Ощипок // Дзвін. - 2003. - №7. - С.118-122.

2. Листи Михайла Грушевського до Михайла Мочульського / [Упорядкув., передм. та прим. Н. Ощипок]. - Львів, 2004. - 158 с.

3. Ощипок Н. Михайло Мочульський: повернення із забуття / Наталія Ощипок // Парадигма 2 : Ювілейний збірник на пошану Любомира Сеника. - Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, 2004. - Вип. 2. - С.178-190.

4. Мочульський М. Іван Франко. Студії та спогади / [Післямова Н.Ощипок]. / М. Мочульський. - Франкознавчі студії. - Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. - Вип. 3. - 138 с.

5. Ощипок Н. “Я жив без дат” (з етюдів до біографій Василя Стефаника й Михайла Мочульського) / Наталія Ощипок // Українське літературознавство. Міжвідомчий науковий збірник. - Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2006. - Вип. 67. - С.151-155.

6. Ощипок Н. Михайло Мочульський : до історії творчих взаємин української інтелектуальної еліти / Наталія Ощипок // Миколаївщина : збірник наукових праць. - Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, 2006. - С. 115-159.

7. Ощипок Н. Михайло Мочульський і українська еліта : до історії творчих взаємин / Наталія Ощипок // Франкознавчі студії : збірник наукових праць. -Дрогобич: Коло, 2007. - Вип. 4. - С. 230-261.

АНОТАЦІЯ

Ощипок Н.Л. Михайло Мочульський у літературному процесі кінця ХІХ - початку ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2009.

Дисертація є першим комплексним дослідженням життя і творчості М.Мочульського, його літературознавчої та художньої спадщини, ролі і місця письменника в літературному процесі кінця ХІХ - початку ХХ ст. Досліджено літературно-критичні праці, присвячені творчості Т.Шевченка, І.Франка, М.Цертелєва, І.Манжури, О.Козловського, В.Самійленка, Ольги Кобилянської, Христі Алчевської, Марії Підгірянки, Марії Проскурівни (Семенко), представників “польської школи” в українській літературі та ін.

Проаналізовано спогади про І.Франка та М.Грушевського, збірку новел “Опалева мряка”, поезії, переклади письменника. Розкрито взаємини М.Мочульського з І.Франком, М.Грушевським, М.Возняком, В.Гнатюком, В.Стефаником, М.Коцюбинським та ін. Визначено роль і місце вченого в історії українського літературознавства і критики.

Ключові слова: літературний процес, літературознавство, літературна критика, метод, інтерпретація, контекст, мемуари, публіцистика, проза, переклад.

АННОТАЦИЯ

Ощипок Н.Л. Михаил Мочульский в литературном процессе конца ХІХ - начала ХХ вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2009.

Диссертация является первым комплексным исследованием жизни и творчества М.Мочульского, его литературоведческого и художественного наследия, роли и места писателя в литературном процессе конца ХІХ - начала ХХ вв. Исследованы литературно-критические труды, посвященные творчеству Т.Шевченко, И.Франко, М.Цертелева, И.Манжуры, О.Козловского, В.Самийленко, Ольги Кобилянской, Христи Алчевской, Марии Пидгирянки, Марии Проскуривны (Семенко), представителей “польской школы” в украинской литературе и др.

Проанализированы воспоминания об И.Франко и М.Грушевском, сборник новелл “Опалевая изморось”, поэзии, переводы писателя. Раскрыты взаимоотношения М.Мочульского с И.Франком, М.Грушевским, М.Возняком, В.Гнатюком, В.Стефаником, М.Коцюбинским и др. Определенны роль и место ученого в истории украинского литературоведения и критики.

Ключевые слова: литературный процесс, литературоведение, литературная критика, метод, интерпретация, контекст, мемуары, публицистика, проза, перевод.

ANNOTION

Oshchypok N. L. Myhaylo Mochuiskiy in the Literary Process of the End of the 19-th beginning of the 20-th centuries. - Annals.

Philological sciences candidate dissertation according to the speciality 10. 01. 01 - Ukrainian Literature. Lviv Ivan Franko National University. - Lviv. 2009.

The dissertation is the first complex research of the life and creative works of M.Mochulsky, his literary criticism and artistic heritage, his role and place in the literary process of the end of 19-th - beginning of the 20-th centuries. The given work also investigates biographical facts in particular the sojourn of the scientist in exile in the town of Buinsk, his work in the scientific library of Kazan university and creative contacts with K.Kharlampovich, N.Petrovskiy and other scientists of the given university. The dissertation investigates literary - critical works devoted to “Ukrainian School” in Polish romantic literature, to T.Shevchenko (in particular of the article “Literary Parallels: “Dream” by T.Shevchenko and “Chost” by I.Turgieniev), to I.Franko, M.Tserteliev, I.Manzhura, Kh.Alchevska, V.Samiylenko. O.Kozlovskiy, M Pidhirianka, M.Proskurivna and others; Mochulskiy's poetry and collection of the prose “The Opal Mist”, reminiscences devoted to I.Franko and M.Hrushevskiy. The main part of the creative heritage, especially Mochulskiy's literary-critical works, notable for the usage of the psychological analysis method and recollections have not lost its scholar value and remain actual (especially investigations devoted to I. Franko, M.Tserteliev, I.Manzhura, Polish romantistists S.Hoshchynskiy, V.Slovatskiy, A.Malchevskiy, B.Zalesskiy). The reminiscences about I.Franko preserve historical and artistic value raising a veil over the last I.Franko's years and enabling to hearken to the difference of opinions of the contemporaries and eye-witnesses of those times, they unmistakably render the epoch's atmosphere, life and way of life, specific of the creativity of the prominent Ukrainian writer.

The dissertation also describes the interrelations of the scientist with M.Hrushevskiy, I.Franko, M.Vozniak, V.Hnatiuk, V.Stefanyk, M.Kotsiubynskiy and others, his creative contacts and his place among the Ukrainian elite in the end of the 19-th - beginning of the 20-th centuries.

Key words: literary process, study of literary, literary criticism, method, interpretation, context, memoirs, publicism, prose, translation.

Размещено на Allbest.ru