Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

УДК 821.111- 32.09

ВЕССЕКСЬКИЙ ЦИКЛ ОПОВІДАНЬ Т. ГАРДІ : ЖАНРОВО-СТИЛЬОВА СВОЄРІДНІСТЬ

10.01.04 - література зарубіжних країн

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

РОССТАЛЬНА ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА

Дніпропетровськ - 2011



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі зарубіжної літератури Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор ПОТНІЦЕВА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, завідувач кафедри зарубіжної літератури.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент МИХЕД ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри зарубіжної літератури;

кандидат філологічних наук НЄВСТРУЄВА АНАСТАСІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, доцент кафедри лінгвістичної та країнознавчої підготовки журналістів.

Захист відбудеться «5» травня 2011 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.12 у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Тараса Шевченка, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8).

Автореферат розісланий «4» квітня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради К 08.051.12 В.П. Біляцька



АНОТАЦІЯ

Росстальна О.А. Вессекський цикл оповідань Т. Гарді : жанрово-стильова своєрідність. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.04 - література зарубіжних країн. - Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпропетровськ, 2011. гарді вессекс проза поетика

Дисертація присвячена вивченню жанрово-стильової своєрідності трьох збірок оповідань Т. Гарді, що утворюють самостійний вессекський цикл оповідань, проте одночасно є частиною комплексу «вессекської епопеї» - романів, малої прози та поезій митця.

Дослідження малої прози Т. Гарді здійснене в контексті розвитку англійської літератури ХІХ - початку ХХ ст. та творчої еволюції письменника. У дисертації схарактеризована жанрова природа малої прози Т. Гарді, простежена історія створення вессекського циклу оповідань, проаналізовані риси поетики письменника. Особлива увага приділена виявленню принципів творення вторинної реальності (світу Вессексу), моделюванню монодіалогічної структури образу розповідача у творах, особливостям тематичного структурування творів збірок, опрацюванню тем оповідань та специфіці конструювання образів героїв. Створення світу Вессексу є результатом втілення авторської системи міфологізації реальної дійсності. Аналіз авторської системи використання елементів фольклорно-казкових, біблійних та класичних літературних сюжетів, звернень до античної міфології та драматургії, місцевих легенд, зроблений у дисертації, дозволив розширити уявлення про поетику малої прози Т. Гарді.

Ключові слова: оповідання, цикл, нарація, дихотомія фемінного та маскулінного, міфологізація, рамкове обрамлення.



АННОТАЦИЯ

Росстальная Е.А. Уэссекский цикл рассказов Т. Гарди: жанрово-стилевое своеобразие. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 - литература зарубежных стран. - Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара, Днепропетровск, 2011.

В диссертации рассматривается жанрово-стилевое своеобразие трех сборников рассказов Т. Гарди, которые образуют самостоятельный уэссекский цикл, являясь частью комплекса «уэссекской эпопеи», куда вошли романы, малая проза и стихотворения писателя.

Изучение малой прозы Т. Гарди проведено в широком историко-литературном контексте (романистика и поэзия самого Гарди, творчество его современников О. Уайльда, Б. Шоу, Г. Ибсена и произведения английской классики ХІХ в. - У. Теккерея, Ч. Диккенса, сестер Бронте, готической литературы). В диссертации охарактеризованы жанровая природа малой прозы Т. Гарди, прослежена история создания уэссекского цикла рассказов, проанализированы черты поэтики писателя. Специфика малой прозы Т. Гарди - синкретичное соединение черт рассказа и новеллы - позволяет сделать вывод об утверждении в творческой практике писателя новой разновидности малого эпоса, которая обладает признаками новеллистического рассказа. Существование рассказов сборников «Уэссекские рассказы», «Группа благородных дам» и «Маленькие насмешки жизни» в форме особого структурно-семантического объединения - уэссекского цикла - обуславливает их целостность и дает возможность выделить факторы циклообразования: единство тематики и проблематики, повторение сюжетно-композиционных блоков в произведениях, схожесть сюжетных конфликтов и коллизий и т.д. Жанрово образующими признаками уэссекского цикла рассказов являются сквозные образы рассказчика и читателя, общие мотивы и образы, вариативность в развитии тем, особая пространственно-часовая организация рассказов, общая атмосфера произведений. Структура уэссекского цикла включает три компонента. Композиционно-стуктурирующим элементом служит использование принципа рамочного обрамления в отдельных произведениях («Трое незнакомцев», «Сухая рука» и др.), сборнике («Группа благородных дам») и уэссекском цикле в целом. Объединение рассказов в цикл происходит вокруг созданного автором уникального топоса Уэссекса.

Мир Уэссекса является результатом воплощения авторской поэтики мифологизации, системно реализуемой в мифологической модели времени, бинарных оппозициях, мотивах, образах-символах, антропонимах, символичности чисел, ритуализации действий.

Выделение в диссертации доминат смыслообразования в поэтике рассказов Т. Гарди позволили проанализировать их жанрово-стилевое своеобразие. Особое внимание было уделено характеристике монодиалогической структуры образа повествователя в произведениях. Темы рассказов уэссекского цикла соотносятся с тематическим наполнением романов писателя и реализуются на символическом, мифологическом и образном уровнях. Сюжеты большинства рассказов Т.Гарди имеют однотипное строение, что позволило выделить модели жизни героев. Главными элементами выступают ситуация выбора, заключения брака, рождение детей.

Главным приемом создания образной системы является структурация персонажей по принципу контраста, а именно, соединение мужского и женского начал в характерах героев, позиционирование персонажей как носителей позитивных и негативных черт, прием подмены, символичность имен и др.

Специфические черты творческого метода Т. Гарди объясняются синтезом нескольких литературных традиций, символического и исторического начал. Темы, характерные для литературы ХІХ в. - противостояние идилличного патриархального миров и губительной городской цивилизации, - синтезируются с идеями искусства конца ХІХ - начала ХХ вв. и чертами поэтик романтизма, реализма, натурализма, эстетизма и неоромантизма. Анализ авторского использования элементов фольклорных, сказочных, библейских, классических литературных сюжетов, обращения к античной мифологии и драматургии, местным дорсетским легендам позволил расширить представление о поэтике рассказов Т. Гарди и увидеть в его творчестве черты перехода от литературных традиций ХІХ к тенденциям ХХ вв.

Ключевые слова: рассказ, цикл, наррация, дихотомия феминного и маскулинного, мифологизация, рамочное обрамление.



SUMMARY

Rosstalna O.A. Wessex Cycle of T. Hardy's Short Stories: Genre and Style Peculiarity. - Manuscript.

Thesis for the Candidate Degree in Philology. Speciality: 10.01.04 - Literature of Foreign Countries. - Oles Honchar Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, 2011.

The thesis focuses on the analysis of genre and style peculiarity of three Thomas Hardy's short story collections. They form a separate Wessex cycle of short stories and at the same time are a part of the “Wessex epopee” - novels, short stories and poetry.

The research of T. Hardy's short stories is carried out within the context of development the English literature of XIX - the beginning of XXth centuries and the writer's creative evolution. The research gives characteristics of T. Hardy's short story genre, the history of the Wessex cycle creation, and the analysis of T.Hardy's poetics. Special attention is paid to identification of secondary reality creation principles (the world of Wessex), modeling of monodialogic structure of a narrator's image in short stories, peculiarities of short stories thematic structuring, stories themes elaboration, and the specificity of characters construction. Creation of the Wessex world is the result of realization the author's system of the reality mythologisation. The analysis of the author's system of using the folklore, fairy, biblical, and classical literary plots, referring to the ancient mythology and drama, local legends, which was performed in the thesis allowed to enlarge the ideas about poetics of T. Hardy's short stories.

Key words: short story, cycle, narration, female and male dichotomy, mythologisation, framing.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Розвиток системи жанрів малої прози є однією з особливостей історико-літературного процесу в Англії кінця ХІХ - початку ХХ ст. Цей процес пов'язаний з іменами О. Вайльда, Г. Веллса, Т. Гарді, Дж. Голсуорсі, Е. Д'Арсі, Е. Довсона, І. Зангвілла, Р. Кіплінга, А. Конан-Дойла, Дж. Конрада, Г. Краканторпа, К. Менсфілд, С. Моема, «Сакі» (Г.Г. Манро), Р.Л. Стівенсона, за творами яких можна визначити специфіку розвитку англійської літератури в перехідну добу. Тематичне розмаїття, багатство літературних прийомів та засобів художньої виразності, притаманне творам цих письменників, свідчить про пошуки нових можливостей у літературі означеного періоду.

Томас Гарді (1840 - 1928) є одним із найяскравіших представників англійської літератури «межі століть», у доробку якого твори малої прози слід сприймати як складник унікальної художньої різножанрової цілісності. Поєднання романів, оповідань і поезій в окремі, ретельно сконструйовані цикли, утворює «вессекську епопею», що дає підстави вважати циклічність своєрідною ознакою творчого мислення Т. Гарді. Більшість оповідань, що входять до вессекського циклу («Вессекські оповідання» («Wessex Tales», 1888), «Група шляхетних дам» («A Group of Noble Dames», 1891), «Маленькі іронії життя» («Life's Little Ironies», 1894)), була написана Т. Гарді в 1880-ті та 1890-ті, період, коли були створені кращі романи цього автора. Всі три збірки є складником комплексного утворення, - вессекського циклу, - а кожне окреме оповідання є не тільки самостійним художнім твором, але й частиною всієї форматної єдності. Проте, досі мала проза Т. Гарді, на відміну від романів і поезій митця, не була предметом цілісної літературознавчої розвідки та комплексного дослідження.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане на кафедрі зарубіжної літератури Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара в межах комплексної науково-дослідної теми «Функціонування літератури в культурному контексті епохи». Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Дніпропетровського національного університету (протокол № 7 від 22 березня 2007 р.) та бюро Наукової ради НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» (протокол № 6 від 7 грудня 2010 р.).

Об'єкт дослідження: оповідання збірок «Вессекські оповідання», «Група шляхетних дам» та «Маленькі іронії життя», які увійшли до вессекського циклу Т. Гарді.

Предмет дослідження: жанрово-стильові особливості оповідань вессекського циклу.

Мета дослідження - висвітлення жанрово-стильової своєрідності вессекського циклу оповідань - передбачає розв'язання таких дослідницьких завдань:

- проаналізувати визначення жанрової дефініції «короткого оповідання» / «short story», які функціонують у сучасному літературознавстві;

- схарактеризувати аналітичні розвідки вивчення вессекського циклу оповідань письменника, спираючись на сучасні дослідження як історико-літературного, так і літературно-критичного характеру;

- виявити фактори та ознаки циклоутворення малої прози Т. Гарді;

- виокремити домінанти смислотворення в збірках оповідань;

- схарактеризувати процес трансформування моделі художнього часу та простору у творах вессекського циклу оповідань;

- визначити специфіку наратологічних моделей в оповіданнях письменника;

- проаналізувати особливості системи образів у малій прозі Т. Гарді;

- виявити специфіку моделювання сюжетів творів та проблемно-тематичного розмаїття творів у збірках оповідань вессекського циклу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняному літературознавстві описана жанрово-стильова специфіка вессекського циклу оповідань Т. Гарді, а саме, схарактеризовані форми реалізації циклічності в малій прозі письменника, монодіалогічної структури образу розповідача, процес і принципи утворення жанрової моделі синкретичного типу.

Методи дослідження. У роботі застосовані принципи системного, культурно-історичного, міфопоетичного аналізу художнього тексту, діалогічний, гендерний, психологічний підходи, а також контекстуальна, інтертекстуальна, структурно-стильова методика аналізу, що дозволило виокремити специфічні жанрово-стильові ознаки вессекського циклу оповідань Т. Гарді. Аналіз концепції жанрів малої прози здійснено, спираючись на положення представників формальної школи початку ХХ ст. (Б. Ейхенбаума, Б. Томашевського, В. Шкловського) та історичної поетики (Є. Мелетинський, Г. Поспєлов).

Теоретико-методологічну основу дисертації склали теоретичні напрацювання зарубіжних і вітчизняних літературознавців, у яких порушені проблеми еволюції жанру оповідання в англійській літературі кінця ХІХ - початку ХХ ст., а також були розглянуті окремі аспекти творчості Т. Гарді (В. Аллена, К. Бреді, А. Бурцева, Г. Орела, В. Скороденко, М. Урнова, В. Фащенка та ін.)

Практичне значення дисертації полягає в тому, що під час дослідження малої прози Т. Гарді були доповнені й уточнені теоретичні положення стосовно особливостей розвитку англійського оповідання «межі століть». Таким чином створені умови для подальшого комплексного вивчення літературної спадщини письменника, чия постать стала знаковою фігурою літературного процесу кінця ХІХ - початку ХХ ст. Матеріали й висновки дослідження можуть бути використані під час підготовки лекційних курсів з історії зарубіжної літератури, на семінарах і практичних заняттях з історії англійської літератури, а також у спецкурсах із вивчення творчості Т. Гарді та літературного процесу кінця ХІХ - початку ХХ ст. Матеріали дисертаційної роботи можуть бути предметом вивчення для теоретиків літератури, зокрема фахівців із жанрології.

Особистий внесок здобувача. Текст дисертації, наукові статті, у яких викладені основні положення дослідження, підготовлені та написані здобувачем самостійно та одноосібно.

Апробація роботи. Основні положення дисертації викладені у 8 наукових публікаціях. Результати дослідження представлені в доповідях на наукових конференціях - міжнародних: «Актуальні проблеми філології та американські студії» (Київ, 2009), «Міжкультурна комунікація: мова - культура - особистість» (Острог, 2010), «Мова і культура» ім. проф. С. Бураго (Київ, 2009, 2010), молодих учених в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (Київ, 2009); всеукраїнських: «Мова. Культура. Комунікація» (Чернігів, 2007, 2009, 2010), «Канон максимального розширення» (Миколаїв, 2007), «Тілесність у контексті культури» (Миколаїв, 2008), «Світова література, лінгвістика і перекладознавство» (Черкаси, 2009), «Історія і пам'ять у просторі літератури» (Миколаїв, 2010), «Другі Бугайківські читання» (Ніжин, 2010); міжвузівській конференції «Функціонування літератури в культурному контексті епохи» (Дніпропетровськ, 2007).

Структура роботи. Структура дисертації обумовлена метою й завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (261 позиція) та додатків. Загальний обсяг дисертації - 214 сторінок, з яких 187 сторінок основного тексту. Додатки є частиною дослідження та містять схеми, що унаочнюють композицію вессекського циклу Т. Гарді та ілюструють специфіку будови сюжетів оповідань збірок «Вессекські оповідання», «Група шляхетних дам», «Маленькі іронії життя».



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтована актуальність дослідження, визначені його мета, завдання, наукова новизна, методологічні засади, теоретичне й практичне значення дисертації, схарактеризовано вессекський цикл оповідань Т. Гарді, ступінь вивченості проблематики наукового дослідження у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві.

Перший розділ «Жанр англійського оповідання кінця ХІХ - початку ХХ ст. в історико-літературознавчій проекції», що складається з трьох підрозділів, присвячений аналізу жанрової дефініції «короткого оповідання» / «оповідання» / «short story» в літературознавстві. У розділі також проаналізовані дослідження малої прози письменника у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві, історія створення вессекського циклу оповідань.

У підрозділі І.1 «Визначення жанрової дефініції «короткого оповідання» / «оповідання» / «short story» в літературознавстві» розглянуті проблема диференціації жанрів малої прози у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві та особливості процесу розвитку жанру оповідання в англійській літературі кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Проблема визначення жанрів малої прози є об'єктом постійної уваги науковців, проте жанрова природа творів, які в англомовному світі позначені за допомогою дефініції short story, вивчена недостатньо, оскільки в українській літературознавчій термінології такі структурні форми, як «оповідання» та «новела», лише умовно можуть бути співвіднесені з short story. Відтак у сучасному літературознавстві є потреба в аналізі жанроутворювальних факторів, проблеми взаємодії жанрової традиції та новаторства, внутрішньожанрової типології, співвідношення жанрових різновидів малої прози тощо. З'ясування жанрової специфіки оповідання відбувалося в комплексному порівнянні з новелою. Проте відсутність чіткого розмежування дефініцій жанрів малої прози свідчить не лише про розмитість жанрових кордонів, але й про наявність тенденції до рухливості складників жанрових структур у межах окремих творів.

За результатами опрацювання досліджень з жанрології, зокрема з проблеми визначення системи жанрів малої прози в радянському та вітчизняному літературознавстві (Б. Ейхенбаум, Є. Мелетинський, Г. Поспєлов, Б. Томашевський, В. Фащенко, В. Шкловський) та зарубіжній літературній критиці (В. Аллен, Т. Бічкрофт, Г. Гуд, Б. Метьюс, Е.М. Олбрайт, Г. Орел, А. Паско, М.Л. Пратт) були виділені аспекти різнотлумачення жанрової дефініції оповідання між традиціями, з одного боку, європейської та американської, а, з іншого боку, української та російської літературної критики. Розв'язання завдань дисертаційної розвідки потребувало визначення основних об'єктів аналітичних спостережень, а саме, проблеми обсягу текстів, різновидів зв'язків оповідання з романом (існування першого як залежної чи самостійної жанрової форми), тематики, структури тощо.

Незважаючи на варіативність та міжмовну термінологічну неузгодженість у визначені жанрів малої прози («оповідання», «новела», «short story», «story» тощо), у сучасному українському літературознавстві існують чіткі визначення термінологічних понять «оповідання» та «новела». Так жанроутворювальними ознаками оповідання є наявність однієї події, одного конфлікту, невеликої кількості дійових осіб. Дія в таких творах відбувається в короткий проміжок часу (Н. Берковський, Г. Поспєлов, В. Тюпа). До жанрових ознак новели теоретики літератури відносять виразно зображену дію, стрімкий і напружений розвиток сюжету, несподіваний фінал та кульмінацію, що збігається з розв'язкою (Б. Ейхенбаум, М. Епштейн, О. Михайлов).

За результатами аналізу процесу утворення жанрових форм малої прози в історичній перспективі стверджується, що утворення нових жанрів на межі століть пришвидшилося з появою великої кількості періодичних видань, у яких уперше були надруковані невеликі за обсягом прозові твори, а також романи у форматі «творів з продовженнями».

В Англії паралельно зі світовими літературними процесами була сформована своя специфічна школа малої прози (і перш за все, оповідання), що характеризувалася національними тематикою й характерами, змістовністю інтонації, схильністю до об'єктивного та докладного стилю тощо.

Специфіка малої прози Т. Гарді полягає в синкретичному поєднанні ознак оповідання та новели, що унаочнює багатоваріантність можливостей реалізації цієї жанрової форми в літературі кінця ХІХ - початку ХХ ст. Риси новели у творах Т. Гарді (виразне зображення подій, стрімкий та напружений розвиток сюжету, несподіваний фінал тощо) ускладнюють структуру оповідання. Проте відносно сповільнена розв'язка не збігається з кульмінацією, існує як епілог, а умовна статичність та відкритість фіналів значною мірою уповільнює стрімку динаміку новели. Дія в оповіданнях Т. Гарді має тенденцію до незавершеності. Характер виявлених особливостей малої прози Т. Гарді дозволяє дійти висновку про утвердження у творчій практиці письменника нового різновиду малого епосу, який має ознаки новелістичного оповідання.

У підрозділі І.2 «Мала проза Томаса Гарді в оцінках вітчизняних та зарубіжних літературознавців» проаналізований рівень вивченості малої прози письменника у вітчизняній та зарубіжній літературній критиці.

Постать Т. Гарді завжди була в полі зору літературознавців. Попри контрастність оцінок творчості Т. Гарді сучасниками, незаперечною є його приналежність до найбільш видатних майстрів мистецтва слова свого часу. Про постійний інтерес до постаті письменника та його творчості свідчить велика кількість біографій, нарисів життя та творчості (Дж. Батлер, Е. Бреннек, Р. Гіттінг, Ф. Голлідей, Д. Гоукінс, Л. Джонсон, Р. Карпентер, М. Міллгейт, Р. Парді, Г. Чайлд та ін.).

Головними аспектами вивчення творчого доробку Т. Гарді є філософські, естетичні та історичні погляди митця (П. Брейбрук, Л. Дікон, Т. Косслет, Д. Крамер, Г. Орел, Г.В. Шерман), процес творення нового міфічно окресленого світу - Вессексу (Р. Барнард, Б. Віндл, Ч. Гарпер, Д. Кай-Робінсон, Г. Лі, Г. Чайлд), форматування системи жіночих образів (А. Гверард, Г. Каннінгем, Д.Г. Лоуренс, С. Матченя) та ін. Проте основним предметом розгляду в більшості літературознавчих розвідок є романи письменника, натомість мала проза розглянута як явище маргінального виміру. Тому монографічні дослідження, присвячені малій прозі Т. Гарді, малочисельні. У працях К. Бреді («The Short Stories of Thomas Hardy», 1982), С. Гілмантіна та Р. Менгема («Thomas Hardy's Shorter Fiction», 1988) відсутній комплексний аналіз новелістичного доробку письменника. У фокусі уваги гардієзнавців - історія написання оповідань, аналіз образної системи та проблематики творів. Окремі аспекти малої прози Т. Гарді досліджені М.В. Урновим (проблемно-тематичний аспект), А.О. Бурцевим (символіка назв збірок оповідань, специфіка сюжетної будови, особливості тематичного та ідейного наповнення малої прози, роль наративних моделей у творах), І.Б. Канторовичем (класифікація оповідань), Н.І. Єремкіною (оповідання Т. Гарді як твори вікторіанської доби).

У цілому, рівень дослідження малої прози Т. Гарді можна схарактеризувати як фрагментарний, оскільки у вітчизняному літературознавстві комплексне вивчення цього складника творчого доробку письменника не здійснене. Такі важливі аспекти, як проблема циклізації малих творів письменника, специфіка трансформування моделі художнього часу та простору, особливості оповідної традиції, конструювання образів та сюжетів творів, що визначають жанрово-стильову специфіку малої прози Т. Гарді, досі не ставали об'єктом літературознавчого аналізу, що й обумовлює перспективність їх вивчення.

Підрозділ І.3 «Історія створення вессекського циклу оповідань Т. Гарді» містить аналіз факторів і ознак циклоутворення малої прози Т. Гарді.

Тенденція до циклізації текстів - одна з особливостей перебігу історико-літературного процесу ХІХ - ХХ ст. У циклі та циклічних утвореннях відображені прагнення письменників до систематизації художнього світу попри різноплановість світу реального. Цикл стає основною формою структурації художніх ідей.

Варіативність «циклоїдних» (В. Тюпа) прозових форм в літературному русі багатоваріантна, оскільки письменники освоювали різні форми поєднань (збірки, книги, зібрання, серії) та різні формати (малий, середній, великий). У малій та великій прозі ідея циклу реалізована в низці структур різного ступеня зв'язаності (від збірки оповідань з ознаками циклічної композиції до романних циклів), що обумовлено художньою потенцією структури.

Ознаками циклу як художньої цілісності є:

· наявність творів, пов'язаних внутрішніми смисловими зв'язками;

· «вторинна цілісність структури» (О. Пивоварова);

· монтажна композиція, основою якої є асоціативний зв'язок між текстами;

· концептуальність, що визначається через порядок розташування творів у циклі;

· розвиток центрального мотиву;

· спільність низки системних елементів циклу (жанрових, стилістичних, ритмічних, образно-метафоричних тощо).

Жанровим утворенням, суміжним з циклом, є збірка (оповідань / новел). Об'єднання текстів у збірку, з точки зору автора й редактора або видавця, - найкраща форма їх презентації читачам. Збірка має ознаки «відкритої форми», оскільки порядок творів та інших структурних елементів (авторські передмови, післямови, примітки тощо) може бути змінений, доповнений або продовжений. Важливою рисою збірки виступає як розташування кожного окремого тексту, так і семантичне означування обраної автором співвіднесеності.

У кінці ХІХ - на початку ХХ ст. письменники-новелісти частіше об'єднували твори не в цикли, а в збірки. Сама тенденція до об'єднання творів у збірки та цикли була зреалізована в означений період у структурних межах однієї жанрової форми - або романів, або малої прози, або лірики.

Унікальність творчості Т. Гарді полягає передусім у створенні вессекського циклу, до якого увійшли різножанрові твори - романи та оповідання трьох збірок.

Аналіз структури вессекського циклу дозволив виділити такі його параметри, як багатоскладовість, системність, подвійне кодування, ознаки метатексту, особливу авторську композицію, фреймові елементи тощо. Романи та оповідання, з яких складений авторський цикл Т. Гарді, формують циклоїдне утворення, що дозволяє говорити про використання принципу циклізації як провідної ознаки художнього стилю письменника. Принцип рамкового обрамлення, який зреалізований в окремих творах («Суха рука», «Сумний гусар», «Легенда 1804 року»), у збірці (опис зборів членів Антикварного товариства в «Групі шляхетних дам») та у вессекському циклі, в цілому є специфічним для композиційної організації творів Т.Гарді. Панорамна замальовка колективного характеру функціонує як загальна циклоїдна рамка (роман «Під деревом зеленим, або меллстоцький хор» - хронологічно та структурно перший елемент циклу, «Старовинні характери» зі збірки «Маленькі іронії життя» - останній елемент).

Вессекський цикл як структурно-семантичне утворення складений та об'єднаний автором за проблемно-тематичним та хронотопічним принципами. Ознакою циклічної основи твору виступають також заголовок, даний автором, та константна (канонічна) фіксація позиції текстів у кількох виданнях. Результати аналізу структури вессекського циклу творів Т. Гарді дозволили схарактеризувати її як трьохкомпонентну, а саме:

а) цикл загалом;

б) три збірки оповідань;

в) цикл «Старовинні характери» як частина збірки «Маленькі іронії життя».

Визначною рисою «Вессекського циклу» є подвійне кодування, тобто такий формат організації єдності, коли всі твори в сукупності утворюють метатекст та при цьому існують як самостійні твори. Окрім того, цикл структурований за принципом монтажу, через який унаочнений асоціативний зв'язок між текстами.

У дисертації факторами циклоутворення вважаємо єдність тематики та проблематики, повторюваність сюжетно-композиційних блоків у різножанрових творах, спільність сюжетних конфліктів і колізій. Структурними ознаками циклу були визначені особлива часово-просторова організація, спільні мотиви та образи, наскрізний образ читача, варіативність у розвитку тем, загальна атмосфера твору тощо.

Другий розділ «Жанрово-стильові особливості вессекського циклу оповідань Т. Гарді» присвячений аналізу домінант смислотворення у збірці «Вессекські оповідання», особливостей тематичного структурування творів збірки «Група шляхетних дам» та сюжетної основи оповідань збірки «Маленькі іронії життя».

У підрозділі ІІ.1 «Домінанти смислотворення в збірці «Вессекські оповідання» на основі аналізу категорій поетики літературного твору виявлені домінанти смислотворення - індикатори входження в інтертекст (ім'я, просторова та часова й наратологічна моделі, мотив і символ).

Оскільки однією з умов реалізації художнього світу твору є його часово-просторова локалізація, модель часу та простору була виокремлена, як домінанта смислотворення збірки «Вессекські оповідання». Основними характеристиками категорій часу та простору у «Вессекських оповіданнях» є:

· багатоваріантність просторово-часових моделей;

· квазіконкретність, логічність і систематичність часу;

· поєднання так званого «колективного» та «індивідуального» часів;

· двоплановість просторових замальовок (загальний і локальний плани зображення);

· «замкненість / розімкненість» як характеристики горизонтальної просторової будови.

Особливий часово-просторовий континуум утворений наявністю міфологічної та циклічної моделей часу, що схарактеризована варіативністю категорій, які входять до їх складу. Двопланова часова модель (теперішній - минулий часи), ускладнена комплексністю минулого часу («колективний» та «індивідуальний»), зреалізована як взаємодія причиново-наслідкових зв'язків. Унеможливлюючи щастя в майбутньому, помилки минулого стають обтяжливим тягарем життя героїв у часі теперішньому. Спроби повернутися в минуле (Джордж Барнет, «Друзі-городяни»), виправити помилки або збудувати своє життя, знищивши при цьому чуже (Чарльз Дартон, «Зайди на белебні»; Лодж, «Суха рука»), приречені на провал. Час майбутній набуває невизначеної, неконкретизованої форми чи відтінку трагізму. Звернення до проблеми дисгармонії, утрати людиною своєї сутності, місця у світі характерне не тільки для творчого доробку Т. Гарді, а й для епохи «межі століть», коли відбувалося руйнування традиційних цінностей західного світу.

Застосування письменником певних додаткових характеристик часу (квазіконкретності, логічності й систематичності) проявило індивідуально авторський аспект зв'язку між минулим (опис подій) та теперішнім (розповідь про події), а це дозволило Т. Гарді ізолювати створений ним світ від реального, одночасно фіксуючи наявність зв'язку між реальністю та світом художнього твору.

Історія окремих персонажів уписана в панорамне зображення життя вессекського світу поєднанням «індивідуального» та «колективного» часу, а саме введенням окремих фактів з життя героїв у контекст колективних подій патріархального, природно-ритуального характеру.

Детально укладена топографія в оповіданнях і романах Т. Гарді виступає одним з елементів творення вторинної реальності. Існує велика кількість мап, складених дослідниками творчості письменника, на яких унаочнений світ Вессексу. Аналіз художньої реальності циклу доводить, що в просторових замальовках у творах «Вессекських оповідань» поєднані два плани зображення - загальний, або панорамний (Егдонське пустище, узбережжя тощо) та локальний, або камерний (опис місць, де відбувається дія конкретних оповідань). Останній насичений великою кількістю художніх деталей. Оточення героя, особливо його будинок чи місце розташування помешкання, часто стає метонімічною чи метафоричною специфікацією його характеру.

У горизонтальній просторовій будові вессекського світу співіснують два підпростори, по-різному інтоновані. Так замкнений (топос Вессексу) маркований позитивно, а розімкнений (усе, що перебуває за межами Вессексу) - негативно. Водночас просторові категорії мають подвійну природу. Замкненість передбачає захист (герой перебуває серед своїх), проте обмежує життя персонажа рутиною (герой не може самореалізуватися, знайти свого щастя). Тому він полишає не замкнений простір, а обмежений - інший складник першого. Натомість розімкнений простір передбачає свободу (герой намагається розпочати нове життя в новому світі), але й відрив від рідного краю. Усі спроби героїв вийти за межі рідного світу чи повернутися до нього після перебування «назовні» (мотив «повернення на батьківщину») мають трагічний характер. Відрив від рідної землі приховує перспективу трагедії, виростає в тему неприкаяності, самотності людини, яка не знайшла свого місця в житті, - провідну у творчості Т. Гарді.

Стрижневою в моделюванні художнього простору досліджуваних творів виступає міфологізована модель світобудови. Її складниками стають концептуальні для літератури ХІХ - ХХ ст. символи - дім (твори Ч. Діккенса, Г. Ібсена, Дж. Ґолсуорсі, Б. Шоу та ін.), дорога, а також подорож. У збірці «Вессекські оповідання» образ дому набуває різних семантичних значень (символ патріархального Вессексу в оповіданні «Троє незнайомців», матеріального втілення ілюзорності шлюбу героїв в оповіданні «Друзі-городяни», надійності та стабільності у творі «Зайди на белебні») та доповнений іншими символічними образами, наприклад, символом дерева в оповіданні «Зайди на белебні». Мотиви подорожі та повернення на батьківщину (хронотоп дороги) - ключові у творчості Т. Гарді - реалізовані в межах концепції циклічності часу, розуміння циклічності історії та людського життя («вічне повернення» у Ніцше).

Інша домінанта смислотворення у збірці «Вессекські оповідання» - в особливій наратологічній моделі. Вона вміщує два рівні або плани тексту - рівня оповідача / розповідача та рівня персонажів. Специфічною в організації наративних структур оповідань Т. Гарді є наявність наратора-посередника, який представлений у гендерно маркованих образах оповідача та розповідача (завжди чоловіки). Узаємодія текстових рівнів в оповіданнях здійснена за схемою реалізації подвійної структури комунікації: презентація історії, переказаної наратором, та передача самого акту нарації. Така комунікативна модель функціонує як суб'єктивована взаємодія двох наративів. Своєрідність існування у «Вессекських оповіданнях» як оповідача, так і розповідача, визначена стилізацією усної оповіді (наближення до жанрової форми «tale» - «оповідка», «байка», що зафіксовано й у назві збірки).

У матеріалах підрозділу також зазначено, що презентація образу оповідача пов'язана з «фотографічністю» (А. Джексон) як ознакою стилю Т. Гарді - наратор презентує зображення, ніби використовуючи прийоми сінематографа (загальний план на початку та наближення й панорамне знімання потім).

Письменник уважно спостерігав за характером реалізації художньо-естетичних трансформацій, характерних для літератури того часу, і це позначилося на його власному стилі. Багатозначність художніх деталей, докладна описовість, фактографічність зумовлені особливостями наративної традиції оповідання кінця XIX - початку ХХ ст., у якій реалістичність зображення означала не правдоподібність, а радше відхід від інтерпретації відібраних фактів дійсності й виступала результатом внутрішнього авторського діалогу з літературним процесом.

У підрозділі ІІ.2 «Особливості тематичного структурування творів збірки «Група шляхетних дам» здійснений аналіз композиції збірки, взаємодії наративних структур у творах, визначені різновиди основного тематичного блоку (домінанта кохання) та розглянуті особливості конструювання жіночих образів.

Композиційно збірка «Група шляхетних дам» складена із двох тематичних блоків, перший з яких включає чотири, а другий - шість творів. Джерельною основою всіх творів стала одна з найкращих в Англії праць із генеалогії «Історії та старожитності графства Дорсет» Дж. Гатчінса. Уміщуючи оповіді про події життя благородних представниць Вессексу в минуле (події XVII - XVIII ст.), Т. Гарді заторкує проблеми кохання, шлюбу, моралі, актуальні для його часу.

Оповідання збірки об'єднані з використанням дворівневого принципу рамкового обрамлення:

1) сюжетний рівень - опис зборів членів Антикварного клубу, які переказують історії;

2) тематичний рівень - щасливі розв'язки першого та останнього творів.

Результати аналізу характеру презентації подій (у формі розповідей членів Антикварного товариства) дозволили розмежувати два аспекти, у яких зафіксовані два ракурси зображення: «подія, про яку розповідають» та «подія самої розповіді» (М. Бахтін). Їх відносна автономність вказує на трансформацію, перерозподіл функціональних ролей оповідача та розповідачів під час створення сюжетної канви розповіді. Водночас об'єктивність розповіді оповідача поєднується з суб'єктивністю та індивідуалізацією викладу подій розповідачами. Контраст ритмів нарації наблизив письменницьку техніку Т. Гарді до літератури модернізму.

Особливості наратологічної моделі оповідань, специфіка презентації подій кожної окремої історії визначають варіативність основного тематичного блоку збірки, у межах якого виділені різновиди домінант кохання:

· кохання-страждання;

· кохання-пристрасть;

· кохання як акт саморуйнування;

· кохання-ілюзія, кохання-випробування;

· кохання як етап становлення особистості.

У кожному блоці реалізована спільна для вессекського циклу оповідань система жанрово-стильових ознак, що об'єднує низку мотивів (мотив повернення на батьківщину, мотив подорожі, мотив позбавлення краси, мотив зустрічі) та образів-символів (дорога, дім, вода, тіло), систему антропонімів, символічних чисел, літературні алюзії та ремінісценції. Оповідання збірки об'єднані спільними сюжетними елементами (наявність двох претендентів на руку героїні, таємний шлюб, романтична втеча, народження позашлюбних дітей, родинні таємниці тощо). Для творів збірки характерна однотипова фабула, що визначається своєрідністю творчої манери митця, - намаганні відтворити архітектурну точність у мистецтві слова. Т. Гарді був прихильником «фабульного традиціоналізму» (А. Бурцев), тому сюжетна будова оповідань має характер повторення «низки формул та схем» (О. Веселовський). Письменник намічає схематичні моделі життя героїв, головними елементами яких стають ситуація вибору (наявність двох чи більше претендентів на руку та серце жінки), укладання шлюбів та народження дітей. Шлюб при цьому виступає як спосіб реалізації соціальних амбіцій, ділова угода та законне підґрунтя для народження дитини, яка, у свою чергу, виконує функцію «закріплення» прізвища й прав спадку в майбутньому. Перебіг подій творів частково визначений специфікою жанрових моделей: готичне оповідання («Барбара з роду Гребів»), військова історія («Анна, леді Баксбі»), різдвяне оповідання («Благородна Лаура») тощо. У всіх творах збірки проблеми стосунків між чоловіками та жінками розв'язані в контексті станового суспільства.

Особливості проблемно-тематичного наповнення творів збірки (тема кохання, проблеми шлюбу, спадковості, складності взаємин між чоловіками та жінками, батьками та дітьми) зумовлюють сутність конфліктів - зіткнення мрій і прагнень героїв та реальної дійсності, які, у свою чергу, реалізовані у вигляді низки протиставлень, частіше - дихотомії фемінного та маскулінного. У творах Т. Гарді стосунки між чоловіком і жінкою співвіднесені з міфологічною дихотомією солярного (розумного) та вегетативного (чуттєвого) начал, що асоціюються з іменами Аполлона та Діоніса. Через це на сторінках оповідань Т. Гарді представлені образи слабких жіночних чоловіків (Феліпсон, «Перша герцогиня Вессексу»; Едмунд Віллоуз, «Барбара з роду Гребів»; Андерлінг, «Леді Айсенвей» та інші) та сильних, сміливих чоловікоподібних жінок (Керолайн, «Маркіза Стоунгендж»; Анна Баксбі «Анна, леді Баксбі» та інші). Письменник відмовився від сталої типізації образів персонажів, тому сила й слабкість, фемінність і маскулінність часто поєднані в образах героїв за допомогою іронічного та ідилічного модусів художності («Леді Моттісфонт», «Анна, леді Баксбі»). Водночас символічність імен та прізвищ героїв виступила одним із способів акцентування фемінно-маскулінних рис.

«Феміністичний реалізм» (Е. Госс) - одна зі специфічних ознак творчої манери Т. Гарді, а відтак героїнями більшості оповідань збірки «Група шляхетних дам» є молоді, малодосвідчені жінки, що є представницями вищого світу або набувають відповідного соціального статусу в результаті шлюбу. Головними прийомами творення образів жінок у практиці письменника виступають зміна позицій головних та маргінальних героїв, позиціонування героїв як носіїв позитивних та негативних рис, а також прийом підміни (маскулінне/фемінне; людина/маріонетка; духовна/тілесна краса; прояв духовності/фіксація зовнішньої краси; матеріальні/духовні цінності).

В оповіданнях збірки та вессекського циклу, в цілому, реалізована ідея підпорядкування життя людини Долі, Провидінню (вплив античної драматургії, концепції іманентної волі А. Шопенгауера та ідей Е. Берка). Окрім того, у творах Т. Гарді центральним виступає концепт влади. У творах письменника Доля має багато втілень - збіг обставин, соціальне протиріччя, існування упереджень, створення ілюзій, що завжди зумовлюють драматичну розв'язку творів.

Багаторівневий історико-літературний та культурний контекст, який Т. Гарді опосередковано залучив під час моделювання сюжетів творів та конструювання образів персонажів, а також різні дискурси (реалістичний, готичний, романтичний) унаочнили певні положення концепцій естетизму, натуралізму, неоромантизму і в такий спосіб забезпечили розширення рівнів сприйняття цих художніх текстів.

У підрозділі ІІ.3 «Трагедії нездійснених мрій як сюжетна основа оповідань збірки «Маленькі іронії життя» проаналізовані особливості моделювання сюжетів творів та визначена функція коди у збірці (цикл «Старовинні характери»).

До збірки «Маленькі іронії життя», що була задумана митцем як зразок «сучасної драми», в основі якої лежав конфлікт особистості й соціуму, увійшли твори, написані в кінці 1880-х - на початку 1890-х років. У цей період Т. Гарді працював над останніми романами, що певним чином зумовило їхню проблемно-тематичну суголосність. Спільним для сюжетів усіх творів збірки є конфлікт між реальним та вигаданим існуванням героїв, поєднання трагічного та комічного начал, утручання Долі в перебіг подій творів і трагічні розв'язки. В основі сюжетів оповідань - події, що призводять до дисгармонії між уявленням героїв про щастя та реальністю, яка оточує персонажів (опозиція «реальне - уявне життя»).

У текстах творів актуалізована ідея тяжіння минулого над теперішнім і майбутнім. Спроба виправити помилки минулого (Міллборн, «Заради чистого сумління»), жити уявним життям (Елла Марчмілл, «Жінка з уявою», Едіт Гарнгем, «У західній судовій окрузі»), намагання позбавитися свого минулого (Джошуа Голборо, «Трагедія двох амбіцій») закінчується фіаско. Трагічний збіг обставин, що акцентує хибність вчинків героїв, призводить до сумного фіналу - смерті (у прямому, фізичному чи переносному, духовному сенсі).

Ситуація «підміни» реального життя вигаданим інтерпретована письменником на різних тематично означених рівнях: Елла Марчмілл («Жінка з уявою») захоплюється поетом Тревом, якого не знала особисто, але чий образ створила у своїй уяві; Софі Твікотт («Заборона сина») бере шлюб із людиною вищого соціального кола та потрапляє в пастку соціальних умовностей, вирватися з якої не може й після смерті; Джошуа Голборо («Трагедія двох амбіцій») убиває батька, щоб позбутися сорому його негідних вчинків і розпочати нове життя; Едіт Гарнгем («У західній судовій окрузі») закохується в залицяльника своєї служниці, пишучи герою листи від її імені.

Використання образів-символів (дім, дерево, дзеркало, вода), мотивів (злочину та покарання, тяжіння фатуму над долями героїв, музики), літературні алюзії та ремінісценції зумовлюють внутрішню єдність творів у межах збірок циклу.

Цикл «Старовинні характери» є частиною збірки «Маленькі іронії життя». Композиція циклу визначена принципом рамкового обрамлення (переказ історій мешканцями Лонгпаддлу містеру Лекленду) та традицією «дорожніх оповідей» (запозичення з «Кентерберійських оповідань» Дж. Чосера, «Декамерону» Дж. Боккаччо, «Гептамерону» М. Наваррської, «Трактиру в Шпессарті» В. Гауфа).

Функціональне значення сюжетної лінії рамки має характер «посередництва», адже пасажири старенького фургона повертаються з міста (уособлення великого зовнішнього світу) до рідного містечка Лонгпаддл (утілення маленького внутрішнього світу). У такий спосіб намічена опозиція «місто - село» та реалізується просторова модель «розімкнений - замкнений світ», - ключові для всієї творчості Т. Гарді. Їх функціонування відбувається через взаємодію таких структурних сюжетномоделювальних елементів, як мотив зустрічі та символ дороги.

Символіка образу дороги реалізована у творі як у прямому значенні (шлях, що поєднує місто й Лонгпаддл), так і в метафоричному (життєвий шлях Лекленда, який їде з рідних місць дитиною, а повертається дорослим чоловіком). Майстерно варіюючи складність, тематичне розмаїття, тон та темп нарації, Гарді створює панораму життя в Лонгпаддл у минулому. Різні епізоди, уміщені в рамкову оповідь, об'єднані декораціями, у яких відбувається дія (Лонгпаддл), та контекстом (згадки про минуле). Фольклорні мотиви, ономатологічний пласт, спорідненість тем різножанрових творів Т. Гарді утворюють взаємопов'язаний континуум. Цикл «Старовинні характери» побудований як низка уривків з єдиного цілого, кожен з яких має свою «уніфікувальну» ідею та організує композицію збірки «Маленькі іронії життя». Використані автором прийоми та засоби творення художньої реальності в поєднанні з проблемно-тематичним наповнення творів циклу утворили систему жанрово-стильових ознак вессекського циклу оповідань. Цикл «Старовинні характери», виконуючи функцію коди, виступив проекцією вессекського світу в мініатюрі, своєрідним підсумком вессекського циклу оповідань.

У Висновках підведені підсумки здійсненого дослідження. Аналіз термінологічних визначень жанрових форм «оповідання», «новела», «short story», «story», що функціонують у сучасному літературознавстві, свідчить про наявність розбіжностей мовних дефініцій при доволі чіткому виокремленні жанроутворювальних ознак. Мала проза Т. Гарді в англійській літературі кінця ХІХ - початку ХХ ст. стає одним з найцікавіших явищ. Синтезована жанрова форма (оповідання, що структурно тяжіє до новели) існує в системі характерних для літератури ХІХ ст. тем, але корелюється з ідеями мистецтва кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Творчі методи, використані Т. Гарді для творення реалій художньої дійсності малої прози, визначили художню своєрідність спадщини митця, яка полягає передусім у надзвичайно чіткій організації творів, збірок та циклу. Оповідання збірок «Вессекські оповідання», «Група шляхетних дам», «Маленькі іронії життя» функціонують у формі трикомпонентного структурно-семантичного утворення - вессекського циклу. Об'єднання оповідань у цикл відбулося навколо створеного автором топосу Вессексу. Єдність тематики та проблематики, повторюваність сюжетно-композиційних блоків у творах, схожість сюжетних конфліктів і колізій, що визначені факторами циклоутворення, корелюються із жанроутворювальними ознаками вессекського циклу оповідань (наскрізні образи оповідача та читача, спільні мотиви та образи, варіативність у розвитку тем, особлива просторово-часова організація, загальна атмосфера творів). Структурування окремих збірок та циклу взагалі забезпечене застосуванням специфічних наратологічних моделей (суб'єктивована взаємодія двох наративів - оповідача та розповідача) та особливостей реалізації категорій часу та простору (циклічність / замкненість та міфологізація).

Мала проза письменника увібрала провідні ознаки мистецтва порубіжжя. Реалізм у зображенні життя, побуту англійського суспільства ХІХ - ХХ ст. був поєднаний з поетикою натуралізму (роль спадковості, гендерні проблеми, побутовість, натуралістичність й подекуди фізіологізм, акцент на деталях), естетизму (тема мистецтва, категорія краси, синтез різних видів мистецтв), неоромантизму (подорожі героїв, їх намагання освоїти нові життєві простори в екзотичних країнах) тощо. В оповіданнях Т. Гарді елементи готичного, романтичного дискурсів, використання елементів епістолярної форми корелюються з імпресіоністичністю пейзажних і портретних замальовок. Реалії життя Англії, а саме процес формування англійської національної ідентичності, вплив нових засобів виробництва та технічного прогресу на англійську провінцію, стосунки в родині та соціумі тощо схарактеризовані на сторінках оповідань Т. Гарді не тільки з фактографічною точністю, але й набувають багатовекторної символічності та алюзивності.

Аналітичне включення творчих методів письменника в загальнолітературний контекст дозволило простежити вплив Т. Гарді, «літературного колосу» (Дж. Фаулз), на подальший перебіг історико-літературного процесу в Англії та за її межами. Зокрема передача різнопланових ритмів нарації у ХХ ст. буде використана в техніці «потоку свідомості» (Дж. Джойс, В. Вульф); гардієвські принципи моделювання стосунків «чоловік-жінка» застосовані Д.Г. Лоуренсом, конструювання «альтернативної» реальності як форми реалізації авторського міфу представлене у творах англійського письменника Г.Е. Бейтса та американського письменника В. Фолкнера; гардієвський спосіб зображення жіночих образів реалізований у творах англійського письменника Дж. Фаулза (роман «Жінка французького лейтенанта»). Оповідання Т. Гарді мали вплив на розвиток цього жанру в англійській літературі ХХ ст. (творчість Г.Е. Бейтса, В.С. Прітчетта, В. Тревора, Д. Лессінг). Твори Т. Гарді, написані в кінці ХІХ ст., створені за моделями, що їх можна вважати сучасними, а Гарді є одним із тих письменників, чий творчий метод утілював у мистецтві слова «перехід» від ХІХ до ХХ ст.



ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ Й ПРАКТИЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Росстальна О.А. Своєрідність конфлікту в новелі Т.Гарді “Троє незнайомців” / О.А. Росстальна // Наукові праці : Науково-методичний журнал. - Т. 80. Вип. 67. Філологія. Літературознавство. - Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. - С.113-117.