Ще одним маркером метароману в прозі Г. Пагутяк є система повторюваних мотивів втечі, пошуку, звільнення від спокус. Мотив утечі репрезентований у перших її повістях «Діти» та «Гірчичне зерно». У наступних творах визначальним є мотив пошуку втраченого раю, зав'язкою розвитку якого є спогади героїв про первісний стан світу та бажання його повернути. Мотив пошуку втраченого раю у прозі Г. Пагутяк розгортається через ситуації мандрів героїв, що в їх описах інтерпретовані автором як перехід з одного світу в інший. При цьому виокреслюється поділ світу на «свій» та «чужий», що характерно і для чарівної казки. Якщо мотив пошуку втраченого раю («Господар», «Королівство») пов'язаний насамперед з пам'яттю героїв про той стан світу, що асоціюється з раєм, та опозиційністю героя до світу, у якому він живе, то в романі «Компроміс», повістях «Гірчичне зерно», «Пан у чорному костюмі з блискучими ґудзиками», «Бесіди з Перевізником» при збереженні протиставлення людина / жорстокий світ не акцентовано на знанні героїв про первісний стан світу. У цих творах домінує мотив пошуку притулку від жорстокого та бездуховного світу.

Мотив пошуку власної суті у метаромані Г. Пагутяк пов'язаний з мотивом переходу в інший, відмінний від реального світ, мотиви звільнення від спокус та пошуку спокою - на Біблію та філософські погляди на світ і людину у ньому, виражені в Екклезіасті. Мотиви кохання та материнства теж розгортаються в контексті пошуку героями притулку. Домінування в аналізованих творах ситуацій втрати коханого чи коханої, втрати дитини чи смерті одного із закоханих увиразнює думку про неможливість порятунку від жорстокого світу.

В об'єднанні творів Г. Пагутяк в єдине ціле важливу роль відіграють інтертекстуальні та автоінтертекстуальні конструкції. Перші репрезентовані сюжетами зарубіжної та української літератур, уведеними в текст творів письменниці та своєрідно нею інтерпретованими. Другі представлені системою зв'язків між романами, повістями та оповіданнями, коли власний сюжет, переосмислений, переходить із твору у твір. У прозі письменниці переважають такі види автоінтертекстуальності та інтертекстуальності, як алюзії (на чужі чи власні тексти), варіації на тему претексту (чужого або свого), переказ сюжету одного твору в тексті іншого, коментуюче посилання на претекст, дописування чужого або власного тексту. Зокрема, останній різновид простежується в розвитку мотиву закоханих дітей, які належать до різних соціальних станів (повість «Діти», романи «Біограф Леонтовича», «Писар Східних Воріт Притулку», «Писар Західних Воріт Притулку»). Варіації на сюжет претексту наявні в романі «Зачаровані музиканти» - у розповіді про панну з червоним волоссям, яка згадується в повісті «Гірчичне зерно», новелі «Панна з жовтим волоссям». Прикладом автоінтертексту-переказу в метаромані Г. Пагутяк є короткий виклад епізоду про старого на повітряній кулі з «Книги снів і пробуджень» у повісті «Записки Білого Пташка». Алюзії на Книгу Йова містять романи «Радісна пустеля» та «Урізька готика», на біблійну притчу про блудного сина - оповідання «Потрапити в сад», повість «Гірчичне зерно», роман «Господар». Мотив договору людини з Дияволом інтерпретовано в романах «Компроміс» та «Писар Східних Воріт Притулку». Крім вищезгаданих, між творами Г. Пагутяк існують і наступні різновиди зв'язків: вставна новела, що вже була опублікована як самостійний твір, у тексті роману, згадка назви одного твору в тексті іншого, включення частини одного твору в інший.

Одним із маркерів цілісності прози письменниці є система повторюваних образів, серед яких - образи квітів як символ загублених дитячих доль та ефемерності людського життя, лабіринту як об'єктивація внутрішнього світу персонажа і метафора потворної реальності, Бога як уособлення добра та всепрощення, дитини як символ досконалості. Особливе місце у творах Г. Пагутяк посідають наскрізні образи книги, провідника між двома світами, Лицаря-заступника, книжника, кота. Їх повтор у творах Г. Пагутяк при певній зміні їх інтерпретації дозволяє розглядати її прозу як метароман.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Біла І. В. Концепція світу у романі Галини Пагутяк «Писар Західних Воріт Притулку» / І.В. Біла // Таїни художнього тексту (до поетики художнього тексту): зб. наук. праць / науковий редактор проф. Заверталюк Н.І. - Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. у-ту, 2007. - Вип. 6 - С. 3-12.

2. Біла І. В. Інтертекстуальність роману Галини Пагутяк «Писар Східних Воріт Притулку» / І.В. Біла // Актуальні проблеми слов'янської філології: лінгвістика і літературознавство: зб. наук. праць / відп. ред. В.А. Зарва. - К.: Освіта України, 2008. - Вип. 16. - С. 342-347.

3. Біла І. В. Романи Галини Пагутяк: проблема прафабули / І.В. Біла // Актуальні проблеми слов'янської філології: лінгвістика і літературознавство: зб. наук. праць / відп. ред. В.А. Зарва. - К.: Освіта України, 2008. - Вип. 19. - С. 167-172.

4. Біла І. В. Міфологема дороги в романах Олеся Гончара «Твоя зоря» та Г. Пагутяк «Писар Західних Воріт Притулку» / І.В. Біла // Таїни художнього тексту (до поетики художнього тексту): зб. наук. праць / науковий редактор проф. Заверталюк Н.І. - Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. у-ту, 2008. - Вип. 8. - С. 141-150.

5. Біла І. В. Мотив втраченого дитинства (на матеріалі повісті Г. Пагутяк «Діти») / І.В. Біла // Актуальні проблеми слов'янської філології: лінгвістика і літературознавство: зб. наук. праць / відп. ред. В.А. Зарва. - Бердянськ: БДПУ, 2009. - Вип. 21. - С. 387-392.

6. Біла І. В. Інтертекстуальність «маленької» повісті Галини Пагутяк «Кіт з потонулого будинку» / І.В. Біла // Таїни художнього тексту (до поетики художнього тексту): зб. наук. праць / науковий редактор проф. Заверталюк Н.І. - Д.: Пороги, 2009. - Вип. 9 - С. 70-77.

7. Біла І. В. Оніричний дискурс в романі Галини Пагутяк «Компроміс» / І.В. Біла // Таїни художнього тексту (до поетики художнього тексту): зб. наук. праць / науковий редактор проф. Заверталюк Н.І. - Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. у-ту, 2010. - Вип. 11 - С. 67-74.

8. Біла І. В. Інтертекстуальність роману «Господар» Галини Пагутяк / І. Біла // Історико-літературний журнал: зб. наук. праць / відп. ред. Н. Малютіна. - Одеса: ОНУ імені І.І. Мечникова, 2010. - Вип. 18. - С. 23-29.

9. Біла І. В. Мотив втечі від міста в романах Галини Пагутяк «Писар Східних Воріт Притулку» та «Писар Західних Воріт Притулку» / І.В. Біла // Актуальні проблеми слов'янської філології: лінгвістика і літературознавство: зб. наук. праць / відп. ред. В.А. Зарва. - Бердянськ: БДПУ, 2010. - Вип. 23. - Ч. І. - С. 194-199.

10. Біла І. В. Мотив пошуку притулку в романі Галини Пагутяк «Компроміс» / І. Біла // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених: зб. наук. праць / науковий редактор проф. Сулима М. М. - К.: Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка, 2010. - Вип. 18. - С. 178-181.

Анотація

Біла І. В. Метароман Галини Пагутяк: текст і контекст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.01 - українська література. - Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. - Дніпропетровськ, 2011.

Робота є дослідженням творчості Г. Пагутяк як зразка літературного явища - метароману. Аналіз романів, повістей та оповідань письменниці дозволив виокремити такі ознаки метароману у її прозі як структурування індивідуально-авторської моделі світу, що базується на протиставленні жорстокого світу та фантазійного притулку, наскрізні мотиви втечі від світу, пошуку притулку, втраченого раю, спокою, кохання та материнства, моделювання ідентичності героя, його відчуженості від світу, інтертекстуальні та автоінтертекстуальні конструкції, система повторюваних образів. Особливу увагу в роботі звернено на хронотопічні параметри трирівневої моделі світу (жорстокий світ / притулок / проміжна зона (околиця, пустеля, ліс)). При визначенні системи мотивів акцентовано на перевазі мотиву пошуку, що репродукується у фабульних варіантах пошуку притулку, спокою, втраченого раю. Проаналізовано такі види автоінтертекстуальності та інтертекстуальності, як алюзії, варіації на тему претексту, переказ сюжету одного твору в тексті іншого, коментуюче посилання на претекст, дописування чужого або власного тексту. У роботі доведено, що єдність творів Г. Пагутяк забезпечується наскрізними моделлю світу, сюжетними схемами, образами та мотивами.

Ключові слова: метароман, модель світу, опозиція, концепція, образ, мотив, алюзія, автоінтертекстуальність, інтертекстуальність.

АННОТАЦИЯ

Белая И.В. Метароман Галины Пагутяк: текст и контекст. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара. - Днепропетровск, 2011.

В работе исследуется проза Галины Пагутяк как явление метаромана. Анализ романов, повестей и рассказов писательницы раскрывает такие характеристики метаромана в творчестве украинского прозаика как единство индивидуально-авторской модели мира, составляющими которой является противопоставление жестокого мира и сфантазированного приюта, сквозные мотивы побега от мира, поиска приюта, потерянного рая, спокойствия, любви и материнства, идентичность героя, его отчуждение от мира, интертекстуальные и автоинтертекстуальные конструкций, повторяемые образов.

В первом разделе «Метароман: теоретический аспект» синтезировано теоретические интерпретации понятия «метароман» в современном литературоведении, в частности двух из них: понимание метаромана как романа о процессе написания художественного произведения, для которого характерна двухплановая художественная структура, и метаромана как ряда произведений одного автора, объединенных идейным дискурсом, единой прафабулой, повторяемыми образами, системой автоаллюзий. Эти признаки характерны и для произведений Г. Пагутяк, что позволяет анализировать ее романы, повести и рассказы в контексте теории метаромана во втором понимании.

Во втором разделе «Модель мира в произведениях Галины Пагутяк» исследуется сквозная трехуровневая модель мира, в основе которой оппозиция жестокий мир и сфантазированный приют, промежуточная зона между ними, представленная топосами леса, околицы, пустыни. Жестокий мир объективируется в основном в образах большого города и маленького провинциального городка, в контексте которых акцентировано семантику эксцентрического города, инфернального пространства, места встречи с Дьяволом, мотивы смерти, утраченного детства. В противовес образу эксцентрического города в связи с хронотопом Приюта актуализировано выражение идеи сакральности города, проявлением чего является образ Мировой оси с ее функциональными вариантами - храма, Священной горы, а также противопоставление священного времени и мирского. Семантическая нагрузка сакральности в произведениях Г. Пагутяк отличает топосы сада, который ассоциируется с раем, домашним уютом, и леса, который приобретает значение места уединения, в связи с которым разворачивается мотив побега от губительного и коварного мира. Кроме того, топосы леса, околицы и пустыни олицетворяют промежуточное пространство между жестоким миром и приютом. В центре индивидуально-авторской модели мира в произведениях писательницы - образ человека, который позиционирует себя относительно конкретного сообщества как чужого и выделяется из общей массы личностными качествами. В связи с состоянием отчужденности героя в системе мир / человек актуализируется мотив поиска, который объединяет в единое целое произведения Г. Пагутяк.

Третий раздел «Система мотивов в произведениях Г. Пагутяк: специфика их взаимосвязи» посвящен анализу повторяющихся мотивов побега, поиска приюта, потерянного рая, покоя и др. Противопоставление жестокого мира и сфантазированного приюта в прозе Г. Пагутяк акцентировано на уровне сюжета, системы взаимосвязанных мотивов побега и поиска. При этом индивидуально-авторское видение реального мира как жестокого и чужого человеку реализовано через судьбы героев, которые или убегают от него, или ищут ему замену (приют или его альтернативу - любовь и материнство), или пытаются вернуть начальное состояние мира. Отдельно выделяются мотивы поиска покоя, собственной сути, познания мира и осмысления своего места в нем.

В четвертом разделе «Интертекстуальные и автоинтертекстуальные конструкции в метаромане Г. Пагутяк» рассматривается такая особенность метаромана как наличие межтекстовых взаимосвязей между произведениями одного и того же автора. В объединении произведений Г. Пагутяк в единое целое важную роль играют интертекстуальные и автоинтертекстуальные конструкции. Первые представлены сюжетами и образами зарубежной и украинской литератур, введенными в текст ряда произведений писательницы и своеобразно ею интерпретированными. Вторые - системой связей между романами, повестями и рассказами, когда переосмысленный сюжет одного из них переходит из произведения в произведение. В прозе писательницы преобладают такие виды автоинтертекстуальности и интертекстуальности, как аллюзии (на чужие или собственные тексты), вариации на тему претекста (чужого или своего), пересказ сюжета одного произведения в тексте другого, комментирующая ссылка на претекст, дописывание чужого или собственного текста.

Ключевые слова: метароман, модель мира, оппозиция, концепция, образ, мотив, аллюзия, автоинтертекстуальность, интертекстуальность.

SUMMARY

Bila I. V. Metanovel of G. Pahutjak: text and context. - Manuscript.

A Dissertation for the degree of Candidate of philology. Speciality 10.01.01 - Ukrainian literature. - Dnipropetrovsk National University named after Oles Honchar. - Dnipropetrovsk, 2011.

The thesis deals with the analysis in the G. Pagutjak's works in the context of poetics of metanovel. The research of the writer's novels, stories and short stories allowed to single out such characteristics of metanovel as structuring of writer's model of the world, that is based on the opposition of the cruel world to the fabulous shelter, motives of the escape from the world, search of the shelter, lost paradise, peace, love and maternity, modeling of the character's identity, his or her estrangement from the world, intertextual and autotextual constructions, system of repeatable images. The formation of the alternative picture of the world is examined on the micropoetic and macropoetic levels of the texts. Attention is paid to the time and space devices of the three-level model of the world. The accent was made on the advantages of the motive of search, that is shown in the plot variants of search of the shelter, peace and lost paradise in the works. Such types of autointertextuality and intertextualitu as allusions, variations of the theme of pretext, retelling of the plot of one story in the text of another one, reference to the pretext, finishing of somebody's or own text are analyzed in the thesis. It was proved that the unity of G. Ragutik's works is provided with plot schemes and characters.

Key words: metanovel, model of the world, opposition, conception, character, motif, allusion, autointertextuality, intertextuality.

Размещено на Allbest.ru