Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійськй національний університет

імені. В.І. Вернадського

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Проза Дж. П. Донліві та «Школа чорного гумору» в літературі США (50-70-х рр. ХХ ст.)

10.01.04 - література зарубіжних країн

Бойченко Ольга Петрівна

Сімферополь - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі прикладної лінгвістики Черкаського державного технологічного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник - доктор філологічних наук, доцент

Лімборський Ігор Валентинович, доцент кафедри літератури та іноземних мов Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, доцент Пронкевич Олександр Вікторович, декан факультету іноземної філології Чорноморського державного університету імені Петра Могили;

кандидат філологічних наук Козюра Олена Василівна, доцент кафедри російської мови, зарубіжної літератури та методики викладання Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Ім'я американо-ірландського письменника Джеймса Патріка Донліві з'явилося в літературному універсумі США в 50-х рр. ХХ ст., у час, що характеризується зміною світоглядних принципів американського суспільства і вважається епохою глибокої духовної кризи, яка розпочалася в США після Другої світової війни. У цей період в американській літературі з'являється низка творів, які критики називають «чорно-гумористичними». Вони привернули увагу багатьох дослідників. Зокрема, «чорно-гумористичну» літературу досліджували: М. Анастасьєв, Т. Денисова, Д. Затонський, О. Звєрєв, М. Ігнатенко, О. Лаврентьєв, В. Оленєва, Л. Черніченко та ін. Літературознавці переважно розглядали реалізацію цієї літературної тенденції в американській романній прозі 50-70-х рр. ХХ ст. і не акцентували увагу на можливості існування «чорного гумору» як загальнолітературного явища в літературних процесах інших країн чи епох. Американські науковці, що досліджували «чорний гумор» (К. Нікербокер, Б. Дж. Фрідмен, Д. Дуглас, М. Ф. Шульц, Т. ЛеКлер, Ч. Б. Гарріс), обґрунтовували його як суто американський феномен, котрий з'явився внаслідок світоглядної кризи у суспільстві США.

Незважаючи на наявність значної кількості наукових розвідок у зарубіжному літературознавстві (Ч. Месінтон, Р. Корріган, Т. ЛеКлер, Дж. Р. Мур та ін.), виникає потреба комплексного дослідження, присвяченого творчості Дж. П. Донліві. Оглядові праці вітчизняних літературознавців (Т. Денисової, В. Оленєвої та ін.) не передбачали монографічного вивчення художнього доробку Дж. П. Донліві. Творчість письменника не набула адекватного висвітлення також і в пострадянському літературознавчому дискурсі. Їй присвячена незначна кількість досліджень, в яких вивчаються лише певні аспекти художньої спадщини митця (О. Звєрєв, М. Мендельсон, Л. Черніченко). Через політичну заангажованість радянського літературознавства твори письменника отримали низку негативних відгуків, а тому виникає необхідність розглянути мистецький доробок Дж. П. Донліві та його світоглядні засади з неупереджених позицій.

Творчість Дж. П. Донліві посідає осібне місце у літературному універсумі США і, зокрема, у американській «чорно-гумористичній» літературі. Тому важливо дослідити художню спадщину Дж. П. Донліві у контексті мистецтва «чорних гумористів» та розглянути її у паралелях і зв'язках з іншими літературними тенденціями та явищами для осмислення цілісної літературної картини США 50-70 рр. ХХ ст. Крім того, розкриття світоглядної специфіки творчого доробку Дж. П. Донліві, що залишилася поза увагою літературознавців, дасть змогу визначити естетичні домінанти, особливості наративу й ті стрижні, що визначають художню своєрідність художнього доробку письменника.

Таким чином, актуальність дисертації зумовлена недостатнім рівнем вивчення й осмислення літературної спадщини Дж. П. Донліві з незаангажованих позицій в українській літературознавчій науці, відсутністю комплексного дослідження його творчості, в якому було б запропоновано цілісний і системний аналіз рецепції художнього доробку письменника, а також специфікою творчих пошуків Дж. П. Донліві, що характеризується складною взаємодією традиційних жанрів із «чорно-гумористичним» світоглядом та новаторськими поетикальними прийомами автора.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами організації, де вона виконана. Результати роботи реалізуються в рамках наукового проекту, який здійснюється кафедрою прикладної лінгвістики Черкаського державного технологічного університету (науково-дослідна тема № 58-07 «Актуальні проблеми літератури Західної Європи та Америки ХХ - початку ХХІ ст.», державний реєстраційний номер - 0107У003253). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Черкаського державного технологічного університету (протокол № 1 від 18.09.06 р.) і схвалено науково-координаційною радою з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (протокол № 4 від 02.11.06 р.).

Мета дослідження - комплексний та багатоаспектний аналіз творів Дж. П. Донліві 50-70-х років ХХ ст. у контексті «чорно-гумористичної» літератури США.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення конкретних завдань:

- визначити головні світоглядні настанови американської «чорно-гумористичної» літератури 50-70-х рр. ХХ ст.;

- виявити основні особливості культурного, історичного і літературного контекстів, у яких відбувалося становлення й утвердження літератури «чорного гумору» в США у 50-70-х рр. ХХ ст.;

- проаналізувати ґенезу літературної критичної думки щодо творчості Дж. П. Донліві;

- виокремити проблемне коло питань рецепції художнього доробку Дж. П. Донліві, що стали об'єктами літературно-критичного осмислення;

- проаналізувати специфіку поетики творів Дж. П. Донліві 50-70-х рр. XX ст.;

- проаналізувати наративну структуру та принципи художнього новаторства у романах Дж. П. Донліві 50-70-х рр. ХХ ст;

- осмислити творчий доробок Дж. П. Донліві як цілісне літературне явище, що передбачає аналіз провідних тем, мотивів, образів та жанрів у діахронічному аспекті;

- проаналізувати еволюцію «чорно-гумористичних» художніх принципів Дж. П. Донліві протягом 50-70-х рр. ХХ ст.;

- з'ясувати роль і місце письменника в американській літературі «чорного гумору» зазначеного періоду.

Об'єктом доcлідження є романи Дж. П. Донліві «Рудий» (The Ginger Man, 1955) та «Чарівна казка Нью-Йорка» (The Fairy Tale of New-York, 1973), що є найбільш репрезентативними щодо «чорно-гумористичної» поетики і естетики письменника. Також об'єктом дослідження виступили романи «Самітник» або «Унікальна людина» (A Singular Man, 1963), «Сумний сезон Семюела С.» (The Saddest Summer of Samuel S., 1966), «Божевільні блаженства Балтазара Б.» (The Beastly Beautitudes of Baltazar B., 1968), «Любителі цибулі» (The Onion Eaters, 1971), перший роман із трилогії «Діяння Дарсі Дансера, Джентельмена» (The Destinies of Darcy Dancer, Gentleman, 1977) та перший роман із диптиху «Шульц» (Schultz, 1979).

Предметом дослідження є основні мотиви, образи та принципи художнього новаторства творчості Дж. П. Донліві 50-70-х рр. ХХ ст., що розглядаються у річищі поетики і проблематики американської літератури «чорного гумору».

Методи дослідження. Методологічна основа дисертації базується на поєднанні порівняльно-історичного, історико-культурного, біографічного, герменевтичного, психоаналітичного методів та методу структурного аналізу. Ці методи дали можливість глибше проаналізувати процес становлення та розвитку американської «чорно-гумористичної» літератури, а також особливості поетики творчого доробку Дж. П. Донліві у її контексті. Порівняльно-історичний метод дав змогу проаналізувати особливості виникнення та розвитку американського «чорного гумору» в історичному аспекті. Використання історико-культурного методу дозволило об'єктивно проаналізувати основні складники і природу творчості Дж. П. Донліві. Біографічний метод використовувався для аналізу віддзеркалення особистості автора у його романах. При розгляді структурних принципів і закономірностей художніх текстів Дж. П. Донліві використовувався метод структурного аналізу. Застосування герменевтичного методу дало змогу проаналізувати романи письменника на лексичному, синтаксичному та текстовому рівнях. Використання психоаналітичного методу дало можливість виявити способи втілення авторського підсвідомого у творчості Дж. П. Донліві.

Теоретико-методологічну основу дисертації становлять праці вітчизняних та зарубіжних дослідників літератури «чорного гумору» (М. Анастасьєв, Ч. Б. Гарріс, І. Гассан, Т. Денисова, С. Дубін, Д. Дуглас, Д. Затонський, О. Звєрєв, М. Ігнатенко, О. Лаврентьєв, Т. ЛеКлер, М. Мендельсон, К. Нікербокер, В. Оленєва, Л. Черніченко, Б. Дж. Фрідмен, М. Ф. Шульц) та праці дослідників творчого доробку Дж. П. Донліві (Дж. Вілс, Р. Б. Гоук, О. Звєрєв, Т. Е. Карр, Д. Кохен, Т. ЛеКлер, Ч. Месінтон, Дж. Мур, В. Оленеєва, К. Оверел, Н. Подгорець, та ін.). Окрім того, під час розгляду окремих аспектів проблеми ми спиралися на праці Т. Адорно, Р. Барта, М. Бахтіна, І. Гассана, У. Еко, Д. Затонського, Дж. Прінса, В. Шмідта, М. Шульца.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вона є першою у дослідницькому просторі вітчизняного літературознавства спробою системного висвітлення і комплексного аналізу творчості Дж. П. Донліві у річищі американської літератури «чорного гумору» 50-70-х рр. ХХ ст. У дослідженні вперше:

- уточнено наукові уявлення щодо відмінності «чорно-гумористичних» елементів, наявних у літературі різних епох і напрямів, та американської літератури «чорного гумору» другої половини ХХ ст.;

- систематизовано різноманітні підходи до проблеми еволюції літератури «чорного гумору» в США;

- творчість Дж. П. Донліві визначено як унікальне й цілісне літературне явище, що характеризується використанням новаторських поетикальних прийомів у традиційних жанрових формах;

- здійснено перегляд усталених підходів до ідентифікації творчого методу письменника;

- проаналізовано еволюцію «чорно-гумористичних» художніх принципів Дж. П. Донліві протягом 50-70-х рр. ХХ ст.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані при розробці та викладанні лекцій і спецкурсів з американської літератури ХХ ст., теорії та практики перекладу, лінгвокраїнознавства на філологічних факультетах і факультетах іноземних мов.

Особистий внесок здобувача є достатнім. Дисертація та всі надруковані статті написані автором самостійно. Цитовані у дисертації твори Дж. П. Донліві українською мовою не перекладались і подані у нашому перекладі.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на розширеному засіданні кафедр прикладної лінгвістики та романо-германської філології Черкаського державного технологічного університету за участю викладачів Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького.

Головні положення дисертаційної роботи обговорювалися на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях і конгресах: VIII Міжнародна науково-практична конференція «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця» (Київ, 22-23 березня 2007 р.), XVI Міжнародна наукова конференція ім. проф. Сергія Бураго «Мова і культура» (Київ, 25-29 червня 2007 р.), 12-та Всеукраїнська наукова філологічна конференція «Розвиток світової лінгвістики, літератури та перекладознавства» (Черкаси, 27-28 вересня 2007 р.), ІХ Міжнародна наукова конференція молодих учених (Київ, 19-21 червня 2007 р.), Міжнародна наукова конференція «Актуальні проблеми філології та перекладознавства» (Хмельницький, 19-20 квітня 2007 р.), Міжнародний український науковий конгрес дослідників зарубіжної літератури і культури «Світова література на перехресті культур і цивілізацій» (Севастополь, 23-24 лютого 2008 р.), І Міжнародна наукова конференція «Сучасні дослідження з іноземної філології» (Ужгород, 23-25 жовтня 2008 р.), Всеукраїнська наукова конференція, присвячена 90-річчю ДНУ «Література в контексті культури» (Дніпропетровськ, 12-13 травня 2008 р.), Х Міжнародна наукова конференція молодих учених (Київ, 23-25 червня 2009 р.), 13-та Всеукраїнська наукова філологічна конференція «Світова література, лінгвістика та перекладознавство» (Черкаси, 8-9 жовтня 2009 р.), ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми філології та американські студії» (Київ, 22-24 квітня 2010 р.), Щорічна науково-методична конференція «Могилянські читання - 2010» (м. Миколаїв, 18-24 жовтня 2010 р.).

Публікації. Результати дослідження викладено в 12 публікаціях, 8 із яких надруковано у провідних наукових фахових виданнях України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (214 позицій). Загальний обсяг дисертації - 214 сторінок. Обсяг основного тексту становить 197 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі мотивується вибір теми, обґрунтовується її актуальність та наукова новизна у вітчизняному літературознавстві, формулюються мета і завдання дослідження, характеризується науково-теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи.

У першому розділі дисертації «Рецепція Дж. П. Донліві як «чорного гумориста» в літературному універсумі XX ст.» розглядається специфіка рецепції творчості Дж. П. Донліві вітчизняними та зарубіжними дослідниками у контексті «чорно-гумористичної» літературної тенденції 50-70-х рр. ХХ ст. та визначаються основні регістри «чорного гумору» як загальнолітературного феномена.

У підрозділі 1.1. «Чорний гумор»: основні світоглядні настанови та історія вивчення» проаналізовано дослідження як особливостей самого явища, так і історії виникнення терміна, що його позначає, а також спроби дати визначення цього феномена літературознавцями.

Перші звернення дослідників до «чорного гумору» з'явилися у 60-х рр. ХХ ст. У кінці 60-х і протягом 70-х рр. ХХ ст. в американській критичній думці поняття «чорний гумор» отримує теоретичне обґрунтування. У 70-х рр. ХХ ст. радянські літературознавці активно займалися дослідженням «чорного гумору». Починаючи з кінця 70-х рр. ХХ ст., інтерес до «чорних гумористів» серед радянських дослідників поступово слабне, тоді як в американському літературознавстві зацікавленість таким неоднозначним феноменом продовжувала зростати.

Серед усього розмаїття характеристик «чорного гумору» в американській критиці за цим терміном закріпилося значення певних світоглядних настанов, серед яких найважливішою є думка про поєднання ідеї абсурдності світобудови з упевненістю у можливості активного творчого ставлення до неї. Основною проблемою для представників «чорного гумору» стала можливість літературно-художньої творчості в абсурдному світі.

Основними світоглядними інвективами «чорного гумору» є: концепція деградуючого світу, висміювання мистецтвом самого себе, тотальне заперечення основних модусів існування суспільства, крах авторитетів, відсутність вибору особистості у масовому суспільстві, абсурдність людського буття, сприйняття світу як хаосу.

Головними поетикальними засобами є: негативна іронія, пародія, карикатурність, гротеск, містифікація, використання міфопоетичних елементів.

У підрозділі 1.2. «Чорний гумор» як американський та світовий літературний феномен» розглядається питання детермінації «чорного гумору» як суто американського явища.

Можна виділити дві домінуючі позиції дослідників: «чорний гумор» розглядається як загальнолітературне художнє явище або суто американський феномен, що виник як відповідь на проблеми суспільства США. У рамках цього дослідження ми розглядаємо американський «чорний гумор» як літературну тенденцію у значенні ідейної спрямованості художніх творів, яку окремі письменники свідомо втілюють у парадигму образів. Термін «школа чорного гумору» є недоречним через відсутність у письменників свідомої реалізації спільної літературної мети.

Французькі сюрреалісти стали першовідкривачами «чорного гумору» набагато раніше американських абсурдистів, оскільки «чорно-гумористичне» світосприйняття активно пропагувалося театром абсурду спочатку в Європі, а вже потім у США.

Американський бунтівний, скептичний і нігілістичний «чорний гумор» іронізує над картиною культурної доби ХХ ст. та відкидає всі традиційні постулати американського суспільства. Американські «чорні гумористи» розійшлися зі своїми європейськими попередниками в основних світоглядних настановах: ставленні до дійсності, до культурної традиції і до літератури.

Для сюрреалістів відмова від традиції є необхідною умовою для творчості, тому для них характерним є інтерес до примітивних, на їх погляд, форм мистецтва. Для американських «чорних гумористів» саме культурна і, зокрема, літературна традиція є основною умовою письменницької діяльності, тією сферою, де відбувалася реалізація їх творчого потенціалу. Тому критики часто відзначають високу ерудицію, яку демонструють у своїх творах «чорні гумористи».

О. Лало розглядає «чорний гумор» не як «школу», «напрям» чи «період», а як художній засіб, що може використовуватися будь-яким автором, який заслуговує на увагу, - від Г. Мелвілла до П. Остера. На загальнолітературному характері та фольклорному підґрунті «чорного гумору» наголошує дослідниця Л. Стефанович. Цю точку зору підтримують і російські дослідники.

Питання належності поняття «чорний гумор» до певного літературного напряму досі залишається полемічним. Однак очевидним є те, що «чорний гумор» еволюціонував від художньої техніки та сюрреалістичної естетичної категорії до літературної тенденції, яка кинула виклик усьому укладу життя американського суспільства та міцно утвердила свої позиції в літературному універсумі США другої половини ХХ ст.

Підрозділ 1.3. «Творчість Дж. П. Донліві у дзеркалі вітчизняної та американської критики» присвячений дослідженню визначення творчого методу письменника у вітчизняній та зарубіжній літературознавчих парадигмах.

Можна виділити три умовні періоди активної зацікавленості творчістю Дж. П. Донліві: перший - з 1950-го по 1979-й рр., другий - з 1980-го по 1999-й рр., третій з 2000-го й дотепер. Перший період охоплює час від початку творчої кар'єри Дж. П. Донліві до піку його літературної творчості, коли твори письменника викликали неабиякий інтерес серед оглядачів та літературних критиків, які давали їм позитивну чи негативну оцінку. Другий період розвитку критичної думки характеризується великою кількістю дисертаційних досліджень, присвячених творчості Дж. П. Донліві, які переважно висвітлювали особливості його першого роману «Рудий» або розглядали певні специфічні риси його творчості. Третьому етапу притаманна посилена увага з боку авторів підручників, довідників, енциклопедій, літературних журналів та ін. Також цей етап пов'язаний із появою інтерв'ю з письменником у засобах масової інформації. В наш час спостерігається спад активного дослідження його творчого доробку.

У 60-х рр. ХХ ст. творчістю Дж. П. Донліві активно цікавилися такі дослідники, як Дж. Р. Мур, Р. A. Коріган, Т. Е. Карр, Дж. Вілс та ін. Однак у цей період репутація Дж. П. Донліві серед літературознавців переважно була сформована завдяки високому рівню його першого роману «Рудий». Творчість письменника зараховували до популярної на той час літератури «чорного гумору» і досліджували саме в цьому річищі.

70-ті рр. ХХ ст. були позначені посиленою увагою американських літературознавців до творчості письменника. Дослідження творів Дж. П. Донліві набуло значної актуальності серед академічної когорти критиків. Було захищено близько десятка дисертацій: Д. Бредфорд, Д. Кохен та ін., а також написано декілька монографій: Ч. Месінтон та ін.

У 80-х рр. творчість Дж. П. Донліві по-різному осмислювалася критикою. Його творчий доробок розглядався у річищі модернізму та навіть бітництва.

Починаючи з 1990-х рр. і дотепер, американські критики оминали увагою праці митця; його романи, написані після 80-х рр., не отримали належного наукового висвітлення. Така втрата інтересу до творчості письменника може пояснюватися як трансформацією суспільного світогляду, що, в свою чергу, призвела до зміни якості літератури, яка користувалася читацьким попитом, так і певною однотипністю тем і образів у творчості Дж. П. Донліві. Однак у різних популярних і наукових виданнях продовжували з'являтися матеріали, що базувалися на інтерв'ю з письменником.

У ХХІ ст. висвітлення творчості Дж. П. Донліві обмежується випадковими газетними статтями з нагоди його ювілею, що, мабуть, пояснюється художнім переосмисленням цінностей та пріоритетів у суспільстві. Тож можна стверджувати, що ажіотаж літературно-критичної думки навколо творчості Дж. П. Донліві минув у 80-х рр. ХХ ст., незважаючи на те, що автор дотепер перебуває в активному художньому пошуку та пише нові романи. чорний гумор донліві американський

У другому розділі «Проблематика та поетика творів Дж. П. Донліві 50-60-х років ХХ ст.» досліджується основний проблемний комплекс та поетикальні засоби у творах Дж. П. Донліві 50-60-х рр. ХХ. ст.

У підрозділі 2.1. «Основний проблемний комплекс і принципи художнього новаторства у романі «Рудий» розглянуто провідні теми, мотиви та специфіку наративного методу письменника.

Роман Дж. П. Донліві «Рудий» вже десятки років перебуває в рейтингу «Топ-100 найкращих книг ХХ ст.», привернувши до себе увагу читачів уїдливим гумором та протагоністом-аутсайдером, а інтерес дослідників - художнім новаторством і втіленим у романі «чорно-гумористичним» світоглядом.

Провідною у романі «Рудий» є тема експатріанства, а його протагоніст - типовий американець, що потрапив у нетипові обставини. Основним мотивом роману є гонитва за «легкими» грошима та втеча від моральних обов'язків члена суспільства. Іншим головним мотивом є жага до насолоди, отримання якої стає найважливішою метою у житті протагоніста. Письменник створює низку образів людей, характерних для сучасного йому історичного періоду. Роман є художнім відтворенням нових форм суспільного життя, в якому Дж. П. Донліві талановито втілює достовірну картину епохи і в мистецькій формі висвітлює нові соціальні конфлікти американської дійсності.

Роман «Рудий» написаний в дусі «бадьорого нігілізму». Характерним свідченням «чорно-гумористичного» світогляду, вираженого у романі, є відчуття абсурдності світу. Мотив смерті, наявний у «Рудому», став предметом полеміки для багатьох дослідників творчості Дж. П. Донліві. Вони висловлювали широкий спектр думок щодо цієї проблеми, починаючи від страху смерті у протагоніста та постійної втечі від неї до прагнення героя знайти спокій у смерті.

Стиль роману «Рудий» досконало відтворює найтонші нюанси настрою, в якому перебуває протагоніст, висвітлює складність і протиріччя його особистості. Основним стилістичним засобом є техніка «потоку свідомості». У романі Дж. П. Донліві пропонує новаторські зображувально-виражальні засоби і прийоми. Це - фрагментарність, використання епітафій у кінці розділу; зміна нараторів; постійне використання часової форми Present Participle; використання міфопоетичних елементів та ін. Дискурс Дж. П. Донліві позначений використанням релігійних та міфологічних алюзій, що є характерним для творчості «чорних гумористів». Найчастіше автор звертається до кельтської міфології. Всі релігійні та міфологічні алюзії у романі репрезентовано через іронічну самоідентифікацію протагоніста з міфологічними персонажами чи релігійними постатями.

Підрозділ 2.2. «Система художніх образів у парадигмі «чорно-гумористичних» тенденцій у романі «Рудий» присвячено аналізові системи художніх образів роману.

Прототипами образів роману Дж. П. Донліві «Рудий» є реальні люди. Образ протагоніста автор реалізує за допомогою внутрішнього монологу. Письменник зображує усіх другорядних персонажів через призму свідомості протагоніста та через діалоги, що також є новаторським елементом. Важливе місце у репрезентації персонажів належить мові. Вона варіюється від підкреслено вишуканої та книжкової до сленгової і брутальної, залежно від того, з ким і в якій ситуації спілкується протагоніст. Мова персонажів також є засобом для репрезентації їх культурного та соціального рівнів. Зображення жіночих образів здійснюється крізь призму їх бачення протагоністом роману.

У підрозділі 3.3. «Еволюція образу протагоніста» розглянуто ґенезу образу протагоніста у романі Дж. П. Донліві «Чарівна казка Нью-Йорка».

У «Чарівній казці Нью-Йорка» Дж. П. Донліві залишається вірним своїй традиції, розпочатій ще у «Рудому»: зображенні героя, що одночасно є і антигероєм, тим самим викликаючи його амбівалентну рецепцію читачами. На відміну від соціальної комедії з її традиційними антигероями, що є вигнанцями, блазнями, хуліганами або гротескними карикатурами, протагоніст роману «Чарівна казка Нью-Йорка», як й інші «чорно-гумористичні» персонажі, вдається до безглуздих і відчайдушних вчинків, блазнірства, самоприниження і самоствердження через усвідомлення невідворотності смерті та абсурдності людського існування.

Дж. П. Донліві змінює типаж протагоніста. Незважаючи на те, що багато в чому протагоніст «Чарівної казки Нью-Йорка» Корнеліус Крістіан нагадує Себастьяна Денджерфілда - головного героя роману «Рудий», все ж для нього притаманні алієнація та агресія, а також роль жертви, що є нехарактерним для Себастьяна. Автор вводить амбівалентний образ мегаполісу, що, з одного боку, несе в собі імпліцитну загрозу як психологічному, так і фізичному існуванню особистості, а з другого, має безмежні можливості для її самоствердження. Ключовим питанням є здатність особистості пристосуватися до Америки, не втративши своєї індивідуальності, що, як свідчить фінал роману, в якому протагоніст залишає Нью-Йорк, йому так і не вдалося.

У підрозділі 3.4. «Особливості романістики Дж. П. Донліві 70-х років ХХ ст.» проаналізовано романи «Любителі цибулі» (1971 р.), «Діяння Дарсі Дансера, джентельмена» (1977 р.), «Шульц» (1979 р.).

Спільним для цих романів є стійкий спад креативної динаміки та комічної жвавості, притаманної першому роману Дж. П. Донліві «Рудий». Романи характеризуються повторенням основних мотивів (смерть, секс, гроші, самотність, абсурдність життя) та художніх засобів (фрагментарність речень, представлення героїв через призму свідомості протагоніста, комічні діалоги, зміна нараторів, віршовані рядки для завершення розділів, відкритий фінал), використаних у попередніх романах письменника.

У романах «Любителі цибулі», «Діяння Дарсі Дансера, джентельмена» і «Шульц» Дж. П. Донліві поступово втрачає «чорно-гумористичну» гостроту своїх жартів, а тип протагоніста залишається майже незмінним протягом двадцяти років. Автор не пропонує нових жанрів, знову й знову звертаючись у своїй творчості до використання традиційного авантюрного роману.

Незважаючи на те, що письменник поступово відходить від втілення «чорно-гумористичних» ідей у своїй творчості, усі романи Дж. П. Донліві залишаються принципово іронічними, що свідчить про інтерес автора до викривання вад сучасного суспільства, а персонажі романів є вдало зображеними карикатурами представників різних верств населення: ірландського сільського дворянства (Дарсі Дансер), представників «богемного світу» (Зігмунд Шульц), бізнесменів (Джордж Сміт), європейської інтелігенції (Семюел С.) та міської аристократії (Балтазар Б.) тощо.

У висновках узагальнюються результати дослідження.

Проведений аналіз творчості Дж. П. Донліві у контексті «чорно-гумористичної» світоглядної парадигми 50-70-х рр. ХХ ст. дає змогу зробити такі висновки.

Література американського «чорного гумору» зазнала кризи ідентифікації, оскільки полеміка навколо цієї суперечливої літературної тенденції триває і досі. Різноманітність оцінок місця «чорного гумору» в американській літературі ХХ ст. можна звести до двох поглядів. По-перше, він вважається однією із форм реакції американської літератури на специфіку культурно-історичної ситуації, що склалася в США після Другої світової війни. При цьому підкреслюється зв'язок із національною традицією і злободенна соціальна спрямованість творів «чорного гумору», котрий стає своєрідним негативним реалізмом. По-друге, «чорно-гумористичні» твори розглядаються як розрив із попередніми літературними традиціями, тобто є ніби продовженням процесу, який почали модерністи у першій половині ХХ ст.

Творча діяльність Дж. П. Донліві, яку дослідники розглядають у рамках літератури «чорного гумору», триває понад п'ять десятків років. Хоча в американському літературознавстві його творчість була предметом значної кількості досліджень, українські дослідники оглядово торкалися творчого доробку письменника у контексті аналізу творчості «чорних гумористів» або ж побіжно, при дослідженні праць інших письменників. Переважає погляд, згідно з яким творчість автора відносять до літератури «чорного гумору», хоча деякі дослідники пов'язують ім'я Дж. П. Донліві з «абсурдистами», «сердитими молодими людьми», «авангардистами» та навіть «бітниками». Однак ці ідеї не мають теоретичного обґрунтування.

«Чорно-гумористична» світоглядна позиція Дж. П. Донліві втілилася у його творчості, тим самим викликавши дискусії щодо контроверсійної проблеми негативності чи позитивності його поетики. Хоча загалом «негативна» поетика ототожнюється дослідниками з «чорно-гумористичною», дебютний роман Дж. П. Донліві, написаний у «чорно-гумористичній» традиції, імпліцитно втілює позитивну поетику. Протагоніст, що одночасно виступає і героєм-трікстером, символіка, що репрезентує позитивне мислення, комічні художні засоби, принцип деестетизації зла та амбівалентний фінал рятують роман «Рудий» від цілковитого нігілізму, притаманного «чорному гумору». У «Чарівній казці Нью-Йорка» позитивна поетика, характерна для «Рудого», зазнає змін у бік похмурої негативності.

У романі «Рудий» Дж. П. Донліві започаткував стиль, що залишився незмінним упродовж двох десятків років і втілювався у кожному проаналізованому творі письменника. Цей стиль характеризується еклектичним поєднанням традиційних засобів модернізму, таких як репрезентація переважної частини роману за допомогою «потоку свідомості», з новаторськими, наприклад, чергування нараторів, використання епітафій у кінці розділів, презентація образів за допомогою діалогів і через призму свідомості протагоністів та ін. Незважаючи на хаотичність думок протагоністів і, як наслідок, фрагментарність романів Дж. П. Донліві, дискурс письменника милозвучний, інколи він набуває навіть ліричного звучання завдяки використанню часової форми Present Participle. Дж. П. Донліві використовує релігійні алюзії й елементи міфопоетики, що є характерним для «чорних гумористів». Для письменника притаманне зображення значної кількості другорядних комічних персонажів та деталізованих, узятих із життя парадоксальних ситуацій, які наближують романи до реальності. Іронія, пародія та гротеск є основними поетикальними засобами письменника. Для творчого методу Дж. П. Донліві також характерною є імпліцитна гра автора із реципієнтом.

Провідними мотивами творчості Дж. П. Донліві є: експатріанство та зміна світогляду американця в Європі, що є вираженням власного досвіду письменника на сторінках романів; нестримна гонитва за грошима, яка перегукується з мотивом домінуючого прагнення персонажів отримувати сексуальне задоволення, що виступає як звільнення особистості від суспільних догм; тотальна алієнація особистості у суспільстві, що є результатом як експатріанства, так і добровільної відмови від дотримання соціальних правил, оскільки, повставши проти них, особистість автоматично стає аутсайдером (особливо виразно це можна простежити у «Чарівній казці Нью-Йорка»); відтворення американських реалій, які ґрунтуються на хибних ціннісних модусах, що є характерним для «чорно-гумористичного» світогляду; мотив смерті як приреченості людини від народження до цілковитої анігіляції, що є виявом «чорно-гумористичного» уявлення щодо концепту «смерть».

На ранньому етапі творчості світогляд Дж. П. Донліві збігається з «чорно-гумористичним» усвідомленням світу як хаосу. Існування людини є абсурдним, а вороже суспільство - деструктивним для особистості. Однак, якщо в дебютному романі цей світогляд виражався через притаманний «чорним гумористам» «бадьорий нігілізм», що пропонує свій варіант майбутнього для героїв роману, то в 70-х рр. погляди Дж. П. Донліві зазнали певних трансформацій, набувши сенсу фатальної приреченості. Така зміна поглядів могла відбутися через зміну світосприйняття Дж. П. Донліві, який зображує американські реалії вже як європеєць. У процесі творчості письменник змінює акцент із заперечення питань моралі до усвідомлення, що все це взагалі є неважливим порівняно із приреченістю людини на смерть від народження.

Завдяки своєму новаторству, яскравості протагоністів та «чорному гумору» Дж. П. Донліві зробив значний внесок до американського літературного універсуму, тож не дивно, що дослідники намагаються провести літературні паралелі із його творчістю. Так, найочевиднішою видається подібність типу протагоніста у романі Дж. Керрі «Із перших рук» (1944). Простежується також вплив Г. Міллера на становлення Дж. П. Донліві як письменника. Подібність тематики, головних героїв та основних мотивів у романі К. Айміса «Щасливчик Джим» (1953) та п'єсі Дж. Осборна «Обернися в гніві» (1956) з романами Дж. П. Донліві дають можливість припустити, що творчість письменника є частиною й англійської літературної традиції, а не тільки американської.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Бойченко О. П. «Чорний гумор» в романі Д. П. Донліві «Рудий» / Ольга Петрівна Бойченко // Гуманітарний вісник: Всеукр. зб. наук. праць. - Число 11, т. 1.- Черкаси, 2007. - С. 14-19. - (Серія: Іноземна філологія).

2. Бойченко О. П. Проблематика та поетика повісті Дж. П. Донліві «Найпохмуріший сезон Семюела С.»: провідні мотиви художньої нарації / Ольга Петрівна Бойченко // Літературознавчі обрії: праці молодих учених. - Вип. 13. - К.: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2008. - С. 30-32.

3. Бойченко О. П. Концепція існування особистості у суспільстві (за романами Д. П. Донліві «Чарівна казка Нью-Йорка» та «Рудий») / Ольга Петрівна Бойченко // Гуманітарний вісник: Всеукр. зб. наук. праць. - Число 12. - Черкаси, 2008. - С. 25-28. - (Серія: Іноземна філологія).

4. Бойченко О. П. Рецепція творчості Генрі Міллера Джеймсом Патріком Донліві / Ольга Петрівна Бойченко // Сучасні дослідження з іноземної філології: зб. наук. праць / [відп. ред. Фабіан М. П.] - Вип. 6. - Ужгород: Тз ОВ «Папірус-Ф», 2008. - С. 638-644.

5. Бойченко О. П. Cпецифіка репрезентації жіночих образів у наративній структурі роману Джеймса Патріка Донліві «Рудий» / Ольга Петрівна Бойченко // Література в контексті культури: зб. наук. праць. / ред. кол.: В. А. Гусєв (відп. ред.) та ін. - Вип. 18 - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2008. - C. 27-32.

6. Бойченко О. П. Школа «чорного гумору»: американський чи загальнолітературний феномен? / Ольга Петрівна Бойченко // Гуманітарний вісник: всеукр. зб. наук. праць. - Число 14. - Черкаси, 2009. - С. 59-65. - (Серія: Іноземна філологія).

7. Бойченко О. П. Роман Джeймса Пaтріка Донліві «Рудий»: негативна чи позитивна поетика? / Ольга Петрівна Бойченко // Літературознавчі обрії: праці молодих учених. - Вип. 16. - К.: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка України, 2010. - С. 53-56.

8. Бойченко О. П. Переосмислення художніх принципів Дж. П. Донліві у романі «Чарівна казка Нью-Йорка» (The Fairy Tale of New-York) у контексті історико-соціальних трансформацій / Ольга Петрівна Бойченко // Наукові праці: наук.-метод. журнал. - Т. 141, вип. 128. Філологія. Літературознавство. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. - С. 9-14.

9. Бойченко О. П. Тема експатріанства в романі Джеймса Патріка Донліві «Любителі цибулі» / Ольга Петрівна Бойченко // Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця: матеріали VII міжнародної науково-практичної конференції, 22-23 березня 2007 р.- Т. 2. - Київ, 2007. - С. 90-91.

10. Бойченко О. П. Дзеркальна гра мотивами смерті та сексу в романі Д. П. Донліві «Чарівна казка Нью-Йорка» / Ольга Петрівна Бойченко // Актуальні проблеми філології та перекладознавства: зб. наук. праць. - Ч. 1. - Хмельницький, 2007. - С. 55-57.

11. Бойченко О. П. Реалізація концепту «СМЕРТЬ» у художньому дискурсі Д. П. Донліві (на матеріалі роману «Чарівна казка Нью-Йорка») / Ольга Петрівна Бойченко // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: матеріали VI Міжвуз. конф. молодих учених (28-29 січня 2008 р.). - Т. 1. - Донецьк: ДонНУ, 2008. - С. 25-28

12. Бойченко О. П. Екстерналізація маскулінної домінанти в романі Дж. П. Донліві «Рудий» / Ольга Петрівна Бойченко // Актуальні проблеми філології та американські студії: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (21-23 квітня 2010 р.): В 2 т. - Т. 1 / за заг. ред. А. Г. Гудманяна, О. Г. Шостак. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2010. - С. 162-165.

AНОТАЦІЯ

Бойченко О. П. Проза Дж. П. Донліві та «школа чорного гумору» в літературі США (50-70-х років ХХ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.04 - література зарубіжних країн. - Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. - Cімферополь, 2011.

У дисертації вперше в українському літературознавстві проведено комплексний аналіз творчості американо-ірландського письменника Джеймса Патріка Донліві. Аналіз його творчих пошуків здійснюється у контексті літератури «чорного гумору». Простежується ґенеза творчої манери письменника в аспекті еволюції його світоглядних поглядів, принципів художньої нарації та провідних мотивів творчості. Аналізується історичне підґрунтя «чорного гумору», зокрема, як самого явища, так і терміна, що його позначає. Досліджується питання існування літератури «чорного гумору» поза межами літературного процесу США. Здійснюється аналіз авторської позиції письменника, що характеризується відчуттям абсурдності людського існування.

Ключові слова: Джеймс Патрік Донліві, література «чорного гумору», абсурдність людського буття, «бадьорий нігілізм», світоглядні орієнтири, творча манера.

Аннотация

Бойченко О. П. Проза Дж. П. Донливи и «школа черного юмора» в литературе США (50-70-х годов ХХ в.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 - литература зарубежных стран. - Таврический национальный университет имени В. И. Вернадского. - Симферополь, 2011.

В диссертации впервые в украинском литературоведении проведен комплексный анализ творчества американо-ирландского писателя Джеймса Патрика Донливи. Анализ его творческих поисков осуществляется в контексте литературы «черного юмора». Прослеживается генезис творческой манеры писателя в аспекте эволюции его мировоззренческих взглядов, принципов художественной наррации и ведущих мотивов творчества. Анализируется историческая подоплека «черного юмора», в частности, как самого явления, так и определения, которое его идентифицирует. Исследуется вопрос существования литературы «черного юмора» вне литературного процесса США. Осуществляется анализ авторской позиции писателя, характеризующейся ощущением абсурдности человеческого существования.

Ключевые слова: Джеймс Патрик Донливи, литература «черного юмора», абсурдность человеческого бытия, «бодрый нигилизм», мировоззренческие ориентиры, творческая манера.

Summary

Boichenko O. P. The Prose of J. P. Donleavy and «Black Humor School» in American Literature of (1950-1970-s of XX century).

The thesis for the degree of Candidate of Philological Studies. Specialty 10.01.04 - Literature of Foreign Countries. - lTavrijsky National University named after V. I. Vernadsky. - Simpheropol, 2011.

The thesis is devoted to the analysis of American-Irish writer James Patrick Donleavy. Its novelty lies in the fact that it is the first complex research of the novels by J. P. Donleavy in the Ukrainian literary criticism.

The analysis of his works is carried out in the context of «black humor» literature. The development of writer's artistic style in the aspect of the evolution of his philosophical views, the principles of artistic narration, imagery and stylistic registers of motives and creativity has been traced. The basic principles of J. P. Donleavy's poetics embodied in his literary work of 50-70's of the XX century have been analyzed. J. P. Donleavy offers innovative figurative-expressive means and techniques: the fragmentation of sentences; the use of epitaphs at the end of the chapters; alternating narrators; recurrent use of Present Participle, which adds euphony to the discourse; eclecticism; the use of mythological elements, etc. One of J. P. Donleavy's artistic features is the presentation of a large number of minor comic characters and detailed, taken from life, paradoxical situations that approximate novels to reality. Irony, parody and grotesque are the main means of writer's poetical technique.

In the focus of the research there were novels: «The Ginger Man» (1955), «The Fairy Tale of New-York» (1973), «A Singular Man» (1963), «The Saddest Summer of Samuel S.» (1966), «The Beastly Beautitudes of Baltazar B.» (1968), «The Onion Eaters» (1971), «The Destinies of Darcy Dancer, Gentleman» (1977), «Schultz» (1979). The typology of artistic images has been also analyzed. The image of Sebastian Dangerfield, the protagonist of «The Ginger Man» seems to be the most successful protagonist that J. P. Donleavy ever created. This image is a certain projection of the author on pages of the novel. In general, J. P. Donleavy uses real people as prototypes of his characters.