Романні форми в українській експериментальній літературі 1920-30-х рр.: ґенеза, проблематика, жанрові модифікації й різновиди

За обсягом, сюжетними перипетіями, кількістю персонажів, творенням характерів, мікросередовища і середовища, психологічним умотивуванням, поліфонією і наративним багатоголоссям «Гануся» перебуває на межі повісті й роману, але значно ближчою є саме до роману. Не можна сказати, що твір О.Мізерницького є «повноцінним» романом, але закиди в романній «неповноцінності» можна б робити не одному творові 1920-х - початку 1930-х років, які автори та видавці визначали як «романи». Одночасно на прикладі «Ганусі» можна побачити, як потреба осмислити саме в романній формі бурхливі події недалекого минулого стає нагальною потребою середини 20-х років, спонукаючи до цього навіть людину, яка не була професійним письменником і не написала до цього жодного твору (або нам на сьогодні про це нічого не відомо).

У третьому розділі «Роман у віршах 1920-1930-х років, його генологічна сутність і структура» розглянута еволюція українського роману у віршах зазначеного періоду як дифузійного жанрового різновиду від переважання ліричного начала і структурної невпорядкованості до посилення епічного струменю і сюжетно-композиційної стрункості, а в 1930-х роках - до змістово-формальної уніфікованості.

Твори з жанровим визначенням «роман у віршах» у 20-30-і роки були популярними, цей жанровий різновид став досить продуктивним і повністю вписувався у загальний рух української літератури до новаторсько-експериментальних пошуків, у тому числі й до жанрових пошуків. Фактично роман у віршах приходить в українську літературу саме в цей період. Новаторсько-пошуковий характер цього жанрового різновиду позначився майже на кожному з творів неповторними характеротворенням, принципами сюжетобудови і композиції, строфікою, ритмікою, риторикою тощо.

Про саме такі, спрямовані на експеримент, романи у віршах «Ярина Курнатовська», «Червоний поток» В.Поліщука й «Арсенал сил» Ґ.Коляди йдеться у підрозділах 3.1. Еволюція «ритмованих» романів В. Поліщука: від ліро-епосу до епосу і 3.2. «Арсенал сил» Ґ. Коляди: між творчим експериментом і графоманством. Автори намагалися писати віршовані твори з певною сюжетною канвою, охопити широкий спектр дійсності часів Української революції та перших пореволюційних років, поєднати особистий, романічний мотив із суспільно значимими мотивами й проблемами. З метою увиразнення мовлення, порушення монотонності віршованого тексту поети вдаються до постійних змін ритму, поєднуючи силабо-тонічні, тонічні розміри і вільні вірші з верлібром і прозою, широко використовують можливості графічного увиразнення тексту. Обдарованішому В.Поліщуку це вдалося значно краще, «Арсенал сил» Ґ.Коляди позначений чималою кількістю версифікаційних невправностей, але обидва прагнуть наблизитися до епічної, романної нарації.

Твори В. Поліщука і Ґ. Коляди фактично не були романними різновидами, ліричний струмінь у них не поступався епічному, тому вони містили у своїй структурі чимало рис ліро-епічної поеми. Говорити про їх спільність лише із романом не доводиться, бо в «ритмованих» романах і «романі нової конструкції» були тільки окремі риси роману. У цих творах є подієва канва, але нема цілісного сюжету, який розпадається на окремі фрагменти. Бракує для таких творів і щільності письма, детального відтворення подій, описів, роздумів, діалогів, полілогів тощо. Це призводить до того, що майже не отримують умотивування вчинки персонажів, самі персонажі не набувають рис цілісних характерів. Поліфонізм зазначених творів виявляється в зародкових опозиціях, які часто отримують спрощене вирішення, не набувають форми неров'язних антиномій, які би творили повноцінну трагедійність і поліфонію.

У «ритмованих» романах В.Поліщука виявляється чітка еволюція від ліро-епічної поеми до великого епічного твору. Найповніше риси епічного твору виявляють себе у «біографічно-ліричному романі» «Григорій Сковорода», про що свідчить те, що автор активно залучає прозові фрагменти, які становлять приблизно половину тексту. За рахунок чергування прозових і віршових фрагментів, варіювання різноманітних віршових ритмів письменник прагне досягнути нараційного багатоголосся, хоча надати «свій» голос кожному персонажеві й нараторові йому не вдається. Одночасно твір характеризується добре розробленим сюжетом, повнокровністю образів, поліфонією, яка знаходить свій вияв насамперед у опозиційності внутрішнього світу головного героя та його взаємин з турбаївцями, у прагненні всебічного висвітлення їх повстання. Важливим для «Григорія Сковороди» є і те, що він завуальовано піднімає ключові проблеми сучасності (це стосується і двох попередніх «ритмованих» романів В.Поліщука). Ліричне начало теж займає значний обсяг у структурі твору, тобто можна сказати, що на зміну ліро-епічним творам, якими були «Ярина Курнатовська» і «Червоний поток», постав епічно-ліричний, тому «Григорія Сковороду» можна назвати романом з великою часткою умовності, враховуючи особливості української епіки 1920-х років.

У підрозділах 3.3. «Тарас Трясило» В. Сосюри як спроба творення віршованого епічного твору на історичну тематику. Традиції й новаторство, 3.4. «Скелька» І. Багряного як єдина віршована модифікація роману в українській літературі, 3.5. Уніфікаційні процеси в романах у віршах 1930-х років об'єктом аналізу стають «романи у віршах» кінця 1920-х - 1930-х років. «Романом» називає В.Сосюра свій віршований твір «Тарас Трясило», «романами у віршах» також назвали свої твори Я.Гримайло («Дніпробуд») і С.Голованівський («Фронтовики»), однак насправді це твори, які вводять у канву звичних для читача ліро-епічних поем іманентні романні риси (у творі Я.Гримайла епічний струмінь більш відчутний, у творі С.Голованівського - навпаки, домінує ліричне начало), їх обсяг не виходить за межі звичних поем. На цьому тлі вирізняється твір Л.Первомайського «Молодість Брата» величезним обсягом порівняно з попередніми творами, але за сутністю це теж синтез віршованої ліро-епічної поеми з рисами великого епічного твору (більше епопеї, ніж роману).

Великі віршовані тексти Л.Первомайського, Я.Гримайла, С.Голованівського творилися у першій половині 30-х років, тому на них відчутно позначилися уніфікаційні процеси, які в той час охопили українську літературу: сюжети характеризуються шаблонністю, персонажі розділяються на дві полярні групи - «наших» і «чужих», тому в цих творах поліфонізм підмінюється псевдо-поліфонізмом, образи статичні й одновимірні, сюжетні колізії та розв'язки передбачувані, позбавлені інтриги. Уніфікація нібито не зачепила форми «романів у віршах», однак її свідченням є те, що у другій половині 1930-х років новаторський для української літератури і дуже продуктивний у попередньому десятилітті жанровий різновид «роман у віршах» майже перестає існувати. Практика творення «роману у віршах» протягом 1920-1930-х свідчить, що жоден із творів цього періоду не може претендувати на те, щоб його назвати власне романом, що дає підстави вважати роман у віршах дифузним різновидом роману й ліро-епічної поеми.

Єдиним винятком, який підтверджує правило, стала «Скелька» І.Багряного. Цей твір характеризується епічною розлогістю, детальною розробкою розгалуженого сюжету, значною кількістю ретардацій, творенням образів-персонажів, які з повним правом можна назвати характерами, щільністю письма, нараційним багатоголоссям, ідейною й персонажною поліфонією, яка помножується перегуком між відтворенням минулого і постійними «виходами» на проблеми сучасності. Усе це дає підстави вважати «Скельку» цілісним романом, написаним у віршовій формі. Подальша творча практика І.Багряного переконує в тому, що цей твір був єдиним винятком і в його доробку, бо подальші його романи - виключно прозові (можливі експериментальні вкраплення елементів драми).

Значна частина «романів у віршах» («Григорій Сковорода» В.Поліщука, «Тарас Трясило» В.Сосюри, «Скелька» І.Багряного) активно запозичує і продовжує, розвиває шевченківські традиції, насамперед це стосується поем Кобзаря («Гайдамаки», «Тарасова ніч» та ін.), що може бути додатковим аргументом для інтерпретації «романів у віршах» 20-30-х років як ліро-епічних (чи епічно-ліричних) творів. Увагу авторів віршованих романів привертають не лише сюжетні перипетії, мотиви чи образи творів Т.Шевченка, але також їх патріотичний пафос, високий рівень національної самосвідомості й романтичне бачення минулого, сучасності й майбутнього України, зображально-виражальні засоби (розділ «Інтродукція» у «Григорії Сковороді» В. Поліщука, зображення у цьому творі повстання турбаївців, закладення опозиції Сковорода/ Шевченко у пролозі, протиставлення сірої сучасної буденності до славного минулого в епілозі, образ «високої могили» за прямими аналогіями з «Гайдамаками»; перегук «Тараса Трясила» В. Сосюри з «Тарасовою ніччю» в сюжеті, кривавих сценах розправи з ворогами; «Розділ перший (Замість інтродукції)» у «Скельці» І. Багряного, завершення дії в кульмінаційний момент, без розв'язки, а потім, як і в «Гайдамаках», перехід до епілогу, гнівні інвективи проти рабської покірності, звернення до героїчного минулого з метою відродити дух волелюбства, мотив насильства й викликаної ним смерті героїні тощо).

Потреба ґрунтовного осмислення глобальних перетворень в українському суспільстві 10-20-х років, творення власного постколоніального епічного наративу могла реалізуватися насамперед у романах, тому з середини 20-х років цей жанр стає дуже популярним і продуктивним у вітчизняній літературі. Більшість прозаїків цього періоду тільки розпочинали творчий шлях, тому зразу написати великий епічний твір поліфонічного звучання, з розгалуженим сюжетом, умотивуванням дій і прагнень персонажів, творенням повнокровних образів-характерів було дуже складно. Шляхи до формування системного погляду на світ, романного мислення, зрештою, «ремісничої вправності» в написанні романів були дуже різноманітними, серед них і розлогий перелік форм незавершених текстів романів, уривків, текстів, які авторами маркувалися як романи, але такими насправді ще не були, «кольорові романи», «романи у віршах» тощо. Такі романні форми як шляхи «підступів» і поступу до роману і романного мислення були вагомим етапом у розвитку української літератури 20-30-х років та у творчій еволюції конкретних митців, які вважали за необхідне відобразити добу становлення й утвердження нації та її культури в романному наративі.

ВИСНОВКИ

У Висновках узагальнено результати дослідження. Вказується, що теорія роману є одним із найбільш дискусійних розділів літературознавства ХІХ-ХХІ століть. На основі аналізу набутків попередників і конкретних романних текстів домінантними рисами для цього жанру визначаються відтворення індивідуальних досвідів, а через них - панорамного буття суспільства, ключових проблем сучасності; значно більші, ніж в інших жанрів, але обмежені зображально-виражальні можливості; здатність адсорбувати властивості інших жанрів; зображення дій і образів «за дотичною»; поліфонізм (стереографічність, контроверсійність) і наративне багатоголосся; прозова форма як найадекватніша для передачі наративного багатоголосся; сюжетна новизна, неповторність; детальний хронотоп; щільність письма (прозаїчність) та ін. Епохальні перетворення в часи Української революції потребували художнього осмислення, насамперед у романному наративі.

Породженням новаторсько-пошукового характеру роману 1920-х - початку 1930-х рр. стає поява в українській літературі великої кількості творів, які зараховуємо до так званих романних форм: уривків, незавершених романів, творів невеликих за обсягом, але які маркувалися авторами й дослідниками як романи, романи у віршах, «ритмовані» романи тощо. Вони містили у своїй структурі певну частину іманентних романних рис, але не мали цілісної системи цих рис, характеризувалися дифузним характером, тобто синтезували романні особливості з особливостями інших епічних, а також ліричних і драматичних жанрів.

Умовно романні форми можна розділити на дві групи: прозові романні форми й романи у віршах. Кожен твір романної форми відзначається неповторністю сюжетобудови, зображально-виражальних засобів, синтезом романних різновидів із рисами інших жанрів, тому вони творять нові для української літератури жанрові модифікації. Модифікації прозових романних форм настільки своєрідні, що їх неможливо об'єднати в один жанровий різновид, навіть два твори одного автора. Віршовані романні форми умовно можна звести до одного різновиду - роману у віршах.

Незавершені прозові тексти романних форм були або мали стати частиною більшого, завершеного твору, через незавершеність творять неповторні модифікації романних форм: «кольорові романи», фейлетонно-памфлетна пародія на роман, епізоди з незавершеного роману, «уривки з ненаписаного роману», пригодницько-агатаційний, інтелектуально-ідеологічно-філософсько-політичний, заангажований, інтертекстуальний та автоінтертекстуальний роман-пародія тощо. Такі модифікації дають можливість простежити поступове становлення романного мислення і роману як жанру в українській літературі 20-х років, зближуються з класичним романом наявністю окремих іманентних для цього жанру рис. Вказується на те, що в романних формах піднімаються ключові проблеми доби, їх проблематика є характерною саме для роману як жанру. Завершені твори романних форм, невеликі за обсягом, мають ті ж специфічні особливості, дифузно поєднуючи в собі риси повісті (оповідання, новели) та роману.

Жанровий різновид роману у віршах стає новим, популярним і продуктивним в українській літературі 20-30-х років. «Ярина Курнатовська» В.Поліщука й «Арсенал сил» Ґ.Коляди характеризуються синтезуванням епічних і ліричних елементів, домінуванням переказу над зображенням, штрихпунктирністю сюжету, варіюванням ритмів (силабо-тонічних, тонічних, верлібрових і навіть прозових), графічними експериментами. Такі ж риси є притаманними і для «Тараса Трясила» В.Сосюри, який, проте, вирізняється ґрунтовнішим сюжетом, упорядкованістю зовнішньої та внутрішньої композиції, творенням цілісних характерів. На прикладі наступних романів В.Поліщука «Червоний поток» і «Григорій Сковорода» простежується еволюційний рух від ліро-епосу до зростання і домінування епічного начала, поліфонічності образів та ідей, ширшого залучення у текст прозових фрагментів, творення зразків щільного письма, розлогого сюжету, стрункої композиції. Великим за обсягом романом у віршах, який має розгалужений сюжет з мотивами-двійниками, відзначається зорієнтованістю на експериментальні змістово-формальні пошуки, поліфонічною складністю, творенням яскравих образів-характерів, наративним багатоголоссям, версифікаційним новаторством, поєднанням історичної сюжетної основи з сучасною проблематикою, стала «Скелька» І.Багряного. У 30-і роки спостерігається витворення певних кліше, які накладаються і на романи у віршах. Це стосується тематики (громадянська війна, соціалістичне будівництво) і проблематики, що дає підстави вважати «Дніпробуд» Я.Гримайла і «Фронтовики» С.Голованівського епічно-ліричними модифікаціями виробничого роману та поеми. Романи у віршах 1930-х років знову стають наративно одноманітними, позбуваючись багатоголосся, на зміну поліфонізмові «Григорія Сковороди» або «Скельки» приходить чіткий поділ на позитив і негатив, публіцистично-декларативне утвердження соціально-політичних лозунгів тощо, хоча «Молодість Брата» Л.Первомайського ще продовжує традиції формальної експериментальності, характеризується сюжетно-композиційною чіткістю і розробленістю, версифікаційною досконалістю. Великий обсяг цього роману у віршах та зазначені риси зближують його з романами-епопеями 1930-50-х років. Результати аналізу переконують, що українські романи у віршах 1920-30-х років є генологічно дифузними, синтезують у своїй структурі епічні й ліричні (інколи - драматичні, як у «Скельці» І. Багряного) начала, особливості роману й ліро-епічної поеми, тобто належать до гібридних жанрових різновидів.

Романні форми 1920-30-х рр. суттєво розширюють жанрову парадигму української літератури ХХ ст., стають вагомим кроком у формуванні романного мислення і становленні роману як жанру в творчості окремих письменників та в літературі тієї доби загалом, за рахунок експериментального пошуку відкривають нові шляхи подальшого її розвитку.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Васьків М. Український роман 1920-х - початку 1930-х років: ґенерика й архітектоніка: Монографія / М.С. Васьків. - Кам'янець-Подільський: Буйницький О.А., 2007. - 208 с.

Презентація: Слово і час. - 2007. - № 11. - С. 92 (За підписом: С.С.).

2. Васьків М. Романні форми в українській літературі 1920-1930-х років / Микола Васьків. - Кам'янець-Подільський: ПП. Буйницький О.А., 2009. - 326 с.

Рец.: Баган О. У пошуках нової епічності // Слово і час. - 2010. - № 1. - С. 105-108.

Презентація: Слово і час. - 2009. - № 8. - С. 124.

3. Васьків М. Історичний роман Л.Мосендза крізь призму проблем безмежності інтерпретації та над інтерпретації / Васьків М.С. // Вісник Запорізького державного університету. - Серія: Філологічні науки. - Запоріжжя: ЗДУ, 2001. - № 1. - С. 12-16.

4. Васьків М. Художня полеміка В.Підмогильного і М.Могилянського / М.С. Васьків // Актуальні проблеми літературознавства. - Т.10: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: Навчальна книга, 2001. - С. 33-40.

5. Васьків М. Традиції епохи Відродження й українська романістика 20-х років ХХ століття / Микола Васьків // Ренесансні студії. - Вип. 7. - Запоріжжя, 2001. - С. 94-114.

6. Васьків М. Український футуристичний роман / Васьків М.С. // Вісник Запорізького державного університету: Філологічні науки. - 2001. - № 4. - С. 27-32.

7. Васьків М. Роман О.Соколовського «Богун» як опозиція до «Вогнем і мечем» Г.Сенкевича / Микола Васьків // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. - Вип. 10. - К.-Одеса: Твім-інтер, 2002. - С. 80-89.

8. Васьків М. «Місто» В.Підмогильного: хто і що здобув? / Микола Васьків // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. - Вип. 13. - К.: Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2002. - С. 3-17.

9. Васьків М. Романна структура «Нової заповіді» В.Винниченка / Васьків М.С. // Вісник Запорізького державного університету: Філологічні науки. - 2003. - № 1. - С. 34-37.

10. Васьків М. Тексти крізь текст (незвідані світи роману Г. Епіка «Перша весна») / Микола Васьків // Слово і час. - 2003. - № 8. - С. 14-22.

11. Васьків М. Два українські «кольорові романи»: порив «ins Blau» і «червоний» порив / Микола Васьків // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. - Вип. 15. - К.: Твім-інтер, 2003. - С. 3-15.

12. Васьків М. Роман В.Зорина «Ром»: ти знаєш, що ти людина? / Микола Васьків // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. - Вип. 16. - К.: Твім-інтер, 2003. - С. 299-308.

13. Васьків М. Проблематика і сюжетобудова сучасного роману / Васьків М.С. // Вісник Запорізького державного університету: Філологічні науки. - 2003. - № 2. - С. 46-50.

14. Васьків М. «Харківська» школа романістики 20-х - початку 30-х років / Васьків М.С. // Вісник Луганського НПУ ім. Т.Шевченка. - 2004. - № 3 (71). - С. 163-171.

15. Васьків М. Очима України: рецепція Заходу українською романістикою 20-30-х років / Микола Васьків // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. - Вип. 17. - К.: Твім-інтер, 2004. - С. 114-122.

16. Васьків М. Виробничий роман: догма і творчий пошук Васьків М.С. // Вісник Запорізького державного університету: Філологічні науки. - 2004. - № 2. - С. 42-48.

17. Васьків М. Графіка як композиційний прийом увиразнення (роман Я.Олесіча «На озерах вогні») / М.С. Васьків // Вісник Житомирського педагогічного університету. - Вип. 16. - Житомир, 2004.- С. 48-50.

18. Васьків М. Романи Ю.Косача й Л.Мосендза у контексті доби і критики / Васьків М.С. // Мова і культура. - Вип. 7. - Т. VII. - Ч. 2. Художня література в контексті культури. - 2004. - С. 74-81.

19. Васьків М. Актуальні проблеми дослідження української романістики першої половини ХХ ст. / Васьків М.С. // Вісник Луганського НПУ ім. Т.Шевченка. - 2004. - № 7 (75). - С. 38-44.

20. Васьків М. До проблеми безмежності/ обмеженості можливостей роману як літературного жанру / Микола Васьків // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Філологічні науки. - Вип. 10. - Т. 1. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2005. - С. 28-35.

21. Васьків М. Жанрові особливості романістики Уласа Самчука / Микола Васьків // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство: Улас Самчук: художнє осмислення української історії в ХХ столітті / Зб. наук. праць. - Вип. ХV спеціальний. - Рівне: Волинські обереги, 2005. - С. 166-172.

22. Васьків М. Наталена Королева: від «монологічного» роману до поліфонічного / М.С. Васьків // Іван Огієнко і сучасна наука та освіта: Науковий збірник: Серія історична та філологічна. - Вип. ІІ. - Кам'янець-Подільський: КПДУ, інформаційно-видавничий відділ, 2005. - С. 197-201.

23. Васьків М. Опозиція Шевченко/Куліш в українській романістиці 20-х років / М.С. Васьків // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Філологічні науки. - Вип. 9. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2005. - С. 136-142.

24. Васьків М. Стилістичні особливості роману В.Барки «Жовтий князь» / Васьків М.С. // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Філологічні науки. - Вип. 11. - Т. 2. - Кам'янець-Подільський, 2006. - С. 3-11.

25. Васьків М. «Ярина Курнатовська» В.Поліщука: на підступах до романної форми / Васьків М.С. // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Філологічні науки. - Вип. 13. - Кам'янець-Подільський: ПП Заріцький, 2006. - С. 51-56.

26. Васьків М. До проблеми вивчення біографії Наталени Королевої та її творчої само інтерпретації / М.С. Васьків // Іван Огієнко і сучасна наука та освіта: Серія історична та філологічна. - Вип. ІІІ. - Кам'янець-Подільський: КПДУ, редакційно-ви-давничий відділ, 2006. - С. 200-204.

27. Васьків М. Філософсько-літературний контекст роману І.Багряного «Людина біжить над прірвою» / Микола Васьків // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. - Вип. 26. - К.: Акцент, 2007. - С. 561-570.

28. Васьків М. Український діаспорний роман 1930-х років у контексті загальноукраїнських літературних тенденцій / Микола Васьків // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. - Вип. 11. - Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2007. - С. 58-63.

29. Васьків М. Пригодницько-агітаційний «роман» В.Еллана-Блакитного та І.Кириленка / Васьків М.С. // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Філологічні науки. - Вип. 15. - Т. 2. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2007. - С. 66-68.

30. Васьків М. «Золоті лисенята» Ю.Шпола: революційна романтика і приземлена абсурдність існування / Васьків М.С. // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету: Філологічні науки. - Вип. 16. - Т. 2. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2008. - С. 32-47.

31. Васьків М. «Мала проза» Л.Скрипника й особливості його ідіостилю / М.С. Васьків // Літературознавчі студії: Вип. 20. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. - С. 30-35.

32. Васьків М. Проблема жанрової сутності роману у віршах І.Багряного «Скелька» / Васьків М.С. // Вісник Запорізького національного університету: Зб. наук. статей. Філологічні науки. - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2008. - С. 33-43. (1, 25 др. арк.)

33. Васьків М. «Вальдшнепи» М.Хвильового як фрагмент завершеного роману. Проблеми інтерпретації й інтертекстуального прочитання / Микола Васьків // Слово і час. - 2009. - № 5. - С. 23-39. (1,5 др. арк.)

34. Васьків М. Уніфікаційні процеси в романах у віршах 1930-х років / Васьків М.С. // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Філологічні науки. - Вип. 18. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2009. - С. 44-49. (1,1 др. арк.)

35. Васьків М. «День отця Сойки» С.Тудора як синтез традицій європейської літератури та літератури «великої» України 20-х років / Васьків М.С. // Літературний дискурс: генезис, рецепція, інтерпретація (літературознавчий, культурологічний і методичний аспекти). - К.: КМПУ ім. Б.Грінченка, 2003. - С. 101-108.

Додаткові публікації

1. Васьків М. До проблеми реалізму/реалістичності роману / Васьків М.С. // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. - Вип. 4. - Т. 2. - Кам'янець-Подільський: КПДУ, ред.-вид. відділ, 2005. - С. 27-28.

2. Васьків М. Романістика В.Винниченка: між особистим і загальним, національним і загальнолюдським / Васьків М.С. // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. - Вип. 7: У 5 томах. - Т. 2. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2008. - С. 7-9.

3. Васьків М. Українська романістика 20-х років і денникарство / М.С. Васьків // Актуальні проблеми сучасної філології. - Тирасполь: РИО ПГУ, 2004. - С. 92-96.

4. Васьків М. Роман Д.Гуменної «Діти Чумацького Шляху» у контексті вітчизняної і зарубіжної романістики ХІХ-ХХ століть / М.С. Васьків // Современные процессы межкультурного взаимодействия и языковая практика: Сборник № 5. - Тирасполь: ПГУ, 2005. - С. 127-131.

5. Васьків М. Жанрово-стильові особливості романістики Н.Королеви / Васьків Микола // UCRAINICA II. Souиasnб ukrainistika: Problйmy jazyka, literatury a kultury. - 2. иast: Sbornik иlбnkщ. - Olomouc, 2006. - S. 353-358.

6. Васьків М. Сила й безсилля «Арсеналу сил» Ґ.Коляди / М.С. Васьків // Взаємодія культур і полілінгвізм Придністров'я: становлення та розвиток. - Тирасполь: Издательство Приднестровского университета, 2007. - С. 19-25.

7. Васьків М. «Двойной» imago: Украина и украинцы глазами немецкого этнографа в произведении украинского списателя / Николай Васькив // Acta literaria comparativa. Barbaras Europos literaturoje ir kulturoje. Barbarian in European Literature and Culture. Mokslo darbai 3/2008. - Vilnius: Vilniaus pedagoginio universiteto leidykla, 2008. - S. 90-102.

8. Васьків М. Коли ж прийде Месія? (Роман Л.Мосендза «Останній пророк») / Микола Васьків // Вісник Запорізького осередку вивчення української діаспори. - Вип. 1. - Запоріжжя, 2003. - С. 5-14.

9. Васьків М. Функціональні ідеї романістики В.Винниченка / Микола Васьків // Винниченкознавчі зошити. - Вип. 2. - Ніжин: НДУ, 2005. - С. 56-61.

10. Васьків М. До проблеми «імперського маринізму» Ю.Яновського й Ю.Липи / Васьків М. // Треті Липівські читання. - Одеса: Друк, 2007. - С. 81-86.

11. Васьків М. Опозиції й антиномії роману Валер'яна Поліщука «Григорій Сковорода» / Микола Васьків // Григорій Сковорода - духовний орієнтир для сучасності: У 2 книгах. - К.: Міленіум, 2007. - Кн. 1. - С. 61-69.

12. Васьків М. Мемуаристика і дослідження української романістики 1920-1950-х років / М.С. Васьків // Документалістика початку ХХІ століття: проблеми теорії та історії. - Луганськ: СПД Рєзников В.С., 2007. - С. 3-12.

13. Становлення українського роману 1920-х років і роман у віршах як передроманна форма / Микола Васьків // Ukrajinistika: minulost, pшitomnost, budoucnost: Ukrainica Brunensia II: Sbornik vedeck?ch pracн. - Brno: Masarykova univerzita, 2009. - S. 389-399. (0,7 др. арк.)

АНОТАЦІЯ

Васьків М.С. Романні форми в українській експериментальній літературі 1920-30-х рр.: ґенеза, проблематика, жанрові модифікації й різновиди. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальностей 10.01.01 - українська література та 10.01.06 - теорія літератури. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

У дисертації аналізуються генологічна сутність, еволюція і проблематика романних форм української літератури 20-30-х рр. ХХ ст., які належать до дифузних жанрових модифікацій, синтезують риси роману з особливостями інших епічних та ліричних жанрів і вперше стали об'єктом ґрунтовного дослідження. Акцентується увага на новаторсько-пошуковому характері романних форм, яким позначена національна пореволюційна література, на творенні нових і перспективних для неї жанрових модифікацій і різновидів, їх еволюції та продуктивності. Романні форми розглядаються як етапи формування романного мислення й утвердження роману як жанру у творчості окремих митців та українській романістиці, новаторство яких поєднується з відтворенням загальних тенденцій літературного розвитку1920-30-х років.

Ключові слова: романна форма, прозова романна форма, роман у віршах, дифузна жанрова модифікація, експериментальність, жанр, роман, романне мислення, поліфонізм, багатоголосся, щільність письма.

АННОТАЦИЯ

Васькив Н.С. Романные формы в украинской экспериментальной литературе 1920-30-х гг.: генезис, проблематика, жанровые модификации и разновидности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальностям 10.01.01 - украинская литература и 10.01.06 - теория литературы. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

В диссертации анализируются генологическая сущность, эволюция и проблематика романных форм украинской литературы 20-30-х гг. ХХ в., принадлежащих к диффузным жанровым модификациям, синтезирующим черты романа с особенностями других эпических и лирических жанров и впервые ставшие объектом основательного исследования. Акцентируется внимание на новаторско-поисковом характере романных форм, присущем всей отечественной пореволюционной литературе, на создании новых и перспективных для отечественной прозы жанровых модификаций и разновидностей, их эволюции и продуктивности. Романные формы рассматриваются как этапы формирования романного мышления и утверждения романа как жанра в творчестве отдельных писателей и украинской романистике, новаторство которых соединяется с отображением общих тенденций литературного развития 1920-30-х годов.

Ключевые слова: романная форма, прозовая романная форма, роман в стихах, диффузная жанровая модификация, экспериментальность, жанр, роман, романное мышление, полифонизм, многоголосие, плотность письма.

ANNOTATION

Vas'kiv M. S. The novel forms in Ukrainian experimental literature of 1920-30^th: genesis, problematic, genre modifications and varieties. - Manuscript.

The thesis for awarding of the degree of doctor of philological sciences on speciality 10.01.01 - Ukrainian Literature and 10.01.06 - Theory of Literature. - Kiev National University of Taras Shevchenko. - Kyjiv, 2010.

The dissertation deals with the analyses of the genealogical sense, evolution and problematic of the novel forms in Ukrainian literature of 20-30^th of XX century. These forms belong to the diffused genre modification, synthesize the features with novels with the peculiarities of the other epic and lyric genres, and became the object of the scientific research for the first time. The main attention is paid on the innovative-researching character of the novel forms, with which the whole Ukrainian post-revolution literature was marked.

The genealogical originality of the novel - the one of the most productive genre of the world literature of XIX-XX centuries - is very actual and debatic problem of the science of literature. To its main features belongs the representation of the individual experience through the collision; the intention on the representation of the modern life; the wide plot with the union with the deep psichologism; polyphonic; solidity of the writing (prosaic); hermetic, which gives the illusion of reality; detalized khronotopos etc. European novel from the beginning of the XXth century characterizes with the ability to combine the features of some of genre varieties, it's difficult to point out the dominate one among which. This is supplemented with immanent novel ability to absorb the features of different literary genres. The experimentalism of the Ukrainian literature of 1920-30^th, among the others, found its expression in the great number of diffusion among-genre novel forms, which is possible to divide into two groups: prosaic novel forms and novels in versus.

To the prosaic novel forms we can include the fragments of the unfinished because of the different reasons novels, which synthesize the features of the novel with the features of small and middle epic genres. The innovation of the prosaic novel forms expresses through the composition originality, displaced chronology, narrative peculiarities, using of the play methods etc. We can notice the formation of original genre modifications: novel-parody and parody on the novel (“Horen'ko” (“Sorrow”)), chapter-essay of the future novel (“Epizody z zhyttya chudnoji lyudyny” (“The Episode From the Life of the Odd Man”)), “the fragments from the unwritten novel” (“Veseli Braty” (“Merry Brothers”)), adventure-agitation novel (“Dyvovyzhna mandrivka dyadka Petra” (“The Strange Travelling of the Unkle Petro”)), diffusion modifications of the novel and essay, novel and story, novel and short story and account and so on (the novels by I. Dniprovs'kyj, L. Skrypnyk, O. Mizernytskyj, Es Meter), inpressionistico-symbolic synthesis of the novel, short story and essay (“Blue Novel”, “Red Novel”), loving, intellectual-political-philosophical-ideological, intellectual-autointertextual, ropagandistic, social-conflict etc novel-pamphlet (“Val'dshnepy” (“Wild Ducks”)), - which open new and perspective ways for the development of the native prose.

Such kind of modification gives the possibility to watch the step-by-step setting of the novel thinking and the novel as genre in Ukrainian literature of 1920^th, become closer to the classic novel with the existing of some immanent for this genre features. The author points out that in the novel forms we can see the key problems of the Epoch, there problematic is the character feature for the novel as genre.

Genre variant of the novel in versus became new and productive in Ukrainian literature of 1920-30^th. “Yaryna Kurnatovs'ka” by V. Polishchuk and “Arsenal of Power” by G. Kolyada characterizes of preferring lyric elements by epic, retelling by picture, stroke-dotted line plot, variation of rhythms (syllabic-tonic, tonic, verlibr and even prose), geographic experiments. The very same features are distinctive for the “Taras Tryasylo” by V. Sosyura, which is notable for well-founded of the plot, ordering of the external and internal composition, creating of the complete character. On the example of the novels by V. Polishchuk “Red stream” and “Hryhorij Skovoroda” we can notice the evolution movement from the lyric epos to the growing epic basis, images and ideas polyphonic, wider using prose fragments in the text, creating of the examples of solidity of the writing, wide plot, and harmonious composition. Quite large - as for its volume - novel in versus, which has wide plot with double-motives and the orientation on the experimental content-formal searching, polyphonic complexity, creating of the bright images-characters, narrative polyphonic, verification of innovations, connecting of the historical plot basis with modern problematic, is the novel “Little Rock” by I. Bahryanyj. In the 30^th it is noticeable the existing of some clichйs, which are used in the novels in versus. It concerns thematic (civil war, socialistic building) and problematic, which gives the reasons to think that “Dniprobud” by Ya. Hrymajlo and “Frontovyky” (“War men”) by S. Holovanivs'kyj are liro-epic modifications of the industrial novel. Novels in versus of 1930^th found the features of narrative monotone. Instead of the polyphony of “Hryhorij Skovoroda” or “The Little Rock” one can notice the strong division into positive and negative, publicism-declarative ratification of social-political proclamations etc., though “The Brother's Youth” by L. Pervomajs'kyj still has the traditions of formal experiment, which is characterized by the clarity of plot and composition and by the verification perfectness. The large volume of this novel and the features, named above, make this novel very similar to novel-epopee of 1930-50^th. The results of analyses persuade, that Ukrainian novel in versus of 1920-30^th is genealogically defused and synthesize in their structures lyric and epic basis, the peculiarities of the novel and lyric-epic poem.

Key words: novel form, prosaic novel form, novel in versus, defused genre modification, experimentalism, genre, novel, novelistic thinking, polyphony, multi-voices, solidity of writing.

Размещено на Allbest.ru