Жанрово-стильові особливості прози Галини Журби: текст і контекст

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

УДК 821.161.2 : 82-1/-9

10.01.01 - українська література

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Жанрово-стильові особливості прози Галини Журби: текст і контекст

Сокол

Галина Романівна

Івано-Франківськ

2010



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, доцент Мафтин Наталія Василівна,

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, професор кафедри української літератури. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Шумило Наталя Микитівна,

Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, провідний науковий співробітник; кандидат філологічних наук, доцент Гузар Зенон Петрович, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, професор кафедри теорії та історії української літератури.

Захист відбудеться 23 вересня 2010 року об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.07 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79).

Автореферат розісланий 19 серпня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

С. М. Луцак



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Індивідуальність творчого обличчя письменника - одна з важливих проблем літературознавства. Тому звернення до літературної спадщини Галини Журби, яскравого українського прозаїка ХХ ст., чиї високохудожні тексти виразно марковані знаком "національної самобутності", актуальне й потрібне. Адже наскрізною у творчому доробку письменниці є ідея активної любові до України. Високими регістрами звучання вона органічно вписує творчість Галини Журби 20-30 рр. ХХ ст. у дискурс ідейно-естетичної парадигми "вісниківства", акцентуючи в художній практиці авторки реалізацію проголошеної Д. Донцовим доктрини державницької літератури. Розгортаючись у вимірах ідейно-естетичних координат традицій та новаторства, проза Галини Журби засвідчує як чільні тенденції розвитку українського літературного процесу міжвоєнного двадцятиліття, так і неповторні грані індивідуально-авторського стилю письменниці.

Проза Галини Журби, позначена вольовою напругою й життєствердним пафосом, виявляє ідейно-художні пошуки цілої генерації письменників-емігрантів. Художня спадщина авторки, як і творчість інших письменників діаспори, ще й досі не повернена у повному обсязі на рідні терени, важлива для остаточного подолання в ментальності українців постколоніального синдрому. Адже ці тексти містять потужний заряд любові до України, засвідчують тернистий шлях українців початку минулого століття до національного самоусвідомлення. Повертаючи творчість Галини Журби в дискурс української культури, робимо ще один важливий крок для відновлення повноти картини українського літературного процесу початку, 20-30-х рр. ХХ ст. та розвитку діаспорної літератури.

Актуальність теми дослідження визначається тим, що творчість Галини Журби ще не була об'єктом системного літературознавчого аналізу. Можна назвати лише кілька праць, присвячених дослідженню деяких аспектів прози письменниці чи її біографії: окремі розділи монографій Наталі Шумило, Стефанії Андрусів, Наталі Мафтин, статті Федора Погребенника та Валерія Шевчука.

Отже, актуальність дослідження зумовлена необхідністю системного наукового осмислення творчості Галини Журби в контексті запитів доби (у першу чергу - сповнених ідеї чину пошуків українського красного письменства в 20-30-ті роки міжвоєнного двадцятиліття), вивчення ідейних, естетично-художніх та жанрових особливостей прози письменниці, що стане ще одним кроком до створення ґрунтовного літературно-критичного дослідження процесу розвитку української діаспорної літератури, врешті, осягненням персонального авторського універсуму як певної цілісності, простеженням детермінованості творчості письменниці її світоглядно-естетичними принципами, в основі яких - проблема буття нації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукова концепція та базові положення дисертації співвідносяться з плановою темою кафедри української літератури Інституту філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, зосередженою на дослідженнях західноукраїнського та діаспорного письменства: "Розвиток західноукраїнського літературного процесу кінця ХІХ - початку ХХ ст.: художні традиції і тенденції" (номер державної реєстрації 0106U002244). Тема дисертації затверджена вченою радою Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол №7 від 29 березня 2006 р.), скоординована на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблем "Класична спадщина та сучасна художня література" (протокол №3 від 5 червня 2008 р.).

Мета роботи - здійснити комплексне системно-аналітичне дослідження основних ідейно-естетичних параметрів та жанрово-стильових особливостей прозової спадщини Галини Журби в контексті розвитку українського письменства першої половини ХХ ст.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання низки конкретних завдань:

- простежити особливості становлення індивідуального стилю Галини Журби, онтологічну детермінованість та зв'язок ідіостилю письменниці з українською літературною традицією початку ХХ ст.;

- здійснити різноаспектний аналіз літературного доробку Галини Журби крізь призму традиційних і новітніх літературознавчих концепцій, серед яких визначальною є національно-екзистенційна методологія;

- проаналізувати ранню прозу Галини Журби, зокрема новелістику та ліричні мініатюри, в системі літературно-естетичних засад "Української хати", розкрити жанрово-стильову специфіку "малих" текстів письменниці в контексті розвитку ліризованої прози початку ХХ ст.;

- з'ясувати типологію внутрішньої структури образів повістевого циклу Галини Журби "Зорі світ заповідають", "Революція іде" та роману-трилогії Уласа Самчука "Волинь", довести, що домінуючий у прозі Галини Журби тип образів-персонажів детермінований чільними рисами етнопсихології;

- розглянути своєрідність художніх конфліктів, жанрово-стильові й структурно-композиційні особливості прози Галини Журби 30-х рр.;

- розкрити роль і значення художньої та мемуарної спадщини Галини Журби в дискурсі діаспорної літератури, опозиційному щодо материкової "соцартівської" "текстуальної настанови" на матеріалі автобіографічної повісті "Далекий світ".

Об'єкт дослідження - корпус художньої прози та мемуаристики Галини Журби, доступної на сьогодні для дослідника (досі не знайдено виданий у 1943 р. обмеженим накладом роман "Доктор Качіоні", в рукописному варіанті залишилися дві частини "задуманої трилогії" "Тодір Сокір" , написаної 1967 року).

Предметом дослідження є художній світ творів Галини Журби - сформована літературно-мистецькою уявою реальність із характерними для неї ідейним пафосом, внутрішньою логікою, часово-просторовими ознаками, сюжетно-композиційною архітектонікою, індивідуально-авторською стильовою стратегією.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять фундаментальні праці з теорії та історії літератури (В. Агеєвої, С. Андрусів, Л. Гінзбург, З. Гузара, Т. Гундорової, І. Денисюка, М. Євшана, С. Єфремова, М. Жулинського, О. Забужко, П. Іванишина, М. Ільницького, Е. Касперського, Г. Клочека, Ю. Коваліва, М. Коцюбинської, Н. Мафтин, Д. Наливайка, М. Наєнка, С. Павличко, В. Полєка, Я. Поліщука, О. Потебні, І. Руснак, Т. Салиги, Л. Сеника, А. Ткаченка, М. Ткачука, С. Хороба, Д. Чижевського, Н. Шумило), історіософії (М. Грушевського, Д. Донцова, С. Кримського, М. Шлемкевича), праці зарубіжних і вітчизняних науковців, присвячені загальнотеоретичним питанням культурології, філософії, естетики (Г. Гадамера, М. Гайдеґґера, А. Лосєва) та етнопсихології (Е. Генекена, О. Кульчицького, І. Мірчука, В. Яніва).

Основні методи дослідження. Риси індивідуального креативного новаторства письменниці, детермінованість поведінкової моделі персонажів біографічним синергеном авторки розглянуто крізь призму біографічного методу. В основу дослідження впливу українського "національного міфу" та національного характеру на образотворення (перш за все - творення образів-характерів) творів Галини Журби, зумовленості окремих рис персонажів ідейним вектором творчості письменниці покладено національно-екзистенційну методологію. Порівняльно-історичний метод став дієвим у виявленні конкретно-історичних зв'язків та аналізі специфіки різножанрової творчості авторки. Компаративні підходи застосовані при порівняльному вивченні внутрішньої структури художніх образів повістей Галини Журби "Зорі світ заповідають", "Революція іде" та роману Уласа Самчука "Волинь", у виявленні специфіки художньої реалізації української етнопсихології у творах цих авторів. Системно-естетичний метод став доцільним в опрацюванні чільних сюжетних матриць та їх філософського підґрунтя. В інтерпретації текстів Галини Журби використано герменевтичний метод.

Наукова новизна роботи. Дисертація є першою системною студією творчого доробку Галини Журби, в якій висвітлено домінантні світоглядні уподобання, естетичні принципи, художній інструментарій, що відбились у текстовому просторі письменниці. У роботі вперше простежено специфіку становлення індивідуального авторського стилю письменниці, осмислено вплив чільних літературно-мистецьких і суспільно-політичних тенденцій першої половини ХХ ст. на вибір її індивідуальної стильової стратегії. Дисертація також доповнює корпус досліджень іманентних особливостей літературного руху в діаспорі.

Практичне і теоретичне значення дисертації полягає в можливості використання її матеріалів для написання підручників і посібників з української літератури, виконання курсових, дипломних та магістерських робіт; у процесі викладання історії української літератури у вищих навчальних закладах. Основні положення роботи, спрямовані на розкриття національної самобутності прози Галини Журби, уможливлять комплексну характеристику принципів поетики цієї прози.

Особистий внесок здобувача. Дисертація узагальнює самостійні наукові пошуки автора. Провідні ідеї роботи оприлюднені в наукових статтях; усі праці виконані самостійно, без участі співавторів.

Апробація результатів дослідження. Наукова концепція й основні положення дисертації були апробовані на звітно-наукових конференціях Інституту філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 2005-2008); конференції "Фащенківські читання - 2007" (Одеса, 2007); Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми вивчення життя і творчості Ольги Кобилянської та українського літературного процесу" (Чернівці, 2008); ХVІІ Міжнародній науковій конференції "Мова і культура" ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 2008); Всеукраїнській науковій конференції із серії "Літературні контексти ХХ століття" "Творчість Леоніда Мосендза у контексті вісниківського неоромантизму: історико-літературні та поетикальні аспекти" (Вінниця, 2009).

Дисертацію обговорено і рекомендовано до захисту на засіданні кафедри української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 11 від 30 квітня 2010 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційної праці опубліковано 7 статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 211 сторінок, з них 186 сторінок основного тексту. Список використаних джерел нараховує 266 позицій.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання роботи, визначено основні методи дослідження, його предмет і об'єкт, з'ясовано наукову новизну та практичне значення, подано інформацію про апробацію результатів дисертації.

У першому розділі "Рання проза Галини Журби в дискурсі українського модернізму" простежено основні віхи співпраці письменниці з часописом "Українська хата" періоду формування її як творчої особистості та вплив на вироблення власного авторського стилю письменниці світоглядних й естетичних координат "хатян", розкрито особливості ідіостилю авторки, проаналізовано ідейно-тематичний, жанрово-стильовий та художньо-образний спектри її ранньої новелістики.

У підрозділі 1.1. "Від "Української хати" до "Музагету": становлення світоглядних домінант" досліджено проблему національного самовизначення Галини Журби на основі спогадів про київський період її життя та співпрацю з "хатянами". Спогади письменниці "Від "Української хати" до "Музагету"" тяжіють до документальної точності у фіксуванні подій і фактів. Окрім детального аналізу атмосфери культурного життя національно-свідомої української творчої інтелігенції тодішнього Києва та його безпосереднього впливу на світогляд молодої авторки, зображення колоритних постатей учасників літературного процесу початку ХХ ст., у структурі дисертаційного дослідження вони спрямовані на розкритття світоглядних домінант письменниці, визначальних в її "життєтворенні" й "текстотворенні". Ці спогади допомагають зрозуміти мотиваційну природу морального імперативу, яким керувалася Галина Журба у власному життєвому виборі, еволюцію її самосвідомості з тяжінням до україноцентризму та орієнтованість на окцидентальний тип світосприйняття. Адже у формуванні цих домінант значним був вплив критичного модерного дискурсу "Української хати" (зокрема, націоналізму як естетики журналу).

У підрозділі також приділено увагу аналізові критиками часопису (Миколою Євшаном, Микитою Сріблянським, Андрієм Товкачевським) основних стильових виявів творчості "хатян", вказано чільні течії раннього українського модернізму, найпопулярніші серед молодих письменників, та їх вплив на художнє мислення й творчі вподобання Галини Журби.

У підрозділі 1.2. "Новелістика Галини Журби в дискурсі "Української хати"" на основі аналізу малої прози, написаної протягом 1909-1913 рр., розкрито особливості становлення індивідуального стилю письменниці, зв'язок її ідіостилю з українською літературною традицією початку ХХ ст. та новаторські підходи в опрацюванні традиційних для українського письменства тем.

Аналіз оповідань збірки "З життя" ("В степу", "Сповідь", "Жарти", "Вовченя", "В тайзі", "Студент") дозволяє стверджувати іманентну присутність у структурі художнього мислення письменниці рис "ліричного імпресіонізму", що виявляється перш за все в специфіці наративної організації та лірично-імпресіоністичному нюансуванні колористики й почуттів. Рання творчість Галини Журби прикметна також увагою до психологічної екзотики ("Вовченя", "В тайзі", "Смерк", "В степу", "Журавлі", "Свято", "Солов'ї"), зацікавленням модерними філософськими віяннями ("Ассирійська легенда"), зверненням до мотивів життя творчої інтелігенції ("Гістерія"). На стильовій манері письменниці виразно позначилася рецепція ідей інтуїтивізму ("Журавлі", "Ясний день", "В степу"). Мотиваційна сторона поведінкової моделі персонажів залишається поза увагою авторки - лірична стихія виявляє процес осягнення життєвих явищ переважно на інтуїтивно-емоційному рівні.

Домінуючим пафосом у ранній прозі Галини Журби став "всеохопний трагізм буття", що виявляється на рівні тематичному, образному, композиційному. На художньо-образній сфері це позначається виразною антитетичністю (чорна барва - світлі кольори), використанням мортальної символіки, зверненням до міфологеми жертвоприношення ("Над скибою").

У плані композиційному продуктивними для ранньої прози письменниці є паралелізм, лейтмотив, наскрізні образи-символи (до прикладу, образи кленових листків, черешневого цвіту, шляху, журавлів у новелах "Журавлі", "Ясний день", "Черешні", "Жарти", "Смерк"). Індивідуально-художні інтенції авторки в координатах модернізму засвідчує також і оригінальне моделювання хронотопу художнього світу її прози (час між заходом сонця та сходом місяця).

Для жанрово-стильових моделей Галини Журби характерний іманентний українській літературі доби модернізму процес "жанрової дифузії" (дефініція "новела" стосується прозових форм письменниці досить умовно: цій прозі властива фрагментарність, нарисовість, лірична "розмитість").

Можна стверджувати, що стильові пошуки раннього періоду творчості Галини Журби спрямовувались вектором психологічного імпресіонізму, що все ж не заперечує певного стильового синкретизму в її новелістиці (риси експресіонізму - "Над скибою", оновленого реалізму - "Коняка").

Синтетичний аналіз малої прози Галини Журби засвідчує особливості розвитку її ранньої творчості в дискурсі українського модернізму, серед яких перш за все - тяжіння до психологізму, ліризація прози, що веде до розмитості жанрової структури, а також стильовий синкретизм, за якого у прозі письменниці вияскравлюються риси символізму, імпресіонізму, експресіонізму.

У другому розділі "Парадигма національної ідентичності у повістевому циклі Галини Журби "Зорі світ заповідають...", "Революція іде" та в романі Уласа Самчука "Волинь"" обґрунтовано доцільність типологічного зіставлення повістевого циклу Галини Журби з романною трилогією Уласа Самчука, проведено різноаспектний компаративний аналіз творів двох прозаїків.

У підрозділі 2.1. "Світоглядна детермінанта стилю прози Галини Журби 30-х років" розглянуто зумовленість художнього мислення Галини Журби 30-х років її світоглядною домінантою. Увагу зосереджено на еволюції світоглядного імперативу письменниці під впливом силового поля "вісниківців", Донцовської доктрини державницької літератури. Творчість Галини Журби "вписується" в дискурс діаспорної та західноукраїнської прози міжвоєнного двадцятиліття, означений Н. Мафтин як "парадигма реконкісти". Індивідуально-стильові пошуки прозаїка у напрямку віднайдення українським письменством міжвоєнного двадцятиліття національно-органічного стилю були також детерміновані пасіонарною енергетикою українства, спрямованою на вибудування антиколоніального дискурсу й збереження національного "Космо-Психо-Логосу".

У підрозділі 2.2. "Типологія поведінкової моделі персонажів повістевого циклу "Зорі світ заповідають...", "Революція іде" та роману "Волинь"" з'ясовано індивідуальні особливості художнього мислення двох яскравих прозаїків. Виокремлено ідентичні проблеми в зображенні одного і того ж середовища, проаналізовано галерею образів-персонажів, окреслено типологію їх поведінкової моделі та її детермінованість суспільно-політичними й етнопсихологічними чинниками.

У площині подібності зіставлюваних творів перш за все постає тематична спорідненість: у центрі уваги обох письменників - життя волинських селян у період останніх років царської Росії, під час революції та в тривожну пореволюційну добу. Часові рамки творів двох прозаїків також багато в чому збігаються (однак творення часопросторового континууму в обох письменників визначається іманентними чинниками та специфікою стильового напрямку, в річищі якого вони працювали).

На рівні проблематики центральною у прозі Галини Журби та Уласа. Самчука постає проблема пошуку волинськими селянами національної ідентичності. Тому в моделюванні персонажного світу як "волинської хроніки" письменниці, так і "волинської саги" визначальну роль зіграла ідейна скерованість творів. Образи-характери селян у прозі обох авторів подані в розвитку характерів, детермінантою якого є еволюція світогляду, спрямована на осягнення власної національної ідентичності. Світогляд селян еволюціонує від сліпої прив'язаності до шматка власної землі до усвідомлення України як своєї батьківщини, а себе - як її частини.

Своєрідною матрицею поведінкової моделі образів-персонажів у прозі двох авторів став антеїзм. Обидва письменники поетизують красу волинського краю, глибинно розкривають зв'язок етнопсихології українського селянина з його працею на землі. Прикметно, що в центрі письменницької уваги - історія селянської родини (у Галини Журби - родини Паліїв; в Уласа Самчука - Довбенків), довкола якої й будуються усі перипетії сюжету. Закоріненість духовного й фізичного буття персонажів Галини Журби та Уласа Самчука в любові до землі надає Паліям і Довбенкам рис гордого аристократизму господарів власної долі. Цим також детерміновані такі риси характеру, як повага до праці й чужої власності, чесність, надійність, особлива побожність, тонке відчуття краси.

І Галина Журба, й Улас Самчук акцентують відсутність квієтизму в характерах центральних образів-персонажів. Шляхом уведення в сюжетний простір творів спогадів Паліїв і Довбенків про власне запорізьке коріння прозаїки наголошують генетичну запрограмованість гідності й самоповаги центральних персонажів.

Увиразненню чільної проблеми сприяє звернення двох авторів до проблеми онтогенезу дитячої душі (Дарка - Володько), адже саме художня студія процесу становлення, осмислення себе й свого місця у світі "працює" на всебічне й багатогранне розкриття особистості.

Моделювання чільних образів-характерів, типологія їх поведінкової моделі в Галини Журби та Уласа Самчука виразно детерміновані світоглядною домінантою самих авторів; вони зумовлені усім комплексом піднятих питань, центральним серед яких є проблема національної ідентичності.

У підрозділі 2.3. "Образність і композиція" досліджено структурно-композиційні особливості прози Галини Журби, детермінованість їх своєрідності філософією національної ідеї.

Система подій повістевої дилогії, як і "Волині", упорядковує хаос зовнішнього світу (війна, революція) українським космосом, причому ця система вибудовується саме за ідейним вектором твору, маючи на меті показати процес визрівання й становлення національної свідомості. Створена Галиною Журбою картина світу є поліфонічною й стереофонічною: знахідкою авторки стала й наративна стратегія, і мовно-стильове забарвлення, і поліголосся її персонажного світу, і майстерно віднайдені ключові образи-метафори, що допомагають глибинно розкрити процес національного самоусвідомлення волинського селянства. У романі Уласа Самчука система подій спрямована також на впорядкування хаосу космосом українського буття, більше того - на акцентування опозиційності цінностей, що характеризують два світи: світ "чорноземної раси", українського хлібороба, й кочівника-ординця, що представляє "Совдепію". У художньому просторі "волинської хроніки" Галини Журби спостерігається чітка поляризація персонажів, підсилена яскравою мовною характеристикою.

Крім образів-персонажів, обидва автори майстерно послуговувалися образами, що ідентифікують український мікрокосмос, автентичність українського буття. Серед таких - оселя, її інтер'єр. Цікавими є описи процесу зведення домівки, ритуалів, пов'язаних із хліборобською працею. Якщо в Галини Журби тут домінує імпресіоністична враженнєвість, то в романі Уласа Самчука ці описи реалістично деталізовані.

Зроблене нами зіставлення творів Галини Журби й Уласа Самчука на рівні поетикальної площини потверджує думку літературознавців про безпосередній зв'язок своєрідності поетики твору з особистістю автора та його психологічними особливостями. У прозі Галини Журби значною залишається "питома вага" ліризму, виразно простежується тяжіння її епічного мислення до експресивно-виражального начала; стильовою домінантою Самчукового наративу постає інтенційність до розлогої епічності, акцент на зображальності, задіяння сили факту людської історії.

Специфіка хронотопу зіставлюваних повістей "Зорі світ заповідають...", "Революція іде" Галини Журби та роману-трилогії "Волинь" Уласа Самчука зумовлена як жанровою своєрідністю творів, так й індивідуальними авторськими підходами до осмислення та компонування художнього матеріалу.

В основі просторового континууму двох творів - міфологема "малої батьківщини". Однак принцип моделювання художнього простору в повістевому циклі Галини Журби та в романі Уласа Самчука відрізняється. У повістях динаміка викладу й частота переключень "кутів зору" зумовлює розгортання просторової моделі дещо фрагментарно (Незабитівка - повітове містечко - Київ). Цим створюється ефект "пульсації часу" - подиху доби. У просторовому континуумі "Волині" домінує, всупереч масштабності охоплених подій, статика. Тому часопросторовий континуум тут розгортається радше по вертикалі.

Своєрідність наративної організації повістевого циклу ("стереофонічність", діалогізм) дала змогу письменниці уникнути розлогих публіцистичних відступів, характерних для викладової манери "Волині".

Повісті Галини Журби "Зорі світ заповідають...", "Революція іде" та роман Уласа Самчука "Волинь" - художній літопис великих випробувань народу, відродження його національного духу, утвердження національної ідентичності. Письменникам вдалося дати цілісну картину цього процесу завдяки резонансності власної особистісно-психологічної домінанти та домінанти художнього мислення, що полягає якраз у етнопсихологічному закоріненні художнього мислення авторів.

У третьому розділі роботи ""Далекий світ" Галини Журби: проблематика і поетика" крізь призму автобіографічної розповіді простежено формування та еволюцію світоглядних та естетичних позицій авторки, проаналізовано специфіку рецепції історичного та соціокультурного контексту епохи. Зроблено аналіз проблематики та жанрово-стильових особливостей повісті Галини Журби у контексті творів Уляни Кравченко ("Хризантеми") та Ірини Вільде ("Метелики на шпильках", "Б'є восьма", "Повнолітні діти").

У підрозділі 3.1. "Теоретична модель мемуаристики та її вияв у "автобіографічній розповіді" Галини Журби" вмотивовано цінність автобіографічної прози як для цілісного відтворення українського літературного процесу минулого століття, так і для розкриття "творчої майстерності" окремо взятого письменника, оскільки спогади "становлять напрочуд змістовний і своєрідний інформативно-психологічний феномен на непевній рухомій межі між сьогодні і вчора, між живим і неживим, між документом і сповіддю, реальним фактажем і художнім узагальненням" (М. Коцюбинська).

Серед мотивів, що спонукали письменницю, котра тривалий час проживала віддалено від батьківщини, відірвана від коріння, від витоків національної культури, до написання "Далекого світу", як чільний виділяємо можливість на невидимому, духовному рівні відновити втрачений зв'язок із власним народом. Тому для письменниці звернення до мемуарного жанру симптоматичне - це потреба художника слова у прямому діалозі з читачем, у відкритому, без вимислу, осягненні пережитого.

Узагальнивши думки науковців (Л. Гінзбург, В. Полєка, А. Тартаковського, І. Шайтанова) про суб'єктивність як невід'ємну й основну ознаку автобіографічних творів, які завжди звернені в минуле, ми робимо висновок про їх значимість у плані психологічному, як можливості "реалізації нереалізованого", бо "суб'єктивна точність враження не тільки не суперечить достовірності, але навіть здатна виправдати багато, у всякому випадку, дрібні фотографічні упущення чи погрішності" (І. Шайтанов).

Теоретична модель мемуаристики виявилась в автобіографічній розповіді Галини Журби, окрім виразних елементів автобіографізму, документальності, безпосередності враження, асоціативності мислення, також в аналітичності та дидактизмі, у співвідношенні власного досвіду з внутрішнім світом героїв, у поєднанні іпостасей автора-героя та автора-оповідача.

Галині Журбі добре вдалося врівноважити два начала: художнє і документальне - "серйозне пізнавальне джерело і водночас естетичне переживання" (М. Коцюбинська). Зазвичай у мемуарах, в яких розвинуто естетичні можливості, буває частково знехтувано обов'язком документальності, проте авторка "Далекого світу" творить світ власних мемуарів у вимірах історичної конкретики. Водночас письменниця не прагне конкурувати своїми спогадами з непогрішимістю документа, її автобіографія - це суб'єктивний документ, і саме в цій якості вона становить особливу цінність.

У підрозділі 3.2. "Проблематика "автобіографічної розповіді" Галини Журби "Далекий світ"" розглянуто найважливіші проблеми, підняті у творі, та специфіку їх реалізації.

Розкриваючи читачам історію свого роду, письменниця намагається відобразити, поруч з внутрішнім драматизмом давніх подій, також світовідчуття того часу. Завдяки нашаруванню численних переказів історії батька та його роду, а також певної багаторазової переоцінки цих подій представниками різних поколінь, одержуємо "своєрідне взаємовідображення, систему складних дзеркал. У зіткненні кількох ситуативних "правд" народжується Правда, перевірена часом, живий Образ минулого" (М. Коцюбинська). Така манера обсервування подій дозволяє авторці підняти низку важливих філософських та соціальних питань - конфлікту поколінь, вибору релігії, смерті, повернення блудного сина, вміння прощати, соціальної нерівності жінки в тодішньому суспільстві, безправ'я простого люду.

Детально розглянуто особливо актуальну для письменниці тему ополячення багатьох українських родів та генетичної пам'яті, визначену самою авторкою як "голос крові". То ж увага письменниці до навіть найменших виявів основних рис української ментальності, які передаються з покоління в покоління й проявляються часом, досить несподівано, - це своєрідна спроба ще раз поєднати себе, свій дух з далеким краєм, за яким так тужила, а заодно й дослідити ще раз перші власні вияви "голосу крові" й осягнення національної самості. Водночас знаходимо тут і те, що найбільше цінується в художній літературі, - "людинознавчі істини, психологічні глибини людини у її самомотиваціях, автохарактеристиках, сповідях" (М. Коцюбинська).

Аналіз проблеми становлення творчої особистості зумовив увагу до простеження основних тенденцій формування в майбутньої письменниці задатків та ознак справжньої творчої натури й рис незалежного та цілеспрямованого характеру. Виокремлено факти, які свідчать про наявність задатків творчої натури й пояснюють серйозне рішення дівчинки, що визріло в досить ранньому віці - бути маляркою або письменницею. Уміння наповнити будь-який предмет особливим таємничим життям, тонке сприйняття палітри кольорів та звукової мелодики підтверджують наявність у дитини творчого начала й пояснюють витоки майбутнього тяжіння авторки до імпресіонізму.

Майстерність мемуарного наративу Галини Журби полягає в органічному поєднанні власних спогадів і вражень із словом, здатним їх утримати й донести до читача, зберігши колорит того часу та відчуття автентичності, в умінні відобразити навколишній світ крізь призму світосприйняття дитини.

У підрозділі 3.3. "Портрет та елементи побуту як засоби художньої реалізації мемуарних інтенцій Галини Журби" увагу зосереджено на портретах та елементах побуту, їх ролі в ідейно-художньому наповненні тексту письменниці, створенні особливої атмосфери дитячого світобачення, пробудження "голосу крові".

Галина Журба змалювала галерею цікавих і колоритних портретів, сучасників тієї доби, починаючи від батьків і найближчих родичів, - закінчуючи економами й челяддю. Відтворюючи реальні постаті, письменниця наділяла їх не тільки певними характеристиками, вона підмічала характерні дрібнички й нюанси їхньої поведінки й доповнювала власними влучними характеристиками. Безперечно, що мемуарні твори, особливо в найкращих своїх взірцях, є повноцінним матеріалом для вивчення різних типів зображення людини, а "мемуари високого рівня, зберігаючи свою специфіку та методи, водночас використовуючи досвід як сучасної літератури, так і напрацьований попередниками, часто оновлюють та загострюють їх" (Л. Гінзбург). Тому можна стверджувати, що персонажний світ мемуаристики письменниці знайшов якнайповнішу реалізацію й на рівні поетики портрета, часто не одноплощинного, а змальованого під різним кутом зору.

Художня майстерність письменниці у відтворенні побуту родини також значною мірою детермінується поєднанням деталізованої оповіді з нюансуванням найтонших вражень дитячої душі, яскравих образів, що постають перед читачем, вихоплених променем внутрішнього бачення дівчинки, з особливим, довірливим тоном всезнаючого, однак не претендуючи на абсолютне домінування в ідейно-оцінній площині твору наратора. Вся образна структура повісті підпорядкована меті не тільки донести до читача чар власного дитинства, наповнити його переважно світлими та радісними дитячими емоціями, але й розкрити проблему онтогенезу дитячої душі в поєднанні з проблемою пробудження голосу крові.

Неодноразове звернення до теми Різдва як родинного свята увиразнює ностальгійні мотиви твору, поміж рядками якого проступає туга авторки спогадів за рідною землею, природою та власною домівкою, яких так не вистачало самотній Галині Журбі на чужині. Прикметно, що картини побуту, інтер'єру та природи виконані в улюбленій авторкою імпресіоністичній манері.

У "Висновках" узагальнено основні результати дисертаційного дослідження.

Становлення індивідуального стилю Галини Журби відбувалося шляхом творчого сприйняття кращих здобутків української літературної традиції початку ХХ ст. у поєднанні із виробленням власної, неповторно-оригінальної системи образності. Вплив традиції значною мірою позначився на тяжінні письменниці до ліризації прози, посиленні суб'єктивного начала. Стихія ліризму, привнесена в прозу раннім модернізмом (Михайло Яцків, Уляна Кравченко, Ольга Кобилянська), що на початку століття виразно впливала на перебудову всієї жанрової системи, виявилась у ранній творчості Галини Журби посиленою увагою до нарисових форм, відмовою від фабульності, переважанням психологічних етюдів, сюжетотворчими елементами яких стають мотиви смутку й туги. В індивідуально-стильових пошуках письменниці ліризація наративу поєднується з описовістю, характерною ще для етнографічно-побутової школи, та підвищеною увагою до стану людської психіки в межових ситуаціях.

Націоналізм як естетика "Української хати", запропонована "хатянами" на противагу народництву, безпосередньо мав вагомий вплив на формування світогляду молодої письменниці та її творчі уподобання. Критичний модерний дискурс журналу вплинув на становлення художнього мислення письменниці, зорієнтувавши його на закоріненість в архетипальних пластах національної іманентності.

Проза Галини Журби періоду "Української хати" засвідчує стильовий синкретизм (наявність елементів символізму, імпресіонізму, експресіонізму) з виразною тенденцією до домінування "ліричного імпресіонізму", що прояляється в лірично-імпресіоністичниму нюансуванні колористики й почуттів. Пошуки на терені стилю, жанру, наративної організації текстів спричинили співіснування у ранній прозі письменниці елементів різних стильових систем, однак можна стверджувати про формування психологічного імпресіонізму як стильової домінанти її письма. Хоча з огляду на один з останніх творів раннього періоду ("Коняка") можна говорити також і про увагу письменниці до "оновленого реалізму", поєднаного з психологічним імпресіонізмом. Отже, еволюція художнього мислення письменниці відбувалася в напрямку імпресіонізму психологічного - на користь цього свідчить антитетичність колористики, зміщення акцентів на виражальність, розімкнутість хронотопу, увага до "психологічної екзотики" (зокрема, студія психології злочину - "Вовченя", психології суїциду - "Свято", новаторські підходи до наративу - "Коняка"; улюблена письменницею лейтмотивна деталь: "місячний посвіт", "срібне сяйво", увага до наскрізних образів-символів, покликаних маніфестувати певний емоційний стан і навіть ставати проекцією долі (образ кленового листка, шляху, журавлів). На користь імпресіоністичної стильової домінанти свідчить і композиційний прийом кільцевого обрамлення, активно використовуваний письменницею в структурі її малої прози.

Шляхом типологічного зіставлення повістевого циклу Галини Журби "Зорі світ заповідають...", "Революція іде" та роману Уласа Самчука доведено близькість художнього мислення двох авторів, зумовлену перш за все генетичними чинниками, зокрема закоріненістю в етнопсихології, а також спільною націєутверджуючою та державницькою риторикою. Зроблене нами типологічне зіставлення текстів двох письменників вияскравило подібності на рівні тематики та проблематики (як особливо актуальні в добі міжвоєнного двадцятиліття проблеми, так і вічні: любов до власної землі, до своєї великої Батьківщини - України й батьківщини малої, проблема становлення особистості, відповідальності за власний вибір життєвої дороги, осмислення себе у світі, проблема онтогенезу дитячої душі та багато інших).

"Кристалізація" стилю письменниці, як, зрештою, й Уласа Самчука, відбулась шляхом рецепції "естетики" й "філософії чину". Світоглядною й стильовою домінантою у цей період життя Галини Журби став закладений ще в "Українській хаті" й остаточно сформований у 30-ті рр. в силовому полі "Вісника" імператив національної ідентичності. Тому на рівні тематичному центральною проблемою є показ процесу визрівання національної свідомості серед українського селянства.

Типологія внутрішньої структури образів повістевого циклу Галини Журби "Зорі світ заповідають...", "Революція іде" та роману Уласа Самчука "Волинь" зумовлена реципійованими художнім мисленням прозаїків рисами етнопсихології, зокрема антеїзмом, що, увиразнений ідеологією "чину", спрямовує персонажів не на сліпу прив'язаність до землі, а на активне осягнення простору. Глибока християнська віра, любов до землі Паліїв і Довбенків трансформується в любов до своєї великої батьківщини - України та народження національної самосвідомості. Не випадково і Галина Журба, й Улас Самчук уводять у структуру сюжету творів "історію родоводу" чільних персонажів: "голос крові", успадкований від далеких предків (для Паліїв - пращура-гайдамаки, для Довбенків - запорозького козака Довбні-Гуци), визначає гордий аристократизм господарів власної долі, прикметний як для Захара та Григорія Паліїв, так і для Матвія та Володька Довбенків.

У поведінковій моделі персонажів Галини Журби проглядають імпліцитно присутні риси автобіографізму, адже сама письменниця, окрім того, що була свідком буремної епохи, також пройшла етап усвідомлення власної національної ідентичності.

Світоглядна домінанта Галини Журби детермінує й проблематику та художні особливості її автобіографічної прози. У повісті "Далекий світ" перед читачем відкривається послідовно висвітлена історія формування та становлення особистості, яка достовірно відтворює внутрішній світ авторки, взаємні стосунки в родині та величезний потік дитячих вражень.

Спогади Галини Журби дали можливість простежити формування та еволюцію світоглядних та естетичних позицій авторки, проаналізувати історичний та соціокультурний контекст епохи й з'ясувати їх вплив на особистість та літературну творчість митця.

Аналіз повісті Галини Журби "Далекий світ" у контексті творів "Хризантеми" Уляни Кравченко та "Метелики на шпильках", "Б'є восьма", "Повнолітні діти" Ірини Вільде дозволив стверджувати, що для автобіографічної повісті письменниці характерні, поруч з автобіографізмом, документальність, безпосередність враження, асоціативність мислення, жива пам'ять автора про минуле і його здатність перебувати в різних часових вимірах, історична достовірність у поєднанні з художнім домислом, динаміка й аналітичність, подієвість та повчальність, екзистенційність, співвідношення власного досвіду з внутрішнім світом героїв, поєднання автора-героя та автора-оповідача. митець журба письменниця світоглядний

Здійснивши різноаспектний аналіз літературного доробку Галини Журби крізь призму традиційних і новітніх літературознавчих концепцій, вважаємо, що роль і значення художньої та мемуарної спадщини письменниці в дискурсі діаспорної літератури, опозиційному щодо материкової "соцартівської" "текстуальної настанови", визначається її непроминальною художньо-естетичною цінністю, актуальною й для нашого сьогодення проблематикою, усією ідейно-образною структурою, спрямованою на утвердження неперебутніх цінностей - національних і загальнолюдських.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Сокол Г. Антеїзм як основа ментального дискурсу повісті Галини Журби "Зорі світ заповідають" / Галина Сокол // Вісник Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. - Серія : Філологія (літературознавство) ; [редкол. : В. Г. Матвіїшин (голова) та ін.]. - Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2006-2007. - Випуск ХІІІ-ХІV. - С. 218-221.

2. Сокол Г. Парадигма національної ідентичності у творчості Галини Журби та Уласа Самчука : типологія художньої реалізації / Галина Сокол // Вісник Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. - Серія : Філологія (літературознавство) ; [редкол. : В. Г. Матвіїшин (голова) та ін.]. - Івано-Франківськ : Видавництво "Плай" ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2007-2008. - Випуск ХVІІ-ХVІІІ. - С. 188-192.

3. Сокол Г. Рання проза Галини Журби в дискурсі українського модернізму / Галина Сокол // Історико-філологічний журнал Одеського національного університету імені І. І. Мечнікова / [відпов. ред. В. Полтавчук]. - Одеса : Видавництво "Астропринт", 2008. - № 15. - С. 101-112.

4. Сокол Г. "Під вітром історії" : штрихи з біографії Галини Журби / Галина Сокол // Мова і культура (науковий журнал) ; [головн. ред. Д. С. Бураго]. - К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 11. - Т. 1 (113). - С. 295-302.

5. Сокол Г. Повість Галини Журби "Революція іде" як художня хроніка пробудження національної свідомості українського селянства / Галина Сокол // Галичина : [всеукраїнський науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис] : до 100-річчя від дня народження Степана Бандери / [головн. ред. М. Кугутяк]. - Івано-Франківськ : Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2009. - № 15-16. - С. 738-744.

6. Сокол Г. Стильові пошуки ранньої прози Галини Журби / Галина Сокол // Українознавчі студії : [науково-теоретичний журнал Інституту українознавства при Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника] / [гол. ред. В. Ґрещук]. - 2009. - № 10. - С. 123-131.

7. Сокол Г. Психологізм та філософське спрямування ранньої прози Галини Журби / Галина Сокол // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. - Серія : Філологія / [відповід. за випуск Ю. М. Безхутрий]. - Харків, 2009. - Вип. 58. - № 873. - С. 98-101.



АНОТАЦІЯ

Сокол Г. Р. Жанрово-стильові особливості прози Галини Журби: текст і контекст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2010.

У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено спробу синтетично-аналітичного дослідження ідейно-естетичної природи прозової спадщини Галини Журби. У ній простежено становлення індивідуального стилю письменниці, що відбувалося шляхом творчого сприйняття її індивідуальним художнім мисленням кращих здобутків української літературної традиції початку ХХ ст. у поєднанні із виробленням власної, неповторно оригінальної системи образності.

Встановлено, що світоглядною й стильовою домінантою Галини Журби став закладений ще в "Українській хаті" й остаточно сформований у 30-ті роки в силовому полі "Вісника" імператив національної ідентичності. Творчість і доля письменниці є яскравим прикладом єдності стильової й особистісно-власної домінант митця, що виявилась на рівні художньої прози Галини Журби у втіленні світоглядного імперативу.

Різноаспектний аналіз літературного доробку Галини Журби крізь призму традиційних і новітніх літературознавчих концепцій визначає непроминальну художньо-естетичну цінність творчості письменниці в дискурсі діаспорної літератури, опозиційному щодо материкової "соцартівської" "текстуальної настанови".

Ключові слова: проза, дискурс, модернізм, імпресіонізм, жанрово-стильові особливості, типологія художнього мислення, національна ідентичність, автобіографічна розповідь.



АННОТАЦИЯ

Сокол Г. Р. Жанрово-стилевые особенности прозы Галины Журбы: текст и контекст. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Прикарпатский национальный университет имени Василя Стефаныка. - Ивано-Франковск, 2010.

В диссертации впервые в украинском литературоведении системно исследовано идейно-эстетическую природу прозаического наследия Галины Журбы. Впервые проанализировано становление индивидуального стиля писательницы, сформировавшегося путем творческого восприятия ее индивидуальным художественным мышлением достижений украинской литературной традиции начала ХХ ст. и поисков собственной оригинальной системы образности. Установлено, что мировоззренческой и стилевой доминантой Галины Журбы стал заложенный еще в "Украинской хате" и окончательно сформированный в 30-е годы под влиянием "Вестника" императив национальной идентичности. Творчество и судьба писательницы являются ярким примером единства стилевой и личностной доминант, реализованных на уровне прозы Галины Журбы путем воплощения мировоззренческого императива.

В работе впервые осмыслено влияние основных литературно-художественных и общественно-политических тенденций первой половины ХХ ст. на выбор индивидуальной стилевой стратегии Галины Журбы. Основные тезисы направлены на раскрытие национальной самобытности прозы писательницы.

Проза Галины Журбы периода "Украинской хаты" свидетельствует о стилевом синкретизме (наличие элементов символизма, импрессионизма, экспрессионизма) с выразительной тенденцией к доминированию "лирического импрессионизма", которая сказывается в заинтересованности писательницы импрессионистическим акцентированием колористики и психологического состояния персонажей. Поиски в сфере стиля, жанра, нарративной организации текстов привели к сосуществованию в ранней прозе Галины Журбы элементов разных стилевых систем, при условии формирования психологического импрессионизма как стилевой доминанты ее письма.

Исследовано структурно-композиционные особенности прозы Галины Журбы (хронотоп, нарратив, группирование персонажей, образы-характеры), своеобразие которых определяет особенно актуальная философия национальной идеи и вызревшая в 30-х гг. необходимость создания антиимперского литературного дискурса.

Созданная Галиной Журбой в повестях "Зори мир предвещают..." и "Революция идет" картина мира полифоническая и стереофоническая. Находкой автора стала и нарративная стратегия, и многоголосие персонажного мира, и найденные ключевые образы-метафоры, содействующие глубинному раскрытию процесса национального самосознания волынского крестьянства. В 30-е гг. для художественного мышления Галины Журбы остается актуальным внимание к ключевым образам-метафорам, сравнениям и персонификации.

Анализ действия жанровых законов произведения Галины Журбы "Далекий мир" и причин, побудивших писательницу к его написанию, дает основания сделать вывод о чувстве собственной ответственности автора перед прошлым. Кроме того, поднятые здесь проблемы помогают решить весьма актуальные вопросы взаимосвязи человека с его прошлым и ответственности за будущее - свое собственное, близкого окружения, своего народа и памяти о духовных и национальных истоках.

Разноаспектный анализ литературного наследия Галины Журбы сквозь "магический кристалл" традиционных и новейших литературоведческих концепций определяет немеркнущую художественно-эстетическую ценность творчества писательницы в дискурсе диаспорной литературы, оппозиционной к материковому "соцартовскому" "текстуальному наставлению", отличается актуальной и для нашего времени проблематикой, своей идейно-образной структурой, направленной на утверждение вечных ценностей - национальных и общечеловеческих.

Ключевые слова: проза, дискурс, модернизм, импрессионизм, жанрово-стилевые особенности, типология художественного мышления, национальная идентичность, автобиографический рассказ.



SUMMARY

Sokol H. R. Genre-style peculiarities of Halyna Zhurba's prose: text and context. - Manuscript.

The thesis is submitted as a partial fulfillment of the requirements for the Candidate of Philology degree in specialization 10.01.01. - Ukrainian literature. - Vasyl Stefanyk Precarpathian National University. - Ivano-Frankivsk, 2010.

For the first time in Ukrainian literary studies it was made the attempt of synthetically-analytical study of ideological and aesthetic nature of Halyna Zhurba's prose heritage. It was traced the development of individual writer's style that occurred through the creative perception of her individual artistic thinking of the best achievements of Ukrainian literary traditions of early twentieth century in conjunction with the formulation of her own, unique and original system of imagery. It was established that Halyna Zhurba's ideological and style dominant was founded in "Ukrainian House" back, and finally formed in the 30's in the force branch of "Visnyk" as imperative of national identity. Creativity and the fate of writer is a prime example of unity the styles and her own personal dominant. It appeared in Halyna Zhurba's fiction prose in the implementation of ideal imperative.

Many-aspected analysis of Halyna Zhurba's literary works through the prism of traditional and modern concepts of literature defines impassed artistic-aesthetic value of writer's creativity in discourse of diaspora literature which is opposition on the continental "sotsartive" "textual instructions".

Key words: prose, discourse, modernism, impressionism, genre-style peculiarities, fiction thinking typology, national identity, autobiographical story.