Першою частиною трилогії про українське село 1919-1930 pp. і є за своїм характером трагічним описом загибелі українського села після голодної зими стала драма "97". Микола Куліш їздив по селищам, намагався врятувати школи від занепаду та дітей від голоду. Все побачене дуже зачепило його, але розуміння того, що винуватцями були не селяни, а більшовицька партія і Ленін, ніяк не вкладалося в його голові. Драма отримала саме таку назву, бо письменник асоціює число "97" із смертями бідолашних десь в далекім селі. "Селянські кулаки" жадали вилучити з церкви матеріальну допомогу, яка могла би врятувати їх життя, тобто цей конфлікт аніяк не зможе вирішитись мирним шляхом.

Перед нами постають дві руйнівні сили - революція та голодомор (як наслідок революції). Обидві сили, як засвідчує сюжет драми, мертвотні. Не всі мешканці села сприйняли революцію; у селі збільшилася прірва між багатими та бідними. Виснажені голодом, селяни поїли всіх кішок та собак. На фоні цих подій автор вимальовує образи Ларивона, глухонімого сторожа, та Орини, вбогої вдови з п'ятьома дітьми.

Куліш змальовує життя українського народу в ті роки. Головними героями цього твору стали самі революціонери, котрі були здатні віддати своє життя заради ідеї, а також бідняки з села. Серед народу пішов канібалізм, люди почали їсти звірів, також, загострюються відносини між багачами та бідними селянами. Можна лише згадати сцену, коли дітей порізала власна матір із глухонімим сторожем. Це виходить за всі рамки людського. Напевно цією сценою автор бажав показати нам, що люди того часу, перебуваючи в таких скрутних становищах, власні на усе - починаючи від невеликої кривди, та закінчуючи вбивством власних дітей. Авжеж, громада виносить питання з приводу засудження цих двох, але, постає питання - а робили вони це маючи світлий розум? Чи віддавали вони звіту власним вчинкам? Гадаю, що їх думки були запаморочені цими двома безжалісними силами - голодом та революційним настроєм. Автор намагався відкрити закулісся читачеві, розказати як все буває насправді, без ніяких прикрас та спрощення. На мою думку, він майстерно відобразив усю ту складну атмосферу, яка вирувала між різними соціальними прошарками та революціонерами, більш того, він наголошував, що революція та голодомор - дві абсурдні сили, які не згуртовують народ, а гублять його.

Драма "Комуна в степах" стала продовженням трилогії. В ній Микола Куліш відображує провідну ідею своїх творів, а саме - конфлікт між бідняками з села, які й створили власне цю комуну, та усіма тими, хто був проти їхніх поглядів. Цікаво відмітити те, що табір перших становили найбідніші люди, ті, хто мав покалічене тіло чи душу, ті, хто не мав ніякої опори для себе, був самотнім та невдоволеним власним життям. Звісно, їх можна зрозуміти - вони знали, що нічого не зміниться, якщо лежати на печі та думку гадати, й тому, вони вирішили, що, об'єднавши власні сили, вони зможуть досягти кращого життя. Тут читачеві видно, що ті люди були такими сміливими, оскільки їм не було, що втрачати - майна, як такого, не було, сім'ями також не кожен міг похвалитися, їхні життя покалічила доля.

Драма "Прощай, село!" стола саме останньою цієї трилогії. В центрі сім'я Романа, який отримав бажану землю після революції. Мені здається, що під цією сім'єю письменник розумів увесь український народ, й події, які відбувались в ній - ті події, котрі торкнулися кожну оселю. Роман хотів залишити старі традиції, устав, він, скоріш за все, очікував, що чорна смуга вже закінчилась, та світле майбутнє вже не за горами. Та доля не могла дозволити бідним селянам, які й так були вже покалічені нею, жити так, як вони мріяли - вона підкидує їм колгоспну систему та колективізм, які відібрали все, що ти накопичив та нажив. Символом цього стає молодий Марко. Він після недовгого перебування в місці, повертається до рідного селища. Він стає символом руйнувань сімей, де шляхи найрідніших розходяться (колгосп або Сибір), починають загострюватись протистояння. Селяни залишають свої будинки, а це означає зміну старого на нове, але нікому не було відомо, яким буде те майбутнє.

Письменник нам намагався донести всю правду того часу: революція, кроваві загибелі людей, ідейний фанатизм, нерівності між різними соціальними прошарками та забуття всієї моралі поведінки. Він прагнув "вичерпати тему про українське село 1919-1930 років".

2. Трагікомедія людської мрії у п'єсі "Народний Малахій"