Особливості відображення народних вірувань в літературі та Г.Квіткою-Основ’яненком в повісті "Конотопська відьма"

с. 50]. Проте звичай вбивати осиковий кілок здебільше застосовується не до відьом, а до упирів. Але автор цим вбачає належність відьом до нечистої сили. Тяжку смерть описав автор як для тієї, що мало вчинила поганого, але звідси знову ж бачимо ставлення самого Квітки-Основ'яненка до відьмацтва: не по християнській моралі чинила ця жінка, вона належить до нечисті, і тому має бути покарана, як і всі ті, хто, забуваючи Бога, звертаються навіть у найменших питаннях до чар.

Слід зазначити, що все ж таки Явдоха як персонаж не є негативним, адже єдиним «гріхом», в якому її можна звинуватити є крадіжка дощу. Проте ставлення народу до Явдохи яскраво негативне: люди із задоволенням дивляться на знущання над жінкою, навіть беруть в цьому участь, забуваючи про те, що чарівниця всіляко допомагала їм. Як ось, наприклад, в цих рядках: «Зубиха зараз i кинулась, положила долi нiж i звелiла молодицi стати на ньому босою ногою проти тiєї щоки, де самий дужчий опух; а сама достала у покришку жару i положила туди кусок страсної свiчки та ладану, та клаптик тiєї хустки, на чiм становлять паску пiд свячення, а молодицю закутала-закутала, щоб увесь дим нiкуди бiльш не йшов, тiльки на неї, а сама знай шепче та спльовує, та дме на жар, а кiт нявчить на всю хату.» [20, с. 134]. А також : «Як-таки сьому паничевi i не знати конотопської вiдьми, Явдохи Зубихи (бо се вона була), коли вона йому раз язичок пiднiмала, удруге остуду знiмала (...)» [20, с. 145]. Цим автор вказує і на моральне зубожіння народу, адже ніхто не виступив на захист як Зубихи, так і багатьох інших жертв топлення. Письменник доводить, що людям значно простіше зробити винним когось у всіх свої невдача та прорахунках. Так, наприклад, коли «ясновельможна влада» в особі Пістряка та Забрьохи не могли знайти дверей знову ж винна відьма, а не те, що вони були в досить таки сп'янілому стані; те, що в них не все склалося так, як хотілося винна Зубиха, а не вони самі та й саме звинувачення у крадіжках зірок, місяця, веселки, а в нашому випадку - хмар є доказом необізнаності людей навіть в особливостях сонячної системи, погодніх умов тощо.

Тож образ Явдохи у повісті Квітки-Основ'яненка не є «випадковим» чи просто взятим заради розважання читача. Як зазначає Д. Чижевський: «для Квітки народні вірування - лише вияв народної «темноти»: хоч тоді вже було досить романтичних творів, що до народних вірувань ставилися серйозно, але для Квітки ці вірування лише забобони; він ставиться до них з іронічним нехтуванням.» [10, с. 48]. Це дуже виразно виявлено саме у «Конотопській відьмі». Адже автор використовує тут образ відьми не для того, щоб показати давні вірування українського народу в цих істот, а скоріше для того, щоб розкрити наслідки, до яких призводять «зловживання» цими фольклорними надбаннями усіх представників різних верст населення: простих селин, козацької старшини тощо.

Автор доводить що будь-яка співпраця з нечистою силою не може принести людям нічого хорошого і є нічим іншим, як злом. Тому ще з самого початку чарування Явдохи не могло закінчитися ані для Забрьохи, ані для Пістряка успішно. Адже Зубиха, насамперед, відьма. Та й вона мала свої особисті причини помститися цим людям, тому «вертить» ними як їй того бажається. Тож автор навіть сам наприкінці повісті робить такий своєрідний висновок: «Зачим зараз кинулися до вiдьми? Зачим через чаклування та ворожiння, покинувши закон святий, собi побралися? Еге! Хоч i прийняли шлюб, та як не через божу волю, а через Явдоху та через її реп'яхи та кiсточки сушеної жаби, так воно усе i пало прахом.» Тобто тут знову ж таки Григорій Квітка-Основ'яненко робить акцент на необізнаності та «дурощах» не лише простого народу, а й посадових осіб.

«(…) вона [відьма] обуяла i панну хорунжiвну, нинi паню Халявську; (…) i сотничку, воєже би iмiти непреткновенноє намiренiє соїтися з тобою у брак; вона i до убитку тебе препроведе; вона i глумленiє над нами вчинила, похитивши в нас дверi; вона преврати гнусообразную твою панну Солоху - нехай здорова буде! - замiсть лiпообразної панни Олени i одружи тебе з нею; вона, вона всьому злу суть i вина, i причина, i предмет.», - саме так Пістряк вбачає причини їх з Забрьохою нещасть, проте ці причини шукати потрібно було не тут, а в собі самому. Адже для того, щоб справи приносили користь, вірити треба саме в Бога, а не в нечисть [20, с. 199].

Григорій Квітка-Основ'яненко створив у своєму творі образ відьми, який є дуже подібним до фольклорного потрету відьми. Адже в ньому бачимо народні вірування народу. При чому тут існують деякі аспекти власне слов'янської відьми, деякі аспекти - лише західноєвропейської, а найбільше серед них виокремлюється спільних рис. Адже ареал поширення іноді не впливає на кардинальну зміну вірувань. Проте письменник додав у творі до цього образу багато особливостей, які вказують на те, що всі вірування у нечисть є нічим іншим, як абсурдом. Квітка-Основ'яненко за допомогою зображення відьмування майстерно підкреслює сучасний стан ведення управління козацької старшини, яке знаходиться в не найкращому стані.

ВИСНОВКИ

Відьма - образ, який присутній як і в народній творчості, так і в літературі. Він має дуже стародавнє походження та дещо відрізняється за ареалами поширення у світі та в самих межах України.

Основними ознаками, за якими твориться фольклорний образ відьми і, за якими я розглянула її в своїй роботі, є двоїстість її особи, належність до родимих чи вчених та розрізнення образу за цим, етимологія слова «відьма» та схожі відповідники цьому слову, наявність тварин-супутників, здатність до перетворення, основні види занять, розпізнавання та захист від відьми, її смерть та спільне і відмінне за місцем проживання(західноєвропейська, слов'янська відьма) тощо.

Григорій Квітка-Основ'яненко в зображенні відьми використав повір'я і легенди про походження відьом, про їх основні заняття. Він створив характеристику відьми, яка відповідає фольклорному образові: вміння перетворюватися в тварин, інших людей, неживі предмети; володіти погодою; використання слідів людини чи різного зілля в своїх чарах. Письменник яскраво зобразив і повір'я у існування так званих тварин-супутників та в тяжку смерть відьми, перекази про суддівства над чаклунками тощо.

Використані у творі легенди, повір'я, перекази є своєрідним узальненням як власне слов'янського, так і західноєвропейського образу відьми (наприклад, теорії походження).

Проте автор дещо додав і від себе. Сюди, наприклад, можна віднести образ Демка Швандюри, який є представником вчених відьмаків.

Тож образ відьми має свою вагу як у цьому творі, так і в літературі в цілому, адже тут він вжитий саме для того, щоб підкреслити «сліпоту» народу і в релігійному, і в політичному, і в духовному житті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антонович В. Чари на Україні / В. Антонович. - Львів : НТШ, 1950. - 80 с.;

2. Бондаренко Г. Відьма / Г. Бондаренко // Людина і світ. - 1995. - №11-12. - С. 42-44;

3. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях / Г. Булашев. - К., 1992. - С. 42;

4. Варнавський В. Відьми / В. Варнавський. - М: Слово, 1994. - 44 с.;

5. Вовк Ф. Студії з української етнографії / Ф. Вовк. - К.,1995. - 238 с.;

6. Войтович В. Міфи та легенди давньої України / В. Войтович. - Тернопіль: Навчальна книга. - Богдан, 2005. - 392 с.;

7. Войтович В. Українська міфологія / В. Войтович. - К: Либідь, 2002. - 664 с.;

8. Гаспаров М. Ведьма / М. Гаспаров // Словарь средневековой культуры под. ред. А.Я. Гуревич. М., 2003. - 62 с.;

9. Гінзбург К. Образ шабаша відьом та його витоки / К. Гінзбург. - М: Одіссей, 1990. - 134 с.;

10. Гнатюк В. Знадоби до галицько-руської демонології / В. Гнатюк. - Львів, 1904. - 68 с.;

11. Гнатюк В. Купанє й паленє відьм у Галичині / В. Гнатюк // Матеріали до української етнології. - Львів, 1912. - С. 5-12;

12. Гнатюк В. Нарис української міфології / В. Гнатюк. - Львів: Інститут народознавства НАН України, 2000. - 264 с.;

13. Головаха І. У відьми корова завжди добра / І. Головаха // Сучасність, 1995. - №5. - С. 103-108;

14. Гончар О. «Конотопська відьма»: сучасне прочитання / О. Гончар // Слово і час. - 2008. - № 5. - С. 34-40;

15. Гончар О. Григорій Квітка-Основ'яненко / О. Гончар // Григорій Квітка-Основ'яненко. Повісті та оповідання, драмат. твори. - К.: Наукова думка, 1982. - С. 5-26;

16. Гончар О.І. Фольклорні мотиви і образи у творчості Г. Ф. Квітки-Основ'яненка / О. І. Гончар // Рад. літературознавство. - 1969. - №11. - С. 26-41;

17. Горболіс Л. З'ясування фольклорних джерел творів Григорія Квітки-Основ'яненка / Горболіс Л. // Дивослово. - 1994. - № 10-11. - С.40-43;

18. Гуілі Р. Енциклопедія відьом і відьомства / Р. Гуілі. - М: Віче, 1998. - 672 с.;

19. Иванов П. Народные рассказы о ведьмах и упырях / П. Иванов // Українці: нар.вірування, повіря, демонологія. - К.: Либідь, 1991. - С.430-497;

20. Квітка-Основ'яненко Г. Ф. Конотопська відьма / Г. Ф. Квітка-Основ'яненко. - К.: Либідь, 1982. - 286 с.;

21. Лобода А. Риси М. Гоголя у Квітки / А. Лобода // Укр.мова та література. - 1998.-N2 (66) - С. 10;

22. Максимов С.В. Нечистая, неведомая и крестная сила / С.В. Максимов. - Санкт-Петербург, 1903. - 132 с.;

23. Милорадович В. Українська відьма: Нариси з української демонології / В. Милорадович. - К.: Веселка, 1993. - 72 с.;

24. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу: ескіз української міфології / І. Нечуй-Левицький. - К.: Обереги, 1993. - С. 60-65;

25. Остерська В. Як «вирахувати» відьму / В. Остерська // Вісник, №20 (1254) - 11с.;

26. Полковенко Т. Нечиста сила в українському фольклорі / Т. Полковенко // Пам'ять століть. - 1998, №6 - С. 72-82;

27. Пономарьов А. Царина народної уяви та її класичні розробки / А. Пономарьов // Українці: народні вірування, повір'я, демонологія. - Київ: Либідь, 1991. - С. 5-24;

28. Пономарьов А., Артюх Л. Українська минувшина: Ілюстрований етногр.довідник / А. Пономарьов, Л. Артюх. - К.: Либідь, 1994. - 256 с.;

29. Салман Ж.М. На одного колдуна десять тысяч ведьм / Ж.М. Салман // История женщины на Западе: в 5т. - СПб: Ллятейя, 2008. - С.460-474;

30. Самохвал В.А. Квітка-Основ'яненко. «Конотопська відьма» / В.А. Самохвал. - С.168-170;

31. Сомов О. Київські відьми / О. Сомов // Огненний змій. - Київ, 1990. - 69 с.;

32. Українська відьма на Лисій горі: Національні особливості нічних польотів на чарівну гору / Чеховський І. // Берегиня. - 2002.- №3. - С.13-34;

33. Шаренцей М. Фольклор в обох світах / М. Шаренцей. - Перекл., 1984. - 264 с.;

34. Шевчук В. Відьми: За оболонкою таїни / В. Шевчук // Українська культура. - 2000, №5-6. - С. 35-37;

35. Шевчук В. У світі фантазій українського народу / В. Шевчук // Огненний змій.- К., 1990. - 38 с.;

36. Шутенко Ю. Фольклоризм літератури / Ю. Шутенко // Народна творчість та етнографія. - 2004, № 5. - С. 95-101.

Размещено на Allbest.ru