Размещено на http://www.allbest.ru/

КЗ "Луганська спеціалізована школа I-III ступенів №21"

Реферат

на тему:

Життєвий шлях Ернеста Міллера Хемінгуея

Виконала

учениця 11-а класу

Акопова Аліна

Зміст

• Вступ
• 1. Дитинство
• 2. Літературна діяльність
• 3. Цікаві факти
• Посилання

Вступ

Ернест Міллер Хемінгуей (21 липня 1899 - 2 липня 1961) - американський письменник та журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури за 1954 рік.

Здобув широку популярність завдяки своїм романам та оповіданням, а також завдяки активному та наповненому пригодами життю. Його лаконічний та насичений стиль оповіді відіграв значну роль у літературі XX століття. У 1993 році на його честь названо малу планету 3656 Хемінгуей.

1. Дитинство

Ернест Хемінгуей народився 21 липня 1899 в Оук-Парку, штат Іллінойс, США, передмісті Чикаго. Його батько Кларенс Едмот Хемінгуей працював лікарем, а його мама Грейс Голл - музикантом. Ернест був другою дитиною в сім'ї (першою була донька-Марселіна(1898 р.)). Його назвали в честь діда Ернеста, маминого батька. Проте, власне ім'я Хемінгуею не подобалося і він пов'язував його з наївним, навіть дурнуватим, героєм комедійної п'єси Оскара Уайльда "Як важливо бути серйозним".

Мама Хемінгуея часто виконувала концерти у містечку Оук-Парк та навколишніх селах. Майбутнє сина вона теж пов'язувала з музикою і тому змушувала його співати у церковному хорі та грати на віолончелі. Малий Ернест не дуже хотів займатися музикою та співами, але його супротив було придушено і він щодня відвідував уроки музики. Вже дорослим Хемінгуей часто стверджував, що ненавидить свою матір, хоча біограф Майкл Рейнольдс відзначав, що Хемінгуей з матір'ю були дуже схожими за характерами. Пізніше Хемінгуей відзначав, що уроки музики були корисним для його творчості.

Сім'я Хемінгуеїв, крім зимового будинку в Оук-Парку, мала ще котедж "Уіндмер" на озері Валлун. Кожне літо Хемінгуей з батьками, братами і сестрами вирушав у ці тихі місця. Для хлопчика поїздки в "Уіндмер" означали повну свободу. Його ніхто не змушував грати на віолончелі і він міг займатися своїми справами - сидіти на березі з вудкою, блукати лісом, гратися з дітьми з індіанського селища. У 1911 коли Ернесту виповнилося 12 років, дідусь Хемінгуей подарував йому однозарядну рушницю 20-го калібру. Цей подарунок зміцнив дружбу діда і онука. Хлопчик обожнював слухати розповіді дідуся і на все життя зберіг про нього добрі спогади, часто переносячи їх у свої твори в майбутньому.

2. Літературна діяльність

Літературне покликання Хемінгуея з'явилось ще в шкільні роки. Після випуску із середнього навчального закладу він вирішив не вступати до Університету, а переїхав у Канзас, де влаштувався працювати у місцеву газету Star. хемінгуей оповідання журналіст реалістичний

Хемінгуей дуже хотів служити в армії, однак через поганий зір йому відмовляли. Але він все ж зумів потрапити на І Світову війну, влаштувавшись водієм швидкої допомоги. 8 липня 1918 р. він був поранений на австро-італійському фронті, під Фоссальто ді П'яве. У воєнному шпиталі Ернест закохався у медсестру Агнес фон Куровські, яка, тим не менше, відмовила йому. Ці найяскравіші спогади юності Хемінгуей ніколи не забував. Після війни Ернест відновив літературні експерименти, працюючи журналістом в Чикаго. Тоді ж він перший раз (із чотирьох) одружився.

У Парижі, куди його послали від газети Toronto Star, Хемінгуей познайомився з такими літературними корифеями, як Ф.С. Фітцджеральд, Г. Стайн і Езра Паунд, які оцінили праці молодої людини. В Парижі в 20-ті роки Ернест Хемінгуей зустрічався з Джойсом. Хемінгуей описав ці події в своїх мемуарах Свято, яке завжди з тобою. Вже в 1925 р. була опублікована книга Хемінгуея - "У наш час". Перший, по-справжньому письменницький успіх прийшов до Хемінгуея у 1926 р. після виходу в світ "І сонце сходить" або "Фієста", песимістичного, але одночасно блискучого роману про "втрачене покоління" французьких і іспанських репатріантів 1920-х рр. Післявоєнні роки Хемінгуей присвятив повністю літературі.

Основним його місцем проживання був Париж, одначе він дуже багато подорожував, оскільки захоплювався гірськими лижами, полюванням і рибалкою. В 1927 р. вийшов збірник розповідей "Чоловіки без жінок", а в 1933 році - "Переможець нічого не отримує", які остаточно затвердили Хемінгуея в очах читачів як унікального автора коротких оповідань. Серед найвідоміших з них є "Вбивці", "Коротке щасливе життя Френсіса Макомбера" і "Сніги Кіліманджаро". І все ж більшості Хемінгуей запам'ятався через роман "Прощавай, зброє!"(1929) - історію нещасливого кохання, яке розвивалось на тлі баталій І Світової війни.

Любов Хемінгуея до Іспанії та кориди була виражена в романі "Смерть після полудня", 1932 рік, а враження письменника від Танганьїки зафіксовані в "Зелені пагорби Африки", 1935. Роки Великої депресії описані в романі "Мати чи не мати", 1937. Хемінгуей тяжко переживав Громадянську війну в Іспанії в середині 1930-х років. Він навіть організував збір пожертвувань на користь республіканців, які боролись з генералом Франко. Враження від війни знайшли відбиття в іншому відомому романі - "По кому подзвін", 1940. Цей роман багато критиків уважають за найкращу роботу письменника. Річ у тім, що військова тема була однією з найулюбленіших в творчості Хемінгуея. З початком ІІ Світової війни він відновив свою журналістську діяльність, переїхавши до Лондона. Хемінгуей завжди опинявся в найгарячіших точках, був свідком подій, які згодом стали хрестоматійним матеріалом. Тому, його записи мають не лише літературну, але й історичну цінність.

Після війни письменник переїхав на Кубу, де відновив літературну діяльність. Він продовжував подорожувати і в 1953 р. десь у Африці потрапив у серйозну авіакатастрофу. В тому ж році Ернест Хемінгуей отримав Пулітцерівську премію за повість "Старий і море", 1952. Цей твір мав вплив також на присудження Хемінгуею Нобелівської премії з літератури у 1954 р.

В 1959 році Фідель Кастро прийшов до влади на Кубі. В 1960 році письменник повернувся до США, в Айдахо. Останні роки життя Хемінгуей страждав тяжкими депресіями і розладами психіки, а також цирозом печінки.

В 1960 р. він лежав в клініці Майо в Рочестері (штат Міннесота) з діагнозом депресії та серйозного розумового розладу. Після повернення з лікарні Хемінгуей вкоротив собі віку, вистріливши собі в лоба з мисливської рушниці. Це відбулось 2 липня 1961 р. в його власному будинку в Кетчемі, штат Айдахо, США.

3. Цікаві факти

* Віктор Хілл кілька місяців поспіль переслідував Ернеста Хемінгуея, вимагаючи у нього автограф. Нарешті, письменник здався і власноруч написав на внутрішній стороні обкладинки: "Віктору Хіллу, справжньому сучим синові, який не може зрозуміти відповіді" ні "".

* Ернест Хемінгуей застрелився з рушниці Vincenzo Bernardelli. Тепер ця модель двостволки так і називається - Hemingway.

* Улюбленими коктейлями Ернеста Хемінгуея були мохіто і дайкірі.

* У Хемінгуея був шестипалий кіт Сноубол (Сніжок), нащадки якого, успадкували шестипалість, в даний час є однією з визначних пам'яток будинку-музею письменника на Ки-Уесті ("коти Хемінгуея").

Посилання

1. http://ru.wikipedia.org/wiki/Хемингуэй,_Эрнест

2. http://kinoafisha.ua/persons/meriel-heminguei

3. http://book-online.com.ua/author.php?author=368

Размещено на Allbest.ru