Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальність наукової роботи

Приклад 1.

"УКРАЇНСЬКЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО КІНЦЯ ХІХ - ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ.: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС"

Для сучасного літературознавства характерне розмаїття поглядів та співіснування різних течій, напрямів, шкіл. Посилюється інтерес до інтердисциплінарних, рецептивних, феноменологічних досліджень; вагомою є теорія дискурсу архетипів, концептів, значно збагатилася теорія наратології, розвивається міфокритика, герменевтика, гендерні студії та ін. Актуалізувалися філологічні концепції, що стосуються комунікативних аспектів тексту (діалог культур, комунікація текстів, подій, фрагментів-ситуацій). Причини виникнення, розвитку та занепаду різних теорій зумовлюють особливе зацікавлення, оскільки дають змогу осмислити специфіку суто літературознавчих проблем і визначити напрям розвитку літературного процесу загалом.

Українське літературознавство не раз було предметом спеціальних синтетичних досліджень (праці Л. Білецького, О. Білецького, Я. Гординського, К. Копержинського, Г. Костюка, В. Петрова, В. Перетца, П. Филиповича та ін.); наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. активізувався інтерес українських учених до проблем вітчизняного літературознавства й критики (праці В. Будного, О. Галича, Я. Гарасима, М. Гнатюка, Л. Грицик, Р. Гром'яка, М. Ільницького, М. Наєнка, П. Федченка, Н. Шумило, М. Яценка та ін.).

Останнім часом в Україні з'явилися праці, присвячені окремим світовим літературознавчим школам (В. Агеєвої, О. Астаф'єва, О. Веретюк, Т. Денисової, Ю. Курносової, Д. Наливайка, Ю. Полікарпової, С. Пригодія, Р. Радишевського, Г. Сиваченко, Е. Соловей, Т. Шадріної, О. Шумської, С. Яковенка та ін.). Проте окремі напрями розвитку літературознавчої науки ще не були предметом диференційного вивчення.

До методологій, важливих не лише для української науки, належить порівняльне літературознавство, або літературознавча компаративістика. З другої половини ХІХ ст. порівняльно-історичний метод активно застосовують науковці різних країн. Він давав змогу дослідникам краще пізнати письменство своєї країни, бо його специфічні риси особливо чітко виявлялися у порівнянні з літературами інших народів. Історія європейської компаративістики, окремих її національних шкіл, докладно висвітлена у працях С. Вольмана, А. Діми, Д. Дюришина, О. Веретюк, Д. Наливайка, Б. Реїзова, Г. Сиваченко, підручнику В. Будного та М. Ільницького "Порівняльне літературознавство" (К., 2008), колективній монографії "Національні варіанти літературної компаративістики" (К., 2009) та ін. В Україні, незважаючи на значну кількість наукових праць, і нині компаративістика вивчена лише фрагментарно, переважно у спадщині окремих її представників (О. Котляревського, М. Драгоманова, М. Дашкевича, І. Франка, А. Кримського та ін.); дослідження стосуються окремих проблем, а не порівняльного літературознавства загалом. Немає фундаментальних узагальнювальних праць, які б враховували не лише певні напрями еволюції ідей, поглядів, концепцій, а й сам процес поступового становлення українського порівняльного літературознавства. Тому видається доцільним проаналізувати розвиток цього напряму в Україні кінця ХІХ - першої третини ХХ ст. у контексті проблем науки про літературу.

Про порівняльний метод в українському літературознавстві писали М. Драгоманов, І. Франко, В. Перетц, О. Колесса; теорію наслідування в історичній школі розглядав Л. Білецький, порівняльно-історичну школу вирізняли К. Копержинський, П. Филипович; порівняльну - Д. Чижевський; М. Наєнко виокремлює порівняльний напрям в історичній школі; компаративні тенденції і традиції порівняльно-історичного літературознавства аналізує М. Гнатюк. Про порівняльно-історичну школу в фольклористиці говорить Я. Гарасим; М. Дмитренко розглядає теорію запозичення і самозародження сюжетів у межах культурно-історичної школи у фольклористиці.

Дискурсивне вивчення українського порівняльного літературознавства як сукупності міркувань, спостережень, що стосуються певної проблематики, розглядаються у взаємних зв'язках з цією проблематикою, а також між собою, передбачає з'ясування його літературознавчої специфіки, систематизацію параметрів його структурно-семантичної класифікації.

Осмислення теоретико-методологічних засад порівняльного літературознавства, етапів його розвитку в Україні, зв'язків з іншими науковими школами дасть змогу визначити основні напрями компаративних досліджень, риси українського порівняльного літературознавства, а також його функціональні можливості і перспективи у вивченні української літератури як системи, що перебуває в тісних зв'язках з іншими, сприятиме повнішому уявленню про стан сучасної компаративістики.

Приклад 2.

"ТІЛЕСНИЙ МІМЕТИЗМ У ТЕКСТОВИХ СТРАТЕГІЯХ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ"

Актуальність нашого дисертаційного дослідження зумовлюється передусім тим, що до останнього часу залишається недостатньо вивченою проблематика, пов'язана з такою, за висловом Г. Мережинської, "новою суб'єктивністю" постмодерністської літератури, як модус тілесності. Внаслідок цього актуальність дослідження визначається і через не менш складні питання про те, "як відбувається мімезис тіла текстом, яким чином література "сканує" існуючу поза нею континуальну реальність". І взагалі ідеться про способи репрезентації реальності у літературі, оскільки, на думку С. Зєнкіна, "ми ще дуже погано уявляємо це собі".

Своєю чергою, проблема репрезентації приводить нас до дещо забутого поняття "мімезис", механізм дії якого щодо кореляції між сферами тілесності та текстуальною реальністю виявляється однією з малодосліджених на сьогодні теоретико-літературних проблем. Поняття "мімезис" має досить довгу традицію вживання і у найбільш узагальненому сенсі означає "наслідування мистецтва природі" ("ars imitatur naturam"), з якого, за В. Татаркевичем, виокремлюється первинне (чи обрядове) наслідування, наслідування способу дії природи, просте копіювання та творче відтворення.

Отже, у роботі ідеться, зокрема, про обґрунтування та утвердження в сучасному літературознавстві поняття "тілесний міметизм", який ми розуміємо як визначення одного зі способів репрезентації тілесного буття людини у формах художнього дискурсу. При цьому слід зазначити, що, попри заперечення у багатьох дослідженнях, присвячених постмодерністській літературі, міметичного виміру, мімезис притаманний і постмодерністським творам. Його відмінність від класичного розуміння мімезису полягає у тому, що він наслідує не дійсність взагалі, а людину, причому передусім людину тілесну - суб'єкта і водночас об'єкта цієї дійсності, а також літературні тексти, які концентрують у собі чуттєво-практичну сутність людського начала.

Це означає, що введення до наукового вжитку філософськи обґрунтованого поняття "тілесний міметизм" дозволило б у процесі літературознавчого аналізу художніх творів успішно долати чимало суперечностей. А використання у літературознавчій практиці поняття "тілесний міметизм" забезпечило б можливість на більш глибинному рівні адекватно розглядати текстові стратегії, що визначають як форму, так і зміст літературних творів.

Приклад 3.

"ЛІТЕРАТУРНА РЕПУТАЦІЯ РОМАНУ Е. ХЕМІНГВЕЯ"ПО КОМУ ПОДЗВІН"В АМЕРИКАНСЬКОМУ, РОСІЙСЬКОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ"

Актуальність дослідження вбачаємо в систематизації складових елементів процесу формування літературної репутації та критеріїв оцінки її якості, спробі визначення цього поняття, а також застосуванні запропонованих оложень до аналізу літературної репутації роману Е. Хемінгвея в американському, російському та країнському літературознавствах у діахронній перспективі.

Приклад 4.

"ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В ПРАЦЯХ ПИСЬМЕННИКІВ "ПРАЗЬКОЇ ШКОЛИ""

Розгляд теоретичних проблем, що стояли перед українською літературою на межі ХІХ і ХХ століть, пошуки істини, яка виборювалася в яскравих і гострих колізіях між представниками різних літературних поколінь, - наукова проблема, що цікавила і цікавить не одного літературознавця. Реферована робота передбачає розгляд теоретичних проблем літературознавства в працях письменників "празької школи", зокрема таких, як національна специфіка літератури, художній стиль, теоретичні аспекти творчого процесу.

Історія і теорія літератури минулого ХХ століття були поставлені перед необхідністю дати пояснення явищам, тенденціям новітньої практики, відходженню, а багато в чому й відчуженню від класичних традицій у пошуках нових форм самовираження митця. Проблематика модернізму, різнобічні, суперечливі, амбівалентні оцінки сприяють дослідженню модерністського феномену в його складному, надто специфічному розвитку, оскільки дозволяють уточнити місце українських письменників кінця ХІХ - початку ХХ століть у літературному процесі, розкрити незвідані грані творення індивідуальної поетики та побачити їх ставлення до проблем оновлення мистецтва. У нашому дослідженні мова йтиме про теоретичні пошуки яскравих представників "празької школи" - Є. Маланюка, Ю. Липи, О. Теліги, О. Ольжича, які розглядатимуться в контексті модернізму.

Початок 90-х років у вітчизняному літературознавстві ознаменувався цілком новим теоретичним виміром вивчення українського модернізму. Це, зокрема, книжки М. Ільницького й особливо його праця "Від "Молодої музи" до "Празької школи", статті і монографія Т. Гундорової "ПроЯвлення слова. Дискурсія українського модерну: Постмодерна інтерпретація", книжка С. Павличко "Дискурс модернізму в українській літературі", монографічне дослідження В. Агеєвої "Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації". Науковці вели мову як про окремі явища, авторів, так і про зв'язки в рамках єдиного феномена - модернізму.

У контексті модернізму літературознавча спадщина письменників "празької школи" привертає особливу увагу. Закономірним є той факт, що саме в середовищі української еміграції з'явилися літературно-критичні й науково-теоретичні розвідки із своєрідною домінантою національного начала духовності взагалі, художньої творчості зокрема.

Зосереджуючись на національній специфіці художньої літератури, теоретичних аспектах творчого процесу, значенні категорії літературного стилю, Є. Маланюк, Ю. Липа, О. Теліга, О. Ольжич створили своєрідний світогляд, певну мистецьку філософію.

Теоретичне значення цих проблем є сьогодні предметом осмислення в роботах вітчизняних літературознавців. Зокрема, проблеми національної специфіки літератури піднімаються у дослідженнях Л. Рудницького, Р. Гром'яка, Г. Сивоконя, В. Дончика. Літературний стиль осмислюється у роботах Г. Поспєлова, М. Гіршмана, Д. Наливайка, О. Соколова, В. Фащенка, А. Ткаченка, В. Халізєва, А. Лосєва, А. Чичерина та інших.

Усвідомлюючи першорядне значення теоретичної платформи літератури в добу національного відродження, представники "празької школи" сприйняли внутрішній виклик, шукали і знаходили свою відповідь, свої варіанти цих складних проблем, висвітлюючи їх із платформи митця. Свої погляди на літературознавчі проблеми, які їх цікавили, вони подавали через призму мови літературної критики та теорії, есеїстичний стиль роздумів. Сьогодні ці погляди не є маргінальними, оскільки становлять своєрідне доповнення офіційно прийнятого й допущеного образу дійсності, проникають і активізують динаміку літературного процесу, його структуру, моделюють відповідні літературні вартощі.

До проблем літературознавчої діяльності окремих представників "празької школи" в поодиноких дослідженнях звертались у різний час Ю. Лавріненко, Ю. Бойко, Л. Череватенко, Н. Колесниченко-Братунь, Т. Салига, М. Ільницький, В. Неборак, М. Наєнко, Ю. Ковалів. Усіх названих авторів єднає те, що вони роблять лише спроби оглядово пізнати і обґрунтувати літературознавчий доробок окремих письменників "празької школи" як шлях до глибинного розуміння їх поетичної творчості, або звертають увагу на оригінальність при викладі думок з приводу літератури.

Актуальність теми пояснюється й тим, що досі практично лишилися поза увагою науковців теоретичні погляди Є. Маланюка, Ю. Липи, О. Теліги, О. Ольжича. Літературознавство "пражан" тим і оригінальне явище ХХ століття, що прийшло у великий і ворожий світ чужої духовності з національним тембром, з власною спрямованістю, яка була напрямком усього їхнього життя, художнім покликанням. Задля цього генерального спрямування вони жили і творили, стали цікавими у трактуванні якостей українського національного мистецтва слова, що знаходилось на європейських роздоріжжях і характеризувалось своєю "присутністю" в своїй "неприсутності", неявленістю світові. Хронологічними рамками нашого огляду буде період 20-30-х років ХХ століття. Це історичне обрамлення не знеособлює, а радше увиразнює ті внутрішні теоретичні процеси, які відбувалися в цей час у літературному житті в умовах еміграції і знайшли своє осмислення у дослідженнях письменників "празької школи".

С. Павличко, посилаючись на Мішеля Фуко, зазначала: "Мова не є вираженням, а дискурсом. Коли кажуть "ні", це означає певні несказані, але існуючі речення, думки. Це несказане в даному випадку включає дискурс.

Приклад 5.

"ТИПОЛОГІЯ Й ПОЕТИКА МЕРЕЖЕВОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СУЧАСНЕ ЗАХІДНЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО"

Сучасне літературознавство для проведення досліджень сучасних зразків художньої літератури вимагає від ученого ґрунтовних знань не лише з теорії та історії літератури, мовознавства, культурології чи світової історії, а й знань із новітніх галузей, зокрема знайомство із основами комп'ютерних наук. Залучення комп'ютерних технологій у мистецьку творчість не лише доповнює інструментарій творця, а й суттєво змінює його можливості. Відповідно мистецький продукт набуває нових якостей, стаючи з одного боку більш динамічним, відкритішим для читача, а з іншого, - самостійнішим, більш віддаленим від автора через свою установку на діалогічний режим.

Дослідження, які були проведені у цій галузі в літературознавстві США, мають уже тривалу історію. Перші комп'ютерні праці, мета яких полягала у розкритті можливостей застосування машин для творення, зберігання та користування інформацією з'явилися наприкінці 40-х років ХХ століття. І роботи В. Буша та Т. Нельсона, які є важливими етапами у формуванні комп'ютерних наук, і теоретичні дослідження Н. Вінера та його послідовників у галузі кібернетики, які спричинилися до формування наук про керування в організмах, механізмах та спільнотах, стали однаково важливими чинниками у розвитку літературознавчої думки середини минулого століття. Згодом, у 1960-х роках, з'явилися інтердисциплінарні праці Т. Нельсона, Д. Енґельбарта, які заклали основи методології вивчення явищ зв'язку людини та машини та принципів керування в комп'ютерному середовищі.

Із початку 1980-х років формується теоретико-літературна база для вивчення літератури комп'ютерного середовища. А з виходом у світ кількох художніх творів з тенденцією до руйнування лінійного викладу та залученням читача до конструювання тексту, а також із бурхливим вдосконаленням комп'ютерів та перетворенням їх на доступні машини, митці все глибше усвідомлюють можливості застосування комп'ютерних технологій у своїй творчості. Тоді ж розпочинаються і дослідження в галузі цього, кажучо словами У. Еко, "відкритого твору".

Протягом 1980-х років з'являються перші гіпертекстові літературні твори, які застосовували можливості комп'ютера. З появою цих творів на компакт-дисках, гіпертекстова література стає складовою літературного процесу США та Західної Європи.

Вивчення явища мережевої літератури потребує попереднього чіткого вирішення багатьох теоретичних суперечностей принаймні в рамках одного дослідження. Використання терміна "типологія" в нашому дослідженні викликане потребою диференціації певних груп літературних творів, які творяться та сприймаються за посередництвом сучасних комп'ютерних технологій. Ці групи ми умовно виділили на підставі досліджень, які здійснили західні літературознавці, для проведення початкового розподілу масиву літератури комп'ютерного середовища, тобто мережевої літератури.

Типологія, як "зіставлення та класифікація предметів та явищ за певними диференційними ознаками", дозволить системно вивчити поетикальні особливості творів, які належать до мережевої літератури. Встановлення бінарних опозицій у процесі типологізації мережевої літератури відкриє можливості для умовного виділення самої мережевої літератури з літературного дискурсу сучасності, а також сприятиме чіткій диференціації літературних творів та їх груп у межах самої мережевої літератури.

Сучасна теорія літератури досить широко вивчила проблему зв'язку новітніх комп'ютерних технологій та літератури. Проте кожна наукова теорія, що прагне систематизувати це явище, по-своєму розглядає ті чи інші її типи. Перші спроби побудови теоретичних моделей, близьких до мережевої літератури, відносяться до періоду активного розвитку структуралізму в 1960-х роках. Постановка проблеми структури та співзвучні їй сучасні мистецькі шукання концептуалізму, конкретизму, мінімалізму, гіперреалізму спричинилися до пошуку нових форм виразності та нових шляхів естетичної комунікації. Проте найважливіші здобутки в теоретичному моделюванні та аналізі мережевої літератури дали учені, яких здебільшого відносять до постструктуралістичного напрямку. Виявлення нових рис мистецького продукту, серед яких інтертекстуальність, нелінійність, "смерть" автора, викликало відповідну реакцію мистецтва.

На перший погляд, література, яка використовує ресурси сучасних комп'ютерних технологій, є мистецькою формою з вузьким колом споживачів. Проте ми наполягаємо на тому, що її сприймання та розуміння доступне переважній більшості потенційних читачів. Найчастіш перешкодою на шляху сприймання такого мистецького продукту є не його ускладнена форма чи зміст, а лише той засіб, у середовищі якого він існує і передається споживачеві, а саме комп'ютер. З часом ця перешкода цілком зникне, і споживач зможе належно оцінювати ці мистецькі продукти.

Мережева література є рівночасно і новаторською, і традиційною. Безперечно, її зразки вносять багато нового у механізми організації мистецьких об'єктів та способи репрезентації тексту. Водночас мережева література багатьма поетикальними характеристиками зближається з літературними напрямами початку-середини ХХ століття, серед яких експресіонізм, футуризм, дадаїзм, сюрреалізм, летризм, "новий роман", конкретна поезія, концептуалізм, мінімалізм. Фраґментарніть тексту, порушення синтаксичних зв'язків, акцентування на графічній стороні тексту та залучення в літературний текст позамовних одиниць властиві і типам мережевої літератури (гіпертекстовим творам та зоровим інтерактивним поезіям), і аванґардним творам початку ХХ століття (прозі Дж. Джойса, поезії Т.С. Еліота, дадаїстичним експериментам Х. Балла, поезо-малярству М. Семенка та зоровій прозі А. Чужого).

Практика авангарду довела, що навіть таке зневажливе ставлення до змісту твору, яке пропонує відомий дадаїст Т. Тцара, може дати цінний мистецький продукт. Тексти Т. Тцари, так само, як і його старших колег і соратників Х. Балла, Р. Хюльзенбека, і навіть молодшого К. Швіттерса, стали енциклопедією вільної творчості для сучасних письменників Е. Яндля (Австрія), С. Дружджа (Польща) чи І. Іова (Україна). Дадаїзм та сучасні йому мистецькі напрямки мають величезне значення для розвитку мережевої літератури, та й сучасного мистецтва загалом. Мережева література, використовуючи комп'ютерні технології, втілює ідею нелінійного тексту в життя. Ми можемо лише уявити, якими були би твори Дж. Джойса чи М. Пруста, якби ці великі письменники мали можливість користуватися ресурсами комп'ютера.

Тенденції до творення фрагментованого тексту вже були помітні в творчості того ж Дж. Джойса, В. Вулф, Е. Паунда, Т.С. Еліота. Як говорить Дж.Д. Болтер, "Паунд і Еліот почали заміняти наративні елементи в поезії та фрагментовані історії чи мітичні парадиґми. Джойс та Вулф розробили нові способи структурування своїх творів, засновані на потоці свідомості або на численних нашаруваннях топіки і мітичної організації. Всі ці автори намагалися встановити нові відношення між досвідом послідовного читання тексту та нашою перцепцією організуючих та керуючих структур тексту".

Дослідники мережевої літератури та впливів комп'ютерних технологій на літературу неодмінно звертаються до проблеми "виснаження" в контексті епохи друку. Вслід за Дж. Бартом Дж.Д. Болтер, Т.М. Добсон, Дж.П. Лендов вказують на ознаки виснаження засобів трансляції тексту в сучасному мистецькому процесі. Вказуючи на твори Х.Л. Борхеса як на типові для цієї ситуації, дослідники акцентують увагу на письменницьких пошуках альтернативних каналів зв'язку з реціпієнтом, аніж друкована книга чи рукопис. Потреба звільнення від "деспотизму" сторінки як простору для письма виражається в творчості Борхеса через образ всесвітньої бібліотеки, яка набуває ознак єдиного метатексту, аніж до книгозбірні. У підсумку проблема обмеженості "застиглого тексту", обмеженої статичної сторінки, секвенційності тексту та пасивності читача виливається в мистецький спротив, що підсилюється наявністю широких можливостей конструювання динамічних, непідвладних реальному просторові, нелінійних та інтерактивних текстів за допомогою комп'ютера.

Матеріалом для аналізу стали твори, які репрезентують основні типи мережевої літератури: тексти М. Джойса "Полудень. оповідання", Дж. Морісі та Л. Теллі "Моє ім'я Капітан, Капітане", Б.К. Стефанза "Мрієжиття літер", А. де Кампоса "Серцеголова", Д-р Муто "Трамваї у з'єднаних просторах", Ш. Джексон "Дівчина-мозаїка", Дж. Маллой та К. Маршал "Назустріч нікуди", Р. Новаковського "Кінець світу за Емериком", Д. Піґнатарі "Організм", А. Роберта "Назустріч Ксанаду", С. Схути "Блок", О. Коцарева "Квітневі тести". Ці твори є зразками сучасних літературних форм, які суттєво змінюють традиційні уявлення про будову літературного тексту, мeжі літературних родів, залучаючи засоби виразності інших видів мистецтва - малярства, кінематографу, мультиплікації, музики.

Мета й завдання наукової роботи

Приклад 1.

"УКРАЇНСЬКЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО КІНЦЯ ХІХ - ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ.: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС"

Мета дослідження - комплексно проаналізувати теоретико-методологічний дискурс порівняльного літературознавства в Україні кінця ХІХ - першої третини ХХ ст., з'ясувати специфіку розвитку, визначити особливості методології та простежити способи її реалізації в різних дослідженнях.

Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:

розглянути генетичні засади, принципи порівняльного літературознавства, акцентувати роль і місце компаративістики в сучасній науці про літературу, можливості компаративної методології;

окреслити еволюційні етапи розвитку порівняльного літературознавства як окремого напряму в українській науці;

визначити особливості українського порівняльного літературознавства, його природу, що інтегрувала різні аспекти вивчення літератури; проаналізувати найвагоміші дослідження цього періоду, основні теоретичні положення, проблематику;

узагальнити методологічні принципи дослідження літературного процесу і творчості окремих письменників літературознавцями, що працювали в компаративному напрямі;

простежити внутрішню диференціацію порівняльного літературознавства на концептуальні методологічні течії, з'ясувати причину змін компаративних параметрів;

через запровадження в поле вивчення нових матеріалів показати неперервність традицій в українському порівняльному літературознавстві.

Приклад 2.

"ТІЛЕСНИЙ МІМЕТИЗМ У ТЕКСТОВИХ СТРАТЕГІЯХ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ"

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні на основі аналізу текстових стратегій у прозових творах тих письменників, що репрезентують сучасні слов'янські постмодерністські літератури, та на засадах концептуально-філософського підходу нового літературознавчого поняття "тілесний міметизм".

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

уточнити та поглибити зміст таких понять, як "мімезис" та "тілесність", у контексті їхньої кореляції;

сформулювати методологічне підґрунтя дослідження тілесного міметизму;

порівняльне літературознавство тілесний міметизм

в рамках концептуально-філософського підходу розглянути та довести необхідність введення до наукового вжитку такого нового теоретичного поняття, як "тілесний міметизм";

охарактеризувати онтологічні основи тілесного міметизму у сучасному художньому дискурсі;

визначити специфіку тілесного міметизму у текстових стратегіях сучасної літератури в антропологічному аспекті;

виявити та систематизувати феноменологічні особливості тілесного міметизму постмодерністської літератури;

обґрунтувати епістемологічний зміст тілесного міметизму у сучасній літературі;

окреслити типологічні особливості текстових стратегій сучасної літератури на засадах тілесного міметизму.

Приклад 3.

"ЛІТЕРАТУРНА РЕПУТАЦІЯ РОМАНУ Е. ХЕМІНГВЕЯ"ПО КОМУ ПОДЗВІН"В АМЕРИКАНСЬКОМУ, РОСІЙСЬКОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ"

Мета

дисертації полягає у простеженні процесів формування та динаміки літературної репутації роману Е. Хемінгвея "For Whom the Bell Tolls" у США, Росії та Україні та в означенні її якості на різних локально-темпоральних зрізах (1940-ві - 2000-ні роки). Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань:

проаналізувати стан вивчення проблеми літературної репутації, систематизувати складники її формування, обґрунтувати критерії, які є підставою для її означення, а також запропонувати дефініцію поняття;

проаналізувати причини та наслідки табуювання роману "For Whom the Bell Tolls"у радянському просторі;

з'ясувати особливості літературно-критичного потрактування роману в Росії та Україні до видання та після нього;

Приклад 4.

"ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В ПРАЦЯХ ПИСЬМЕННИКІВ "ПРАЗЬКОЇ ШКОЛИ""

Мета дисертаційної роботи зумовлена необхідністю системно підійти до вивчення теоретичних проблем літературознавства в текстах письменників "празької школи", а саме: на основі науково-теоретичних розвідок, літературно-критичних статей, есеїстики, публіцистики Є. Маланюка, Ю. Липи, О. Теліги, О. Ольжича конкретизувати зміст і внутрішню логіку літературно-теоретичних концепцій кожного з них у контексті положень модернізму.

Специфіка предмету, аспекти його вивчення і дослідницька мета зумовили такі завдання:

- окреслити теоретико-літературні проблеми в культурно-мистецькому житті українського зарубіжжя періоду 20-30-х років ХХ століття, визначити основні принципи підходу до літератури "пражан";

- систематизувати наявну інформацію про особливості рецепції творчої спадщини представників "празької школи";

- визначити природу теоретичних аспектів творчого процесу, національної специфіки літератури, феномену стилю у літературно-теоретичній концепції Є. Маланюка;

- осмислити естетичні пошуки Ю. Липи на рівні теоретичної риторики модернізму;

- дослідити рецептивні моделі мистецтва слова О. Теліги та О. Ольжича як певну ціннісну шкалу, що формувала відповідні художні вартості.

Приклад 5.

"ТИПОЛОГІЯ Й ПОЕТИКА МЕРЕЖЕВОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СУЧАСНЕ ЗАХІДНЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО"

Метою дисертаційного дослідження є типологізація та аналіз поетикальних особливостей творів мережевої літератури на основі досліджень американських літературознавців. Для досягнення мети ми поставили такі конкретні завдання:

1. Концептуалізувати підходи до вивчення мережевої літератури в працях західних літературознавців.

2. Запропонувати власну теоретико-термінологічну базу для дослідження феномена мережевої літератури.

3. Дослідити поетику мережевої літератури - наративного гіпертексту та зорової поезії.

4. Простежити і порівняти феномени читання традиційного лінійного літературного тексту і тексту мережевої літератури.

5. Проаналізувати стан розвитку мережевих літературних форм і спрогнозувати перспективи їх розвитку.

Об'єкт і предмет наукової роботи

Приклад 1.

"УКРАЇНСЬКЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО КІНЦЯ ХІХ - ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ.: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС"

Об'єкт дослідження - літературознавчі та критичні студії кінця ХІХ - першої третини ХХ ст., у яких застосовано порівняльний метод та йдеться про особливості його функціонування в українському літературознавстві (праці І. Айзенштока, О. Багрія, О. Бургардта, Л. Білецького, О. Білецького, І. Брика, М. Грушевського, В. Гнатюка, В. Данилова, М. Дашкевича, М. Драгоманова, М. Драй-Хмари, М. Зерова, С. Єфремова, П. Житецького, О. Колесси, К. Копержинського, Б. Лепкого, А. Лободи, М. Марковського, М. Мочульського, Б. Навроцького, В. Перетца, В. Петрова, М. Петрова, П. Руліна, І. Стешенка, М. Сумцова, П. Филиповича, І. Франка, А. Шамрая, І. Шпитковського, В. Щурата, Ф. Якубовського, Б. Якубського та ін.), надруковані в часописах "Украинский вестник", "Вестник Европы", "Основа", "Университетские известия", "Исторический вестник", "Киевлянин", "Киевская старина", "Зоря", "Діло", "Рада", "Літературно-науковий вісник", "Сяйво", "Україна", "Записки Наукового товариства імені Шевченка", "Известия отделения русского языка и словесности Императорской АН", "Научное обозрение", "Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца", "Украинская жизнь", "Этнографическое обозрение", "Життя й революція", "Записки Українського Наукового товариства в Києві", "Записки історично-філологічного відділу ВУАН", "Збірники історично-філологічного відділу ВУАН", "Критика", "Книгар", "Літературний архів", "Пролетарська освіта", "Червоний шлях", "Шлях", "Шляхи мистецтва" та ін.

Предмет дослідження - еволюційні процеси і типологічні риси компаративістики як концептуально-методологічного напряму в українському літературознавстві кінця ХІХ - першої третини ХХ ст.

Приклад 2.

"ТІЛЕСНИЙ МІМЕТИЗМ У ТЕКСТОВИХ СТРАТЕГІЯХ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ"

Об'єктом дослідження є романи сучасних українських, російських, польських, чеських та сербських письменників, зокрема, такі, як "Дванадцять обручів" Ю. Андруховича, "Польові дослідження з українського сексу" О. Забужко, "Сталінка" О. Ульяненка, "Озерний вітер" Ю. Покальчука, "Міфогенна любов каст" С. Ануфрієва та П. Пепперштейна, "Російське стакато - британській матері", "Сорок років Чанчжое" та "Останній сон розуму" Дм. Ліпскєрова, "Андеґраунд, або Герой нашого часу" В. Маканіна, "Чапаєв і Пустота" та "Generation "П"" В. Пєлєвіна, "Задумав я втечу…" ("Замыслил я побег…") Ю. Полякова, "Лід" та "Голубе сало" В. Сорокіна, "Казус Кукоцького" Л. Улицької, "Самотність у Мережі" ("S@motnoњж w Sieci") Я. Вишневського, "Дикі гуси відлітають у вирій" ("Оdlot dzikich gкsi") Т. Зубіньського, "Уявне коло" ("Wіdmоkr№g") В. Кучока, "Безсмертя" та "Нестерпна легкість буття" М. Кундери, "Остання любов у Константинополі: Посібник з ворожіння" та "Внутрішня сторона вітру (Роман про Геро та Леандра) " М. Павича.

Предметом дослідження є тілесний міметизм у текстових стратегіях постмодерністської літератури кінця ХХ - початку ХХІ століття.

Приклад 3.

"ЛІТЕРАТУРНА РЕПУТАЦІЯ РОМАНУ Е. ХЕМІНГВЕЯ"ПО КОМУ ПОДЗВІН"В АМЕРИКАНСЬКОМУ, РОСІЙСЬКОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ"

Об'єкт дослідження

роман Е. Хемінгвея "For Whom the Bell Tolls", його російські ("По ком звонит колокол") та українська ("По кому подзвін") версії, статті, монографії та інші матеріали, уяких реалізується процес літературної репутації твору американського романіста.

Предмет дослідження

літературна репутація роману "For Whom the Bell Tolls" вамериканському, російському та українському літературознавстві.

Приклад 4.

"ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В ПРАЦЯХ ПИСЬМЕННИКІВ "ПРАЗЬКОЇ ШКОЛИ""

Предметом дослідження дисертаційної роботи є закономірності бачення розвитку літератури в умовах бездержавності на рівні модерністської художньої та філософської культури.

Маємо намір говорити про концепції, а не про "теорії" чи "засади", оскільки саме це поняття відбиває специфіку тих явищ, про які йтиме мова. Інтелектуальна криза початку ХХ століття похитнула всі теорії і для "означення процесу формування знання абсолютно неуникними стали слова на кшталт "бачення" і "концепції" (Й. Гейзінга).

Такий підхід щодо виділення головних творчих характеристик у наукових, критичних, публіцистичних текстах Євгена Маланюка, Юрія Липи, Олени Теліги, Олега Ольжича передбачає застосування до них принаймні кількох різновидів літературознавчого аналізу. Будуть використовуватись соціально-історичний та порівняльно-типологічний методи. Теоретичний аспект дослідження тісно пов'язаний з історико-літературним і літературно-критичним.

Приклад 5.

"ТИПОЛОГІЯ Й ПОЕТИКА МЕРЕЖЕВОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СУЧАСНЕ ЗАХІДНЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО"

Об'єктом дисертаційного дослідження є сучасне західне літературознавство, а саме праці, присвячені проблемам мережевих літературних форм, серед яких варто виділити роботи Е. Дж. Аарсета, Дж.Д. Болтера, Дж.П. Лендова, К. Фіцпатрік, М. Джойса, А. Крокера, Р. Ленема, М. Бернстайна, Р. Тріґґа, С. Мавлтропа, М. МакЛуена, Т. Нельсона. Праці розглядаються в широкому науковому і культурологічному контексті.

Предметом дослідження є типологія та поетика мережевої літератури у світлі праць сучасних літературознавців США.

Наукова новизна наукової роботи

Приклад 1.

"УКРАЇНСЬКЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО КІНЦЯ ХІХ - ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ.: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС"

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним дослідженням теоретико-методологічних засад українського порівняльного літературознавства кінця ХІХ - першої третини ХХ ст. як важливого етапу розвитку науки про літературу. У роботі розглянуто умови формування і розвитку порівняльного напряму в українській науці, його національні та європейські джерела, систематизовано і класифіковано основну літературознавчу проблематику, яку розробляли вчені кінця ХІХ - першої третини ХХ ст. До наукового обігу введено невідомий досі або раритетний літературознавчий матеріал, розставлено нові, сучасні акценти, що дало змогу поглибити знання про українське порівняльне літературознавство, усвідомити напрями його еволюції, висвітлити ключові аспекти компаративних досліджень. У дисертації показано, що літературознавча компаративістика кінця ХІХ - першої третини ХХ ст. є закономірним етапом розвитку літературознавства; вона характеризується своєрідністю в предметному та методологічному аспектах.

Приклад 2.

"ТІЛЕСНИЙ МІМЕТИЗМ У ТЕКСТОВИХ СТРАТЕГІЯХ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ"

Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше у широкому літературознавчо-філософському контексті обґрунтовано введення до наукового вжитку такого літературознавчого поняття, як "тілесний міметизм", виявлено та окреслено онтологічний, антропологічний, феноменологічний та епістемологічний зміст цього поняття і визначено зміст й характер текстових стратегій сучасної літератури на засадах тілесного міметизму, що дало змогу створити теоретичні передумови для подальшого поглиблення розуміння не тільки фундаментальних засад сучасної постмодерністської літератури, а й літературної творчості взагалі. Це повністю відповідає науковій спеціальності, у сфері якої знаходиться обрана дисертаційна тема.

Приклад 3.

"ЛІТЕРАТУРНА РЕПУТАЦІЯ РОМАНУ Е. ХЕМІНГВЕЯ"ПО КОМУ ПОДЗВІН"В АМЕРИКАНСЬКОМУ, РОСІЙСЬКОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ"

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній уперше в українськомулітературознавстві комплексно проаналізовано поняття літературної репутації. Спираючись на попередні дослідження та не претендуючи на абсолютну всеосяжність, дисертант пропонує цілісну схему складників формування літературної репутації та критеріїв визначення її якості. У роботі також вперше здійснюється компаративний аналіз специфіки побутування роману "For Whom the Bell Tolls" у трьох літературознавствах: американському, російському та українському та аналізуються купюровані радянські переклади.

Приклад 4.

"ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В ПРАЦЯХ ПИСЬМЕННИКІВ "ПРАЗЬКОЇ ШКОЛИ""

Наукова новизна дослідження полягає в пошуку, систематизації і поглибленні інтегративних підходів до визначених проблем. Обраний матеріал вперше досліджується в контексті модернізму. Авторська концепція зреалізована в множинних вимірах, серед яких варто визначити такі:

а) окреслення теоретичних аспектів літературознавчих досліджень "пражан";

б) з'ясування їх специфіки;

в) конструювання рецептивної моделі літератури Євгена Маланюка, Юрія Липи, Олени Теліги, Олега Ольжича.

Приклад 5.

"ТИПОЛОГІЯ Й ПОЕТИКА МЕРЕЖЕВОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СУЧАСНЕ ЗАХІДНЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО"

Наукова новизна дисертаційної роботи визначається уже самим її зосередженням на проблемах мережевої літератури в рамках української літературознавчої традиції та залученням широкого різномовного матеріалу з метою вивчення та узагальнення теоретичних досліджень у цій галузі. На сьогодні ми не зустрічали праць, у яких би було широко представлено типологію і поетику мережевої літератури на матеріалі літературознавства США, що його можна вважати одним з родоначальників подібних інтердисциплінарних досліджень.

Практичне значення наукової роботи

Приклад 1.

"УКРАЇНСЬКЕ ПОРІВНЯЛЬНЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО КІНЦЯ ХІХ - ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ.: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС"

Практичне і теоретичне значення роботи полягає в залученні до наукового обігу, характеристиці та систематизації не вивченої досі наукової спадщини багатьох українських літературознавців, що демонструє глибину проблем вітчизняної літературознавчої думки. Результати дисертаційного дослідження можна застосовувати як у методичному, так і в теоретичному плані: у вивченні історії компаративістики, зв'язків української літератури із зарубіжними, у висвітленні курсу історії української літератури та літературної критики тощо.

Приклад 2.

"ТІЛЕСНИЙ МІМЕТИЗМ У ТЕКСТОВИХ СТРАТЕГІЯХ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ"

Практичне значення дисертації. Результати дослідження збагачують існуючі уявлення про постмодерністський твір зокрема та літературний твір взагалі, а також доповнюють актуальний корпус методів аналізу художніх творів новим літературознавчим підходом, зміст якого ґрунтується на засадах тілесного міметизму. Матеріали і висновки дослідження можуть бути використані в курсі теорії літератури та враховано у подальшому вивченні таких базових понять, як "текстові стратегії", "функціонування літератури", "літературний твір", "композиція", "сюжет", "наратив" тощо, а також для підготовки шкільних і вузівських підручників та посібників, лекційних курсів зі вступу до літературознавства, теорії літератури і методики викладання літератури, під час написання курсових, випускних, дисертаційних робіт й у процесі підготовки і викладання спецкурсів та спецсемінарів. Концептуальні положення та засади тілесного міметизму, які обґрунтовано у дисертації, практично застосовані в авторському навчальному посібнику з методики викладання зарубіжної літератури у школі (2007 р., 2-ге видання - 2009 р.), рекомендованого МОН України для студентів вищих навчальних закладів.

Приклад 3.

"ЛІТЕРАТУРНА РЕПУТАЦІЯ РОМАНУ Е. ХЕМІНГВЕЯ "ПО КОМУ ПОДЗВІН" В АМЕРИКАНСЬКОМУ, РОСІЙСЬКОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ"

Практичне значення роботи. Висновки, матеріали та результати дисертаційної праці можуть знайти практичне застосування при розробці навчальних курсів з історії зарубіжної літератури XXст., української літературної критики, теорії літератури, літератури США, у спецкурсах для студентів-філологів, у працях із порівняльного літературознавства, теорії та практики перекладу, а також при написанні дипломних та магістерських робіт. Положення, запропоновані у першому розділі праці, можуть використовуватись для аналізу репутацій як окремих літературних творів, так і творчих біографій письменників у цілому. Компаративний аналіз роману Е. Хемінгвея допоможе з'ясувати специфіку побутування цього твору в США, Росії та Україні та визначити його місце у літературній скарбниці кожної із країн.

Приклад 4.

"ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В ПРАЦЯХ ПИСЬМЕННИКІВ "ПРАЗЬКОЇ ШКОЛИ""

Висновки та основні положення дисертації можуть бути використані при укладанні підручників та посібників, навчальних програм та розробці курсів "Теорія літератури", "Вступ до літературознавства", "Українська література ХХ століття" для студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів, а також у процесі викладання літератури в школі, в гуманітарних ліцеях і гімназіях. З цієї проблематики можуть читатися спецкурси і семінари, виконуватися курсові й дипломні роботи.

Приклад 5.

"ТИПОЛОГІЯ Й ПОЕТИКА МЕРЕЖЕВОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СУЧАСНЕ ЗАХІДНЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО"

Практичне значення дисертації полягає в можливості використання одержаних висновків та узагальнень у теоретико-літературних лекційних курсах, спецкурсах та спецсемінарах, у роботі літературознавчих факультативів, проблемних груп та наукових гуртків у вищих навчальних закладах. Запропонована дисертаційна праця може бути використана як вихідний пункт для багатьох досліджень вужчої літературознавчої тематики або як підґрунтя для проведення інтердисциплінарних досліджень на перетині інших галузей науки.

Размещено на Allbest.ru