Лексико-семантичні засоби кінетичної характеристики персонажа (на матеріалі французького роману ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 81'221.2:82-311.2(44)

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ЗАСОБИ КІНЕТИЧНОЇ

ХАРАКТЕРИСТИКИ ПЕРСОНАЖА

(на матеріалі французького роману ХХ століття)

Спеціальність 10.02.05 - романські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

СТАРОДУБЦЕВА Олена Анатоліївна

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі французької філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Смущинська Ірина Вікторівна, доцент кафедри французької філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Помірко Роман Семенович, завідувач кафедри французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка

кандидат філологічних наук, доцент Кагановська Олена Марківна, доцент кафедри французької філології Київського національного лінгвістичного університету

Провідна установа: Харківський державний педагогічний університет імені Г. Сковороди МОН України, кафедра романської філології

Захист відбудеться “27” березня 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14). лексика кінетичний художній твір

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м.Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10).

Автореферат розісланий “20” лютого 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої радиВ.Б.Бурбело

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Останнім часом лінгвопоетика як нова галузь філології привертає до себе особливу увагу науковців. Лінгвістика тексту надійно увійшла до інтелектуального універсуму науки та розглядається як одна з домінуючих теорій кінця століття. Логіка розвитку науки призвела до активізації досліджень максимальної одиниці мовленнєвої діяльності - тексту, до його розуміння як аргументу, через який змінюється картина світу у свідомості реципієнта, а через нього - до вивчення стратегій керування дискурсом у широкому соціальному контексті, оскільки соціальна взаємодія значною мірою здійснюється через тексти, що народжуються та сприймаються особистістю. Інтерес до вивчення художнього тексту обумовлений прагненням пояснити мову як глобальне явище як цілісний засіб передачі художньо-естетичної інформації, яка реалізується через текст, що є пов'язаним з різними сферами людської діяльності. Художній текст - це відображена у формах мови і забарвлена авторською свідомістю узагальнена картина світу, на формування якої вплинули багато чинників, як суспільно-соціальних, так й індивідуально-психологічних.

Як відомо, одним з основних художніх антропоцентрів поряд з автором і віртуальним читачем вважається персонаж, у структурі образу якого характеристиці його невербальної поведінки належить чільне місце. Мова жестів - одна з найдавніших мов. В історії європейського мовознавства вона відома ще з античних часів, коли існувала проблема походження мови та виникла “теорія жестової мови”, згідно з якою саме з жесту почала розвиватися звукова мова. Для позначення дисципліни, що вивчає семіотику жестової мови, найчастіше вживають термін “кінесика”, започаткований Ч.Дарвіном Дарвин Ч. Собрание сочинений. - Т.3 - М.: Прогресс, 1908. . Наше дослідження присвячено аналізу кінетичної лексики художнього твору, особливої структури художнього мовлення, що є складовою частиною лексичної системи французької мови, а в тексті виступає одним з найважливіших засобів творення образу персонажа, і одночасно - реалізації намірів автора художнього тексту.

Необхідність дослідження викликана:

недостатньою розробкою проблеми функціонування вербальних компонентів у художній комунікації;

нерозробленістю інформативного аспекту кінетичних одиниць, зокрема стосовно передачі комунікативних інтенцій адресанта - автора тексту;

відсутністю чіткої класифікації невербальних елементів та структур і форм їх представлення;

відсутністю аналізу семіотичного функціонування кінем та кінетичних комплексів у художньому контексті, а отже їх художньої семантики.

Актуальність теми визначається необхідністю розробки засад лінгвопоетичного аналізу комуникативно-інформативної структури художнього тексту, зокрема кінетичного лексичного шару. Актуальність роботи зумовлено також тим, що проблема кінетичної лексики як важливої складової структури художнього твору ще не знайшла остаточного вирішення в лінгвістичній науці, відсутня класифікація художніх кінетичних елементів та комплексів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах теми, що розробляється на факультеті іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні основних лінгвостилістичних характеристик художньої кінетичної системи та особливостей її контекстуальної семантизації та функціонування у французькому романі ХХ століття.

Мета роботи зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

визначення ролі кінетичної лексики в системі засобів художнього моделювання людини та створення всебічного образу персонажа;

визначення лексичного складу кінетичних комплексів та їх класифікація;

визначення закономірностей функціонування кінем в контексті цілого художнього твору, встановлення їх основних функцій;

з'ясування семантичних особливостей кінетичної лексики французького роману ХХ сторіччя, зокрема в аспекті індивідуально-авторського стилю.

Об'єктом дослідження стала кінетична лексика французького роману ХХ століття, що позначає певні аспекти невербальної поведінки людини та має змістове навантаження в художньому творі.

Предметом дослідження є статус, структурні, семантичні та функціональні характеристики кінетичної лексики сучасного французького роману.

Матеріалом дослідження стали кінетичні одиниці та кінетичні комплекси, відібрані методом суцільної вибірки з романів французьких авторів ХХ століття. Обсяг вибірки - близько 3000 кінем та кінетичних комплексів з 10 тисяч сторінок художніх творів.

Методи дослідження: у дисертації використовувалася комплексна методика, що ґрунтується на описовому та лінгвопоетичному методі з елементами лінгвостилістичного, компонентного, дистрибутивного, контекстологічного та порівняльного аналізів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше спеціальному комплексному аналізу була піддана французька кінетична лексика, що знайшла застосування в структурі художнього текста; досліджено її семантичні та функціональні властивості; запропоновано класифікацію художніх кінетичних одиниць; з'ясовано головні функції кінем у художньому дискурсі.

Теоретичною базою дослідження стали роботи вітчизняних та зарубіжних авторів у галузі лексикології, стилістики, лінгвістики тексту, лінгвопоетики, прагматики, комунікативної лінгвістики, теорії дискурсу. У дослідженні були також використані роботи з психології, фізіології та соціології як необхідної бази для створення класифікації.

Теоретична значущість дослідження полягає у визначенні та теоретичному осмисленні основних лінгвостилістичних характеристик художньої кінетичної системи: її семантичних, структурно-синтаксичних та функціонально-комунікативних ознак. Результати дослідження є певним внеском у розробку проблем художнього дискурсу, лінгвосеміотичних характеристик складових структури художнього тексту, розробляються певні засади лінгвопоетичного аналізу. Аналіз кінетичної лексики художнього твору поглиблює уявлення про лексичну структуру художньо-образної системи французького роману.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що матеріали та результати дослідження можуть бути використаними в лекційних курсах з лексикології, стилістики французької мови, лінгвістики тексту, у спецкурсах з інтерпретації тексту, з проблем комунікативної лінгвістики, лінгвопоетики та прагматики, при складанні авторських словників письменників. Запропонована класифікація художніх кінем та кінетичних комплексів може бути використана при написанні курсових та дипломних робіт.

На захист виносяться наступні положення:

1. Вербальні та невербальні засоби комунікації в структурі комунікативного акту взаємопов'язані і залежать один від одного, оскільки інформація, виражена вербально, найчастіше може бути неправильно декодованою, або недекодованою зовсім, без урахування її невербальних складових.

2. Кінетична лексика - важлива складова частина мовної структури французького роману ХХ сторіччя, яка виступає виразником ознаки антропоцентричності та відіграє значну роль у створенні динамічного літературно-художнього образу персонажа; кінетичні лексичні одиниці експліцитно або імпліцитно вказують на характерні риси та ознаки людини, яка стала об'єктом художнього опису.

3. Усі невербальні елементи несуть значну різнопланову інформацію, експліцитно/імпліцитно представлену, що стосується всіх художніх антропоцентрів; за змістом художні кінетичні одиниці можна скласифікувати у чотири основні типи: експліцитно-змістовий, імпліцитно-змістовий, індивідуально-змістовий та причинно-рефлекторний; всі вони в якості художніх здатні передавати додаткову інформацію, яку персонаж або автор не мали наміру передати вербально.

4. Кінетична лексика функціонує у художньому контексті у вигляді або окремо взятих кінем, або певних структур - кінетичних комплексів (словосполучень чи речень), в основі яких, як правило, лежать іменники-соматизми, що є стародавніми шарами лексики будь-якої мови, позначають найбільш близькі людям поняття та являють собою відносно незмінну групу, що склалася в процесі розвитку мови та використовується в цьому вигляді впродовж сторіч. Художні кінетичні одиниці існують у визначеному кількісному складі, що не піддавався сильним змінам у процесі художнього розвитку і склав базовий словник кінетичних одиниць. Важливе місце серед них належить фразео-кінетичним комплексам, що посідають серединне місце між стійкими фразеологічними кінемами та вільними словосполученнями і виступають багатим джерелом для створення фразеологізмів.

5. Кінетичні художні одиниці можуть виступати у якості показників категорій емотивності, оцінності, експресивності, набуваючи у художньому контексті додаткового конотативного значення. Кінетичні одиниці в художній оповіді мають значне емоційно-оцінне забарвлення, експресивно-емотивна функція є однією з головних функцій кінем художнього тексту.

6. Кінеми здатні значною мірою наближати художню ситуацію до реального живого діалогу, тому серед основних функцій кінетичних одиниць можна назвати комунікативну, прагматичну, емоційну, оцінну, експресивну, символічну, образно-стилістичну, а також функцію надання динамізму фабульно-сюжетній дії/події, функцію створення спонтанності художнього діалогу, функцію економії мовленнєвого висловлювання. Кінеми створюють повноцінний характер персонажа шляхом неодноразового вказування на характерні особливості його поведінки, виконуючи при цьому роль характерологічної деталі.

7. Селекція та комбінація кінетичних одиниць у художньому контексті є однією з характерних ознак індивідуально-авторського стилю письменника. Частотність їх використання, вибір певного типу кінем, повна відсутність кінетичних характеристик персонажів указують на стиль та манеру письма, свідчать взагалі про особливості власне-авторського світосприйняття оточуючої дійсності. Однак при цьому спостерігається загальна тенденція поступового переходу індивідуальних кінетичних одиниць, властивих певному стилю письменника певної епохи, до групи нормативно-типових кінем.

8. У структурі художнього тексту кінеми функціонують у складі особливих змістових форм, таких як “кінетична характеристика” структура, що характеризується ознакою цільнооформленості, та її підвид “авторський жестовий коментар”, що використовується для роздільнооформленої кінетичної характеристики персонажів. Всі невербальні ознаки персонажа зводяться до “жестово-мімічний портрет персонажа”. Крім цих специфічних форм, жестово-мімічний портрет персонажа знаходить своє вираження в інших композиційно-мовленнєвих формах як авторського так і персонажного мовлення. Серед основних форм авторського мовлення (щодо частотності використання в них кінетичних характеристик), виділяються опис, динамічний опис, розповідь, власне характеристика, авторська ремарка, авторський відступ; до другорядних форм з позицій вживання кінетичних комплексів можна віднести форму міркування; щодо структури персонажного мовлення, то тут кінетичні комплекси значного смислового навантаження не несуть.

Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри французької філології, були заслухані на науковій конференції викладачів та аспірантів факультету іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1998), на ІV Міжнародних Чичеринських читаннях “Роман і стиль” у Львівському національному університеті імені Івана Франка (Львів, 1999), на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 70-річчю факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (Харків, 2000), а також відображені в п'яти публікаціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що нараховує 229 найменувань, дисертація викладена на 186 сторінках, обсяг основного тексту становить 170 сторінок.

У вступі обгрунтовується актуальність вибору теми дисертації, визначаються мета та завдання дослідження, його методологічна основа, розкривається теоретичне значення та практична цінність, формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі роботи визначаються теоретичні та методологічні засади дослідження, з'ясовуються основні підходи до аналізу невербальних елементів спілкування, що існують у різних галузях наук.

У другому розділі пропонується класифікація кінетичних елементів художнього спілкування, аналізуються основні типи семантичних відношень у художній кінетичній системі, визначаються основні стилістичні функції французьких художніх кінем, розглядаються структурні та семантичні особливості художніх кінем та кінетичних комплексів,

Третій розділ дисертації присвячений особливостям функціонування кінетичних одиниць у контексті французького роману ХХ століття; аналізуються основні композиційно-мовленнєві форми функціонування кінем та кінетичних комплексів, розглядаються особливості художніх кінем в залежності від індивідуально-авторського стилю письменника.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано тему, предмет і об'єкт роботи, актуальність дослідження, показано його зв'язок із науковими програмами, сформульовано мету, поставлено основні задачі дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне значення та практичну цінність одержаних результатів, сформульовано положення, які виносяться на захист, представлено матеріал дослідження, його структуру, апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі “Теоретичні засади аналізу кінетичних явищ” критично проаналізовано існуючі теоретичні дослідження кінетичних комунікативних одиниць, зроблені вітчизняними та зарубіжними вченими.

Проблеми існування та функціонування кінетичних одиниць у мовленні привертали увагу вчених різних галузей наук, зокрема психологів, соціологів, фізіологів, можна назвати роботи В.А.Лабунської, Х.Мікіна, Л.С.Виготського, К.Ізарда, Е.А.Маслико, І.В.Страхова, В.Вундта, Г.М.Андрєєвої, А.А.Бодалева, П.Фреса та ін. Багато лінгвістів, зокрема лексикологів, також досліджували особливості кінетичної поведінки людини: праці Л.А.Капанадзе, Е.В.Красильнікової, А.В.Філіпова, Є.М.Верещагіна, І.Н.Горєлова, Т.М.Ніколаєвої, К.У.Геворкяна, Е.А.Єрмолаєвої, Ла Бара, Н.І.Смирнової, однак, можна сказати, що вони стосуються функціонування кінетичних комунікативних елементів у живому розмовному мовленні, тобто у ситуаціях, де передача і сприйняття жестово-мімічної інформації відбувається на фоні безпосередньо візуального спілкування. Роль та функції невербальних компонентів художнього тексту ще не досліджено належною мірою, оскільки майже не існує лінгвістичної літератури, присвяченої аналізу паралінгвістичних аспектів художнього твору, можна назвати лише роботи Л.М.Шелгунової¹¹ Шелгунова Л.М. Указания на рече-жестовое поведение персонажей как средство создания образа в русской повествовательной реалистической прозе. - Волгоград: Изд-во Волгоград. ун-та, 1979. (на матеріалі російської реалістичної прози) та роботу Н.В.Накашидзе Накашидзе Н.В. Кинесика и ее вербальное выражение в характеристике персонажа художественного произведения: Автореф.дис...канд.филол.наук: 10.02.04. - германские языки. - М., 1981. (на матеріалі англомовної літератури).

Нами узагальнено результати численних розробок невербальних елементів поведінки людини в живому розмовному мовленні і зведено їх до єдиної кінетичної класифікації. Залежно від того, яка частина тіла бере участь у виконанні жесту, міміки або тілоруху, кінеми розподіляються на мануальні, мімічні, головні, ніжні, плечові та ті, що виконуються всім тілом. За кількістю та якістю руху, що виконується, кінеми поділяються на прості, складові та складні. Кінетичні сполучення також можуть бути простими та комбінованими. За засобом вираження значення кінеми поділяються на вказівні, описово-зображувальні, символічні, експресивні та модально-оцінні. Велике значення також має національна специфіка кінем, адже існують кінетичні комплекси, які чітко зрозумілі та властиві лише представникам певної народності або культури, однак не можна заперечувати факт існування жестів, міміки та тілорухів, що є зрозумілими майже в усіх культурах та суспільствах. Невербальні елементи комунікації та кінетичні словосполучення можуть входити до складу окличних, питальних, стверджувальних або заперечних речень. Усі кінетичні елементи поведінки комуніканта або супроводжують мовлення, або повністю заміняють його.

Вербальні та невербальні засоби комунікації під час спілкування взаємопов'язані та залежать один від одного. У структурі комунікативного акту в розмовній мові вербальні та невербальні компоненти поєднуються та взаємодіють, кінеми створюють свій особливий світ, якій співіснує з вербальним світом та координується з ним.

Невербальні елементи як одна з важливих складових частин структури комунікативної ситуації, під час спілкування виконують певні функції, серед яких найважливішою, безумовно, є комунікативна. Під час передачі інформації кінеми є правдивим показником справжнього емоційного стану мовця, виконуючи експресивно-емоційну функцію, або функцію індикатора емоційних станів та показника різноманітних відношень людини до навколишнього світу. При цьому кінетичні одиниці відіграють важливу роль у створенні емоційного образу мовця. Кінетичні одиниці ефективно сприяють стислості мовлення, у процесі розмовної комунікації кінеми в більшості випадків мають більше значення, ніж сама вербальна комунікація, і така оригінальна функція кінем як функція економії мовленнєвого висловлювання в живому діалозі використовується в повному обсязі. Поряд із фатичною та метамовною функціями кінетичні одиниці виступають показником розкутості мовця, вони підкреслюють ту невимушеність, що вважається необхідною умовою реалізації розмовного мовлення. Невербальна поведінка є однією з характеристик спонтанності в розмові. Живе розмовне спонтанне мовлення характеризується простими і короткими реченнями, тому що прості конструкції породжуються і сприймаються легше, ніж складні. Невербальні елементи є властивими живому діалогу, тому що вони можуть накладатися на репліки діалогу, заповнювати прогалини в розмові, допомагаючи тим самим повноцінно і точно передавати необхідну інформацію.

Для дослідження невербальних актів, що мають місце у художньому універсумі, нами запроваджено термін “художня кінема”, під якою розуміється вербальне представлення в художньому тексті будь-якого мімічного або жестового тілоруху. Кінеми можуть бути виражені однією словесною одиницею - власне кінемою, або за допомогою "кінетичного комплекса" - вербального представлення у письмовій мові елементів невербальної поведінки персонажів, яка складається з жестів, міміки та тілорухів, виражених за допомогою одного чи кількох кінетичних словосполучень або речень, що пов'язані між собою і утворюють одне смислове ціле. Художні кінеми та кінетичні комплекси входять до складу "художньої кінетичної системи", сукупності вербальних засобів, які відтворюють невербальну поведінку персонажів в художньому творі, що складається з жестів, міміки та тілорухів, і дослідженню якої і присвячені наступні розділи.

У другому розділі “Структурно-семантична характеристика системи кінетичних засобів художнього твору” проводиться аналіз структурних та семантичних особливостей художніх кінетичних одиниць.

За своєю структурою кінетична одиниця може бути представленою у формі однієї лексеми, як правило, дієслова, як-от: applaudir; embrasser, gesticuler, caresser. Якщо використовується віддієслівний іменник, він супроводжується допоміжним дієсловом і утворює більш складну структуру - кінетичний комплекс: agenouiller - se mettre а genoux

Кінетичні комплекси будуються за основною структурною моделлю V+N, в якої V - це дієслова, що характеризуються різною смисловою дистрибуцією (одиничною cligner de l'oeil; обмеженою - baisser les yeux, la tкte; полівалентною - serrer la main, les dents, contre son coeur), а N - іменники, що називають різні частини тіла або обличчя, тобто соматизми. Як правило, у структурі кінетичних комплексів дієслова виступають у ролі активної частини, що керує пасивною - іменниками-соматизмами, наприклад: - Etienne se frotte le front. Oщ donc peut-il кtre? [Queneau R., Le chiendent, p. 183]. Менш численну групу складають кінетичні комплекси, де дієслово є пасивним і залежить від соматизма-іменника: - Elle cherche а cфtй d'elle les cigarettes, mais sa main retombe dans le vide [Mauriac F., Thйrиse Desqueyroux, p. 83]. До цих основних груп примикають комплекси, які також називають деякі символічні акти, однак, вони, як правило, у своєму складі соматизмів не мають, їх роль часто бере на себе вестіальна лексика, наприклад: - Il rabat son chapeau sur ses yeux pour dormir dans le wagon [Mauriac F., Thйrиse Desqueyroux, p. 69].

Нами виділено також форми одночленних, двочленних та багаточленних кінетичних комплексів. Багаточленні комплекси мають досить обмежене застосування, однак, при цьому саме вони виступають характерним показником індивідуального авторського стилю. Так, розгорнутий опис жесту є характерною рисою стилю М.Пруста: - Quand il ouvrait la porte, au visage rosй d'Odette, des qu'elle avait aperзu Swann, venait - changeant la forme de sa bouche, le regard de ses yeux, le modelй de ses joues - se mйlanger un sourire [Proust M., L'amour de Swann, p. 37].

На основі результатів діахронно-синхронічного аналізу кінем, у роботі зроблено висновок про те, що існує визначений словник кінем та кінетичних комплексів, який не піддавався значним змінам з розвитком літературного процесу. Будь-яка кінема виникла у певний історичний момент, закріпилася у свідомості людей, а також у словниках і художніх творах. Протягом сторіч така кінема передавала певну жестово-мімічну інформацію, при цьому структура кінеми, її семантика, будова, валентність, як правило, практично не змінювалася. Так, у творах авторів ХХ століття ми зустріли приклади використання історичних кінетичних одиниць, наприклад, своєрідного історичного кінетичного комплексу у романі Колетт "Chambre d'hotel", де є навіть точна вказівка на рік, коли зазначений жест увійшов до повсякденного вжитку людей того часу: - Elle se hissa hors de son corset, en se petrissant la taille de ses deux mains. C'est un geste que les femmes ont rйtrouvй en 1939 [p. 64].

Певна група кінем та кінетичних комплексів в процесі своєї еволюції набула стійкості та перейшла до класу фразеологізмів (se tordre les mains, donner un coup de main, jeter un coup d'oeil, avaler sa langue, courber le front, cligner de l'oeil). Решта кінетичних комплексів і посьогодні залишається серед відносно вільних словосполучень, які, однак, отримали деякі семантичні та функціональні обмеження, тому у нашому дослідженні ми виокремлюємо особливу групу "фразеокінетичних комплексів", лінгвістичних неідіомних структур проміжного характеру між вільними кінетичними словосполученнями та кінетичними фразеологічними одиницями, які вже вийшли за певними ознаками з групи перших, однак другими ще не стали. Серед них можна назвати такі сполучення як hausser les йpaules, serrer la main, baisser les yeux, tourner la tкte, tendre la mains, secouer la tкte, йcarter les bras, froncer les sourcils, croiser les bras та ін. Фразео-кінетичні комплекси протягом часу можуть набути певної стійкості, тому їх можна розглядати як багате джерело для фразеологізації.

В принципі, такі кінеми можуть функціонувати як на фразеологічному так і на нефразеологічному рівнях, що і є однією з їх характерних ознак. Так, словосполучення tourner la tкte за звичай не визначається як фразеологічне: - Pour clore le dйbat, Fanfan tenta d'embrasser mes lиvres. Je tournai la tкte. [А.Jardin, Fanfan, р. 213], однак у художньому контексті такий комплекс може набувати фразеологічного відтінку: - S'il me disait de le suivre, je quitterais tout sans tourner la tкte. [Mauriac F., Thйrиse Desqueyroux, р. 142].

Як показує аналіз, художнім кінетичним одиницям характерні основні типи семантичних відношень: полісемія (L'йcrivain accepta ce pacte. Nous nous serrames la main [А.Jardin, Fanfan, p.187] - Ils se serrиrent la main. Chick prйsenta Alise [Vian B., L'йcume des jours, p.20] - Fanfan rougit et me serra la main pour ne pas dйfaillir [А.Jardin, Fanfan, p.247]), синонімія (…tapota gentiment sur le bras pour l'interrompre [Exbrayat, Qui veut afoller Martine?, p.83] - … frappait du plat de la main le bord de son lit, pour m' interrompre [Colette, Chambre d'hotel, p.28]) та антонімія (Thierry tendit la main au jeune homme. - Au revoir, M.Camarones [Exbrayat, Qui veut afoller Martine?, p.193] - Monsieur Ti en posant sur moi des yeux remplis d'йtonnement, me salua et me proposa un bol de cafй [А.Jardin, Fanfan, p.146]). Можна зустріти випадки омонімічних кінетичних елементів на мовному рівні (sourire - verbe; sourire - nom), однак на рівні художнього мовлення ці омонімічні кінетичні одиниці переходять до класу синонімічних, так, самостійна кінема-дієслово sourire та кінетичний комплекс il a eu un sourire в художній оповіді розглядаються як синонімічні компоненти.

Оскільки однією з основних особливостей художньої комунікації є те, що референтним простором виступає не фрагмент об'єктивної дійсності, а квазіреальність, продукт художньої свідомості, означений через текст і забарвлений цією свідомістю, художня комунікація суттєво відрізняється від природної комунікації перш за все смисловою неоднозначністю та амбівалентністю усіх текстових форм, включаючи й кінетичні структури. Отже, будь-яка кінетична одиниця може стати полісемічною, набуваючи особливого додаткового значення залежно від художнього контексту. Частотними є кінеми та кінетичні комплекси, інтерпретація смислу яких взагалі вимагає широкого ситуативного контексту, наприклад: - Il s'interrompit, йtreignit а deux mains son front, et je l'entendis respirer prйcipitamment [Colette, Chambre d'hotel, p. 51].

Ще однією характерною ознакою кінем можна вважати їх оцінну амбівалентність, яка, однак, уточнюється завдяки елементам-означенням, як правило, прислівникам чи прислівниковим комплексам: - Lucette hocha la tкte avec sagacitй [Colette, Chambre d'hotel, p. 51]; - Elle poussa du pied, rageusement, un gravier rond [Colette, Chambre d'hotel, p. 82].

Кінемам та кінетичним комплексам у якості показників оцінності та експресивності взагалі характерно набувати додаткового конотативного значення, перш за все через намагання автора вплинути на читача, донести до нього своє оцінне ставлення стосовно героя, допомогти сформувати своє власне відношення до подій, що відбуваються. Кінетичні одиниці в художній оповіді мають значне емоційно-оцінне забарвлення, отже, експресивно-емотивна функція є однією з головних функцій кінем у художньому тексті.

У романах ХХ століття також зустрічаються приклади фамільярних або арготичних кінетичних одиниць, що створюють функціонально-стилістичний тип конотації та є показником індивідуального авторського стилю письменника:

- Ernestine rentre avec le mousseux; lorsqu'elle est а portйe de sa main, le pиre Taupe lui tape sur la fesse [R.Queneau, Le chiendent, p. 89].

Зустрічаються професійні кінеми та кінетичні комплекси, що відображають особливості поведінки, певної групи або категорії людей: - Du mкme geste, les six agents d'armes posиrent la main sur la poche fessiиre pour signifier qu'ils йtaient munis de leur йgalisateur а douze giclйes [B.Vian, L'йcume des jours, p. 155]; - Les deux agents d'armes laisserent retomber la main droite la long de la cuisse droite, le canon dirigй vers le genou, dans la position reglementaire [B.Vian, L'йcume des jours, p. 160].

На основі прикладів з французьких романів ХХ століття нами виділено чотири основні семантичні смислові типи художніх кінетичних одиниць:

1) Експліцитно-змістовий тип характеризується одночасністю представлення форми та значення кінеми: - Il leva le doigt vers la chambre de sa femme pour me recommander la prudence [Colette, Chambre d'hotel, p. 35];

2) Імпліцитно-змістовий тип, як правило, представляє лише вербальну форму кінеми. Смислова характеристика відсутня, однак, вона є зрозумілою завдяки стереотипності жеста. Частотними формами можна вважати такі як faire signe, faire mine, або архілексеми geste, mimique, mouvement, наприклад: - Il fit signe а un taxi, revint sur ses pas pour rappeler а Thйrиse que les consommations йtaient payйes [F.Mauriac, Thйrиse Desqueyroux, p. 182].

Символічні кінетичні одиниці виступають особливим лексико-семантичним засобом у структурі художнього тексту та передають значення, закріплені у свідомості більшості людей як деякі символи: - Puis il fit un signe de la croix, car la patineur venait de s'йcraser contre le mur du restaurant, et restait collй lа, comme une mйduse de papier machй…[B.Vian, L'йcume des jours, p. 22]; - J'ai prononcй les mots qui lui font baisser la tкte rйligieusement comme le son de la clochette pendant la messe fait baisser la tкte aux croyants [N.Sarraute, Portrait d'un inconnu, p. 55].

3) Індивідуально-змістовий тип художніх кінетичних одиниць є показником індивідуального-авторського стилю, специфічність якого полягає не у створенні власне індивідуально-авторського неологізму, а у використанні існуючої кінетичної форми, закріпленої в мові з новим контекстуальним змістом. Така кінема, як правило, виконує функцію, подібну функції художньої деталі, а повторюючись у якості характеристики ознаки символічності стає однією з важливих рис персонажу, наприклад, у романі Колетт "Chambre d'hotel":

- Sous le gros tulle, je pouvais distinguer le geste machinal par lequel il consultait la montre bouclйe а son poignet [p. 32];

- Le geste maniaque de son bras gauche amena sous son regard le cadran de sa montre [p. 51];

- Courageux а sa maniиre, je remarquai qu'il avait supprimй le geste de regarder l'heure а son poignet [p. 84].

4) Існування причинно-рефлекторного типу кінетичних одиниць у художніх текстах пояснюється наявністю у живій природній мові жестів-рефлексів, що знаходять своє відтворення і у художньому дискурсі, при цьому вони стають носіями певної художньої інформації. Як правило, вони підкреслюють автоматичність, інстинктивність як характерну поведінкову ознаку персонажу: - Saisi par la panique, j'eus alors un geste instinctif: je jetai les faire-parts dans une boche d'йgout [А.Jardin, Fanfan, p. 161]; - Emu par son desarroi, je pressai presque involontairement sa main. Elle frissona [А.Jardin, Fanfan, p. 52].

Таким чином, нами були з'ясовані основні семантичні, структурні та стилістичні групи кінем, визначені типи їх лексико-семантичної валентності, семантичних відношень та виділені основні смислові типи кінем у структурі художньої комунікації.

У третьому розділі “Особливості функціонування кінетичних одиниць у контексті французького роману ХХ століття” розглядається функціонування кінем та кінетичних комплексів безпосередньо у контексті художнього твору.

Специфічні ознаки художнього тексту, такі як образність, естетична функція, антропоцентричність художнього моделювання перетворюють невербальні елементи поведінки людини в один із важливих засобів творення образу персонажа.

Як показує аналіз, художні кінеми функціонують у складі особливої структури - "кінетичної характеристики", під якою ми розуміємо експліцитне або імпліцитне створення елементів невербальної поведінки персонажів поєднанням кінем і кінетичних комплексів у єдине смислове ціле, яке поряд з іншими характеристиками (портретною, характерологічною, вестіальною) складає загальну цілісну характеристику персонажа художнього твору. Кінетична лексика є засобом створення динамічного образу персонажа в усіх його проявах та взаємовідносинах з навколишнім світом. Кінетичні характеристики персонажа допомагають породжувати в уяві наочне зображення про події, що відбуваються, зображати події так, щоб читач його дійсно бачив. Така характеристика, будучи цілісною структурою і маючи певну тривалість, характеризується ознакою цільнооформленості. Для роздільнооформленої кінетичної характеристики використовуємо термін "авторський жестовий коментар". Авторський жестовий коментар представляє собою окремі кінеми, кінетичні комплекси або речення, що характеризують окремі елементи невербальної поведінки персонажа, що підпали під художній опис у конкретний момент художньої оповіді. Як правило, такий коментар супроводжує пряму мову персонажу, займаючи місце препозиції, постпозиції та інтерпозиції, наприклад: Il lui serrera la main de son air de bon bourru: “A bientфt, hein?” [Sarraute N., Portrait d'un inconnu, p.103]; Si on mettait un bon disque?... Il cligna de l'oeil vers Colin [Vian B., L'йcume des jours, p.37]; La-d'sus, и lui dit: Vous avez eu des trucs а rйgler ensemble, et elle cligna d'oeil. L'aut', i dit qu'i comprenait pas [Queneau R. Le chiendent, p.170].

Всі невербальні ознаки персонажу, що з'являлися під час художньої оповіді, можна звести до цілісного "жестово-мімічного портрету" тобто усього комплексу невербальних проявів персонажу художнього твору, що знаходить своє вираження у взаємовідносинах з іншими персонажами, реакціях на зовнішні обставини, внутрішньому стані, емоціях, почуттях, думках, що знайшли втілення у тексті через кінемну форму.

Крім зазначених специфічних форм, жестово-мімічний портрет персонажа може знайти своє вираження в інших композиційно-мовленнєвих формах як авторського так і персонажного мовлення. Серед основних форм авторської мови (щодо частотності використання в них кінетичних характеристик персонажів), можна виділити опис, динамічний опис, розповідь, зовнішню/внутрішню характеристику, авторську ремарку, авторський відступ. Провідною формою можна вважати характеристику, яка часто вбирає в себе елементи власне кінетичної характеристики. Кінетичні одиниці часто використовуються у складі мовленнєвої форми “динамічного опису”.

До другорядних авторських форм з позиції вживання кінем та кінетичних комплексів можна віднести міркування. Серед форм персонажного мовлення також можна виділити первинні та вторинні (за кінетичною ознакою) форми: первинною формою можна вважати непряму мову, оскільки вона вбирає й авторські характеристики. Невласне пряме мовлення є особливою контамінацією авторської та персонажної форм мовлення в художньому тексті, в якому кінетична характеристика персонажів посідає важливе місце, однак треба відмітити, що використання кінетичних одиниць та кінетичних комплексів тут не є численним. Другорядними формами виступають монолог, внутрішній монолог, діалог, полілог персонажів, однак, що часто супроводжуються авторським жестовим коментарем.

Матеріал дослідження свідчить про те, що функції кінетичних засобів у розмовному спілкуванні та їх семіотичного представлення в художньому тексті багато в чому є подібними. Однак функції останніх мають більшу значеннєвість, оскільки в художньому тексті вони виступають не тільки безпосередньою ознакою реакції персонажа, але й ставленням автора-мовця до цього персонажа, що, безумовно, посилює комунікативну спрямованість тексту, його вплив на адресата. Поетична функція дозволяє не тільки втілювати характерне, типове, але й емоційно і естетично впливати на реципієнта через художній образ, на який працюють всі елементи художнього тексту, включаючи кінетичні засоби. Кінетичні одиниці являють собою не елементи, що прикрашають художнє мовлення, а ті, що є її органічною властивістю.

Невербальні прояви персонажів під час спілкування є однією зі складових частин контекстної ситуації. Прагматична функція кінетичної характеристики міститься в тому, що кінетичні одиниці впливають на дії співрозмовника, вони передають наміри мовця, його інтенцію та вимагають у відповідь якихось дій, реакції, яка в певних випадках також може бути невербальною, наприклад: - Je l'aidai а remettre son chale d'un geste empreint de tendresse qui contredisait ma declaration d'amitiй [А.Jardin, Fanfan, p. 85]; - Etienne l'aperзut et leva les bras, lui faisant comprendre qu'il l'attendait, mieux que cela, qu'il l'espйrait [R.Queneau, Le chiendent, p. 126].

Прагматичність кінем та кінетичних комплексів полягає в тому, що за допомогою використання певних жестів, міміки або тілорухів один з художніх комунікантів свідомо, а іноді й несвідомо змушує іншого комуніканта у відповідь зробити певні дії. Так, у цьому прикладі кінетичний вказувальний знак одного з співрозмовників певною мірою змушує проявити реакцію, тобто спонукає іншого співрозмовника, наприклад, забрати його речі з машини: - J'ai encore mon bagage. - Du menton, il indique la valise qu'il a laissйe dans l'auto [R.Queneau, Le chiendent, p. 94].

Художні кінетичні елементи виконують також важливу для художньої оповіді функцію функцію створення динамізму. Саме кінетична лексика є засобом створення динаміки образу персонажа в усіх його проявах та взаємодіях з навколишнім світом. У контекстах, що збудовані на основі динамічного опису, використовуються слова та словосполучення в значеннях, пов'язаних з конкретними образами, що сприймаються чуттєво. Кінетичні слова та комплекси виконують функцію передачі дії, руху, зміни станів, що підкреслює та посилює таку важливу властивість певних вербальних форм як динамізм.

Невербальні одиниці в художньому тексті також виконують одночасно з динамічною, функцію економії мовленнєвого висловлювання. Невербальні прояви поведінки співрозмовників під час живого спілкування в більшості випадків мають більше значення, ніж сама вербальна комунікація, тобто функція економії мовленнєвого висловлювання в живому діалозі використовується в повному об'ємі. Ця функція кінетичних одиниць та комплексів у художньому тексті також часто виходить на перший план та отримує особливу важливість порівняно з іншими функціями.

Отже, кінетична лексика є одним із важливих елементів структури художнього тексту та використовується нарівні з іншими стилістичними та лексико-семантичними засобами для створення цілісного образу персонажа. Кінетична характеристика як важливий лексико-семантичний засіб у структурі художньої оповіді, виконує важливі функції, вказує на характерні риси стилю письменника, певним чином демонструє наміри, світогляд та ставлення автора до навколишньої дійсності. Кінетичні характеристики та авторські жестові коментарі складають жестово-мімічний портрет персонажа, який, в свою чергу, входить до складу та є важливою невід'ємною частиною загального портрету персонажа конкретного художнього твору.

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дослідження дозволило зробити такі висновки:

Показано наявність та велике значення невербальних елементів поведінки людини у процесі спілкування, їх взаємозв'язок з вербальними елементами структури комунікації. Вербальна комунікація завжди відбувається в певній конкретній ситуації, яка складається з багатьох факторів, що значно впливають на хід та характер самої комунікації, серед яких система невербальних елементів постає невід'ємною частиною комунікативного акту та має велике інформативне значення.

Проаналізовано роль та основні ознаки невербальних компонентів в структурі художнього тексту. Кінетична лексика як складова частина мовної структури французького художнього твору, виступає виразником ознаки антропоцентричності та відіграє значну роль в системі засобів художнього моделювання людини та створення динамічного літературно-художнього образу персонажа. Художні невербальні елементи несуть значну різнопланову інформацію та виступають показниками комунікативних інтенцій автора твору.

Визначено загальну лексичну структуру художньої кінетичної системи, виділено існування окремо взятих кінем та кінетичних комплексів - структур, в основі яких лежать іменники-соматизми у сполученні з різними дієсловами. Важливе місце серед них належить особливій групі фразео-кінетичних комплексів, що посідають серединне місце між стійкими фразеологічними кінемами та вільними словосполученнями. Встановлено, що художня кінетична система склалася в процесі розвитку мови, є відносно незмінною та використовується в цьому вигляді впродовж сторіч. Художні кінетичні одиниці існують у визначеному кількісному складі і складають певний базовий словник кінетичних одиниць.

Скласифіковано кінеми та кінетичні комплекси за змістом, оскільки кінетичні одиниці експліцитно або імпліцитно вказують на характерні риси та ознаки людини, яка стала об'єктом художнього опису, виділено чотири основні типи: експліцитно-змістовий, імпліцитно-змістовий, індивідуально-змістовий та причинно-рефлекторний.

Визначено, що кінеми та кінетичні комплекси набувають у художньому контексті додаткового конотативного значення. Кінетичні художні одиниці можуть виступати у якості показників категорій емотивності, оцінності та експресивності, кінеми в художній оповіді мають значне емоційно-оцінне забарвлення, експресивно-емотивна функція є однією з головних функцій кінетичної лексики в художньому тексті.

Визначено головні функції кінем та кінетичних комплексів в структурі художньої оповіді, серед них можна назвати комунікативну, прагматичну, емоційну, оцінну, експресивну, символічну, образно-стилістичну, функцію економії мовленнєвого висловлювання, а також функцію надання динамізму фабульно-сюжетній дії/події. Кінеми здатні значною мірою наближати художню ситуацію до реального живого діалогу, отже вони виконують функцію створення спонтанності художнього діалогу. Кінеми створюють повноцінний характер персонажа шляхом неодноразового вказування на характерні особливості його поведінки, виконуючи при цьому роль характерологічної деталі.

Виділено та охарактеризовано структуру та компоненти “жестово-мімічного портрету персонажа”, що складається з таких особливих форм як “кінетична характеристика” та її підвид “авторський жестовий коментар”, та знаходить своє формальне вираження також і в інших композиційно-мовленнєвих формах як авторського так і персонажного мовлення. Серед основних авторських форм (щодо частотності використання в них кінетичних характеристик персонажів), виділяються опис, динамічний опис, розповідь, характеристика, авторська ремарка, авторський відступ; провідною формою вважаємо характеристику, яка містить у собі елементи власне кінетичної характеристики; до другорядних форм авторського мовлення з позиції вживання кінетичних комплексів належить міркування.

Показано, що кінетична лексика у художньому контексті є однією з характерних ознак індивідуально-авторського стилю письменника. Частотність використання кінем та кінетичних комплексів, вибір певного типу кінем у романі, повна відсутність кінетичних характеристик персонажів указують на стиль та манеру письма, свідчать взагалі про особливості власне-авторського світосприйняття оточуючої дійсності. При цьому спостерігається загальна тенденція поступового переходу індивідуальних кінетичних одиниць, властивих певному стилю письменника певної епохи, до групи нормативно-типових кінем.

Дане дисертаційне дослідження є спробою комплексного аналізу семантичних та функціональних властивостей кінетичної лексики художнього твору, визначення естетичних закономірностей її функціонування в контексті художньої оповіді. Запропонована класифікація та інші результати дослідження можуть бути використаними у подальшій розробці проблеми невербальних компонентів художньої комунікації та їх вираження у художньому тексті.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

Калугина Е.А. Кинетическая лексика в раскрытии образа персонажа в художественном тексте на материале французского романа ХХ века // Вісник Харківського державного університету ім. В.Н.Каразіна. - Харків: Константа, 1999.- Вип. № 424. - С. 47-50.

Калугіна О.А. Особливості кінетичної характеристики у творах авторів ХХ століття // Вісник Іноземна філологія Київського національного університету імені Тараса Шевченка. К.: Видавничий центр “Київський університет”, 2000. - Вип. № 28. - С. 41-43.

Калугина Е.А. К проблеме классификации кинетических единиц художественного текста // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - Харків: Константа, 2000. - Вип. № 500.- С. 271-276.

Стародубцева О.А. Особливості семантики кінетичних одиниць в художньому творі // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Збірник наукових статей. - К.: Видавничий центр КДЛУ, 2001. - Вип. № 6. - С. 211-215.

Калугіна О.А. Жест у французькому романі ХХ століття // Іноземна філологія на межі тисячоліть: тези доповідей міжнародної наукової конференції, присвяченої 70-річчю факультету іноземних мов. - Харків: Константа, 2000. - С. 107-108.

АНОТАЦІЯ

Стародубцева О.А. Лексико-семантичні засоби кінетичної характеристики персонажа (на матеріалі французького роману ХХ століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 - романські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2002.

Дисертацію присвячено аналізу кінетичної лексики художнього твору, як складової частини лексичної системи французької мови, що утворює особливу структуру художнього мовлення, і виступає одним з найважливіших засобів творення образу персонажа та реалізації намірів автора в художньому тексті. У роботі кінетична лексика та її форми піддаються комплексному аналізу безпосередньо в художньому тексті, з'ясовуються основні характеристики художньої кінетичної системи та визначаються особливості її функціонування у французькому романі ХХ століття. Визначено головні функції кінем та кінетичних комплексів у художньому тексті, запропоновано класифікацію смислових типів художніх кінем. Проаналізовано особливості семантичного розвитку кінетичних одиниць у французькому романі та виділено основні структури будови художніх кінетичних одиниць та кінетичних комплексів.

Показано конкретне функціонування кінем у романах французьких письменників ХХ століття, зроблено висновок, що кінетична лексика є важливим показником індивідуально-авторського стилю письменника. Виявлено загальну тенденцію поступового переходу індивідуальних кінетичних одиниць, властивих певному стилю письменника певної епохи, до групи нормативно-типових кінем.

Ключові слова: невербальна комунікація, кінесика, художня кінема, кінетичний комплекс, художня кінетична система, фразео-кінетичний комплекс, кінетична характеристика, авторський жестовий коментарій, жестово-мімічний портрет персонажа.

RESUME

Starodubtseva O.A. Lexical and semantical means of kinesic characteristics of character (in the French novel of the XXth century). - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philology by Speciality 10.02.05 - Romanic Languages. - Kyiv Taras Shevchenko University. Kyiv, 2002.

The dissertation deals with the investigation and the analysis of the kinesic lexical units of the literary text as the integral part of the lexical system of the French language, the specific structure of the literary speech, which is one of the important mean of creating the character and realizing the author's task in the literary text. The complex analysis of the kinesic lexis and its forms is made directly in the literary text, the major characteristics of the literary kinesic system are established and the peculiarities of its functioning in the French novel of the XXth century are defined. The main functions of kinemes and kinesic complexes in the literary text are determined and the classification of the semantic types of literary kinemes is introduced. The peculiarities of the semantic development of kinemes in the French novel are analyzed and the major ways of structuring the literary kinemes and kinesic complexes are outlined.