Екзистенціалістські прояви у романі Ф. Кафки "Замок"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екзистенціалістські прояви у романі Ф. Кафки «Замок»

Роман «Замок», написаний Францом Кафкою в 1922 році. Він став третьою спробою написати епічний твір, яку автор вважав такою ж невдалою. Як і перші дві. У своєму заповіті він попросив найближчого друга Макса Брода знищити рукописи. Тому Кафка нікому нічого невинен вже тому, що заповів все спалити. Тобто він не повинен бути зрозумілим чи захоплюючим, він не повинен піклуватися про легкість сприйняття його твору читачами. Хоча про яку легкість сприйняття можна говорити в контексті екзистенціалістської літератури? Так, про неї говорити дійсно не випадає. Книга вибиває землю з-під ніг, викликаючи майже хворобливе відчуття нестійкості і загальної несправжності. Варто підкреслити, що в творі є певна «хиткість реальності», починаючи з перших сторінок і до кінця є відчуття перебування в світі дивацтв і протиріч, які постійно тримають у напрузі.

Проте аби розібратися у творчості письменника варто ознайомитися з його біографією. Тим більше, що екзистенціалістські перипетії властиві не лише його творчості, а й життєвому шляхові. Та й сам «Замок» рясніє автобіографічними моментами.

Кафка народився 3 липня 1883 року в єврейській родині, що жила в районі Йозефов, колишньому єврейському гетто Праги. Його батько ? Герман Кафка (1852-1931), родом з чеськомовної єврейської громади. Мати ? Юлія Кафка (1856-1934) любила німецьку мову. Сам Кафка писав німецькою, хоча чеською володів також. Окрім цього він добре знав французьку, і серед чотирьох людей, яких письменник відчував «своїми кровними братами», був французький письменник Гюстав Флобер. Інші ? Франц Грильпарцер, Федір Достоєвський і Генріх фон Клейст.

Кафка був євреєм, проте практично не володів ідишем; інтерес до вивчення івриту виник тільки наприкінця життя.

кафка замок екзистенціалістський

У нього було двоє молодших братів і три молодші сестри. Обидва брата померли, не досягнувши дворічного віку. Сестер звали Еллі, Валлі і Оттла (всі вони загинули під час Другої світової війни в нацистських концентраційних таборах).

У період з 1889 по 1893 рр. Кафка відвідував початкову школу, а потім гімназію, яку закінчив у 1901 р. здачею іспиту на атестат зрілості. Закінчивши Празький Карлів університет, він одержав ступінь доктора права, а потім став службовцем у страховому відомстві, де і пропрацював на скромних посадах до передчасного виходу на пенсію в 1922 р. У 1917 після легеневого крововиливу зав'язався туберкульоз, від якого письменник помер 3 червня 1924 р. в санаторії під Віднем.

Робота службовця була заняттям другорядним і обтяжливим. Із його записів можна дізнатися, що він ненавидить свого начальника, інших службовців та клієнтів. На першому плані у Кафки завжди була літературна творчість. Проте покинути роботу він не міг, оскільки боявся стати залежним від видавничих гонорарів. Та й публікувався він неохоче. Видані твори лишилися фактично непоміченими. Це замкнене коло все життя турбувало письменника, але нічого вдіяти з цим він не міг, а лише скаржився на офіційну роботу, яка заважала літературній творчості.

Щодо самої характеристики письменства, то для автора воно теж виснажливе. У «Замку» його ставлення проявляється в образі листоноші Варнави, який має надійну професію шевця (як і сам Кафка у страховому агентстві), але попри це ходить до Замку, страждаючи від того, що розносить нікому не потрібні листи з архіву. Окрім цього картає себе за те, що погано виконує роботу, наприклад, по кілька днів залишає листи лежати вдома, перш ніж віднести адресатові або дає їх читати сестрі.

Твір містить безліч паралелей із реальною біографією Кафки. Тож варто розглянути деяких персонжів книги крізь призму його життя.

Прототипом образу Амалії вважають чеську перекладачку Мілену Єсенську. Саме після бурхливого роману і розриву з нею було написано «Замок». Мілена була чи не єдиною жінкою в його житті, яка по-справжньому розуміла його творчість. Проте вона не захотіла піти від чоловіка, і не збиралася поривати із богемним способом життя, яке Кафку не влаштовувало.

Інша героїня твору - Фріда є збірним образом, який частково постав із Феліції Бауер, а частоково з Мілени Єсенської. З'ясування стосунків між К. і Фрідою дуже нагадують листування Кафки і Єсенської. Із Феліцією у письменника також був роман. Листування з нею становить частину творчості Кафки. Це опис її зовнішності в щоденнику (20 серпня 1912 року): «Фройляйн Ф. Б. Коли я 13 серпня прийшов до Брода, вона сиділа за столом і здалася мені все ж таки схожою на служницю. Та мене зовсім і не цікавило, хто вона, я просто відразу змирився з її присутністю. Порожнє кістляве обличчя, що відверто демонструє свою порожнечу. Відкрита шия. Накинута наопашки блузка. Здавалося, вона була одягнена зовсім по-домашньому, хоч, як з'ясувалося згодом, це було зовсім не так…», ? тут перед нами постає образ незугарної обмеженої жінки, що не викликає жодних симпатій. Саме такою і змальована дівчина з-за шинквасу, цебто Фріда.

Чиновник Кламм ? чоловік Єсенської Ернст Поллак. Навіть заїзд «Панський двір» у романі має ту ж назву, що й кнайпа, у яку любив ходити Поллак. Окрім цього Кламм ще й начальник, від якого залежить доля К., його робота, ба навіть його приватне життя. К. безуспішно намагається потрапити до нього. Але що він може робити ще, як не шукати Кламма? Що робить Кафка, коли сідає писати? Contra spem spero… Він шукає Кламма.

Пепі, якій присвячений останній розділ «Замку», уособлює Юлію Вохрицек - одну з жінок Кафки, із якою він мав близькі стосунки.

У «Замку» також є тема тягаря праці, що показується через обов'язки шкільного сторожа. Робота також знищує особисте життя, про що говорить сцена у класній кімнаті серед гімнастичних снарядів, де сплять Фріда і К. Злиденність письменницької ж праці показана в образі Варнави.

Головне у книзі ? це сам Замок, що становить сукупість старих будівель, де живе пан, якого майже і не знають. Кафка дав йому гротескне ім'я ? граф Вествест, ефемерна присутність якого діє, ніби мана, паралізуючи всіх. Інші мешканці замку просто уособлюють недолугість бюрократичної системи.

Родина Варнави, до якої погано ставляться в Селі, і з якою все одно спілкується К. попри загрозу репутації ? євреї. Кафка не міг пропустити це болюче питання у творі, де зібрані усі теми, що турбували його протягом життя.

У процесі роботи над "Замком" настрої письменника контрастно змінювалися від розчарування і втоми, через неможливість реалізувати задум, до натхненного запалу. «Замку» притаманні свобода і розмах. Він переповнений сарказмом та абсурдом; він правдивий і фантастичний водночас.

«На цьому рукопис обривається» ? ось єдиний можливий вихід. Це вбивство автором свого головного героя, а також натяк на те, що в умовах, коли люди втрачають почуття власної гідності, схиляючись перед Кламмом, то з'являється ризик прірви. Твір лишився незакінченим. І не лише в плані фінальної сцени, у цілому він доволі кострубатий. Хоча сам автор хотів твір знищити, тож говорити про якусь недовершеність не варто апріорі. Книга є хаосом у чистому вигляді. І не має значення, дописаний роман чи ні ? він з таким же успіхом міг обірватися в будь-який інший момент. Важливо не що, а як. Сама атмосфера твору є ключовою. Тут є характерні для екзистенціалізму умонастрої та мотиви абсурдності буття, страху, страждання, самотності та смерті. К. мусить протидіяти ворожому середовищу, яке нав'язує йому свою волю і мораль. Роман побудований навколо цих переживань, у яких філософія втрачається в абсурді, а реальність тісно переплетена з вигадкою.

Размещено на Allbest.ru