Творчість мандрівних дяків в контексті розвитку української літератури епохи бароко

В цей час Опанас Лобисевич був автором низки перекладів з латинської мови у травестійно-бурлескному стилі.

Але в своєму вільнодумстві автори віршів-травестій 18 ст. були сміливішими за Котляревського. Загалом твори мандрівних дяків мають такі художні особливості:

- бурлескний стиль, травестування та пародіювання;

- комізм як наслідок невідповідності форми і змісту;

- культивування дотепу, оскільки основне призначення творчості мандрівних дяків - розважати слухачів і читачів. Дотепність досягалася завдяки гумористичному передаванню реалій свого «нищенського» життя; фантазуванню і вигадуванню чудес, уявних мандрівок у Рай та пекло; гіперболізуванню у розповідях про свій побут, навчання та мандри у пошуках їжі та питва; іронічно-гумористичному намаганню зробити себе об'єктом висміювання та дивакуватості;

- своєрідна розробка топосу мандрів: постійні переміщення у просторі, безконечні пошуки кращого місця, де можна поїсти, випити і погуляти;фантастичні подорожі у краї, де трапляється багато дивовижних речей;

-мовна стилізація: використання лексики, синтаксису, риторики книжної мови, латинських вкраплень, макаронічної мови (жартівливі вислови, у яких змішуються слова різних мов), каламбурів з гумористичною метою; відбір з фольклору фразеологізмів, порівнянь, приказок, образних висловів, розмовно-комічної лексики;

- наближення ритміки бурлескно-травестійних віршів до ритміки народних пісень, тонізація вірша:

Пішов же вон, Адаме, з раю!

Об'ївся яблук, аж сопеш!

Це ти так доглядаєш гаю?

Без попиту що хоч і рвеш!

Природа українського бурлеску -- це природа масової культури. Джерело гумористичної поезії, змішуючи земне з небесним, пропонувало гармонію у співіснуванні двох світів. Такі суперечливі поняття, як природне і надприродне, високе і низьке, трагічне і комічне, прекрасне і потворне, не були для мандрівних дяків непримиренними. У цьому сенсі вони абсолютно відповідали естетичним засадам бароко (Г. Нога).

Пародій та бурлескно-травестійних віршів XVIII ст. не друкували, лише зрідка їх заносили у рукописні збірники, тому вони переважно функціонували як твори усні, фольклорні і були популярними в народному середовищі. Творчість мандрівних дяків вплинула на бурлескно-травестійний та формотворчий характер першого твору нової української літератури -- «Енеїди» І. Котляревського та його епігонів у перші десятиліття XIX ст., а також на творчість С. Руданського, Остапа Вишні, П. Глазового, на деконструктивні тенденції у літературі кінця XX ст., започатковані угрупованням БУ-БА-БУ [2, с.350-351].

2.3 Мова творів українських мандрівних дяків

Дослідники давньої української літератури чи не найбільше вивчали поезію мандрівних дяків, вбачаючи в ній предтечу нової літератури. Ще І. Франко, який досить негативно відгукувався про книжну поезію високого стилю, вказуючи на її мінімальну літературну вартість, писав, що «віршовані новели і сатири складалися на вироблення того епічно-гумористичного тону, що творить характерну прикмету «Енеїди» Котляревського, і як попередники цього твору, пам'ятного як початок нашого національного відродження, заслуговують на систематичне зібрання і детальніший дослід" важливим моментом є, власне, сама специфіка українського вагантизму. В нашому літературознавстві на нього дивилися як на форму виявлення демократичності на перевагу високій елітарній культурі Київської академії - а отже, як на явище винятково позитивне. Хоча на відміну від західноєвропейських вагантів вони використовували народну мову і фольклорні мотиви, все ж не треба забувати, що їхня поезія писалася з прикладною метою - догодити слухачам, врахувати запити простонародної аудиторії і з чисто практичною метою: заробити гроші. Звідси й критичний елемент, де висміюється пияцтво, неробство та різні п'яні витівки. Варто не випускати з пам'яті і того, що звертання до народної мови ще не означало простоти змісту - будучи творами бароко, вони містили в собі і глибокий підтекст. На це є свідчення сучасника. О. Лобисевич у відомому листі до Г. Кониського високо відгукується про тих, хто «вміє під корою просторіччя знаходити дорогоцінності думок». Отже, вміння відчувати глибинний зміст творів (зокрема, в даному листі мова йде про інтермедії) було втрачене певним чином наступними поколіннями.

Твори не завжди досконалі, не завжди пристойні, але завжди пройняті щирою веселістю, в них переважали елементи розважальні - гумористичні і навіть сатиричні. Студенти користувалися поетичними здобутками усної творчості вміло, добираючи з неї найцікавіше і найцінніше.

Основна риса їхніх творів-контраст між темою і сюжетом та його словесною формою; про поважні події розповідається розмовно-побутовою мовою зі значною домішкою лайливих слів. Цей прийом називається бурлеском. У віршах мандрівних дяків боги і святі їдять, п'ють, одягаються і поводяться, як звичайні люди, Богородиця нагадує сільську молодицю.

Мову бурлескних творів можна вважати зразком народної розмовної мови в Україні ХVІІ-ХVІІІ ст.

На цьому наголошували вітчизняні дослідники. Її характерними рисами є афористичність,добірність,насиченість фольклорними образами. Також у бурлескних текстах ми можемо зустріти і наявність церковнослов'янської мови, що було закономірним явищем.

Мандрівні дяки писали також сатиричні вірші, пародії на церковні псалми та біблійні легенди, інтермедії, вертепні драми. Твори мандрівних дяків, писані близькою до народної мовою, стали основою для народження нової української літератури, зокрема творчості І. Котляревського.

ВИСНОВКИ

Творів мандрівних дяків збереглося небагато. Тому про цих «народних інтелектуалів» маємо дуже приблизне уявлення. Однак, безсумнівно, мандрівні дяки відіграли помітну роль у розвитку української культури та освіти, виступаючи своєрідними культурними комунікаторами. Завдяки їм в Україні поширювалися різноманітні твори, в т.ч. й філософського чи близько-філософського характеру

Українські ваганти є органічною частиною нашої історії та освітянського руху. Без мандрівних студентів-«інспекторів», мандрівних «бакалярів», учителів-дяків з їх переважно горопашним і подвижницьким життям, вічним бідуванням не було початкової освіти, а відтак -- середньої і вищої. Вони були нашими бардами, предтечами великої культури. Література мандрівних дяків є запізненою паралеллю до західно-європейських середньовічних «голіярдів».

Майже все літературне надбання, що належало перу студентів, входить до кращої частини української літератури 17-18 століття. Високими ідейно-художніми якостями ця література має завдячувати насамперед фольклору. Студенти користувалися поетичними здобутками усної творчості вміло, добираючи з неї найцікавіше і найцінніше

Поезія мандрівних дяків стала однією із сходинок на шляху до становлення нової української літератури.

Різноманітна тематика, пошуки нових форм, поєднання тогочасної літературної мови з народною стали платформою для подальшого розвитку літератури в Україні.

Прийоми бурлеску і травестії, які так любили використовувати мандрівні дяки, успішно в подальшому використав І.П. Котляревський у своїй знаменитій «Енеїді».

Мандрівні дяки несли в народ ще й просвітництво, сприяли формуванню естетичних смаків у населення, знайомили з життям не тільки церковно-релігійним, але й світським.

Мандрівні дяки в своїй писаннях виражали риси української ментальності, зокрема прагнення до волі, намагання втекти від реалій світу, власне, тих рис, що були притаманні козацтву.

Певну роль в утвердженні народної української мови відіграла також творчість мандрівних дяків

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Барабаш Ю. Григорий Сковорода и традиция мандров / Ю.Барабаш // Вопр. лит.- 1988.- №3.- С. 86-110.

2. Білоус П.В. Історія української літератури 11-18 ст. - К.: Академія, 2009. - 424 с.

3. Возняк М. Історія української літератури: У 2 кн.- Кн. 2.-Л.: Світ,1994.-560 с.

4. Гриценко Т.Б., Гриценко С.П., Кондратюк А.Ю. Культурологія Навчальний посібник / К.: Центр навчальної літератури, 2007.- 392 c.

5. Житецький П. Мандруючі школярі в давній Малоросії. - К.,1892.- 580 с.

6. Загальна характеристика творчості вагантів // Тема.- 2000.- № 3.- С. 62-69.

7. Зязюн І., Семашко В. та ін.; Ред. М.М. Закович Культурологія: українська та зарубіжна культура Навчальний посібник / К.: Знання, 2007.- 567 c.

8. Єрьомін І.П. Поетичний стиль Семеона Полоцького. - М., 1948. - 410 с.

9. Колосова В. Про Саковича К. // Радянське літературознавство. - 1965. - №12. - С. 13-19.

10. Макаров А.В.Світло українського бароко/А.В.Макаров.// К.: Мистецтво,1994,-166 с.

11. Матеріали до вивчення історії української літератури. Т.1. - К., 1959. -280 с.

12. Махновець Л.Є., Д.В. Чалий, Є.С. Шабліовський, В.Є. Шубравський Історія української літератури у 8-ми томах. Т. 2. (друга половина 18 ст. - тридцяті роки 19 ст.) - К., 1967 р., с.53-79;

13. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори.- К., 1994.- 288 с.

14. Микитась В. «Ваганти та мандрівні дяки» / В. Микитась // «Київська старовина», 1992. №5. с. 99-107

15. Нога Г. Звичаї тії з давніх школярів бували… (Український святковий бурлеск XVII-XVIII ст.).- К.: Стилос, 2001.- 190 с.

16. Перетц B.M. Дослідження та матеріали з історії давньої української літератури XVI-XV ст. - М., 1962. - 338 с.;

17. Петров Н. Нариси з історії української літератури XVII - XVIII ст. - К., 1911. - 590 с.

18. Писаренко Ю. «Прибічники Бахуса та Венери» (творчість мандрівних дяків та вагантів) / Ю.Писаренко // Укр. мова й л-ра в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.- 2000.- №3.- С. 109-115

19. Семенюк Л. «Традиції західноєвропейського вагантизму у творчості українських мандрівних дяків» / Л. Семенюк /«Волинь філологічна: текст і контекст», Випуск 6, ч. ІІ. с. 251-260

20. Сивокінь Г.М. Давні українські поетики. - Харків, 1960. - 320 с.

21. Смирнов С. История Московской славяно-греко-латинской академии.-- М., 1885.-- С.17,81.

22. Тюрменко І.І., О.Д. Горбула. Культурологія: теорія та історія культури Навчальний посібник / Київ: Центр навчальної літератури, 2004.- 368 c.

23. Українські пародії / Упорядкув., вступ. стаття та комент. Г.Г. Нудьги.- К.:

24. Хрестоматія давньої української літератури. - К., «Радянська школа», 1991. - 576 с.

25.Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). -- Нью-Йорк, 1956. -- 511 с.

Размещено на Allbest.ru