Художня проза М. Руденка в літературному контексті шістдесятництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

УДК 883:82 - 1: 82.09

ХУДОЖНЯ ПРОЗА МИКОЛИ РУДЕНКА В ЛІТЕРАТУРНОМУ КОНТЕКСТІ ШІСТДЕСЯТНИЦТВА

Спеціальність 10.01.01 - українська література

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Бондаренко Ольга Василівна

Запоріжжя 2002

Дисертацією є рукопис. Дисертація подається до захисту вперше.

Робота виконана на кафедрі української літератури і фольклористики Донецького національного університету.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Мишанич Степан Васильович завідувач кафедри української літератури і фольклористики Донецького національного університету

Офіційні опоненти: - доктор філологічних наук, професор Дніпропетровського національного університету Фролова Клавдія Павлівна

- кандидат філологічних наук, доцент Запорізького державного університету Кравченко Валентина Олександрівна

Провідна установа: Інститут літератури ім. Т.Шевченка НАН України

Захист дисертації відбудеться о 10 год. 15 березня 2002 р. на зсіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.02 для захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Запорізькому державному університеті за адресою: 330600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корпус ІІ, ауд. 230

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Запорізького державного університету (330600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66)

Автореферат розіслано 8 лютого 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

к.ф.н., доцент Т.В. Хом'як

Загальна характеристика роботи

Актуальність дисертаційного дослідження полягає в потребі поглибленого вивчення літературного процесу шістдесятництва в Україні, який з різних причин сьогодні недостатньо вивчений. В українському літературознавстві, на жаль, досі ще немає синтетичної наукової праці, яка б об'єктивно й всебічно оцінювала феномен шістдесятництва у літературному процесі України та роль творчої індивідуальності письменника новітнього часу М.Руденка у контексті політичного та літературного шістдесятництва.

Повернення когорти митців, репресованих в часи постсталінської комуністичної доби, у сучасному літературознавстві динамічно пов'язане з потребою нового осмислення творчості тих письменників, що були свідомі своєї участі в русі оновлення й відродження української нації, її культури. До таких митців належить і М.Руденко. Завдяки цілеспрямованій, різнобічній діяльності “старшого бунтаря” епохи шістдесятництва - М.Руденка - політичний та культурний рух української інтелігенції 60-70-х років набуває високої організаційної окресленості. Досліджуючи феномен творчого доробку М.Руденка, неможливо не відокремити Руденка - митця від Руденка - публіциста та економіста, політика, який і сьогодні відстоює політичні права людини, якому болить економічна криза в Україні. Не менш важливе місце в його доробку посідає публіцистична та науково-економічна спадщина, що представлена фундаментальними дослідженнями з питань аналізу економічної дійсності в СРСР. У дослідженні “Гносис і сучасність” М.Руденко ознайомив людство з “архітектурою Всесвіту”.

Літературна творчість М.Руденка посідає помітне місце в українському літературному процесі кінця ХХ століття, проте з різних причин вона й досі не дістала всебічної літературознавчої оцінки. Офіційна критика відводила їй місце в тіні, що пояснюється пануванням у тогочасному письменництві вульгарно-соціологічного підходу до творів неординарних, що не вкладалися в схеми соцреалізму. М.Руденко через художнє слово продемонстрував читачу принципово нове, абсолютно інше, порівняно із диктованим соцреалізмом, світобачення. Він відкрив людству велику правду Буття, що творцем усього сущого на Землі (у тому числі й Людини!), рушійною силою суспільного поступу є не що інше, як сонячне світло, енергія космосу. Проза М.Руденка, зокрема роман “Орлова балка” (1976 р.), повість “У череві дракона” (1987 р.), є втіленням його філософських та художніх шукань та реалізацією естетичної концепції дисидентства - “естетики страждання”. У межах поетичного світу на рівні сюжетно-композиційному, проблематики, художніх образів М.Руденко зображує конкретні соціальні, національно-культурні форми сучасної дійсності.

Дослідження прози та драматургії М.Руденка було поверховим, описовим. З'явилися газетно-журнальні розвідки та передмови до прозових творів, у яких досліджувалися романи “Остання шабля”, “Орлова балка”, “Ковчег Всесвіту”. Важливі спостереження, міркування містять передмови І.Качуровського (до роману “Орлова балка”, видавництво “Смолоскип”), М.Жулинського (до роману “Ковчег Всесвіту”) та ін. І.Качуровський характеризує стиль великої прози М.Руденка, що є сумішшю “елементів художнього реалізму та соцреалізму з деякою домішкою романтизму” та із символічним підтекстом. М.Жулинський характеризує художні твори з елементами філософії та науковості, а саме, “Формулу Сонця”, “Ковчег Всесвіту”, що об'єднані реалізацією “архітектоніки Всесвіту”. На художньому рівні висвітлюється Закон єдності Макросвіту та Мікросвіту. Найбільш вагомою, на нашу думку, є дебютна стаття М.Кудрявцева “Хто винен?” про драму М.Руденка “На дні морському” (“Слово і час”. - 1991. - №10). Аналіз згаданої п'єси посідає чільне місце в кандидатській дисертації М.Кудрявцева “Концепція характеру і конфлікту в українській драматургії 1950-1960 рр.”. Дослідник розглядає проблему творення образів, гостроту конфлікту, незвичайність і фатальність ситуацій, одночасно закидаючи авторові п'єси брак глибинного психологізму в змалюванні образів.

Публіцистика М.Руденка все активніше привертає увагу науковців (В.Шевчук Фізична економія Миколи Руденка //Урядовий кур'єр. - 1999. - 6 лютого, В.Шевчук Архітектура Всесвіту за Миколою Руденком //Дніпро. - 2000. - №11-12). Зокрема, у своїх наукових розвідках В.Шевчук звертається до наукової публікації М.Руденка “Гносис і сучасність” (1976), ідеї якої відбилися в художньо-науковому романі “Сила Моносу” (журнал “Вітчизна”. - 1995. - №1-2). У ряді статей - відгуків на цю публікацію дослідник формулює пріоритетні завдання дослідження Всесвіту М.Руденком, які є принципово новим тлумаченням з погляду архітектоніки моделі Всесвіту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи філологічного факультету Донецького національного університету. Зокрема, воно становить підрозділ комплексної теми “Актуальні проблеми української літератури і фольклору” при Донецькому центрі української культури і літератури (2000-1В/В-63).

Предмет дослідження становлять такі твори М.Руденка, як романи “Орлова балка”, “Ковчег Всесвіту”, “Сила Моносу”, повість “У череві дракона”.

Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу художньої прози Миколи Руденка визначити її місце і значення в контексті літературного шістдесятництва, розкрити риси творчої індивідуальності митця, простежити зміни в системі естетичних поглядів письменника. Свідомо обираємо для дослідження ті прозові твори, що відображають динаміку та суперечливість тоталітарної дійсності, а в ній - людини. Мета дослідження передбачає розв'язання таких головних завдань:

розкрити сутність феномена літературного шістдесятництва, філософсько-естетичну позицію цього явища;

з'ясувати роль М.Руденка в літературному процесі шістдесятництва, у національному та культурному відродженні України;

на матеріалі прозових творів “Орлова балка”, “У череві дракона” простежити втілення естетичного ідеалу письменника;

довести, що філософська концепція світу М.Руденка, яка базується на культі Сонця, є важливою частиною світогляду митця, органічно пронизує його творчість;

розкрити сутність категорії “естетичний ідеал” на матеріалі сучасних літературознавчих досліджень;

визначити проблематику аналізованих творів письменника;

простежити своєрідність розкриття М.Руденком внутрішнього світу людини як форми творення мистецької картини об'єктивної дійсності;

розкрити процес творення системи естетичних цінностей у романі “Орлова балка”, в повісті “У череві дракона”;

показати самобутність творчої індивідуальності й стилю митця та філософа М.Руденка.

Теоретико-методологічною основою дисертації є праці з історії сучасного українського літературного процесу І. Кошелівця, Ю.Шереха, М.Жулинського, Г.Сивоконя, Є.Сверстюка, В.Дончика, М.Наєнка та ін.; літературознавчі дослідження А.Ткаченка, З.Хованської, В.Фащенка, Т.Наполової С.Павличко, Т.Гундорової та ін. з питань дослідження людини в літературі та художньої концепції людини, з проблем вивчення поняття “естетичний ідеал”. Методологічну основу склали прийоми та шляхи дослідження, зумовлені специфічним завданням наукової роботи - принцип історизму та діалектичного розуміння літературного процесу шістдесятництва. шістдесятництво руденко літературний україна

Методика дослідження. Відповідно до мети і завдань роботи використовується системний аналіз вивчення художньої прози М.Руденка та елементи текстуального аналізу, з'ясування головних рис його художнього світу, особливостей творення характеру, визначення світоглядної домінанти прози М.Руденка.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше досліджено художню прозу М.Руденка з акцентованою увагою до проблеми втілення у ній естетичних ідеалів митця. Дисертація є однією з перших спроб системного аналізу авторського осмислення й вираження внутрішнього світу духовно багатої та сильної особистості, яка прагне знайти Себе через знання, через усвідомлення Себе цілісною особистістю. Тому зображення трагічного існування людини - це шлях до розкриття авторської свідомості. Матеріал, обраний для дослідження, дозволяє глибоко розкрити естетичну модель дійсності, яка, безперечно, дає можливість Людині осягнути духовну істину.

При цьому особливу увагу приділено висвітленню естетичної та світоглядної самобутності прози М.Руденка, що формувалася на ґрунті моралі, етики, естетики та психології саме українського народу. Осмислено також філософську природу його творів.

На захист виносяться такі основні положення:

1. Шістдесятництво - культурно-ідеологічна, національно-політична опозиція тоталітарній системі (опозиція індивідуальна перш за все в літературному контексті).

2. Естетична платформа шістдесятництва стала творчим орієнтиром письменника М.Руденка;

3. Осмислення суті посттоталітарної концепції буття людини (“Орлова балка”, “У череві дракона”) на засадах естетичної платформи художнього дисидентва;

4. “Культ сонця” як важлива складова поетичного та філософського світогляду М.Руденка у філософсько-теологічному осмисленні.

5. Естетична концепція М.Руденка будується на утвердженні моральної сили особистості посттоталітарної доби. Тільки пошуки Першопричини життя наділяють людину справжньою духовністю.

6. Посиленою увагою до проблеми розвитку системи естетичних категорій і моральних цінностей позначені твори М.Руденка. При цьому суттєве значення має зв'язок творчого доробку письменника з національною традицією.

Теоретична значущість дисертації полягає в розкритті системи естетичних ідеалів художньої прози М.Руденка, у визначенні світоглядної домінанти прозового доробку письменника, який ґрунтується на засадах “естетики страждання”, що акцентувала проблему екзистенції людини у світі тоталітаризму.

Практична цінність отриманих результатів виявляється в тому, що вони є суттєвим внеском у дослідження літературного процесу шістдесятництва, уточнюють і конкретизують деякі закономірності його розвитку, вводять у науковий обіг ім'я сучасного письменника, філософа М.Руденка. Формулюються перспективні проблеми дослідження феномена літературного шістдесятництва та прозового, поетичного доробку представника епохи шістдесятництва М.Руденка. Робота може бути використана істориками літератури, працівниками філологічної освіти при читанні вузівського курсу лекцій з новітньої української літератури, у таких спецкурсах і спецсемінарах: “Феномен літературного шістдесятництва в Україні”, “Микола Руденко - філософ та письменник”, а також під час проведення уроків з української літератури в середніх загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладах, при написанні курсових і дипломних робіт тощо.

Особистий внесок автора полягає у виявленні філософсько-естетичної позиції письменника М.Руденка у романі “Орлова балка”, автобіографічній повісті “У череві дракона”. Це дає можливість проаналізувати своєрідність творчої манери письма, яка полягає у взаємодії символічного світу прози та конкретних соціально-національних форм реалістичної дійсності, у тяжінні до універсальних узагальнень.

Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри української літератури та фольклористики Донецького національного університету. Результати дисертаційного дослідження оприлюднено в доповідях на міжнародних конференціях “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” з проблем мови та літератури у Дніпропетровську (1997, 1998), на Всеукраїнській науково-практичній конференції у Житомирі (1998), на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 80-річчю з дня народження О.Гончара у Дніпропетровську (1998), на вузівській науковій конференції професорсько-викладацького складу в Донецькому національному університеті (1997). Матеріали дослідження покладені в основу лекційного курсу “Українське літературне шістдесятництво”, що читається в Донецькому педагогічному коледжі.

Основні положення дисертації викладені у 11 наукових публікаціях, у тому числі 5 статтях у збірниках наукових праць та 7 матеріалах наукових конференцій.

Обсяг і структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списків наукової літератури (150 найменувань) та художніх текстів (18 найменувань). Загальний обсяг дисертації 169 сторінок.

Зміст дисертаційного дослідження

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету і завдання, визначено методи дослідження, наукову новизну роботи, наведено відомості щодо апробації отриманих результатів та їхнього впровадження, викладено основні положення, що виносяться на захист.

Перший розділ дисертації “Феномен шістдесятництва у літературному процесі України та місце у ньому М.Д. Руденка” складається з трьох підрозділів: “Українське шістдесятництво як політичне та художньо-естетичне явище. Роль М.Руденка у літературному шістдесятництві”, “Філософія Заходу та українське літературне шістдесятництво”, “Етапи творчого шляху М.Руденка”.

У першому підрозділі визначено стан дослідження феномена українського шістдесятництва.

На сьогодні залишаються відкритими багато питань щодо глибокого, комплексного підходу до вивчення шістдесятництва як політичного та художньо-естетичного явища. Серед них - визначення його часових, просторових меж, виявлення глибини подальшого впливу шістдесятницького руху на розвиток української літератури та й суспільства загалом.

Посилаючись на В.Дончика, виділяємо чотири моменти, що обумовлюють необхідність глибокого та об'єктивного дослідження феномена шістдесятництва.

1. Український дисидентський рух сприяв наполегливому втручанню письменників цього-таки покоління в політику, національні, економічні, екологічні питання.

2. Вивчення літературних текстів, “первісних”, “авторських” та відредагованих, “дозволених”, вивчення текстів самвидаву.

3. Необхідність появи “історичної хроніки”, яка б простежила шістдесятницький рух.

4. Необхідність “персоналізувати” шістдесятництво, застосувати індивідуальний підхід у вивченні творчості представників як молодшої, так і старшої генерації літературного шістдесятництва.

Поняття “шістдесятництво” на сьогодні поки що не має чіткого, викристалізованого розуміння. Одні трактують його надто широко, охоплюючи всі сфери людського буття, інші - зводять лише до мистецького руху. Але зрозуміло одне - ядром шістдесятництва було творче покоління. На думку Ю.Шереха, “... усі покоління української літератури ХХ століття хто більшою, хто меншою мірою, але мали на меті зруйнувати Карфаген української провінційності (література без політики)... Зруйнування Карфагену української провінційності тотожне такому поняттю, як повнокровне існування української нації, подолання нею підрядної ролі в історії. Іншими словами, нація має виступити в ролі особистості”.

Шістдесятництво - культурно-ідеологічна, національно-політична опозиція тоталітарній системі неосталінізму, опозиція індивідуальна, неоднорідна. Іманентно шістдесятництву передує “розстріляне відродження” 20-30-х років. Слушно зауважила Роксана Харчук, що шістдесятники “відштовхнулися від покоління постсимволістів”, хронологічні межі якого окреслені “від визвольних змагань до 30-х років, до розгрому української літератури”. Зв'язок між літературними поколіннями не тільки не розірвався сталінським терором, але й став поштовхом, натхненням для нової, модерної творчості шістдесятників. Незважаючи на десятиліття терору як морального, так і фізичного в 20-30-ті роки, шістдесятники зберегли кращі традиції своїх попередників.

У підрозділі подається докладний аналіз факторів, що сприяли формуванню руху шістдесятників (у політичній площині - розвінчування культу особи Сталіна, часткова реабілітація чільних постатей “розстріляного відродження”). Поява шістдесятників, на думку Є. Сверстюка, детермінована “потоком утрат”, “все втрачало значення і сенс; людина втрачала лице і будь-яку вагу;... мова засмічувалася, і зневажалась;... культура і література профанувались”.

На наш погляд, принципово важливо вивчити шістдесятництво як “явище відкритого способу мислення” в “умовах заблокованої культури”. “Література має розглядатися як відкрита система, здатна до саморегуляції і саморозвитку. Її специфіка має поступитися місцем універсальності”. Звісно, ми повинні говорити про моральну свободу митця. Письменник “заблокований звідусіль - державою, трагізмом сфальсифікованої історії, консерватизмом смаків, кон'юнктурою сучасного моменту”. Говорити одверто з читачем, коли “діалог” між автором і публікою контролюється з ідеологічних, політичних міркувань, неможливо. Поет змушений скористатися “баластами” поетики.

У контексті доби діяльність М.Руденка набуває гострого політичного забарвлення. З 1966 року держава посилює переслідування тих представників інтелігенції, які виступали проти ортодоксальної неосталіністської лінії. Це, безумовно, активізувало дисидентський рух в Україні. Найповніше українське інакодумство виявилося в діяльності Української Гельсінкської Групи, яку очолює у 1976 році М.Руденко. Безпрецедентною рисою цієї групи були контакти з аналогічними групами по всьому СРСР з метою “інтернаціоналізувати” захист громадянських і національних прав. На думку І.Лисяка-Рудницького, проповідування законності й справжньої демократії замість певної ідеології - націоналізму чи марксизму - стало важливим поворотним пунктом в історії української політичної думки.

У контексті доби розглядаємо нав'язану ЦК КПРС дискусію про боротьбу поколінь (“батьки - діти”), що пожвавила письменницькі обговорення і розпалила літературну дискусію (творчість В.Симоненка, М.Вінграновського, літературознавчі розвідки І.Дзюби, І.Світличного стали першоджерелом літературних дискусій). Звернення “старшого бунтаря шістдесятництва” М.Руденка до літературної молоді слід віднести до найпомітніших відгуків на творчість молодих поетів та спроб заглибитись у духовну сутність молодої генерації письменників. Це була перша спроба охарактеризувати внутрішню боротьбу молоді, “революційність” поетичного мислення, яка не перейшла через жахіття тотального червоного терору, яка не несла співвідповідальності за злочини минулого, ані переживала їх, але прагнула “відчуття свободи розкутості”, оригінального, а не стереотипного мислення.

Про М.Руденка можна сказати, що він пройшов той самий шлях, що й Григорій Тютюнник, тільки в зворотному порядку: від соцреалізму - до поезії (проза Г.Тютюнника - від соцреалізму до мистецької прози), загально-філософський та політичний світогляд М.Руденка не має нічого спільного ні з марксизмом, ні з засадами соцреалізму. Високоморального поета непокоїть докорінна деформація свідомості індивідуума тоталітарною, комуністичною системою.

Безперечно, авторське світосприйняття, інтелектуалізм, концепція світу і людини, космізм філософських узагальнень значною мірою визначили спрямування літератури шістдесятництва. Природа обдарувала М.Руденка філософічним складом мислення, що дало йому розуміння єдиних законів розвитку Всесвіту, законів Творця, які стоять над ідеологіями і політиками. Вся політична діяльність митця була спрямована на захист культурних і національних надбань країни.

У підрозділі “Філософія Заходу та українське літературне шістдесятництво” аналізується вплив на шістдесятників новітньої європейської філософії, а саме філософії екзистенціалізму, неотомізму, вчення Фрейда, філософії неопозитивізму. Поети-шістдесятники з метою розширення інтелектуальних меж звертались до культурного світогляду Заходу, поєднуючи культурно-історичні форми Заходу з українською стихією. У підрозділі порушується філософська проблема внутрішньої свободи, що вирішувалась на екзистенційному рівні у творчості шістдесятників. Органічно екзистенціальні мотиви притаманні українській філософській думці на “світоглядно-ментальному рівні”.

Підрозділ “Етапи творчого шляху М.Руденка” присвячений розглядові чотирьох умовно виділених нами періодів творчості М.Руденка. Визначаються основні віхи духовної і творчої еволюції письменника. До аналізу залучені як твори, написані переважно згідно з настановами соціалістичного реалізму (романи “Вітер в обличчя”, “Остання шабля”), так і твори, що відображають “глибокий християнський містицизм, поєднаний з болісним пантеїзмом” (романи “Орлова балка”, “Ковчег Всесвіту”), а також зразки потужної публіцистики: “Гносис і сучасність”, “Економічні монологи”.

Розділ другий “Втілення естетичних ідеалів у художній прозі М.Руденка” складається з п'яти підрозділів.

Підрозділ “Поняття “естетичний ідеал” у сучасному літературознавстві” містить теоретичні міркування й узагальнення щодо визначення поняття “естетичний ідеал”, яке детально опрацьовувалось у дослідженнях з естетики та в працях, присвячених аналізу творчого процесу (Л.Зеленова, Т.Наполової, З.Хованської, О.Ларміна).

Літературне шістдесятництво характеризується утвердженням нових, естетичних ідеалів. Естетична система пізнього шістдесятництва формує нову морально-психологічну позицію національного характеру в своїй еволюції. Дисидентська естетика впроваджує поняття “естетика страждання”. Письменники-дисиденти намагалися “розв'язати проблему екзистенції людини у дегуманізованому світі абсурду, повернути людині уміння відчувати біль та протистояти злу, співстраждати і готуватися до відродження понівеченої людської душі та знівельованого національного духу в ситуації масового психозу”. “Естетика страждання” акцентувала питання внутрішньої свободи особистості, процесу ідейно-філософічного становлення особи, утверджуючи саморозвиток і саморозкриття творчої особистості. Тому в естетичному ідеалі найбільш повно виражається ступінь свободи людської поведінки та життя в цілому. Осмислення основних засад естетики страждання лягло в основу поетичного та прозового доробку М.Руденка. Осмислення світу страждань було пройняте власними боліннями, що, по суті, були реакцією на поглинаючий світ тоталітаризму.

Дисиденти у своїй творчості тлумачили “естетику страждання” крізь призму прекрасного; вони обстоювали ідеал духовної, незалежної від зовнішнього тиску особистості, через формування якої бачили досягнення й ідеалу національного. Так, М.Руденко через образ Володимира Тарана ставить глобальну проблему співвідношення внутрішньо вільної людини й духовного середовища.

В.Стус про естетичну платформу художнього дисидентства висловився так: “Наша естетика - то є естетика страждання… В культі страждання вся філософія мистецтва і вся його велич з таємничими феноменами катарсису”. Страждання - це лише один аспект трагічного існування людини, яке доповнюють “біль, провина й смерть” (В. Франкл). Викликати співстраждання - це найхарактерніший дисидентський спосіб збудити національну свідомість.

У нашому дослідженні осмислюється суть посттоталітарної концепції буття людини на матеріалі роману М.Руденка “Орлова балка”, розкривається психологія вироблення митцем душевного стану витривалості, внутрішньої розщепленості, внутрішнього страждання. Людина, що страждає, значною мірою визначає людину незгодну.

Підрозділ “Естетичний ідеал на рівні проблематики роману М.Руденка “Орлова балка” присвячено перегляду основних (загальнолюдських) проблем, що наскрізно постають у романі “Орлова балка”. Основна тема роману - пошук сенсу людського існування творчою особистістю на “зламі” епох. М.Руденко звертається в цьому випадку до проблем естетичного характеру - до проблеми взаємодії мистецтва й тоталітарної дійсності, співвідношення та взаємозв'язку краси й моралі в жіночих образах роману. М.Руденко, на нашу думку, проблему мистецтва робить основною проблемою роману, тому таке важливе місце посідає в ньому аналіз естетичної позиції художника Володимира Тарана. Відображення життя в мистецтві ніколи не буває нейтральним, воно завжди пов'язане з оцінкою відображеного, з певними ідеалами, нарешті, залежить від світосприймання, від ідейної позиції, від суспільно-політичних поглядів митця.

М.Руденкові боліли соціальні кривди простої людини, втрата таких понять, як національна гідність, духовність, активний процес переродження людини в бездуховну істоту, погіршення економічної ситуації, екологічна проблема. М.Руденко беззастережно, одверто не приймав атмосферу епохи застою, на суд людський виносив усі ті болючі проблеми нашого розвитку, що їх прийнято було замовчувати.

Проблема особистоcті і її власна реалізація - центральна в романі М.Руденка. Наголошуємо на споглядальності, самозаглибленості, здатності рефлексувати головного героя роману Володимира Тарана. Що призводить до знецінення особистості, до її аморальності? Де коріння того універсального зла? По-перше, в соціально-економічних процесах технократичної держави, по-друге, в ідеології цієї держави, що будувала мораль за принципом людського егоїзму. Надзвичайна духовна активність, рефлектування - це свій спосіб реакції, свій спосіб сприйняття світу. Але власна позиція Володимира Тарана вже чітко окреслена - пошуки спроби гармонійного злиття із Всесвітом, пошуки загальнолюдських моральних цінностей. Можливо, хтось звинувачує митця, як і колись самого М.Руденка, у богошуканні (“Христос - це Дух Сонця. Дух Сонця втілюється в людях”) (“Орлова балка”, с.278). Осягнення глибин філософського осмислення дійсності, філософське самоусвідомлення, самоутвердження - то є шлях до морального очищення.

На засадах народної естетики, етики та моралі М.Руденко розвиває мотив кари за скоєний злочин, який є важливою складовою концепції національного буття. Володимир Таран спокутує вину української нації, тим самим образ митця стає символом, що узагальнює шлях морального очищення, в через моральні тортури, пошуки власної філософії життя (“в муках народжується істина”). Художником, перед яким схилявся Володимир Таран, був Реріх.

Увага М.Руденка сконцентрована на осмисленні мовного питання. Справді, в тому, що робітничий клас розмовляв українською мовою, а інтелігент - російською, було щось нісенітне, принизливе для всієї нації. Хрущовські реформи не вирішували, а навпаки, придушували мовне питання в Україні. Але нація прийде до повної суверенності. У цьому запевняє нас М.Руденко, промовляючи словами Ксенії: “Існує дух нації. Дух землі, яка нас вигодувала... його ліквідувати не можна. Це головне” (с.42). Образ зруйнованої церкви поглиблює національну проблему, символізуючи Україну. М.Руденко промовляє до всіх українців, аби вони берегли духовне коріння нації.

Проблема екзистенційного морального вибору постійно стоїть перед митцем, бо з розвитком самосвідомості у суспільстві поширюються ідеї індивідуальної відповідальності за власні вчинки. Митець весь час повинен робити вибір і вирішувати, бо він і тільки він за все відповідає. Але потрібна стійка віра, “…страх мусить померти. Якщо є страх - немає віри...” (с.318). “Художника породжують щирість і повнота душі, а хитрощі з самим собою здатні породити лише безпринципного міщанина” (с.319). Митцеві доводиться часто бути самотнім. Самотність переживав і Володимир. Самотність - як захисна реакція митця на тотальне поневолення власного “я”.

“Орлова балка” - це перший твір ідеологічно-політичного характеру, позначений виразним критицизмом на політичному, соціальному, морально-етичному, національному рівнях. Письменника хвилюють не тільки суспільні проблеми України 70-х років, національні проблеми (наприклад, стан розвитку чи занепаду української мови), але й проблеми моралі (захист свободи власної та свободи свого народу, бережливе ставлення до рідної землі, руйнування загальнолюдських цінностей).

У підрозділі “Втілення естетичного ідеалу в романі М.Руденка “Орлова балка” досліджується реалізація естетичного ідеалу на різних рівнях. Естетична природа стилю соціально-психологічного, філософського роману “Орлова балка” ґрунтується на вираженні складного комплексу духовного світу сучасної людини у вихорі протиріч епохи застійних 70-х років. Довершеність, цілісність роману обумовлена перш за все прагненням автора зафіксувати атмосферу проблемних, масштабних подій, боротьбу добра і зла, морального й аморального, духовного й бездуховного, і все це на філософічному рівні. Так, у філософічній зоні роману герой постає другим “Я” автора - М.Руденка, хоча біографічний автор на той час за плечима мав шостий десяток. Але М.Руденко також пережив духовне відродження. В історії “воскресіння” Володимира Тарана впізнаємо історію “третього народження” самого письменника. Сам М.Руденко, переймаючись свіжим світовідчуттям свого героя, почував себе спорідненим з ідеями так званого “другого вікового ешелону шістдесятників”.

Зосереджуємо увагу на “моделі світу” митця, що пройнята сковородинським духом. Звернення до вчення філософа характеризує відродження глибокого духовного світовідчування Володимира через мистецтво. Бог, з погляду Г.Сковороди, є розлитий в універсумі дух, космічний розум, добро і краса. Людина розглядалась як малий світ, “мікрокосм, що відбиває в собі всі особливості, притаманні макрокосму”. Як Сонце, на думку Г.Сковороди, символізує вічну натуру, або Бога, так і Світло, на думку Володимира Тарана, є “першосуб'єктом, носієм безмежного у своїх можливостях Світового Духу” (“Орлова балка”, с. 90-91). Щоб ясніше увиразнити для себе ідеал, закорінений у власній “моделі світу”, Володимир Таран прагне розкрити, висвітлити його у живописних полотнах, що приховують у собі цілий світ. Це - мікрокосм, який можна осягнути, якщо він сповнений загальнолюдського змісту. Картини Володимира “Причинна”, “Берег Вічності” - це, власне, болісні шукання істини й прагнення зрозуміти своє людське призначення, автора називають “сонцепоклонником”. З розгортанням сюжету М.Руденко поглиблює інтелектуальні роздуми художника щодо сутності безмежності, щодо сенсу людського існування.

Герої роману проходять стадії становлення світогляду, виховання почуттів. Одні виявляють соціально ціннісний зміст, інші є втіленням діаметрально протилежних ціннісних орієнтацій (Віктор Небера, Борис Корнійович). Образ сучасного “Кирпатого Мефістофеля” або Куцого (евфемізм диявола) має для М.Руденка самостійний ідейно-художній інтерес. Вимальовується домінанта його характеру як егоцентриста з морально виродженим обличчям. Це тип людини - злодія у законі, який володіє людською душею (випадок з Віктором Неберою).

М.Руденко, створив свій вистражданий ідеал, що виріс на ґрунті суперечливої, конфліктної реальності. Носієм такого ідеалу є людина духовна, моральна (Володимир Таран свідомо обирає незалежність, свободу і самореалізацію, що становить основу його життєвої програми).

У підрозділі “Трагізм буття людської особистості в тоталітарному суспільстві за повістю М.Руденка “У череві дракона” розглядаються процеси осягнення митцем суворої дійсності тоталітарної системи, трагізм життя людської особистості за “колючим дротом”, в Мордовському концтаборі.

Повість “У череві дракона” (1987 р.) - твір значною мірою автобіографічний. В основу його покладено деякі факти життя чи біографія духовного руху автора - безрадісне життя безбатченка (дитинство), “сталініст-фанатик”, прозріння, “емоційна зрілість”, перебування в Мордовському концтаборі. Покоління М.Руденка пережило найтрагічніші моменти людської історії, тому його поетична та прозова творчість, по суті, була тематично запрограмована складною біографією митця. М.Руденко був одвертий. Він почав боротьбу з системою натоді непорушною, нездоланно-вічною. Сім літ в'язниці та п'ять - заслання до Мордовського табору на Півночі - так держава “поквиталась” з небезпечним, на її погляд, злочинцем.

Повість М.Руденка - твір неореалістичний з характерною для нього документальною вірогідністю, філософсько-аналітичним заглибленням у дійсність та ліричною стихією. У повісті максимально розгортається наближена до реальності апокаліптична картина торжества влади “червоного дракона”, символічний образ якого репрезентує модель тоталітарного радянського суспільства. Наголошуємо на розгалуженій непересічній проблематиці повісті. З особливою гостротою розв'язується проблема совісті, внутрішньої незламності на прикладі образів дисидентів: Якова Стріхи, Семена Гейця, бескида Михайла, фронтовика Андрія Карповича. Ідеалом для М.Руденка стала людина сумління, духовна, моральна, національно свідома, в ієрархії цінностей якої почесне місце займали честь, відданість, гідність, свобода. Політичний дисидентський загал чинить духовний опір владі концтабору.

Концентричний сюжет повісті “У череві дракона” (вставні новели “Дитинство”, “За колючим дротом”, “Три смерті” об'єднує місце дії - “концтабірний прямокутник”) сприяє глибокому дослідженню зовнішнього конфлікту (тоталітарна система - дисидентський загал) та внутрішнього конфлікту (позицією “зека” - духовністю). М.Руденко обирає хронологічне зображення подій, яке дозволяє йому, з одного боку, показати етапи становлення особистості, а з іншого - створити літописну оповідь певного часу (дитинство і юність безбатченків Якова та Андрія; розкуркулення (коли “жорстокі зайди гнали у невідомі землі небачений ясир”); “час, коли всюди здирали хрести з церковних бань, а батюшки зникали безслідно” (с. 37); страхітливий голод (“на жіночих ногах здувалися сині пухирі, що потім лопалися й витікали сукровицею” (с.43)); це шахти, що вибухають, мов пороховий льох (“неосяжні жнива смерті навально сунулися із села в село без червоних домовин та урочистих промов” (с.49)). Зцементовують композицію твору й надають завершеності авторському задумові описи природи: вони то контрастують з настроями арештантів, позбавлених волі та права насолоджуватися сибірським краєвидом, то виявляють моральну стійкість героїв (природа гармоніює з людською гідністю).

Повість у “Череві дракона” М.Руденка - це наступна спроба розв'язати проблему трагічного буття “в'язнів сумління” у дегуманізованому світі тоталітаризму (кінець 70-х років ХХ століття), повернути людині почуття гідності, духовності в момент протистояння злу. В центрі автобіографічної повісті - духовний бунт проти постсталінського тоталітаризму, іменований в тогочасному суспільстві політичним дисидентством. Письменник прагне до творення універсальної картини тоталітарного суспільства.

У підрозділі “Культ Сонця як основа філософського та поетичного світогляду М.Руденка” (на матеріалі творів “Орлова балка”, “Ковчег Всесвіту”, “Сила Моносу”)” осмислюється інтерпретація філософських та наукових пошуків письменника в прозових творах. Культ Сонця, а саме закон перетворення і збереження сонячної енергії став важливою частиною світогляду М.Руденка. Ним пронизана вся поетична творчість митця, ця філософська позиція керує вчинками його романних персонажів, що постійно перебувають у духовних пошуках. Філософсько-теологічні роздуми героїв М.Руденка важко аналізувати за допомогою опозиції фізичне - метафізичне, адже її тут просто не існує (метафізика світла переходить у фізику світла.). Футурологічний роман “Ковчег Всесвіту” - це пошуки Бога (в романі успадковується християнська традиція у розумінні Бога як Світла, однак є істотна різниця,- Бог визначається ще і як “Плазма, що Мислить”, тобто Світло - не тільки метафізичне, але й фізичне. Бог у романі - Монада, що має конкретні фізичні характеристики та місце розташування. М.Руденко поглиблює монадологію Лейбніца.

У романі “Орлова балка” М.Руденко досить вдало “оживлює” власну філософію Сонця (Сонце - Першосуб'єкт - Субстанція - Людина). Усвідомити себе та інших продовженням Великого Світла - до цього закликає М.Руденко (пантеїзм або гілозоїзм, як бачення істоти світу в живій одухотвореній матерії). У художньо-науковому романі “Сила Моносу” письменник створює основоположну формулу Сили Моносу, яку не змогли похитнути провідні фізики-теоретики. Автор прагнув розкрити філософську сутність субстанціональної фізики - тобто такої, що перебуває на межі фізичного й метафізичного. Генезу “народження” формули Сили Моносу письменник шукає безмежних можливостях людської особистості. Характерними для Мирона Гриви є пошуки духовного сенсу життя, прагнення до вищих сил духовності. Разом із Спінозою, Г.Сковородою вчений ототожнив природу з Богом.

Таким чином, проаналізувавши філософські твори М.Руденка, необхідно визначити головне, що їх об'єднує. Це моральні цінності та осмислена філософська концепція, яка для інтелігентного читача має естетичну цінність, бо репрезентовано її на художньому рівні (опосередковано через систему персонажів, через проблематику). Здобувши досвід фантастичного моделювання дійсності в романах “Ковчег Всесвіту”, “Сила Моносу”, М.Руденко залишає для читача відкритий простір для можливих інтерпретацій тексту. Це чергова спроба спонукати читача до того, щоб побачити в межах фантастичного інгредієнту певну дійсність, розшифрувати її сенс, пізнати таїну людського існування та загадки Всесвіту. Чим більше проза М.Руденка прямує до охоплення цілісності й універсальності буття людини, тим більше вона стає світоглядною, тим більше в неї точок перетину з філософією.

Висновки

Комплексний аналіз прозових творів М.Руденка з різних періодів творчості та в контексті літературного шістдесятництва дає підстави зробити такі висновки:

1. Шістдесятництво - це своєрідне й унікальне явище в історії української культури. Українська інтелігенція заперечила ідеологізм, кон'юнктурність панівної на той час імітат-літератури, її казенну поетику, протиставивши їй самореалізацію творчої індивідуальності, оновлення художніх форм, інтерес до письменників 20-30-х років, оперуючи духовними цінностями, що притаманні іманентній поетиці мистецтва. Все це мало вирішальне значення для творчого становлення поезії шістдесятників на засадах неоромантизму й прози на засадах неореалізму. Творча інтелігенція наважується відкрито говорити про національні проблеми в українському суспільстві, виводячи ці проблеми з політичної площини в літературу. Шістдесятники відроджують концепцію українського національного самовизначення, концепцію суверенності митця, повної свободи творчості в умовах “заблокованої культури”.

2. Творче життя М.Руденка сформувалося не тільки під впливом нової генерації шістдесятників, але й стало внутрішнім відкриттям, осягненням наболілої співвідповідальності за власні злочини та злочини минулого суспільства. На нашу думку, моральний чинник став першопричиною духовного бунту письменника М.Руденка. Своєрідне світовідчуття і світосприйняття письменника-дисидента, що став “совістю нації”, сформувалося під впливом естетичних цінностей шістдесятників, “свіжості світосприймання” революційної молоді. М.Руденка з поетичним шістдесятництвом єднали масштабність мислення, інтелектуалізм, філософська заглибленість на рівні осмислення сенсу життя, глибокий неприхований критицизм, “національний самозахист на полі культури”.

3. У науковій роботі розкривається своєрідність втілення естетичних ідеалів М.Руденка на таких рівнях: сюжетно-композиційному, на рівні проблематики, антиномічного світобачення персонажів; досліджується своєрідність творчої манери письменника. Для М.Руденка концептуально важливим було відтворити духовний світ людини совісті (Володимира Тарана, Якова Стріхи, Мирона Гриви та ін.). Письменник поглибив психологічний аналіз особистості, трактуючи монологічне мовлення персонажів як апострофічні діалоги, застосовуючи систему символів, художні прийоми антиципації, ретроспекції. Естетична цінність романів М.Руденка визначається, перш за все, суспільною вагою тематики й проблематики, поліфонічністю сюжетно-персонажних колізій, психологічною опуклістю зображення типажів, гостротою, динамізмом сюжету, вмотивованістю композиції, багатством мовно-стилістичних засобів. Гостросюжетною проблемою вибору (творити - чи вбити в собі митця; загубитися в бездушному світі - боротися, відстоювати свої естетичні уподобання, духовно рости) відзначається проза М.Руденка. Автор провокує свого героя на вчинки, які часто мають суперечливий характер. Це вимагає від реципієнта напруженості, активності мислення. Досконалістю стилю відрізняється роман “Орлова балка”, бо має, насамперед, глибоку національну, суспільно-політичну, естетичну проблематику, цікаву глибоку ідейну спрямованість, внутрішню виправданість сюжетних епізодів, виважену авторську позицію, що надає творові естетичної цілісності та цінності. Врешті-решт стиль для М.Руденка - це, перш за все, проблема бачення світу шляхом образного освоєння дійсності. Щоб розкрити динамізм характерів, їх багатогранність, спадковість поколінь, використовуються ретроспективні виміри. Цей прийом визначає своєрідність структури прозових творів М.Руденка, їх двопланову композицію. Ретроспекція виявляється у двох планах: спогади персонажа й об'єктивне авторське повіствування.

4. Естетична система шістдесятництва формує естетичний ідеал - ідеал незалежної, духовної, сильної особистості, яка, страждаючи, протистояла на рівні власної духовності, внутрішньої свободи дегуманізованому світові тоталітаризму. В естетичному ідеалі М.Руденко виражає власне бачення вселенської архітектоніки (ідентифікація Бога із Всесвітом як Суб'єктом). Це дозволило М.Руденкові створити систему образів, “настроєних” на осягнення об'єктивної реальності. Письменник запроваджує космічні виміри понять часу, відстані, маси, енергії тощо, якими оперують персонажі його прозових творів. Орієнтація на ідеал національно свідомої, досконалої особистості, проектування й творення людини, здатної стати творчою силою суспільного розвитку і сьогодні, і в майбутньому, - це завдання освітньої науки. Тому твори М.Руденка мають велику естетичну цінність у національному вихованні молоді.

5. Системно організованою цілістю відзначається загалом художня проза М.Руденка Вона має яскраво виражений ідейний стрижень, в основі якого - національна ідея. Своє літературне обдарування М.Руденко спрямував на відтворення в слові власного бачення долі України, неповторної філософської гуманістичної позиції щодо Людства загалом. Художній світ прозаїка-філософа - болючі, вистраждані роздуми над духовністю Всесвіту, це сучасне та минуле України в нерозривній єдності, це оптимістичні прогнози на майбутнє України. Письменник намагається показати, як, нарешті, українці в образах непересічних особистостей починають усвідомлювати себе великим нездоланним народом. Ця ідеологема переходить у власне мистецьку площину романів та повістей М.Руденка, зокрема в поетику творення образів. Його персонажі - це люди, які занадто гостро відчувають свою національну приналежність, їм болить доля України та Людства загалом. Образи головних персонажів Володимира Тарана, Якова Стріхи - це художнє втілення ідеалу гордої і сильної духом людини сумління зі своїм прагненням утвердити себе, не загубитись у світі облудних ідей тоталітаризму.

6. Руденко розкриває українському світові світобачення предків-сонцепоклон-ників, найвищою цінністю яких була формула Вічності (єднання Людини з Космосом). Філософським credo письменника слід вважати єдність фізичного й духовного. Він вибудовує цілісну архітектуру Всесвіту та природно “вписує” в неї Людину. Космологія М.Руденка, яка базується на “теїзмі”, що визнає Богом Всесвіт як ціле, є принципово новим баченням “вселенської” архітектоніки. Безперечно, цей інтелектуальний здобуток мусить бути поцінованим українською інтелігентністю у широкому розумінні цього слова.

Основні ідеї та положення дисертації відображені у таких публікаціях

1. Із спостережень над проблематикою роману “Орлова балка” М.Д. Руденка // Вісник Донецького університету. Сер. Б: Гуманітарні науки. Донецьк, 1998. №2. С. 161-165.

2. Українське шістдесятництво як суспільно-естетичне явище // “Питання літературознавства”. Чернівці, 1998. Вип. 5 (62). С. 131-138.

3. Втілення естетичного ідеалу в романі М.Д. Руденка “Орлова балка” // “Studia methodologica”. Тернопіль, 1998. Вип. 5. С. 102-106.

4. Літературне шістдесятництво в оцінці сучасного літературознавства // “Актуальні проблеми української літератури і фольклору”. Донецьк, 1999. Вип. 3. С. 197-208.

5. Проблема духовності, культури та людської особистості в художній прозі М.Д.Руденка // Духовність українства / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Житомир, 1998. С. 77-80.

6. М.Д. Руденко: думки про світ і людину (на матеріалі роману “Орлова балка”) // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка: Філологічні науки. Луганськ, 1999. №7 (17). С. 44-45.

7. Феномен шістдесятництва в літературному процесі України та місце в ньому О.Гончара. // Олесь Гончар і шістдесятництво / Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Дніпропетровськ, 1998. С. 20-25.

8. “Старший бунтар” епохи шістдесятництва // Матеріали наукової конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідницької роботи: Філологічні науки. Донецьк, 1997. С.8-11.

9. Французький екзистенціалізм та філософсько-етична проблематика роману “Орлова балка” М.Д.Руденка // Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур / V Міжнародна конференція. Том 1. Збірник наукових праць: В 2-х част. Ч. 1. Дніпропетровськ, 1998. С. 20-23.

10. Екзистенціалістські мотиви у романі М.Д.Руденка “Орлова балка” // Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур / IV Міжнародна конференція. Тези доповідей: В 2-х т., 5-ти част. Том 1.Ч. 1. Дніпропетровськ, 1997. С. 12-13.

11. Філософсько-естетичні мотиви “тюремної поезії” В.Стуса // Актуальні проблеми української літератури і фольклору. Вип. 2. Донецьк: Кассіопея, 1998. С. 84-88.

Анотація

Бондаренко О.В. Художня проза М.Руденка в літературному контексті шістдесятництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01. - українська література. Запорізький державний університет. Запоріжжя, 2002 р.

Дисертацію присвячено дослідженню художньої прози М.Руденка (на матеріалі творів “Орлова балка”, “У череві дракона”, “Ковчег Всесвіту”, “Сила Моносу”). У дисертації здійснено одну з перших спроб комплексного аналізу художньої прози М.Руденка, визначено її місце та значення в контексті літературного шістдесятництва, акцентовано увагу до проблеми втілення естетичних ідеалів у прозовій творчості письменника, розкрито своєрідність та оригінальність М. Руденка-прозаїка.

Естетична та світоглядна самобутність прози М.Руденка формувалася на ґрунті моралі, етики, естетики та психології українського народу. Осмислено філософську природу його творів. Ідеалом для М.Руденка стає людина сумління, духовна, моральна, національно свідома, в ієрархії цінностей якої почесне місце займає честь, відданість, гідність, внутрішня свобода. Розглянуто супровідні кожному творові образи, проблематика, сюжетно-композиційні особливості.

Ключові слова: літературне шістдесятництво, художня проза, національна традиція, естетичний ідеал, “естетика страждання”, культ Сонця, образ-символ.

Аннотация

Бондаренко О.В. Художественная проза Н.Руденка в литературном контексте шестидесятничества. - Рукопись.

Диссертация на соискание степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01. - украинская литература. - Запорожский государственный университет. Запорожье, 2002 г.

Диссертация посвящена исследованию художественной прозы Н.Руденка (на материале произведений: “Орлова балка”, “Ковчег Всесвіту”, “Сила Моносу”).

Значительное место в работе отводится оценке критической литературы о явлении украинского литературного шестидесятничества. Но до сих пор нет работ, где был бы осуществлен комплексный анализ художественного творчества Н.Руденка.

В диссертации сделана попытка комплексного анализа прозы Н.Руденка, выяснены факторы, влиявшие на формирование мировоззрения писателя и философа, раскрыто своеобразие и оригинальность Руденка-эпика.

Данное исследование - первая попытка раскрыть проблему реализации эстетического идеала в прозе Н.Руденка на таких уровнях: сюжетно-композиционном, на уровне проблематики, антиномического мировоззрения персонажей. В эстетическом идеале писателя отражается собственный взгляд на вселенскую архитектонику (идентификация Бога с Вселенной как Субъектом). Писатель вводит космические измерения понятий времени, расстояния, массы, энергии, которыми легко оперируют персонажи его эпических произведений. Интерес к данной проблеме вызван недостаточным вниманием отечественной критики к творчеству Н.Руденка.

В прозе Н.Руденка важную роль играет изображение внутреннего мира человека, подсознательного: внутренние монологи, вещие сны, художественные картины, изменчивые мгновенные ощущения и переживания. Произведения писателя наполнены образами-символами. Художественный мир философа-прозаика - выстраданные размышления над разумностью, духовностью Вселенной, это современное и прошлое Украины в неразрывном единстве, это оптимистические прогнозы на будущее Украины. Эта идеологема переходит непосредственно в художественный мир прозы Н.Руденка, в поэтику создания образов.