Лiрика Бориса Чичибабiна: провiднi мотиви та жанри

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський національний університет

Ім. В.І. Вернадського

Автореферат

дисертацii на здобуття наукового ступеня

кандидата фiлологiчних наук

10. 01. 02 - Російська лiтература

Лiрика Бориса Чичибабiна: провiднi мотиви та жанри

Остапенко Ірина Володимирiвна

Сімферополь - 2001

Дисертацiєю є рукопис

Робота виконана в Полтавському державному педагогiчному унiверситеті iменi В.Г.Короленка Мiнiстерства освiти і науки України

Науковий керiвник доктор фiлологiчних наук, доцент Ніколенко Ольга Миколаївна, Полтавський державний педагогiчний унiверситет iменi В.Г. Короленка, завiдувач кафедри зарубiжної лiтератури

Офiцiйнi опоненти: доктор філологічних наук, професор Фрізман Леонід Генріхович, Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Склвороди, завідувач кафедри російської і світової літератури; кандидат філологічних наук, доцент КОБЗЄВ Микола Олексійович, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, професор кафедри російської і зарубіжної літератури. лірика світосприйняття образ

Провiдна установа Дніпропетровський національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра російського літературознавства, м. Дніпропетровськ.

Захист вiдбудеться "6" вересня 2001 р. об 11 годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради Д 52.051.05 при Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, вул. Ялтинська,4)

З дисертацiєю можна ознайомитись у бiблiотецi Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, вул. Ялтинська,4)

Автореферат розiсланий "2" серпня 2001 р.

Вчений секретар спецiалiзованої вченої ради Лавров В.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальнiсть теми. Борис Чичибабiн - один iз видатних росiйських поетiв другої половини ХХ столiття, творчiсть якого вiдзначається посиленою увагою до фiлософських питань людського буття, iсторичного розвитку та iснування особистостi. Лiрика Чичибабiна вiдобразила напружену атмосферу епохи i водночас складнi внутрiшнi пошуки людини кiнця ХХ столiття, що опинилася в нелегкiй ситуацiї суспiльного та особистiсного вибору. Без спадщини митця, якого справедливо називають поетом-фiлософом, неможливо вповнi уявити строкату i багатогранну картину розвитку росiйської поезiї минулого століття. Проте його доробок лише нещодавно став вiдомим широкому колу читачiв. Несправедливо репресований у 1946 роцi, поет зазнав багато переслiдувань i поневiрянь, через що не мiг вiльно друкуватися за радянських часiв. Хоча в 1963 - 1968 роках, у перiод хрущовської "вiдлиги", вийшли кiлька його збiрок ("Мороз i сонце", "Молодiсть", "Гармонiя", "Пливе "Аврора"), але в них вiдчувався значний тиск радянської цензури. У подальшому, в 1968 - 1987 р.р., митець свiдомо вiдмовився вiд друкування своїх творiв внаслiдок iснуючих iдеологiчних заборон. Творчiсть поета прийшла до масового читача лише наприкiнцi 1980-х - 1990-х років, коли стала можливою публiкацiя книг Чичибабiна без цензурних обмежень("Дзвiн"- 1989, "Мої шiстдесятi" - 1990 та iн.).

Отже, внаслiдок багатьох причин спадщина Б. Чичибабiна не могла бути об'єктом наукового дослiдження до недавнього часу. В останнi роки з'явилася можливiсть вивчати доробок митця у повному обсязi. Але слiд зазначити, що пiдходи до його поезiї ще тiльки формуються, його творчicть до сьогоднi дослiджувалася досить фрагментарно i непослiдовно, а працi про Чичибабiна мають здебiльшого публiцистичний або бiографiчний характер. На сьогоднiшнiй день в Українi та за її межами немає дисертацiйних літературознавчих робiт, присвячених творчостi Чичибабiна, його поезiя ще не була цiлiсно й багатоаспектно дослiджена у свiтлi єдиного системного пiдходу. До теперішнього часу не вирiшеними залишаються важливi питання про фiлософськi засади поезiї Чичибабiна, його релiгiйнiсть i розумiння ним Бога, традицiї i новаторство поета. Окрiм цього, настав час простежити не тiльки життєвий шлях письменника, а i його духовну та творчу еволюцiю, розвиток його основних iдей, тем, образiв, мотивiв, художньо-стильових особливостей, на матерiалi всiєї спадщини автора дослiдити етичнi та естетичнi пошуки митця. Усе це зумовлює актуальнicть даного дослiдження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослiдження здiйснювалося згiдно з планом науково-дослiдної роботи кафедри зарубiжної лiтератури Полтавського державного педагогiчного унiверситету iм. В.Г. Короленка.

Метою дисертацiйної роботи є цiлiсний, об'єктивний i багатоаспектний аналiз лiрики Чичибабiна.

Дана мета передбачає розв'язання таких конкретних завдань:

- визначити провiднi мотиви лiрики Чичибабiна i простежити їх розвиток на матерiалi його поетичної спадщини у повному обсязi;

- з'ясувати особливостi свiтосприйняття письменника, самобутнicть його поетичного бачення i фiлософськi погляди, що знайшли вiдбиток у його творчостi;

- дослiдити фiлософсько-естетичний змicт творiв поета, їхнiй зв'язок з рiзними релiгiями та фiлософськими системами;

- схарактеризувати художнiй свiт, створений автором, з точки зору його цiлiсностi та самобутностi;

- визначити характер лiричного героя Чичибабiна, його еволюцiю та зв'язок з образом автора;

- простежити шляхи розвитку традицiйних жанрiв у лiрицi Чичибабiна, а також його новаторство, особливостi стилю, поетику його творiв;

- визначити мiсце i значення поета для розвитку росiйської та свiтової поезiї ХХ столiття.

Об'єктом дослiдження є поетична спадщина Чичибабiна в її повному обсязi, в тому числi й авторськi варiанти творiв, збiрки, що виходили за життя й по смертi автора, його рукописи, а також архiвнi матерiали (листування з Г.Померанцем, листи з табору).

Предмет дослідження - провідні мотиви та жанри лірики Б.Чичибабіна.

Методи дослiдження. Теоретичною i методологiчною основою дисертацiї є лiтературознавчi працi, присвяченi лiрицi, iї жанрам та їх функцiонуванню в росiйськiй лiтературi, а також роботи, в яких висвiтлюються шляхи розвитку свiтової поезiї ХХ столiття. Дослiження грунтується на використаннi порiвняльно-iсторичного, генетичного, iсторико-функцiонального i частково iсторико-бiографiчного методiв лiтературознавства.

Наукова новизна одержаних результатiв полягає в тому, що в дисертацiї вперше здiйснено цiлiсне й багатоаспектне дослiдження поезiї Б.Чичибабiна у свiтлi єдиного системного пiдходу. Художнiй доробок митця аналiзується всебiчно: з точки зору проблематики, образної системи, стилю, жанрової специфiки тощо. Вперше глибоко й детально розглянутi фiлософськi основи творчостi Чичибабiна, вплив на нього рiзних релiгiй i фiлософських систем. Визначено християнське корiння поета i розкрито зміст того поетичного "дiалогу", який вiн постiйно вiв з Богом. На пiдставi проведеного аналiзу значної кiлькостi вiршiв з'ясованi традицiї, на якi спирався Чичибабiн, його зв'язок з росiйською та свiтовою лiтературою, а також новаторство в галузi лiрики, що спiввiдноситься iз пошуками в поезiї ХХ ст. Разом з тим уточнюються деякi факти життя i творчостi поета, дати написання окремих вiршiв, icторiя їх створення та iнтерпретацiя на основi авторських листiв, нотаток, iнтерв'ю тощо. Подається перiодизацiя творчостi письменника, що вiдображає етапи його духовно-естетичних шукань.

Практичне значення одержаних результатiв. Результати дослiдження можуть бути використанi у вузiвських курсах i спецкурсах з iсторiї росiйської лiтератури другої половини ХХ ст., на уроках свiтової лiтератури в гiмназiях, лiцеях, гуманiтарних класах середнiх загальноосвiтнiх закладiв, а також у видавничiй справi при пiдготовцi до друку творiв Чичибабiна.

Апробацiя результатiв дисертацii. Окремi роздiли дисертацiї i вся робота загалом обговорювалися на засiданнях кафедри зарубiжної лiтератури Полтавського державного педагогiчного унiверситету iм. В.Г. Короленка. Основнi положення дисертацiйного дослiдження були викладенi у виступах на Х Волошинських читаннях (Коктебель, 1999), на IХ Пушкiнських читаннях (Гурзуф, 1999), на Чичибабiнських читаннях (Харкiв, 1999, 2000, 2001).

Публiкацiї. Результати дисертаційного дослідження відображені в монографії (10 др. арк.), 8 статтях (загальним обсягом 4 др.арк.), в тому числі 7 статтях , надрукованих в провідних наукових фахових виданнях України (обсягом 3,5 др.арк.).

Структура дисертацiї. Дисертація складається зi вступу, чотирьох роздiлiв, висновкiв i списку використаних джерел. Обсяг роботи - 189 сторiнок. Список лiтератури мiстить 252 найменуванння, у тому чиcлi й архiвнi матерiали.

Основний змiст роботи

У вступi обгрунтовується актуальнiсть обраної теми, визначається мета, завдання i об'єкт наукового дослiдження; характеризуються методи, апробацiя, структура дисертацiї, з'ясовується її практичне значення.

У першому роздiлi "Iсторiя вивчення творчостi Б.Чичибабiна у критицi" визначається ступiнь розробки питання у лiтературознавчiй науцi, що є явно недостатнiм. Подається загальний огляд праць, присвячених творчостi Чичибабiна iз зазначенням нагальних проблем вивчення його спадщини, якi потребують вирiшення в сучасний перiод.

Першими вiдгуками на журнальнi публiкацiї вiршiв Чичибабiна у 1987-1988 р.р. i двi книги його вiршiв - "Дзвiн"(1989) i "Мої шiстдесятi" (1990) - були статтi М. Санiна, А. Пiкача, I. Лосiєвського, К. Ковальджi, I. Кручика, Л. Аннинського та iн. У цих роботах визначається мiсце поезiї Чичибабiна в сучасному лiтературному процесi, а також деякi особливостi його творчостi: широкий спектр тем i мотивiв його творiв; звернення до "вiчних" проблем людства; тiсний зв"язок письменника зi своїм часом; активна моральна позицiя автора; лiричний герой - людина, що прагне осягнути духовну сутнiсть свiту; вiдображення бiографiї поета у його творах та iн.

Цим особливостям придiлялась увага i в наступних роботах про поета i його поезiю, що з"явилися за його життя і після смерті. Але слiд зазначити, що газетнi й журнальнi статтi мали здебiльшого публiцистичний характер (С. Шелковий, Н. Гутiонов, А. Шарварок, I. Роздобудько та iн.). Вiршi письменника аналiзувалися дуже мало, а якщо й розглядалися, то насамперед у зв'язку з бiографiєю митця.

Для розумiння творчої cпадщини Чичибабiна велике значення мають роботи лiтераторiв, таких як Ю. Милославський, З. Мiркiна, Г. Померанц, Л. Фрiзман, А. Дмитрiєв, М. Богославський, О. Фiлатов, В. Леонович, Б. Кенжеєв та iн. Незважаючи на те, що автори цих праць розглядали лише окремi сторiнки творчостi поета, їх роздуми надзвичайно важливi для вiдтворення цiлiсної картини художнього свiту митця.

Першою i поки що єдиною вагомою монографiєю про Чичибабiна стала книга Л.Г. Фрiзмана "Борис Чичибабiн. Життя i поезiя"(1999). У книзi відтворено життєвий i творчий шлях поета, дослiджуються тематика та iдейна спрямованiсть його творiв. Л.Г. Фрiзман вiдзначає такi особливостi лiрики Чичибабiна, як її релiгiйнiсть, громадянський пафос, iнтернацiоналiзм. Книга мiстить чимало важливих висновкiв, якi можуть бути розвинутi в подальших дослiдженнях.

Отже, у процесi огляду робiт про Чичибабiна було встановлено, що дослiдники тривалий час не могли вивчати його спадщину об'єктивно внаслiдок iдеологiчного тиску, цензурних обмежень, що iснували в радянську епоху, а також через вiдсутнiсть авторських текстiв. У пострадянськтй час, коли були надрукованi основнi твори письменника, розпочався етап наукового вивчення його поезiї. У дослiдженнях були вiдзначенi самобутнiсть художника, його звернення до "вiчних" тем, увага до внутрiшнього свiту сучасної людини, художня майстернiсть. Однак до сьогоднi творчiсть поета ще не була розглянута цiлiсно й багатовекторно. Дослiдники вивчали лише окремi аспекти його спадщини, аналiз лiрики був досить фрагментарним, непослiдовним i неповним, до того ж бiльшiсть робiт пов'язані з бiографiєю митця. У зв'язку з цим виникає необхiднiсть глибокого аналiзу поезiї Чичибабiна у свiтлi єдиного системного пiдходу, що й здiйснено у данiй дисертацii.

У другому роздiлi "Особливості світосприйняття поета" простежується становлення свiтогляду Чичибабiна, особливостi його свiтобачення, ставлення до релiгiї, до суспiльного і культурного життя, визначенi витоки його свiтосприйняття i вплив на нього рiзних фiлософських i релiгiйних систем, iдей видатних мислителiв. Матерiалом для дослiдження свiтосприйняття поета була не тiльки його поезiя, але i фiлософська публiцистика, статтi, iнтерв'ю, листи, що дозволило цiлiсно i об'єктивно розглянути iдейно-художню концепцiю митця.

За словами Чичибабіна, великий вплив на нього справили iдеї М. Бердяєва, якого вiн називав "улюбленим росiйським фiлософом". Безумовно, деякi з iдей Бердяєва вплинули на його творчiсть i були досить близькими iдейним пошукам поета. Серед них слiд вiдзначити ставлення до релiгiйностi, визначення "трансценденцiї", смисла буття. Бердяєв вважав, що буття "вiдкривається в людинi i через людину". Людина є мiкрокосм i мiкротеос, вона створена за образом Божим. Чичибабiн так само вiдчував Бога не "над", а "в", у собi, i метою його життя було "не забути в собi образ Божий". Поет також розвиває у своїй творчостi думки фiлософа про волю i вiдповiдальнiсть особистостi, про провину i каяття, погляди на творчiсть як на Божий дар. Єднає фiлософа i поета також спiльне розумiння культури, цивiлiзацiї, iсторiї. Незважаючи на схожiсть у потрактуваннi багатьох понять, у творчостi Чичибабiна немає безпосереднього наслiдування Бердяєва, вiн сприймав лише деякi з його iдей i розвивав їх вiдповiдно зi своїм свiтобаченням, витоки якого можна простежити й в iнших фiлософiях та вченнях рiзних мислителiв. Так, у дусi В. Соловйова поет сприймає природу кохання i проблему нацiональностi. З Л.Толстим його зближує розумiння необхiдностi пошуку шляху до Бога, мети творчостi, особистої вiдповiдальностi за все на свiтi. Надто близькi йому були й роздуми Г.С. Сковороди про пiзнання Божих iстин, про моральний вибiр людини.

Окрiм мислителiв минулого, на свiтобачення Б. Чичибабiна великий вплив справило знайомство з письменниками Г. Померанцем та З. Мiркiною. А листування, яке поет вiв iз ними, дає можливiсть познайомитися як iз впливом, який вони справили на нього, так i з роздумами самого поета, якi мають величезне значення для розумiння духовного свiту письменника, пояснюють походження багатьох образiв, символiв, мiстять потрактування деяких iсторичних подiй, якi висвiтлює автор у своїй поезiї.

В розділі також розглядається ставлення письменика до Бога, яке й визначило характер його поезії. Чичибабiн представлений як людина, що збагатила свою свiдомiсть здобутками рiзних культур, яка мала широкий свiтогляд, глибокi знання в рiзних галузях мистецтва, лiтератури, фiлософiї, а також спиралася у своїй творчостi на iдеї рiзних релiгiй та вчень. Це дало можливiсть письменниковi створити власну фiлософську концепцію, хоча вона й не претендує на окреме мiсце в ряду вiдомих фiлософських систем, але разом з тим має особливу цiннiсть. В поетичній творчості Чичибабіна втілена індивідуальна, неповторна модель сприйняття Бога, що проявляється, на його думку, в усіх формах буття - зовнішнього і внутрішнього. Будь-яку ідею, сферу діяльності або проблему життя Чичибабін сприймає через призму цієї власної моделі.

Образ Бога в ліриці письменника являє собою не просто художній образ, а є своєрідним духовним центром художнього світу поета, що випромінює Світло, яким осяюється вся його творчість. Якої б теми не торкався Чичибабін-поет, він вирішує, на наш погляд, три головні проблеми. По-перше, це любов в її широкому, загальнолюдському, християнському значенні, де любов є начало всіх начал, Любов-Бог, Любов-Світло, яким осяяне життя взагалі, і любов - життєстверджуюча сила, основа стосунків між людьми взагалі, і між чоловіком і жінкою зокрема, що є одвічною силою, яка народжує життєвий імпульс. По-друге, це творчість як дар Божий, посланий людині. Такий дар можливий при наявності внутрішньої свободи і відповідальності за здійснений людиною вибір і наслідки його. І, по-третє, це наслідок творчого акту Бога та людини - історія, тобто реальна дійсність, за результат якої відповідальний творець, тобто людина, яка є одночасно і співтворцем і знаряддям творення історії. В залежності від того, стверджує Чичибабін, наскільки людина сприйняла і втілила Божу волю, вона несе на собі тягар відповідальності і провини за порушення цієї волі. І, сповідуючи почуття провини, людина приходить до каяття, тобто повертається до первісного задуму, до Божої волі, до Бога.

В кожному з віршів поета відчувається незрима присутність Бога. Бог для письменника - це високий моральний ідеал і критерій оцінки сучасності, це те, що живе в душі і до чого треба постійно прагнути, це основа світосприйняття художника.

Завершують другий розділ висновки, в яких відзначається, що поет Борис Чичибабін завжди тяжів до осмислення питань вищого філософського гатунку - свободи і насильства, життя і смерті, любові і ненависті, сенсу життя, божественного призначення, сутності мистецтва та ін. В його творчості (у віршах, статтях, інтерв'ю, листах, виступах) сформувалася цілісна філософська концепція, яка визначає його розуміння сучасного світу і місця людини в ньому. На формування концепції поета вплинули ідеї різних мислителів минулого (М. Бердяєва, Г. Сковороди, Л. Толстого, В. Соловйова та ін.), спілкування з Г.Померанцем та З. Міркіною, а також глибоке вивчення письменником різних філософських систем та релігій. Думки, висловлені художником з приводу тих чи інших світоглядних проблем, відзначені надзвичайною глибиною і єдністю підходу автора до розуміння світу і людини. Ця єдність визначається перш за все присутністю Бога в його художній системі, який є ідейним стрижнем створеної ним картини світу. Поезія Б. Чичибабіна по своїй суті глибоко релігійна. Письменник, увібравши основи християнського вчення і не цураючись інших релігій, стверджував необхідність повернення людства до божественних істин, а свою поезію сприймав як розмову про Головне - про Бога і стосунки з ним як свої особисті, так і всього суспільства. В другому розділі визначені провідні етапи і аспекти осягнення Чичибабіним Бога, діалогічність як спосіб художньої організації його віршів, присвячених Головному в його творчості, роль мотивів одкровення і прозріння Божественного сенсу світу. Таким чином, тяжіючи до одвічних проблем, поет поєднував думку і почуття, наслідуючи кращі традиції російської класичної поезії. Разом з тим синтез фiлософiї та лiтератури є визначною рисою не тiльки росiйської, але й свiтової поезiї ХХ столiття, яка завжди прагнула дати не тiльки етичну, а й естетичну оцiнку людської цивiлiзацiї, осмислити внутрiшнi пошуки особистостi, яка, за висловом О. Зверєва, перестала бути "соцiальним типом", ставши "духовним символом епохи". В цьому планi фiлософськi погляди Чичибабiна досить самобутнi, а художник посiдає особливе мiсце серед iнших поетiв-фiлософiв ХХ столiття таких, як Р.-М. Рiльке, Т.-С. Елiот, Б. Пастернак, А. Тарковський, М. Заболоцький, О. Мандельштам та iн. Погляди Чичибабiна, їх формування та еволюцiя вiдобразилися в його поезiї, яка з повним правом може називатися фiлософською, оскiльки порушує глобальнi проблеми людського iснування.

Третій розділ “Провідні мотиви лірики Б. Чичибабіна” складається з трьох підрозділів, в яких аналізуються основні теми й мотиви поезії письменника.

В розділі розглядається тема любовi як одна iз провiдних i визначальних для поезiї митця. У ходi аналiзу значної кiлькостi вiршiв було встановлено, що "любов" - центральна фiлософська категорiя в творчостi письменника. Вона, тiсно поєднуючись з iншими темами i мотивами, постiйно розвивається, вiдображаючи етапи духовної еволюцiї автора i його лiричного героя.

У вiршах Чичибабiна вiдбивається християнське вiдчуття вшутрiшнього зв'язку усiх мiж собою, в чому людина може знайти опору. Людина усвiдомлює цiлiснiсть, виходячи з вузьких рамок свого єства, - у любовi. У своїй поезiї Чичибабiн стверджує, що любов - єдина сила, з допомогою якої Бог створив свiт, i вона ж, єдина, здатна цей свiт врятувати, з'єднавши, сплавивши "клаптя свiту". Для письменника Любов i Бог - неподiльнi поняття, для нього Бог починається з Любовi, а Любов веде людину до Бога (“Любов - не божа благодать…” - 1965, “Хто в паніці, хто в гніві…” - 1991).

Виходячи з такого розумiння любовi, дана тема у творчостi поета реалiзується в таких мотивах - любов до природи, до тваринного i предметного свiту, любов до людей i - як найвище ii втiлення - любов до жiнки, прообразу Вищої Божественної Любовi.

Весь навколишнiй свiт зiгрiтий почуттям любовi поета, тому вiн одухотворюється у його вiршах, а всi предмети i явища, що складають цей свiт, олюднюються, вони постають живими, рухливими. Письменник називає любов "вiчною музикою свiту". Згадка про музику як про символ гармонiї у нього не є випадковою, бо митець прагне до пiзнання i облаштування всесвiту через духовнi цiнностi, вiн утверджує високу iдею морального вдосконалення людини й свiту завдяки Божественнiй Любовi.

Поняття "любов" наповнюється рiзним змiстом на рiзних етапах творчого шляху поета. Спочатку це - любов-натхнення, любов-вiдкриття свiту. Лiричний герой раннiх вiршiв Чичибабiна сповнений жаги до життя, оптимiзму, прагнення полюбити весь навколишнiй свiт (“Всі дерева й зірки з дитинства тебе обіцяли…” -1961). I свiт видається йому осяяним його любов'ю, прекрасним у своiй первозданностi. Але пiзнiше пiд впливом трагiчних життєвих обставин герой позбавляється надмiрної захопленостi щодо свiту й людства. Вiн не втратив у собi любовi, але водночас вiн вiчуває вiдсутнiсть Божих заповiдей у суспiльствi.

У зрiлiй лiрицi любов розумiється як засiб повернення до гармонiї свiту, вiдновлення Божих iстин. Також це спосiб виявити через себе образ Божий. Починаючи свiй "дiалог" iз Богом, поет стверджує високий смисл любовi та її життєдайну силу у людському буттi. В останнiй перiод творчостi любов потрактовується як втiлення в людинi Божої сутностi i особлива форма духовного осягнення свiту. Лiричний герой Чичибабiна, "з любовi народжений", пройшовши важкi шляхи випробувань, приходить до розумiння високої Божественної любовi, що дає мiць людськiй душi, перетворює її i свiт навколо неї.

В контекстi теми любовi поруч iз образом лiричного героя важливу роль в поезiї Чичибабiна вiдiграє образ лiричної героїнi - коханої жiнки. В дисертацiї простежується еволюцiя лiричної героїнi з раннiх вiршiв до останнього перiоду творчостi. Особлива увага придiляється образу, створеному в поезiї з появою в життi автора Л.С.Карась, у якому iдеал поета знайшов цiлком земне, реальне втiлення (“Не питай, що було до тебе…”- 1969, “Епіталама, весільна пісня” - 1980).

Заглибленiсть у внутрiшнiй свiт особистостi, у проблеми любовi визначає особливу задушевнiсть лiрики Чичибабiна, щирiсть її iнтонацiй, монологiзм (як внутрiшнiй монолог героя) i дiалогiчний пошук iстини ( як дiалог автора з Богом), а також високий гуманiстичний пафос позiї письменника.

В даному розділі також дослiджується розвиток теми мистецтва i призначення поета в лiрицi Б. Чичибабiна. Як показав рiзноаспектний аналiз вiршiв письменника, думки про природу творчостi, поетичне натхнення, обов'язок поета проходять через усю спадщину митця. Тема творчостi в лiрицi Чичибабiна втiлюється в розробцi таких постiйних мотивiв: розумiння поезiї як таїни, Божественного дару; пророцтво i одкровення як сутнiсть поезiї; роль i мiсце поета у суспiльствi; образ поета як творця, котрий має виконати своє високе призначення.

На пiдставi цiлiсного аналiзу лiрики письменника встановлено, що усвiдомлення Чичибабiним мети i завдань поезiї проходить кiлька етапiв. Роздуми про призначення мистецтва слова з'являються в одному з раннiх вiршiв - “Поет - як мале дитя” (1960). Хоча остаточної вiдповiдi на те, навiщо потрiбна поезiя, в нього ще немає, поет вже замислюється над тим, чи буде важливою не тiльки для теперiшнього, але й для майбутнього його творчiсть. Пiзнiше автор переконується в особливiй мiсiї поезiї у свiтi, де зсунутi всi плани й втраченi духовнi орiєнтири. На думку письменника, поезiя, окрiм суто естетичної i пiзнавальної функцiї, виконує ще одну важливу роль - бути моральним провiдником, духовним орiєнтиром для читача, “ звiсткою з висот”. Саме поезiя, за словами митця, врятує свiт, бо вона звернена до душi особистостi, пробуджує людський дух, спонукає до вирiшення свiтоглядних проблем. Цiннiсть поезiї, як вiдзначав Чичибабiн, ще й в тому, що вона впливає не лише на розум людини, а передовсiм на її почуття, змушуючи “працювати душу”. У такий спосiб встановлюється безпосереднiй зв'язок людини iз джерелом справжньої поезiї - Богом (“Мистецтво поезії” - 1978, “Нам вічність знайома надотик…”-1991).

На початку творчого шляху Чичибабiна образ поета у його лiрицi постає багатоликим (пророк, клоун, блазень та iн.). Вiн, згiдно з розумiнням своєї високої мiсiї, несе у свiт iдею спасiння, яке вбачає у красi, радостi, любовi, волi. Його поет - втiлення гармонiї, а вiршi Чичибабiна того часу сповненi оптимiзму, життєстверджувальної сили, вiри у творче начало, вони несуть свiтло у свiт, торкаючись найтонших струн людської душi, видобуваючи з них музику Вiчностi (“Битва”-1948). Пiзнiше Чичибабiн свiдомо вiдмовляється вiд звання поета-пророка (хоча його творчiсть не втратила пророчого пафосу). Це викликано тим, що в кiнцi 1960-х р.р. з'явилася велика кiлькiсть “лжепророкiв”, що проголошували красивi слова, якi не мали нiчого спiльного з реальною дiйснiстю. Тому Чичибабiн i пише:”Я пророком не був”, стаючи совiстю народу, порушуючи тi важливi суспiльнi проблеми, про якi не можна було тодi говорити “нi тихо, нi вголос”(“Ода тополям”-1978).

Перебуваючи у вимушенiй “внутрiшнiй емiграцiї”, поет не поступається своїми принципами, не йде на компромiс iз владою. Тепер образ митця у Чичибабiна iнший - вiн “свiтлий лицар i вiрний пророк”, котрий веде “тиху й звичайну розмову” з Богом. Завдання поета - пробуджувати людськi душi, дати можливiсть їм почути волю Бога. “Поет - провiдник, служитель Божий, i пропускає, проводить вiн Його звiстку через себе”, - зазначає письменник (“Захист поета”-1973).

Надалi образ поета у лiрицi Чичибабiна еволюцiонує. Вiн набуває особливої цiльностi й закiнченостi. Поет Чичибабiна - спiвець правди i шукач високих iстин буття. Його обов'язок - нести людям свiтло Божих заповiдей, утверджувати справедливiсть i cпонукати до фiлософських роздумiв (“Скільки ви мене терпіли!..”-1986).

У дисертацii вiдзначається, що в розробцi теми поетичної творчостi й образу поета Чичибабiн наслiдував традицiї росiйської класичної лiтератури. Мистецтво, на його думку, покликано по-пушкiнськi пробуджувати добрi почуття i оспiвувати свободу. Разом з тим поет приносить i своє в розумiння сутностi й призначення поезiї. Визначаючи поезiю як таїнство, дар Божий, письменник по-новому пiдходить до художнього вiдтворення Бога i поета як Його пророка. Бог - невидимий спiвбесiдник, Той, хто скеровує i направляє, просвiтлює i пробуджує. У зв'язку з цим i поет у творчостi Чичибабiна не “громогласний” трибун, а пророк, якому вiдкривається iстина i який сам вiдкриває її у собi i для всiх. Вiн фiлософ i вiсник, голос народу i совiсть свiту. На думку Чичибабiна, поет має говорити людям про Головне - про “стосунки з Богом”. Тобто про вiдповiднiсть людського iснування моральним нормам. Таке розуміння ролі поета й поезії зумовило особливості поетики Чичибабіна - використання біблійних сюжетів, образів, мотивів, поєднання євангельського і реального планів, розробка біблійних жанрів (одкровення, псалми та ін.), інтонаціі роздумів, великі синтаксичні конструкції тощо.

Окрім традицій класики, Чичибабін спирався і на здобутки “срібного століття”, визначаючи поезію як диво,”чудотворство”(Б.Пастернак ), що несе світло, добро і радість. Поет здатний відкривати красу світу і сповнювати його гармонією. Таке розуміння лірики обумовило особливий естетичний підхід письменника до дійсності: він не прикрашає життя, але знаходить в ньому щоденне “диво”, відтворюючи неповторність кожної миті. Однак поет у Чичибабіна, хоча і прихильник краси і гармонії, не відходить від реального життя. Він тісно пов'язаний зі своєю землею, своїм народом. Він, відаючи вищий смисл, не проповідує, не повчає, а веде постійний діалог не тільки з Богом, а й з усім людством, довіряючи йому найпотаємніше.

Далі в розділі розглядаються способи відображення ходу історичного розвитку в поезії письменника, його ставлення до історії і ролі людини в історичному процесі.

В поезії Чичибабіна тема історії реалізується через низку взаємопов'язаних мотивів: творчість - воля - відповідальність - провина - каяття. Особливу роль у ліриці Чичибабіна відіграють образи батьківщини, її минулого і сучасного, народу, часу (вічне і тимчасове), які всебічно аналізуються в дисертації.

Аналіз віршів Б.Чичибабіна різних періодів переконує в тому, що характерною особливістю його поезії є поєднання історичної конкретності з філософськими узагальненнями. Висвітлюючи різноманітні історичні події, поет веде розмову про загальні тенденції суспільного розвитку, про основи людського буття, про життя і смерть, волю і насильство тощо. Творчість письменника відображає найсуттєвіші явища історії другої половини ХХ сторіччя - сталінські репресії, хрущовську «відлигу», епоху стагнації, період «перебудови» і розпад Радянського Союзу. Вітчизняна історія висвітлюється автором у трагічному плані. Митець показав згубний вплив тоталітарної системи на життя людей, занепад моральних ідеалів, кризу віри. Поет дає етичну, моральну оцінку історії. Він підходить і до минулого, і до теперішнього з гуманістичних позицій, співвідносячи історичні явища з Вічністю ( “Смутні часи”-1947, “Федір Достоєвський”-1962, “Прокляття Петру”-1972, «З Україной в крові я живу на землі України…»-1973, «Cучасні ямби»-1991, “Плач за втраченою батьківщиною”-1992 та ін.). Ведучи постійний діалог із Богом, звіряючи з Божественними заповідями реалії життя, письменник ніколи не забуває про долю «маленької людини» («Поки хоч один безутішний закоханий»-1949), котра постає в центрі його поезії і є найголовнішим критерієм оцінки історії. Розвиваючи традиції російської класики, Чичибабін показав історичну драму «маленької людини» кінця ХХ століття, він встав на захист особистості і її права на волю і свобідне життя. Водночас поет розкрив і трагедію усього нашого суспільства - важкі наслідки тоталітаризму, втрата духовної єдності, знецінення моральних основ. Лірику письменника можна назвати своєрідним поетичним літописом, що відобразив загальну атмосферу нелегких часів. У цьому плані художник продовжив те, на чому зупинилася поезія “срібного століття” через загибель її представників .

У дисертації зроблені спостереження над поетикою творів Чичибабіна на історичну тему. Відзначаються такі засоби художньої виразності, як монолог, діалог, поліфонія (багатоголосся епохи і багатоголосся ідей), поєднання стилістично різнорідних елементів, символіка, розмаїття форм поетичного синтаксису, характерна ритмомелодика тощо.

Простежується еволюція поглядів Чичибабіна на історію, неоднозначність його потрактувань деяких історичних явищ. Підкреслюється гуманістична спрямованість поезії письменника. Хоча герой його віршів переживає глибоку особисту й суспільну драму, автор бачить у ньому й великі можливості для морального оновлення себе і суспільства. Пафос віри в людину, в те, що вона повернеться до Божих заповідей, що стане справжнім творцем історії разом з Богом, є суттєвою рисою лірики Чичибабіна.

Завершують другий розділ висновки, в яких визначаються особливості художнього світу Б.Чичибабіна і роль в ньому провідних мотивів лірики поета. Картина світу, створена письменником, відзначається багатоплановістю. Вона охоплює і природну сферу, і естетичну, і історичну, а головне - сферу духовну. Всі явища і події зовнішнього життя поет співвідносить з внутрішнім існуванням особистості. Людина в усіх проявах свого буття стоїть в центрі художнього світу Чичибабіна. Поет досліджує різноманітні взаємозв'язки людини з природою, суспільством, іншими людьми, але особистість в творчості письменника осмислюється перш за все в морально-психологічному і філософському розумінні - з точки зору духовної сутності людини і її стосунків з Богом, відповідності високому божественному задуму. Чичибабін відображає складний і суперечливий шлях духовних пошуків сучасної людини. Автор показує драматизм долі людини в напружену епоху другої половини ХХ ст. Але разом з тим він стверджує внутрішню велич людини, її здатність до морального вдосконалення себе і світу. Така концепція людини, яка походить з традицій російської класичної літератури і разом з тим пов'язана з розвитком модернізму у світовій літературі, має глибокий філософський підтекст, оскільки Чичибабіна цікавлять перш за все питання високого духовного ґатунку. Конкретика в його творах завжди переосмислюється у зв'язку з вічністю, а людина в його ліриці живе не лише земним, але перш за все духовним життям.

Розкрити всю різноманітність особистості і суспільства допомагає Чичибабіну звернення до відповідних тем, серед яких найважливішими є любов, мистецтво і історія. Від них, в свою чергу, як «пучки смислів» (за виразом О. Мандельштама), відходять численні мотиви: любов - натхнення, любов - джерело(основа) життя, любов - розкриття божественної сутності в людині, поезія як Божий дар, пророча місія поета, творчість як таїна і благословення, історія як співтворчість Бога і людини, провина і каяття, відповідальність за історію та ін. Тематичне багатство лірики Б.Чичибабіна визначає поліфонізм її звучання. В поезії письменника на повний голос зазвучали болі і тревоги не тільки його особисті, але і всього його покоління. Мотивний аналіз лірики Чичибабіна, здійснений в роботі, показав зміни поетичної манери письменника з бігом часу, етапи його творчого шляху, домінування тих чи інших мотивів на різних етапах письменницької діяльності. Дослідження мотивів проводилось в тісному зв'язку з характеристикою ліричного героя Чичибабіна. Як встановлено, герой письменника також пройшов складний шлях еволюції - від захоплено романтичного сприйняття світу до його глибокого осмислення і прозріння. У віршах поета нерідко зникає межа між його головним героєм і автором, і головне, що їх об'єднує - це постійний пошук істини і реалізація свого високого божественного призначення. Цільність образу ліричного героя - героя-філософа, героя-творця, героя-Божого вісника, провідника ідеї Любові - визначає єдність художнього світу Чичибабіна, наповненого реальним трагізмом і разом з тим осяяного духовним світлом.

Четвертий розділ «Жанрове розмаїття лірики Б. Чичибабіна» присвячений аналізу жанрових форм, які застосовує поет. Автор використовує найрізноманітніші жанри - від фольклорних і класичних до найсучасніших. Таке жанрове розмаїття свідчить про високий рівень художньої майстерності митця, його органічний зв'язок із попередніми здобутками і новаторство у царині лірики.

У пошуках жанрових форм для своїх віршів Чичибабін спирався передусім на досвід російської та світової класики. Він опановує практично всі традиційні жанри (ода, сонет, елегія, послання, поема, балада та ін.), але незмінно насичує їх філософським змістом і збагачує власними поетичними відкриттями (на рівні строфічної організації, ритмомелодики, системи віршування тощо). Письменник знаходить приховані у жанрах можливості, роблячи їх достатньо гнучкими і застосовуючи їх для вираження різних почуттів та ідей. Але головне, що притаманне ліриці Чичибабіна,- це те, що всі жанрові різновиди його поезії обумовлені необхідністю говорити про Вічне, про Людину, про Бога. Тому і жанри лірики, які використовує митець, покликані передати всі відтінки й інтонації цієї складної і напруженої розмови про Головне.

Особливу роль у художній системі Чичибабіна відіграють жанри, що походять із Біблії (наприклад, молитва, одкровення, псалом та ін.), яким автор надає власну поетичну інтерпретацію з метою донесення Божих заповідей до людей, їх моральної активізації, повернення до вічних цінностей.

Оскільки ліричний герой Чичибабіна кровно пов'язаний зі своїм народом і розділив його нелегку долю, досить органічним в ліриці поета є жанри усної народної творчості (плач, дума, пісня, билина та ін.). Не забуваючи про своє народне коріння, автор пише про сучасні йому проблеми, які набувають не злободенного, а більш широкого - історико-філософського звучання. Окрім того, фольклорні жанри допомагають поетові дати народну і власну етичну оцінку тим чи іншим подіям.

Як показало дослідження, лірика Чичибабіна має яскраво виражений філософський і медитативний характер. Водночас в ній виявляються й особливості інтелектуальної поезії. Описовість, зовнішня зображальність в поезії митця поступаються глибоким роздумам, філософським міркуванням автора. Образ і почуття, як правило, переходять у думку та ідею. Чичибабін як поет-філософ вніс вагомий внесок в теорію і практику ліричних жанрів, змусивши їх зазвучати по-новому в епоху ХХ століття.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми системного аналізу лірики Чичибабіна, що здійснювався на різних рівнях: проблемно-тематичному, мотивному, образному, композиційному, жанровому. Це дозволило розглянути його поезію всебічно, в усій її багатогранності й своєрідності, а також зробити ряд висновків, важливих для розуміння його творчості.

1. Поезія Чичибабіна відзначається філософською спрямованістю. Письменник особливу увагу приділяє вічним питанням буття - життя і смерть, любов і ненависть, воля і насильство та ін., проте поет завжди співвідносить з ними проблеми свого часу, оцінюючи його з позиціі Вічності. У ліриці Чичибабіна можна виділити два плани: конкретний (пов'язаний з історичними реаліями, біографією поета і народу) і узагальнений (філософський, що дозволяє авторові поглянути на дійсність з позиції вищого смислу, Божого задуму). У зв'язку з цим і герой Чичибабіна - це, з одного боку, людина, що належить своєму часові, тісно пов'язана з історією, із життям рідного народу і його трагедією, а з іншого - це людина-філософ, шукач істини, вищих основ життя.

2. Поет спирається на попередні культурно-релігійні та філософсько-естетичні традиції, переосмислюючи їх і збагачуючи своїми власними духовними осягненнями. Великий вплив на світосприйняття і творчість письменника справили ідеї М. Бердяєва, Л. Толстого, Г. Сковороди, В. Соловйова, Г. Померанця та ін. Чичибабін був вірним послідовником християнського вчення, водночас він не обмежувався рамками однієї релігії чи філософії. Це знайшло відбиток у його ліриці на рівні культурної моделі. Все, про що б він не писав, має прихований філософський підтекст.

Творчість Чичибабіна тісно пов'язана з традиціями російської класики, водночас у ній відчувається і вплив модернізму. Традиції російської класичної поезії виявляються у посиленій увазі письменника до проблем «маленької людини», її зв'язку з історією, в розробці теми пророчої місії поета, служіння мистецтва народу, утвердженні загальнолюдських цінностей. Чичибабін розробляв традиційні жанри класики (оду, сонет, елегію та ін.), наповнюючи їх новим сучасним змістом. Разом з тим творчості Чичибабіна притаманні й деякі риси модернізму: синтез філософії та літератури, пріоритет людського «я», розуміння особистості як особливого, неповторного світу, не менш значущого за оточуючий світ, утвердження творчого начала в людині та ін.

Письменник збагатив світову скарбницю модернізму суто російським змістом. Його поезія спрямована не тільки у високі сфери духу, а й у сфери конкретного історичного існування. Якщо для західного модернізму більш характерним є «герой світу» (Ю. Лотман), то в поезії Чичибабіна неабияку роль відіграють категорії «національне» і «народне». Поет веде розмову не лише про загальнолюдські питання, а й про важливі проблеми свого народу, шляхи розвитку свого суспільства, що надає його ліриці особливої актуальності.

3. Метафізичний компонент став домінантним, підпорядковуючи собі національні, соціальні, історичні, політичні аспекти в творчості Б. Чичибабіна. Особливе місце в художній системі поета посідає Бог. Це - своєрідний центр усього світу письменника. До нього спрямовані всі моральні й естетичні шукання автора, всі його образи й мотиви і навіть композиційна будова творів. Свої вірші митець будує як своєрідний діалог із Богом, розмову з самим собою і людством про Головне - про відповідність людини та її життя Божественній сутності. Чичибабін розумів Бога по-своєму. Він для нього скрізь - в усіх явищах природи, історії, буття. Він - у людині, але Він - і над нею як вищий моральний критерій, ідеал. Можна стверджувати, що поезія Чичибабіна несе у собі світло Божественних істин і нагадує людям про необхідність прагнення до вищого смислу - духовного життя, гармонічного існування у згоді з Богом.

У ліриці Чичибабіна філософськи осмислюється важкий шлях людини і народу у другій половині ХХ ст. У віршах поета знайшли відбиток факти вітчизняної історії, її минуле та сучасне. У цьому смислі лірика митця відзначається історичною конкретністю й багатогранністю. Але головне своє завдання він бачив у тому, щоб відобразити сам хід історії, духовну атмосферу епохи і дати моральну оцінку подіям. Наслідуючи традиції російської класики, Чичибабін як поет бере на себе роль «голосу народу», водночас він як пророк несе у світ і Слово Боже, Божі істини, пробуджуючи думку і почуття. Звідси в його поезії присутні пророчі інтонації, одкровення, сповідальний характер багатьох творів.

4. Як показало дослідження, у ліриці Чичибабіна постійними є такі теми: любов як спосіб пізнання світу, поет і призначення його мистецтва, історія та її осмислення у зв'язку з Вічністю, з Богом, які реалізуються в поезії завдяки використанню відповідних жанрів, зумовлених тематико.

5. Аналіз основних тем, мотивів лірики письменника, своєрідність його ліричного героя, жанрова специфіка та особливості світосприйняття письменника дозволили визначити основні етапи творчого шляху Б.Чичибабіна.

Перший етап - 1946 - 1968 роки. Це період важких життєвих випробувань для поета і разом з тим період його духовних і творчих шукань. Зазнавши сталінських репресій, захоплення комуністичною ідеєю і зневірившись у ній, письменник шукає шлях у мистецтві і своє моральне кредо. Він звертається до російської класики, переосмислює її здобутки. Наповнює свої вірші живою конкретністю, всім розмаїттям буття у всіх його проявах, поєднує історичні реалії зі спробою їх художнього узагальнення. Ліричний герой ще молодий, сповнений сил та енергії, але водночас він уже пережив трагедію втрати віри в комуністичні ідеали. Особливе місце на даному етапі посідає тема любові як натхнення і джерела життя. Разом із тим у віршах вже відчувається присутність Бога, хоча справжня, глибока розмова з Богом ще попереду. Виникає одна з провідних тем - творчість як дар Божий. Образ поета багатогранний: він відображає суперечливі пошуки автора.

Другий етап - 1968 - 1987 роки. Це період «внутрішньої еміграції» поета, коли він свідомо не друкував своїх віршів за радянських часів. Але митець не зупинявся у своєму розвиткові. Поглиблюється філософська спрямованість його віршів під впливом ідей М.Бердяєва, Г.Померанця та ін., різних релігій та філософій. Від конкретики Чичибабін переходить до глибоких роздумів і узагальнень. Він остаточно прийшов до Бога і розпочав складний і тривалий діалог із ним. Поняття любові розширюється до рівня втілення Божої сутності в людині. Поет усвідомив свою пророчу місію і своїм віщим словом прагне врятувати світ. Поезія другого етапу більш стримана в порівнянні з першим, набуваючи медитативного звучання. Філософські роздуми стають глибшими й напруженішими. Чичибабін намагається осягнути історичний шлях народу, відчуваючи нерозривний зв'язок з ним. Домінують теми провини і каяття, свободи творчості і відповідальності поета перед світом.

На третьому етапі - 1987 - 1994 роки - поет знову переживає трагедію віри. Повіривши у “перебудову” і демократичні перетворення наприкінці 1980-х - на початку 1990-х р.р., він один з перших переконався в тому, що історія знову стала рухатися всупереч Божим заповідям. Лірика Чичибабіна стала своєрідним лакмусом, що виявив нові негативні явища - руйнація духовної єдності народу, моральне зубожіння народу, створення нових ідеологій, які виправдовували насильство. Поезія митця тепер зазвучала по-новому - як дзвін, що гуде то грізно й трагічно, то тихо й сповідально, немовби оплакуючи нові жертви і закликаючи повернутися до Бога. Вірші третього періоду сповнені глибокого болю за людину, свій народ, усе людство. Поезія відзначається особливою трагічністю, бо до голосу поета мало хто прислухався. Його ліричний герой, як ніколи, гостро відчуває драму відчуження, він знову йде “проти течії” “один за всіх”. Однак через трагічні мотиви пробивається світло високої істини та любові, які стали вже постійними величинами у художньому світі Чичибабіна. Письменник наприкінці свого творчого шляху дійшов до усвідомлення любові як присутності в людині Божої сутності, образу й подоби Бога, закликаючи людей “наповнити свої душі любов'ю”.

Отже, лірика Б.Чичибабіна відображає трагедію його покоління, духовний розпад у суспільстві, кризу віри й моральних засад, а також внутрішню драму особистості, що потрапила в тяжкі умови тоталітаризму і зміни суспільних формацій. Але разом з тим поезія письменника не тільки трагічна, вона несе світло, радість духовного життя, пошуку істин, віру в перемогу гармонії, утвердження Божих заповідей. У цьому полягає її гуманістичне значення і естетична цінність.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Мир Чичибабина. - Симферополь: Крымучпедгиз, 2001. - 165 с.

2. Основные мотивы лирики Б.Чичибабина // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Серія літературознавство. - Випуск 10 (21). - 1998. - С.153-162. (0,7 др. арк.)

3. Бог в художественной системе Б.А.Чичибабина // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім Г.С. Сковороди. - Серія літературознавство. - Випуск 2 (23). - 1999. - С.172-181. (0,7 др. арк.)

4. Мотиви російської класики у поезії Б.Чичибабіна // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. - Серія «Філологічні науки». - Випуск 2 (6). - 1999. - С.74-79. (0,3 др. арк)

5. Вплив філософії М.Бердяєва на творчу концепцію Б.Чичибабіна // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету ім .В.Г. Короленка. - Серія «Філологічні науки». - Випуск 4-5. - 2000. - С.34-40. (0,3 др. арк.)

6. Образы цветов в лирике Б.Чичибабина // Література в контексті культури. - Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ, 2000. - С.188-193. (0,3 др. арк.)

7. «Вечная музыка мира - любовь…» (Судьба и стихи Б.Чичибабина) // Зарубіжна література в навчальних закладах . - 2001. - №3. - С.58-60. (0,4 др. арк.)

8. Жанровое разнообразие лирики Б.Чичибабина // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Серія літературознавство. -Випуск 1 (28). -2001. - С.328-339. (0,8 др.арк.)

9. Пророческое слово Пушкина и Чичибабина // Пушкин и Крым: Материалы ІХ Международной научной конференции: В 2 книгах. - Симферополь: Крымский архив, 2000. Кн.1. - С.220-227. (0,4 др. арк.).

Анотація

Остапенко І.В. Лірика Бориса Чичибабіна: провідні мотиви та жанри. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 - російська література. Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, Сімферополь, 2001.

У дисертації вперше цілісно і багатоаспектно розглядається поетична спадщина російського поета другої половини ХХ ст. Б.О.Чичибабіна. У світлі єдиного системного підходу аналізується його лірика на різних рівнях: проблемно-тематичному, образному, мотивному, композиційному, жанрово-стильовому. Особлива увага приділяється філософській спрямованості поезії митця. Визначаються її основні теми: любов як спосіб пізнання світу, поет і призначення його поезії, історія у контексті Вічності. Характеризуються філософські засади творчості митця, вплив на його світогляд різних релігій та філософських ідей (М.Бердяєва, Г.Сковороди, Л.Толстого, Г.Померанця та ін.). У роботі подано періодизацію творчості письменника, простежується еволюція його тем, ідей, образів. Ліричний герой Чичибабіна досліджується у тісному зв'язку образом автора, але відзначається і різниця між ними: ліричний герой є відображенням авторських шукань і водночас він - опонент письменника, його друге “я”, і узагальнений образ усього покоління митця. В дисертації подається цілісна характеристика художнього світу Чичибабіна, відзначається особлива роль Бога у ньому, поєднання історичної конкретики із філософськими узагальненнями, трагічний пафос і разом з тим життєстверджувальні ідеї. З'ясовані зв'язки поета з російською класичною літературою (розвиток традиції зображення «маленької людини», її зв'язку з історією, теми пророчої місії митця, опанування класичних ліричних жанрів тощо), а також вплив на художню систему Чичибабіна модернізму (синтез філософії та літератури, пріоритет людського “я”, розуміння особистості як неповторного світу, утвердження творчого начала в людині та ін.).

Ключові слова: мотив, жанр, ліричний герой, поетика, стиль, художній світ.

Summary

Ostapenko I.V. Lyric Poetry by Boris Chichibabin:Basic Motives and Genres.- The Manuscript.

The Thesis for a Candidates Degree on Speciality 10.01.02.- Russian Literature. National Tavrida V.I. Vernadsky University, Simferopol,2001.

In the thesis a poetic heritage by B.O. Chichibabin , the Russian poet of the second half of 20 th century , is submitted for consideration from the viewpoint of its integrity and versatility for the first time .His lyric poetry is analysed on different levels: problematico thematic, image-bearing, motive, compositional, genre-stylistic in the light of common system approach . A special attention is paid to the philosophical trend of the author's poetry . This work deals with definition of its main themes: love as a way of the world congnition, a poet and the purpose of his poetre, history in the context of eternity. Philosophical grounds of the author's creative work, the influence of different religions and philosophical ideas (N. Berdyaev, G. Skovoroda, L. Tolstoy, G. Pomerants and others) on his world outlook are characterized here.

In the work there has been given the division of writer's creative work into periods, the evolution of his themes, ideals, images. Chichibabin's lyrical hero is investigated in close connection with the author's image, but the difference between them is pointed out: a lyrical hero is a reflection of author's searches and at the same time he is a writer's opponent, his second “ego” and a generalized image of author's whole generation.