Методика проведення уроків вивчення повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

за спеціальністю "Українська мова та література"

на тему "Методика проведення уроків вивчення повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків""



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ В 10 КЛАСІ ПОВІСТІ М.КОЦЮБИНСЬКОГО «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ»

1.1 Історія питання

1.2 Місце творчості М. Коцюбинського в шкільному курсі української літератури

1.3 Вікові особливості сприйняття прозових творів

РОЗДІЛ II. МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬУРОКУ В 10 КЛАСІ ЗОШ

2.1 Урок вивчення повісті М.Коцюбинського

2.2 Позакласний захід, присвячений творчості М.Коцюбинського

ВИСНОВКИСПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



Вступ

Питання взаємин людини з природою все частіше стає предметом відкритого студіювання та обговорення вчених, громадськості, котрі трансформують його чи то в сферу екологічну, чи то філософську. Не залишається названа проблема поза увагою і в дослідженнях релігійних традицій українського народу, коли людина перебуваючи серед природи, цілком залежала від неї, бо саме природа живила її енергією, вірою у вічне життя. Побутує помилково усталений вислів - «Людина - цар природи». Будучи далекоглядними, відвертими та в міру прагматичними, можемо піддати сумніву дане твердження, адже з давніх-давен людина складала єдине ціле з природою, була її дитям, і чи не тому світ менше хвилювали проблеми екологічного, морально-етичного, частково політичного характеру.

У «Тінях забутих предків» особливо виразно виявилася така риса письменника, як зумовленість образної системи твору конкретною місцевою, побутовою, історичною, соціальною і національною обстановкою, баченням світу крізь призму персонажів. Та оскільки сама обстановка незвичайна, то й асоціації та образи інколи можуть видатися незвичайними, своєрідними, навіть - дивовижними. Однак, як слушно відзначив І.О. Денисюк, чудова фантастика, якій піддається автор і читач, є реалістичним світосприйманням гуцула. У глибокому реалізмі і силі типізації Коцюбинського переконується кожний, хто побував на Гуцульщині навіть через піввіку після автора «Тіней забутих предків».

Вершиною мистецької майстерності Михайла Коцюбинського, окрасою всієї української літератури стала повість «Тіні забутих предків» (1911). Твір написано під враженням краси Карпат, під впливом багатої поезії жит­тя гуцулів, шо їх спостерігав письменник, перебуваючи у Криворівні. Про Гуцульщину він писав до Євгена Чикаленка: «Якби Ви знали, яка тут вели­чна природа, який цікавий народ гуцули, з багатою, своєрідною психікою, з буйною фантазією, дивними звичаями і мовою» [15]. Отже, М.Коцюбинський. як і Ю. Федькович, О. Кобилянська, оспівав у повісті красу гірської природи і гуцульської душі. Однак зробив це по-своєму. Спираючись на народні вірування, гуцульський фольклор, він відтворив у «Тінях забутих предків» багатий фантастичний світ, у якому живуть люди поруч з добрими і злими, веселими і сумними силами природи.

Відомо, що до написання повісті письменник ретельно вивчав життя гуцулів, їх традиції, повір'я. Крім цього, працюючи над твором, М. Коцюбинський познайомився із фольклорно-етнографічними матеріалами В. Гнатюка («Етнографічні збірники»), І. Франка («Гуцульські примітки»). Усе це разом і забезпечило художню достовірність при поєднанні дійсного і уявного.

Науковці та методисти пропонують різні методи та прийоми вивчення повісті у ЗОШ, потрібно визначити найефективніші з них. Саме цим і зумовлюється актуальність роботи, що полягає в необхідності створення уроків вивчення повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» для використання в школі.

Метою курсової роботи є:

- розробка уроків із вивчення повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»;

- вивчення оригінальних методів і прийомів вивчення повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків»;

- вивчення місця твору М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» у чинних програмах із літератури для ЗОШ;

- з'ясування психолого-педагогічних засад викладання прозових творів у ЗОШ.

Виходячи з поставленої мети, робиться спроба розв'язати такі завдання:

- опрацювати додаткову літературу: методичні посібники, словники, монографії, довідники, нариси, тощо;

- дослідити історію питання;

- визначити місце твору М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» у чинних програмах із літератури для ЗОШ;

- дослідити психолого-педагогічних засад викладання прозових творів у ЗОШ;

- розробити уроки з вивчення повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»;

- систематизувати зібраний у процесі дослідження матеріал.

Об'єкт дослідження: вивчення у старшій школі повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків».

Предмет дослідження: вивчення повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» у 10-му класі ЗОШ.

Методи дослідження:

- біографічний;

- текстуальний;

- теоретичний;

- емпіричний;

Наукова новизна курсової роботи полягає в глибшому дослідженні вивчення повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» у 10-му класі ЗОШ ; удосконаленні знань із даної теми.

Практичне значення науково-дослідної праці полягає в можливості використання результатів досліджень, які сприятимуть повнішому і глибшому засвоєнню та усвідомленню повісті Михайла Коцюбинського і повісті «Тіні забутих предків» учителями і студентами під час практичних занять та лекцій на факультеті української філології у вищих педагогічних навчальних закладах, як допоміжних матеріал для учителів при підготовці до уроків української і зарубіжної літератур, до літературних вікторин, для робіт у літературознавчих гуртках та МАН.

коцюбинський тіні забуті предки



РОЗДІЛ I. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ В 10 КЛАСІ ПОВІСТІ М.КОЦЮБИНСЬКОГО «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ»

1.1 Історія питання

Сучасні дослідження читацької діяльності старшокласників показали, що потреба в читанні творів сучасних авторів є основною, визначальною, а щодо української класичної літератури - зростає від класу до класу, але вимагає стимулювання. Згідно з програмою, потреба в читанні художніх творів у десятикласників формується саме на матеріалі класичної літератури. Суперечливість у сприйнятті таких творів впливає на формування потреби в спілкуванні з мистецтвом слова. З одного боку, досконалість форми створює необмежені можливості для розвитку високого рівня естетичного сприйняття, з іншого - часова віддаленість подій, незвичність лексичної, граматичної побудови мови творів, що вивчаються, утруднюють їх розуміння учнями. З цієї точки зору важливо організувати прийняття авторської позиції, засвоєння її через власний життєвий досвід і перенесення уявлень та емоційних станів для цілісного розуміння витвору мистецтва слова. Для цього учитель обирає з усього твору саме ті моменти, які близькі внутрішньому світу учнів, хоч і не завжди виражають основний ідейний зміст прочитаного. Така організація навчальних ситуацій виправдовує себе, тому що через прийняття близьких учням, але другорядних образів, ідей, відбувається входження в художній світ автора й цілісне сприйняття його твору.

Після новели М. Коцюбинського «Intermezzo» в 10 класі програмою передбачене вивчення його повісті «Тіні забутих предків» упродовж чотирьох шкільних уроків. На відміну від вивчення названої новели, коли вчитель організовує читацьку діяльність старшокласників здебільшого за допомогою прийомів, які впливають на можливості естетичного сприйняття як способу формування потреби у здійсненні читацької діяльності, аналіз «Тіней забутих предків» та організація читання цієї повісті вимагали актуалізації внутрішніх переживань та станів учнів.

Так само, як і під час вивчення попереднього твору, віддавалась перевага використанню прийомів створення проблемності й емоційності. Хоча в цьому випадку, на відміну від попереднього, для цілісності сприйняття художнього твору, читацької потреби учнів усіх рівнів використовувались здебільшого прийоми з непропорційним співвідношенням проблемності й емоційності на користь останньої.

Вивчення повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» можна спланувати так:

1 та 2 уроки. «Хочу написати про незвичайний казковий народ - гуцулів». (Змалювання звичаїв, побуту, фольклору гуцулів, духу гірської природи);

3 та 4 уроки. «Любчику Іванку! Ци будемо в парі усе?» (Образи Івана та Марічки. Утвердження думки про вічність і незнищенність кохання).

У назвах тем використано висловлювання про зміст повісті. У першому випадку - це слова самого М. Коцюбинського з листа В. Гнатюкові. У назві другої теми - цитата з твору. Такий підхід, що є частковим виявом прийому «інтриги», створював основне спрямування для сприйняття авторського тексту, надзвичайно насиченого колоритом місцевості, змальованої в ньому: природою гір, звичаями, побутом гуцулів, гуцульською говіркою. Без продуманої мотивації в процесі вивчення цього твору важко досягти повного розуміння учнями художнього тексту, а через нього - емоційного співпереживання змальованим героям та прийняття авторської позиції для того, щоб виникла потреба в повторному перечитуванні твору, яка є основним показником ефективності організації читацької діяльності.

Вступна навчальна ситуація підкріплюється прийомом «емоційного нагнітання», за допомогою якого задається настрій для вивчення всієї теми. На початку уроку, коли найбільше зосереджена увага учнів на сприйнятті нової інформації, вчитель звернувся до цитування початку твору, який сприяв активізації емоцій і почуттів десятикласників, пізнавального інтересу: «Іван був дев'ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Двадцятою і останньою була Анничка.

Не знати, чи то вічний шум Черемошу і скарги гірських потоків, що сповняли самотню хату на високій кичері, чи сум чорних смерекових лісів лякав дитину, тільки Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі. Не раз вона з ляком думала навіть, що то не од неї дитина. Не «сокотилася» баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня.

Вміле використання названого засобу створення атмосфери емоційності та загадковості вводить у дію наступний прийом - «інтриги», який завершує вступну навчальну ситуацію, надає їй ознак проблемності. Саме проблемність вимагає перечитування художнього тексту для повторення зафіксованого в свідомості учнів емоційного стану та вирішення питань, які мимоволі виникають під час читання та в свою чергу стимулюють потребу вищого порядку - ціннісно-орієнтаційну. Для надання названій ситуації елементів проблемності сформулюємо питання, що сприяли активізації емоційно-естетичного досвіду старшокласників.

1. Чи вірите ви в існування фантастичних, надприродних істот?

2. Про що знав маленький карпатський хлопчик Іванко?

3. Як змінюються знання й уявлення Івана з його віком?

Останнє з них сприяло створенню наступної навчальної ситуації за допомогою прийому « пошуку прикмет» як основного. Учням пропонувалось знайти в тексті роздуми Івана й простежити еволюцію його світосприймання. Відповіді учнів:

Деякі учні можуть відчувати труднощі під час встановлення закономірних зв'язків між віковою та світоглядною специфікою особистості Івана Палійчука. Ці труднощі спробуємо подолати тільки завдяки навідним підказкам учителя.

- Які визначення добирає письменник для показу зв'язку маленького хлопчика Іванка з природою?

- Як Іванко дивився на світ, коли йому минуло сім років?

- Свідком якого «неспокою і горя» в родині був Іван?

- Як вплинула на Іванове життя зустріч з Марічкою?

- Що нового дізнався леґінь, працюючи в полонині?

- Як вплинула на хлопця смерть Марічки?

- Що радісного було для Івана в подружньому житті з Палагною?

- Як відбулось єднання Івана з його мрією?

Підсумовуючи й завершуючи цю навчальну ситуацію, учитель підводить учнів до висновку про типовість образу Івана Палійчука.

Вчитель. Давайте поміркуємо, чи всі гуцули мали такі уявлення про оточуючий світ, як Іван. У чому вони виявлялись?

Повторно перечитавши твір та прийнявши позицію його автора, учні співпереживають головному героєві і розуміють його. Вони доходять висновку, що Коцюбинський бачить джерела міфологічних уявлень гуцулів не тільки в давній традиції, що йде від предків, а в особливостях самої гірської природи. Ці уявлення знайшли своє відображення у їхньому фольклорі, звичаях, побуті.

Словесник надавав проблемної спрямованості наступній навчальній ситуації, емоційність якої створювалась за допомогою часткового ситуативного вияву прийому «оживлення картини». Використання його вчитель варіює залежно від рівня потреби учнів у читанні художніх творів. Учні мають вибрати з тексту уривок, який найбільше сподобався, та пояснити свій вибір, а також розповісти про власні спостереження за світом природи, коли вони бачили чи відчували у ній щось незвичайне, загадкове. Десятикласники спробували продовжити запропонований учителем уривок.

Розподіливши завдання за такою моделлю, учитель прагне досягти розв'язання спланованої навчальної ситуації, активізуючи відтворюючу уяву старшокласників, емоційну чутливість та творчі здібності учнів. Через активізацію всіх цих внутрішніх процесів він має домогтися переходу учнівської потреби в читанні на якісно вищий ступінь розвитку.

Завершуємо цю навчальну ситуацію використанням прийому «стилістичного експерименту» на зображально-оцінному рівні. Для порівняння були запропоновані два тексти - авторський: «Білі ярки, забившись у холодок під смереку, дивились дурними очима, як качались по двоє дітей, дзвонячи в тиші молодим сміхом. Втомившись, вони забирались на біле каміння і лячно зазирали звідти у прірву, з якої стрімко підіймався у небо чорний привид гори і дихав синню, що не хтіла тануть на сонці. В щілині поміж горами летів в долину потік і тряс по кадіннях сивою бородою. Так було тепло, самотньо і лячно у віковічній тиші, яку беріг ліс, що діти чули власне дихання. Але вухо уперто ловило і побільшало до найбільших розмірів усякий гук, що мусив жити в лісі, і їм часом здавалось, що вони чують чийсь хід потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей» [25, 184] та синонімічний йому без використання художніх засобів: «Двоє дітей, голосно сміючись, качались по білих ярків. Втомившись, вони сідали на біле каміння і дивились звідти у прірву, на синій привид гори. В щілині поміж горами біг по камінню в долину потік. Так було тепло, самотньо і лячно у лісовій тиші, що діти чули власне дихання. Усі лісові звуки ставали гучнішими, і їм іноді здавалось, що вони чують чиюсь ходу, приглушене гупання барди, хекання втомлених грудей».

Зіставлення цих уривків сприятиме глибшому «вживанню» в авторський текст, розумінню ролі художніх засобів у ньому, вихованню потреби вдумливо перечитати художній твір та фіксуванню загального інтересу до читання творів М.Коцюбинського.

На кінець другого уроку вивчення повісті «Тіні забутих предків» припадатиме один з піків сильного емоційного напруження, сприятливий для введення в дію прийому «емоційного нагнітання». Учитель має підсумувати й узагальнити не лише суму здобутих на уроці знань, але й внутрішні переживання, викликані вивченим твором. Для цього прийом «емоційного нагнітання» поєднуємо з прийомом «інтриги», який на початку уроку задає потрібну тональність вивченню всієї теми, а наприкінці - сприяє цілісному розумінню теми та створює передумови для вивчення теми наступної. Другий урок закінчується словами вчителя: «Ми з вами дізнались, як М. Коцюбинський змалював людей, що проживають в українських Карпатах. Ми переконались, що це справді казковий, незвичайний народ, який вірить у фантастичні надприродні сили, й ця віра невмируща. Такою ж невмирущою, вічною і незнищенною є й сила їхнього кохання. Яке воно, кохання людей, які живуть у тісному поєднанні з первісною дикою природою? Про це ми дізнаємось на наступному уроці». Навчальна ситуація, якою завершується вивчення теми, створює атмосферу загальної зацікавленості твором, що вивчається, та викликає потребу перечитати його. Це сприятиме художньому сприйняттю повісті.

Упродовж третього та четвертого уроків вивчення повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» опрацьовуємо тему «Любчику Іванку! Ци будемо в парі усе?» (Образи Івана та Марічки. Утвердження думки про вічність і незнищенність кохання). Проблемність вивчення цієї теми вчитель задає наприкінці попереднього уроку і в цьому випадку лише актуалізує її за допомогою максимального використання прийомів емоційності для пробудження співпереживання головним героям через задіяння власного життєвого досвіду учнів.

Проблемні питання, поставлені вчителем, хвилюють учнів-старшокласників, бо є близькими їм. Саме в юнацькому віці головними стають проблеми пошуку свого місця в житті, взаємин між людьми, дружби й кохання. Учні доходять висновків, що кохання Івана й Марічки залишилось вічним і незнищенним. Навіть якби вони обоє залишились живими, воно б не стало сірою буденністю, бо вони були споріднені духом, їх поєднували спільні думки й поривання до пізнання таємниць існування людини й природи. Як вічною є природа, так само вічними є й вони, «діти природи».

Доля розлучила закоханих. Марічка загинула, а про Івана не було чутки шість літ, «...на сьомий раптом з'явився. Худий, зчорнілий, багато старший од своїх літ, але спокійний. Оповідав, що пастушив на угорському боці. Ще з рік так походив, а відтак оженився. Треба ж було ґаздувати» [25, 204].

Палагна також не знаходить щастя в одруженні з Іваном. Сильна й здорова, вона потребує й чоловіка собі під стать. Для неї незрозумілі дивацтва Івана, бо вона реалістично дивиться на світ, не помічаючи його романтичності. Тому вона знаходить для себе втіху, зав'язуючи близькі стосунки із сильним і могутнім мольфаром Юрою.

Час від часу туга за коханою вибиває Івана із звичайного ритму життя. Він чує голос Марічки. «... тоді він кидав роботу і десь пропадав.» Через фантастичні образи М. Коцюбинський показує, як поступово змінюється психічний стан Івана, як він, врешті, цілком втрачає відчуття реальності.

Десятикласники доходять висновку, що в повісті «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського зображено кохання трагічне, але незнищенне. Закоханих не зупинили ні давня ворожнеча родичів, ні сили природи. Вони перебороли все. І хоч кінець повісті трагічний, але в ньому звучить сила почуття, яка перетворила звичайні стосунки гуцульських хлопця й дівчини в легенду. Марічка була для Івана найбільшою і найціннішою частиною його душі, його Самості. Об'єднавшись у своїх фантазіях з коханою, він, хоч і помирає, але з усміхом на устах - максимально наблизився до Самості. Висновки, яких доходять учні, відповідаючи на поставлені учителем запитання, не обмежуються шкільним уроком, а мимоволі фіксуються в пам'яті й вимагають повторного прочитання твору.

Таким чином, у шкільному курсі української літератури аспект сприйняття художнього класичного твору заслуговує на окреме дослідження, бо інтерес до читання твору в основному формується через емоційно-естетичне бачення художніх засобів, і в першу чергу - ідентифікацію з образами-персонажами.

1.2 Місце творчості М. Коцюбинського в шкільному курсі української літератури

Визначна роль творчості Михайла Коцюбинського в історії української літератури та мови беззаперечна.

Знайомство з його творчiстю пiдтверджуе надзвичайно тонку й точну цю характеристику. Висока художнiсть, вражаюче багатство, свiтло простота думки й справдi немов пронизують читача життєдайним сонячним промiнням, звеличуючи й наснажуючи для добра i творення. Його творчiсть непомітно, але неминуче допомагала людинi ставати людиною.

У його творчості, як ні в кого із сучасників, природно поєдналися два протилежні полюси народницький стиль і зображення духовних порухів простолюддя, що пізніше було злито з вишуканим естетизмом самого зображення. Імпресіонізм виділяє Коцюбинського з плеяди класичних письменників. Так письменник повертає своєму стилю прикмети, властиві мистецтву, розвиненому класиками. Тому у творах Коцюбинського, крім імпресіоністичності, помітні також романтика, риси символізму та «ідеального реалізму». Але все ж таки в доробку письменника домінує й переважає струм імпресіоністичності - картинного передавання настроїв, вражень і порухів людської душі. Михайло Коцюбинський немов кидає промінь свого мистецького освітлення, виявляючи чуттєві порухи та вдачу людини, найсуттєвіші явності хвилини, у яких досягається просто музична поетика зображення.

Творчість Коцюбинського гаряче улюблено читачам, і незаперечна його найбільша заслуга в справі удосконалення української художньої прози.

Українська радянська література багата учнями і послідовниками Коцюбинського. Численна літературна молодь України звертається до безсмертних творів М.М.Коцюбинського.

Нинішній рівень наукового дослідження мови і стилів української літератури дає підстави стверджувати переломне значення прози М.Коцюбинського для розвитку літературної мови ХХ ст. Принципово важливе пере акцентування із зображальної на виражальну функцію мови робить Коцюбинського неперевершеним майстром, ефекти новаторства якого, справді, не могли бути зрозумілі і прийняті одразу, але засвоєння їх відбувалося поетапно й розтяглося на ціле століття.

Благотворний вплив Михайла Коцюбинського помітний на творчості багатьох письменників.

1.3 Вікові особливості сприйняття прозових творів

В період настання ранньої юності (10-11 кл.) зовні все виглядає дещо по-іншому, більш благопристойно: сидять, слухають (або роблять вигляд, що так). Говорять і пишуть не завжди те, що відчувають і думають, а те, що від них хочуть почути (небезпека формування двох моралей).

Якщо уроки літератури їх не зачіпають, то вони фактично відсутні. При тому можуть любити і цінувати мистецтво, але не співвідносити з тим, що робиться на уроках літератури.

У таких випадках літературний розвиток стає некерованим. І це якраз в той момент, коли у школярів найбільш сильною є потреба у вмілому і тактичному керуванні.

Рання юність - це пора духовного і фізичного розвитку людини, пора особливо інтенсивного формування світогляду. Складається система поглядів, переконань.

У юних складається критерії підходу до себе і навколишнього світу, це відбивається і на ставленні до мистецтва.

Не дивлячись на менш інтенсивний, ніж у 9 кл., ріст літературного розвитку (скорочується бюджет часу), інтерес до мистецтва стає більш глибоким і постійним. Поряд з літературою може зародитись захоплення музикою, театром. Читання для багатьох стає просто органічною потребою. Закріпляється естетичне ставлення до мистецтва в цілому. Старшокласники усвідомлюють, що «образи в літературному творі - це образи життя, але не саме життя, а тільки її художнє відтворення» [26, 86] - філософ літератури Асмус.

Ще одна цитата молдавська:

«На відміну від підлітка, який в значній мірі зосереджений на пізнання самого себе, ... учень старших класів бажає пізнати цей внутрішній світ з метою пошуку в ньому свого місця, а також для того, щоб отримати опору для поглядів і переконань, які в ньому (учневі) формуються» [26, 102].

В старших класах дуже потрібна цілеспрямована система літературного розвитку. Бо широко побутує думка, що для повноцінного сприйняття мистецтва не потрібна спеціальна підготовка, що якщо учень начитаний і розвинений, то він сам оволодіє культурою читання. Це не так.

Якраз на заключному етапі літературного розвитку особливо гостро відчуваються недоліки викладання літератури в середніх класах.

Якщо в попередніх класах викладання літератури йшло на рівні повідомлень, переказів, то в старших класах учні відповідатимуть сухо, схематично. Індивідуальна неповторність художнього образу їх не хвилюватиме. Вони, як правило, правильно зуміють сформулювати ідею, звести все багатство твору для логічного висновку.

В цілому емоційно-образні переживання у старшому шкільному віці послаблені, безпосередність у сприйнятті мистецтва дещо губиться.

Складність програмних творів, їх насиченість філософськими, естетичними проблемами призводять до великого навантаження. Розвиток абстрактного мислення іде досить інтенсивно, а це подавляє емоції і образне бачення школяра.

Однак якщо поєднати інтелектуальність сприйняття і хоча б трохи емоційну і естетичну сутності, то це призведе до глибокого розуміння авторського бачення і ідейно-художнього змісту твору.

Якщо в середніх класах учні з логічним складом мислення явно програють таким собі відкрито емоційним школярам, то про учнів старших класів цього сказати не можна. Перші (з логічним складом) підходять до почуття через роздуми, через осмислення авторської думки, котра народжує в них емоції, і це дозволяє їм сприймати красу художнього слова.

У емоційних за сприйняттям школярів навпаки, переживання, естетичне задоволення породжує думку.

В старших класах значно посилюється також диференціація учнів одного класу. Яскраво проявляють себе ті, хто хоче займатися літературою в подальшому житті.

Від вчителя в старших класах вимагається висока літературознавча культура, культура аналізу, диференційований підхід до різних груп школярів, вміння щадити самолюбство школярів, а одночасно вимагається виховати в них самооцінку і пробуджувати любов до мистецтва.

Вчителеві важливо знати, які психологічні особливості характерні для учнів різних вікових груп. Це дозволяє йому вміло, тактовно керувати процесом літературного росту своїх підопічних.



РОЗДІЛ II. МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬУРОКУ В 10 КЛАСІ ЗОШ

2.1 Урок вивчення повісті М.Коцюбинського

Тема: «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського - дума про добро і зло, любов та ненависть.

Мета: розкрити грань таланту Коцюбинського як майстра романтичної повісті - притчі; удосконалювати вміння і навички десятикласників аналізувати прозовий епічний твір; сприяти виробленню в учнів власного погляду на різноманітні явища життя; виховувати почуття прекрасного; поглиблювати знання школярів з етнографії та фольклору, зокрема гуцульського.

Тип уроку: диспут.

Обладнання: портрет письменника, ілюстрації до твору, записи уривків однойменного фільму С.Параджанова за даною повістю.

Хід уроку

I. Організаційний момент

Ще за тиждень-два до уроку, даючи десятикласникам завдання прочитати повість, вчитель пропонує їм при читанні замислитись над такими запитаннями:

- Чому повість називається «Тіні забутих предків?»

- Чому на вашу думку, Іванко та Марічка полюбили одне одного?

- Чи зрадив Іванко Марічку, одружившись на Палагні?

- Чому він це зробив?

- У чому полягає щастя для Палагни? Що в такій позиції позитивне, а що негативне?

- Що зблизило Палагну і Юру?

- Чи справді Юра любив Палагну?

- Чому лісова русалка вибрала жертвою саме Івана?

- У повісті перемагає добро чи зло?

- Що таке щастя, смисл людського життя, судячи з доль персонажів повісті? А по-вашому?

- Чи актуальна сьогодні проблематика даного твору? Доберіть для обґрунтування своєї відповіді кілька прикладів з власних спостережень чи з преси.

(Тоді вчитель дає завдання учням: виписати з повісті до своїх зошитів етнографізми й діалектизми, з'ясувати і запам'ятати значення їх. Які тропи найчастіше використовує автор?)

Перед уроком ці питання вивішуємо на раніше приготовленій таблиці. Це допоможе в дотриманні послідовності, цільності і конкретності дискусії.

Слово вчителя :

«Над берегами вічної ріки» - так називається одна з найцікавіших збірок нашої землячки Ліни Костенко. Саме цей образ спливає в пам'яті, коли перегортаємо сторінки повісті «Тіні забутих предків».

М.Коцюбинський пропонує нам, читачам, бодай на часинку облишити повсякденну круговерть і схилитися над берегами безкінечної в часі і просторі ріки життя, ріки людської душі, прозирнути в найпотаємніші її глибини. «Тіні забутих предків» - чи не найпоетичніша перлина в скарбниці творчості Коцюбинського, яка являє собою особливо вдячний матеріал для відвертого, такого необхідного діалогу з дітьми.

Учень: (заздалегідь підготовлений учень робить повідомлення «Джерела написання повісті»).

«Тіні забутих предків» - річ для М.Коцюбинського унікальна, здавалося б , несподівана. Мабуть, багатьох з вас це здивувало: типово східноукраїнський автор - і раптом гуцульський діалект, гори, полонини, таємничий, колоритний світ, який ми звикли бачити у Федьковича, Франка та інших письменників Західної України.

Та пригадаймо новели Михайла Михайловича про Молдовію, Крим, Італію(«Для загального добра», «В путах шайтана», «Хвала життю»). Отже, письменник любить відкривати для себе і для читача нові світи, досліджувати їх неповторність.

Крім того, саме в Карпатах збереглися деякі традиції прадавнього, ще дохристиянського світобачення наших предків. Певно, саме цим привабила Гуцульщина митця, який намагається осягнути духовність українського народу в усіх її вимірах.

Досконало вивчити той край допомогла Коцюбинському дружба з Іваном Франком та відомим фольклористом і етнографом Володимиром Гнатюком. Друзі не раз радили своєму наддніпрянському побратимові написати про гуцулів, для цього надсилали йому власні фольклорно-етнографічні праці, а також найцікавіші дослідження на цю тему інших авторів.

Вчитель: Чи не найперше, діти, що впадає нам в очі при роботі з твором - мова повісті. Вона колоритна, багата, образна, щиро гуцульська. Аби довести це ми попрацюємо зараз з новими словами ,які ви записали під час читання твору.

(Діти пояснюють значення слів: царинка, острива, вориння, плай, габа, маржинка…)

- Для чого М.Коцюбинський так часто вживає етнографізми та діалектизми?

- Які образні засоби найчастіше використовує письменник у творі?

Десятикласники наведуть численні тропи, записані під час читання повісті. Для систематизації сказаного вчитель пропонує учням прочитати уривок від слів:

«Одного разу він покинув свої корови…» до слів «…тут Іван одпочити…» Діти мають визначити засоби творення зорових і слухових образів у ньому (уособлення, нагромадження яскраво метафоричних епітетів та порівнянь, постійне підкреслення багатої гами кольорів.)

Отже, так міг писати лише справжній майстер слова. Уже тому повість - ціннющий скарб для нашого народу, його культури.

II. Основний етап уроку - дискусія

Вчитель: Діти , а яка ж ідейно - тематична основа та проблематика нашої повісті? На це запитання ми маємо дати відповідь , обговоривши ряд дискусійних питань.

(подальше вказуватимуться лише вузлові епізоди в сюжеті та наводитимуться питання з кожної проблеми, а також деякі тези орієнтовних учнівських відповідей у дужках.)

1. Повість зрозуміла чи ні? Сподобалась чи ні? Чому? Який епізод запам'ятався найбільше, чому? Чому твір названо «Тіні забутих предків»?

(Заголовок вказує на злободенність порушених проблем для сучасності. Предки забуті, але їхні болі й радощі, шукання тінями живуть й зараз, повторюються в нас.)

2. Пригадаймо першу зустріч Іванка й Марічки на березі Черемоша(знайти в тексті та зачитати)

Чи можна судити про людину ( в даному разі про Іванка _ забіяку) за одним лише вчинком? Якщо так, то яким?

(Зрада або самопожертва).

3. Що допомагає людині стати Людиною - добро чи зло? За що, на вашу думку, Іванко та Марічка полюбили одне одного?

(За доброту, щирість, потяг до прекрасного й розуміння його, отже, справжню душевну красу.)

4. Далі згадаймо наступні перипетії ( Іван у наймах на полонині, смерть Марічки, страждання й поневіряння Іванка, повернення й одруження).

Чи зрадив Іван Марічку, одружившись з Палагною? Чому він це зробив?

(Одружився, бо цього вимагало життя, може, хотів приспати свою душу господарськими турботами. Це була не друга любов, а тому й не зрада. Смерті Іванової Марічка б не прийняла.)

5. В чому щастя для Палагни? Що хороше в такій позиції, а що погане?

(Для неї - мати добре господарство, заможно жити. І це непогано, якщо є засобом для чогось вищого, духовного. Але для неї це не засіб, а мета. Така мета завжди спустошує людину. Згадаймо Пузиря Карпенка - Карого.)

6. Яким треба було бути Іванові, щоб не загинути й щасливо жити з Палагною?

(Треба було знищити свою душу. Цього Іван не зробив, тому Палагна зрадила його.)

7. Пригадайте два епізоди: зустріч Палагни з Юрою на світанку під час ворожіння та коли Юра проганяв хмару.

Що зблизило Палагну і Юру?

(Грубу силу тягне до грубої сили, крім того, жіноче єство Палагни відчувало Іванову байдужість.)

8. А що більше ви шануєте в людині: силу чи розум. Досконалість фізичну чи духовну?

Юра по-справжньому любить Палагну чи вона приваблює його лише як жінка?

(Це тільки скороминуща пристрасть .Адже в стосунках і з Палагною, і з Іваном Юра постійно грає. Характерний епізод бійки в корчмі або підслухана Іваном розмова мольфара з Палагною про силу над ним.)

9. Чому лісова русалка вибрала жертвою саме Івана? Це жорстокість? Що уособлює образ нявки?

(Іван уже був внутрішньо готовий до смерті, а нявка лише прискорила нестерпне конання та ще дала йому перед кінцем краплю радості як дарунок за прийняті муки. Нявка - це доля, совість, душа людська.)

10. Що перемагає у творі - добро чи зло?

(Здається, зло. Але ж Іван гине, аби не підкоритися йому. Отже, смертю своєю, щастям за мить до кінця він перемагає зло, обивательський бруд.)

11. То судячи з доль персонажів повісті, ваших міркувань і суджень, що таке щастя і в чому смисл людського життя?

(Знайти дорогих тобі людей, жити для них; розуміти інших людей і бути зрозумілим ними, бачити красу світу, людини і самому прагнути до краси в стосунках, думках, житті…)

12. То які ж проблеми порушує М.Коцюбинський у своєму творі?

(Тупе міщанство, його жорстокість і бездуховність; суть любові, щастя, вірності й зради; відвічний двобій добра і зла, краси й потворності в людині…)

13. Як можна довести, що «Тіні забутих предків» за жанром - психологічна повість-притча?

(Перша зустріч Іванка Марічки, епізод, коли Палагна закохується в Юру, вражена його надприродною силою…)

14. Чи витають сьогодні поміж нас тіні забутих предків? Чи актуальна проблематика повісті?

(Для обґрунтування своїх тверджень учні й вчитель наводять яскраві приклади відповідних ситуацій з життя, літератури(В.Шекспіра «Ромео і Джульєтта».)

III. Підсумок уроку

1. Довести, що конфліктами твору є

Із власним «я» Між родами

(роздвоєння Івана) (Палійчуки - Гутенюки)

Конфлікти твору

Побутовий Людини з дикою

(Іван - Палатна) гірською природою

Пошук смерті

Які проблеми порушено в повісті?

а)сила кохання;

б)вплив мистецтва на людину;

в)стосунки батьків і дітей;

г)сусідство язичництва і християнства.

2. Вчитель :

Михайло Коцюбинський створив геніальну поему про життя , про життя в усіх його вимірах. Створив повість - притчу, яка вчить людей найскладнішій науці - життю, життю за законами краси, вірності, духовності. І не застаріє це його вчення ніколи, бо проблеми, порушені письменником, вічні.

IV. Мотивація оцінок за урок

V. Домашнє завдання

2.2 Позакласний захід, присвячений творчості М. Коцюбинського

Тема: Творчість Михайла Коцюбинського

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Михайла

Коцюбинського, розвивати естетичний смак естетичний смак, виховувати

шанобливе ставлення до письменника.

Форма проведення: літературний вечір.

Обладнання: портрет Михайла Коцюбинського, фотографії письменника

різних років життя, літературна газета, виставка його творів.

Вчитель

Скотилося сонце з високого неба,

За день утомилось - спочить йому треба;

Й, прощаючись любо з небосхилом синім,

Всю землю залляло рожевим промінням.

І вітрові в полі гуляти несила:

Згорнув свої вільні, широкії крила.

Зелений садочок в прозорую воду

Заглядає стиха на пишную вроду,

А пташка на вітах калини співає -

Своїх пташеняток в гнізді присипляє.

Аж ось заскрипіли тесові ворота:

Йде матінка з поля - скінчилась робота -

І листя в ряденці несе лопухове -

Смачненьку вечерю голодній корові.

Замекали вівці... От курява встала...

Вже череду з поля сестричка пригнала,

І матінка стала корову доїти,

Щоб було поїть чим маленькії діти.

А в хаті бабуся й собі хазяйнує:

Сім'ї на вечерю кулешик готує.

Від полум'я з печі бабусині лиця

Здаються червоні, як та полуниця.

Стемніло й зробилось так тихо надворі...

На небі зоріють, мов іскорки, зорі...

Заквакали жаби в болоті гурбою...

Легесенька пара знялась над водою,

А в хату біленьку заглядають з плота

Братко - сон хороший й сестриця - дрімота,

Що дітям маленьким усе проти ночі,

Мов медом солодким, заліплюють очі.

Ведучий

Усі хто мав щастя зустрітися з Коцюбинським, в один голос відзначали його щире, добре, серце, яке випромінювало любов до людей.

Він залишив усім нам найвищий заповіт: ніколи не розминатися з людиною і завжди бути вірним різному народові.

Коцюбинський один із найвідоміших діячів письменництва. Твори М.Коцюбинського захоплювались в цілому світі. За його творами знімали фільми. Письменник багато подорожував до країн Центральної та Західної Європи - Австро-Угорщини, Німеччини, Італії, Швейцарії - це свідчить про високу культуру та освіченість письменника.

Життєвий шлях

Учень 1

Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864 р. в м. Вінниця в сім'ї дрібного урядовця. Дитинство та юність майбутнього письменника минули в містечках і селах Поділля, куди переводили батька по службі. Освіту здобував у Барській початковій школі (1875-1876) та Шаргородському духовному училищі (1876-1880). У 1880 р. Михайло Михайлович відправляється в Кам'янець-Подільськ, маючи намір вступити до університету. Мрія ця не здійснилася через матеріальні нестатки. На сім'ю навалилось нещастя. Осліпнула мати, батько втратив посаду і вже ніколи не зміг дістати путящої роботи. Повернувшись у Вінницю, Михайло Михайлович дає уроки, щоб заробити трохи грошей на підтримку сім'ї, в якій було п'ятеро дітей. Часом він виїжджає в село, щоб навчати панських дітей. Ночами просиджує над книжками.

Наприкінці 80-х років помер батько, і утримання всієї великої родини цілком лягло на плечі письменника. У лютому 1886 р. він їде в с. Михайлівку Ямпільського повіту працювати домашнім учителем, а в 1886-1889 рр. дає приватні уроки у Вінниці.

Учень 2

1890 р. Коцюбинський їде до Львова, знайомиться з західноукраїнськими діячами, зокрема з І.Франком, домовляється про співробітництво у місцевих журналах і газетах («Дзвінок», «Зоря», «Правда», «Буковина»), надсилає туди свої вірші, оповідання, науково-популярні статті, нариси, переклади. Тут, у дитячому журналі «Дзвінок», вперше був надрукований його вірш «Наша хатка».

У 1891 р. Коцюбинський склав іспит на народного вчителя у Вінницькому реальному училищі і поїхав працювати домашнім вчителем в село Лопатинці. У 90-ті роки він напружено працює, пише вірші («Вечір», «Завидющий брат»), оповідання для дітей («Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник»), науково-популярні статті й дописи, нариси («Життя українців по малих містах», «Вироби селянок з Поділля на виставі в Чікаго»), популярні біографії видатних людей («Нюренберзьке яйце»), перекладає твори Чехова, Гейне, Міцкевича, Ожешко, Достоєвського та ін.

Учень 3

На початку 90-х рр. Коцюбинський стає учасником народницької організації «Братство тарасівців». В червні 1892 р. Коцюбинський виїжджає в Бессарабію, діставши посаду розвідувача з платнею 40 крб. на місяць з помешканням і артільним харчуванням. Разом із братчиками, працюючи у філоксерній комісії, він вів просвітницьку роботу серед селян, працівників комісії. Роки перебування Коцюбинського на урядовій службі в Молдавії і Криму дали життєвий матеріал для його творів «Для загального добра» (1895), «Пе-коптьор» (1896), «Посол від чорного царя» (1897), «Відьма» (1898), «В путах шайтана» (1899), «Дорогою ціною» (1901), «На камені» (1902), «У грішний світ», «Під мінаретами» (1904).

Учень 4

На початку 1898 року його було, нарешті, призначено діловодом Чернігівської земської управи, а у вересні 1900 року переведено до статистичного бюро, де він і працював до травня 1911 року - майже до кінця життя. Приїзд Коцюбинського в Чернігів у 1898 р. відкриває нову сторінку в його житті. Головне було в тому, що він дістав можливість включитись у культурне й громадське життя, віддатися творчості. 900-ті роки, в які вступав письменник, були справжнім спалахом в українській літературі цілого сузір'я непересічних талантів. Ольга Кобилянська і Василь Стефаник, Марко Черемшина і Лесь Мартович, Гнат Хоткевич, Микола Чернявський та багато інших розсувають межі тем і проблем, оновлюють художні форми, намагаючись своїми творами відповісти на найпекучіші питання життя.

Учень 5

Коцюбинський завжди брав активну участь у громадсько-літературному і політичному житті. Зокрема він був головою товариства «Просвіта» у 1906-1908 рр., влаштовував лекції, концерти, збирав у себе літературну молодь на традиційних «понеділках», де обговорювались нові твори (їх зокрема відвідували П. Тичина, В. Еллан-Блакитний), був одним з упорядників літературних збірників й альманахів - «Хвиля за хвилею» (1900), «Дубове листя» (1903), «З потоку життя (1905).

Слід пам'ятати, що Коцюбинський був вимушений утримувати цілу сім'ю. Однак грошей постійно не вистачало. Адже заробіток дрібного урядовця був мізерним. Та й літературна праця не могла поліпшити його матеріальне становище. Досить сказати, що за новелу «Intermezzo» Коцюбинський одержав 35 крб. від редакції журналу «Літературно-науковий вісник», за цілком новаторський оригінальний твір «Невідомий» - 18 крб. 18 коп. За деякі твори платили більше, проте теж небагато.

Учень 6

У 1911 р. «Товариство прихильників української науки і штуки встановило Коцюбинському довічну пенсію у розмірі 2000 крб. на рік, що дало змогу письменникові залишити роботу в земстві. Та було вже пізно. У жовтні 1912 р. Коцюбинський поїхав на лікування до Києва, а в кінці січня 1913 р. повернувся до Чернігова, де й помер 25 квітня.

Цікаві бувальщини з життя Михайла Коцюбинського

Учень 7

Стара відьма

У Криворівні не могли не помітити, як Коцюбинський цікавиться селянським побутом. Один гуцул заходить до нього в неділю, чемно кланяється і питається:

- А чи це правда, що ви хочете нас у книжках розписати?

- Правда.

- Не тільки людей, але і всяку нечисту силу?

- І нечисту силу.

- То я прийду до вас із своєю жінкою. Ви такої старої відьми ні в нас, ні в околиці не знайдете.

Учень 8

Воли і коні

У Криворівню, в Карпати, приїхали львівські дачники, щоб побачити Коцюбинського. Один із них почав висловлювати своє захоплення творчістю Коцюбинського:

- А прекрасні ваші твори ми добре знаємо. Наприклад, «Хіба ревуть воли...».

- Я не про воли, а про коні писав.

- Не розумію. Коні ж не ревуть?..

- Ну, і що з того? Коні не винні.

Учень 9

«Ось моя зброя»

Улітку 1910 року Коцюбинський повертався з Капрі, де він жив разом із Горьким. Жандармерія дістала суворий наказ якнайпильніше перевірити речі М. Коцюбинського. Прикордонні чиновники брутально рилися в його валізі. На запитання: «А зброя у вас є?»- Михайло Михайлович відповів: «Так, є». Від несподіванки запанувала тиша. Потім зчинилася метушня: «Де зброя, де?»

На довгій паузі М. Коцюбинський з лукавою посмішкою показав на олівець, що виглядав з кишені його піджака, і сказав: «Ось моя зброя».

Вчитель

Михайло Коцюбинський - письменник сонячний.

І не тільки тому, що «носив у душі сонце»,

як сам про себе казав… Уся його проза, попри

соціально загострені драматизм і трагізм, - це

світлий, відкритий простір для душі й духу.

О. Логвиненко

Висновки

Неможливо зрозуміти специфіку літератури як предмета без знання того, що являє собою учень на різних етапах літературної освіти.

В історії методики були періоди, коли основна увага зверталась на сам літературний матеріал, а вікові особливості школярів, їх особисті реакції на витвори мистецтва не враховувались.

Та на зміну цій тенденції прийшла інша - серед методистів-дослідників піднявся інтерес до особливостей сприйняття художнього твору в залежності від віку школяра. Так міцніла думка, що учень на уроках літератури є активною особою, а не тільки об'єктом, який вивчається збоку дорослих. Ми дійшли до усвідомлення, що маємо, мусимо більше знати про учня.

Проблемою сприйняття школярами літературного матеріалу зараз займаються різні науки: педагогіка, психологія, соціологія, методика.

Зараз вже багато відомо про школяра як читача, про закономірності його літературного розвитку, про залежність рівня його читацької культури від характеру навчання, про якісні зміни його ставлення до мистецтва в залежності від вікових змін і т.д.

У 10 класі навіть за однакових педагогічних умов починається доволі різка диференціація серед учнів. Більший вплив на сприйняття мистецтва починає набувати індивідуальний склад особистості учня, помітно проявляються розбіжності в залежності від начитаності учнів, їх знань, зацікавленості предметом. Тому в 10 класі фронтальна робота з усім класом ускладнюється. Відповідно сильно збільшується значення індивідуального підходу до різних груп школярів. Одним треба допомогти проникнути в об'єктивний зміст твору, не порушуючи при тому їх інтерес до власних переживань; у інших, навпаки, треба розвивати оцей суб'єктивний, особистісний підхід до літературного матеріалу; для третіх важливо не дати погаснути їх здатності мислити образами, а часто перш за все треба виховувати культуру мови учнів.

Потребу в керівництві, спрямуванні з боку вчителя гостро відчувають самі учні. Якщо вони зустрічають в особі вчителя мудрого керівника, вони охоче йдуть тому назустріч.

Цей період називається і переломним у ставленні до літератури. Більш вони вимогливі до вчителя, бачать недоліки в його роботі. При хорошій же організації уроку охоче виконують завдання.

Сучасні дослідження читацької діяльності старшокласників показали, що потреба в читанні творів сучасних авторів є основною, визначальною, а щодо української класичної літератури - зростає від класу до класу, але вимагає стимулювання. Згідно з програмою, потреба в читанні художніх творів у десятикласників формується саме на матеріалі класичної літератури. Суперечливість у сприйнятті таких творів впливає на формування потреби в спілкуванні з мистецтвом слова. З одного боку, досконалість форми створює необмежені можливості для розвитку високого рівня естетичного сприйняття, з іншого - часова віддаленість подій, незвичність лексичної, граматичної побудови мови творів, що вивчаються, утруднюють їх розуміння учнями. З цієї точки зору важливо організувати прийняття авторської позиції, засвоєння її через власний життєвий досвід і перенесення уявлень та емоційних станів для цілісного розуміння витвору мистецтва слова. Для цього учитель обирає з усього твору саме ті моменти, які близькі внутрішньому світу учнів, хоч і не завжди виражають основний ідейний зміст прочитаного. Така організація навчальних ситуацій виправдовує себе, тому що через прийняття близьких учням, але другорядних образів, ідей, відбувається входження в художній світ автора й цілісне сприйняття його твору.

Знайомство з його творчістю наочно підтверджує надзвичайно тонку й точну цю характеристику. Висока художність, вражаюче багатство, світла простота думки й справді мовби пронизують читача життєдайним сонячним промінням, звеличуючи й наснажуючи для добра і творення.

Його творчість непомітно, але неминуче допомагала людині ставати людиною. Проникливі, витончені, гідні подиву соціально-психологічні новели й повісті майстра - одне з найвищих художніх досягнень не тільки української прози.

Робота учнів над текстом художнього твору є складовою частиною усіх ланок процесу літературної освіти. Велике значення для її правильної організації має формування у школярів навичок роботи з текстом.

Однією з найважливіших умов засвоєння учнями художнього твору є підготовка до його сприйняття. Значна роль в усвідомленні змісту твору належить первинному читанню тексту, яке передбачає роботу над епізодом, постановку попередніх питань і завдань, коментування, виділення головного і другорядного, зіставлення, мікроаналіз.

Успішному засвоєнню тексту літературного твору сприяє аналіз, який може здійснюватись традиційними шляхами: за структурою, образами і проблемами; новими шляхами: текстуально, контекстуально, інтертекстуально, а також запропонованим і віднайденим самим вчителем.

Раціонально і систематично проведена робота над текстом не тільки має позитивний вплив на якість знань учнів, підвищує рівень їхньої літературної освіти, виробляє вміння і навички працювати з текстом, а ї виховує серйозне ставлення до літератури як навчального предмета, духовно збагачує, підвищує читацьку культуру.



Список використаних джерел

1. Токмань Г. Л. Методика навчання української літератури в середній школі / Г. Л. Токмань// - К.: Академія, 2012. - 312с.

2. Возняк М. С. Історія української літератури / М.С. Возняк // - Л.: Феміна, 1992.

3. Єфремов С. О. Історія українського письменства / С.О. Єфремов // - Л.: Фаміна, 1995.

4. Хропко П.П. Історія української літератури (Перші десятиріччя ХІХ ст.)./ П.П. Хропко, О.Д. Гнідан, П.І. Орлик// - К.: Наукова думка, 2002. - 512 с.

5. Пультер Станіслав. Методика викладання української літератури в середній школі. Курс лекцій для студентів-філологів/ Пультер Станіслав, Лісовський Антон// - Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. - 144с.

6. Ткачук Катерина. Методичні рекомендації щодо вивчення української мови та літератури у 2013-2014 році / Катерина Ткачук // Львів, 2013.

7. Історія української літератури у 2-х томах. // - К.: Наукова думка, 2002. - 630 с.

8. Колесник П.Й. Коцюбинський художник слова / П.Й. Колесник // - К.: Наукова думка, 1984. - 535 с.

9. Коцюбинський І.П. Твори в 2-х томах. Т.1. - К., 1992. - 467 с.

10. Літературна енциклопедія // - К., 2012.

11. Мацько Л., Христенок В. Історія української літературної мови // Диво слово. - 2012. - №10. - С.52.