Творчість Грема Гріна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Грем Грін (1904-1991) -- видатний англійський письменник, журналіст, драматург. грін роман комедіант сюжет

Грем Грін народився в Берхемстеді, графство Хартфордшир, у багатодітній сім'ї директора місцевої чоловічої школи. Мати майбутнього белетриста доводилася двоюрідною сестрою відомому письменнику Р.Л. Стівенсону. Замкнутий, нелюдимий підліток з дитинства любив мріяти, вирушаючи душею на пошуки «острова скарбів» або «копалень царя Соломона». Навчаючись в Оксфордському університеті, він уперше спробував сили в поезії, потім захопився журналістикою, яка збудила інтерес Гріна до поточної політики. Протягом чотирьох років молодий письменник займав пост помічника редактора в солідній газеті «Таймс». За своє життя Грін побачив багато, доля закидала його у найвіддаленіші куточки земної кулі, і тому дія його романів розгортається в Мексиці, Іспанії, на Кубі, Гаїті, в Конго, Парагваї, у В'єтнамі. Автор, як правило, вибирає непрості моменти в історії цих країн. Він починає творчу діяльність в 1925 році, популярність прийшла до нього після появи роману «Потяг до Стамбул» (1932), але як про талановитого автора про нього заговорили після видання роману «Брайтонський льодяник» (1938). Сам Грем Грін називав себе «пишучим католиком», в католицизмі його приваблювала не ортодоксальна релігійна доктрина, а проповідь моральності і добра. Свої романи він ділив на «розважальні історії», засновані на детективної інтриги, і «серйозні романи» з потужним соціальним підтекстом, хоча межа між ними часто умовна.

У 50-80-ті роки Грін створює твори, що зробили його письменником світового рівня: «Тихий американець» (1955), «Кінець любовного зв'язку» (1955), «Комедіанти» (1966), «Подорож з тітонькою» (1969), «Почесний консул» (1973), «Людський фактор» (1978), «Доктор Фішер з Женеви, або Вечеря з бомбою» (1980), «Монсеньйор Кіхот» (1982), «Знайомство з генералом» (1984), «Капітан і ворог » (1991).

У жанровому відношенні всі романи Гріна синтетичні, в них об'єднуються елементи політичного детективу з психологічним та соціальним романом. Автор візуалізує для читача етичні поняття моральності й цинізму, боротьбу добра і зла. Грін вважав, що завдання письменника полягає у вираженні «співчуття будь-якому людському суті». Найбільше Гріна цікавить стан людини в момент нелегкого вибору. Його герой існує в легко впізнаваною соціально-політичної ситуації, а зовнішня реальність змушує індивіда приймати рішення, результат яких часто трагічний.

Численні критики погоджуються з тим, що Грем Грін саме той письменник, «хто однаково подобається як звичайним читачам, так і інтелектуалам». Відомо, що сам він ділив свої твори на «серйозні» і «розважальні», але відмінності між ними навряд чи істотні. Адже в більшості романів Гріна є динамічний сюжет, заплутана інтрига в поєднанні з політичними концепціями, що виникають з роздумів про життя.

Роман "Комедіанти"

Ідея: розкриття національно-визвольної боротьби пригнічених народів.

Персонажі:

Браун - авантюрист,який народився в Монте Карло в 1906 році. Виховання проводилося в колегії, не знав свого батька і дуже рідко бачив матір.

Містер Сміт - політик,борець за права людини, колишній кандидат в президенти.

Місіс Сміт - дружина Сміта і його опора. Вони вегетаріанці, які збираються відкрити на Гаїті вегетаріанський центр.

Майор Джонс - особистість підозріла: під час плавання капітан одержує на нього запит з пароплавства.

Марта - коханка Брауна та дружина посла.

Мажіо - лікар.

Сюжет: Дія роману «Комедіанти» розгортається на Гаїті, в країні, де вершить свавілля таємна поліція де «тільки жахіття й реальні». Прізвища персонажів акцентовано звичайні - Сміт, Джонс і Браун. Це і конкретні особи, і актори, що грають ролі у виставі, де режисером виступає саме життя, і три універсальні типи людської натури: ідеаліст, цинік і стоїк.

Сміт, що колись балотувався в президенти США, мріє перетворити світ за допомогою дієти. Оточуючу дійсність цей соціальний алхімік сприймає крізь рожеві окуляри. Хай десь лютують тонтон-макути, тисячі людей живуть без даху над головою і голодують - перспективи все ж таки відрадні, якщо людина споживатиме горіхові котлетки, тим самим виводячи з організму кислоти і звільняючи місце для совісті.

Авантюрист Джонс, що називає себе майором, не маючи на це жодних морально-політичних підстав, опиняється то в лавах таємної поліції, то на боці партизан. Це актор без природного амплуа; яку сьогодні грати роль - йому байдуже. Правда, як усі лицедії, мріє він про роль героїчну і, коли така можливість трапляється, виконує її настільки натхненно, що всі навколо вірять йому.

Головний герой роману, сумний комедіант, оповідач Браун переконаний у тому, що життя - це гра в палаці його величності Випадку. Вихованець єзуїтського коледжу, що не знає ні батька, ні вітчизни, він відчуває себе актором у комедії світового абсурду. Йому доводиться виступати в чужій його єству ролі власника напівзруйнованого готелю. На відміну від метушливого, безжурного Джонса, Браун - пасивний споглядач власної долі. Проте в житті, вважає автор, неможливо бути тільки млявим актором, що усунувся від усього, що за лаштунками театру. Людське начало бере своє. Браун несподівано для самого себе прив'язався до «убогої країни терору» - Гаїті, до скаліченого тонтонами слуги Жозефа і навіть вступив у конфлікт з таємною поліцією.

Отже, у романах Гріна помітна сумна іронія, але їх не можна назвати песимістичними. Адже песимізм, за словами письменника, це «сумнівний привілей стороннього, у кишені якого оплачений зворотний квиток». Багато критиків сходяться на думці: Ґрем Ґрін саме той письменник, «хто однаково подобається як звичайним читачам, так і інтелектуалам». Відомо, що сам він ділив свої твори на «серйозні» і «розважальні», але відмінності між ними навряд чи істотні. Адже в більшості романів Ґріна є динамічний сюжет, заплутана інтрига в поєднанні з політичними концепціями, що виростають із роздумів про життя.

За своє довге життя Ґрін не раз міняв суспільно-політичні пристрасті, то виступаючи з різкою критикою західної цивілізації, то висуваючи ідею «третього світу», зміцнити який може лише якийсь синтез комунізму і католицизму. Але непримиренність художника до всіх видів насильства і сваволі - будь то диктаторські, колоніальні режими, прояви фашизму, расизму або релігійної нетерпимості - залишалася непохитною. Письменника сприймали як свого роду політичний сейсмограф, що реагує на поштовхи і вибухи історії, чуйно відчуває «больові місця» планети.

Размещено на Allbest.ru