Фантастика та реальність у "Пестрых сказках" В.Ф. Одоєвського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Фантастика та реальність у “Пестрых сказках” В.Ф. Одоєвського

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

казка одоєвський фантастика

Актуальність дослідження.

У сучасній літературознавчій науці зростає інтерес до творчості В.Ф. Одоєвського /1803-1869/ - одного з найбільш яскравих і оригінальних письменників ХIХ сторіччя.

До цього часу, незважаючи на цілу низку робіт (літературно-біографічних характеристик, спогадів, висловлювань, включаючи й капітальну працю академіка П.М. Сакуліна, видану в 1913 році,), спостерігається істотний різнобій у поглядах на місце і значення письменника в історії російської літератури.

Сучасник кількох літературних поколінь, який завжди був у центрі культурного життя, він увійшов до нього як один із натхненників відомого філософського Гуртка любомудрів, який у середині 20-х років ХIХ сторіччя об'єднав багатьох видатних письменників того часу. До Гуртка входили російські та українські літератори. У 1823-1825 роках у роботі Гуртка брав участь український письменник М. Максимович. Друзями Одоєвського були В.А. Жуковський, П.О. В'яземський, М.В. Гоголь, О.С. Пушкін, М. Глинка.

Одоєвський був першим з письменників, хто високо оцінив літературний талант М.В. Гоголя та Ф.М. Достоєвського. У своїх літературно-критичних статтях він позитивно оцінив ранні романтичні твори відомого українського літератора П.П. Гулака-Артемовського (“Твардовський”/1828/, “Рибалка”/1827/), поява яких у кінці 20-х років ХIХ сторіччя в “Вестнике Европы” знаменувала початок епохи українського романтизму.

Символічно, що перші літературно-біографічні роботи, присвячені творчості Одоєвського, також пов'язані з Україною. Одну з перших біографій письменника було видано у Харкові професором Харківського університету М.Ф. Сумцовим у 1884 році: “Князь В.Ф. Одоевский”. На початку ХХ сторіччя у Харкові було надруковано літературно-критичну роботу іншого українського науковця - Б.А. Лєзіна: “Очерки из жизни и литературной деятельности князя В.Ф. Одоевского” /1907/.

Розквіт літературного таланту Одоєвського припадає на початок 30-х - середину 40-х років. Твори цього періоду увібрали в себе найширше коло історико-культурних асоціацій. Філософський роман Одоєвського “Русские ночи” /1844/ є унікальною пам'яткою російської літературно-філософської думки ХIХ сторіччя. Цій книзі немає аналогів як у російській, так і в західноєвропейській літературі. За формою (а саме діалогічною) “Русские ночи” близькі до філософських діалогів Григорія Сковороди (“Начальная дверь ко христіанскому добронравію” /1766/, “Наркісс.Разглагол о том: Узнай себе” /1769-1771/, “Разговор пяти путников об истинном щастіи в жизни” /1798/, “Разговор, называемый алфавит, или букварь мира” /1775/), які, як і роман Одоєвського, походять від відомих діалогів Платона.

Однак найбільший інтерес, на наш погляд, викликають малодосліджені фантастичні казки письменника, об'єднані ним у цикл “Пестрые сказки с красным словцом, собранные Иринеем Модестовичем Гомозейкою, магистром философии и членом разных ученых обществ, изданные В. Безгласным” /1833/.

Проблемі фантастичного і реального у казках Одоєвського дослідники майже не приділяли уваги. На сьогодні як в Україні, так і в Росії, а також серед робіт західноєвропейських вчених немає спеціального дослідження, яке було б присвячене розгляду співвідношення фантастичного і реального у цьому циклі творів.

Зважаючи на зазначене вище, у реферованій роботі зосереджується увага на дослідженні саме цієї проблеми в циклі творів “Пестрые сказки с красным словцом, собранные Иринеем Модестовичем Гомозейкою, магистром философии и членом разных ученых обществ, изданные В. Безгласным”.

Тема роботи по'язана з науковими програмами кафедри світової літератури Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, які передбачають вивчення особливостей європейського романтизму першої половини ХIХ сторіччя.

Мета дослідження - розглянути “Пестрые сказки” В.Ф. Одоєвського у контексті фантастичної романтичної літератури 20-30-х років ХIХ сторіччя; виявити особливості зображення фантастичного та реального в цьому циклі творів; проаналізувати “завуальовану” фантастику [термін Ю. Манна] та описати шляхи й засоби створення “нефантастичної фантастики” [термін Ю. Манна] Одоєвського.

У відповідності до визначеної мети формулюються головні напрямки й основні завдання дослідження:

1.Проаналізувати проблематику та жанрову своєрідність циклу “Пестрых сказок”; запропонувати жанрову класифікацію творів на основі аналізу їх жанрово-художніх особливостей .

2.Визначити роль і місце “Пестрых сказок” в літературному процесі 20-30-х років ХIХ сторіччя.

Виявити роль та місце стилізованого оповідача стосовно фантастичного сюжету творів.

4. Розглянути еволюцію фантастичних мотивів Одоєвського у повісті “Косморама”/1839/; простежити трансформацію структурно-типологічних рис фантастики в цьому циклі творів.

5.Виявити основні засоби зображення фантастичних подій у “реалістичному” сюжеті казок.

6. Проаналізувати основні типи фантастики письменника в казках-гротесках ( “ завуальовану” та “нефантастичну” ).

Наукова новизна і теоретичне значення роботи визначається тим, що проблема фантастичного та реального у “Пестрых сказках” не була ще об'єктом спеціального дослідницького аналізу.У реферованій роботі “Пестрые сказки” В.Ф. Одоєвського розглядаються як самостійний, своєрідний філософсько-фантастичний цикл. У дослідженні вперше визначається жанрова специфіка циклу, пропонується класифікація фантастичних казок. У роботі також проаналізовано образ стилізованого оповідача та його роль у фантастично-філософській проблематиці циклу, простежується трансформація фантастики Одоєвського (“Косморама” /1839/, “Орлахская крестьянка” /1839/). Вперше розглядаються й аналізуються основні типи фантастики письменника (“завуальована” та “нефантастична”).

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що на основі аналізу значного літературно-історичного матеріалу робляться теоретичні узагальнення щодо особливостей розвитку російської романтичної фантастичної прози 20 - 30-х років ХIХ сторіччя. Теоретичного аспекту роботи стосується також запропонована жанрова класифікація казок, яку створено на основі аналізу їхніх жанрово-художніх особливостей .

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що в дисертаційному дослідженні розроблено системний підхід до проблеми фантастичного та реального в “Пестрых сказках” В.Ф. Одоєвського; досліджено й описано шляхи та засоби створення фантастичного паралелізму у казках-гротесках письменника; розглянуто роль і значення образу стилізованого оповідача; виявлено та проаналізовано “завуальовану” та “нефантастичну фантастику” Одоєвського; розглянуто шляхи й “механізми” її створення. Реферована дисертація є, по суті, першим кроком на шляху системного дослідження ролі фантастики у філософській проблематиці “Пестрых сказок” .

Матеріалом дослідження стали: “Пестрые сказки” В.Ф. Одоєвського, а також окремі твори російських і західноєвропейських письменників 20-30-х років ХIХ сторіччя (О.С. Пушкіна, М.В. Гоголя, ЕТ.А. Гофмана, О.Ф. Вельтмана, А. Погорєльського, Ф.В. Булгаріна, О. Бестужева-Марлінського, І.В. Кирєєвського, М.М. Карамзіна, В.А. Жуковського).

Вирішуючи поставлені в дисертації проблеми, дослідник спирався на праці В.В. Виноградова, М. Бахтіна, Г.О. Гуковського, Ю.В. Манна, Ю.М. Лотмана, Р.М. Піддубної, П.М. Сакуліна та інших науковців.

Методи дослідження. Основними методами дослідження, які дають можливість багатоаспектного аналізу “Пестрых сказок”, є описово-аналітичний та зіставний метод.

Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його матеріалів при вивченні курсу історії російської літератури ХIХ сторіччя (у лекційному курсі, спецкурсі й спецсемінарі). Матеріали дисертації можна також використовувати в лекційних курсах зі стилістики та лінгвістичного аналізу тексту. Наведені у роботі факти та одержані висновки можуть бути корисними при розробці нових навчальних посібників з історії російської літератури ХIХ сторіччя.

Апробація роботи.

Про результати дослідження доповідалося на наукових конференціях ХДПУ ім.Г.С. Сковороди у 1994-1995 роках та методологічних семінарах кафедри світової літератури ХДПУ ім.Г.С. Сковороди.

У повному обсязі дисертація розглядалася на засіданні кафедри світової літератури ХДПУ ім. Г.С. Сковороди 20 жовтня 1998 року.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (229 найменувань). Основний текст дисертації - 147 сторінок, загальний обсяг - 168 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету й завдання дослідження, з'ясовується наукова новизна, теоретичне і практичне значення виконаної роботи, визначаються методи дослідження.

Перший розділ дисертації “Сучасники і попередники В.Ф. Одоєвського у жанрі літературної казки” складається з трьох параграфів.

У першому параграфі “Історія вивчення “Пестрых сказок”” В.Ф. Одоєвського” розглядаються наукові дослідження, присвячені циклу “Пестрые сказки”, наголошується на недостатній вивченості циклу, особливо в аспекті співвідношення фантастичного та реального. Творчість Одоєвського привертала увагу багатьох дослідників, серед яких можна відзначити роботу П.М. Сакуліна “Из истории русского идеалзма. Князь В.Ф. Одоевский”/1913/, яка до нашого часу зберегла своє історико-літературне значення. Сакуліним розроблено значний архівний матеріал письменника, його праця містить не тільки багато цінних біографічних відомостей про письменника, але й дає характеристику Одоєвського, як мислителя та письменника “в перші двадцять років його діяльності ( період любомудрія та філософсько-містичного ідеализму)”. Сакулін першим із дослідників порушує питання про фантастику Одоєвського і пропонує її класифікацію: “ ...в його фантастиці можна розрізнити чотири головних різновидності; по-перше, фантастика, як зовнішня форма, як гра уяви; по-друге, казкова фантастика; по-третє, логічна фантастика типу утопій, по-четверте, органічна (психологічна) фантастика”. На жаль, дослідник лише порушив одне з головних питань творчості Одоєвського, не розробивши його докладно.

Інші дослідження творчості письменника (В.В. Гіппіус, Ю.В. Манн, Н. Корнуелл, В.І. Сахаров, М.А. Тур'ян) присвячені або найбільш пізнім його творам (цикл “Русские ночи”), або ранній романтичній прозі в цілому. “Пестрые сказки” розглядаються фрагментарно, проблема фантастичного у казках дослідниками майже не порушується, відсутні дослідження, у яких би розглядалися особливості зображення фантастичного і реального в “Пестрых сказках”.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю детального і всебічного літературознавчого аналізу “Пестрых сказок” В.Ф.Одоєвського, який дозволяє визначити роль і місце цього твору в літературному процесі 20-30-х років Х1Х століття, з'ясувати їх жанрову специфіку, шляхи і засоби формування гротескної типізації в ранній романтичній прозі письменника, вивчити місце та роль фантастики у цьому циклі творів.

У другому параграфі “Жанр літературної казки у творах письменників початку ХIХ сторіччя” та у третьому параграфі “Казкові мотиви в російській фантастичній прозі 20-30 років ХIХ сторіччя” розглядаються казкові та фантастичні твори російських письменників першої чверті ХIХ сторіччя (М. Карамзіна, В.А. Жуковського А. Погорєльського, О. Бестужева-Марлінського, О. Вельтмана, О. Сенковського, І. Кирєєвського, О. Сомова та ін), які передували виходу “Пестрых сказок” В.Ф. Одоєвського.

У літературі 20-30-х років ХIХ сторіччя виникає величезна зацікавленість казковим жанром. Жанр російської літературної казки, який започаткував свої традиції ще в давньоросійській літературі (“Повесть о Ерше Ершовиче”, казка “Шемякин суд” та ін.), у кінці ХVШ - на початку ХIХ сторіччя стає досить популярним.

Жанрове визначення “казка” стає ознакою дивного, чудового оповідання про надзвичайне, в якому діють лихі та добрі чарівні герої, богатирі. Це чарівний і далекий від прози життя світ. Саме таке розуміння жанру казки знаходимо у працях видатних російських літературних теоретиків того часу - О.Ф. Мерзлякова, М. Остолопова, В. Плаксіна. О.Ф. Мерзляков у “Краткой риторике” /1809/ відмежовує казку від роману та повісті, як жанр, який засновано на фольклорному матеріалі є фантастичним за своїм характером. В. Плаксін у “Кратком курсе словесности” /1832/ визначає казку, як “повість, яка заснована на народному марновірстві та повір'ях”.Романтики створюють власну літературну концепцію казкового жанру, яка, з одного боку, бере свій початок у народних традиціях, фольклорних джерелах; з іншого боку, зазнає впливу західноєвропейських філософів та письменників (Гофмана, Тіка, Ріхтера).

На початку 20-х років ХIХ сторіччя казкові елементи проникають в усі літературні жанри: повість (А. Погорєльський “Лафертовская маковница” /1825/, О. Бестужев-Марлінський (“Страшное гаданье”/1831/, “Кровь за кровь /1825/), історичний та сімейно - побутовой роман (О.Ф. Вельтман Святославич, вражий питомец” /1835/, “Кощей Бессмертный. Былина старого времени” /1833/), літературно-політичний памфлет (О. Сенковський “Большой выход у Сатаны” /1832/).

Розвиток літературної казки в Росії йде двома шляхами: 1) казки, навіяні сюжетами німецьких романтиків (особливо Гофмана), які співвідносяться з символіко-романтичним (філософським) усвідомленням дійсності (В. Одоєвський, А. Погорєльський, Ф.В. Булгарін); 2) казки, які своїм корінням сягають фольклорних традицій (О. Сомов, О. Вельтман, О. Пушкін, О. Бестужев-Марлінський, В.А. Жуковський, І. Кирєєвський). У багатьох творах письменників-романтиків чудове стає одним із засобів розкриття внутрішнього світу героїв. Фантастика .служить не тільки тлом подій, які розгортаються в повістях та казках, але й засобом психологічного мотивування того, що відбувається. Межа реального / ірреального в творах багатьох авторів того часу часто розмита, фантастичні події подаються як реальні, які могли б відбуватися в дійсності. Жанри літературної казки й фантастичного оповідання настільки тісно зближуються, що межа між ними стає дуже прозорою.

Розвиток російської літературної казки в 20-30-х роках ХIХ сторіччя є розгалуженим та складним процесом. Письменники-романтики часто розуміють під літературною казкою фантастичну повість, особливо не наполягаючи на одному визначеному жанрі.

У другому розділі дисертації, який має назву “Роль фантастики у сюжетно-композиційній своєрідності циклу “Пестрые cказки””, досліджуються жанрові особливості фантастичних творів, розглядається проблематика всього циклу, встановлюється еволюція фантастики Одоєвського.

У першому параграфі “Проблематика, фантастика, жанрова своєрідність “Пестрых сказок”” аналізуються їхні художні та жанрові особливості, пропонується їх класифікація.

Усі казки, що складають збірку, враховуючи їхню жанрово-композиційну своєрідність, можна було б віднести до таких жанрів:

1. Казки-гротески (“Сказка о мертвом теле, неизвестно кому принадлежащем”, “Сказка о том, по какому случаю коллежскому советнику Ивану Богдановичу Отношенью не удалося в Светлое Воскресенье поздравить своих начальников с праздником”).

2. Казки-алегорії (“Сказка о том, как опасно девушкам ходить толпою по Невскому проспекту”, “Та же сказка, только наизворот”).

3. Власне казки (“Реторта”, “Просто сказка”).

4. Психологічні оповідання (“Игоша”).

5. Літературні пародії (або філософські гротески) (“Жизнь и похождения одного из здешних обывателей в стеклянной банке, или Новый Жоко”).

Об'єднуючи ці по суті різноманітні твори в єдиному циклі, автор переслідував одну мету: зобразити картини сучасного життя у казково-фантастичному розрізі, оголюючи реальні зв'язки казкових випадків і сучасної дійсності. “Пестрые сказки” були своєрідною творчою “лабораторією” письменника, де ним апробувався той художній метод, який знайде свій подальший розвиток у наступних його творах.

Одним із найважливіших засобів об'єднання досить різноманітних творів у єдиний цикл є образ Іринея Модестовича Гомозейки - літературної маски письменника. Розглядові образу стилізованого оповідача в казках Одоєвського присвячено другий параграф цього розділу - “Образ стилізованого оповідача у “Пестрых сказках” В.Ф. Одоєвського”.

Умовно-алегоричні й фантастичні картини, змальовані у “Пестрых сказках”, вимагали від автора такої розповідної форми, в якій фантастичні події сприймалися б тільки як переказані , а не дійсні. Таким чином, розповідь потенційно виявилася й своєрідною умовою мотивування неймовірного у творах,що розглядаються.

Поява Іринея Модестовича Гомозейки на сторінках “Пестрых сказок” - явище далеко не випадкове. Це свідомий літературний прийом, який сприяє утворенню єдності й цілісності всього циклу творів .

На відміну від пушкінського Івана Петровича Бєлкіна, Іриней Модестович - літературна маска самого автора: незважаючи на те, що Одоєвський наділяє оповідача своїх казок літературною біографією, крізь образ Іринея Модестовича виразно просвічують риси письменника.

Відповідно до класифікації М. Бахтіна, у “Пестрых сказках” ми зустрічаємося з опповіддю типу “односпрямоване двоголосне слово” [термін М.Бахтіна ], в якому голоси автора та оповідача рівноспрямовані, в протилежність оповіді типу “різноспрямоване двоголосне слово” [термін М. Бахтіна ] , який ми зустрічаємо у Пушкіна в “Повістях Бєлкіна”.

У третьому параграфі другого розділу розглядається еволюція фантастики у пізніших творах письменника (“Косморама”/1839/, “Орлахская крестьянка” /1839/).

У другій половині 30-х років Одоєвський пише ряд фантастичних повістей, які Сакулін характеризує як “найбільш значні та найбільш викінчені твори містичного змісту”. Сакулин П.Н. Из истории русского идеализма: Князь В.Ф. Одоевский. Мыслитель. - Писатель. - М.: Изд-во Сабашниковых, 1913.- Т.1. -Ч.2.- С.90. Це повісті “Сильфида” /1837/, “Косморама”/1839/, “Саламандра”, /1841/.

Сюжетна лінія “Косморамы” вибудовується так само, як і у “Пестрых сказках”: фантастика тут своєрідно переплітається з реальністю. Однак, якщо в “Пестрых сказках” фантастика була “мотивованою” ( фантастичним подіям давалося реальне тлумачення), то в “Космораме” якісно змінюється характер фантастичного. “Косморама” являє собою “можливо... єдину містичну повість у російській літературі, яка термінологічно точно відповідає змісту цього слова”. Турьян М.А.Странная моя судьба: О жизни Владимира Федоровича Одоевского.- М.:Книга,1991.- С.326

Подіями у “Косморамі” керують ірреальні сили. Головний герой твору - Володимир, який отримав у ранньому дитинстві від лікаря Біна, друга його тітки, дитячу іграшку - космораму. Разом з косморамою Володимир одержав від лікаря й фатальний дар: передбачати в косморамі майбутні події, які мають трапитися з ним або його близькими.

Перебуваючи одночасно у двох світах - містичному й реальному, герой повісті починає відчувати роздвоєння: він намагається відхилити існування ірреального світу. І тільки тоді, коли містичний світ вривається в його власне життя, назавжди зруйнувавши його щастя, Володимир починає розуміти ту трагічну приреченість, про яку йому розповідав доктор Бін.

Мотив воскресіння мерця - померлого чоловіка Елізи, який своїм “воскресінням” назавжди зруйнував щастя Володимира, - у різних інтерпретаціях уже зустрічався в романтичній літературі. Досить згадати “Пікову даму” Пушкіна, романтичну повість Бестужева - Марлінського “Страшное гаданье”, “Сказку о мертвом теле, неизвестно кому принадлежащем” самого Одоєвського. У всіх цих творах фантастичне дістає цілком реальне, “земне” пояснення. В “Космораме” фантастичне повернення на землю графа набуває по-справжньому містичних рис.

Напередодні свого “воскресіння” граф з'являється у пророчому сні своїй дружині, він попереджає іі про своє повернення і відповідальність за зраду.

Якщо у “Пестрых сказках” сон є художнім прийомом, який дозволяє автору-оповідачеві зображати події фантастичного плану, повністю знімаючи з себе відповідальність за вірогідність того, що відбулося, то в “Космораме” письменника цікавить сон як психологічний стан організму. Фантастика, займаючи значне місце у сюжеті цього твору, перетворюється на спосіб пізнання навколишнього світу.

Оглядаючись на шлях, який пройдено письменником від “Пестрых сказок” до “Косморамы”, можна помітити, що на зміну фантастиці, що мала за основу філософський та психологічний аналіз явищ дійсності, прийшов філософський містицизм. Фантастичне в художній свідомості письменника трансформувалося й набуло містичних рис. При цьому залишилась особливість поєднання фантастичного та філософського планів розповіді , яка була характерною для “Пестрых сказок”.

Третій розділ дисертаційного дослідження “Поетика фантастичного у казках Одоєвського” присвячено аналізу поетики фантастичного в казках Одоєвського. Окрім казок цього циклу, в цьому розділі об'єктом аналізу є “История о петухе, кошке и лягушке” /1834/, що за первинним задумом мала увійти до збірки казок, але не увійшла, а була надрукована через рік після казок у “Библиотеке для чтения” за підписом “В. Безгласний” під заголовком “Отрывок из записей Иринея Модестовича Гомозейки”.

У першому параграфі цього розділу розглядаються основні риси “завуальованоі” фантастики [термін Ю.В.Манна]. Фантастичні твори німецьких і російських письменників 20-30-х років Х1Х сторіччя пропонують читачеві два протилежних погляди на чудове, але жодному з них не віддають переваги. У сучасному літературознавстві за ними закріпилося визначення “завуальованої” фантастики. Манн Ю.В. Поэтика Гоголя. Вариации к теме. -М.: Coda, 1996.-С.57. Романтична література виробила цілу систему прийомів, які дозволяють письменнику майстерно балансувати на грані реального та фантастичного ( класичним втіленням такої системи став твір Гофмана “Піщана людина” /1815/). Головний ефект такої фантастики полягає в тому, що події ірреального плану зміщуються за межі авторської позиції “свідка” ( за межі безумовно вірогідного). Розповідь про чудове передається у формі чуток, снів, галюцинацій.

Одоєвський блискуче користується засобами “завуальованої” фантастики, відтворюючи складну систему поетики фантастичного. Фантастика не просто втручається в дійсність, але стає частиною реального життя такою мірою, що інколи буває важко відмежувати світ реальний від фантастичного.

У другому параграфі третього розділу ““Завуальована” фантастика у казках-гротесках Одоєвського” розглядаються шляхи та засоби створення фантастичного паралелізму в “Сказке о мертвом теле, неизвестно кому принадлежащем, та “Сказке о том, по какому случаю коллежскому советнику Ивану Богдановичу Отношенью не удалося в Светлое Воскресенье поздравить своих начальников с праздником”. У цих творах для зображення фантастичних подій, що вплітаються в реальну, побутову повсякденність, Одоєвський вдається до форми сну. Сон у них є одним з елементів “завуальованої” фантастики, “виправданням” фантастичних подій, яке дозволяє автору-оповідачеві зображати події ірреального плану, повністю знімаючи при цьому з себе “відповідальність” за вірогідність того, що відбувається. Зображення надзвичайних подій у казках-гротесках розгортається на межі фантастичного та реального. Автор ніде не підтверджує таємницю, але ніде й не дезавуїрує її. Чи були фантастичні події викликані природною роботою підсвідомості (сном), чи у гру чиновників ( у казці про Івана Богдановича) справді втрутилася потойбічна сила, - в тексті ніде на цьому не наголошується. Кожної миті читачеві пропонується два прочитання, і їхня складна взаємодія та “гра” відтворюють і поглиблюють фантастичний образ.

Третій параграф ““Нефантастична фантастика” Одоєвського” присвячено розгляду особливостей сполучення реального і фантастичного в “Пестрых сказках”. Поряд з прийомом “завуальованої” фантастики письменник користується й іншими. В казках-гротесках Одоєвського ми зустрічаємо поєднання фантастичної фабули з дуже реальними, конкретними деталями. Таке поєднання фантастичного й реального в межах одного твору є дуже характерним для багатьох творів М.Гоголя (“Вечери на хуторі біля Диканьки”, “Ніс”, “Шинель”).У літературознавстві цей художній прийом одержав назву “нефантастичної фантастики” [термін Манна].

Для розглянутих казок-гротесків Одоєвського характерним є те, що гіпербола створюється не сполученням гіперболічних деталей, а поєднанням фантастичної фабули із “звичайними” подробицями.

У дисертації виділено й проаналізовано форми дивно-незвичайного в плані зображення й плані зображуваного в “Пестрых сказках” Одоєвського Принцип класифікаці форм дивно-незвичайного у плані зображення й плані, що зображується, вперше запропоновано Ю.Манном [ Манн Ю.В. Поэтика Гоголя. Вариации к теме. -М.: Coda, 1996 .-С.94-95].. З форм дивно-незвичайного у плані зображення в Одоєвського зустрічаються: дивне у розміщенні частин твору; порушення об'єктивної системи відтворення дії; алогізм у мові оповідача. З форм дивно-незвичайного у плані зображуваного в Одоєвського зустрічаються: дивне утручання тварини в дію; дивне й незвичайне у поведінці персонажів; дивне в міркуваннях персонажів; дивне й незвичайне у прізвищах персонажів. Найбільш частотними з цих двох форм є алогізми, які створюють образ стилізованого оповідача та безпосередньо впливають на фантастичний сюжет твору (алогічне оголошення в “Сказке о мертвом теле, неизвестно кому принадлежащем”, алогічні висловлювання персонажів у казці про Івана Богдановича).

У висновках подано узагальнені результи дослідження, найголовнішими із яких є:

1. “Пестрые сказки” В.Ф.Одоєвського є своєрідним літературно-філософським циклом творів, близьких за тематикою сатиричного зображення картин сучасної дійсності. Усі фантастичні твори цієї збірки містять зіткнення філософської мрії з дійсністю, вони побудовані на незвичайному поєднанні уявлюваних пригод з побутовими подробицями й контрастними характерами персонажів. Центром, який організує весь цикл, є не єдиний фабульний стрижень, а єдність ідейно-тематичної споруди, проблематики, точки зору на фантастичні події. Для цього циклу характерним є тематичний принцип об'єднання різноманітного матеріалу (не випадкова назва циклу “Пестрые сказки”).

2. Специфічною особливістю творів є складні зв'язки між формами розповіді: поєднання казкових, фантастичних, психологічних і філософських мотивацій у межах одного циклу творів. Саме тому в збірці знаходяться дуже різноманітні у жанровому відношенні твори: від дидактичних і моралізаторських казок, в яких романтичні мотиви, сплітаючись, утворюють майже гофманівський фантасмагоричний образ лялькового світу, до казок-гротесків, у яких принципи, що були вироблені у сфері поетики чудового, продовжують діяти в дещо іншому стильовому регістрі: вони поєднують у своєму сюжеті реальну фабулу та фантастичні події, яким дається певна психологічна мотивація, але при цьому залишається романтична таємничість та двоїстість (“Сказка о мертвом теле”, “Сказка о том, по какому случаю коллежскому советнику Ивану Богдановичу Отношенью не удалося в Светлое Воскресенье поздравить своих начальников с праздником”, “Игоша”).

3.Одним із основних принципів зображення фантастичних подій у казках-гротесках є принцип фантастичного паралелізму, або “завуальованої” фантастики, який дозволяє Одоєвському майстерно балансувати на грані фантастичного та реального.

Для зображення фантастичних подій, що вплітаються у реальну, побутову повсякденність, Одоєвський вдається до форми сну. Сон у казках письменника стає одним із елементів “завуальованої” фантастики, виправданням фантастичних подій, яке дозволяє автору-оповідачеві зображувати події ірреального плану, повністю знімаючи при цьому з себе “відповідальність” за вірогідність тих фантастичних подій, що відбуваються у казках.

4. Розглянуті в дослідженні форми дивно-незвичайного у плані зображення й плані зображуваного дозволяють нам говорити про “нефантастичну фантастику” Одоєвського, яка вкупі з “завуальованою” фантастикою є головною з особливостей поєднання реального й фантастичного планів зображення у “Пестрых сказках”.

“Нефантастична фантастика” є однією з яскравих індивідуальних рис, притаманних художній манері письменника.

5. У пізнішій творчості письменника метод “завуальованої” фантастики знайде свій подальший розвиток і продовження (“Черная перчатка”, “Живой мертвец”, деякі новели з циклу “Русские ночи”). Знайдуть своє продовження й романтичні мотиви двосвітів, які в творчості Одоєвського нерозривно пов'язані з драматичними зіткненнями ідеального й реального світів, філософським підходом до проблем людського життя.

Разом з цим необхідно відзначити особливість еволюції фантастичних мотивів у творчості Одоєвського. Одним із яскравих прикладів такої еволюції є “містична” повість “Косморама”, у якій елементи поетики фантастичного, вироблені в “Пестрых сказках”, поступаються місцем романтичній містиці. Романтична концепція двосвітів, яка зароджується в “Пестрых сказках”, набуває максимальної виразності та відчутності у пізніших творах Одоєвського.

6. Особливістю зображення фантастичних подій у “Пестрых сказках” є використання письменником фігури стилізованого оповідача. З одного боку, завдяки вигаданій фігурі оповідача - Іринея Модестовича Гомозейки, фантастичні події казок сприймаються як дійсні: “розповідь” стає своєрідною умовою мотивації неймовірного. З іншого боку, поява оповідача на сторінках “Пестрых сказок” - явище зовсім не випадкове. Це свідомий літературний прийом, який сприяє створенню єдності й цілісності всього циклу творів.

Цикл казок Одоєвського є одним з яскравих і оригінальних творів, в яких фантастика є своєрідною “мовою” осягнення дійсності, що не може бути досліджена й осмислена іншими засобами.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Поэтика фантастического в “Пестрых сказках” В.Ф. Одоевского // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди: Серія літературознавство - Харків, 1998.-№ 9 (20). - С. 51-54.

Особенности построения алогизмов в речи повествователя в “Пестрых сказках” В.Ф. Одоевского // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди: Серія літературознавство - Харків, 1998. - № 9 (20). С. 47-50.

3.Образ стилизованного повествователя в “Пестрых сказках” В.Ф. Одоевского // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди: Серія літературознавство - Харків, 1998. - № 9 (20). - С. 55-59.

4.Трансформация фантастических мотивов в “мистических” произведениях В.Ф. Одоевского // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди: Серія літературознавство - Харків, 1999. - №1 (22). - С. 32-35.

Размещено на Allbest.ru