Національно-культурний компонент у лексиці українських народних казок

Особливе місце серед мовних одиниць із національно-культурною конотацією посідає рушник. Під впливом позамовної дійсності з опорним компонентом “рушник” в українській мові виникло чимало фразеологічних одиниць, етимологічно пов'язаних з весільними обрядодіями. Своєрідним оберегом є вишиті, помережані рушники, сорочки.

Лексичний фон слів-символів виникає на основі соціальної значущості предмета чи явища, яке позначене цим словом у межах окремої національної культури.

У “Висновках” узагальнено основні теоретичні й практичні результати дослідження:

Національно-культурний компонент є складником мовної картини світу, через яку конкретна лінгвокультурна спільнота сприймає довкілля. Він є також визначальним чинником відтворення етнокультурної специфіки тексту української народної казки, про що свідчить частотність уживання слів із національно-культурним компонентом та різноманітність форм його вираження в казці. Семи `етнічна приналежність', `історична співвіднесеність', `культурна асоціація' є елементами національно-культурного компонента.

Національно-культурний компонент виділено на лексико-семантичному рівні мови, з урахуванням семантичного й функціонально-стилістичного критеріїв, а також зіставного прийому дослідження. Тлом, яке дає змогу окреслити своєрідність мовної картини світу, виявити специфіку національного світосприйняття на лексико-семантичному рівні, з'ясувати особливості національного способу об'єктивації різних явищ та понять, є російська народна казка.

Слова з національно-культурним компонентом розподілено на слова-реалії, в яких переважають семи денотативно-сигніфікативного компонента лексичного значення, та фонові слова, де превалюють семи конотативного компонента значення.

Слова-реалії виявлено в найрізноманітніших фрагментах лексичної системи мови, вони відображають предметний світ етносу на понятійному рівні. Національно-культурний компонент слів-реалій є диференційною ознакою, що відмежовує вказані мовні одиниці від одиниць, у семантиці яких відсутні національно-культурні ознаки. Фонові слова фіксують своєрідність віддзеркалення об'єктивної дійсності через різноманітні конотації та асоціативні зв'язки. Додаткове смислове наповнення фонових слів є результатом впливу етнокультурних і етнопсихологічних чинників.

Семантико-етимологічні коментарі розкривають особливості найменувань, ілюструють образне сприйняття довкілля. Розгалужені синонімічні ряди конкретних номенів побутової лексики окреслюють слова-поняття української культури. Широка система номенів одягу, страв, споруд, предметів хатнього та господарського вжитку пов'язана з обрядово-ритуальною практикою народу. Проаналізовані номени матеріальної культури засвідчили значущість побуту, господарської діяльності українців для формування їхнього світогляду.

Вербальні семантичні коди родинних і календарно-побутових обрядодій складають назви дійових осіб обряду, назви реалій обряду, найменування акціональних елементів обряду.

Національно-культурний компонент експлікується виразами мовного етикету. Семантичним центром етикетних висловів є слова з морфемою добр-, здоров-, ласк-, благ-; звертання позитивно-оцінного характеру.

Національно-культурний компонент антропонімів, зоонімів прикладкового типу та слів-символів виражається через конотації. Антропоніми казок мотивовані внутрішньою формою слова, частотними є демінутивні суфікси -к-, -ус'-. Власні імена характеризуються наявністю різних варіантів, містять фонову інформацію, яка є своєрідною мовною формулою світосприйняття народу. Національно-культурний компонент назв спорідненості репрезентовано через розмаїття словотворчих засобів; семантику слів, які їх супроводжують; постійні епітети. Лексичний фон слів-символів виявлено на основі соціальної значущості предмета чи явища, яке позначене цим словом у межах конкретної національної культури, за ступенем наявності в змістовій структурі мовних одиниць національно-культурної інформації.

Зіставлення українських і російських народних казок показало, що в лексиці спільною для обох мов є наявність демінутивних суфіксів іменників, прикметників, прислівників; водночас в українській казці, на відміну від російської, наявні демінутивні суфікси у вигукових словах, займенниках, числівниках, дієсловах. В українській казці інколи аугментивні суфікси містять додаткову конотативну сему, яка не відповідає усталеній семантиці суфікса. У російській казці трапляються демінутивні суфікси з не властивим їм відтінком.

Численність синонімічних утворень побутовизмів в українській казці, на відміну від російської, вказує на спрямованість національного мислення українського народу в свій мікросвіт, акумульований у власній оселі. Значна кількість номенів-репрезентантів землеробської діяльності в українській казці підтверджує загальновизнану думку про хліборобство як вихідну позицію українського менталітету.

В основу більшості номенів за родом діяльності в українській казці покладено віддієслівні словотворчі типи, в російській казці - відіменникові.

Оцінні характеристики казкових героїв зорієнтовані на національно-культурні стереотипні уявлення про красу дівчини / парубка, реакції-порівняння. В українській казці домінуючою є внутрішня характеристика героя, а зовнішність - другорядним елементом; вона експлікована обмеженою кількістю мовних одиниць. У російській казці частіше на перший план висувається зовнішність героя, репрезентована низкою мовних одиниць, а також антропонімів.

Відмінності символічних значень у казках пов'язані з різними референтами або з розширенням обсягу символіки в одній із культур.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Масло О.В. Принципи й методи зіставного аналізу та засоби мовного вираження національно-мовного менталітету // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. Л.А. Лисиченко. - Харків: Харківський національний педагогічний університет, 2004. - Вип. 14. - С. 118-122.

2. Масло О.В. Концептуальне поле лексем на позначення людей за родом діяльності та соціальним станом в українських казках // Записки з загальної лінгвістики: Збірник наукових праць / За заг. ред. Н.В. Бардіної. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 7. - С. 190-197.

3. Масло О.В. Національно-культурна своєрідність зоонімів української народної казки // Східнослов'янська філологія: Збірник наукових праць. Мовознавство. - Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2006. - Вип. 9. - С. 42-50.

4. Масло О.В., Черемська О.С. Національні особливості антропонімів українських народних казок // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. Л.А. Лисиченко. - Харків: Харківський національний педагогічний університет, 2005. - Вип. 15. - С. 153-159.

5. Масло О.В., Черемська О.С. Заголовок як виразник етнопсихологічного змісту казок // Учёные записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. - 2007. - Т. 20 (59). - № 3. - С. 76-83.

6. Масло О.В. Порівняльна характеристика антропонімів українських та російських казок // Матеріали міжвузівської науково-методичної конференції “Сучасна україністика: проблеми мови, історії та народознавства”: Збірник статей. - Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2005. - С. 50-56.

7. Масло О.В. Емоційно-експресивна лексика у лінгвостилістичній системі української народної казки // Семантика мови і тексту: Матеріали ІХ Міжнародної конференції. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. - С. 376-379.

8. Масло О.В. Символіка побутової та обрядової лексики української народної казки // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Формування національних і загальнолюдських цінностей в українському суспільстві”: Збірник статей / За заг. ред. канд. філол. наук, доц. О.С. Черемської. - Харків: ФОП Лібуркіна Л.М., 2006. - С. 181-191.

9. Масло О.В. Українська народна казка: мовний аспект // Вивчаємо українську мову та літературу. Науково-методичний журнал. - 2007. - № 1 (113). - С. 7-10.

Размещено на Allbest.ru