Тарас Шевченко і польський романтизм (топіка і символіка профетизму, лицарства, тиранії)

Проілюстровано, що топіко-риторичний метод побудови літературного твору становить, можливо, найвиразніший показник культурної спільноти, яка завжди існує у окреслених часово-просторових межах. У нашому випадку йдеться про європейську культуру, зокрема її слов'янську частину, збудовану на фундаменті кількох великих традицій - язичницької, античної та біблійно-християнської. З огляду на це простежено специфіку і частотність появи певних топосів, зокрема топосів-ключів, які відкривають найістотніший елемент, і навіть світоглядний принцип як окремого письменника, так і всієї епохи (топоси прометеїзму, Богородиці, могили, замку-руїни, зброї, народного барда, Петербурга, Сибіру). Звернено особливу увагу на неканонічні способи використання топосів поетами обох літератур.

Порівняльний метод дозволив одержати нові знання про творчість Т.Шевченка, А.Міцкевича, Ю.Словацького та З. Красінського, що виходять поза безпосередній, односторонній, позбавлений ширшої перспективи аналіз індивідуальних літературних праць і звільняють нас від фальшивої перспективи розгляду їх виключно під кутом зору однієї національної традиції. У такий спосіб внесено суттєві уточнення до суджень про оригінальність (непорівнювальність) окремих літературних творів і навіть цілих літератур. Одночасно розкрито цілісність розвитку українського та польського романтизму, неперервність у них процесів порозуміння та обміну цінностями, які ламають усталені політичні кордони, а також соціальні, культурні чи релігійні табу. Творчість Т.Шевченка й польських поетів виявилася вписаною у загальний контекст епохи романтизму, втратила ізольованість і самостійність та засвідчила численні перетини з силовими лініями, накресленими у культурному просторі європейського романтизму.

Основні публікації

1. Горова Ю. Біблійна ідея мучеництва у творчості А.Міцкевича і Т.Шевченка // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених України.- К.: Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, 2002. - Випуск 3. - С. 9-13.

2. Горова Ю. Топос Сибіру у творчості Тараса Шевченка та польських романтиків // Слово і час. - 2003. - № 3. - С. 56-61.

3. Горова Ю. Ключові мотиви історіософської семантики у творчості Т.Шевченка і польських романтиків // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених України. - К.: Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, 2003. - Випуск 4. - C. 26-30.

4. Горова Ю. Культ Богородиці в українській та польській літературі романтизму // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. - К.: Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, 2004. - Випуск 5. - C. 86-92.

5. Горова Ю. “Срібний сон Саломеї” Юліуша Словацького і “Гайдамаки” Тараса Шевченка // Юліуш Словацький і Україна. Київські полоністичні студії. - К.: Бібліотека українця, 2000. - Т. ІІ. - С. 157-163.

6. Горова Ю. Культ лицарства в українській і польській літературі романтизму // Українсько-польські літературні контексти. Київські полоністичні студії. Збірник наукових праць. - К., 2003. - Т. IV. - С.160-169.

7. Горова Ю. Топос Петербурга в контексті антиурбаністичного дискурсу романтизму. (“Сон” Т.Шевченка, “Дзяди” А.Міцкевича) // Романтизм: між Україною та Польщею. Київські полоністичні студії. Збірник наукових праць. - К., 2003. - Т. V. - С.227-239.

8. Горова Ю. Категорія профетизму в творчості Т.Шевченка й польських романтиків // Слов'янські літератури. ХІІІ Міжнародний конгрес славістів (Любляна, 15-21 серпня 2003 року). Збірник наукових праць. - Київ, 2003. - С. 93-103.

Размещено на Allbest.ru