Творча діяльність Григорія Чубая в українській літературі

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КРАВЕЦЬ ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 821.161.2.09”19”

Творча діяльність Григорія Чубая в українській літературі 60-х - поч.. 80-х років ХХ століття

10.01.01 - українська література.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Рівненському державному гуманітарному університеті, Міністерство освіти і науки України Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Поліщук Я.О., Рівненський державний гуманітарний університет, професор кафедри української літератури.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Турган Ольга Дмитрівна, Запорізький державний медичний університет, завідувач кафедри культурології та українознавства; Кандидат філологічних наук, Лисенко Наталія Олексіївна, Інститут літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, Науковий співробітник відділу української літератури ХХ століття.

Провідна установа: Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка Міністерства освіти і науки України, м. Тернопіль.

Захист відбудеться 14 квітня 2006 року об 11 година на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту докторських дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

Загальна характеристика роботи

творча спадщина поет чубай

Важливим завданням дослідження літератури XX століття с відтворення альтернативного дискурсу, який у часи пропагування соціалістичного реалізму асоціювався з категорією “антирадянського” й у силу існування ідеологічної цензури був витіснений поза межі офіційного пізнання. Цей дискурс складався з літератури андеграунду, самвидаву та української діаспори.

Актуальність теми. У центрі уваги дисертаційного дослідження знаходиться літературна діяльність Григорія Чубая (1949-1982), яскравого представника молодого покоління в українській літературі 60-70-х років XX століття. Хоча поетичний доробок Г.Чубая не є великим за обсягом і вміщається в одну книгу, проте його естетична цінність є, безумовно, висока. Крім того, пильної уваги потребує проблема з'ясування ролі Г.Чубая в літературно-мистецькому житті його часу. Спогади багатьох діячів тієї епохи переконливо доводять, що Григорій Чубай був одним із лідерів незалежного культурно-мистецького руху, він гуртував навколо себе середовище, яке теперішні дослідники називають явищем андеграунду (нелегальної, підпільної культури).

Незважаючи на популярність, якої набула поезія Г.Чубая останнім часом, особливо після видання підсумкової збірки “Плач Єремії” в 1998 році, не можна стверджувати, що творчість поета добре опрацьована в нашому літературознавстві. Скажімо, ранні твори залишаються малодоступними, оскільки друкувалися в місцевій періодичній пресі Рівненщини. Те саме стосується останніх років життя. Деякі поезії збереглися лише в рукописах, що належаллло приватних архівів знайомих письменника: у роботі ми називаємо такі факти, наводимо свідчення і спогади осіб, які добре знали Григорія Чубая. Авторові вдалося відшукати таких осіб на батьківщині поета (Рівненщина), у Львові, Києві, Москві, навіть за кордоном.

Потреба систематизувати знання про ранню творчість поета, яка досі є погано знаною, спонукала нас опрацювати його біографію, а також укласти повну бібліографію його публікацій, підготовлену вперше. У доданій до цієї роботи бібліографії називається 77 публікацій творів поета (в окремих виданнях, загальноукраїнській та місцевій періодиці), а також указано численні джерела біографічного та літературно-критичного характеру.

Поетичні твори та переклади Григорія Чубая одержали схвальні відгуки відомих критиків та письменників, зокрема таких авторитетних, як Іван Дзюба, Микола Вінграновський, Сергій Жадан, Анатолій Жигулін, Микола Ільницький, Костянтин Москалець, Юрій Покальчук, Ярослав Поліщук, Микола Пшеничний, Микола Рябчук. Однак передчасна трагічна смерть, роки заборон та інші фактори вплинули на незаслужене применшення ролі поета в літературному житті XX століття. Сьогодні слід повернути українській літературі чесне ім'я Григорія Чубая, а також осмислити його літературний досвід, багатий, незвичайний, подекуди новаторський. Оригінальний творчий доробок цього майстра цікавить нас як спроба долання культурних меж, наближення до новітньої європейської поезії, яку Чубай добре знав та перекладав.

Зв'язок роботи ї науковими програмами, планами, темами. Проблематика дисертації є складовою частиною провідної теми кафедри української літератури Рівненського державного гуманітарного університету - “Теоретичні та історико-літературні аспекти українського модернізму” (керівник - проф. Поліщук Я.О.).

Мету дисертації визначено необхідністю підготувати комплексне дослідження творчої спадщини Григорія Чубая, своєрідності індивідуальної поетики, а також окреслити місце письменника в літературному й культурному житті другої половини XX століття.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

подати огляд наукової літератури, об'єктом якої є характеристика різних аспектів життя і творчості Григорія Чубая;

охарактеризувати біографічні та світоглядні обставини, що зумовлюють індивідуальну неповторність поетики та стилю Г. Чубая;

виявити й осмислити творчу спадщину поета в повному обсязі, включаючи рідкісні та архівні матеріали, рукописні твори;

оцінити винятково важливу роль поета в літературно-мистецькому житті свого часу, у формуванні естетичних смаків та поширенні чинників неформальної культури (андеграунду);

ґрунтовно проаналізувати поетику його творів, визначити найважливіші ознаки новизни та оригінальності його поетичного слова;

розкрити зв'язок творчості Г.Чубая з естетичними ідеями шістдесятників та постшістдесятників, спільність поетики та образних засобів; з'ясувати спорідненість лірики автора “Вертепу” з новітньою європейською поезією;

визначити місце письменника в історії української літератури другої половини XX століття.

Об'єктом дослідження стали поетичні твори, художні переклади, листи Григорія Чубая, а також численні спогади про нього, друковані й недруковані, зокрема зафіксовані та зібрані особисто автором.

Предметом роботи вважаємо виявлення індивідуального стилю Григорія Чубая як людини, поета, культурного діяча, а також оцінку його творчості на тлі споріднених явищ української культури, зокрема ідейно-культурного руху шістдесятників, що фактично перетворився в рух національного опору. Чубай як поет і творча особистість знаходився в епіцентрі цього процесу, формував йеге-заса-ди, був одним із характерних “героїв нашого часу”, які зуміли протистояти тоталітарній системі в час неймовірного тиску та репресій.

Джерельну базу склали художні тексти письменника, а також літературознавчі, культурологічні та мемуарні публікації Богдана Бойчука, Григорія Грабовича. Івана Дзюби, Миколи Жулинського, Миколи Ільницького, Ігоря Калинця, Костя Москальця, Миколи Пшеничного, Миколи Рябчука, Івана Світличного та ін., окремі сучасні дослідження з історії літератури, поетики та літературної критики. У дисертації використано архівні фонди Рівненського обласного державного архіву, а також матеріали приватних архівів І. Колосової, Л. Гаглоєвої та інших осіб.

Теоретично-методологічною основою дисертації є доробок сучасного літературознавства в особах Р. Гром'яка, Т. Гундорової, І. Дзюби, М. Жулинського, М. Ільницького, М. Коцюбинської, С. Павличко, Ф. Погребенника, Г. Сивоконя, П. Хропка, Ю. Шереха-Шевельова, Г. Штоня та багатьох інших.

Прагнучи висвітлити творчу постать досліджуваного автора з максимальною повнотою та достовірністю, ми застосували в дисертаційній праці такі методи дослідження: біографічний, типологічний, історико-генетичний, поетикальний. Основоположним уважаємо для роботи принцип конкретно-історичного підходу, який спонукає відстежувати світогляд, естетичні погляди та поетику письменника в Ті природній еволюції, а також неодмінно в контексті часу, у якому зосереджувалася його діяльність.

Наукова новизна роботи. У дисертації вперше в українському літературознавстві досліджується творчість Григорія Чубая в контексті літературно-культурного життя другої половини XX ст., даються сучасні літературознавчі оцінки поетичним творам та перекладам, розглядається їх оригінальна поетика. Важливої ваги надаємо також аналізові естетичних переконань та ідей письменника, що так яскраво виявилися в його творчості та сформували неповторно-індивідуальне обличчя поета.

Естетичні завдання автор спробував пов'язати з елементами об'єктивної та вичерпної біографії письменника, оскільки досі такої біографії не було написано. Опираючись на маловідомих і невідомих спогадах та документах, ми намагаємося виявити найхарактерніші риси Чубая-людини, адже він був, за однозначними свідченнями знайомих, яскравою і творчою особистістю в усьому. Таким чином, біографічний матеріал стає необхідним фоном, без зображення якого неможливо виконати аналіз творчих позицій поета.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть використовуватися у вивченні української літератури у вищій та середній школі, при укладанні спецкурсів з сучасної літератури, написанні дипломних, магістерських, курсових робіт. Матеріали дисертації можуть доповнити відповідні розділи підручників та посібників з історії української літератури, послужити основою для краєзнавчих занять.

Особистий внесок здобувача полягає:

у дослідженні біографії та світоглядно-естетичних позицій, виявленні різноманітних людських та літературних контактів, кола спілкування та впливів поета;

у здійсненні системного аналізу поетики творчості Григорія Чубая;

у віднайдені маловідомих та недрукованих творів поета, пошуку приватних документів та спогадів про нього, а також їх уведенні в науковий обіг;

в укладанні першої повної бібліографії творів Г.Чубая та літератури пронього (138 позицій);

в естетичній ідентифікації найкращих творів, відстеженні їх зв'язку з модерною поетикою;

у визначенні ролі поета в розвитку української культури, з'ясуванні значення творчої діяльності (як оригінальної, так і перекладної) для поглиблення європейських орієнтацій сучасної української літератури.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації опубліковані в статтях, що протягом 2003-2005 років побачили світ у наукових часописах та збірниках, а також були оприлюднені на наукових конференціях та семінарах різного рівня. Апробація окремих положень та результатів дисертації відбувалась на всеукраїнських наукових конференціях “Український модернізм зі столітньої відстані” (Рівне, 2001), “Українське літературно-мистецьке відродження 20-х років XX століття: питання стилю, проблематики, поетики, мови” (Черкаси, 2005), на VI Конгресі Міжнародної Асоціації Україністів (Донецьк, 2005), на XI Міжнародній конференції “Європейська русистика і сучасність” (Познань, 12-16 вересня 2005 року), а також на щорічних наукових конференціях Рівненського державного гуманітарного університету (2001-2005).

Матеріали дослідження апробовано під час проведення занять з історії української літератури, а також спецкурсу з літератури на факультеті української філології Рівненського гуманітарного університету. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри української літератури Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 1 від-21 вересня 2005 року) та рекомендовано до захисту.

Структура та зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії творів Григорія Чубая та списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг роботи 185 с., з них 162 с. основного тексту. Загальна кількість джерел, що подаються у списку використаної літератури, становить 251 позицію.

Основний зміст дисертації

У Вступі з'ясовано стан і проблеми дослідження творчості Грицька Чубая, обгрунтовано актуальність теми, наукову новизну, практичне значення дисертації, визначено об'єкт, предмет, тему та завдання дисертації, її практичне значення, висвітлено апробацію результатів.

У першому розділі - “Формування ідейно-естетичннх поглядів та рання творчість” досліджується творча діяльність поета першого (дольвівського) періоду. При цьому ключовим є аспект біографізму, що дозволяє проаналізувати становлення громадянських та естетичних поглядів письменника, осмислити конкретно-історичний контекст його ранніх творів.

Виховання в селянській родині на Волині, де шанувалися національні та релігійні традиції, де живими ще були спогади про національно-визвольну боротьбу ОУН-УПА, мало сильний вплив на свідомість юного Грицька Чубая та спричинилося до його ранньої творчої зрілості. Усі, хто з дитинства знав Чубая, відзначають його надзвичайну тягу до знань, до непізнаного, залюбленість у поезію, музику, живопис. Досліджені дисертантом факти про освіту й самоосвіту Грицька Чубая дозволяють стверджувати, що в юнацькому віці він був не лише добре обізнаний з легальним літературно-культурним життям тогочасної України, але й орієнтувався в тому, що діялося поза цензурою. Маючи сформовані погляди та переконання, Григорій умів відділити справжнє від штучного й порожнього в літературі. Його насторожувала офіційна творчість трубадурів радянського режиму, зате посилено цікавили ті постаті й твори, які “не вписувалися” в цензурні умови (поезії В.Симоненка та його “Щоденник”, твори Івана Світличного, Романа Іваничука, Ліни Костенко та інших). Однак у вдачі юного Чубая однозначно проявилися риси, які засвідчують у ньому харизматичну постать лідера.

Ранні поетичні твори, фейлетони, гуморески, рецензії Г.Чубая пізніше, як правило, не включалися у видання його творів, проте з погляду становлення таланту вони досить прикметні. Шлях поета-початківця до власної “постаті голосу” пролягав через тяжкі терни - безперервну напружену працю, а часто й невизнання оточенням, заздрощі. Уперше прізвище Чубая зустрічаємо в місцевій періодиці за 1963 рік, відтоді воно регулярно з'являється на шпальтах районних газет, обласної молодіжки “Зміна”.

Спочатку слово молодого поета було лагідне й мелодійне, але згодом з уст Грицька Чубая залунало різке оскарження тогочасного режиму - він назвав “вертепом” отруєне рабством життя (поема “Вертеп”). Поетична свідомість Г.Чубая глибоко проникає в реальність, в утаємничені суті, які неможливо осягнути звичайному розумові, тому поет надає слову магічної ролі. Завдяки цьому він оволодіває вмінням впливати словом на життя, руйнувати його профанний сенс, щоб створити щось нове, гідне людини.

З іншого боку, сам Грицько Чубай з юних років стає дисидентом, жорстоко переслідуваним владою. Незважаючи на блискучі знання й таланти, він не може здобути вищої освіти чи пристойної роботи. Складнощі життя загартовували волю та виробляли готовність до випробувань настільки, що відсутність їх чи затримка, здавалось, навпаки, руйнівно вплине на волю поета та його внутрішні переконання. Пройшовши через екзистенційні випробування, подолавши дні розпачу і страждань, Григорій виходив з них духовно оновленим. Але репресивна система перекрила доступ до друку й кар'єри.

Знаменним фактом творчої біографії Григорія Чубая стало видання самвидав-ним способом першої збірки “Постать голосу” (Рівне, 1968). Поет вдавався до самвидаву, прагнучи донести свої твори бодай до обмеженого кола читачів. Це була своєрідна відповідь режимові, який практично заблокував йому можливість друкуватися. Тоді ж з'явилася поема “Вертеп”, якій судилося стати найвидатнішим твором Чубая, щоправда, належно поцінованим критикою й читачами вже після його смерті, коли твір багатократно передруковувався в різних виданнях. Ліричні враження, що вилилися в поемі, прозраджують гнітючу й нестерпну атмосферу постійного переслідування, морального пригнічення, яку добре знав сам юний автор.

Треба наголосити, що в цей період, тобто протягом 1967-1968 років Григорій Чубай багато працював творчо. У переході від одних творів до інших (від сповідальної лірики - до вибухово-публіцистичної поеми “Вертеп”, а відтак до “Відшукування причетного”) видно стрімкий розвиток поета. Це саме той момент, який залишається незрозумілим для дослідників, що не знайомі з фактами юності поета. Вони твердять, що Чубай “не знав учнівства, з'явившись на публіку готовим генієм” (М. Рябчук).

Звернемо увагу на стрімку еволюцію таланту юного Чубая. Від ранніх віршів і балад, у яких позначився вплив шістдесятників, до вражаючої громадянської позиції та вагомості слова в поемі “Вертеп” його відділяло всього три роки. Тонке ліричне сприйняття рідної природи, світу, філософія боротьби за достойніше життя на Землі органічно притаманні Грицевій ранній ліриці. Переосмислює він вічні образи і мотиви світової літератури (наприклад, образ Дон Кіхо-та). Творчість Чубая поряд із темами вічними й національно-історичними утвердила й неповторно індивідуальний, духовно-біографічний досвід автора, заснований на власному світосприйнятті.

У своїй ранній поезії Г. Чубай показав уміння писати так, як. скажімо, І. Драч, М. Вінграновський, В. Коротич чи Б.-І. Антонич. Сліди навчання та спорідненість у мотивах і образах з поезією шістдесятників зауважують дослідники (І. Дзюба, Я. Поліщук). Проте юний поет ішов далі своїх уявних учителів. Він менше за них захоплювався зовнішньою атрибутикою космічної ери, зате переносив головні акценти на внутрішньо-психологічну сторону людської істоти, на силу почуття. Ліричний герой Г. Чубая хоче привести цей трагічний вік до гармонії, хоча б у власній свідомості, користуючись символами, можливістю психологічного інакодумства.

Але, найголовніше, що було притаманне його поезії раннього періоду, - вирішення світоглядної дилеми: пристосуватися на догоду владі чи залишитися самим собою й не загубити власної совісті, а отже, власної автентичності, неповторного голосу, зокрема й творчого. У світі, який здавався юному поетові тотальним вертепом, найважче - “...залишатися собою, від перших днів своїх і до останніх...”. Ліричний герой поеми “Вертеп” віддзеркалює вибір самого автора: він вирішує однозначно й категорично, відмовляється втратити самобутність заради кар'єри та визнання. Через те. коли значна частина шістдесятників, уражена першими утисками після хрущовської відлиги, почала возвеличувати комуністичну партію та систему, Чубай залишився вірний своєму життєвому кредо.

Морально-етична позиція поета виразна, прозора й послідовна. До речі, в жодному з творів навіть зовсім юного Г. Чубая, які були надруковані в періодичних виданнях, немає згадки про КПРС, Леніна. Загравання з тоталітарною владою він не мав ніколи. Навпаки, був упевнений, що основа моральності, духовного очищення й прозріння насамперед у духовності та традиції, потоптаній і викоріненій тогочасною владою.

У ранній період творчості Г. Чубая було написано або задумано переважну більшість поезій, що пізніше ввійшли до впорядкованого по смерті поета, згідно з його рукописами, вибраного. Завершилося формування стійкого світогляду юнака, а також становлення його естетичних поглядів, в основі яких було визнання моральної ваги поетичного слова, щирості та відповідальності як ключових його цінностей. Це, проте, зовсім не означало нехтування форми. Вишуканій, красивій формі, неповторному образному вислову юний поет завжди надавав великого значення. На його переконання, лише органічне поєднання щирого тону з формальною досконалістю могло породити справжню поезію.

Предметом дослідження другого розділу “Роль Григорія Чубая в літературному житті свого часу” е другий етап творчої еволюції поета, що пов'язаний з перебуванням у Львові (1969-1982). Дисертант аналізує як біографічний фон. так і власне творчість, а також атмосферу літератури культурного спілкування, витворювану Г.Чубаєм у колі однодумців та знайомих.

Петля переслідувань усе вужче затягувалась навколо поета на рідній Рівненщині, через що він виїхав на постійне місце прожинання до Львова. Це місто приваблювало І. Чубая як провідний культурний центр тогочасної України. Недаремно він став кумиром творчої молоді Львова, про що переконливо свідчать спогади друзів; Ю. Коха, В. Морозова. М. Рябчука. В. Яворського та ін. Незважаючи на побутову невлаштованість. Григорій Чубай досить швидко адаптувався у Львові, знайшов коло приятелів, а головне - аудиторію, яка високо цінувала його поезію.

Найважливішою заслугою Григорія Чубая як літературного діяча вважають його своєрідне, дуже актуальне на свій час поширення альтернативної культури, андеграунду, У багатьох авторів спогадів про нього натрапляємо думку, що важливішим, ніж сама поезія Грицька, був талант організатора, лідера, учителя, який мав авторитет і харизму в молодих, умів навчити їх цінувати справжню поезію й високу культуру. Так. В. Довган уважає, що в українській літературі останнього тридцятиліття постать Григорія Чубая рівномасштабна постаті Т.С.Еліста в літературному англомовному корпусі”.

Під впливом обставин оригінальна творчість протягом львівського періоду відходить на другий план, але основні зусилля Григорія Чубая зосереджуються на творенні у Львові осередку альтернативної культури, вільної й незалежної літературно-мистецької аури. Як знаємо, цій його ролі, добровільно взятій на себе, великому впливові Чубая в становленні естетичного смаку завдячували тогочасні молоді літератори, які не могли ввійти до офіційного літературного світу.

Проте суттєві зміни відбуваються і в Чубаєвій поезії. Нові твори, написані у Львові, дуже відмінні від тих. що писалися на Рівненщині. Вони мають печать більшої відстороненості, абстрактності, герметичності. Це. головним чином, поеми та. рідше, вірші-верлібри. Переважають концептуальні задуми (поеми “Марія”, “Говорити, мовчати І говорити знову”). Зазнає змін стилістика письма внаслідок тяжіння до верлібру, до абстрактної образності. На перший план виходить пошук суті буття. екзистенцІйного змісту людського призначення. Форма верлібру, яка остаточно запанувала в його поезії в цей період, відповідала філософській згубленості образу, дає можливості відтворення різних життєвих ритмів. Сам Чубай висловлювався за поезію “мудру, важку і непрозору, у котрій всього було б багато”. Вона була непроста до розуміння, не призначалася для широкого вжитку, зате, насичена багатою образністю, промовляла до “втаємничених”, до тих. хто вмів сприймати справжню поезію, знався на її тонкощах і був добре начитаний у європейській новітній поезії.

Г. Чубай удосконалював свою майстерність передусім під впливом світової літератури XX століття - творів Е. Паунда, ТО Еліста, Ф.Г. Лорки. Г. Містраль, Р.М. Рільке, Х. Кортасара, Х. Борхеса, Ж.П. Сартра та ін. Зорієнтованість на західну літературу була свідомою і принциповою. Не випадково у творчій спадщині поета важливе місце займають переклади.

Зате літературне життя України після 1968-69 років не давало жодного оптимізму: було призупинено підготовку до друку збірок молодих талановитих авторів (М. Воробйова, В. Голобородька, Н. Кир'ян), а також розкритиковано ряд авторів за ідейну незрілість, формалізм та аполітичність (І. Калинець, В. Стус, Є. Гуцало, В. Дрозд, М. Холодний та ін). Звісно, серед неблагонадійних, на яких обрушилася важка партійна критика, значилося й ім'я Григорія Чубая.

Вершиною літературної діяльності Г. Чубая цього періоду стали 1971-72 роки, коли з його ініціативи було видано альманах “Скриня”, що був уписаний в історію українського самвидаву як одне з найцікавіших явищ. Невелике товариство однодумців, до якого належали Грицько Чубай, Микола Рябчук. Олег Лишега, зневірившись у можливості десь офіційно опублікувати свої твори, вирішило видати самотужки літературний альманах. У цьому випуску було вміщено оповідання М.Рябчука (написане в кафкіанському стилі), вірш О. Лишеги. поема “Марія” та переклад з польської (мікродрама Т. Ружевича) Г. Чубая. Самвидавна “Скриня” викликала переполох спецслужб та репресії, зокрема ув'язнення Г. Чубая 1972 року.

Хоча Чубай як укладач альманаху свідомо уникав політичних матеріалів, які загострили б стосунки багатьох людей із владою, переслідування режиму були жорстокими. КДБ постарався все зробити, щоб зломити Грицька місячним арештом. Коли не вдалося, поширили безпідставні чутки про його співпрацю, дискредитуючи поета серед його оточення. Це викликало важку творчу депресію Грицька Чубая. Після важко пережитої морально-психологічної кризи 1972 року Григорій Чубай уже не міг повернутися до повноцінної творчості. Адже поезія, на його переконання, народжувалася передусім із вільного, незалежного духу. Поет зазнав принижень, образ, наклепів, утратив друзів і був постійно підозрюваний та переслідуваний з усіх боків (і чужими, і своїми).

Останньою творчою вершиною Чубая стала поема “Говорити, мовчати і говорити знову”, написана 1975 року, тобто трохи згодом після пережитої важкої душевної травми. Це своєрідний підсумок пережитого й передуманого в роки творчої кризи. Ліричний герой твору, роздумуючи найголовнішими питаннями, не може позбутися загрози і страху переслідування, насильства. Це передається майже містично. Світ перетворюється на тривожну зону полювання, де існує постійна небезпека - смерті духовної і смерті фізичної. Трохи заспокоює лише оптимістична кінцівка, що звучить як заклинання: “нехай і на сей раз вони в нас не вполюють нічого”.

Наприкінці життя, протягом 1978-1982 років, поетом була учинена чергова спроба вирватися зі страшної, нестерпної облоги цькування та мовчання. У цю пору дещо поліпшується суспільно-культурна ситуація в Україні. Однак і в цій ситуації Г. Чубай не міг розраховувати на реабілітацію ані у Львові, ані в Києві. Тінь, штучно створювана навколо його імені працівниками КДБ, робила неможливою будь-яку його кар'єру в тогочасній Україні. Тоді Чубай, за підказкою товаришів, вступає до Всесоюзного літературного інституту ім. М. Горького в Москві. Навчання в Інституті, справді, стало короткочасним порятунком від творчої кризи й дало поетові надію на краще майбутнє.

Г. Чубай потрапив у семінар відомого прозаїка Анатолія Жигуліна, котрий високо цінував його талант і заохочував писати. Виявлені дисертантом архівні матеріали Літінституту дозволили встановити коло осіб, з якими спілкувався й товаришував Грицько. Нами виявлено й деякі його рукописи, зокрема недруковані переклади, що стали об'єктом аналізу в цьому розділі.

Навчався Грицько з великим завзяттям. Він ставився до навчання надзвичайно відповідально, тому отримував схвальні відгуки на виконані роботи. Контрольні роботи оцінювалися добре, супроводжувались позитивними рецензіями. Узагальнюючи їх зміст, можна сказати, що Г.Чубай був самостійним та оригінальним у творчості, старався уникати затертих, штампованих фраз та оцінок, проявляв свободу думки та вислову. Товариші зі студентства запам'ятали Чубая відкритим, щирим, товариським. Час навчання в Москві, після довгого мовчання, став поворотною точкою до очищення, моментом повернення до повноцінного життя й творчості. Повертається поетова віра в себе. І хоч не вдається видрукувати написане, але час від часу з'являються рецензії, переклади. Однак на перешкоді реалізації нових творчих задумів поета стає його передчасна смерть.

У наступному третьому розділі дисертації “Поетика Григорія Чубая” здійснюється аналіз самобутнього творчого письма поета, виділяються найбільш значущі особливості його індивідуальної майстерності слова.

Поезія Г. Чубая представляє течію альтернативного мистецтва, тобто літературний андеґраунд 1970-х років. Вона герметична, позбавлена егалітарності, закомплексованості, а також політичної заанґажованості, агітаційно-виховної патетики, якою грішила література соціалістичного реалізму. Творчість Григорія Чубая забезпечувала, поряд з “київською школою”, географічну повноту українського андеграунду, адже поет і його молоді товариші (М. Рябчук, О. Лишега, В. Яворський) представляли львівську “богему”.

Чубаєва творчість має безперечні ознаки концептуалізму, що сформувався на Заході на базі концептуального мистецтва (живопис, скульптура тощо) і так званої конкретної поезії. Мова йшла про своєрідне “оголювання” автора, який, замість удаватися до загальних, глобальних тем, виходив із досвіду конкретної людини, удавався до аналізу життєвої реальності того часу, насправді переважно сірої та одноманітно-нудної.

Позначилася на поезії Г. Чубая також естетика модного в той час сюрреалізму. Сюрреалізм, вирісши на грунті європейської філософії екзистенціалізму, стверджував безглуздість світу, суспільних та моральних догм. Він був формою протесту митця проти технічної цивілізації, загальнообов'язкових форм суспільного життя, моралі, раціональних основ мислення та поведінки. Мистецтво мало бути крайнім досвідом свободи від суспільних схем та обов'язків. Що більше маніфестацією випадковості, непослідовності, абсурдності об'єктивної дійсності, яка щодня оточує нас. Г. Чубай добре знав сюрреалістичну творчість - у малярстві та літературі, його захоплював театр абсурду, що підтверджують переклади п'єс польського поета Т. Ружевича. Риси сюрреалістичного стилю помітні в його тогочасних поемах (“Відшукування причетного”, “Марія”, “Говорити, мовчати і говорити знову”).

Сучасні критики та літературознавці називають Грицька Чубая одним із чільних представників неомодерністського дискурсу в українському андеграунді 70-х років. Шлях Чубая, на жаль, типовий для людей його кола: самобутню поезію влада витісняла на задвірки офіційного мистецтва, прирікала на ізоляцію та смерть. Чубай як автор мусив погодитися з роллю аутсайдера, яку йому визначило тогочасне суспільство. Незважаючи на репресії та заборони, творчу еволюцію Григорія Чубая слід уявляти як рух по висхідній. Поет ніколи не зазнав перелому чи радикальних змін. Його поетика, вироблена вже з перших творів, мала послідовний розвиток, збагачувалась новими елементами, не втрачаючи нічого цінного.

Дисертант виділяє чотири найважливіші пункти творчої еволюції Чубая. Кожен з них відображає певну стадію творчих пошуків. Кожен також тісно пов'язаний з біографією поетагтим життєвим досвідом, якого йому довелося зазнати -у відповідний період.

1. Рання лірика (1962-1968). Уходження у храм поезії відбулося тоді, коли юному авторові виповнилося лише дванадцять років (перші публікації в районній газеті). Хоч у творах цього періоду ще можна пізнати сліди учнівства Г. Чубая, вони вже цілком оригінальні й виразно виявляють самобутній талант лірика. У цей час юний Чубай розвивається в руслі поетики шістдесятників, яка найбільш благотворно позначається на його таланті.

Поема “Вертеп” та перша (рукописна) збірка “Постать голосу” (1968-1969). Ці твори вже наочно показали настання творчої зрілості і відкрили поетові, замість визнання і слави, шлях переслідувань, порожніх обвинувачень та замовчувань. “Вертеп”, який Грицько найчастіше виконував у цей час у товаристві друзів (у Рівному, Дубні, Радивилові, у Львові), став його як поета візитною карткою. Ця поема засвідчувала, що в Чубая справді виробився сильний поетичний голос, він справляв вибуховий вплив на оточення, робив враження великої поезії. А це сприяло вірі в себе та своє покликання, що було дуже важливим на фоні політичного цькування.

Поеми та поезії, а також переклади, написані (і -- відшліфовані) у Львові -- на межі 1960-1970-х років (конкретніше - 1969-1972). Саме в цей час різко змінюється політична ситуація в країні, починаються арешти та судові розправи над дисидентами. Переживши важкий шок від слідства, “вибивання” показань, оббріхування та підлості, Чубай перестає писати. Він впадає у глибоку творчу депресію.

Період 1975-1982 років. Спроба повернення в літературу відбувається наприкінці Чубаєвого життя. Конкретніше, її початком вважаємо 1975 рік, коли було написано поему “Говорити, мовчати і говорити знову” - останній видатний твір поета. Через кілька років він вступає на навчання до Москви, у зв'язку з чим виконує нові переклади, редагує попередні твори та укладає
їх до видання, мріючи про зміну політичного режиму та можливість опублікувати свої твори. Але цей проект залишився незавершеним.

Уже в перших відомих нам Чубаєвих віршах відчувається романтичне усвідомлення місії поета. Це відповідальне ставлення до поезії, яке пізніше переросло в переконання, у свідомість свого покликання, навіть пророчої ваги слова. Ліричний герой ранньої поезії - людина щира й відверта, багата душею, відкрита до світу. У цій поезії безумовно присутня віра в силу Духа. Коли в самвидавній книжці “Постать голосу” це проявляється лише постаттю пророка Єремії, то згодом Чубай звертається до біблійного образу Марії, образів Чоловіка та Жінки як божественного творіння, і вже в поемі “Відшукування причетного” - до образу Віри.

Серед Чубаєвих тем виділяються громадянське покликання поезії, тривога за долю України, роздуми про втрату людського в людині, загрозу новітньому гуманізму, тривожні відгуки недавньої війни (він дуже тяжко переживав трагедію війни, безглузду загибель мільйонів людей, знищення пам'яток культури), експресія інтимних почуттів юнацької закоханості.

Сміливе, новаторське письмо Чубая не могло не дивувати чи навіть вражати. Наведемо лише декілька прикладів, що ілюструють своєрідну манеру письма Грицька: відсутність розділових знаків, вільний вірш (верлібр), вдалі вкраплення суржику, які створюють пародійно-сатиричне враження (“писатель”, “трудящийся”. “куда сматрели учителя” тощо), власні неологізми (“паперовометалево-дерев'яні вуста” (“Речі”), “сміється рожевобоко” (“Той, що певний”), “однако-вішаємо” (“Сутеніє”), “листопадове очі заплющу” (“Світло і сповідь”) та ін. Він використовує химерно архаїзований правопис, частини мови в невластивих їм ситуаціях, складні образи.

Чубаєві поезії складні, насичені багатим підтекстом, вони тяжіють до філософської лірики. Текст поета стає загадкою, ребусом, він вимагає ретельного, уважного, проникливого читання. Індивідуальна поетика Г.Чубая вказує шлях розвитку від безпосередніх ліричних вражень (рефлексій), які переважають у ранніх творах, до більш узагальнених, абстрактних, філософських. З часом поет вилучив вірші, які були надто біографічними, особистими. У рукописі “П'ятикнижжя” їх майже немає.

Ліричний герой свідомий своєї великої й навіть страшної відповідальності перед істиною. Саме ця величезна відповідальність перед усім людством кличе його до мужності, спонукає стати вільним духом, провести переоцінку цінностей і заглянути в прийдешнє. Такий стан найвідповідальнішого перегляду всіх цінностей пропонує Г.Чубай у поемі “Вертеп”. Героєві страшно розчинитися у світі, який руйнує людську душу, зводить її до “коліщатка і гвинтика” якоїсь незрозумілої й нікому не потрібної суспільної машини. Тут і діагноз хворого, недосконалого суспільства, і оцінка брехливої влади. Ця оцінка приходить у неспокої, у сумнівах і каяттях. У поемі автор сконцентрував і одкровення, й імпульс крику, і контраст світла й темряви душевних переживань, і страждання від усвідомлення конфлікту зі світом зла, іноді іронію, багатозначний натяк. Істеричну стіну збудовано навколо “его” ліричного героя, отже, йому ніяк не уникнути зіткнення з облудним світом. Постає неминуча різка альтернатива: або бути “сином свого народу”, або його “лукавим наймитом і мародером” (Є.Сверстюк). Такої викривальної сили українська поезія сягала тільки в її вершинних виявах - у поемі “Сон” Тараса Шевченка, у пролозі до “Мойсея” Івана Франка. Масштабністю задуму Чубаева поема схожа на новітні епопеї, однак епічний розмах тут сконденсований у стрункій, майстерно укладеній формі.

Грицько Чубай періоду своїх останніх поем (“Відшукування причетного”, “Марія”, “Говорити, мовчати і говорити знову”) був послідовний у своїй позиції не зраджувати, бути собою до кінця. Упадає в око й авторова відстороненість: відірвавшись від світу, він немов заглядає в нього лише крізь “прочинені двері”. Поеми сповнені важких сюрреалістичних образів, які “розтягують” художній час і простір, подібно до того, як це зображено на одній з картин художника-сюрреаліста С.Далі. Мотиви самотності, мовчання, відчаю віддзеркалюють екзистенційний вибір Чубаєвого героя, багато в чому близького самому авторові.

“Говорити, мовчати і говорити знову” - це приклад сюрреалістичного конструювання художнього світу. Образи природи, образи речей, метафори думок та почуттів, назви інтелектуальних понять - усе це своєрідно перемішано у творі. Герой шукає смисл у світі, але натрапляє на безліч речей, які йому в цьому заважають, перешкоджають, відволікають від головного. Він замислюється над смислом, але бачить безглуздя всього, що його оточує. Дійсність тут постає в непривабливому, шаржованому вигляді. Філософська істина, яка стає головною думкою твору, добре представлена в назві поеми, відображена в багатьох складних метафорах твору.

Поезія Грицька Чубая - унікальна своєю легкістю, невимушеністю і водночас загадковістю та символікою. У ній немає нічого зайвого, кожне слово є загадкою, яку неможливо розгадати, не поринаючи у філософське мислення та жорсткі реалії того часу.

Творчість Грицька Чубая ілюструє два образно-стильові ключі. Якщо рання лірика відкрита, щира, сповідальна, то пізніше - не без впливу переслідувань, заборон друкуватися та перебування в альтернативному культурному дискурсі -Г. Чубай удається до мови символів, алюзій, абстрактних образів, включає у свою поетику також елементи публіцистики, газетної лексики чи канцелярські штампи офіційного мовлення. Його поетична мова добре виражає фрагментарність буття, хаотичність і непотрібність речей, що відображають розгубленість і загубленість людини в цьому світі. У своїй сюрреалістичній поетиці Грицько Чубай перегукується з іншими українськими авторами (В. Стусом, В. Голобородьком, М. Воробйовим, Ю. Тарнавським та ін.).

У загальних висновках підсумовуються результати дослідження. У контексті своєї історичної епохи, а саме 60-х - початку 1980-х років, Григорій Чубай виглядає одним з найбільш оригінальних та цікавих поетів в українській літературі. Аналіз його творчої діяльності засвідчує, що вона органічно вписувалася в естетичні норми його часу та покоління, але також сприяла оновленню та розширенню цих естетичних норм.

Григорій Чубай належав до “другої хвилі” руху шістдесятників. Він не встиг реалізуватися як творча індивідуальність. Єдиним шансом заявити про себе залишався для Чубая самвидав. Самвидавні книжки - збірка поезій “Постать голосу” (Рівне, 1968) та альманах “Скриня” (Львів, 1972) принесли Г.Чубаєві багато страждань, спровокували конфлікт з тогочасною владою, наразили його на переслідування, що не закінчилися до самої смерті. Але треба відзначити, що вони також надали особливої харизми відважному й мужньому авторові.

У роботі відзначено дві найголовніші заслуги Григорія Чубая в літературі. По-перше, він був визначним поетом свого часу. Твори Чубая були новаторськими і вказали шлях розвитку для молодших його сучасників, які не бачили перспективи в офіційній літературі, що зазнавала сильного тиску з боку влади та переживала період “застою”, як і все тогочасне суспільство. По-друге, автор “Вертепу” став організатором неформального гуртка поетів у Львові, уміло виховував молоде покоління, прищеплюючи йому смак до справжньої, вільної літератури. Так поставала мала, але незалежна культурна територія, що протистояла загальним нормам та соцреалістичному канонові. Стратегічно важливою була Чубаєва орієнтація на західноєвропейську і світову літературу, яка тоді дуже обмежено проникала через фільтр ідеологічної системи.

Те, що Григорій Чубай устиг написати, яскраво свідчить про його геніальну обдарованість. Його блискуча лірика, поеми “Вертеп”, “Марія”, “Говорити, мовчати і говорити знову” належать до вершин тогочасної української поезії. Ці твори характеризує новизна стилю, оригінальність поетичних образів, використання складної метафорики, заглиблений погляд в основи людської екзистенції. У поемах Г.Чубай виявив риси концептуалізму та сюрреалізму, що зближує його з європейською поезією XX століття.

Перу поета був підвладний будь-який літературний жанр. Він став визнаним майстром інтимної та особистої лірики, балад, чудових верлібрів і дуже цікавих та оригінальних дитячих віршів. А написані ним поеми досі вражають розмахом філософської думки та багатоплановістю.

Посмертні публікації в журналах “Дніпро”, “Україна” тощо заново відкрили талант поета для українського читача. На межі 80-х та 90-х років XX століття відбулося повернення Г.Чубая в українську літературу: з'явилися численні публікації його творів у періодиці, було видано першу збірку “Говорити, мовчати і говорити знову” (1990), проведено багато вечорів пам'яті поета тощо. Звичайно, це повернення було запізнілим. Варто звернути увагу, що воно запізнилося на ціле покоління. У час, коли ширше коло читачів уперше дізнавалося про Грицька Чубая, в українській культурі вже дебютував його син, що став відомим рок-музи-кантом і, до речі, створив багато чудових композицій на вірші свого батька.

Особливістю творчого шляху Григорія Чубая є нерівна, уривчаста еволюція. Сам Г.Чубай пророчо спрогнозував свій шлях у назві одного з вершинних творів - поеми “Говорити, мовчати і говорити знову”. Після ранньої “постаті голосу”, яка, відбуваючись у провінції (на Рівненщині), не була зауважена в ширших літературних колах, настає тривалий період невизнання, силуваного мовчання. 1 нарешті, після цього мовчання поет знову повертається, щоб уже більше не розлучатися з літературою.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації:

Грицько Чубай. Неповторність творчої індивідуальності // Філологічні студії (Луцьк). - 2004. - № 4. - С.45-67. *

Біографія і творчість // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. 36. наук, праць. - Вип. XV. - Рівне: Перспектива, 2005. - С.175-183.

Бентежний світ поезії Грицька Чубая // Проблеми славістики. - Луцьк, 2005. - Число 1-4. - С.40-45.

Слідами Грицька Чубая у Москві // Філологічні студії (Луцьк). - 2005. - № 3, - С.23-29.

Дискурс біографії і творчості Грицька Чубая // Українське літературно
мистецьке відродження 20-х років XX століття: питання стилю, проблематики, поетики, мови. - Черкаси: Брама, 2005. - С.87-94.

Бентежний світ поезії Грицька Чубая // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2005. - № 7. - С.155-159.

Чубай з роду Гетьманів. Навчально-методичний посібник для школи. - Рівне: Переспектива, 2005. - 291с.

Анотація

Кравець Д.В. Творча діяльність Григорія Чубая в українській літературі 60-х - поч. 80-х років XX століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література. - Національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

У дисертації вперше здійснено системне дослідження літературної діяльності Григорія Чубая, визначено своєрідність індивідуальної поетики, а також окреслено місце письменника в літературному й культурному житті другої половини XX століття. Творчість поета досліджується в повному обсязі, включаючи рідкісні та архівні матеріали, рукописні твори, оригінальні поезії та поеми, переклади. Також-розкривається зв'язок творчості Г.Чубая з естетичними ідеями шістдесятників та постшістдесятників, спільність поетики та образних засобів, спорідненість лірики автора “Вертепу” з новітньою європейською поезією.

Уперше вводяться в науковий обіг зафіксовані автором спогади, знайдені у приватних архівах автографи поета. Це дає змогу відтворити об'єктивний біографічний дискурс творчості. На підставі багатьох фактів та оцінок літературознавців доводиться винятково важлива роль поета в літературно-мистецькому житті свого часу, у формуванні естетичних смаків молоді та поширенні чинників неформальної культури (андеграунду).

Ключові слова: альтернативний дискурс, андеґраунд, самвидав, поема, верлібр, сюрреалізм, концептуалізм, метафора, символ.

Аннотация

Кравец Д.В. Творческая деятельность Григория Чубая в украинской литературе 60-х - нач. 80-х гг. XX века. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2006.

В диссертации впервые осуществлено системное исследование литературной деятельности Григория Чубая, определено своеобразие индивидуальной поэтики, а также очерчено место писателя в литературной и культурной жизни второй половины XX века. В центре внимания диссертационной работа Творчество поэта исследуется в полном объеме, включая редкие и архивные материалы, рукописные произведения, оригинальные поэзии и поэмы, переводы. Также раскрывается связь творчества Г. Чубая с эстетичными идеями шестидесятников и постшестидесятников, общность поэтики и образных средств, родство лирики автора “Вертепа” с новейшей европейской поэзией.

Впервые вводятся в научное обращение зафиксированные автором воспоминания, найденные в частных архивах автографы поэта. Это дает возможность воспроизвести объективный биографический дискурс творчества. На основании многих фактов и оценок литературоведов доказывается исключительно важная роль поэта в литературно-художественной жизни в свое время, в формировании эстетичных вкусов молодежи и распространении факторов неформальной культуры (андеграунда).

Ключевые слова: альтернативный дискурс, андеграунд, самиздат, поэма, верлибр, сюрреализм, концептуализм, метафора, символ.

Resume

Kravets' D.V, Hryhoriy Chubai's literary activity of the Ukrainian literature of the 60.-80. of the XXth century. - Manuscript.

The dissertation is submitted for a scholarly degree of the candidate of Philology Sciences in speciality 10.01.01 - Ukrainian literature. Kyiv National University named by Taras Shevchenko, Kyiv, 2006.

In the dissertation system research of literary activity of Hryhoriy Chubai for the first time is carried out,r^he-eriginality of individual poetics is determined, and alsfr the place of the writer in literary and cultural life of the second half of the XX century is outlined. In the dissertation the creative individuality of H.Chubai - one of the greatest figures of the generation of Ukrainian underground, which affirmed itself in the period of political repression of 1970s., pressires of national life and affirmation of literary space is regarded as diverse and polyphonic phenomenon, which got the name “phenomenon of Chubai)) in artistic consciousness. Keeping of chronological principle affords to see the evolutioal process and those innerimpulses which created a certain correction of aesthetical footing of an artist.

H.Chubai belonged to the second wave of movement of “shestydesyatnyky”. He didn't manage to realize himself as creative individuality. The only chance for Chubai to announce about himself was selfpublishing.

Размещено на Allbest.ru