Главная Коллекция "Otherreferats" Литература Стильова парадигма перської новелістики 20-40-х років ХХ ст.

Стильова парадигма перської новелістики 20-40-х років ХХ ст.

Витоки перської новелістики. Зв’язок сучасної перської новелістики з національною традицією, прозовими жанрами "високої літератури" та народною літературою. Найхарактерніші для виділених періодів новели провідних іранських прозаїків, стильові константи.

Рубрика	Литература
Вид	автореферат
Язык	украинский
Дата добавления	16.10.2013
Размер файла	43,0 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Стильова парадигма перської новелістики 20-х - 40-х років ХХ ст.

Київ - 2006

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Перська проза ще у ХІІ - XV століттях під натиском бурхливого розвитку поезії відійшла на задній план. Її відродження припадає на кінець ХІХ століття, а виникнення окремих жанрів, зокрема новели, починається лише у 20-30-х роках ХХ ст.

Для іранського літературознавства визначальним є історичний, біографічний, описовий, порівняльний методи у вивченні прози початку ХХ ст. Так, Малєкошшоара Бахар, Абдоль Алі Дастгейб, Мохаммад Джафар Йахагі, Ісмаїл Хакемі, Мохаммад Алі Сепанлу, Мохаммад Хогугі, Ібрагім Юнесі, Баграм Мегдаді, Мохаммад Алі Хомаюн Катузіян та ін., аналізуючи прозу першої половини ХХ ст., зосереджують свою увагу на сюжетно-тематичних, мовно-стилістичних, структурно-композиційних особливостях творів, трактуванні психології героїв та психології творчості, на дослідженні різноманітних підтекстів. Від цього загального правила іноді відходять Абдоль Хосейн Заррінкуб, Хасан Мір Абедіні, Джамаль Мір Садегі, Сірус Шаміса, Давуд Алі Бабаї, але ніхто з них не розглядає проблему стильових особливостей сучасної перської новелістики спеціально.

У європейському літературознавстві питання стильових особливостей сучасної перської новели також не були предметом окремого вивчення. В полі досліджуваних проблем головним чином - тематика новел, їх спрямування на розкриття характерів та іранської дійсності, мовно-стилістичні особливості творів, структурно-композиційний аналіз тощо. Хоча у працях таких дослідників перської літератури, як М. Гіллєман, М. Зольна, В. Кубічкова, Р. Лєско, Г. Массе, В. Монтей, Я. Ріпка, М. Сімідчева, Ч. Скарча, Р. Флавер, і зустрічаються висловлювання щодо стильових особливостей, впливів модернізму на стильову палітру іранських письменників, однак подібні спостереження не мають системного характеру.

Радянське літературознавство, успадкувавши багаті традиції дожовтневого сходознавства, зробило значний внесок у вивчення перської поезії, значно менше уваги приділило прозі. Що ж до творчості окремих новелістів, то про багатьох з них можна знайти лише побіжні згадки у працях із загальної історії перської літератури. Окремі висловлювання щодо стильових особливостей, європейських впливів на стильову палітру іранських письменників мали побіжний характер. У радянських іранознавчих працях, зокрема, зазначені впливи європейських модерністських естетичних систем розглядалися як однозначно негативні, а всяке наближення до реалізму віталося й трактувалося як позитивне явище, як наближення до соцреалізму - наприклад, в оцінках текстів Бозорга Аляві. Однак саме періоди, позначені впливами світової літератури, європейського досвіду, розгортають яскраву палітру перської новелістики, найбагатше представлену в творчості таких іранських письменників, як Мохаммад Алі Джамаль-заде, Садек Хедаят, Бозорг Аляві.

Прогалини у вивченні творчості письменників Ірану першої половини ХХ ст. певною мірою заповнюються завдяки наявності окремих праць («Жизнь и творчество Али Акбара Деххода» М. Фатемі - Тбілісі, 1975; «Мохаммад Али Джамаль-заде» Дж. Доррі - М., 1983; «Садек Хедаят. Жизнь и творчество» - М., 1967 та «Садек Хедаят. Жизнь после смерти» - М., 2001 Д. Коміссарова; «Творчество Бозорга Аляви» Г. Мовсесяна - Єреван, 1980; «Проза Бозорга Аляви» Н. Алізаде - Баку, 1973; «Проблеми становлення й розвитку реалізму в сучасній перській прозі» Л. Гіунашвілі - Тбілісі, 1985; «Тенденції розвитку психологічної новели в сучасній перській літературі» М. Бурджанадзе - Баку, 1985 та ін.).

Що ж до українського сходознавства, то ні перська проза ХХ-го ст. взагалі, ні новітня перська новела зокрема досі не були предметом спеціальних досліджень.

Дотепер лише один раз перські новели були видані в українському перекладі - М.А. Джамаль-заде, «Новели із збірки «Що було й чого не було» (Х.: Рух, 1932).

Отож комплексне дослідження стильової парадигми перської новелістики періоду її становлення та розквіту є актуальним. У роботі представлено та проаналізовано новелістичну творчість кращих перських письменників означеного періоду.

Об'єкт дисертації - перська новелістика періоду становлення (20-ті - 30-ті) та розквіту (40-і роки) ХХ ст.

Предмет дослідження - стильові особливості новелістики Алі Акбара Дегходи, Мохаммада Алі Джамаль-заде, Садека Хедаята, Бозорга Аляві, Ехсана Табарі, Махмуда Етемад-заде (Бехазіна), Мохаммада Багера Хеджазі та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планами наукових досліджень кафедри Близького Сходу в межах затвердженої Міністерством освіти і науки України наукової теми №02 БФ 044-01 «Актуальні проблеми філології», що розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета роботи - з'ясувати стильові особливості перської новелістики 20-х - 40-х років ХХ ст. та ввести до наукового обігу аналіз художніх текстів новітньої перської літератури. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

дослідити витоки перської новелістики;

простежити зв'язок сучасної перської новелістики з національною традицією, зокрема прозовими жанрами «високої літератури» та народною літературою;

виокремити основні чинники процесу її формування;

проаналізувати найхарактерніші для виділених періодів новели провідних іранських прозаїків, виокремивши стильові константи та домінанти;

на основі одержаних результатів здійснити узагальнення щодо стильових особливостей означених періодів розвитку перської новелістики.

Основними методами дослідження стали порівняльно-історичний, історико-біографічний, поетологічний, інтертекстуальний. Провідне значення в дисертації надано індуктивному методу, що дає змогу переходити від вивчення окремих літературних фактів до узагальнених висновків.

Теоретико-методологічні засади дослідження постали на ґрунті надбань класичної філології, основних ідей психолінгвістичної теорії літератури О. Потебні, історичної поетики О. Веселовського, психологічного трактату І. Франка, студій Д. Чижевського про культурно-історичні епохи, стилі та жанри, які їм відповідають, а також висновків і положень із праць Л. Андреєва, В. Баранова, М. Бахара, Є. Бертельса, О. Білецького, Ю. Борева, І. Брагінського, М. Бурджанадзе, М. Веркальця, Л. Виготського, М. Гіршмана, Л. Грицик, І. Денисюка, Д. Коміссарова, Ю. Кочубея, А. Кримського, Т. Маленької, Є. Мелетинського, Д. Наливайка, Г. Поспєлова, Ц. Тодорова, А. Ткаченка, В. Фащенка, Ю. Шереха, В. Шкловського, Н. Шогенцукової, А. Шопенгауера, О. Шпенглера, І. Юнесі, Дж. Мір Садегі, С. Шаміса, А. Заррінкуба та ін.

Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній проведено комплексне дослідження стильової парадигми перської новелістики 20-х - 40-х років ХХ-го ст. і вперше визначено стильові константи та домінанти періоду її становлення та розквіту, проаналізовано співвідношення стилів у тогочасній перській новелістиці, здійснено системний аналіз художньої спадщини провідних іранських новелістів під кутом зору позиції типового та індивідуального в їхніх ідіостилях, з'ясовано, що в перській новелістиці представлено широкий спектр різних естетичних систем.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що вона є першим комплексним дослідженням стильової парадигми перської новелістики 20-х - 40-х років ХХ ст., а також у синтетичності та різноаспектності виконаного аналізу, що може сприяти виробленню відкритої для подальших наукових студій моделі сприйняття перської літератури ХХ ст. в цілому. Побудоване на основі роботи з першоджерелами, дослідження дає багатий фактичний і теоретичний матеріал для подальших наукових спостережень над закономірностями світового літературного розвитку, жанрової специфіки літератур, спільного і відмінного в них.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що ними можна скористатися для подальших досліджень з історії світової літератури і зокрема літератур Близького та Середнього Сходу, теорії літератури та порівняльного літературознавства, а також для підготовки підручників, навчальних посібників тощо. Результати дослідження можуть бути використані при читанні вузівських курсів з теорії літератури, історії зарубіжної літератури тощо.

Апробація результатів дисертації. Робота обговорена й рекомендована до захисту на засіданнях кафедри Близького Сходу Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Основні положення та результати дослідження виголошені у формі доповідей: в Інституті сходознавства ім. А. Кримського НАН України на міжнародній науковій конференції «VIII сходознавчі читання А. Кримського» (Київ, 2004), на щорічних наукових конференціях викладачів та аспірантів Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2004, 2005, 2006), на конференціях «Правознавча лінгвістика: історія, теорія, практика» (Київ, 2003), «Українська література в контексті світової» (Одеса, 2004), «Питання права й моралі в літературі» (Київ, 2004), «Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність» (Київ, 2005), «Фольклор і література в історичному розвитку та державотворенні України» (Бориспіль, 2005), «Українська література: духовність і ментальність» (Кривий Ріг, 2005), «Творчість «шістдесятників» у координатах української і світової літератури» (Дніпропетровськ, 2005), «Наукова та літературна спадщина П. Чубинського у державотворчих процесах України» (Київ, 2006), «Феномен А. Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)» (Київ, 2006).

Публікації. Основні положення дисертації та результати дослідження висвітлено в 6 одноосібних публікаціях у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і бібліографії (176 позицій). Загальний обсяг роботи 197 сторінок, з них 184 сторінки основного тексту.

перський новелістика іранський прозаїк

Основний зміст дисертації

У «Вступі» обґрунтовуються вибір та актуальність теми дослідження, визначається ступінь її наукової розробленості, мета і завдання роботи, наукова новизна, теоретичне й практичне значення.

Перший розділ - «ГЕНЕЗА ПЕРСЬКОЇ МАЛОЇ ПРОЗИ». У цьому розділі з'ясовуються досвід оповідного жанру у фольклорі та класичній літературі Ірану, чинники еволюції малої прози в ХІХ ст., розглядаються поняття стилю, підходи іранського та вітчизняного літературознавства до класифікації жанрових різновидів малої прози, аналізуються стильові особливості текстів Мірзи Алі Акбар-хана Дегходи, що стали прологом до сучасної новели в новітній перській літературі, досліджується новелістика Мохаммада Алі Джамаль-заде.

У підрозділі 1.1. - «Оповідна традиція у класичній перській літературі» - на основі значної джерельної бази окреслено місце малої прози в класичній перській літературі, де спостерігається цілковите домінування поезії. Аналізуються праці таких дослідників перської літератури, як Є. Бертельс, Д. Коміссаров, Дж.Х. Доррі. Е. Алі-Заде, І. Брагінський, Л. Гіунашвілі, М. Бурджанадзе та ін. За слушним твердженням російського літературознавця Є. Бертельса, «у класичний період (Х - ХV ст.) проза в перській літературі (…) була засобом створення наукових робіт (…), оповідання були лише ілюстрацією до повчань». Д. Коміссаров наголошує на побутуванні майже до середини ХІХ ст. «дидактичних оповідань, історико-героїчних та фантастичних повістей, казок». Тексти наукового характеру мали повчальний зміст. Звертається увага на висновки Дж.Х. Доррі про те, що коротка оповідь побутувала в середні віки в Ірані у формі фольклорної новели, оповідання, анекдоту героїчного, історичного та побутового характеру, що «середньовічне оповідання значно відрізнялося від сучасного тим, що не мало завершеного образу героя й розгорнутого літературного сюжету».

У ХІХ ст. поряд з фантастичним романом поширеним було коротке оповідання лубочної літератури; тексти об'єднувалися в цикли або кожен подавався як самостійний твір. Наукові спостереження підтверджують існування короткого оповідання з давніх часів у фольклорній та літературній традиціях Ірану, що послугувало основою для виникнення й утвердження жанру сучасної новели в новітній перській літературі ХХ ст.

В іранському літературознавстві коротке оповідання та новела мають єдину назву «?????? ?????» («дастан-е кутах», тобто - «коротка оповідь») і не діляться за європейською традицією на власне оповідання і новелу. Частина дослідників у вітчизняному літературознавстві використовує терміни оповідання та новела як синоніми. У радянській іраністиці стосовно перської малої прози також спостерігалася дана тенденція. У дисертації стильова парадигма новелістики розглядається за жанровими різновидами.

Розглядаємо стиль як «систему принципів і закономірностей організації художньої структури творів і цілих напрямів та течій». Аналізуючи перську новелістику, беремо до уваги також визначення одного із сучасних іранських літературознавців, Джамаля Мір Садегі, котрий класифікує стиль як «особливу манеру, яку використовує письменник для викладу того, про що він говорить (…), стиль - це те, як сказав автор те, що він сказав. Відтак стиль включає в себе манеру й порядок викладу думок, підбір слів, образи, структуру, тональність, і тому під час аналізу стилю кожного письменника звертається увага на всі ці складові, оскільки кожен автор використовує їх по-своєму, і тому стиль відрізняється від літературної школи».

У підрозділі 1.2. - «Визначальні чинники трансформації перської літератури кінця ХІХ - початку ХХ ст.» - з'ясовується, що провідну роль у трансформації перської літератури означеного періоду відіграли преса та публіцистика, які почали активно розвиватися й функціонувати, виходячи з потреб суспільства в оперативних жанрах - творах на злобу дня. Подібні процеси спостерігаються також у ряді сусідніх з Іраном близькосхідних країн, зокрема в єгипетській літературі і засвідчують появу там перших елементів сучасної новели ще у 80-ті роки ХІХ ст. В іранському літературознавстві кінець ХІХ - початок ХХ ст. прийнято називати терміном «???? ????» («літературне оновлення»), що стосується літературних форм, тем, мотивів, стилів, художніх засобів тощо.

На формування сучасної перської новелістики справили вплив національна фольклорна традиція та традиція європейських літератур. В Ірані з'являється багато перекладів, зокрема пригодницької літератури, збагаченої образною перською мовою, арабськими афористичними висловами, що дає підстави вважати ці переклади адаптованими. На межі ХІХ - початку ХХ ст. активніше на арену літератури виходить проза з її тенденцією до контактів з інолітературами.

У підрозділі 1.3. - «Мірза Алі Акбар-хан Дегхода - предтеча появи сучасної новели в перській літературі ХХ століття» - аналізується творчість відомого іранського філолога й прозаїка, що стала своєрідним прологом жанру сучасної новели в перській літературі, «проміжною ланкою між простою і нехитрою прозою попереднього періоду та новелістикою Джамаль-заде і Хедаята». Тексти Мірзи Алі Акбар-хана Дегходи - короткі оповідання-фейлетони на злободенні теми, влучні побутові та сатиричні картинки на межі журналістики й новелістики.

У підрозділі 1.4. - «Мохаммад Алі Джамаль-заде - основоположник сучасної новели в новітній перській літературі» - аналізується збірка оповідань «??? ??? ? ??? ????» («Бувальщини та небувальщини»).

Будучи надрукованою в Берліні, ця книжка з'явилася 1922 р. на полицях книжкових магазинів Тегерана. Тоді «ніхто не очікував, що вихід у світ невеличкої книжечки спричинить справжню революцію в перській новелістиці». Твори прозаїка мали соціальне спрямування, порушували злободенні теми, які впізнавано розкривали нужденне становище простих іранців та духовну вбогість і корисливість їхніх політичних та релігійних лідерів, ілюстрували «національний вид реалізму».

Реалістична поетика збірки була адекватно оцінена: її спалили на центральній площі Тегерана. Автора врятувало те, що він перебував в еміграції. Справді, цією книгою Джамаль-заде «викликав до життя новий, реалістичний напрям у літературі Ірану, став зачинателем жанру сучасної перської новели». Його твори втілювали авторську інтенцію оновлення рідної літератури через показ життя в усіх його проявах із орієнтацією на європейські зразки. А передмова до книжки стала своєрідним маніфестом літераторів нового покоління.

Аналізуються оповідання «????? ??? ???» («Мова перська - що мед»), «??? ?????» («Державний муж»), «????? ???? ????» («Прихильність тітки ведмедиці») та ін. На тлі домінування реалістичної поетики і натуралістичної естетики тут спостерігаються елементи експресіонізму та імпресіонізму. Таким чином, Джамаль-заде, який навчався і жив тривалий час у Європі, заявляє про себе як про експериментатора, що прагнув збагатити національний ґрунт перської літератури здобутками європейської художньої практики. Його експериментальна проза була спрямована на оздоровлення суспільної атмосфери Ірану, в домінантних реалістичних малюнках із залученням модерної стилістики, творена, зокрема, засобами гумору, іронії, сатири.

У другому розділі - «СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРСЬКОЇ НОВЕЛІСТИКИ РАННЬОГО ПЕРІОДУ (20-ті - 30-ті роки ХХ ст.)» - аналізуються тексти Сейд Мохаммада Багер Хеджазі, Садека Хедаята і Бозорга Аляві, з'ясовуються їх стильові константи та домінанти. Ідеться й про ті соціально-політичні обставини, що позначилися на виявах духовного життя, зокрема і в літературі. У 1925 р. Реза-шах встановив в Ірані військову диктатуру. Особливо жорстокою вона була в 30-х роках, які увійшли до історії країни під назвою «???? ????» («чорний період»). Багато громадських діячів та письменників опинилося у в'язницях, на засланні чи в еміграції.

У підрозділі 2. 1. - «Традиційність як стильова константа оповідань Сейд Мохаммада Багер Хеджазі» - на основі аналізу текстів письменника робиться висновок, що в них провідною тенденцією постає характерне для перського фольклору дидактичне спрямування. За стильовими ознаками вони тяжіють до реалістичної поетики. Так, п'ятдесят творів, що склали збірку «??де» («Дзеркало»), розкривають окремі сторони побуту, поведінки людини, негативні риси її характеру. Автор, дидактично спрямовуючи текст, закликав людей не чинити одне одному зла, не ображати ближніх своїх, самовдосконалюватися тощо. Такими, зокрема, є оповідання «??????? ??? ?????» («Вишукування недоліків - справа погана»), «?? ????» («Два товариші»), «ЃТФ ЌФг» («Окуліст») та ін.

Повчальна тональність оповідань, характерна для класичної перської літератури, фольклору, стосується і двох інших збірок - «???нФе» («Думи») та «????» («Кубок»). Це своєрідні новели-притчі на взірець повчальних фольклорних історій; часом у текстах Хеджазі реалістичне розкриття дійсності замінюється абстрактним повчанням і середньовічною дидактикою, що, на наш погляд, є трансформацією фольклорної традиції з її правдоподібними деталями та обов'язковим виховним змістом, що має аналоги у світовій практиці.

У тому ж стилі повчання витримана й збірка оповідань «?едђ» («Мелодія»), в якій автор переконує бідну людину в перевагах багатства, в корисності вивчення наук, у необхідності по-господарськи витрачати кошти тощо.

В цілому мала проза Хеджазі виявляє риси оповідання, тобто текст є «розповіддю більш ґрунтовною, словесно-зображувальною, (…), без ставки на карколомність чи авантюрність сюжету, несподівану екстраординарну подію». Однак, наприклад, твір «КЗИ ЭСж?» («Продавець книг») яскраво ілюструє жанр новели. Тут одна подія, парадоксальна ситуація, що й характерно для цього жанру, несподіваний конфлікт персонажів розв'язується через діалог. Новела-притча ілюструє в підтексті фольклорне новелістичне оповідання з дидактичною константою.

У підрозділі 2.2. - «Стильові домінанти першого періоду творчості Садека Хедаята» - розглядаються твори видатного майстра новели, написані у 20 - 30-ті роки. Їх аналіз дає підстави стверджувати, що центральною проблемою творчості письменника в зазначений період є доля «маленької» людини. Як слушно зазначає І. Брагінський, «С. Хедаят виступив справжнім новатором, звернувшись до героїв, яких до нього не знала перська проза, і як справжній гуманіст, створив образ простої людини, що має право на щастя, любов, повагу». За словами сучасного іранського літературознавця Давуда Алі Бабаї, «Хедаят, безумовно, в усіх своїх творах перебував під впливом таких європейських художніх напрямів, як натуралізм та реалізм, і, за винятком «Сліпої сови», (…) в інших творах завжди є письменником, який працює в межах натуралізму та реалізму». На нашу думку, стильова палітра творів С. Хедаята багатша. Аналіз текстів показує, що, розкриваючи характери, він нюансує психологічні деталі, передає почуття, душевний стан персонажів; його письмо містить елементи імпресіонізму, експресіоністичні риси, екзистенційні тенденції.

Поетика Садека Хедаята, справді, ілюструє взаємодію з європейською літературою, з якою він мав можливість знайомитися, навчаючись і живучи тривалий час у Європі. Зокрема, в Бельгії С. Хедаят написав у 1925-1926 рр. своє перше оповідання «??ђ («Смерть»), яке засвідчило прагнення синтезувати різні естетичні системи, вдаючись до екзистенційних елементів, відтворити настрої песимізму, що існували в іранському суспільстві.

У 30-х роках Садек Хедаят разом із Бозоргом Аляві, Моджтабою Мінові та Масудом Фарзадом створили літературну групу «?ИЪе» («Раб'е», тобто «Четвірка»). Згодом літературна група «Раб'е» стала ширшим літературно-мистецьким об'єднанням і відігравала важливу роль у культурному житті Ірану. На її зібраннях проводилися диспути, обговорювались нагальні питання літератури й мистецтва, що мало вплив на подальший літературний процес.

У дисертації аналізується збірка оповідань «???? Иђ??» («Похований живцем»), до якої увійшли новели «?????» («Мадлен»), «???? ????» («Хаджі Морад»), «???е ИђжС» («Похований живцем»), «???? ???????» («Французький військовополонений»), «?КФ ЃСУК» («Вогнепоклонець»), «???? ђжЋЃФК» («Давуд-горбань»), «???? ????» («Абджі-ханум») «???? ОжС??» («Стерв'ятники»), написані в Парижі і в Тегерані.

Новела, що дала назву збірці, є одним із найяскравіших втілень екзистенційних мотивів у творчості Садека Хедаята, звертань до метафізичної проблематики; тут виразно постають натуралістичні тенденції - не лише у фактографічному описі, а навіть в ідеї фатальної зумовленості життя фізіологічними та соціальними обставинами. Змучений персонаж шукає смерті, вбачаючи в ній порятунок від страждань. Порівнює себе зі скорпіоном, який, опинившись у вогненному колі, вбиває себе своїм же жалом. Безмежно нещасний, герой твору не вважає своє існування життям, чинить спробу самогубства. Екзистенційний текст сповнений натуралістичних образів, деталей: «Мені спирає дихання, з очей котяться сльози, у роті поганий присмак, голова йде обертом, серце ниє, тіло стомлене, наче побите, розслаблений і безвольний, я валяюсь у ліжку. Мої руки подірявлені голкою від ін'єкцій. Ліжко смердить потом і гарячкою. Дивлюся на годинник, що стоїть на маленькому столику поряд. Десята година недільного ранку».

Тексти Садека Хедаята будуються на реалістичній основі, але модерністичні елементи в них широко представлені. Твори «Ѓ? ????» («Паскале»), «бЗбе» («Лале»), «Уђ ?бђ??» («Бродячий пес») та ін., своєрідно відображуючи іранські реалії, розкривають традиції, звичаї, подають оригінальні характери; часом письменник деталізує картини аж до фіксування буття в дусі натуралізму. Як показують тексти, С. Хедаята приваблювало розкриття внутрішнього світу персонажів, осмислення порухів людської душі у зв'язку з різними життєвими ситуаціями - реальними чи фантасмагоричними, творення багатопланової художньої картинки-фантазії, картинки-алегорії.

Здатність до художніх розмірковувань із залученням імпресіоністичної естетики виявляємо в ряді оповідань збірки «???? ????» («Світлотінь»). Песимістичний настрій юнака, його болючі переживання, пов'язані з хворобливою закоханістю в манекен, - такий зміст оповідання «???У ЃФК Ѓ???» («Манекен у вітрині»). Широко використовуються прийоми психологізму - виразні рухи персонажа, відтворення його внутрішнього світу через внутрішні монологи, психологічні портретні характеристики, зображення сприйняття на межі реальності і світу фантазій та мрій. Виходячи з внутрішнього змісту названого твору, його експресивного наповнення, психологічної сконцентрованості, робимо висновок про його тяжіння до новели.

Оповіданням «???ндђЗд» («Афрінаган») Садек Хедаят звертається до теми потойбічного світу, де зустрічаються тіні померлих. Вони говорять про земне й потойбічне, розповідають одне одному історії зі свого земного життя, їхні діалоги виявляють авторське зацікавлення загальнолюдськими проблемами. Цей твір є своєрідним продовженням теми, розпочатої в першому оповіданні «??ђ» («Смерть»): візії потойбічного світу подають символічні філософські уроки осмислення буття, звучить ідея його абсурдності, приреченості людини, фатальної обумовленості людської долі.

В алегоричному оповіданні «Ѓ???? ???» («Батьки людства») Садек Хедаят активно використовує натуралістичні образи, деталі; найбільш рельєфно в натуралістичному плані виписано сцену розправи вожака племені над сім'єю супротивника. Сюжет вибудувано як екстремальний, за концентрацією дії твір несе в собі риси новели.

Найяскравіший вияв модернізму, синтез різних естетик знаходимо в стильовій палітрі новели («Сліпа сова»), де реальний план оповіді накладається на хворобливі сни персонажа, його фантазії, видіння. Розповідь розгортається від імені художника: «Я пишу лише для своєї тіні, яка падає на стіну від світла лампи, я повинен їй себе відрекомендувати».

Час і простір тексту - реальний і уявний - подано широко, проте напружено відтворена душевна динаміка, обмежена кількість персонажів, несподівана розв'язка відповідають формі новели; стильова палітра фіксує тенденції екзистенціалізму, деталі натуралізму, константою постає тло в реалістичних образах. Не маючи стрункого сюжету, новела головним чином реалізована у формі потоку свідомості; повтори його структурують, вони потрібні авторові для посилення динаміки, емоційної напруги, допомагають творити експресіоністичні візії.

Ряд оповідань Садек Хедаят присвячує темі жінки в іранському суспільстві, як-от, наприклад, («Жінка, яка втратила свого чоловіка»). Для посилення відчуття правдоподібності автор веде оповідь від першої особи; ідучи за традицією народної прози, подає рельєфні картини побуту, характерів, реалістичні портрети, що мають глибоке закорінення в національний ґрунт: «Мала великі чорні очі, тонкі брови шнурочком, маленький ніс, пухлі губи й запалі щоки. Шкіра в неї була гарна, смаглява й гладенька».

Тут через долю молоденької селянки Заррінколах письменник прагне широко подати сучасну йому дійсність. Тому художньо виправдане максимальне використання в цьому тексті реалістичної естетики.

У підрозділі 2. 3. - «Новелістичне письмо Бозорга Аляві» - з'ясовується стильова палітра письменника, зокрема, аналізується одна з найбагатших у цьому плані новела першого періоду творчості «??? ??ђ» («Танець смерті»). Тут використано автобіографічний прийом. Оповідач - політичний в'язень, так було насправді в долі Бозорга Аляві. Поруч з ним кримінальний в'язень Мортеза, якого засуджено до страти за вбивство. Саме цей новелістичний факт складає конфлікт твору. Справжню ситуацію навколо вбивства оповідач і з'ясовує, розв'язуючи притому багато естетичних завдань. Фабула будується не за хронологічним, а за логічно-психологічним принципом. Відповідно до класичного зразка новели динаміку сюжету тримає багато разів повторювана фраза, що вперше звучить на початку твору: «Його вчора забрали», - і виконує композиційну роль, посилює експресіоністичну тенденцію.

Конфлікт новели становить реалістичне тло твору. Однак уся стильова палітра ілюструє залучення елементів різних естетичних систем: психологічний реалізм поєднується з романтизмом, є також елементи сентименталізму, експресіонізму, а натуралістичні деталі тюремного побуту в поєднанні з романтичною тенденцією наближають часом текст до сюрреалістичних візій.

У третьому розділі - «СТИЛЬОВА ПАРАДИГМА ПЕРСЬКОЇ НОВЕЛІСТИКИ 40-х років ХХ ст.» - аналізуються твори вже відомих майстрів слова з періоду 20-х - 30-х років ХХ ст. (Мохаммада Алі Джамаль-заде, Садека Хедаята, Бозорга Аляві) і тих, що прийшли в літературу в 40-ві - час падіння диктаторського режиму і демократичних змін, національно-визвольного руху, активізації літературної діяльності, зокрема Бехазіна, Ехсана Табарі та інших, які у 50-х роках стали широко відомі у всій країні.

Розвиток художньої прози помітно випереджає еволюцію поезії.

Підрозділ 3. 1. - «Друга книжка Мохаммада Алі Джамаль-заде: наростання дидактизму» - присвячено розглядові збірки «??? ??????? ?? ??? ???» («Дядечко Хосейн Алі, чи Сім оповідок»). Тут домінує реалістична поетика, однак порівняно з творами першої збірки в цих текстах спостерігається уповільнення динаміки, переобтяження розгорнутими філософськими відступами, що є своєрідною художньою трансформацією фольклорної дидактичної традиції.

У підрозділі 3. 2. - «Другий період творчості Садека Хедаята: наростання екзистенціалізму та притчевості» - робиться висновок, що у змістовому плані в прозі письменника переважають екзистенційні тенденції, а в плані форми він часто вдається до фантастичних і алегоричних елементів, як-от у збірці «?бдђЗ??» («Розпутність»). Садек Хедаят вводить алегоричну форму. Якщо у творах першого періоду літературної діяльності Садека Хедаята значне місце посідає побутова тематика, то у творах другого періоду переважає соціально-політична. Такою, наприклад, є сатирична новела «???? Ѓ???» («Патріот»). Оповідання «????» («Завтра») - одне з найбільш моностильових у творчості Садека Хедаята. Воно є фактично суцільним роздумом, осмисленням людиною свого буття, відтак цілком правомірно говорити про екзистенціалізм як змістову домінанту стильової палітри цього твору.

Робиться висновок про звертання Садека Хедаята в цьому періоді до жанру казки-новели, казки-притчі, яка в алегоричній формі відтворює суперечності доби, містить соціально-політичне спрямування. Мова творів наближена до живої розмовної.

Підрозділ 3. 3. - «Еволюція ідіостилю Бозорга Аляві» - розкриває нові нюанси новелістичного письма автора, який 1941 р. вийшов з ув'язнення, а вже 1943 р. оприлюднив дві нові книжки «??? ЃЗ?? ??? ?????» («Тюремні записки») та «ЃдМЗ? ? ??» («П'ятдесят три»). Їх писано під час тюремного ув'язнення на шматках обгорткового паперу, на коробках з-під цигарок тощо. Це документально точні мемуари і водночас публіцистично гострі репортажі із зали суду або тюремної камери, де поєднуються лірико-філософські відступи з художньою оповіддю, що реалістично відображає тюремний побут і відповідно відтворює атмосферу шахського поліційного терору. «Тюремні записки» тематично близькі «П'ятдесяти трьом», але за формою відрізняються, змінюється тип героїв: це вже не розчаровані юнаки, які не можуть знайти застосування своїм силам, а яскраві особистості. Зроблено висновок про звертання Аляві в цьому періоді до поетики романтизму, яка орнаментує в цілому реалістичний текст. Він містить багато філософських узагальнень, що виступають знаками-формулами життя. На матеріалі оповідання ??????» («Очікування») ілюструється відтворення психологічного стану людини за межових обставин - очікування вироку. На реалістичному тлі вводяться експресіоністичні деталі, натуралістичні елементи, імпресіоністичні візії. Оповідання «??? ?????» («Амністія») за спрямуванням і поетикою близьке до оповідання «??????» («Очікування»): автора цікавить стан персонажа, але вже в очікуванні амністії.

Новела «ђнбе ???» («Селянин-гіляк») розкриває подію в хронологічних межах одного дня й однієї ночі; текст синтезує поетику імпресіонізму, експресіонізму з елементами натуралізму. Робиться висновок про широку стильову палітру Аляві, яка своїми елементами проникає в підґрунтя реалістичної поетики, що складає основне тло текстів.

У підрозділі 3. 4. - «Публіцистична домінанта новелістики Ехсана Табарі» - аналізуються твори прозаїка молодшого покоління, чию життєву позицію загартували роки ув'язнення й посилили настрої антиколоніальної боротьби та опору внутрішній реакції, що відобразилося і в його прозі, яка несе виразні викривальні інтенції. Сповідуючи естетику реалізму, автор дбав, щоб його тексти були доступні широким масам, щоб мова їх була точна, лаконічна, містила алегоричні та символічні образи. Його новели-нариси друкувалися в періодиці, несли в собі потужний публіцистичний елемент. Тематика - життєва правда («???? ???? ????» - «Прийшов наш час», «?????? ?????» - «Доля людини», «?????? ?????» - «Революція богдихана», «??????» - «Барометр», «????? ???н ?? ???» - «Буря наближається», «?? ????» - «У пеклі», «?????? ?? ??? ????» - «Звільнені боги» та ін.).

В доробку Ехсана Табарі цього періоду важливу роль посідають казки та оповідання з потужним фантастичним елементом. Це алегоричні новелістичні твори з підтекстами, що містять публіцистичне забарвлення, сповнені, як і новели-нариси, пафосу боротьби, викривальних мотивів («????? ??? ?????? ???? ?? ???????» - «Надзвичайно важливі події на кладовищі», «????? Ќндм» - «Китайські марення» та ін.). У стильовій палітрі Табарі константою постає реалістична деталь, об'єктивний факт, квінтесенція публіцистичної ідеї закладається в назві.

У підрозділі 3. 5. - «Жанрове новаторство Махмуда Етемад-заде (Бехазіна)» - наголошується, що багато творів письменника написано в реалістичній поетиці. Крім того, він увів до перської прози новий для неї жанровий різновид - ліричної новели-мініатюри, що в своєму підґрунті має національну традицію: популярність поезії упродовж багатьох віків призвела до поширення в Ірані мелодійного мовлення. Римованість і ритміка спостерігалася до недавнього часу навіть у науковій літературі, нині зразки ритмічної прози спостерігаються в промовах та урочистих зверненнях. Тексти мініатюр - це своєрідна ритмічна проза, в Ірані їх називають «??? ???????» («шеере намоузун» - «неметричні вірші», що не мають ніякої рими і віршованого розміру).

Персонаж однієї з мініатюр - «????» («Море») - захоплений спогляданням моря, розмовляє з ним про сенс буття. З твору випливає художня ідея прославляти працю й життя, хоч якими б важкими вони були. Ліричними мініатюрами Бехазін створює моральні притчі, закладаючи в них думки і мрії звичайної людини про сенс буття. Лаконічний текст містить символи, порівняння, образи узагальнено-філософського характеру («?? ????? ?????» - «На тегеранському базарі», «?? ?? ???» - «Нас троє» та ін.).

Ліричні новели почали писати в 40-х роках і інші іранські письменники - Назер-заде Кермані, Незам Вафа, Мохаммад Хеджазі, що дає підстави говорити про коротеньку поетичну оповідь не як про епізодичне явище в перській літературі, а як про усталений жанр. Серед характерних рис таких творів - невеликий обсяг, метафоричність і символічність образів, тонкий ліризм, романтична піднесеність.

У «Висновках» стверджується, що творчість найвідоміших іранських письменників періоду 20-х - 40-х років ХХ ст. становить новий етап перської прози, яка виборола на той час пріоритет у поезії. Змінилося співвідношення видів самої прози, значно збільшилася частка малих прозових форм. Перше місце серед жанрів посіли новела й повість, які найкраще відповідали запитам часу. Послабився зв'язок із традицією дидактико-сатиричного побутового оповідання, письменники дедалі частіше почали використовувати такі сучасні засоби творення художнього образу, як алегорична форма, символічне зображення, психологічний аналіз.

Короткі оповіді-фейлетони Мірзи Алі Акбар-хана Дегходи на злободенні теми, із влучними побутовими та сатиричними картинками постають своєрідним прологом до творення жанру сучасної новели в новітній перській літературі.

Новеліст-сатирик і гуморист Мохаммад Алі Джамаль-заде своєю першою збіркою «??? ??? ? ??? ????» («Бувальщини та небувальщини») запровадив жанр сучасної новели в новітній перській літературі. Йому вдалося подолати пряму дидактику, успадковану від просвітницької літератури, збагатити перську прозу новими художніми прийомами та засобами. Залучаючи елементи різних естетичних систем, він, проте, віддавав провідну роль реалістичній поетиці.

У 20-х - 30-х роках ХХ ст. жанр новели пройшов етап становлення й утвердження, що найяскравіше засвідчено в творчості Мохаммада Хеджазі, Садека Хедаята та Бозорга Аляві. В їхніх текстах основу складає реалістичне тло, на яке наносяться стилістичні штрихи інших естетичних систем. Традиційність постала як стильова константа в оповіданнях Мохаммада Хеджазі. Садек Хедаят продемонстрував синтез стильових ознак, переважаючу роль у його текстах відіграли тенденції натуралізму, екзистенціалізму, імпресіонізму. Новелістичне письмо Бозорга Аляві подало домінування експресіоністської естетики.

40-ві роки засвідчили час інтенсивного розвитку перської прози взагалі й новели зокрема. Новелістична проза найвизначніших іранських письменників передає атмосферу доби. В цей час розквітла творчість таких майстрів художнього слова, як Садек Хедаят, Бозорг Аляві, Ехсан Табарі, Бехазін, Абдольхосейн Нушін, Мохаммад Афраште, Мехді Оховват, Керім Кешаварз, Махмуд Дежкам та ін.

Спираючись на національні літературні та фольклорні традиції, творячи свою індивідуальну манеру письма, вони більшою чи меншою мірою вели діалог із течіями європейського модернізму, що й зумовило стильове багатство тогочасної перської новелістики. Тут помітне відлуння різних художніх напрямів, звертання до реалістичної поетики, естетики натуралізму, романтизму, а також застосування стильових прийомів таких естетичних систем, як імпресіонізм, символізм, експресіонізм, сюрреалізм та екзистенціалізм.

Стильові уподобання, що намітилися у творах провідних іранських письменників у попередньому періоді, розвиваються, розширюються. В Мохаммада Алі Джамаль-заде домінантою стає дидактизм, що до певної міри знижує динаміку текстів через певну розтягнутість сюжету. Садек Хедаят, крім новел із широким спектром естетичних тенденцій, рис, ознак, звертається до жанру казки, в якій за алегорією подає філософські погляди й оцінки сучасної йому дійсності, засвідчуючи також неоромантичні тенденції. Бозорг Аляві демонструє натуралістичні, романтичні риси ідіостилю, подає зразки ангажованої малої прози. Ехсан Табарі активно залучає публіцистичний елемент, який використовує і в новелі-нарисі, і в алегоричній казці політичного спрямування. Ознаки неоромантизму фіксують мініатюри Бехазіна, поставши як новий жанр у перській прозі і знайшовши багатьох послідовників.

Традиція характеризувати перську новелістику 20-х - 40-х років ХХ ст. в річищі реалістичної поетики та оцінювати її набутки, відштовхуючись від критеріїв художнього методу реалізму, яка склалася свого часу в радянському літературознавстві, була спричинена особливостями часу й історичними обставинами. Тим часом аналіз перської новелістики виявляє стильове багатство, засвідчує активне звертання перських письменників до поетики модернізму, яке аж ніяк не применшило художньої цінності того чи іншого твору, а навпаки, збагачуючи образну та стильову палітру текстів, допомагало творити яскраві самобутні твори.

Іранське літературознавство не розмежовує новелу та оповідання, використовує щодо них єдиний термін «дастан-е кутах». На основі вітчизняного досвіду стильова парадигма малої прози розглядається в дисертації за жанровими різновидами - власне оповідання, новела, мініатюра, казка, новела-нарис та ін. Робиться висновок про новелістичну тенденцію чи спрямованість оповідання, казки, що реалізується засобами певного стилю за законами внутрішнього розвитку тексту.

Размещено на Allbest.ru

автореферат "Стильова парадигма перської новелістики 20-40-х років ХХ ст." скачать

Подобные документы

Проблематика та поетика новелістики О. Генрі
Місце О. Генрі в американській літературі та ідейно-художня своєрідність його новелістики, популярність творів і манери. Біблійні мотиви "Дари Волхвів". Парадоксальність новели "Останній листок". Механізм смішного у новелі "Вождь червоношкірих".

курсовая работа [43,9 K], добавлен 06.11.2011
Література й літературний процес в Україні на межі ХХ – поч. ХХІ століть
Становлення та специфіка жанру новели. Оновлення жанрового канону в українській малій прозі кінця ХХ – початку ХХІ століття. Проблемно-тематичний поліфонізм малої прози. Образна специфіка новелістики Галини Тарасюк. Жанрова природа новел письменниці.

дипломная работа [104,1 K], добавлен 26.06.2013
Ольга Кобилянська
Біографічний нарис відомої української письменниці Ольги Кобилянської, значення ідеї жіночої емансипації в творах митця. Аналіз найвизначніших оповідань Кобилянської, їх феміністичне підґрунтя. Особливості стилю написання новелістики письменниці.

контрольная работа [36,6 K], добавлен 06.10.2009
Модель особистості в прозі Григорія Косинки
Генезис та естетична природа новелістики Г. Косинки, самобутність індивідуальної манери митця, багатогранність його стилю. Поняття "концепція людини" як літераутроознавча категорія. Художні засоби психологічного аналізу в новелістиці Г. Косинки.

дипломная работа [86,5 K], добавлен 25.03.2012
Жанр новели у світовій літературі
Поняття новели у сучасному літературознавстві та еволюція його розвитку. Домінуючі сюжетні та стилістичні особливості, притаманні жанру новели. Жанрові константи та модифікації новели ХХ століття. Особливості співвіднесення понять текст і дискурс.

курсовая работа [52,0 K], добавлен 04.10.2013
Особливості новелістики Натаніеля Готорна
Формування Готорна як новеліста через призму розвитку американського романтизму. Життєвий шлях Готорна, історичні передумови формування його поглядів в добу романтизму. Характерні особливості новелічної спадщини Готорна, світобачення парадигми Едему.

курсовая работа [56,0 K], добавлен 19.02.2013
Своєрідність концепції гуманізму в оповіданнях Рея Бредбері
Творчій шлях, жанр новел та оповідань Бредбері. Основа гуманістичної концепції письменника. Герої Бредбері та втілення ідей гуманізму. Головні теми і мотиви в оповіданнях письменника. Аналіз ідейно-художніх особливостей новелістики Рея Бредбері.

курсовая работа [51,0 K], добавлен 28.02.2011
Художньо-естетичні принципи Вільяма Сомерсета Моема (на матеріалі новелістики)
Вільям Сомерсет Моем - видатний англійський романіст, драматург і майстер короткої прози. Дослідження художньо-естетичних принципів В.С. Моема на підставі аналізу його літературно-автобіографічних праць і наукових джерел стосовно його творчості.

курсовая работа [71,9 K], добавлен 15.05.2012
Оксана Забужко "Сестро, сестро" - художньо стильові особливості твору
Творчість і життєвий шлях сучасної постмодерної письменниці О. Забужко. Феномен сучасної української жіночої прози. Художньо-стильові особливості твору "Сестро, сестро". Аналіз співвідношення історичної правди та художнього домислу в оповіданні.

курсовая работа [46,9 K], добавлен 17.01.2011
Князі у "Слові о полку Ігоревім"
Цінність однієї з перших писемних пам'яток давньої руської літератури. Історія та поетика твору, зв'язок «Слова...» з українською народною поезією. Історична основа і зміст поеми (невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців).

сочинение [13,3 K], добавлен 03.03.2010

Другие документы, подобные "Стильова парадигма перської новелістики 20-40-х років ХХ ст."

весь список подобных работ

скачать работу можно здесь

сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.