Творчість Ольги Кобилянської: калокагативне світовідчуття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Спеціальність 09.00.08 - естетика

Творчість Ольги Кобилянської: калокагативне світовідчуття

Семенюк Катерина Сергіївна

Київ-2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі етики, естетики та культурології філософського факультету

Науковий керівник доктор філософських наук, професор Левчук Лариса Тимофіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Бровко Микола Миколайович, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, професор кафедри теорії, історії та практики культури;

кандидат філософських наук, доцент Дорога Алла Євгенівна, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, доцент кафедри культурології.

Провідна установа - Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка, м. Дрогобич.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Живоглядова.

Анотація

Семенюк К.С. Творчість Ольги Кобилянської: калокагативне світовідчуття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.08 - естетика. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2005.

Дисертація присвячена комплексному естетико-етичному аналізу світоглядних засад у винятковій за формою та змістом творчості О. Кобилянської. В роботі з'ясовуються основні причини суперечностей в оцінках творчості письменниці в літературно-художній критиці і визначається, що вони пов'язані з відсутністю розуміння цілісності світоглядних настанов художниці. В дисертації доводиться, що формою осягнення світу свідомістю письменниці і основою створення нею художнього “світообразу” є світовідчуття, визначальна характеристика якого - єдність “добра” та “краси”, етичного і естетичного. Обґрунтована думка, що така єдність на основі чуттєвості може бути визначена як “калокагативне світовідчуття”, що виражається в творчому доробку О. Кобилянської через синтез художньо-виражальних засобів.

Ключові слова: світогляд, світовідчуття, краса, добро, калокагатія, “калокагативне світовідчуття”, “буттєва” і “творча ” біографія, “світообраз”, синтез художньо-виражальних засобів.

Аннотация

світовідчуття калокагатія художній митець

Семенюк К.С. Творчество Ольги Кобылянской: калокагативное мироощущение. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08. - эстетика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2005.

Диссертация посвящена эстетико-этическому анализу мировоззренческих позиций в уникальном по форме и содержанию творчестве О. Кобылянской. Проанализировав критическую литературу, посвященную изучению творческого наследия О. Кобылянской, автор выделяет особенности рассмотрения творчества в конкретной идеологической эпохе. При этом акцентируется внимание на противоречивости оценок литературно-художественной критики связанных с отсутствием понимания целостности мировоззренческих ориентиров писательницы.

Исходная посылка диссертации, а именно, правомерность оценки литературного наследия О. Кобылянской сквозь призму ее мироощущения, подтверждается выявленными в процессе анализа типов мировоззренческих систем особенностей ее “мирообраза”, в котором наиболее важная роль принадлежит чувственности и эмоциональности. Неотъемлемой чертой наследия писательницы диссертант, учитывая предыдущие исследования ее творчества, признает стремление к идеалу красоты, в содержание которой О. Кобылянская вкладывает единство этического и эстетического. Выявленные существенные характеристики позволяют сделать вывод: единство “добра” и “красоты”, этического и эстетического на основе доминирования чувственности наиболее полно отвечают понятию “калокагатия”.

Анализ наследия О. Кобылянской позволяет сказать, так же, и о единстве “творческой” и “бытийной” биографии писательницы. Автобиографичность, как основная черта творчества писательницы дополнительно доказывает, что мироощущение возникает как целостная характеристика художественного сознания О. Кобылянской, а идеалом “бытийной” биографии писательницы есть стремление к гармонии “добра” и “красоты”.

Выявление в основе творческого задела О. Кобылянской “калокагативного” мироощущения разрешает переосмыслить исходные теоретико-методологические и мировоззренческие основы философского исследования духовного наследия писательницы, которое предусматривает понимание творчества писательницы как особой духовной целостности. В границах этой целостности гармонично и органически сосуществуют синтез словесного, музыкального и колористичного начал; объединение реализма, неоромантизма, символизма, импрессионизма, кое-где и экспрессионизма; использование мистицизма и мифологизма; достояния украинской и европейской культур. Такой синтеза художественно-выразительных средств подчинен основной цели - созданию художественного “мирообраза” подчиненного закону неразрывного единства Красоты и Добра, калокагатии.

Ключевые слова: мировоззрение, мироощущение, добро, красота, калокагатия, калокагативное мироощущение, “творческая” и “бытийная” биография, “мирообраз”, синтез художественно-выразительных средств.

Annotation

Semenyuk K.S. Works Olga Kobylyanska: kalokagative world attitude. - Manuskript.

The Thesis on the achievement of Philosophy Candidate scholar degree in speciality 09.00.08 - Aesthetics. - Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2005.

The dissertation is devoted to the complex ethical-aesthetic analysis of world-outlook bases in exclusive under the form and the contents Olga Kobylyanska`s works. The main reasons of disagreements in evaluation of writer's works in literary art criticism are found out in the dissertation and determined that the form of comprehension of the world of the writer and a basis of creation by her art “world image” is the world attitude basic characteristic of which is unity of kindness and beauty, ethical and aesthetic. The idea is proved, that such unity on the basis of sensuality may be determined as “kalokagative world attitude”, that is expressed in О.Кobylyanska`s works through synthesis of art - expressive means.

Key words: world-outlook, word attitude, beauty, kindness, kaiokagatia, “kalokagative world attitude”, “creative” and “life” the biography, “world image”, synthesis of is art-expressive means.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. Проблема формування творчої особистості і її роль в культурі є актуальною для сучасної української естетичної та етичної науки, яка активно займається проблемами художньої творчості. Крім того, творчість постає як наскрізна проблематика і для культурології в цілому. Для української естетики залишається актуаль ним завдання збереження здобутків історії культури, національних традицій гуманітарного мислення. Актуальність даної роботи пов'язана з процесом залучення духовного досвіду українського народу для створення цілісного феномену культури сучасності. А звернення до спадщини письменників, митців, доробку українських мислителів обумовлено також виникненням нових евристичних можливостей у всебічному аналізі проблеми української духовної спадщини.

Непересічна постать Ольги Кобилянської належить до тих, хто формував підґрунтя для самоусвідомлення, самовизначення українського народу. Творчість письменниці - складний, багатовимірний феномен, що потребує різнобічного вивчення. Вже перший дослідницький дотик до неї де монструє дивовижну її здатність “обходити” закони формальної логіки безпосередністю свого живого руху, а моральнісна та естетична складові виявляються тісно переплетеними між собою, взаємодоповнюючи та навіть “перетікаючи” одна в одну, за чим стоїть художня позиція письменниці, її світовідчуття, людська цілісність загалом. Це й обумовлює теоретичну корек тність застосування у дослідженні творчого доробку письменниці параметрів естетичного та моральнісного аналізу.

Осмислення творчості Ольги Кобилянської пов'язано як з відсутністю теоретичних побудов у доробку письменниці, так і об'ємним досвідом літературно-наукових досліджень, на різних методологічних засадах, що ускладнює процес її пізнання і формулювання дефініції за принципом її основоположної ознаки. У цьому зв'язку виникає потреба віднайти такі інваріанти, або гносеологічні константи, які б виконували функцію пояснювального принципу побудови теорії, в систематизації дослідницьких побудов. З цим пов'язана необхідність залучення категорії “світогляд” та його похідних, зокрема поняття “світовідчуття”, які інтегрують уявлення про екзистенціальні переживання та їх, художні прояви в єдності світу письменниці. Саме крізь призму світоглядних орієнтирів, відкриття нових обріїв естетичних, етичних та культурологічних пошуків, залучення полінаукової методології, виявляється можливість розкриття єдності морально-естетичних аспектів у творчості Ольги Кобилянської, що є її головною рисою.

Дослідницька література оцінює творчість письменниці як відкриту та багатозначну етико-естетичну систему, що вимагає подальшого переосмислення з метою її інкорпорації у сучасний культурний контекст. У своїх творах Ольга Кобилянська розв'язувала соціокультурні проблеми, які висувала тогочасна дійсність та які не втратили своєї актуальності і в наш час.

Сучасні дослідження творчості Ольги Кобилянської представлені значною кількістю праць філософського, літературознавчого, фольклористичного, педагогічного, театрознавчого напрямків. Вітчизняні та зарубіжні учені досліджували біографію, родовід та епістолярну спадщину письменниці (О. Бабишкін, Л. Білецький, В. Врублевська, Ю. Мулик-Луцик, Л. Ожоган, М. Павлишин, Н. Томашук); її літературно-критичну, публіцистичну та фольклорно-етнографічну діяльність (О. Вознюк, С. Дігтяр, О. Зуєвський, І. Іваньо, Л. Матусяк, Д. Павличко, П. Филипович); феміністичну та ґендерну проблематику її творчості (В. Бельченко, Т. Гундорова, М. Денисенко, Л. Жижченко, Я. Мельничук, С. Павличко); художній зміст, стилістику та жанрові ознаки окре мих творів (М. Антохій, З. Гузар, І. Дзюба, М. Зушман, С. Кирилюк, С. Пригодій, О. Слоньовська).

У процесі опрацювання світоглядних настанов письменниці виникла необхідність аналізу цього поняття. Дослідники, що розглядають світоглядну проблематику, підкреслюють складну структуру світогляду, його багатогранні зв'язки з людською життєдіяльністю, способом життя, куль турою та творчістю. У найбільш широкому сенсі проблема світогляду була поставлена В. Івановим, П. Копніним, М. Мамардашвілі, В. Шинкаруком. Особливий внесок у розробку поняття світовідношення було зроблено в дослідженнях В. Малахова. Проблематика світовідчуття як явища суспільної чи індивідуальної свідомості іманентно присутня в найрізноманітних за своїм філософським сенсом і змістом вченнях: С. Кєркегор, В. Дільтей та ін. В даний час поняття “світовідчуття” використовується в різних галузях знання, однак рівень його розробки поки не достатній. Навіть в естетичній літературі, де воно найбільш поширено, рідко розглядається специфіка світовідчуття, його місце серед інших компонентів художньої творчості. У різноманітних контекстах термін “світовідчуття” зустрічається в роботах А. Азархіна, І. Бойченко, В. Букіна, Е. Володіна, В. Горського, М. Кацахяна, С. Кримського, А. Лоя, Ю. Нігматулліної, Г. Празднікова, А. Резнікова, Г. Сунягіна, В.Табачковського.

Історико-філософський аналіз проблеми єдності етичного і естетичного, для розкриття проблеми єдності “добра” і “краси” у творчості Ольги Кобилянської, здійснюється на основі робіт Т. Акіндінової, Л. Альохіної, Л. Ісламової, М. Кагана, В. Селіванова, В. Федя, О. Фортової.

Однією з актуальних проблем науки є звернення до категорії “калокагатія”, яка не набула офіційного залучення у сучасну етико-естетичну теорію і функціонує на рівні історико-філософської спадщини. В цьому аспекті робота спирається перш за все на твори таких дослідників як Г. Вагнер, Е. Нікітюк, Е. Фролов, а особливо О. Лосева, який найбільш глибоко дослідив еволюцію поняття “калокагатія” в історії філософської думки. Безперечно важливим джерелом інформації є також першоджерела античних мислителів, зокрема, Платона та Аристотеля.

Серед українських вчених, які зробили значний загальнометодологічний внесок у вивченні естетичних засад мистецтва та художньої творчості, як міждисциплінарного феномена, слід відзначити роботи Т. Аболіної, М. Бровка, Л. Левчук, В. Личковаха, О. Оніщенко, В. Панченко, та інших.

Творчість Ольги Кобилянської в її численних інтерпретаціях займала й займає надзвичайно важливе місце в історико-естетичному процесі розвитку української гуманітаристики, проте, не існує загальної концепції, яка б об'єднала розмаїття літературно-наукової критики та художньо-виражальні засоби письменниці. Щодо, етико-естетичного аналізу творчості О. Кобилянської, то він залишається нерозробленим у вітчизняній науці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась в контексті інтегративної програми наукових досліджень філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єкт дослідження: творча спадщина Ольги Кобилянської.

Предмет дослідження: калокагативне світовідчуття у творчості Ольги Кобилянської.

Мета дисертаційного дослідження полягає у розкритті значення феномена світовідчуття для творчості Ольги Кобилянської та доведення методологічної значущості застосування категорії “калокагатія” при аналізі спадщини Ольги Кобилянської. Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

систематизувати досвід осмислення творчого доробку О. Кобилянської, проаналізувавши методологічні підходи, що склалися в літературно-художній критиці і науковій думці;

окреслити зміст і визначити співвідношення таких понять як “світогляд”, “світовідношення”, “світовідчуття” та обґрунтувати їх значення для осмислення сутнісної природи художньої творчості;

обґрунтувати поняття “світовідчуття” як засіб інтерпретації художньої творчості та визначити основні риси прояву світовідчуття митця;

виявити найбільш загальну ознаку світовідчуття Ольги Кобилянської, яка є підґрунтям її творчості;

проаналізувати і понятійно оформити морально-естетичну позицію О. Кобилянської;

показати доцільність виділення і виявити специфіку світовідчуття в “буттєвій” та “творчій” біографії письменниці;

розкрити значення дослідження творчості О. Кобилянської у контексті калокагативного світовідчуття.

Методологічною і теоретичною основою дослідження є загальнонаукові принципи систематизації та узагальнення досліджуваної проблеми. Мета і завдання роботи обумовили застосування таких методів дослідження: історичного - у накопиченні первинних даних, отриманих із першоджерел та критичної літератури; біографічного - у вивченні епістолярної, автобіографічної та мемуарної літератури з метою простеження зв'язків між історико-біографічними даними та проявами світовідчуття Ольги Кобилянської в творчості; аналітичного - у вивченні концептуальних підходів, на яких ґрунтується сучасна теорія художньої творчості; методу компаративістики -- у виявленні подібності та класифікації художньо-виражальних засобів для періоду зламу ХІХ-ХХ століть. Важливу роль в осмисленні проблеми калокагативного світовідчуття відіграло використання переваг міждисциплінарного підходу, який сприяв використанню відповідних здобутків етики, естетики, культурології, філософії, психології та мистецтвознавства стосовно проблеми з'ясування можливих перспектив використання продуктивного потенціалу цих категорій в естетиці.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у виявленні калокагативного світовідчуття в творчості Ольги Кобилянської, яке дозволяє відтворити єдність “традиції біографічного письма” із синтезом художньо-виражальних засобів літературних творів - як виявлення етико-естетичної позиції письменниці.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у наступних положеннях, що і виносяться на захист:

систематизовано досвід осмислення творчого доробку О.Кобилянської в літературно-науковій критиці, виявлено суперечність у методологічних підходах, принципах, аспектах аналізу та висновках, що обумовлено відсутністю розуміння цілісності світоглядних орієнтирів письменниці;

окреслено зміст і визначено співвідношення таких понять, як “світогляд”, “світовідношення” і “світовідчуття”, які виступають найважливішими факторами самоусвідомлення особистості у світі: світогляд внутрішньо тяжіє до форми науковості і відрізняється стійкістю, світовідношення апелює до конкретної життєвої практики, світовідчуття істотно орієнтовано на чуттєве осягнення світу і домінує в художній свідомості;

обґрунтовано, що в художній свідомості переважає світовідчуття якщо: можна виділити нерозривну єдність об'єкта і суб'єкта, взаємопроникнення емоційно-почуттєвої, інтелектуально-розумової й афектно-моторної сфер, тотожність предмета і знака, цілісності і розчленованості, найпоказовіше - “мислення образами”;

виявлено, що підґрунтям “світообразу” створеного О. Кобилянською є світовідчуття, характерна ознака якого - це нерозривна єдність “добра” та “краси”;

проведено історико-філософський аналіз концепцій співвідношення етичного і естетичного, і визначено, що найбільш близьким за змістом до гармонії естетичного і моральнісного в спадщині О. Кобилянської є категорія “калокагатія”;

визначено, що світовідчуття митця розкривається крізь призму “буттєвої” та “творчої” біографії, більшість образів створених Ольгою Кобилянською є проекцією її авторського “Я”, встановлено перевагу чуттєвості і прагнення до гармонії, “добра” та “краси” і в буттєвій біографії письменниці;

розкрито значення дослідження творчості О. Кобилянської у контексті калокагативного світовідчуття як синтез художньо-виражальних засобів.

Теоретичне і практичне значення дослідження полягає у розширенні теоретичної площини естетики та етики, художньої критики та мистецтвознавства щодо розуміння світовідчуття митця, взагалі, і зокрема, світовідчуття Ольги Кобилянської. Матеріали дисертації можуть становити певну теоретичну та методологічну базу для подальшого вивчення категорії “калокагатія” та її залучення в сучасний науковий обіг.

Виходячи з практичної значущості досягнутих результатів, їх можна використовувати для збільшення меж дослідницького поля в естетичних та етичних розвідках, при викладанні нормативних курсів, спецкурсів з естетики, етики, літературознавства, культурології. Висновки дисертаційного дослідження можуть мати значення для подальшого розвитку літературно-художньої критики в Україні.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційної роботи викладені у наукових статтях та у доповідях на науково-практичних конференціях: науково-практична конференція “Дні науки філософського факультету” (квітень 2002); міжнародна наукова конференція “Філософія міфу. Класичний та сучасний підходи” (січень 2003 р., Київ); міжнародна науково-практична конференція “Людина - Світ - Культура” (квітень 2004 р., Київ).

Матеріали дисертації обговорювалися на науково-практичному семінарі для аспірантів філософського факультету, засіданнях кафедри етики, естетики та культурології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні ідеї та результати дослідження висвітлено в десяти публікаціях.

Структура дисертації. Обрана тема, поставлена мета і завдання дослідження зумовили структуру дисертації, яка складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел (195 найменувань). Обсяг основного тексту становить 167 сторінки.

2. Основний зміст роботи

У “Вступі” обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається ступінь наукової розробки, об'єкт, предмет, мета, завдання, теоретико-методологічні засади, розкривається наукова новизна та формулюються положення, що виносяться на захист, визначено теоретичне та практичне значення роботи, апробація її результатів.

Перший розділ - “Творчість Ольги Кобилянської в оцінках літературно-художньої критики” - систематизує досвід осмислення творчого доробку О. Кобилянської, проводиться аналіз методологічних підходів, що склалися в літературно-художній критиці і науковій думці щодо творчості письменниці. Хронологічна побудова розділу дозволяє розкрити еволюцію розгляду творчості О. Кобилянської літературно-художньою критикою і виокремити ті аспекти, що залишилися поза увагою попередніх розвідок.

Передовсім, звертається увага на літературно-естетичний дискурс початку ХХ століття в межах якого формуються традиції розгляду творчості О. Кобилянської. У цьому контексті розглядається оцінка творчості письменниці в середині “дискурсу модернізму” (Т. Гундорова, С. Павличко), як критика з боку традиційно-народницького напряму, що виявляється у неприйнятті “німеччини”, гіпертрофованого психологізму, “безподієвості”, “ніцшеанства” творів буковинської авторки та використання нею художньо-виражальних засобів символізму, неоромантизму, імпресіонізму (М. Грушевський, С. Єфремов, А. Кримський, Леся Українка, В. Лукич, О. Маковей, М. Мочульський, М. Павлика, Л. Трубацький, Г. Хоткевич, В. Щурат). З іншого боку, в межах українського модернізму, представленого гуртом митців, що об'єдналися навколо часописів “Молода муза” (О. Луцький) та “Українська хата” (М. Євшан, М. Сріблянський) творчість О. Кобилянської підносять за духовний аристократизм, індивідуалізм і стилізаторство, що сполучено з критикою міщанської культури, виявлення художнього дискурсу і звільнення його з-під влади реалістичної правдоподібності, за сугестивне звучання слова, витворення нового типу національної особистості, культуропороджуючу природу духовного пориву.

Після подій 1917 року, критика творчості Ольги Кобилянської була досить неоднозначною. На Західній Україні і в осередку української діаспори, творчість письменниці розглядається в рамках модернізму (Х. Алчевська, Л. Білецький, І. Лизанівський, Л. Луців, Ю. Мулик-Луцик П. Филипович). На радянській Україні розробляється нова концепція трактування творчості письменниці. О. Дорошкевич, В. Василенко, В. Коряк, А.Шамрай говорять про “аристократизм” та “ніцшеанський індивідуалізм”, властивий перу видатної “літератки”. З 1940-го року встановлено певний канон тлумачення доробку письменниці, який у наступні п'ятдесят років помітно не змінювався. Кобилянська за своїми естетичними переконаннями зараховувалась до демократичного естетичного напрямку і будь-які спроби визначити її як модерністку, вважалися “неправомірними буржуазними звинуваченнями в декаденстві” (О. Бабишкін, В. Вознюк, З. Гузар, М. Комишанченко, Е. Панчук, Ф. Погребенник, Н. Томашук).

На сучасному етапі тема особистості, естетичних переконань та етична проблематика у творчості Ольги Кобилянської стали особливо актуальною і широко розглядається українською; виділяється національно-патріотична тема в її творах; звертається особлива увага на феміністичну направленість ранніх творів; багато робиться для з'ясування важливої ролі впливу світової культури та її художньої трансформації в творах української мислительки; з'явилися художньо-психологічні студії, що розкривають психологічний портрет Ольги Кобилянської; розкриваються естетичні аспекти творчості та контекст формування. Проте, аналіз творчості О. Кобилянської в системі критичних досліджень доводить, що в українській науковій думці не існує єдиного підходу до вивчення цієї визначної постаті XX століття, а тим паче, залишається багато суперечностей в поглядах дослідників щодо її художнього доробку, що і обґрунтовує актуальність нового підходу в дослідженні спадщини письменниці.

У другому розділі - “Світовідчуття і образний світ Ольги Кобилянської: єдність добра та краси” - окреслено зміст і визначено співвідношення таких понять, як “світогляд”, “світовідношення” і “світовідчуття”. Обґрунтовано поняття “світовідчуття” як засіб інтерпретації художньої творчості та визначено основні риси прояву світовідчуття митця, виявлено найбільш загальну ознаку світовідчуття Ольги Кобилянської, яка є підґрунтям її творчості, та проаналізовано й визначено морально-естетичну позицію О. Кобилянської.

З'ясування сутності світогляду, закономірностей його існування - це фундаментальне філософське питання. Аналіз цього поняття здійснюється в філософії Гегеля, Шеллінга, Шлеєрмахера, також Гайдеггера, Дільтея, Фрейда, Ясперса. Зміст поняття “світогляд” різнобічно освітлено у вітчизняній філософській літературі: Є. Володін, М. Кацахян, В. Шинкарук. Поряд з поняттям світогляду у сучасній гуманітаристиці ґрунтовно аналізуються й інші категорії, зокрема, поняття світовідношення, яке пов'язується з практично-світоглядним комплексом буття людини, із її смисложиттєвими мотиваціями (В. Малахов, В. Личковах).

Аналіз та окреслення специфіки трьох рівнів інтериоризованих світоглядних знань - світовідчуття, світосприйняття та світорозуміня - дозволяє зробити висновок: творчість О. Кобилянської формується на ґрунті її світовідчуття, про що свідчить перевага в творчості передусім почуттів, настроїв, емоцій, образів. Крізь призму, світовідчуття письменниця створює у творчості “почуттєву” модель світу та власного буття у ньому. О. Кобилянська, робить спробу звільнитися від сюжету в загальноприйнятому (арістотелівському) розумінні. У результаті ми маємо об'єднаний сприйняттям наратора потік зовнішніх вражень (зорових, слухових, дотикових), несподіва них асоціацій, досягнутих здебільшого шляхом пер соніфікації. Подієвість поступається власне дії під час споглядання, превалює зображальність, виразно простежується відчутний для імпресіоністичної поетики синтез чуттєвих вражень.

Про домінування в свідомості О. Кобилянської чуттєвості говорять такі особливості її творчого доробку: глибока емоційність, іноді полярність бачення певних явищ; належність до модерністського світовідчування; перебування в контексті українського менталітету; “жіночий погляд на світ” (“Людина”, “Царівна”, “Некультурна”, “Ніоба”, “За ситуаціями”); злиття з природою та розкриття її як певного персонажу (“Природа”, “Там звізди пробивались”, “Битва”); творення “неоміфу”(“Земля”, “В неділю рано зілля копала”, “Ніоба”, “Місяць”); мислення образами, які становлять, говорячи словами І. Франка, її “мову чуття”. Враховуючи це, можна сказати, що підґрунтям художнього світу письменниці є світовідчуття.

Основною ознакою світовідчуття О. Кобилянської є те, що воно представлене нерозчленованою системою категорій “благо”, “добро”, “краса”. Свідомість письменниці фіксує лише в найбільш загальному, дифузійному виді позитивне і негативне значення предмета, не роблячи навіть розходження між цінністю явищ природи чи речей і специфічною цінністю людських дій.

Краса в доробку письменниці постає не лише у розумінні гармонійної форми, а чи не в першу чергу відноситься до внутрішнього світу людини. Своїх героїв О.Кобилянська бачила крізь призму естетичного і прагнула, щоб ці образи, “вирізьбивши гарне й красне, яке в них є”, довести “до тонкості стилю”. Цю наріжну ознаку творчості буковинської письменниці відзначали С. Єфремов, М. Євшан, Леся Українка, також О.Грицай, Іржі Горак, І. Демченко, Д. Лук'янович, В. Радзикевич. У творах О. Кобилянської фізична досконалість людини -- запорука її внутрішньої людської шляхетності. Краса -- чеснота. Вона облагороджує людину, піднімає її над дріб'язками повсякденного життя, зм'якшує вдачі. Часто письменниця під “красою” розуміє “добро”. Під пером Кобилянської в сфері естетичного народжуються нові етичні цінності, які детермінують потенціальність людини, її самоствердження, моральне самовизначення.

У руслі етичних пошуків української літератури творчість Ольги Кобилянської знаменує одну з оригінальніших ліній розробки морально-етичної проблематики, яка визначає внутрішню красу особистості та її життєздатність: моральна досконалість складається з різних, іноді навіть протилежних моральних принципів: з одного боку, героям властивий надмірний індивідуалізм та прагнення свободи, з іншого, персонажі завжди підпорядковані вищому закону милосердя і любові до ближнього, крім цього вчинки героїв детерміновані містичному язичницькому закону воздаяння. Проте, не зважаючи на таку незвичну єдність моральних принципів, вона постає досить органічною саме в контексті визначальності краси, як основної мети і сенсу людського життя (“Земля”, “В неділю рано зілля копала...”).

В історії етико-естетичної думки та світової культури питання взаємозв'язку етичного та естетичного поставало неодноразово: моральна та естетична свідомість і відповідні їм види діяльності були дотичними і взаємодіяли, але характер їх зв'язку змінювався, так само, змінювалась і його теоретична інтерпретація. Аналіз концепцій взаємозв'язку етичного і естетичного, “добра” та “краси”, від античної доби до сучасних досліджень дозволив віднайти найбільш відповідне визначення того варіанту їхньої єдності, який представлено у переважній більшості творів (“Людина”, “Царівна”, “Природа”, “Vaise melancolique”, “Некультурна”, “В неділю рано зілля копала...”,“Через кладку”, “За ситуаціями” і т. д.) О. Кобилянської, де письменниця не відділяє фізичну досконалість особистості від моральної чистоти, свідомої творчої діяльності. Така єдність морального і естетичного можлива лише в сфері цілісності людської чуттєвості. Показано, що саме модель античної культури виявилася саме тим архетипом, який зміг охопити внутрішній драматизм, трагізм, суперечливість і динаміку окремих образів у творчості Ольги Кобилянської. А ідеал людської досконалості, визначений категорією “калокагатія”, найбільш точно відбиває нерозчленованість “добра” і “краси” у творчій свідомості української письменниці.

У третьому розділі - “Традиція біографічного письма” в творчості Ольги Кобилянської” - показано доцільність виділення і встановлено специфіку світовідчуття в “буттєвій” та “творчій” біографії письменниці, визначено, що світовідчуття митця розкривається крізь призму “буттєвої” та “творчої” біографії, більшість образів створених О. Кобилянською є проекцією її авторського “Я”, встановлено перевагу чуттєвості і прагнення до гармонії, “добра” та “краси” і в буттєвій біографії письменниці.

Багатство світової літератури від Платона і Фоми Аквінського до Фрейда, Юнга, Ортеги-і-Гассета, Виготського, Марітена свідчить про те, що особистість художника і здатність його творчої уяви не були обійдені увагою. Проте, дослідницький інтерес, головним чином, обмежувався самим творчим актом - проблемами натхнення, таланту, майстерності і т.д. Майже невивченою донині залишається проблема взаємовпливу, а точніше - єдності творчої і буттєвої біографії художника, що дозволяє осмислити його як особливий психологічний тип, реконструювати його індивідуальність. У вітчизняній науці дана проблема ґрунтовно розкрита в роботі Л. Валевського “Основи біографіки”. Враховуючи дослідження засновника біографіки Ш.-О. Сент-Бева та Я. Голосовкера, А. Горнфельда, Л. Захарової, О. Кривцуна, К. Леонгранда, І. Сиротіної, Є. Соколова, М. Чудакової стає можливим окреслити феномен особистості, яка потребує персоніфікованого аналізу. Основна причина необхідності звернення до біографії О. Кобилянської - автобіографічність її творчості, на якій наголошують і дослідники літературного доробку письменниці, і вона сама. Визнано, що найчастіше письменники описують людину такого ж типу, як самі, оскільки це легше, бо “її внутрішній світ їм близький” (К. Леонгранд). У кожну з героїнь Кобилянська не просто вклала часточку свого серця, але й наділила подібними відчуттями, емоціями, планами. Про це свідчать як щоденникові записи, так і епістолярій та автобіографії. Епістолярна спадщина має велике значення ще в одному аспекті: О.Кобилянська не написала жодного твору з теорії мистецтва, тому її погляди щодо призначення, впливу, характеру мистецтва відбиті переважно в її листах. У цьому зв'язку зазначимо, що вустами героїні сама письменниця стверджує, що при музичному виконанні певної речі треба “відгадувати істоту” композитора, пройматися його настроями, жити його відчуттями, щоб “зрозуміти мотив самої композиції”.

З метою виділення основних рис “буттєвої” свідомості письменниці аналізуються життєве оточення, в якому вона народилася і жила, її стосунки і відношення в родині та їх подальше відбиття в творах О. Кобилянської (“Valse melancolique”, “Через кладку”). Велику увагу приділено розкриттю внутрішнього світу, та процесу самоідентифікації особистості О. Кобилянської у молоді роки, аналізуючи її щоденники. Встановлено, що не лише окремі епізоди життя та відношення до світу, а й емоційність, мрійливість і велика чутливість дівчини співзвучна з характерами головних героїнь (“Valse melancolique”, “Природа”, “Людина”, “Царівна”, “Через кладку”, “За ситуаціями”, “Апостол черні”). Про це свідчать прагнення до знань і відсутність освіти; захоплення авторки і її героїнь працями Платона, Г. Келлера, Ф. Ніцше, та творами Г. Гейне, Й.В. Гете, Ф. Достоєвського, Г. Ібсена, І. Тургенєва, Л. Толстого, В. Шекспіра, Є.-П. Якобсена; захоплення малюванням і пейзажність її літературних творів; нереалізовані акторські здібності і замилування актрисами; закоханість у музику, “симфонічність” її доробку і велику роль музичних творів в житті авторки ї її героїв.

Звертається увага на формування творчих засад Ольги Кобилянської, як української письменниці, що пройшла свідомий шлях від написання творів німецькою мовою до поетичної української мови її доробку. Відзначаються основні чинники, що спричинили цей перехід, серед яких не останнє місце займає вплив родини Устияновичів, подруг С. Морачевської та Н. Кобринської та Є. Озаркевича. З'ясовуються стосунки О. Кобилянської з відомими представниками літературної еліти зламу століть: Х. Алчевською, О. Луцьким, О. Маковеєм, Л. Українкою, І.Франком. Їх особисті взаємини справили визначну роль в долі письменниці і в формуванні її художнього “світообразу”, що підтверджується аналогіями в її творах.

Короткий обрис біографії О. Кобилянської дає можливість зрозуміти, що більшість образів, створених Ольгою Кобилянською, є проекцією її авторського “Я”. Спробою у “внутрішньому” житті реалізувати ті потенції, які були нереалізованими у дійсності. Те, до чого прагла авторка - обдарована, чутлива, чуттєва жінка, вдавалось її героям. А метою була гармонія, що розкривається у прагненні до краси. Калокагативне світовідчуття притаманне не лише художній свідомості письменниці, а й її особистості, що і є тим підґрунтям, яке розв'язує суперечності щодо оцінки спадщини цієї непересічної особистості.

У четвертому розділі - “Проблема синтезу художньо-виражальних засобів в контексті калокагативного світовідчуття” - проводиться аналіз творчого доробку О. Кобилянської в контексті калокагативного світовідчуття. Підкреслюється своєрідність художньої манери письменниці, що спричинила суперечності в оцінках літературно-художньої критики. Методи та засоби, іноді полярні, що використовує письменниця, постають як найбільш вдалі для створення гармонійного “світообразу”.

О. Кобилянська сформувалася як митець у межах тогочасної європейської культури і своїми першими творами, в дев'яностих роках ХІХ століття, була досить яскравим контрастом усьому офіційному українству. Її погляди, аж ніяк не вписувалися в літературу, що, головним чином, спиралася на народницько-етнографічну традицію й орієнтувалась на твори Куліша, Квітки-Основ'яненка, Марко Вовчок. Помітний вплив на формування світогляду письменниці справила філософія Ф.Ніцше з її всепроникним гаслом “переоцінки всіх цінностей”. Велике значення в ідейному становленні мислительки відіграли філософсько-світоглядні ідеї Сократа, Платона, Аристотеля, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, І. Канта, Г. Сковороди, із сучасних їй здобутків філософсько-етичної думки незаперечним є зацікавленість творами Г. Банга, А. Бергсона, В. Вундта, К. Гамсуна, Г. Гейне, Ф. Достоєвського, Г. Ібсена, М. Метерлінка, Л. Толстого, І. Тургенєва, А. Шопенгауера, Є.-П. Якобсена.

Вплив західноєвропейської літератури, різної за напрямками і змістом, призвів до того, що художня практика О. Кобилянської - самобутнє явище в українській літературі - розвивалася неоромантичному, символічному, та імпресіоністичному напрямах. Породжені в цілому негацією натуралізму, кожен з цих напрямків має свою специфіку та ґенезу, що не заперечує їх взаємодію і взаємопереходи. Саме в межах модернізму, як єдності різних напрямків письменниця реалізує своє завдання - показати гармонію, рух до самовдосконалення, довершеності людини, творячи свій поетичний світ на засадах єдності добра та краси, які є стержнем її художньої спадщини.

Особливість її неоромантизму полягає в манері почувати, “творячи відчувати” свій світ, яка є співмірною поняттю “модерністська чуттєвість”, що підкреслює принципово особливе відношення до світу, його “відчування”, а не розуміння. Калокагативність світовідчуття Ольги Кобилянської просвічується у “безподієвості” її творів: вона не відбиває у своїй творчості видимий, навколишній нас світ, а проникає завдяки особливій художній інтуїції в сутність внутрішнього світу людини. А нерозривна єдність “добра” та “краси” можлива лише як вияв цілісності людини, її чуттєвості. Такий підхід співзвучний вченням А. Шопенгауера та Ф. Ніцше. Ще однією рисою неоромантичних творів О. Кобилянської є поєднання живопису, музики в літературі. Письменниця вбачала між родами мистецтв реальні зв'язки, які дозволяють переводити враження від одного виду мистецтва на мову іншого (“Valse melancolique”,“Людина”).

Мистецтво класичного модерну відрізнялося художньою витонченістю, елітарністю, зі своєю “грою в бісер”, доступною лише вищому шару інтелектуалів (Р. Вагнер, Г. Ле Бон, Ф. Ніцше, В. Парето, Г. Тард, А. Шопенгауер). Для героїв О. Кобилянської також властива сила духовного начала, з найбільшою повнотою втіленого у творчій індивідуальності, що стверджує свою культурну значимість через героїчну жертовність. Аристократизм духу і культурологічна роль особистості чи еліти, протиставляється в її творах відсталому, інертному антикультурному початку -- юрбі, масі, натовпу.

О. Кобилянську як і всіх символістів приваблює акт символізації, зрозумілий як проникнення за грань світу феноменального, туга за цілісністю, досконалістю. Символізм письменниці є ще одним засобом для розкриття її калокагативного світовідчуття. Пишна символіка проявляється в кольорах творів, які несуть, принаймні, потрійне навантаження: смислове, описове, емоційне. Водночас, домінуюче ідеалістично-символічне світовідчуття художниці в дусі того часу було дещо “розбавлене” позитивістськими ідеями, що в цілому породжувало таку якість, як “земній символізм” (“Під голим небом”, “В неділю рано зілля копала...”, “Ніоба”, “Земля”).

Своєрідний прозовий масив О. Кобилянської окреслений ознаками музичного та малярського “імпресіонізму”. Творчості письменниці властива імпресіоністична розмитість контуру, закодування зорових вражень у словесно-зорові образи, велика увага до емоційно-почуттєвої атмосфери, у яку занурений ліричний герой чи персонаж оповідання, незвичайно складний хід інтелектуальних пошуків і самоусвідомлення. Творчість Кобилянської випромінює неприязнь, навіть бунт проти прагматизму і матеріалізму, протиставляючи їм “калокагативний” ідеал. Так, неоромантизм “переломлюється” в імпресіонізм (“Valse melancholiqve”, “За ситуаціями”, “Він і Вона”). Хоча, символістична картина, з її ієрархічною багатозмістовністю, надривними трагічними колізіями, силою фатуму та “багатошаровим” персонажем часто поступалася світло-прозорому, але й сумному малюнку, що втілював у собі тонко духовну, ліричну, розкуто-розгалуждену реакцію людини (чи природи) на певну зовнішню подію. Так символізм трансформувався в імпресіонізм “Покори”, “Valse melancholiqve”, “Жебрачки”, “Рожі”, “Під голим небом”. Найчастіше головним героєм імпресіоністичних студій письменниці ставав художник, поет, митець.

У творчості О. Кобилянської віднаходимо ідеї позитивізму, завдяки яким герой постає як приборкувач природи, як вінець світового розвитку, який за допомогою чіткості та логічності мислення, аргументованості висновків може створити “позитивний” світ (“Людина”, “Царівна”, “Думки старика”, “Апостол черні”). Таке поєднання неоромантичного та імпресіоністичного напрямків з позитивістками ідеями досить органічно постає в творчості української письменниці, саме в контексті її калокагативного світовідчуття.

У висновках сформульовані основні підсумки проведеного дослідження, які висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи. Творчість Ольги Кобилянської, як об'єкт досліджень достатньо висвітлена і в літературно-художній критиці, і в естетико-етичній науці. Враховуючи дослідження оцінок літературно-художньої критики творчості Ольги Кобилянської, можна зробити висновки, що на сьогодні важливо змінити сам підхід до трактування творів Ольги Кобилянської. Адже, творчість видатної української письменниці синтезувала в собі те, що, враховуючи думку народницького, радянського і сучасного літературознавства, є несумісним. Безумовно, дослідник не може одночасно охопити всі нюанси прози письменника, але, розглядаючи якесь питання, мусить спиратися на підвалини, які лежать в основі цієї прози. В нашому випадку такими підвалинами може служити цілісність духовного світу Ольги Кобилянської, світоглядні орієнтири письменниці.

Проведений аналіз дозволив визначити, що підґрунтям “світоглядних орієнтирів” письменниці є чуттєвість, а формою осягнення світу і творення нею художнього "світообразу" є світовідчуття. У творчості та в художній свідомості Ольги Кобилянської переважає світовідчуття, так як можна виділити нерозривну єдність об'єкта і суб'єкта, взаємопроникнення емоційно-почуттєвої, інтелектуально-розумової й афектно-моторної сфер, тотожність предмета і знака, цілісності і розчленованості і найпоказовіше - мислення образами.

Характерною ознакою світовідчуття О. Кобилянської є нерозривна єдність “добра” та “краси”, етичного та естетичного. Проведений історико-філософський аналіз концепцій співвідношення етичного і естетичного дозволяє визначити, що саме перевага чуттєвості в "світообразі" української письменниці наближає єдність естетичного і морально-етичного в спадщині О. Кобилянської до античного поняття “калокагатія”.

Здійснений дослідницький пошук дає можливість розглядати світовідчуття письменниці як нероздільну єдність “творчої” та “буттєвої” біографії письменниці, дозволяє відтворити єдність “традиції біографічного письма” з художньо-виражальними засобами літературних творів. Автобіографічність, як основна риса творчості письменниці додатково доводить, що світовідчуття постає як цілісна характеристика художньої свідомості Ольги Кобилянської, а ідеалом “буттєвої” біографії письменниці є прагнення до гармонії “добра” та “краси”.

Виявлення в основі творчого доробку О. Кобилянської калокагативного світовідчуття дозволяє переосмислити вихідні теоретико-методологічні та світоглядні засади етико-естетичного дослідження духовної спадщини Ольги Кобилянської, яке передбачає розуміння творчості письменниці як особливої духовної цілісності. В межах цієї цілісності гармонійно і органічно співіснують синтез словесного, музичного і колористичного начал; поєднання реалізму, неоромантизму, символізму, імпресіонізму, подекуди й експресіонізму; використання містицизму та міфологізму; мистецьких набутків української та європейської культур. Такий синтез художньо-виражальних засобів підпорядкований основній меті - створення художнього “світообразу” підпорядкованого нерозривній єдності Краси і Добра, калокагатії.

Результатом запропонованого дисертаційного дослідження є подальше поглиблення тлумачення творчої спадщини Ольги Кобилянської, розкриття нею основних проблем та суперечностей людського буття з позицій калокагативного світовідчуття, що своєю чергою дає можливість використати одержані результати для усвідомлення складних і суперечливих процесів, які відбуваються в сучасному світі, й місця в ньому особистості. Подальший розгляд української духовної спадщини саме під таким кутом зору дозволить отримати більш повне та дещо нове висвітлення місця української естетики та етики в загальноєвропейському культурному процесі.

Список наукових праць, опублікованих автором за темою дисертації

1. Семенюк К.С. Ольга Кобилянська з історії творчості (Спроба естетико-психологічного аналізу) // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. Випуск VI: Зб. н. пр.:У 2-х ч. Частина ІІ.- К., 2001.- С. 54-64.

2. Семенюк К.С. Теоретичні витоки моральнісних ідеалів Ольги Кобилянської //Духовність українства. - Житомир: Інститут підприємництва та сучасних технологій, 2002 - Вип. 4. - С. 136-138.

3. Семенюк К.С. Розщеплений образ: Ольга Кобилянська очима вітчизняних критиків // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Зб. наук. праць. - К., 2003. - Випуск 11. - С. 46-52.

4. Семенюк К.С. Роль світовідчуття в художній творчості // Духовність українства. - Житомир: Інститут підприємництва та сучасних технологій, 2004 - Вип. 7.- С. 76-78

5. Семенюк К.С. Проблема “творчої” та “буттєвої” біографії митця // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наук. праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. - № 2(15). - С. 149-160.

6. Семенюк К.С. Творчість Ольги Кобилянської: проблема світовідчуття // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. Зб. наук. праць. Випуск ХІІІ - К.: Міленіум, 2004. - С. 117-125.

7. Семенюк К.С. Калокагатія: сутність і специфіка історичної трансформації // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2004. - Вип. 70. -С. 34-37.

8. Семенюк К.С. Роль міфу в творчості О. Кобилянської // Філософія міфу. Класичний та сучасний підходи. Мат. міжнарод. наук. конф., Київ, 10-11 січня 2003 р. Частина 2. (Асоціація “Новий акрополь”) - К., 2003. - С. 38-40.

9. Семенюк К.С. Калокагатія як античне світовідношення // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003. - Вип.. 56-57. - С. 43

10. Семенюк К.С. Ідеал - єдність етичного та естетичного // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції "Людина-Світ-Культура" (20-21 квітня 2004 року, Київ). - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С. 299-300.

Размещено на Allbest.ru