Застаріла лексика в романі Пантелеймона Куліша "Чорна рада"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глухівський національний педагогічний університет імені О. Довженка

Курсова робота

Застаріла лексика в романі Пантелеймона Куліша "Чорна рада"

Виконала студентка

Бойко Маргарита Анатоліївна

Керівник:

Баранник Наталія Олексіївна

Глухів - 2012

Вступ

Актуальність теми. Велике благо для нації, для країни, для кожного її громадянина - пам'ять минулого. Історична пам'ять - це святиня народного духу, велич, доблесть і міць держави, надійний гарант єдності, наступності і спадкоємності поколінь, згуртування нації, атрибут шляхетності національної вдачі, запорука щасливої долі.

Відновлення Української держави, трактоване як одна з найбільших геополітичних подій ХХ століття, активізувало розвиток національної економіки, науки, освіти, культури, мови [7].

Розширенню теоретичної та дослідницької роботи в галузі лексикографії сприяють наявність розмаїття словників, потужний науковий потенціал сучасних мовознавців.

У більшості словників використовується архаїчне значення слів, що дозволяє повністю розкрити семантику слів українською мовою [3].

Отже, актуальність теми зумовлена розвитком системи лексикографії та створенням сучасними науковцями словників, визначенням їх ролі у формуванні та функціонуванні застарілої лексики. Тому дослідження даного питання полягає у використанні застарілих слів не тільки в сучасній українській літературній мові, але й у широкому використанні їх у творчості відомих українських письменників, зокрема в романі Пантелеймона Куліша.

Мета дослідження - дослідити, які слова застарілої лексики зустрічаються в історичному романі Пантелеймона Куліша «Чорна рада», визначити їх функцію в тексті.

Отже, тема даного дослідження - «Застаріла лексика в романі Пантелеймона Куліша «Чорна рада».

Об'єктом дослідження є роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада».

Предмет дослідження - функціонування застарілої лексики в історичному романі «Чорна рада».

Відповідно до мети було визначено завдання дослідження:

· визначити причини історичних змін у лексиці;

· охарактеризувати застарілу лексику в цілому;

· визначити функціонування застарілої лексики в романі П. Куліша «Чорна рада».

Мета та завдання визначили методи дослідження, які застосовувалися в роботі: аналіз науково-методичної літератури, порівняльно-історичний метод; описовий метод, зіставний метод, системний аналіз.

Дана робота складається із вступу, теоретичної та практичної частин і висновків. Теоретична частина містить один розділ, який має ще два підрозділи. У практичній частині відображено результати даного дослідження.



1. Теоретичні засади дослідження лексики

1.1 Причини історичних змін у лексиці

Лексична система, як і мова в цілому, постійно змінюється: одні слова зникають із мови, інші - з'являються. Змінюються і значення слів. Ці зміни зумовлені як позамовними, так і внутрішньомовними причинами.

Позамовні (позалінгвальні причини) - це зміни в навколишньому світі. Будь-яке нововведення в техніці, побуті, суспільному житті, у сфері ідеології супроводжується появою нових слів, а зникнення тих чи інших значень, форм побуту, суспільних явищ спричинює зникнення відповідних слів. Мова у своєму словнику віддзеркалює всі суспільні зміни.

Внутрішньомовні (інтрамовні, внутрішньолінгвальні) причини - зміни словникового складу представлені тенденціями до економії, уніфікації, системності мовних засобів [26].

Існує 4 типи змін у лексико-семантичній системі: 1) зникнення слів; 2) зникнення значень слів; 3) поява нових слів; 4) поява нових значень. Ці лексико-семантичні зміни відображені в таких поняттях, як архаїзми, історизми, неологізми і запозичення. Розрізняють власне архаїзми та історизми.

Власне архаїзми - слова, які називають предмети і явища, що існують і тепер, але витіснені з активного вжитку іншими синонімічними словами. Наприклад: чадо «дитина», лицедій «артист», атрамент «чорнило», марець «березень». Власне архаїзми поділяють на лексичні та семантичні.

Власне лексичні архаїзми діляться на 1) власне лексичні архаїзми (усі вищенаведені приклади); 2) лексико-словотвірні (рос. рыбарь при сучасному рыбак); 3)лексико-фонетичні.

Семантичні архаїзми - застарілі значення наявних в активному словнику слів. Так, скажімо, слово язик втратило значення «народ, етнос»: «Встане правда! встане воля! У тобі одному помоляться всі язики Вовіки і віки» (Т. Шевченко).

Історизми - слова, які вийшли з ужитку в зв'язку зі зникненням позначуваних ним понять. Наприклад: сотник, січовик, чумак. Історизми не мають синонімів у сучасній мові, однак вони можуть повертатись в мову, якщо відновлюються відповідні чи подібні реалії: гривня, віче, пластун. Водночас нерідко до історизмів переходять слова, які виникли зовсім недавно: лікнеп, раднаргосп, перебудова. Історизми використовуються у художній літературі для відтворення історичного колориту, а архаїзми - для створення піднесеного і зниженого стилів [20].

«За останні 10 років проблема творення нової лексики, її нормативності вивчається багатьма дослідниками. Але цей процес, нажаль, супроводжують і небажані явища: лібералізація норм (особливо в галузі слововживання, вимови і правопису). Тому виникає потреба більш детального вивчення нової лексики з погляду словотвору. Найактивнішими способами творення усіх частин мови є на сучасному етапі суфіксація» [4; 35].

Неологізми (від гр. neos «новий» і logos «слово») - нові слова, що виникли за пам'яті людей, які їх використовують: факс, дистрибютер, брокер, дилер, менеджер, пейджер, електорат, ваучер, кіднепінг тощо. Поняття «неологізм» є відносним, бо всі слова колись були неологізмами. Наприклад, космонавт, універсам, синтетика, дизайнер, лазер, пилососи ти, стрес, бадмінтон, акселерат, перфокарта ще якихось 10-20 років тому були неологізмами.

Розрізняють лексичні та семантичні неологізми. Лексичні - абсолютно нові слова як за значенням, так і за звучанням. Семантичні неологізми - нові значення в уже наявних словах. Так, слово берегиня мала значення «русалка», а тепер вживається у значенні «жінка».

Авторські неологізми (оказіоналізми) становлять окрему групу. Деякі авторські неологізми увійшли до літературної мови.

Загалом неологізми виникають декількома шляхами: вони творяться з наявного в мові матеріалу властивими для даної мови словотвірними способами, інколи штучно, або запозичуються з інших мов [4].

Також одним з найпоширеніших шляхів поповнення лексики є запозичення. «У світі не існує культури, котра розвивалась би ізольовано від усіх інших. Це зумовило культурний обмін, в тому числі і слів. Так, наприклад, в англійській мові 60% слів французького походження. Розрізняють матеріальні запозичення і калькування» [9; 229].

Матеріальне (лексичне) запозичення - запозичення, за якого з іноземної в рідну мову входить лексична одиниця повністю (значення і експонент). Наприклад: лазер (англ. laser, що є скороченням, яке складається з перших букв виразу light amplication by stimulated emission of radiation «підсилення світла за допомогою індукованого випромінювання»).

Калькування (від фр. calque «копія») - копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; по морфемний переклад іншомовного слова. Наприклад, небоскрёб - калькою англ. skyscraper (sky «небо», scraper «скребти»).

Крім кальок існують також напівкальки, коли одна частина запозичена, а інша калькується. Наприклад: телебачення (англ. television із грец. tele «далеко» й англ. vision «бачення»).

Окремими різновидами є семантичні і словотвірні запозичення. Семантичні запозичення - запозичення, коли своє слово набуває значення, яке має його іншомовний відповідник. Наприклад, слова правий і лівий під впливом фр. droit і gauche отримали значення «консервативний» і «революційний».

Словотвірні запозичення - такі запозичення, коли власний зміст передається морфемами інших мов. Так, наприклад, слово телефон складене з давньогрецьких елементів tele «далеко» і phone «звук». У давньогрецькій такого слова не було, як не було й таких слів, як телеметрія, агробіологія, телетайп.

Отже, запозичувати слова потрібно лише у крайньому випадку. Запозичення без потреби - лише шкода мові [12].

Можемо зробити такий висновок: словниковий склад мови постійно змінюється. Деякі слова та їх значення з часом старіють та зникають, але завдяки невпинному розвитку людства постійно з'являються нові слова та нові значення, або старі набувають нових. Це зумовлює існування в лексиці таких понять, як архаїзми, історизми та неологізми. Що стосується джерел поповнення лексики, то цей процес відбувається не тільки завдяки неологізмам, а також і такому явищу, як запозичення. Проте не можна забувати, що такі джерела поповнення лексики повинні якось контролюватись, адже при надмірному та необачному запозиченні іншомовної лексики рідна мова може засмітитися, стандартизуватись.

1.2 Лексика сучасної української мови за вживанням

Усі слова, якими користуються люди у своєму житті та своїй діяльності, складають лексичний, або словниковий, склад мови. Лексична система, як і система мови в цілому, постійно розвивається за своїми внутрішніми законами, а також під впливом суспільно-історичних умов життя народу як носія мови.

Характерною особливістю словникового складу мови є його безперервний розвиток. Причому саме у словниковому складі найбільш повно й наочно відображається розвиток мови в усіх її структурних компонентах і функціонально-стильових різновидах, а також єдність і взаємодія внутрішньолінгвістичних та позалінгвістичних факторів -- основної причини змін, що відбуваються в мові .

У лексиці відбиті всі процеси історичного розвитку суспільства. Одні предмети, реалії побуту, поняття, якості, явища існують здавна, і слова, їх назви, активно використовуються носіями мови, інші предмети і поняття відмирають -- з ними йдуть і їхні найменування.

Проте між шаром лексики, що характеризується відносною стійкістю і загальновживаністю і рештою словникового складу мови немає якоїсь сталої межі. Між різними шарами лексики існує тісний взаємозв'язок і взаємообмін.

Протягом тривалого розвитку мови в її лексичному складі постійно відбуваються різноманітні зміни. З одного боку, окремі загальнонародні слова поступово втрачають цю якість і перестають бути зрозумілими для багатьох носіїв мови. Долю слів визначає не "вік", а їх використання в мові: ті які називають життєво важливі, необхідні поняття, віками не старіють; інші архаїзуються досить швидко,ми перестаємо їх використовувати, тому що зникають і самі поняття, які цими словами позначаються.

З другого боку найстійкіший шар української лексики поповнюється новими словами, що позначають нові реалії і поняття, що життєво необхідні для носіїв мови [16].

Словниковий склад мови, і української зокрема, безперервно розвива-ється, тому що так само розвивається саме людське суспільство. Поява y мові нових слів або розширення значення старих слів зумовлене потребою людини називати нові предмети, явища, поняття, що з'являються в сучасному суспільно-економічному, політичному і культурному житті народу. І навпаки, зникнення старих предметів, явищ, понять зумовлює зникнення слів, що їх по-значали. Перехід мовних одиниць із активної сфери до пасивної і навпаки відбувається постійно, причому загальновідомо, що інноваційні процеси інтенсивніші, ніж архаїзація . Тому розвиток лексичного складу мови характеризується поступальністю, яка виражається в постійному збагаченні й удосконаленні як мови в цілому, так і лексики зокрема .

Увесь словниковий склад мови умовно поділяється на активний і пасивний. В активний словник входять слова, що часто вживаються та добре відомі носіям мови. Пасивний словник складається зі слів або застарілих, або навпаки, що тільки що з'явилися і тому ще не ввійшли в активний словник та не стали загальновживаними [15].

Склад застарілої лексики неоднорідний. У ньому розрізняються слова за ступенями їх архаїзації. Одну групу застарілих слів складають ті, що зовсім вийшли з мовного вжитку і не побутують в сучасній українській літературній мові: братана -- дочка брата, гудець -- музикант, марець -- березень, та ін. Вони не зрозумілі носіям мови без додаткових пояснень .

До іншої групи застарілої лексики належать слова, що в сучасній укра-їнській літературній мові вживаються рідко, тільки в певному контексті або функціональних стилях, наприклад: гайдамака, гетьман, зброєносець, панщина, рать та інші. Ці слова здебільшого зрозумілі мовцям, хоча і входять до пасивного складу лексики.

Ступінь застарілості того чи іншого слова залежить від таких факторів:

· місце даного слова в лексичній системі мови;

· поширеність і тривалість його уживання в минулому в складі активної лексики;

· наявність чи відсутність зв'язку його із спорідненими словами;

· час його випадання з активного вжитку.

Якщо слово у свій час виконувало важливу номінативну функцію, було поширене в мові і використовувалося в спілкуванні тривалий час -- воно менше підлягає процесу старіння, ніж слова незначної номінативної функції, відносно рідковживане.

Ступінь застарілості слова дуже залежить і від того, коли воно випало з активного вжитку. Архаїчнішими, звичайно, є ті слова що давно перейшли в пасивний склад мови і здебільшого вже забуті його носіями . Але бувають і слова, що з'явилися в мові не так давно, не пройшли суспільної апробації, і тому вони відносно швидко випали з її словникового складу. Застарілі слова відрізняються і тим, що саме спричинило їх випадання із складу активної лексики [31].

Одні слова архаїзуються, переходять із активної лексики до пасивної у зв'язку з тим,що зникають із побуту та життя суспільства позначувані ними явища, предмети події, поняття, тобто у зв'язку з дією екстралінгвістичних факторів. Інші зникають із суспільного вжитку, забуваються носіями мови через витіснення їх рівнозначними словами, що з тих чи інших причин виявляються більш прийнятними до називання тих чи інших предметів, явищ, подій, понять. Цей процес зумовлений дією внутрішніх факторів розвитку мови. Першу групу застарілих слів іноді називають матеріальними архаїзмами, або ж історизмами, другу - стилістичними архаїзмами [8].

За сферою використання словниковий склад сучасної української мови ділиться на 2 групи:

1) загальновживана, або загальнонародна, лексика;

2) лексика обмеженого вживання.

До загальновживаної лексики входять слова, використовувані в різних мовних сферах і зрозумілі будь-якому носієві мови незалежно від того, де він живе, професії, способу життя, наприклад: картопля, школа, журнал, море, п'ять, літо, понеділок, тисяча, високий, зелений, низько, радісно тощо. Загальнонародна мова становить основу української мови.

Певні обмеження сфери функціонування виявляють діалектна, спеціальна, жаргонна, арготична лексика. Розглянемо їх докладніше.

До діалектної лексики (діалектизмів) належать слова, уживання яких обмежене певною територією. Діалектна лексика характеризується неоднорідністю. Одним із видів діалектизмів є етнографізми -- слова, що називають предмети, поняття, характерні для побуту, господарства певної місцевості, наприклад: котига -- віз, на якому возять припаси, необхідні для пастухів, овець; верета -- покривало, мішок на сінник; загата -- огорожа біля стін хати, проміжок між якою і стінами закладається листям, соломою або глицею для утеплення хати взимку; сачма -- велика сітка-накидка для лову риби; рунець -- біла хустина або шматок полотна; рябчун -- різнобарвний домотканий килим. Етнографізми не мають паралелей у літературній мові, оскільки вони є місцевими назвами місцевих реалій. Іншою групою діалектної лексики є власне лексичні діалектизми -- слова, які збігаються із загальнолітературними за значенням: безрога -- свиня, легінь -- парубок, бузько -- лелека, втрафити -- потрапити, капарство -- недбалість, неохайність, ковнір -- комір, клевець -- молоток, когут -- півень, рахуба -- клопіт. Третьою групою діалектної лексики є семантичні діалектизми, тобто слова, які мають інше, ніж у літературній мові, значення: куля -- милиця, бук -- палиця, обруч -- поряд, пасія -- гнів, чудно -- незручно, під -- горище. Розрізняють також діалектизми фонетичні (хтіти -- "хотіти", свеї-- "своєї", -- шкахва "шафа", кождий -- "кожний") і граматичні (баче -- "бачить", дасиі -- "даси", к столу -- "до столу") [33].

Діалектизми не входять до складу літературної мови. Письменники звертаються до діалектизмів з метою передати особливості говірки своїх героїв, достовірніше відтворити етнографічні деталі, місцевий колорит описуваних подій. Украплення діалектизмів у художній текст має бути помірним і стилістично виправданим. Порушенням стилістичних норм мови є використання діалектизмів у науковому та офіційно-діловому стилях.

Спеціальна лексика -- це слова і вирази, які вживаються групами людей, об'єднаними професійною спільністю. У ній виділяються два основні шари: терміни і професіоналізми.

Термінами називаються слова, що є спеціальними назвами наукових, технічних, сільськогосподарських, суспільних понять. Сукупність термінів певної галузі науки, виробництва становить її термінологію. Існує, наприклад, термінологія технічна, біологічна, географічна, математична, філологічна, філософська, хімічна тощо.

Для термінології не властива багатозначність. Якщо ж термін має кілька значень, кожне із значень належить до різних термінологій. Як приклад можна навести значення термінів стопер та стела стопер -- 1) машина для буріння свердловин, спрямованих уверх; 2) захисник у футболі та деяких інших спортивних іграх. Стела -- 1) вертикальна кам'яна плита чи стовп з рельєфним зображенням чи написом; 2) центральна частина стебла й кореня вищих рослин, у якій міститься провідна система всіх осьових органів.

У межах конкретної галузевої термінології термін в ідеалі має бути однозначним, щоб забезпечити точність передачі наукового поняття. Однак існують випадки порушення цієї вимоги, наприклад: караул -- 1) збройна варта, сторожа; 2) збройний підрозділ для охорони військових об'єктів або для віддання військових почестей; 3) несення охорони; 4) місце, де розташована варта, сторожа. Репертуар -- 1) сукупність творів, які виконуються в театрі за певний час; 2) ролі, в яких виступає актор; 3) добір музичних, літературних творів тощо, з якими виступають актор, співак, музикант, читець. Контроль -- 1) перевірка, облік, спостереження за чим-небудь; 2) установи, особи, що перевіряють діяльність будь-якої іншої організації або відповідальної особи, звітність тощо; 3) заключна функція управління [11].

Наявність багатозначних термінів у межах однієї наукової галузі є виявом невпорядкованості конкретної термінології. До недоліків термінології відносять також синонімію термінів: мовознавство -- лінгвістика, алфавіт -- абетка, орфографія -- правопис, багатозначність -- полісемія, значення -- семантика. Про досконалість термінології можна говорити у тому випадку, коли дотримується таке правило: кожен термін називає одне поняття, кожне спеціальне поняття позначається одним терміном. Синонімія і багатозначність у термінології порушують вимогу однозначної відповідності між терміном і позначуваним ним поняттям.

Розрізняють терміни загальновідомі: трикутник, діаспора, інтеграція, демократія, прикметник, капрон, плато, арія, стоматолог тощо і вузькоспеціальні, які використовуються лише спеціалістами: сальдо (бухг.), кавернотомія (мед.), діаміни (хім.), субстантивація (лінгв.), сервомотор (техн.), септакорд (муз.), меркаптани (хім.) і т. ін.

У межах спеціальної лексики термінам протистоять професіоналізми -- слова і звороти, які використовуються людьми певної професії і є напівофіційними назвами понять цієї професії. Часто професіоналізмами є загальнонародні слова, ужиті у специфічному значенні, наприклад: вікно для викладачів -- це час між заняттями, висячим редактори називають рядок, що не вміщується в сторінку, а ляпом -- помилку, у водіїв загоряти -- сидіти без діла, бублик -- руль, гума -- автопокришка тощо.

Під жаргоном розуміють різновид мови, що використовується переважно в усному спілкуванні окремою соціальною групою, яка об'єднує людей за ознакою професії, інтересів, звичок, занять, суспільного становища чи віку. Сьогодні мовознавці виділяють жаргон молоді, програмістів, філателістів, мисливців, рибалок, спортсменів, п'яниць, декласованих елементів (злодіїв, картярських шулерів та ін.). У відкритих групах (молодь, мисливці та ін.) жаргон є своєрідною "колективною грою" (О. Єсперсен). Замкнені групи (жебраки, злодії і т. ін.) за допомогою жаргону відокремлюються від іншої частини суспільства, він допомагає членам групи розпізнавати "своїх" і "чужих", а також виконує функцію конспірації [30].

Елементами злодійського жаргону є, наприклад, слова: перо (ніж), мочити (вбивати), стибрити (вкрасти), лажа (неприємність), збацати (станцювати), закласти (видати), иімон (обшук), розколотися (зізнатися), зав'язати (порвати із злочинним світом) тощо. Основною метою таких слів є приховання предмета комунікації.

Молодіжні жаргонізми являють собою експресивні позначення загальновідомих понять: предки (батьки), чувак (хлопець), баскет (баскетбол), бабки (гроші), бухати (випивати), погрімон (прізвисько), олдовий (старий), герла (дівчина), фачити (принижувати, ігнорувати), фацет (чоловік, хлопець), бачик (телевізор), стріха (свідомість, здоровий глузд), кріпак (провінціал, селюк), баклажан (алкоголік), шуфляда (щелепа). У мові школярів і студентів натрапляємо на слова: хвіст -- нескладений іспит, зрізатися -- не скласти іспиту, автомат -- залік, поставлений викладачем без спеціальної співбесіди, шпора -- шпаргалка, бабки -- гроші. Такі слова, як правило, відображають фамільярне або гумористичне ставлення до предмета мови. Психологічною основою появи молодіжних жаргонних слів є споконвічне прагнення молоді підкреслити свою дорослість, незалежність і нестандартність у поведінці та судженнях.

Як синонім слова "жаргон" іноді (здебільшого стосовно англомовних країн) використовують термін сленг. Для позначення способу спілкування декласованих елементів поряд із терміном "жаргон" вживається також термін арго, що позначає сукупність особливостей мови групи людей, які намагаються засекретити свої висловлювання, зробити їх незрозумілими для оточення [15].

Жаргонні слова звичайно охоплюють вузьке коло понять. Уживання їх є ненормативним явищем. Жаргонізми роблять мову примітивною, засмічують її. У художніх творах жаргонізми використовуються як засіб мовленнєвої характеристики героїв. Поза цим завданням використання жаргонної лексики в літературній мові неприпустиме. Найнадійнішим засобом очищення мови від таких елементів є збагачення словникового запасу справжніми цінностями рідної мови, піднесення загальної культури мови [32].



2. Застаріла лексика в романі Пантелеймона Куліша «Чорна рада»

Пантелеймон Куліш увійшов в історію як автор першого історичного роману в українській літературі. Історія створення й видання цього твору складна й тривала в часі. Задум його написання виник у письменника ще в 1843 році. Уже на стадії створення першої редакції роман мав два варіанти - українською та російською мовами. Однак надрукувати «Чорну раду» у повному обсязі відразу ж після її закінчення письменникові не вдалося, оскільки його було звинувачено в діяльності у Кирило-Мефодіївському братстві. Повністю роман надрукували лише в 1857 році.

У «Чорній раді» Пантелеймона Куліша наявна велика кількість слів застарілої лексики. Причиною цього є, перш за все, час написання роману - ХІХ століття. Звісно ж, словниковий склад мови за цей період хоча й не докорінно, та все-таки змінювався. Одні слова архаїзувалися, перейшли з активної лексики до пасивної у зв'язку з тим, що зникли з побуту й життя людського суспільства позначувані ними предмети, події, явища, поняття, тобто у зв'язку з дією екстралінгвістичних факторів. Інші слова перейшли з активного словника в пасивний або й зовсім зникли із суспільного вжитку, забулися носіями мови через витіснення їх рівнозначними словами, що з тих чи інших причин виявилися більш прийнятними для називання тих самих предметів, подій, явищ, понять, для вираження тих самих думок, почуттів. Тому в романі можна знайти значну кількість слів застарілої лексики [13].

Серед матеріальних архаїзмів, або історизмів, вжитих у тексті, можна виділити такі семантичні групи слів:

1. Слова, що характеризують класову структуру суспільства, соціальний стан, місце людини в суспільстві та суспільні взаємовідносини представників різних верств населення минулих часів; лексика на позначення колишнього державного і політико-економічного устрою деяких країн: царя, бурмистер, князі, пани, мужики, гевала, рабиня, мужицтво, міщани. (Додаток 1)

Вищезазначені слова подано в реченнях:

· А запорожці, кажуть, велику ласку у царя мають і чого попросять, усе цар по їх робить.

· Їздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну; аж чує, що князь у Зінькові.

· Знали мене шинкарі й музики, знали пани й мужики, знало лицарство й хлібороби.

· Не діждете, - каже, - і рід ваш не діжде, щоб Домонтович оддав дочку за гевала.

· І та, як молода рабиня у старого, сивобородого турчина служить, і тремтить, і низько кланяється, так і ти нещаслива княгиня, догоджаючи свойому чоловікові, низько вклонилася гостям і почала застилати стіл білою скатертиною.

Історизми цієї групи вжито для передачі побудови тогочасного устрою.

2. Назви колишніх урядових і військових чинів, адміністративних посад; слова, що відбивають структуру козацької військово-адміністративної організації на Україні: пушкарі, вартовий, тимпанники, чурою, кушнірі, салогуби, гонець, полковники, осавули, сотники, гетьмани, козаки. (Додаток 2)

Вищеперераховані слова можна знайти в таких реченнях:

· Пушкарі, риштуйте гармати!

· Мізкує собі ледачий Іванець, ходячи по світлиці, аж ось увійшов вартовий.

· Два тимпанники стали перед його срібними бубнами.

· Як ось увійшов до світлиці батько Пугач, старий, довговусий дідуган, із своїм чурою.

· Он, бачите, - каже Гвинтовка, - ідуть у двір, познімавши шапки, ніженські кушнірі да салогуби.

· Як ось виїжджають за Броварський бір, за піски, аж із Переяслава до Сомка гонець курить.

· Од Самари до Глухова вся старшина зове мене гетьманом, бо в Козельці на раді всі полковники, осавули, сотники, всі значні козаки присягли мене слухати.

Слова цього виду вжито для точної передачі посад героїв.

3. Імена і прізвища відомих історичних діячів: Хмельницькому, Самійло Кішка, Сомко, Брюховецький. (Додаток 3)

Всі ці прізвища та імена можна зустріти в наступних реченнях:

· Не раз і самому Хмельницькому підносили вони гіркої.

· Був і Самійло Кішка, що й досі про його співають кобзарі, як він попавсь у турецьку неволю і п'ятдесят чотири роки був у галерках на кайданах, за замками...

· Поперед усіх поспішав Сомко; за ним паволоцький Шрам; за ним ще з півдесятка комонників.

· Брюховецького величали другим Хмельницьким, що іще раз стає за Вкраїну супротив її ворогів і дарує мирові волю.

Історизми цієї групи вжито для позначення епохи та її визначних постатей.

4. Назви старовинної зброї, амуніції, військових регалій: булава, бунчуком, пищаллю, списи, черес, шаблі, сагайдаки, ронди, гаркебузи, шаблюці, пістолі, ушул, гамаликах, тороки, пірнач, мушкетів, чересла, лемеші, комонники, ратище, гармати, опанчу, кайдани, панцирах, місюрках, шаблями, келемами, келепом. (Додаток 4)

Наведені вище історизми вжито в таких реченнях:

· І шабля, й булава з бунчуком, і горностайова кирея поляжуть колись поруч із мертвими кістками.

· Піхота з пищаллю поміж гарматами, а комонник по стрілах.

· Лагодьте лучче батьківські списи, бо буде хутко усім робота.

· Як доживе було котрий запорожець до великої старості, що воювати більше не здужає, то наб'є черес дукатами, да забере із собою приятелів душ тридцять або й сорок, да й їде з ними в Київ бенкетувати.

· Іще по стінах висять і їх шаблі, пищалі під сріблом, старосвітські сагайдаки татарськії, шиті золотом ронди, німецькі гаркебузи, сталеві сорочки, шапки-сесюрки, що вкриє тебе залізною сіткою - і ніяка шабля не візьме.

· Бийте празьких личаків по гамаликах!

· Поки ж вони до мушкетів, а отаман приціливсь та і влучив їх ротмістрові якраз межи очі.

· «Що ви, - каже, - лагодите чересла чи лемеші?»

· Поперед усіх поспішав Сомко; за ним паволоцький Шрам; за ним ще з півдесятка комонників.

· У нас у Січі приїжджай хто хоч, устроми ратище в землю, а

· сам сідай, їж і пий хоч трісни - ніхто тобі ложкою очей не поротиме.

· Уже коли в мене були й други, й приятелі, були й полки, й гармати, да не благословив мене бог властвовати.

· Візьміть мою опанчу та припніть міждо коней.

· Да ще, слава богу, в нас руки не в кайданах!

· Але ось крізь царський намет увійшов і Сомко з своєю старшиною - усі в панцирах і мисюрках, з шаблями й келемами, готові до бою.

· Я он попав був жупан такий, що пари волів стоїть, та гаспедський козак дав келепом по руці так, що не рад би й шестирику.

5. Назви старовинного чоловічого та жіночого одягу, взуття, головних уборів, які вийшли з ужитку: стьожку, ковнірі, жупану, кунтуші, семряжках, кажанках, кармазинах, саєтах, відлогу, кобеняк. (Додаток 5)

Слова вжито в таких реченнях:

· А вдруге, знаті були з того, що підперезувались по жупану, а кунтуші носили наопашки.

· А Черевань мірковав про стьожку, що княгиня прислала: «Блакитна; чом же не червона? Козак звик червону стрічку в ковнірі носити, а се вже, мабуть, польська мода.»

· Іще ж із того були вони знаті, що не важились ходити у кармазинах.

· Дома, у Січі, ходять у семряжках да в кажанках, а їдять мало не саму соломаху, а тут жупани на їх будуть лудани, штани їз дорогої саєти, горілка, меди, пива так за їми в куфах і їздять - хто стрінеться, усякого частують.

· Ви знаєте, моє товариство миле, мої ріднії братчики, у яких саєтах, із якими достатками прийшов я до вас у Січ.

· Нечистому багацько діла й по монастирях, - одвітує той да й одкинув відлогу.

· На голову насунув кобеняк, тілько очі видно, а сам у широкій семрязі; на спині чималий горб.

6. Назви старовинного посуду, одиниць виміру і ваги; назви старовинних монет, грошових одиниць; назви професій: коряк, кубком, жбан, ковша, кадці, таганах, катрагах, верстов, талярами, червінців, шинкарі, музики, лицарство, хлібороби, ключник, крамаря, коваль. (Додаток 6)

Ці історизми подано в реченнях:

· Отсе ж усякий братчик, ідучи мимо, зупиниться коло стовпа, вип'є коряк меду чи горілки, калачем закусить, візьме кий, ударить раз винувато по спині - да й пішов своєю дорогою.

· Черевань собі був рад, що Шрам повеселішав, і все тілько вигукував за кубком: «Щоб нашим ворогам було тяжко!»

· Тим-то Черевань і звав той жбан божком.

· Служив він мені за язика, за шпига, за сердюка - і все тілько ради доброго слова та ковша горілки.

· Не раз я насипав йому шапку талярами, так ідучи й витрусить на порозі.

· Тут у винницькій кадці місять тісто троє разом ногами, а там печуть цілого вола, а там у здоровенних казанах варять на таганах да на катрагах кашу.

· Шапку червінців за добру руку.

· Знали мене шинкарі й музики, знали пани й мужики, знало лицарство й хлібороби.

· Бийте, небожата, крамаря!

· У Гвинтовки коло хутора коваль живе, дак він туди і внадився.

Слова п'ятої та шостої груп вжито для передачі побуту людей XVII - XVIII століття.

Співвідношення кількості слів, які належать до кожної із семантичних груп, можна подати у вигляді наступної діаграми.

Також у романі наявні архаїзм різних видів:

1. Лексико-словотвірні: не зуздриш, боржій, отмицею, ячать, горопаху, звонтпив, пораяв би, не прогайнував, не промантачив, правуватиметься. (Додаток 7)

Ці слова наявні в реченнях:

· Одно тілько диво було в Череваня таке, що вже тепер ніде не зуздриш.

· Прощай і ти, брате! - обернувсь до Петра да й пішов боржій із хати.

· Не такий, брате, в його кінь, щоб утекти нам із отмицею.

· А в Романовського Куті широкі дуби од огнищ світяться; через поле чути глухий гомін; ячать здалеку людськії голоси, наче та хвиля на морі перед лихою бурею.

· Горопаху Кирила Тура зв'язали вірьовками да й повели до стовпа, що стояв недалеко.

· А суддя й собі звонтпив, пане осавуле.

· От що я тобі пораяв би!

· Ні, не пропив я, не прогайнував, не промантачив, не проциндрив без пуття: усе спустив з рук, аби б тілько як-небудь прикрити ваші злидні.

· Не я над ними суддя: все товариство з їм правуватиметься.

2. Лексико-фонетичні: дівойку, філозофи, рюмати, гурбою, одвітовати, ізмагатися, недугуючого, персник, ізближались. (Додаток 8)

Архаїзми цієї групи можна зустріти в наступних реченнях:

· Коли хоч, ухопимо дівойку, та й гайда у Чорну Гору!

· Філозофи вражі діти!

· Годі, кажу вам, рюмати; не де в біса дінусь, вернусь іще сто раз до вас, нікчемне ви бабство.

· І сотої нема! - закричали всі гурбою.

· Знайшов би Петро, як одвітовати мужиковатому січовому дідові, якби коли перше; а тепер довга хвороба охолодила йому кров, що мусив він лучче змовчати, ніж ізмагатися без пуття із завзятим дідуганом.

· Шрам по вечері сказав тілько господареві, що завтра рано на зорі поїде в Батурин, а Петра оставляє, якого недугуючого, одпочивати у його хуторі.

· На лиш надінь відлогу та ще оцей персник про запас візьми, то пройдеш крізь вогонь і воду.

· По весні 1663 року двоє подорожніх, верхи на добрих конях, ізближались до Києва з Білогородського шляху.

3. Семантичні: вонтпила, слобоняв, уконтентуєш, гуторить, чуприну, чолом, крем'ях, челядь, огира, плевели, запічка, левад, навзаводи, трактовати, обозу, гуторку, обуха, бурсаки-спудеї. (Додаток 9)

Семантичні архаїзми було вжито в таких реченнях:

· Не во?нтпила вона, що сей пройдисвіт не своєю силою дише, бо не раз чувала про запорозьке характерництво.

· Ти ж не раз слобоняв мою голову од смерті!

· Добрих послав тобі господь гостей, та чи-то їх уконтентуєш!

· І обняла Турову голову, і поціловала його в чуприну.

§ Чолом, кохана сестро!

· Бачте, я й сам увесь оббився, як крем'ях!

· Як ви доскочили такого огира?

· З'їхавши на високий кряж, озирнувся Кирило Тур, аж із-під гаю хтось мчиться навзаводи на сивому коні.

· Їхати до Переяслава, постягати до обозу підручнії мені полки да й стояти хоть проти цілого світу.

· Сонце ще не вирізалось із-за левад, як переїхав він Ніжень...

· Стара неня була радесенька, що в сина трапивсь знакомий гість, і зараз почала його трактовати.

· Княгиня зійшла з рундука назустріч гостям, веселенько всміхаючись, тілько дивилась якось так жалібно, що аж чудно усім стало.

· Шкода, що молодому старого не до ладу вчити, а я сказав би тобі гарну гуторку: не хвались, та богу молись.

· Нічого тобі ждать обуха в сих різницях, коли тобі одчинено настіж двері.

· Зоставив я їм грошей, буде з їх, поки живі; а запорожця господь створив не для запічка!

· І добре б воно було; може б, Шрам і до кінця козаків утихомирив; так от же, як за тим сіятилем по ниві, так і за Шрамом паволоцьким слідом ходив диявол і всівав плевели в пшеницю.

· Бачте, як наші бурсаки-спудеї біжать за ворота?

Співвідношення кількості архаїзмів кожного виду подаю в діаграмі.

Історизми автор використав, на мою думку, для відтворення історичного колориту, архаїзми - для відтворення історичної реальності й тогочасної мови героїв, для надання мові урочистості, піднесеності, для характеристики негативних явищ, як засіб створення іронії, сатири та сарказму.



Висновки

Виконавши завдання мого дослідження, я зробила певні висновки. По-перше, словниковий склад мови постійно змінюється. Деякі слова та їх значення з часом старіють та зникають, але завдяки невпинному розвитку людства постійно з'являються нові слова та нові значення, або старі набувають нових. Це зумовлює існування в лексиці таких понять, як архаїзми, історизми та неологізми. Що стосується джерел поповнення лексики, то цей процес відбувається не тільки завдяки неологізмам, а також і такому явищу, як запозичення. Проте не можна забувати, що такі джерела поповнення лексики повинні якось контролюватись, адже при надмірному та необачному запозиченні іншомовної лексики рідна мова може засмітитися, стандартизуватись.

По-друге, лексика сучасної української мови за вживанням поділяється на певні групи та підгрупи.

Лексика української мови поділяється не лише за вживанням, а й за походженням.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історизми - слова або сталі словосполучення, які означають реалії, що вийшли з ужитку й належать до старовини. Як стилістичний засіб історизми відтворюють історичний колорит певної доби. Численні історизми в романі «Чорна рада» засвідчують добу, у якій жив автор твору, його обізнаність у галузі історії та побуту Запорізької Січі.

Матеріальні архаїзми відрізняються від стилістичних також характером і можливістю їх використання в сучасній українській літературній мові. Відтворюючи факти і події минулих історичних епох, П. Куліш активізує і відживлює слова-позначення, що належать до тих епох.

Не можна ставитися до так званої застарілої лексики, як до зношеного одягу. лексичний семантичний застарілий пантелеймон куліш чорна рада

Весь словниковий запас мови є дорогоцінним набутком нації. Це скарбниця, з якої будь-коли можна дістати потрібну коштовність.

Застаріле слово знадобиться для відтворення певного історичного періоду, для характеристики персонажів, а може й поповнити сучасний лексичний фонд.

Рильський писав, що автор, який без усякої потреби архаїзує мову у своєму творі, вартий осуду. Та проблема не в тому, звертатися чи не звертатися до історизмів. Головне - чи є в них потреба.

Історизми не мають синонімів у сучасній мові, однак вони можуть повертатися в мову, якщо відновлюються відповідні чи подібні реалії. Так, зокрема, в останні роки отримали друге життя колишні історизми гривня, віче, пластун. Водночас нерідко до історизмів переходять слова, які виникли зовсім нещодавно, як, наприклад, лікнеп, раднаргосп, перебудова.



Список літератури

1. Антонечко-Давидович Б. «Як ми говоримо». - К.: Основа, 1999. - 340 с.

2. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі україн. мови. - К.: 1999. - с. 202.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 170000/ Укладач В. Т. Бусел. - К. - Ірпінь: Перун, 2004. - 1428с.

4. Віняр Г. Творення нової лексики в українській мові кінця XX століття // Південний архів. Філологічні науки: збірник наукових праць. - Херсон. - 2003. - Вип. XXI.

5. Вихованець І. Р. Граматика української мови. -- К., 1993. -- 368 с.

6. Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови. - К.: 2002. - с. 276.

7. Гуляцька Л.Л. З історії лексикології української мови // Мовознавство - 1987. - № 1. - с. 38-44

8. Дудик П. С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. -- К.: Видавничий центр «Академія», 2005. -- 368 с. (Альма-матер)

9. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. - Х.: 2002. - с. 218.

10. Кочерган М.П. Зіставна лексична семантика: проблеми і методи дослідження //Мовознавство. - 1996. - № 2-3. - С. 3-12

11. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти. - К.: Видавничий центр «Академія», 2000. - 368 с. (Альма-матер)

12. Культура української мови / За ред. В.М.Русанівського. - К.: 1990. - 182с.

13. Куліш П.О. Чорна рада: Хроніка 1663 року та оповідання: Для ст. шк. віку / [Упоряд. та приміт. М.Л. Гончарука; Передм. М.Я. Олійника]; Іл. М.Г. Богданця. - К.: Веселка, 1990. - 256 сл.: іл.

14. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української літературної мови. (Семантична структура слова). - Х.: Вища школа, 1977. - 113 с.

15. Муромцев І. Про системну організацію лексики сучасної української мови // Урок української. - 2001. - № 3. - с. 39-41

16. Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська мова і культура мовлення: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. -- К., 1995. -- 239 с.

17. Передрій Г.Р., Г.М. Смолянінова. «Лексика і фразеологія української мови». - К.: Веселка, 2004. - 237 с.

18. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. - К.: Либідь, 1992. - 248 с.

19. Струганець. Культура мовлення, - Тернопіль: Мандрівець, 2002

20. Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; За ред. О.Д. Пономарева. - К.: Либідь, 1997. - 400 с.

21. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. - К.: Вища школа, 2001.

22. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За заг. ред. І.К. Білодіда. К.: 1969. - с. 236.

23. Терлак З.М., Сербенська А.А. Украинский язык для начинающих. -- К.: 1991. -- 238 с.

24. Тлумачний словник української мови: Понад 12500 статей (близько 40000 слів) /Ред. В.С. Калашника. - (2 вид.) - Х.: Прапор, 2004.- 992с.

25. Українська мова. Вправи і завдання для самостійної роботи студентів: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Я.В. Януш, О.В. Безугла, І.І. Козловець та ін. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 204 с.

26. Цілуйко К. К. Мовознавство в Харківському університеті (1805-1955) // Укр.мова в шк. - 1955. - № 6. - С. 31-36.

27. Юрченко О.С., Івченко А.О. Словник стійких народних порівнянь. - Харків: Основа, 1993. - 176 с.

28. Януш Я. В. Основні правила українського правопису: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 68 с.

29. ЯнушЯ.В., МарченкоВ.С., Безугла О. В. та ін. Українська мова: Навч. посібник для початківців. -- К., 1996. -- 288 с.

Размещено на Allbest.ru

Размещено на Allbest.ru