Лексико-семантичні та структурні особливості тематично-описового дискурсу "природа" у творах англійських письменників XVIII – початку XX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

УДК [811.111.'37'38]''19''

Лексико-семантичні та структурні особливості тематично-описового дискурсу “природа” у творах англійських письменників XVIII - початку XX століття

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Пасічник Галина Петрівна

Львів 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі іноземних мов Національного університету “Львівська політехніка”, Міністерство освіти і науки України.

Захист дисертації відбудеться “16” червня 2005 р. о 10-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1

Із дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5

Автореферат розіслано “14” травня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент О.А. Шпак

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вивчення мовленнєвої структури художнього тексту започаткували Л. Щерба, В. Виноградов, І. Гальперін, М. Брандес, В. Кухаренко та ін., виокремивши оповідь, міркування й опис. Серед композиційно-мовленнєвих форм художнього твору для дослідження обрано “опис природи” (ОП), синонімічними варіантами якого є терміни “пейзажний опис”, “пейзажна замальовка”, “ландшафт”, “пейзаж”, відповідно - “дискурс “опис природи””, “описовий дискурс” (ОД), “дискурсна типологія”. З урахуванням того, що категорія “ОП” потребує комплексного аналізу, доцільно вивчати її сутність узагальнюючи й теоретично осмислюючи досягнення сучасної вітчизняної і зарубіжної лінгвістики. Поняття “дискурс” набуло й продовжує набувати різних наукових інтерпретацій, постійно розширюючи сферу свого функціонування. Цей термін дедалі глибше осмислюється й тлумачиться у працях Н. Арутюнової, А. Бєлової, Д. Бертон, Л. Варпахович, Т. ван Дейка, Г. Кук, К. Кусько, О. Старикової, М. Полюжина, М. Фуко, Д. Шифрін та ін. Дискурс ОП є процесом, який сприймається через певні ментальні когніції, що дає змогу вивчати його як художньо реалізований концепт.

Актуальність теми зумовлена інтегративним і когнітивно-дискурсним підходом до аналізу ОП у художніх творах, антропоцентричною парадигмою дослідження, а також сприйняттям пейзажу художнього твору як концептуальної мовної картини світу та світогляду автора. Запропонована робота є спробою виявити і висвітлити закономірності лексико-семантичної і структурної еволюції ОП, структурувати його семантичний потенціал, довести складність і багатоплановість цього феномену.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано у межах наукової теми Міністерства освіти і науки України “Дискурс іноземних мов на гуманітарних факультетах університетів: вербальна та екстравербальна реалізація” (номер держреєстрації ІГ-127Б, ІГ-21Б) та відповідно до наукової тематики кафедри іноземних мов Національного університету “Львівська політехніка” (тему затвердила Вчена рада Інституту гуманітарних і соціальних наук 10.10.2002 р., протокол № 3).

Мета дисертаційної роботи полягає у вивченні лексичних, структурних і мовностилістичних особливостей ОД у романах англійських письменників XVIII - початку XX століття. У дослідженні використовується комплексна інтегративна методика аналізу композиційно-мовленнєвої форми “опис природи”.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

1) визначити поняття “ОП” та проаналізувати його предметно-логічні параметри на основі лексико-тематичних угруповань із залученням словникових дефініцій;

2) виокремити фреймову лексичну групу “пейзаж” за результатами суцільної вибірки;

3) дослідити процеси концептуалізації лексем тематичного поля “пейзаж” і виявити їхні спільні та відмінні ознаки у різних авторів;

4) побудувати синтактико-семантичну мережу/фрейм дискурсу ОП та визначити його структурно-семантичні особливості;

5) здійснити мовностилістичний аналіз складових компонентів концепту “пейзаж” і вивчити його функціональне навантаження у художньому дискурсі;

6) змоделювати семантичний простір художнього дискурсу ОП.

Об'єкт дослідження - дискурс ОП як одиниця текстової комунікації в плані діахронії й синхронії, предмет - дискурсна організація опису природи з визначенням відповідних концептів шляхом моделювання алгоритму ОД та фреймових структур на лексико-семантичному та синтаксичному рівнях.

У дисертації уточнюється методика аналізу дискурсної фактології й пропонується модель, розроблена на синхронних зрізах, починаючи з XVIII ст. і завершуючи початком XX ст. Матеріалом слугували 1080 описів природи, отриманих методом суцільної вибірки з творів відомих англійських письменників-прозаїків (понад 12000 сторінок): “The Life and Strange Surprising Adventures of Robinson Crusoe, of York, Mariner” (R.Cr., “Robinson Crusoe”), “Roxana” Д. Дефо; “Gulliver's Travels” Дж. Свіфта; “Joseph Andrews”, “The History of Тоm Jones, a Foundling” Г. Філдінґа; “A Sentimental Journey through France and Italy by Mr.Yorick”, “The Life and Opinions of Тristram Shandy, Gentleman” Л. Стерна; “The Vicar of Wakefield; `A Tale'” О. Ґолдсміта; “The Adventures Peregrine Pickle” (Peregrinе Pickle), “The Expedition of Humphry Clinker” (Humphry Clinker, H.Cl.) Т. Смоллетта; “Oliver Twist”, “Dombey and Son”, “David Copperfield”, “Bleak House” Ч. Дікенса; “A Shabby Genteel Story”, “Vanity Fair”, “The Book of Snobs” У. Текерея; “The Life and Death of the Mayor of Casterbridge”, “The Woodlanders” (Wood.), “Tess of the d'Urbervilles” (Tess) Т. Гарді; “Ivanhoe” (Iv.) В. Скотта; “Wuthering Heights” Е. Бронте; “Adam Bede” Дж. Еліот; “The Forsyte Saga” (F.S.) Дж. Ґолсуорсі.

Методи дослідження. Мета, завдання та об'єкт дослідження визначили вибір методів аналізу, а саме: описово-аналітичний та індуктивний методи використано для накопичення, систематизації та виявлення закономірностей функціонування мовних одиниць у дискурсі ОП, семантико-стилістичний - для встановлення функціонального навантаження лексико-синтаксичних одиниць; гіпотетико-дедуктивний - для верифікації фактичного мовного матеріалу; квантитативний аналіз - для визначення кількості та пріоритетності вживання певної мовної одиниці; герменевтичний метод - для послідовного інтерпретування тексту; метод моделювання та фреймова презентація - для конструктивного когнітивно-дискурсного аналізу при вивченні й тлумаченні категорій значення і форми.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняній лінгвістиці системно і комплексно досліджено дискурс ОП в англійському реалістичному романі XVIII - початку XX ст. на підставі когнітивно-дискурсного та антропоцентричного принципів; уперше сформульовано визначення ОД і змодельовано його інформаційно-семантичну мережу/фрейм.

Теоретичне значення дисертації полягає у розробці теорії дискурсу англомовної художньої літератури, передусім виокремленні ознак типології дискурсу “природа”, як загально повторюваних, так і унікальних. Дослідження дає змогу уточнити лексико-синтаксичний і семантичний статус ОД, визначити його прагматику. Результати аналізу можуть бути корисними для подальших комплексних досліджень композиційно-мовленнєвих форм у художніх творах.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використовувати матеріал у теоретичних курсах з лексикології (розділ: “Принципи лексичних угруповань слів у тексті”), стилістики (розділи: “Роль контексту в актуалізації значення слова”; “Функціонування лексико-стилістичних засобів у дискурсі”; “Текст і надфразна єдність”; “Когнітивний і функціональний аспекти дискурсу”), лінгвокраїнознавства (розділ: “Слова з культурно-історичним змістом”), викладання англійської мови, на заняттях з дискурс-аналізу (розділи: “Взаємодія фрейму ДП і тексту”; “Денотативний і конотативний аспекти слова у створенні концепту”; “Концептуалізація слова в дискурсі”), а також для укладання навчальних і методичних посібників.

На захист виносяться такі основні положення:

1. “Опис природи” як мовностилістична категорія за композиційно-мовленнєвою організацією є можливою і достатньою одиницею художнього твору. В його функціонуванні відображаються і переплітаються явища лінгвістичного, екстралінгвістичного та стилістичного характеру.

2. Системність лексичного складу описів природи англійських романів дає можливість об'єднати слова в тематичне поле “пейзаж”, що складається з трьох лексико-тематичних груп: “повітря”, “земля”, “вода”, які вирізняються кількісним та якісним складом, а також частотністю функціонування їхніх елементів. Лексико-тематичні угруповання слугують засобом створення відповідного образу природи, який поєднує мовні та позамовні характеристики-ознаки.

3. Лексика дискурсів ОП в романах XVIII ст. здебільшого є предметно-номінативною. У ХІХ - на початку ХХ ст. спостерігається збільшення функціонально-образного навантаження пейзажів за рахунок частішого вживання таких мовностилістичних фігур, як метафори, метонімії, епітета, перифразу, а також синонімів, гіпонімів). Предметно-номінативна наочність поєднується з кольорами, запахами, тактильними й акустичними виражальними засобами; еволюціонуючи, переміщується концептосфера “пейзаж” у концептосферу інших понять.

4. Фреймовий підхід до концепту “пейзаж”, як методологічний орієнтир, сприяв поглибленому вивченню ОП. Створений алгоритм дав змогу презентувати ОП не лише як елемент естетико-художнього відображення письменником дійсності, а й як складне, багатопланове явище із соціокультурними і прагматичними ознаками. Сконструйована семантико-інформаційна мережа дозволила відобразити концептуальний зміст дискурсу ОП та об'єднати всі елементи його смислу і стилю в єдине ціле.

5. Багатоаспектність англомовного дискурсу “опис природи” представлена активізацією різних лексико-тематичних одиниць, розмаїттям образних засобів, які в процесі концептуалізації виявляють індивідуально-авторський світогляд, актуалізують концептосферу англійської національної свідомості.

6. Лексико-семантичне та структурне оформлення дискурсної типології “природа” зазнає постійного впливу різних факторів, безпосередньо пов'язаних з кожним конкретним твором, що сприяє неповторності індивідуально-авторського стилю. Зміни кількісних і якісних показників відображають художню еволюцію дискурсної типології.

Особистий внесок здобувача полягає у вибірці та опрацюванні фактичного матеріалу (описові дискурси), який склав основу дослідження, у типологізації особливостей ролі описів природи, їхньої концептуалізації в англійському романі; у визначенні фреймової організації дискурсу ОП та інтерпретації результатів дослідження, в розробці теоретичних засад дискурсної типології “природа”. Результати на всіх етапах дослідження отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації обговорювались на засіданні кафедри іноземних мов Національного університету “Львівська політехніка”, на науковому семінарі з лінгвостилістики кафедри іноземних мов Львівського національного університету імені І.Франка; на міжнародних науково-методичних, науково-практичних і фахових конференціях: “Лінгвістика та лінгводидактика на зламі століть” (Львів, 2003); ХІІ і ХІІІ Міжнародні конференції імені проф.С.Бураго (Київ, 2003-2004); IX TESOL - Ukraine Convention: “Building Cross-Cultural Understanding Through ELT” (Горлівка, 2004); “Ефективність державного управління в контексті європейської інтеграції” (Львів, 2004); “Лінгвістика та лінгводидактика на зламі століть: питання теорії та практики” (Львів, 2004); “Ювілейні четверті Каразинські читання, присвячені 200-річчю Харківського національного університету: Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2004); “Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес” (Чернівці, 2004).

Основні положення дисертації викладено в тринадцяти опублікованих статтях і матеріалах наукових конференцій, з яких десять публікацій - у наукових виданнях, включених у перелік ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація загальним обсягом 224 сторінки (із них 186 сторінок основного тексту) складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та аналізованих романів (бібліографія налічує 229 найменувань та 24 позиції джерел ілюстративного матеріалу), умовних скорочень, а також двох додатків. У дисертації наведено 15 таблиць і 3 рисунки.

природа лексичний фреймовий

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету й завдання дослідження, розкрито його теоретичне значення, практичну цінність, методологічну основу, сформульовано основні положення, які виносяться на захист.

Дослідження й розкриття механізмів смислотворення й розуміння тексту набувають першорядного значення при сучасній лінгвістичній когнітивно-дискурсній парадигмі. Композиційно-мовленнєва форма “опис” реалізує свої різноманітні форми, одна з яких - пейзаж, або опис природи, у якому поєднано опис як макросвіту - об'єктів, явищ природи і місцевості, - так і мікросвіту людини - емоційного стану персонажа та авторського ідіолекту. Це дає підстави визнати “опис природи” художнього твору його дискурсом. Виходячи з об'ємного змісту поняття “дискурс”, його лінгвістичної бази й соціального оточення, визначаємо поняття ОД:

Дискурс “опис природи” є комплексною інтерактивною мовно-позамовною одиницею, аналіз якої включає тлумачення взаємодії вербальних і позавербальних компонентів комунікації людини й природи. Він є цілеспрямованою комунікативною дією, зумовленою особливою авторською інтенцією здійснення впливу на читача, що охоплює різні форми вияву й супроводжується відповідними змінами в лексико-синтаксичній будові його тексту.

У процесі еволюції ОД у романах XVIII - початку XX ст. лексеми з аналізованого тематичного угруповання переходять із розряду тих, що прямо називають об'єкти і явища навколишньої природи у розряд концептів. Внаслідок концептуалізації створюється розгорнений художній образ “опис природи”.

У першому розділі “Лексична структура пейзажів англомовних творів” окреслено лексико-тематичне поле “опис природи”, визначено базові лексеми air, water, earth, виявлено високочастотні лексеми та з'ясовано основні причини вибору лексики авторами романів.

Систематизуючи лексичні одиниці, різні науковці класифікують угруповання слів лексико-семантичними або лексико-тематичнми полями/групами (О. Ахманова, В. Банкевич, Ф. Бацевич, В. Виноградов, В. Звєгінцев, Е. Мєднікова, Ю. Караулов, Б. Плотніков та ін.). Ми дотримуємось терміна “лексико-тематична група” слідом за В. Банкевичем і Ф. Бацевичем. Спостереження за предметно-логічною основою ОД підтверджено кількісним аналізом, результати якого подано у формі таблиць, що ми кваліфікуємо як фрейм лексико-тематичної групи “пейзаж”. Зміст аналізованих творів й етнічна приналежність авторів романів визначають у загальних рисах характер лексики ОП. Наприклад, морські слова слугували достовірній фактуалізації описуваних подій і зумовлені становищем Англії як великої морської держави того часу.

Поняття концепту пов'язано з філософським трактуванням В. фон Гумбольдта та О. Потебні внутрішньої форми слова. Саме тому в роботі концептуалізація поняття “пейзаж” ґрунтується на лексико-семантичному аналізі його компонентів. Кожний літературний твір, на думку Ю. Лотмана, є “моделлю світу автора, яка виражається в мові його просторових уявлень”. Відповідно до цього положення та словникового визначення концепта як абстрактної, узагальненої репрезентації об'єкта, вважаємо дискурс ОП художньо реалізованим концептом “пейзаж”.

Змодельований фрейм ілюструє нерозривність й особливості всіх компонентів ОД, який виступає когнітивно-комунікативним полем цієї категорії (рис.1). Концепт “пейзаж” має шарувату структуру: ядро (1), приядрова (2) і периферійна зона (3, 4).

Ядро ґрунтується на словниковому визначенні лексеми, яке формує приядрову зону концептосфери. Ближня периферійна зона відображає особливості індивідуального авторського сприйняття дійсності та складається із ключових слів (лексико-тематичне поле “пейзаж”) і пропозицій/речень. До віддаленої периферії відносимо образні засоби: метафору, метонімію, епітет, порівняння, перифраз. П'ятий елемент/вузол цього фрейму - сцена ідентифікує текстовий концепт (морський, міський пейзаж, гроза тощо). Оскільки кожен фреймовий елемент у нашій конструкції вважаємо складником концепту “пейзаж”, то розроблену схему можна назвати “мережею концептуальних залежностей ОД”.

Характерною ознакою романів XVIII ст. є те, що логічна основа дискурсів ОП складається зі слів, які належать до лексико-тематичних груп “вода”, “повітря”, що пояснюється популярністю подорожей у тогочасному суспільстві й залежністю долі мандрівника насамперед від погодних і кліматичних умов. Аналіз лексико-тематичного поля “опис природи” виявив як найактивнішу лексему sea, на підставі вживання якої простежено етапи концептуалізації цього поняття, набуття ним додаткових смислів. Слово sea присутнє майже в усіх ОД романів, прямо чи опосередковано, через лексеми island, shore, coast, seaman, ship, etc. Тема моря є наскрізною у творах “Robinson Crusoe” Д. Дефо й “Gulliver's Travels” Дж. Свіфта, стає для персонажів основою буття. Підпорядкована роль пейзажів у канві оповіді не заважає відчувати внутрішній смисл вічних опозицій “життя - смерть”, “їжа - голод”, “тепло - холод”, “початок - кінець” завдяки експресивній тональності слова sea: “…the sea went mountains high…I could see nothing but distress round us” [R.Cr., 7].

Опис моря сповнений антропоморфічного смислу, об'єкт природи в ньому наділяється людськими властивостями: “…the sea not only keeps it warm, and supplies it with fish…” [H.Cl.-II, 99]. У результаті персоніфікації в слові виявляються додаткові смисли та синтезуються різні ракурси сприйняття природного явища персонажами: “every time the ship fell down, …in the trough or hollow of the sea, I think…we should never rise more” [R. Cr., 5], що відкриває шлях до концептуалізації лексеми sea як складової концепту “пейзаж”, семантична місткість якого розширюється, однак у творах XVIII ст. яскраво ще не виражена.

Дискурси ОП у романах ХІХ ст. (Ч. Дікенс, У. Текерей, Т. Гарді, В. Скотт, Е. Бронте, Дж. Еліот) характеризуються збільшенням кількості предметно-логічної лексики, що стає виразником унікальних уявлень про природу як складний організм, сповнений чи позбавлений співчуття, радості й смутку, побудований на гармонії. Вплив романтизму, сентименталізму, натуралізму збагатив лексико-тематичні групи “повітря” і “земля”. У творах В. Скотта, Е. Бронте, Дж. Еліот, для прикладу, з'являються характерні для романтизму слова thunder, wind, mountain, cliff. Активними об'єктами в ОД стають слова із лексико-тематичної підгрупи “рослинність” (наприклад, гіперонім tree у романі R.Cr. зустрічається один раз, у Wood. - 22, F.S. - 35).

Предметно-логічну основу ОД у романах початку ХХ ст. (цикл “The Forsyte Saga” Дж. Ґолсуорсі) становлять лексико-тематичні групи “повітря” і “земля”, причому предметна наочність поєднується з кольоропозначеннями, словами, які передають світло, запах, тактильні й акустичні відчуття, що впливає на збільшення кількості смислових ознак концепту “пейзаж”. Багатство та оригінальність лексико-семантичних трансформацій компонентів ОД свідчать про самобутність мови англійських письменників XVIII - початку XX ст., визначаючи їхнє місце як у відтворенні художньої картини світу, так і в історії літератури.

За результатами суцільної вибірки виокремлено фреймову лексичну групу “пейзаж” у формі 15 таблиць, які не лише ілюструють системність і предметно-понятійну основу слів, а й підтверджують дані лексичного аналізу, виявляючи частотність вживання тих чи інших лексичних одиниць.

У другому розділі “Синтаксична структура описів природи в англійському романі XVIII - початку XX століття” здійснюється огляд основних підходів до вивчення структури й семантики синтаксису. У висвітленні питань когнітивного потенціалу дискурсу ОП виходимо з основних засад текстолінгвістики (І. Арнольд, М. Бахтін, І. Гальперін, Ю. Лотман, О. Москальська, З. Тураєва, О. Селіванова, Г. Солганик та ін.) і герменевтики (Н. Хомські та ін.). З цією метою для семантико-синтаксичного аналізу використано такі одиниці, як пропозиція/речення, структурно-смислове ціле, надфразна єдність, абзац, абзацний комплекс, а також текстові категорії: тема, когезія та інтеграція. Традиційна лінгвістика тексту інтерпретує структурно-смислове ціле і надфразну єдність як смислові одиниці тексту. За нашими спостереженнями, елементарною одиницею ієрархічної будови дискурсу можна вважати концепт (його стисле мовне вираження), після нього за значущістю йде пропозиція/речення. Речення об'єднуються у структурно-смислове ціле, які своєю чергою творять абзацні комплекси й абзаци доти, доки триває процес утворення дискурсу ОП. Причому інформативність фреймових одиниць зростає від речення до абзацу. Текст як вища одиниця дискурсу ОП і частина периферії концептосфери є явищем як лінгвальними, так і позалінгвальним, семантичну основу якого представлено семантико-синтаксичним фреймом.

Аналіз виявив закономірності синтаксичної будови ОД, зокрема, перевагу складного синтаксису, яка позначилась на кількості слів у реченні; наявності однорідних присудків на єдиній часовій осі; триструктурній будові ОП (зачин, опис, закінчення). Висвітлення питань когнітивного потенціалу дискурсів ОП представлено кількісними даними. Виявлено якісно-синтаксичні характеристики конструкцій, які входять до складу пейзажів, визначено їхню кількість. В ОП романів англійських письменників XVIII cт. прості речення майже відсутні (14% від загальної кількості речень), в ОП творів ХІХ ст. при збереженні переваги ускладненого синтаксису кількість простих речень невелика - 24 %, а в ХХ ст. - частка простого синтаксису значно збільшилась - майже 50 %, причому кількість простих речень зросла втричі в останній книзі романного циклу Дж. Ґолсуорсі. Еволюція оформлення структурно-синтаксичної будови дискурсної типології “природа” не підлягає сумніву.

ОД у романах письменників-просвітителів створювались переважно ускладненими реченнями з підрядними й сурядними типами зв'язків (48 % від загальної кількості речень). В ОП творів ХІХ ст. сформувались типи синтаксичних структур із великою кількістю підрядних і сурядних зв'язків (Ч. Дікенс, Е. Бронте, Дж. Еліот). Дискурси ОП у романах початку ХХ ст. характеризуються уявною уривчастістю синтаксису через вживання в них називних, окличних та інших типів речень, тому синтаксичне розчленування досягає в них максимуму. У ХІХ - на початку ХХ ст. в літературу залучаються елементи прямої й невласне-прямої мови, що транспонує опис пейзажу в психо-ментальну площину персонажу. Синтаксис аналізованих ОД здебільшого логічний, прозорий, причому структурна багатокомпонентність у поєднанні з повторами, паралелізмами тощо забезпечує особливий ритмомелодійний малюнок.

Нерозвиненість композиційно-мовленнєвих форм творів епохи раннього та середнього Просвітництва проявилась у текстовому синкретизмі ОП з іншими мовленнєвими формами. Роман “The Vicar of Wakefield” О. Ґолдсміта чітко окреслив межі цієї мовленнєвої універсалії. Структурно-смислове оформлення текстів описів природи відбувається у творах ХІХ ст., що зумовлено їх поступовим перетворенням у текстовий концепт, завершений за формою і змістом.

Розвиток синтаксичної будови ОД в аналізованих романах окреслює зміни в граматичній підсистемі англійської мови як засобу вираження індивідуального авторського стилю. Серед позалінгвальних параметрів дискурсу ОП виокремлено етнічний, віковий і гендерний аспекти в мемуарному романі “Humphry Clinker” Т. Смоллетта. Встановлено, що етнічний параметр маркований національно зумовленими реаліями, а вікові та гендерні ознаки мови персонажів проявляються як на лексичному, так і на синтаксичному рівнях у відповідному звукоакустичному оформленні ОД.

Поширеною для представлення семантичних даних вищого рівня структурою є, на думку Р. Шенка, сценарій, однак у сучасній лінгвістиці активно вживається також термін фрейм. Англомовний термін frame по-різному застосовується в лінгвістичних працях (І. Ґоффман, Т. ван Дейк, К. Кусько, М. Полюжин, У. Чейф, Ч. Філмор та ін.) і в працях, присвячених штучному інтелекту (М. Мінський, Р. Шенк та ін.). Контекст дискурсу ОП моделюється у формі фрейму, тобто типової структури репрезентації певної інформації. Поняття “фрейм” містить у собі інтерпретацію ситуації як когнітивної категорії й елемента тексту. Процедурний фрейм, який визначає особливості проблеми та шляхи її розв'язання, можна кваліфікувати як алгоритм. Фреймовий підхід до ОД у художньому творі дає змогу організувати для аналізу прості стереотипні ситуації. Об'єднання фреймів і субфреймів дискурсу ОП ми розглядаємо як інформаційно-семантичну мережу. Вона є синтезом експлікованих парадигм знань, уявлень, що зберігаються в пам'яті, та процесів опрацювання висновку стосовно певного тексту пейзажу як вищої одиниці дискурсу.

Висновком другого розділу є побудова комунікативно зумовленого сценарію/алгоритму, який є своєрідною конструкцією для розуміння його сутності й, насамперед, інструкцією до вирішення поставлених у дослідженні завдань, розв'язання яких неможливе поза їхньою інтеграцією (рис.2).

У третьому розділі “Дискурс “природа” як форма жанрової еволюції втілення авторської концепції” проведено лексико-стилістичний аналіз деяких компонентів дискурсу ОП. Докладно пояснюється концептуалізація активних лексем в ОД у плані синхронії та діахронії. Оскільки концепт є “згустком культури” у свідомості людини, то він не лише мислиться, а й переживається (А. Мостова, Н. Рюміна, Р. Фрумкіна та ін.), тому об'єктом аналізу стає образно-асоціативна зона концептосфери “пейзаж” художнього твору.

Загальновживані в прямому значенні лексеми здатні набувати в художньому творі функціонально-стилістичного забарвлення. Вивчення стилістичних забарвлень важливе, насамперед, у прагматично-функціональному аспекті. Основні теоретичні засади й сутність стилістичного дослідження лексики висвітлювали відомі науковці: Н. Арутюнова, Ш. Баллі, М. Бахтін, Е. Бенвеніст, М. Брандес, В. Виноградов, О. Вороніна, І. Гальперін, В. Кухаренко, І. Колєгаєва, Л. Кузнєцова, К. Кусько, О. Пєшковський, Л. Щерба та ін. Проте велика кількість ґрунтовних і різнопланових лінгвостилістичних досліджень не зменшує значущості концептуального підходу до мовностилістичного аналізу ОД, якому надано перевагу у роботі.

З мікроконцептів “повітря”, “земля”, “вода” виділено найуживаніші слова: weather, sun, sea, tree та проаналізовано їхню еволюцію в напрямі набуття додаткових смислів.

У творах XVIII ст. ці лексеми вживаються переважно у прямому функціональному значенні, називаючи об'єкти та явища природи, що посилює достовірність описуваних подій. На зміну пейзажам, у яких заради реалістичності описів образні засоби не використовувалися, приходять експресивні та мальовничі з підтекстом у творах ХІХ - початку ХХ ст. Значення лексем weather, sun, sea, tree функціонально трансформується на мега- та метасемантичному рівнях за допомогою метафори, метонімії, порівняння, перифрази. Художня наповненість їхньої концептосфери залежить від індивідуального авторського світосприйняття, інтенції, етнічної приналежності, таланту письменника.

В англійських романах ХІХ - початку ХХ ст. пейзажі не лише зображують природу, а й допомагають письменникам звернутися до людських почуттів, саме тому їх дедалі частіше залучають до глибоких екскурсів у свідомість і психологію персонажів. Широким колом семантичних інтерпретацій представлений в ОД концепт “повітря”. Зокрема, Т. Гарді й Дж. Ґолсуорсі використовують традиційну семантику “пори року” для підсилення паралелі життя природи та внутрішнього стану персонажів, що прослідковуємо на прикладі поняття “осені”, сповненого контрастної конотації. Смислова опозиція лексеми autumn дає змогу передавати і антонімічні і синонімічні поняття одночасно: harvest time - fall; season, age - stream of time; moment - spell, що надає концепту семантичного змісту.

Активною є лексема sun в англомовних ОД. Художній образ сонця залежить від функціонування в описах природи нетрадиційної сполучуваності, що зумовлює появу відтінків значень, до цього не закріплених за словом. Визначальною у структурі лексеми “сонце”, як відомо, є семантика світла, тепла. У прямому номінативному значенні це планета, але із зростанням рівня абстракції сонце перетворюється у засіб мовної характеристики персонажів (Т. Смоллетт), у “вищу силу” (Т. Гарді) і “божественний об'єкт” (Ч. Дікенс).

Поняття sun іноді актуалізує цілу гаму нових смислів. Так, у творі “Tess” воно містить негативний конотативний додаток: “…like a great inflamed wound in the sky” [Tess, 151]. Порівняння сонця, що є вищим символом життя, з “палаючою раною” несе глибоке емоційно-художнє навантаження, передаючи почуття болю, нещастя, мук. Високий рівень персоніфікації слова sun, який виявлено в романному циклі “The Forsyte Saga” Дж. Ґолсуорсі, перетворює світило на позитивного чи негативного персонажа, співчутливого чи байдужого свідка подій із життя людей: “The sun shone brightly: as brightly as if it looked upon no misery no care…; the corn…had an unearthy tinge…under the slanting sun; …the sun…in full armour, swung his brazen shield above the Park; the leaves browned slowly, lingering with the sun and summer…” [F.S.- І: 102, 174, 235, 298].

Оригінальне естетичне втілення інтенцій письменників зумовлює цікаві художні парадигми. Мікроконцепти weather, sun, sea, tree проходять еволюцію як позитивних, так і негативних смислів, виступаючи основою створення художньо-образної системи ОД.

У творах письменників-просвітителів слово tree виступає гармонійним об'єктом пейзажного опису. В ОД романів XIX - початку XX ст. усталене поняття природного об'єкта “дерево” поєднується з настроєм та індивідуальністю персонажа. Так, поняття tree в історичному творі “Ivanhoe” В. Скотта проявляється через кремезні, довговічні рослини ivy, oak для створення паралелі між духом природи й людей. Атмосфера природи передається в однаковій тональності зі шляхетністю і героїкою персонажів: “… oaks…whose roots found nourishment in the cliffs of the crag, waved over the precipices below, like the plumage of the warrior over his steel helmet…” [Iv., 41-42].

Показово, що дерева перетворюються з об'єкта опису в узагальнений символ, який формується на основі злиття з людським життям. У пейзажах роману “The Woodlanders” Т. Гарді персоніфікує дерева - the heavy-armed ivy…[Wood., 55], які подібно до людей, змінюють свій настрій, борються за виживання і вмирають: “…wrinkled like an old crone's face, and antlered with dead branches…” [Wood., 186]. Внаслідок тематичної й лексико-стилістичної конвергенції, взаємодії додаткових смислових асоціацій поняття tree у нових описових ситуаціях змінює семантику.

Виходячи зі специфіки функціонування аналізованих лексем в англомовному художньому ОД, уважаємо, що мікроконцепти weather, sun, sea, tree реалізують смисли індивідуально-авторського концепту “пейзаж” і формуються разом з іншими концептами, які об'єднують у собі образи різного ступеня узагальнення.

Оцінно-образне переосмислення реального пейзажу містить суб'єктивний фактор, апелюючи до емоцій читача. Психологізму ОП в англійському романі ХІХ - початку ХХ ст. присвячено низку наукових досліджень, оскільки пейзажі в художньому творі завжди слугують створенню образу природи як виразника духовного світу письменника й персонажа у всьому багатстві емоційно-психологічних відтінків. На підставі аналізу функціонально-концептуального навантаження пейзажів в їх еволюції від епохи до епохи виокремлено кілька напрямів.

Письменники-просвітителі внесли певні функціональні нюанси в психологізацію ОД, які з часом розвивались і утверджувались. Пейзажі набувають ознак, пов'язаних з індивідуальною характеристикою персонажів у романах XVIII ст. (“Gulliver's Travels” Дж. Свіфта, “The Vicar of Wakefield” О. Ґолдсміта), до певної міри віковою й статевою (“Humphry Clinker” Т. Смоллетта), а у ХІХ - на початку ХХ ст. стають переважно інтроспективними, тобто реалізуються в снах, видіннях, мареннях персонажів (“Dombey and Son” Ч. Дікенса, “The Forsyte Saga” Дж. Ґолсуорсі). Відсутність ОП як стилістичного засобу створення негативних індивідуальних ознак персонажів спостерігається у багатьох романах, проте найяскравіше - в “Peregrinе Pickle” Т. Смоллетта та “The Forsyte Saga” Дж. Ґолсуорсі.

Пейзаж виступає провісником біди у творі “Roxana” Д. Дефо, зумовлює перебіг подій у романі “Oliver Twist” Ч. Дікенса та стає учасником драми в “The Woodlanders” Т. Гарді. З реального фону оповіді (Д. Дефо, Дж. Свіфта, Г. Філдінґа) і декоративних, які нагадують натюрморти (“Vanity Fair” У. Текерея), описи природи еволюціонують в історичному романі “Ivanhoe” В. Скотта і циклі “The Forsyte Saga” Дж. Ґолсуорсі на такі, які своїм художнім впливом активізують естетичні почуття читача, втілюючи уявлення письменників про вищу красу та доцільність людського життя в певний період часу.

Психологізм описів природи розвивається від передачі настрою персонажа і мовних характеристик до суто психологічних пейзажів в англійських романах ХІХ - початку ХХ ст. (Ч. Дікенс, Т. Гарді, Дж. Еліот, Е. Бронте, Дж. Ґолсуорсі). У роботі класифіковано психологічні ОД залежно від умотивованості, змісту й функції. Основні з них: об'єктивний/суб'єктивний; провісник/учасник подій; контрастний/співзвучний настрою чи психічному стану персонажа; а також, згідно з традиційними визначеннями образних засобів, пейзаж-епітет, пейзаж-паралель/порівняння й пейзаж-метафора. Загальна функціональна спрямованість дискурсу ОП в творах є когнітивною, антропоцентричною, зображувально-естетичною та морально-філософською, що експлікує додаткову просторово-часову характеристику. Такий поділ не позбавлений елементів умовності, але він виключає термінологічну невпорядкованість, а також дає можливість виокремити домінантну основу у стосунках людини й природи.

ВИСНОВКИ

Комплексне дослідження функціонування дискурсу ОП в англійському романі XVIII - початку XX ст. дає підстави вважати його категорією із чітко окресленим когнітивно-концептуальним мовно-художнім потенціалом. Це поняття є багатоплановим феноменом, який має свої диференціації й категорії як мовного, так і позамовного змісту й охоплює значний соціальний контекст. У роботі проаналізовано такі категорії дискурсу ОП: логіко-понятійна, лексико-стилістична, структурно-синтаксична й концептуальна, що представлено кількісними даними, проілюстровано таблицями й рисунками.

Теоретичною основою мовно-когнітивного аналізу слугували розробки поняття дискурсу, концепту, простору, фрейму як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників. Мовно-структурні параметри, комунікативний характер та антропоцентризм пейзажів аналізованих творів дали змогу кваліфікувати як різновид дискурсу з можливостями подальшої дискурсної диференціації.

Специфічні і об'єктивні закономірності розвитку ОД у художніх творах виявлено у його фрагментарних текстових синхронних зрізах в романах XVIII - початку ХХ ст.

Мовні особливості ОД уможливлюють його аналіз як концепту зі складовими мікроконцептами та образами на різних текстових рівнях з виявленням характеру його концептуалізації. Лексиці пейзажів властиві лінгвокраїнознавчі елементи, які відображають як типові ознаки ландшафту, риси людей, так й історичний аспект розвитку мови й стилю художнього тексту. Опис природи в художньому творі екстраполює глибинні зв'язки між основними космічними категоріями (“вода”, “повітря”, “земля”) та з авторським “я”, яке веде уявний діалог із читачем.

Синтаксичний аналіз дискурсу ОП виявив його ритмічну організацію, подібну до віршу в прозі, основу якої формують розмаїті паралелізми й повтори (синтаксичні, лексичні, фонетичні, семантичні). Засоби ритмізації дискурсної типології “природа” по-різному використовуються англійськими письменниками - залежно від особливостей їхньої художньої манери й функціональної спрямованості пейзажів. ОД вирізняється ускладненою будовою синтаксису, творячи інтонаційно-синтаксичне ціле.

Визначено змістово-фактуальну та змістово-концептуальну інформацію в описових дискурсах. Окремі лексеми, залучені до художньо-образної системи ОП, реалізують змістово-концептуальну інформацію, розуміння сутності якої вимагає проникнення в авторський замисел. Вона розвивається від стислих, інформативних у романах письменників раннього Просвітництва до багатозначних, із психологічним навантаженням у дискурсах творів ХІХ - початку ХХ ст.

Дослідження виконано в синхронічно-діахронічному аспекті, що дає можливість всебічно простежити еволюцію характерних ознак дискурсної типології “природа”. Особливість ОД полягає передусім в експлікації особистості письменника як у плані сукупності ідей, так і на рівні лінгвістичної реалізації.

Усі мовленнєві акти, у тому числі композиційно-мовленнєві форми творів, можна описати за допомогою фреймів. Сконструйований на основі відповідної дефініції алгоритм дискурсу ОП об'єднує основні компоненти, структурує текст, а також забезпечує завданнями щодо допустимих тлумачень. Моделювання концептуального й семантико-синтаксичного фреймів із пізнішим об'єднанням в єдину інформаційно-семантичну мережу сприятиме глибшому розумінню характеру ОД. Запропонована модель є першим підходом до концептуалізації композиційно-мовленнєвої форми “опис природи”, що потребує подальшого осмислення її логіко-понятійної організації та асоціативно-смислових зв'язків, наукової інтерпретації екологічного дискурсу в художній літературі різних країн і народів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Пасічник Г.П. Формування концептуальних ознак на основі лексеми “sea” в англійському романі XVIII століття // Записки з романо-германської філології/ Pед. І.М.Колєгаєва. - Вип. 14. - Одеса: ФЕНІКС, 2003. - С. 138-147.

2. Пасічник Г.П.Фреймова лексична група “опис природи” в романі “Humphry Clinker” Т. Смоллетта // Проблеми романо-германської філології. - Ужгород: Патент, 2003. - С. 76-84.

3. Пасічник Г.П. Інтерпретація пейзажу в романах англійських письменників ХVIII століття Л. Стерна і О. Голдсміта // Мова і культура. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2003. - Вип.6. - Т.3. Ч.2. Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. - С. 330-338.

4. Пасічник Г.П. Лексичні особливості авторського індивідуального стилю в романах У. Текерея // Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту імені В. Гнатюка, 2003. - Мовознавство. - № 2(10). - С. 130-134.

5. Пасічник Г.П. Розгортання інтенсіональної гами слова “bleak” в описових контекстах роману “Bleak House” Ч. Дікенса // Матеріали міжнародної конф. - Харків: НУ імені В.Каразіна, 2003. - С.136-138.

6. Пасічник Г.П. До питання адекватності перекладу // Вісник Сумського держ. ун-ту. Серія: Філол. науки. - Суми: Сум. ДУ, 2004. № 4 (63). - С. 114-117.

7. Пасічник Г.П. Лексико-семантичне вираження концепту “пейзаж” у тексті англійського роману // Культура народов Причерноморья. № 49. Т.1. - Симферополь, 2004. - С. 49-51.

8. Пасічник Г.П. Когнітивно-дискурсні концепти як проблема розмежування термінологічних понять // Матеріали міжнародної конф. - Чернівці: Рута, 2004.- С. 212-215.

9. Пасічник Г.П.Когнітивний дисонанс. Аналіз концепту autumn у романах Т. Гарді // Записки з романо-германської філології/ Pед. І.М. Колєгаєва. - Вип. 15. - Одеса: ФЕНІКС, 2004. - С.137-145.

10. Пасічник Г.П. Деякі смислові трансформації концепта “пейзаж” в англомовних художніх текстах // Матеріали міжнародної конф. - Харків: Нац. ун-т імені В.Каразіна, 2004. - С.212-215.

11. Пасічник Г.П. До проблеми гендерних характеристик у лексико-структурних параметрах англійського роману // Проблеми романо-германської філології. - Ужгород: Ліра, 2004. - С.92-100.

Размещено на Allbest.ru