Україна і українці в творчості Шевченка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Україна і українці в творчості Шевченка

письменник незалежний духовний спадщина

Генії не мають дати смерті. Їхня духовна спадщина живе у віках, примножується в нових поколіннях. Яскравим підтвердженням цього є посмертне життя Тараса Шевченка, творчість якого стала найважливішим складником духовності українського народу. Тарас Григорович Шевченко - великий український поет. Де б він не перебував, у розкішному Санкт-Петербурзі, далекому Казахстані, він ніколи не забував про свій край - свою милу убогу Україну. Кожне слово великого митця - про Україну, її долю.

Мальовничу природу України, її роботящих і чистих душею людей Тарас полюбив ще змалечку, бо й сам був живою частиною того світу, в якому народився і ріс. У творах його гомонить байрак, стогнуть хвилі - гори, над ставками зеленіють верби, виблискує сивий Дніпро, щебече соловейко. І все це - рідна земля. Шевченко не пише - він малює словами, будить у душах читачів почуття любові до рідного краю. З віршів немов постає у всій своїй величі свята і вічна Україна:

Повите красою,

Зеленіє, вмивається

Дрібною росою;

Споконвіку вмивається,

Сонце зустрічає…

І нема тому почину

І краю немає…

«Сон»

Україна - це передусім її народ. Якими ж показано українців у творах Шевченка? З одного боку, це горді і нескорені лицарі, що боролися за волю і незалежність своєї батьківщини у минулому, з другого - сучасники поета, «… німії подлії раби, підніжки царськії, лакеї капрала п'яного».

У своїх творах Т. Шевченко викриває не тільки жорстоких кріпосників, але й панів - лібералів, що вдавали з себе народолюбців. Голосні фрази про свободу, братерство поєднувались у них з експлуатацією «меншого брата»:

Що бог создав вас не на те, кричите,

Щоб ви неправді поклонились!

Хилитесь, як і хилились!

І знову шкуру дерете

З братів незрячих, гречкосіїв…

«І мертвим, і живим…»

У поезії виражається благородне обурення тими українцями,які зневажають все своє, схиляючись перед іноземщиною. А хіба в наш час не те ж саме відбувається?.. На мою думку, ці слова Шевченка є дуже актуальними. Адже наші політики також вміють «годувати» народ обіцянками, а насправді своїх дітей відправляють на навчання за кордон, капітал тримають у іноземних банках , а в Україні, «моїй убогій Україні», тільки заробляють свої мільйони. То хіба це патріоти своєї держави?.. Читаючи твори Шевченка, знову і знову задумуєшся над тим, які пророчі слова. Ось візьмемо такий уривок:

І всі мови

Слав"янського люду

Всі знаєте. А своєї

Дастьбі… Колись будем

І по-своєму глаголать…

Автор ганьбить тих, хто ігнорує вітчизняну культуру, зверхньо ставиться до рідної мови. Ці слова актуальні також, бо саме зараз в Україні українці не знають своєї мови. Та ще на державному рівні ведуться політичні баталії щодо надання російській мові статусу державної. А чому в Росії не вводять українську мову і не надають їй статусу державної?

З гіркотою говорить великий Кобзар про «синів сердешної України», які примирилися зі своїм гнітом і добре ходять у ярмі, «ще лучше,як батьки ходили». Це скорбота поета - борця, який глибоко відчував політичну темряву пригноблених мас, їх рабську психологію, неспроможність піднятися на боротьбу з безправ'ям і гнітом. Шевченко розуміє, що народ потрібно будити до цієї боротьби, а це можуть зробити лише освічені люди, з певною політичною свідомістю. Тому автор намагається переконати передових дворян «полюбити щирим серцем велику руїну» - свою Україну, єднатись з народом.

Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата,

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Бо тільки національне єднання, тільки згуртованість всього народу може забезпечити Україні щасливе майбутнє.

Ці роздуми поета про долю Вітчизни, долю свого народу, заклик до єдності та згуртованості в час боротьби за краще майбутнє, на мою думку, є актуальними у всі часи, всі періоди історії, для всіх поколінь. Тому звертається Тарас Шевченко і до «ненароджених», тих, які будуть жити пізніше його. Послання - це заповіти нам творити нашу державу вільною, демократичною, багатою,де не повинно бути людей, які зневажають свою національну культуру, мову, звичаї, віру. Слова поета про відповідальність за свої вчинки, справедливий народний суд особливої гостроти набувають у наш час, коли так зловживають народним терпінням. І в нашій незалежній Україні, про яку так мріяв великий Кобзар, є люди, які хочуть повернути колесо історії назад - запровадити державну російську мову, політичну, національну і соціальну нерівність. Вони забувають, що в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.

Ми чуємо тебе. Тарасе, і наш моральний обов'язок - пронести в майбутнє твій заповіт, щоб краще стало жити на нашій багатостраждальній землі. Твої думи спонукають нас до високого морального обов'язку плекати і примножувати славу України, боротися за розбудову і родовід незалежної Батьківщини.

Размещено на Allbest.ru