Історична основа поеми "Гайдамаки"

гайдамака поема шевченко залізняк

У ряді своїх ранніх творів Шевченко оспівав героїчне минуле українського народу. Поема «Гайдамаки» посідає визначне місце в творчості поета. «Гайдамаки» написана в видана була вперше окремою книжкою в 1841 році. У її основі - історичні події 1768 р. - повстання на Правобережній Україні, відоме під назвою Коліївщина. На той час українці на територіях, що належали Польщі, перебували під потрійним гнітом: національним, релігійним, соціальним. Безпосереднім поштовхом до повстання були нечувані розбої та знущання конфедератів, що під гаслом оборони батьківщини та віри від зазіхань Російської імперії утискували українців, які були, на відміну від поляків-католиків, православними. Із Черкащини, де спалахнуло повстання, воно поширилося на Смілянщину, Корсунь, Канів, Чигирин, Київщину, Брацлавщину, Поділля, Волинь, Галичину і навіть на Закарпаття. Проте зрадницька політика російського царського уряду, який допоміг Польщі розправитися з повсталими, призвела до поразки гайдамацького руху. Ватажки Коліївщини були заарештовані, Івана Ґонту по-звірячому стратили, Максим Залізняк був відправлений до Сибіру на каторгу. Тисячі гайдамаків покарали на смерть. Присвятив її поет В. І. Григоровичу, секретареві Академії мистецтв, одному з учасників викупу поета з кріпацтва. Для її написання Т. Шевченко використав наявні тоді праці, а головним чином народні перекази про повстання, які чув поет від старожилів: «Проте, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей…», - писав Шевченко у передмові до поеми. Багато розповідей про Коліївщину чув малий Тарас від свого діда, що був її активним учасником. Згодом Шевченко називав себе онуком гайдамака. У поемі багато історичних фактів, імен, натяків на певні історичні обставини, без знання яких розуміння твору буде неповним. Так, наприклад, хто та «ласкава пані», що надсилала повстанцям «вози залізної тарані»? Допитливий читач дізнається, що в народі були широко розповсюджені чутки про підтримку гайдамацького повстання російською царицею Катериною, що саме вона постачала їм зброю. У «Епілозі» поеми Шевченко з глибоким почуттям згадує ті захоплені розповіді діда:

І Столітні очі, як зорі, сіяли,

А слово за словом сміялось, лилось:

Як ляхи конали, як стріха горіла.

Сусіди од жаху, од жалю німіли.

І мені, малому, не раз довелось

За титаря плакать.

Поет характеризує свою поему як відтворення яскравих розповідей діда:

Спасибі, дідусю, що ти заховав

В голові столітній ту славу козачу:

Я її онукам тепер розказав.

гайдамак поема шевченко залізняк

З перших сторінок поеми постає перед нами образ Яреми. Він - «сирота убогий», наймит-попихач у корчмі, виріс без батька й матері. Автор нічого не говорить про його минуле. Мабуть, хлопець - безбатченко, бо навіть прізвища не має. Ярема-наймит зазнає постійних знущань із боку хазяїна: корчмар ображає, принижує його, у розмові звертається до хлопця не інакше, як «хам» чи «хамів сину». Але бідний наймит не нарікає ні на долю, ні на людей. Лише іноді нишком поплаче - і знову за роботу. Але автор називає Ярему й «сиротою багатим». Правда, спочатку іронічно говорить, що Ярема багатий на латки та на дрібні сльози. Але потім розповідає, що він по-справжньому багатий серцем, душею. Ярема вміє кохати, і його кохає Оксана, дочка вільшанськго титаря. Яким ніжним є в коханні Ярема! Це почуття окрилює його, він відчуває себе здатним на великі вчинки. Бажання бути щасливим зумовило рішення Яреми йти до гайдамаків.Тільки тут, у лавах гайдамаків, він відчув себе справжньою людиною, навіть прізвище отримав - Галайда. Його завзятість у бою помітив Максим Залізняк. Дізнавшись про долю титаря й Оксани, Ярема з потрійною люттю кидається в бій. Із цього часу його можна назвати справжнім месником. Визволивши Оксану й одружившись із нею, Ярема, вірний клятві й обов'язку, не залишається з молодою дружиною, а повертається до гайдамаків.

Образ Яреми Галайди є збірним образом народного месника, який прагне визволення від гніту. Важливо, що Ярема не гине в бою. Так Т. Шевченко хотів показати безсмертя українського народу, нездоланність його потягу до щастя, до волі.

У ході священної боротьби розкриваються моральні якості Максима Залізняка як людини і полководця. У бою він завжди там, де найзапекліша битва. Його завзятість і військова доблесть є прикладом для повстанців. У колі своїх друзів він добрий, чуйний, по-батьківськи ставиться до гайдамаків, називає їх своїми дітьми. Устами народного співця Волоха народ славить Залізняка як ідеал ватажка, порівнюючи його із «сизим орлом». Поет називає Залізняка «залізною силою», і він справді був таким, бо це сила народу.

Під час роботи над поемою Шевченко ознайомився й з деякими друкованими історичними джерелами, пов'язаними з Коліївщиною. Поет скористався ними для характеристики суспільно-політичного ладу Речі Посполитої, конфронтації магнатів і шляхти з королівською владою, зокрема - королем Станіславом Понятовським, діяльності шляхетських конфедерацій та їхньої ролі в спричиненні Коліївщини. Шевченко ознайомився з романом польського письменника М. Чайковського «Вернигора» і взяв з приміток до нього деякі подробиці для відтворення епізоду захоплення гайдамаками Умані, зокрема - вбивства Гонтою своїх синів. Але вони виявилися неточними. Гонта не вбивав синів, та й мав не двох, а одного сина. Для реакційних дворянських письменників і істориків характерне було негативне трактування Коліївщини. Гайдамаки для них - «злодії», «розбійники», «криваві бунтівники», що заплямували себе жорстокою розправою над панами. Шевченко рішуче відкинув подібний погляд на повстанців. У основу поеми він поклав оцінку Коліївщини й гайдамаків, висловлену в народнопоетичних джерелах-переказах, піснях, оповіданнях. Все опубліковане в той час Шевченко читав із великим зацікавленням. Це «Історія Малої Росії» Д. Бантиш-Каменського, «Історія Русів» невідомого автора, «Історія королівства польського» та ряд інших праць.

У «Епілозі» поет спеціально розглянув облудні погляди на гайдамаків як на розбійників і пристрасно заперечив їх. У поемі гайдамаки змальовані як справжні герої, сини народу, патріоти, гайдамаччина - як героїчна сторінка визвольної війни українського народу проти польсько-шляхетського гноблення. Отже, основним джерелом створення поеми «Гайдамаки» стала видатна історична подія - селянське повстання 1768 р. (гайдамаччина), глибокий інтерес Тараса Григоровича до історії України, використання різних друкованих і усних джерел, що існували на той час. Найважливішими стали для поета історичні пісні, думи та перекази, в яких події з історії України трактувалися самими народними масами.

Символічно, що Т. Шевченко наче обриває розповідь про гайдамацьке повстання на самому його злеті. Читач не бачить жахливої розправи над «коліями», для нього образи мужніх героїв - Яреми, Ґонти, Залізняка - назавжди залишаються яскравими, сповненими мужності та звитяги.

Размещено на Allbest.ru