Всеволод Зіновійович Нестайко

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Твори письменника для дітей

1.1 «Тореодори з Васюківки»

1.2 Повість - казка «В країні Сонячних Зайчиків»

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Біографічні відомості про В.З.Нестайка.

Більше сорока років працює в дитячій літературі Всеволод Нестайко - цікавий прозаїк, який добре знає тонку і жадібну до незвичайного душу юного читача, його смаки й уподобання і який вважає головним завданням дитячої літератури - пробудження та виховання совісті.

Народився Всеволод Зіновійович Нестайко 30 січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині у сім'ї службовця.

Батько Зиновій Нестайко, - подоляк - тернополянин - під час Першої світової війни був «січовим стрільцем» в австрійській армії. Його 1933 року заарештувала радянська влада; загинув у концентраційному таборі. За власними словами письменника, з трьох рочків пізнав він, що таке доля безбатченка, де чи не єдиною втіхою були книжки.

Рятуючись від голоду, в 1933 році мама - вчителька з двома дітьми переїхала в Київ, де мешкала її сестра, і почала працювати в 56 школі, де викладала російську мову та літературу.

В 1941 році одинадцятирічний хлопчик звідав страшні будні війни, окупації, два довгих дитячих роки поневірянь, голоду, страху облав і неволі. Навчання продовжував у підпільній школі, які організувала мама для дітей.

Після війни, проштудіювавши самостійно дев'ятий клас, склав екстерном іспити і закінчив школу із срібною медаллю (була одна четвірка з фізики).

З 1947 року Всеволод Нестайко навчається на слов'янському відділенні філологічному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка.

У 1952 році, закінчивши вуз, починає працювати в журналі «Барвінок». Пізніше він - редактор видавництва «Молодь», з 1957 року - редактор у видавництві «Веселка».

Всеволод Нестайко - лауреат літературної премії імені Лесі Українки (за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі»), премії імені Миколи Трублаїні (за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків»), премії імені Олександра Копиленка ( за казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя»). На першому Всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей - повість в оповіданнях «П'ятірка з хвостиком» він був удостоєний другої премії. 1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г. Х. Андесена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.

Зараз письменник проживає в м. Києві.

1. Твори письменника для дітей

Справжнім чарівником художнього слова можна назвати Всеволода Зиновійовича Нестайка. Сам він вважає, що побути дитиною йому завадила Велика Вітчизняна війна. Тому й став дитячим письменником, щоб у творах повертатися у дитинство, догратися, досміятися.

П'ятдесятирічній шлях у дитячій літературі авторзасвідчив виданням близько тридцяти книжок оповідань, казок, повістей і п'єс.

Перше оповідання для дітей побачило світ у 1954 році в журналі «Барвінок». Відтоді автор написав чимало цікавих і дотепних книжок для дітей. Всеволод Нестайко є автором збірок оповідань «Шурка і Шурко» (1956), «Це було в Києві» (1957), повістей «В Країні Сонячних Зайчиків» (1959), «Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964), «Таємниця трьох невідомих» (1970), «Тореадори з Васюківки» (1973) «Одиниця з обманом» {1976), «Пригоди Грицька Половинки» (1978), «Пригоди журавлика» (1979), «Незвичайні пригоди у лісовій школі» (1981), «Чудеса в Гарбузянах» (1984), «П'ятірка з хвостиком» (1985), «Скринька з секретом» (1987), збірки казок «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» (1988), збірки детективів «Таємничий голос за спиною» (1990), п'єс «Марсіанський жених» (1968), «Робінзон Кукурузо» (1970), «Вітька Магеллан» (1975), «Пересадка серця» (1983), збірки п'єс «Слідство триває» (1989) та інших.

Основна тематика творів В. Нестайка - життя школярів, формування духовного світу дітей.

1.1 «Тореодори з Васюківки»

Сам твір має дуже цікаву передісторію.

Все почалося з того, що якось на початку шістдесятих років минулого століття Всеволод Нестайко поїхав із групою київських письменників і журналістів на полювання. А ввечері до багаття мисливців прибився сільський хлопчик на ймення Ява, дуже самостійний і меткий. А незадовго до цього художник Василь Євдокименко, який проілюстрував чимало книжок Всеволода Нестайка і який постійно жив у місті Острі на Чернігівщині, розповів письменнику історію про двох місцевих хлопців, котрі заблудилися у колгоспній кукурудзі. Вони блукали в ній цілий день, аж поки надвечір у селі не заговорило радіо, на звук якого вони й вибралися із кукурудзяного полону.

Саме в оповіданні «Пригода в кукурудзі» вперше з'явилися на світ Ява Рень і Павлуша Завгородній. Трохи згодом В.Нестайко написав про них ще одне оповідання «Тореадори з Васюківки». Ява і Павлуша були настільки жвавими, так і просилися в нові пригоди, що буквально примусили письменника написати про них цілу повість «Пригоди Робінзона Кукурузо», яка вийшла у 1964 році.

Успіх книжки був просто фантастичним і письменник вирішив написати продовження. У 1966 році вийшла друга повість про Яву і Павлушу - «Незнайомець з тринадцятої квартири», а в 1970 - ще одна, «Таємниця трьох невідомих». Разом повісті склали славнозвісну трилогію «Тореадори з Васюківки», яка вперше побачила світ окремим виданням у 1973 році і з того часу постійно перевидається і перекладається багатьма мовами.

Герої трилогії Ява і Павлуша на перший погляд звичайнісінькі бешкетники, але хлопці просто активні, а тому часто помиляються і потрапляють у кумедні ситуації. Васюківські тореадори завжди мають благородні наміри.

Вони, обмірковуючи вчинене, усвідомлюють свої помилки й намагаються більше їх не повторювати, хоча одразу ж із позиції доброго наміру вигадують і знову здійснюють нову «авантюру». Але ж вони ростуть, набираються досвіду, стають іншими, кращими. Вони починають подобатись читачу і стає радісно і весело у їхній компанії, бо читаючи книгу ти непомітно для себе потрапляєш на її сторінки і тобі видається, що все це відбувається з тобою.

Для хлопців виявляється понад усе загальні інтереси. Наприклад, ВХАТ (Васюківський художній академічний театр) вони затіяли, щоб прославити рідну Васюківку. У наших героїв високорозвинене почуття обов'язку. Саме воно примушує Яву і Павлушу пережити стільки заплутаних, цікавих і комічних пригод, аби розшукати власника годинника, який випадково опинився у них. Цілком природним для наших героїв є участь у боротьбі з повінню. Вони не розгубилися. Ява самостійно додумався викликати на допомогу військових, а крім того врятував, ризикуючи життям, фронтові листи загиблого чоловіка баби Мокрини. А хіба не заслуговує на повагу міцна дружба між Явою і Павлушею! А щодо всіх отих гуль, які хлопці набивають на життєвих вибоїнах - то як же без них? Не страшно, що Ява і Павлуша і Ганя - не «круглі» відмінники. Головне, що вони ростуть гарними людьми.

Після проголошення Акту Незалежності України В.Нестайко разом із поетом та редактором Іваном Малковичем опрацьовують та публікують нову авторську редакцію книги «Тореадори з Васюківки». Твір позбавлено деяких неминучих ідеологічних нашарувань минулої доби, деталей, незрозумілих сучасному, а тим паче майбутньому читачеві. З'явилися й нові епізоди

1.2 Повість - казка «В країні Сонячних Зайчиків»

Повість-казка «В Країні Сонячних Зайчиків» була однією з перших книжок Всеволода Нестайка і також має цікаву історію.

Про живого сонячного зайчика з довгими вушками, лапками та куцим хвостиком писало багато поетів, але відкрити й описати казкову Країну Сонячних Зайчиків, мов Колумбові Америку, пощастило саме Всеволоду Нестайку. А було це так...

Одного сонячного ранку перед пробудженням наснилося письменникові, що на його носі сидить живий сонячний зайчик і золотим пензликом малює на його щоках ластовиння - до речі, у дитинстві Всеволод Зіновійович, за його словами, був рудий і веснянкуватий! - і він одразу прокинувся й відчув якусь незвичайну радість, передчуття щасливої несподіванки, і йому страшенно закортіло відразу ж сісти за письмовий стіл та й розпочати писати про отих лоскотливих і бешкетних сонячних зайчиків!

Так і народилася повість-казка «В Країні Сонячних Зайчиків» сорок один рік тому, у 1959 році, й одразу зробилася улюбленим читанням української дітвори.

Невдовзі Країна Сонячних Зайчиків зажила своїм власним життям, одкрила, так би мовити, свої повноважні представництва в Росії, в Білорусі, у Грузії, в Литві, в Латвії, а згодом і в англомовних країнах.

Після такої, майже всесвітньої, слави, яку набула Нестайкова «Країна Сонячних Зайчиків», письменник гадав, що вже більше не писатиме про неї та про її мешканців, але помилився, на щастя!

Багато років тому, під час виступу в одній із шкіл, до письменника, як він сам розповідав, підійшла вчителька молодших класів, молоденька, гарненька, з променистими розумними очима, і розповіла йому, як вона читає дітям у класі про сонячних зайчиків, і що вони разом навіть придумали гру в Країну Сонячних Зайчиків: малюють малюнки до цієї казки, а переможцям цього конкурсу вручають посвідчення почесних громадян Країни Сонячних Зайчиків. Письменника ця розповідь страшенно зворушила, й він сказав учительці: «Та ви ж просто чарівниця із Країни Сонячних Зайчиків!» і після цього почав думати над новою казковою повістю, героїнею якої була б ота вчителька - Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків.

Потому з'явилася з-під пера Всеволода Нестайка нова казкова повість, яка була своєрідним продовженням попередньої, де фігурувала ота Незнайомка, бо, на глибоке переконання письменника, класні керівники - то класні чарівники: недарма ж у вчителів улітку не один, як у всіх інших громадян, а два місяці відпустки - один місяць вони відпочивають, а другий - навчаються на курсах підвищення кваліфікації класних чарівників у Країні Сонячних Зайчиків!

Саме із цієї, можна сказати - фундаментальної, думки і народилася нова повість-казка «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків».

Як розповідав Всеволод Зіновійович, йому здавалося, що тепер він уже точно ніколи й нізащо не повернеться більше до сонячних зайчиків, але... одного разу виступав Всеволод Нестайко знову ж таки у школі, й одна дівчинка раптом сказала: «А я на вас ображаюсь! У вас майже всі головні герої, крім хіба що Космо-Натки, - хлопці. А дівчатка завжди другорядні. Ви, мабуть, їх просто не любите!..»

За словами письменника, він одчайдушно зреагував на докір дівчинки розпачливим вигуком: «Боже збав! Люблю! Дуже люблю! Просто жити без дівчат не можу! І письменником став тільки після того, як у мене донька народилася!»

На що оте цікаве й настирливе дівча кинуло: «Тоді напишіть про дівчинку в якійсь казковій країні!..»

Так і народилася нова казкова повість «В Країні Місячних Зайчиків», де головною героїнею стала дівчинка Ганнуся, або просто - Нуся.

В цій країні вже давно живуть щирі, добрі і хоробрі сонячні зайчики, які борються із паном Мороком, і жартуючи утверджують радість і справедливість.

Може, ти скажеш, що не помічаєш їх?! О, так то ти, мабуть, забув, що вони дуже скромні. А все таки продивись гарненько! Вони ховаються у твоїй веселій усмішці, у твоїх очах, радісних і щасливих. І знай, що завжди, коли тобі гарно і весело, коли ти робиш чесну і хорошу справу, - сонячні зайчики поряд з тобою.

Зрештою, протягом чотирьох десятиліть уклалася казкова трилогія, яка під загальною назвою «В Країні Сонячних Зайчиків» вийшла у видавництві «Довіра» у 1994 році і, здається, нарешті «закрила» цю «зайчикову» тему для Всеволода Нестайка назавжди - а втім, хто його знає!..

Нестайкових сонячних зайчиків не обмежилася рамками власне книг, а набула інших жанрових і видових забарвлень.

Так, зокрема, письменник створив феєричну п'єсу «Сонячний Зайчик і Сонячний Вовк», яку поставили у Львівському обласному та Ніжинському театрах.

Редагував Всеволод Зіновійович і дитячий казково-пригодницький журнал «Терентій», назву якому дало ймення одного із сонячних зайчиків, мешканців казкової країни.

З'являлися сонячні зайчики і в п'єсі Всеволода Нестайка «Перо Жарт-Птиці», яка свого часу з успіхом ішла на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

Одне слово, сонячні зайчики вже багато років живуть не лише в душі та в уяві письменника, а й мандрують по всіх усюдах, щедро засіваючи дитячі серця та голівки сонячними щирістю й добром!

Висновки

Всеволод Нестайко - улюбленець мільйонів дітей. Він завжди мріяв повертатися у дитинство і тому почав писати для дітей веселі в мудрі книги. Звичайно ж, без таланту, без доброти і любові до дітей дитячим письменником стати неможливо. Всеволод Зиновійович - дитячий письменник Божою милістю.

У творах Нестайка веселі, розумні, жваві, дотепні, сміливі маленькі герої в різних життєвих ситуаціях, іноді зовсім химерних, а часом і відверто драматичних виявляють неабияку кмітливість, почуття гумору і людяність. Поряд з персонажами постійно присутній ще хтось - це сам автор, його лагідна й весела душа. Може, саме тому книжки Всеволода Нестайка дуже рідко залишають читача байдужим. письменник діти твори

Книги В. Нестайка перекладено двадцятьма мовами світу, в тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, російською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою та іншими.

Його ім'я не потребує зайвої реклами - книжки В. Нестайка видають і перевидають. Згідно з соцопитуваннями, які провела у 1990-1992 роках Державна бібліотека для дітей та Міністерство культури - твори Володимира Нестайка визнано лідерами читацького інтересу.

Творчість Всеволода Зиновійовича користується популярністю у широкої аудиторії незалежно від віку, статі та соціального статусу.

Список використаних джерел

1. Веселка. Антологія української літератури для дітей в трьох томах. Т.3. - К.: Веселка, 1985.

2. Історія української літератури. - К.: Наукова думка, 1988.

3. Нестайко В.З. Вибрані твори: В 2-х томах. - К.: Веселка, 1990.

4. Нестайко В.З. Казкові пригоди і таємниці. - К.; Тернопіль: Веселка; Навчальна книга - Богдан, 2006.

5. Усі українські письменники. - Харків, ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007.

Размещено на Allbest.ru