Стилістичний потенціал синонімів у поезії В. Симоненка

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з теми: «Стилістичний потенціал синонімів у поезії В. Симоненка»

Зміст

Вступ

Розділ 1. Лексична синонімія як функциіно - стилісничний засіб творення художнього дискурсу

1.1 Синоніми, їх види

1.2 Синонімія як функційно - стилістичний засіб

Розділ 2. Синонімія в поезії Василя Симоненка

2.1 Синонімія прикметників

2.2 Дослідження синонімії дієслів

Висновки

Список літератури

Вступ

Питання лексичної синоніміки належать до однієї з мало розроблених галузей мовознавчої науки як у теоретичному, так і в практичному плані.

Незважаючи на те, що протягом останніх років ці питання почали привертати до себе увагу все ширшого кола мовознавців, відставання у вивченні синоніміки загалом таке велике, що окремі навіть серйозні спроби і намагання в цьому напрямку ще не дали особливо відчутних результатів.

Лексична синоніміка найтісніше пов'язана з питанням культури мови. Знання синонімів та синонімічних виразів відіграє першорядну роль у підвищенні культури мови.

Висока мовна культура, точність у вживанні слова значною мірою зумовлюються глибоким його розумінням, тонким розрізненням значеннєвих відтінків слова, відчуттям його стилістичних барв. А це неможливе без достатнього оволодіння багатою синонімікою рідної мови, без усвідомлення семантико-стилістичної специфіки синонімів та досконалого уміння користуватися ними.

Дослідження мовних явищ у творах В.А. Симоненка має важливе значення для розвитку поетичного стилю й української літературної мови взагалі. Воно допомагає глибше зрозуміти стилістичні можливості української мови, її функціонально-диференційні особливості.

Багатство мовних засобів і стильових прийомів у поетичній тканині творів Симоненка не дає можливості охопити їх у цілому. Тому робота присвячена одному з аспектів поетичного мовлення цього письменника - лексичному, з погляду синонімічних засобів мови.

Актуальність теми дослідження визначається тим, що вона:

1) належить до кола робіт, які висвітлюють проблеми цілісного аналізу слова в поетичній мові. Для розв'язання цього питання важливим є дослідження мови кожного поета, особливо такого своєрідного, як В.Симоненко;

2) присвячена вивченню лексичної системи поета;

3) присвячена дослідженню синонімічних засобів, що становлять інтерес як для мовознавців, так і для літературознавців, оскільки висвітлюють цілу низку питань індивідуального поетичного мовлення.

З цього погляду дослідження синоніміки творів поета Симоненка, мовно-художня практика якого є відображенням найновіших рис і тенденцій розвитку загальнонародної мови, матиме велике значення для вивчення лексичної синоніміки сучасної української літературної мови.

Методологічною основою дослідження є найважливіші положення загального мовознавства про взаємозв'язок мови, мислення і реальної навколишньої дійсності, сучасні наукові положення про мовну картину світу взагалі і про зв'язок мови поета з його психічним складом.

Предметом цього дослідження є лексика поетичних творів В.Симоненка.

Мета курсової роботи - виявити особливості лексичної організації поетичного мовлення В.Симоненка, зокрема визначити особливості функціонування синонімів контекстах, що є однією з суттєвих ознак стилю поета.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання більш конкретних завдань:

1)визначити низку лексичних синонімів у поезії В.Симоненка;

2)встановити їх основні функції синонімів у поетичному мовленні поета;

3) схарактеризувати способи стилістичного використовування синонімів у мові поезій В.Симоненка;

4) з'ясувати взаємозв'язок і взаємодію синонімії у поетичних текстах Симоненка.

Здійснюється цей аналіз на матеріалі поетичних творів автора.

Розділ 1. Лексична синонімія як функциіно - стилісничний засіб творення художнього дискурсу

1.1 Синоніми, їх види

СИНОНІМИ (від гр. synonymia - однойменний) - слова, що означають назву одного й того ж поняття, спільні за основним лексичним значенням, але відрізняються значеннєвими відтінками або емоційно-експресивним забарвленням (чи тим і тим водночас), або сферою стилістичного використання чи можливостями поєднання з іншими словами. Наприклад, горизонт, обрій, небозвід, край-неба, круговид; виразний, чіткий, розбірливий; пильнувати, доглядати, глядіти. Слова-синоніми, як правило, належать до однієї частини мови і допускають взаємну заміну. Синоніми об'єднуються в синонімічні ряди, або гнізда. У синонімічному ряді видіяється стрижневе слово, або домінанта. Це слово найбільш чітко визначає основний зміст, властивий синонімічному ряду, воно носієм головних прикмет, спільних усім носіям синонімічного ряду, і здебільшого належить до нейтральної лексики, а в синонімічному словнику його використовують як реєстрове слово. Синоніми за характером відмінностей, які існують між ними, поділяються на ідеографічні, стилістичні та семантико-стилістичні.

Синоніми ідеографічні (понятійні, семантичні) - це стилістично нейтральні слова, які відрізняються додатковими значеннєвими відтінками, обсягом семантики: одноманітна, важка, скупа, убога, мертва; непоборний, непереможний.

Синоніми стилістичні - це тотожні за значенням слова, але різні за емоційно-експресивним забарвленням, сферою вживання, приналежністю до функціональних стилів мови. В одних рядах стилістичних синонімів стрижневе слово нейтральне, а решта - емоційно забарвлені, в інших - усі слова мають емоційно-експресивне забарвлення: ворожий, чужий, чорний, злий, лютий. Синоніми семантико-стилістичні - це стилістичні слова, що відрізняються і додатковими значеннєвими відтінками, і стилістичною забарвленістю: хороший, добрий, чудесний, фантастичний, святий.

Синоніми абсолютні - слова, тотожні за значенням і стилістичним забарвленням: німий, безмовний.

Синоніми вільні (постійні, загальномовні) - слова, що перебувають у синонімічних зв'язках незалежно від контексту, бо їх значення усталене, пов'язане з лексичною системою мови в цілому:

Синоніми контекстуальні - слова, які зближуються своїм значенням і вступають в синонімічні зв'язки лише у межах певного контексту. Поза контекстом слова повний і мертвий, глибокий і німий не усвідомлюються як слова-синоніми, але вони синонімізуються, коли вживаються як означення до іменника тиша. В умовах контексту прикметники холодний, спокійний вживаються як синоніми до слів байдужий та черствий: Та пройдуть дні, гарячі й безнадійні, і ми стає холодні та спокійні, такі собі чиновники черстві.

Синоніми однокореневі - синонімічні слова, що мають спільний корінь, а різняться семантичними відтінками, особливостями стилістичного забарвлення чи можливістю поєднання з іншими словами: темрява, темінь, темнота, тьма, пітьма.

СИНОНІМІКА. 1. Розділ лексикології, що вивчає синоніми. 2. Сукупність синонімів певної мови.

Слід розглянути також такий синонімічний засіб як синонімічний ряд. Синонімічний ряд - це група слів, об'єднаних спільним основним значенням. Синонімічні ряди об'єднують слова з гранично близькою семантикою, які належать до однієї частини мови. Синонімічні слова групуються в синонімічний ряд навколо стрижневого слова, або домінанти.

Синоніми серед інших мовних засобів у художньому творі займають особливе місце. І не лише тому, що вони дають для письменника можливість вибору, оскільки кожний синонім має свою смислову і стилістичну своєрідність, тонкі специфічні смислові відтінки, а й тому, що саме синоніми урізноманітнюють і збагачують словесно-художне зображення, поліпшують стиль викладу, сприяють змалюванню яскравих картин та створенню колоритних образів. “Синоніміка - це сфера безконечних можливостей мовної творчості…- зауважує О.І. Єфімов.” Робота над добором синонімів розкриває творчі здібності письменника, даючи йому можливість внести свій вклад у збагачення лексичного складу мови.

1.2 Синонімія як функційно - стилістичний засіб

Синонімічні форми з'являються в мові з ряду причин: у зв'язку з внутрішніми процесами розвитку мови; внаслідок взаємодії усного й писемного, книжного й розмовного мовлення; через наявність різних функціональних стилів, а також виходячи з потреби вираження відмінних один від одного значеннєвих та емоційно-експресивних відтінків.

Функціональні стилі використовують значну кількість спільних для всіх них граматичних явищ, але в зв'язку з неоднаковими настановами окремі стилі можуть не використовувати деяких морфологічних явищ зовсім або використовувати їх частіше, ніж інші стилі, а також надавати специфічного значення окремим з них.

Кожна частина мови у своєму історичному розвитку пройшла випробування та схвалення в текстах, у різноманітних висловлюваннях і на цьому шляху втратила вузькі за своїми властивостями форми або абсолютно-синонімічні варіанти і зберегла ті, що були функціонально спроможні.

Письменник може звертатись до цієї ознаки мови, використовуючи її з певною метою - для кращого вираження смислу чи для створення експресивності тексту, або для того та іншого одночасно. При цьому він використовує декілька взаємопов'язаних елементів системи одразу. Уявлення про відношення, що існують між цими елементами в мові, є й у читача, саме воно допомагає йому зрозуміти творчий задум автора. Таким чином текст передає додаткову семантичну та стилістичну інформацію.

Отже, про стилістичні ресурси мови тісно пов'язане з проблемою синонімії. В даній роботі синоніми розглядаються в основному як явище семантичне. У зв'язку з цим вважається правильною думка, що синонімічного характеру набувають всі мовні засоби в тому разі, якщо вони виражають відтінки одного поняття. Таким чином на перший план висувається диференціюючи роль синонімів, виділяється не тільки загальне в значенні синонімічних слів, але і ще більш важливі розрізняльні ознаки кожного з синонімів. Такий підхід до синонімів дозволяє пояснити не тільки різну словопоєднаність, різне контекстне використання синонімів, але і розкрити взаємодію синонімів з поняттям, що виражається. Наявність в мові декількох слів для позначення одного і того ж поняття виправдовується і зумовлюється відмінністю виконуваних ними функцій. Тотожність поняття є найнадійнішим критерієм при встановленні і розмежуванні синонімів і синонімічних груп.

Слова, що знаходяться в синонімічних відносинах, можуть бути зв'язані одне з одним поняттям, що виражається ними, або його об'ємом, або декількома своїми значеннями. Всі стилістичні синоніми можна звести до єдиного ідеографічного потенціалу. Смислова основа у них одна і та ж сама - вона не піддається ніякому варіюванню. Мається на увазі, що якщо на основі смислового критерію ця категорія синонімів об'єднується, то на основі стилістичного - вона відокремлюється. Стильові синоніми, які функціонують в межах певної сфери спілкування, не мають стилістичних відмінностей. Інакше вони відноситимуться до різних стилістичних класів. Провідним моментом при розгляді стилістичних синонімів є їх стилістичні якості. Смислова основа стилістичних синонімів відрізняється від смислової основи стильових синонімів - у останніх вона виконує ті ж функції, які у стилістичних синонімів здійснюють їх стилістичні якості - вона роз'єднує слова. Стильові синоніми повністю не співпадають за своїм значенням, оскільки вони співвідносяться з відтінками одного поняття і розкривають його різні властивості.

Факти показують, що не всяка семантико-смислова диференціація синонімів є стилістичною, але всяка стилістична диференціація неодмінно є смисловою. Виходячи з цього положення вважається, що смислова основа стилістичних синонімів принципово не відрізняється від смислової основи стильових синонімів, оскільки стилістичні і стильові синоніми об'єднує одна функція - розрізняння значень.

Роль синонімів також зумовлюється функцією диференціації, обумовленої прагненням виразити різні відтінки поняття. Якщо диференціюючи функція синонімів виявляється частіше понятійною, то і синоніми набувають понятійного (ідеографічного) характеру. Стильові синоніми, що систематично вживаються в певних сферах спілкування, набувають деяких особливих властивостей: вони закріплюються за тією сферою, в якій вони переважно використовуються і несуть в собі інформацію, що становить об'єкт стилістичного вивчення.

Кількість стилістичної інформації, тобто соціальна і емоційна характеристика адресата, тим більше, чим чіткіше протиставляються, розмежовуються стилістичні синоніми. Між стилістичними і стильовими синонімами існує постійна взаємодія. Грані, що розділяють їх, не є абсолютними, а є відносними. Інформативна цінність синонімів навпаки пропорційна кількості їх зв'язків. Цей висновок співпадає із структурним законом сфери вживання і змісту знаків: чим ширше сфера вживання синонімічних одиниць, тим бідніше їх зміст і, навпаки, чим вужче сфера вживання синонімів, тим багатше їх зміст.

Серед різноманітних і складних відносин, існуючими між синонімічними одиницями в контексті, перш за все можуть бути виділені чотири основні типи:

відносини між стилістично не маркірованими синонімічними одиницями.

1. відносини між стилістично маркірованими одиницями (стильовими синонімами), що належать до одного стилістичного класу - відносини інтердепенденції.

2. відносини між стилістично не маркірованими синонімічними одиницями і стилістично маркірованими синонімічними одиницями - відносини детермінації (стилістична синонімія).

3. відносини між стилістично маркірованими синонімічними одиницями, що належать до різних стилістичних класів - відносини констеляції (стилістична синонімія)

Ці типи відносин виявляються безпосередньо в контекстах, представлених авторською мовою і прямою мовою персонажів художніх творів. Доповнюючи одне одного, між стильові і внутрішньо стильові синоніми в авторській мові і в прямій мові персонажів художніх творів, різносторонньо виражають досліджуване поняття, знаходячи при цьому специфічні особливості функціонування.

лексичний синонім поезія твір симоненко

Розділ 2. Синонімія в поезії Василя Симоненка

2.1 Синонімія прикметників

У поетичних творах В.Симоненка вражає багатство й різноманітність словника, за допомогою якого автор відтворює різноманітну дійсність та багатий внутрішній, духовний світ людини. Одною з найбільш дійових засобів їх вираження є лексична синоніміка. Кількість та широта синонімічних рядів - один з найголовніших показників і доказів словникового багатства мови. Кількісне багатство лексико-синонімічних засобів зображення у творах талановитого поета поряд з їх майстерним застосуванням свідчить про те, що автор широко і вільно володіє невичерпними словесними скарбами рідної мови. Як слушно помітив М. Рильський: “Багатство синонімів - одна з питомих ознак багатства мови взагалі. Уміле користування синонімами, тобто вміння поставити саме те слово і саме на тому місці - невід'ємна риса справжнього майстра”. Наявність кількісно великого синонімічного складу дає можливість точно, чітко і ясно висловлювати свої думки, передавати найтонші емоційні характеристики. Особливо допомагають в цьому синоніми-прикметники, які можуть влучно відтінити іменник, описати його властивості.

На прикладі сполучення прикметника гордий з різними означу вальними іменниками ми зможемо простежити його відтінки, а значить, і потенціальні можливості вступати в синонімічні стосунки з досить широким колом прикметників, іноді далеких від його основного значення:

гордий - добрий, щасливий, кращий: “Щоб знали майбутні перед течі в щасливій і гордій добі…”;

гордий - складніший, але новий, кращий: “Для нас під силу горді плани, що зріли в ленінськім чолі…”;

гордий - власницький, поганий, нічого не вартий: “Захищають горді ідеали, перегонять в гроші кров і піт…”;

гордий - прекрасний та непідступний: “Буду Я приходити до Тебе, і до інших йтимуть горді Ти…”;

гордий - прекрасний, але здобутий важкою працею: “Твій гордий подвиг не принизять жорна…”.

З поданого, хоч і не до кінця вичерпаного, переліку можна зробити чітке і переконливе уявлення про синонімічні можливості прикметників як лексико-граматичної категорії. Перш ніж безпосередньо приступити до розгляду лексико-синонімічного матеріалу, коротко викладемо розуміння лексичної синоніміки як мовного явища та методи її дослідження. В основі лексичної синонімії лежить саме близькість у значенні слів-синонімів, а не їх тотожність.

Таке розуміння синоніміки ґрунтується на принципі, суть якого полягає в нерозривній єдності спільного і відмінного в словах-синонімах. Окреме не існує інакше яку тому зв'язку, який веде до загального. Загальне існує лише в окремому, через окреме. Всяке окреме є (так чи інакше) загальне. Це повністю стосується внутрішньої сутності лексичної синоніміки прикметників. Перейдемо до самої характеристики синонімічних гнізд, яка допоможе яскраво висвітлити багатство прикметникової синоніміки.

Різноманітними і синоніми прикметників, що позначають щось погане, зле. Вони групуються навколо слів ворожий та чорний: Дарма біситься злість ворожа, чорна…

Сам прикметник чорний є нейтральним в емоційному і стилістичному відношенні. Всі інші члени синонімічного гнізда, передаючи основне значення цього ряду, вказують на відповідні відтінки. Хоча прикметник чорний, якщо він є контекстуальним синонімом, може нести різке негативне забарвлення: Сажа в'їлася чорним глумом у пелюстки її долонь. Зрозуміло, що сажа чорного кольору, але в даному випадку слово чорний вживається в розумінні поганий. Поет наче засуджує ту пічну сажу, що зіпсувала тендітні руки жінки, і це засудження читається між рядків. Вживається чорний і у значенні байдужий, непохитний для підсилення експресії: Щоб ті слова хитали чорні трони. Інший нюанс значення - нещасний: І став я малим і чорним голодні вороном. Взагалі спершу важко пов'язати звичайний чорний колір і контекстуальними значеннями цього прикметника, але варто лише пригадати, що чорний - колір трауру, і стає зрозумілим, що синонімом до цього прикметника буде слово із негативним відтінком.

Іншим синонімом до чорного, поганого буде страшний. Це семантико-стилістичний синонім, який додає значеннєвого відтінку та стилістичного забарвлення: І чи тоді мізерне і смішне не оберталось раптом у страшне? Інший синонім - злий: Інші кохатимуть люди - добрі, ласкаві і злі. Або: І минуле зле розтане, ніби привиди сумні.

Інший нюанс значення - червоний. Цей колір асоціюється у людській свідомості із тривогою, страхом, передчуттям поганого, тому прикметник червоний стає контекстуальним синонімом до слова чорний (в решті решт, обидва ці прикметники на позначення кольору окреслюють погані явища та пригнічений стан): І червоним ліхтарем тривоги зупиняю поїзда твого.

Наступна низка слів-синонімів до поганого є більш зрозумілою, бо ці синоніми сталі, часто вживані та зрозумілі поза контекстом: Ми часто чуєм радісну зловтіху у голосі ворожому, чужім, що заглядали кривда і люте лихо у наш - для щастя виведений - дім. В даному разі лихо є символом нехорошого, тому ясно, що воно погане, а ворожий відразу зіставляється з ворогом - людиною, яка намагається зробити щось зле.

Наступним синонімом виступає докірливий: Для них за біль своїх образ і мук ти не знайшла докірливого слова.

Прикметник дикий виступає у значенні поганий у наступних рядках: Коли грозу є далеч небокраї у передгроззі дикім і німім. Сам іменник передгроззя вже є ознакою приближення чогось недоброго, тому даний прикметники влучно підкреслюють цей мотив тривоги.

У ролі членів цього синонімічного гнізда вжиті також прикметники сліпий та безсилий. Хоча за своєю основною семантикою ці слова віддалені від групи синонімів поганий, все ж у наведеному прикладі вони є контекстуальними синонімами аналізованого ряду: Сліпа і безсила лють прийшла і взяла за горло.

Таким чином, до синонімічного ряду з поняттям поганий на основі поезій В.Симоненка можна віднести слова: ворожий, чорний, страшний, злий, червоний, лютий, докірливий, дикий, сліпий, безсилий.

Близько до зазначених синонімів прилягають слова, що групуються навколо прикметника сумний: І минуле зле розтане, ніби привиди сумні. Чи: Журливо мліли очі сумовиті. У даному випадку однокореневий синонім сумовитий використовується на позначення меншої ступені суму, ніж прикметник сумний. Читачеві уявляються засмучені очі людини, яку щось турбує та печалить. Саме цей вдало підібраний прикметник дає можливість більш яскраво побачити стан описуваної людини, передати її настрій.

Прикметник невеселий є вільним синонімом до слова сумний: Ти на папері почуттів моря переливаєш в строфи невеселі. В тій же ролі постає синонім зажурений: І ти одна в зажуреній оселі замріяно схилилась до стола. Дуже близько проходить прикметник тужливий: Я люблю тебе просто - отак, без надії, без тужливих зітхань і без клятвених слів. Любов, що не знаходить відгуку, справжнє горе, сум для закоханого.

Цілий ряд прикметників, далеких за своїм семантико-семантичним значенням від слова сумний, використовується поетом для опису свого зажуреного, пригніченого стану в період зими, яка навіває смуток: Я не люблю зими, вона така убога, одноманітна, барвами скупа, і місяць білий - круглий, як лупа, втопає в царстві мертвого й німого... Усе важке й безмовне, мов каміння.

Синонімом виступає і прикметник самотній. Кожній живій істоті потрібен хтось, бо ніщо не може існувати самостійно. Особливо важко самотнім людям, бо люди існують одне заради одного. Тому зрозуміло, що одинокій людині навряд чи добре.

Логічним висновком є те, що людині сумно, тобто сумний та самотній виступають синонімами, особливо в зверненому на це контексті: Часто я самотній, ніби Крузо. З цих рядків, згадуючи твір Д.Дефо стає зрозумілим, що герой вірша почувається нещасливим - йому сумно.

Ряд таких прикметників як дикий, убитий, гострий не є синонімами слова сумний поза конкретним контекстом. Але в контексті ці слова підсилюють ефект сприйняття читачем стана печалі героя вірша, примушуючи поспівчувати йому, пропустити крізь себе його емоції, відчути їх в самому серці: На своєму дикому острові в шкірянці з убитих надій штрикаю небо очима гострими - де ти, П'ятнице мій?

Зустрічається і прикметник сірий на позначення суму. Взагалі дуже часто Симоненко використовує символічні значення прикметників кольору, використовує метафоричні перенесення. Кожен окремий колір окреслює якусь грань людської душі або її емоційне становище. Також кольори у поета виступають показником обставин, за яких відбувається подія. Все у віршах Симоненка діє, змінюється та гармонійно доповнює одне одного. Все має свій характер, душу і колір. У наступних рядках саме сірий додає відтінку, підкреслюючи сумну подію смерті: І в сіру ніч, коли мене не стане.

Таким чином, розглянувши ще один синонімічний ряд, визначаємо прикметники сумовитий, невеселий, зажурений, тужливий, убогий, одноманітний, скупий, мертвий, німий, важкий, безмовний, самотній, дикий, убитий, гострий, сірий як синоніми до слова сумний.

Як видно із наведених вище прикладів, використання мовних лексичних синонімів у великому обсязі і значній різноманітності характерне для художнього стилю. Лексична синоніміка - один з найпоширеніших засобів семантико-стилістичного варіювання думки - неоднаково представлена кількісно і якісно в різних функціональних стилях української літературної мови.

Так само і контекстуальна синоніміка, яка є приналежністю індивідуального мовлення, вживаючись для передачі широкого й різноманітного кола асоціацій, відіграє надзвичайно важливу роль у мові художньої різноманітного кола асоціацій, відіграє надзвичайно важливу роль у мові художньої літератури, беручи активну участь у створенні художнього образу. Проте від загальномовних синонімів щодо стильової приналежності контекстуальні синоніми відрізняються тим, що їх місце майже й обмежується рамками художнього стилю. Здатність називати реалію не прямо, а потрібних випадках завуальовано, алегорично, надає контекстуальній синоніміці широких прав у поезії, яку забороняли, у громадській ліриці. Така алегорична контекстуальна синоніміка таїла в собі необхідність приховати справжню думку з метою реабілітації автора твору і мала бути зрозумілою лише для однодумців. Це є одним з аспектів, чому поезія Симоненка стає цікавим матеріалом для розгляду синоніміки.

У наступному синонімічному ряді стрижневим словом є прикметники ласкавий та добрий: Інші кохатимуть люди - добрі, ласкаві і злі. Абсолютним синонімом до слова ласкавий є лагідний: Аж доки руки лагідні, чужі ромашку для букета не зірвали. Або: Вченому ти лагідно відкрила мудрості людської глибину. Синонімом стилістичним буде ніжний: Білизну червневих ніжних лілій заплітають букетами в пісні. Чи: Сняться мені твої плечі оголені, ніжна покора натомлених рук.

Симоненко використовує багато прикметників, які не дуже різняться від значень добрий та ласкавий. Навпаки, такі слова як заквітчаний і милий додають особливо відтінку прекрасного та надзвичайного, посилюють сприйняття: Вона прийшла, заквітчана і мила, і руки лагідно до мене простягла, і так чарівно кликала й манила, такою доброю і ніжною була. Дані синоніми дають можливість авторові яскравіше описати почуття. Зрозумілим стає, що та любов, яку автор змальовує так детально та старанно, справді була чудовим, прекрасним почуттям. Синонім милий теж доволі часто зустрічається у Симоненкових поезіях: Він байдуже потис її руку і не чув її милих докорів. Поряд виступає слово хороший, що є загальномовним синонімом до прикметника добрий: Яка хороша і нерозумна ти, наївна, мила юність неумита! Також нерідко на позначення милий, ласкавий виступають прикметники, що пов'язані із жінкою чи дівчиною - жіночий, дівочий, або з матір'ю - материнський. Певно, жінка для поета є уособленням найкращого, що є в людства. Жінка - прекрасна істота, мати, берегиня домашнього вогнища, що здатна кохати щиро, від усього серця стає для Симоненка символом ніжності та добра: При тьмяному мигтінні каганця жіночі ніжні материнські руки тягли за ручку камінь без кінця. Або: Менше ми гіркоти нестиме, стане ближчою наша мета, як не будуть у небо димом підніматись жіночі літа. Чи: Біля печі, вона бранець, слугувала під шурх спідниць, віддавала дівочий рум'янець чистоті смачних паляниць. Поет показує читачеві ніжну дівчину чи жінку, яка повинна багато працювати, вбиваючи свою чудову жіночність важкою працею.

Отже проаналізувавши ще один синонімічний ряд бачимо, що синонімами до слів добрий, ласкавий будуть прикметники лагідний, ніжний, заквітчаний, милий, хороший, жіночий, материнський, дівочий.

Однією з важливих функцій синонімів є вираження власного ставлення мовця до названої їм особи, предмета, явища, поняття. Синонімічний ряд, який передає емоційне ставлення автора, можна вважати повним, якщо центральне нейтральне слово має “ліву” і “праву” сторони, тобто компоненти ряду, які передають позитивну і негативну оцінку. Такі ряди називаються емоційно-градаційними. Поширеним типом емоційно-градаційного ряду є такий, в якому наростання емоційного сприйняття відбувається або в негативний бік, або в позитивний. На прикладі наступного синонімічного ряду, що групується навколо прикметника чарівний продемонструємо саме позитивну емоційну градацію.

Застосовуючи слово чарівний для опису поет хоче наголосити на чомусь надзвичайно прекрасному, магічно чудесному: Світ здається чарівною казкою, нерозгаданим плетивом мрій. Слідуючим у даному емоційно-градаційному ряді піде семантико-стилістичний чудесний: Бо не хочу, щоб в землю ішли без сліда безуменні, святі, незрівнянно чудесні, горді діти землі, вірні діти труда. До цього ряду можливим було б віднести слово святий, але прикметники з домінантою святий становлять окремий синонімічний ряд. Далі іде слово розкішний, значення якого підсилює прикметник зоряний: Я ж губами в розкішних косах позбираю зоряні вогні. Наступною ланкою у цьому емоційно-градаційному ланцюжку виступає синонім фантастичний: Флегматично зима тротуаром поскрипує, фантастичні плете казки. Чи: Де знайти фантастичну поляну? Таким чином утворився ряд, кожне слово якого підсилює значення попереднього і підкреслює значення наступного. Всі ці сегменти ланцюжка утворюються навколо прикметника чарівний, який є першим слово в даному ряді, що представляє позитивну емоційну градацію: чарівний, чудесний, розкішний, зоряний, фантастичний.

Немало в Симоненка і прикметників на позначення віку. Спробуємо дослідити синонімічний ряд із керуючим словом старий: Хай трава пнеться вгору крізь листя старе. Поряд виступає слово старезний, що позначає більш старе, дуже старе: Поховали старезного діда. Цей однокореневий синонім виконує уточнюючу функцію.

Наступне слово хоч і не є прямим синонімом до старий, але його значення логічно витікає: І дідівська гордовита мова служить вірно і слухняно ім. Роздивляючись іменник дід, ми одразу згадуємо людину похилого віку, стару людину. Дідівський - той, що належить або належав дідові. А якщо дід старий, то й те, що йому належить теж старе, тому логічно ототожнювати прикметники старий та дідівський.

Слово древній є понятійним синонімом до старий, бо відрізняється значеннєвим відтінком та обсягом семантики. Говорячи древній мається на увазі дуже-дуже старий, той, що бере свої корени з давніх давен: Древній, обікрадений народе! Над тобою прошумів розбій. Звертаючись до українців, слов'янського народу, автор використовує прикметник древній, бо наш народ виник дуже давно і існує багато віків.

Синонім заношений є стилістичним, бо несе додаткове емоційно-експресивне забарвлення: Як ви боїтеся, що вийде в люди ваш заношений храм! Оперуючи фактом, що релігія виникла в сиву давнину, зрозумілим стає, що якщо йдеться про храм, то мова ведеться про щось давнє. А прикметник заношений, що позначає щось, що використовували довгий час, і воно буквально заносилося, підкреслює це смислове значення негативним значенням.

Прикметник віковий теж є синонімом даного ряду: Коли мечами злоба небо крає і крушить твою вроду вікову. Слово віковий позначає те, що творилося віками, а коли це творилося такий тривалий час, зрозумілим стає, що за віком воно дуже старе, тобто являється синонімом цього прикметника.

Також у ролі контекстуального синоніма виступає минулий: Щоб розказали нам з віків минулих люди історію насильств і батогів. У словосполученні минулі віки маються на увазі пройдешні роки, старі часи, хоча без конкретного контексту слова старий та минулий не будуть виступати синонімами.

Таким чином, проаналізувавши ще один синонімічний ряд, виявилося, що синонімами до слова старий є прикметники: старезний, дідівський, древній, заношений, віковий та минулий.

Наступний синонімічний ряд групується навколо слова маленький: Дивись оно, маленького Ножа і то усякий більше поважа. Цей прикметник позначає невеликі розміри описуваного предмету. Також на позначення розміру без будь-яких додаткових семантичних відношень використовується однокореневий синонім малий: Маленьке - не смішне, адже мале і зерно. Чи: І став я малим та чорним голодним вороном.

А от однокореневі прикметники дрібний та дрібненький, стилістично нейтральний та семантико-стилістичний синоніми, вже додають значеннєвого відтінку. Особливо слово дрібненький подано з негативним забарвленням, бо акцентує увагу на душі такої людини, яка думає про неважливі дрібниці, забуваючи про важливі великі справи. У цих рядках вдало поєднані два однокореневі синоніми, що виконують різну функцію: Щоб не пекли дрібні образи дрібненьку душу день при дні.

Семантико-стилістичним, вражаючим дуже негативне відношення є синонім мізерний, яке постає у значенні не варте уваги, непотрібне і нецікаве: Мале тоді смішне, коли воно мізерне.

Завершує дану низку синонімів нейтральне слово тісний, тобто дуже маленького розміру: Та невже ж помістились в тісну домовину всі турботи його?

Отже ще один ряд розглянуто. Зробимо висновок, що до синонімічного ряду з домінантою маленький належать також прикметники: малий, дрібний, дрібненький, мізерний, тісний.

До синонімічного ряду із стрижневим словом юнацький відносяться прикметники: молодий (про душу), юнацький, несміливий (сон), ранній (про зиму), нерозумний, наївний, неумитий (про юність).

До синонімічного ряду із стрижневим словом майбутній належать: майбутній (про предтечу), щасливий, гордий (про добу), атомний (вік), космічна (доба), новий (час), прийдешній, соняшний (вік).

Дужий: дужий (мозок), дужий (про плечі), широкий (про плечі), мужній (про лице), трудящий (про руки).

Байдужий: байдужий (ліхтар), байдужий, мертвий, далекий (про дівчину), тупий, байдужий (чоловік), холодний, спокійний, черствий (про людей).

Непереможний: непоборний (титан), новий, непереможний (Спартак).

Білий: білий (про волосся), білий (про липу), сріблястий (про габу), білий (кінь), білий, чистий (про мрію), сизий (смуток), сивий (полин), білий (про бджіл), посивілий (про вербу).

Зустрічаються синоніми дорогий-коханий, ясний -чистий.

Прикметником святий охарактеризовані святі діти, свята земля та святий біль.

Словом пристрасний названі і пристрасний взор, і пристрасні ночі.

Живий - і живе вчорашнє, і живі ми, люди.

Чужий - чужі руки та чужі дороги.

Ще низку різних за семантикою слів я об'єднала в синонімічний ряд із керуючим словом хороший. В принципі, це значення мають багато прикметників, більша частина з яких виступає у ролі контекстуальних синонімів. Це і кращий (говорячи про роки), і добрий (друг), і шалений (про весну), і великий (про любов), і щирий та гарячий (про серце), і вільний та щасливий (про людину).

Майже не використовуються автором прикметники на позначення смаку - смачний (про паляницю), відчуття тепла чи холоду - теплий (про ватяник). Проте нерідко поширення синонімічних гнізд відбувається також шляхом створення неологізмів: високочолий (про небо), орлино-мудрий (взір).

2.2 Дослідження синонімії дієслів

Розглянемо і проаналізуємо, спираючись на теоретичне обґрунтування явища синонімії, викладене у попередньому розділі, синонімічні одиниці, що зустрічаються у творах В. Симоненка.

Усі вони за частиномовним статусом належать до дієслів, за винятком тих випадків, коли у синонімічні відношення з дієсловами вступають інші частини мови, фразеологізми. Дієслівні синоніми наводимо у початковій формі дієслівної парадигми, тобто у формі інфінітива. Проте зазначимо, що синтаксичну функцію синонімів ми визначаємо у контексті, беручи до уваги, що дієслова можуть виконувати морфологізовану синтаксичну функцію присудка як носія основних предикативних ознак речення, так і не морфологізовану синтаксичну функцію підмета, додатка, означення та обставини. Виконуючи не морфологізовані синтаксичні функції, дієслово може займати позицію іменника і прикметника.

Досліджувані синонімічні одиниці ми групуємо у синонімічні ряди. Беручи до уваги основне значення синонімічного ряду, поділяємо їх на такі групи: дієслова мовлення, дієслова руху (пересування, переміщення у просторі), дієслова вияву почуттів; дієслова вияву ознаки; дієслова сприйняття; дієслова ставлення; дієслова стану; фазові дієслова, дієслова мислення, дієслова бажання тощо.

Синонімічні ряди дієслів на позначення процесів мовлення.

Найчисленнішою є група дієслів на позначення процесів мовлення і переміщення, пересування у просторі.

Письменник широко використовує синонімічні можливості української мови на позначення здатності людини висловлювати вголос свої думки, почуття, емоції. Група дієслів мовлення охоплює майже всі шари лексики: від стилістично нейтральної до стилістично маркованої (книжна, просторічна, розмовна лексика). В основному дієслова мовлення виконують у реченні функцію присудка. Порів.: «-- Ну, стели постелю, горличко ніжна моя, та сама лишень лізь під стелю, а на долівці приляжу я.»

Зазначимо, що іноді в згрупованих синонімічних рядах порушується система родо - видових відношень (напр., О.О. Тараненко наголошує на чіткому відмежуванні у словникових статтях родових і видових понять. Отже, слова із родовим значенням “казати”, “говорити”, “промовляти” будуть належати до різних синонімічних рядів і протистояти синонімічним рядом із видовим значенням: базікати, теревенити; бурмотати, бурчати, торохтіти, тріщати ), не визначено слово - домінанта, що можна пояснити такими причинами: по-перше, письменник використовує не весь синонімічний діапазон, наведений у сучасних лексикографічних працях (іноді важко визначитися із словом-домінантою, бо воно має бути стилістично нейтральним і найточніше та найповніше виражати значення всього ряду, а у текстах наявна лише стилістично і емоційно-експресивно забарвлена лексика); по-друге, значну частину аналізованих синонімів становлять синоніми контекстуальні, значення яких не завжди закріплено у повсякденному ужитку (саме контекстуальні синоніми є відображенням індивідуальної творчої манери письменника).

Отже, серед дієслів на мовлення використовуються такі:

1. говорити (володіти власною або іноземною мовою) - казати, мовити, вимовляти,виголосити, балакати, погомоніти/гомоніти)(тихо, приглуш.), вирікти (багатозначно), зацокоціла/цокоціти, цокотіти(говорити), гриміти, варнякати, верзти, гугнявити(говорити нерозбірливо, у ніс), молоти(говорити нісенітниці), одпалити(сказати щось чудне, або зробити - отмочить), рокотати(говорити басом), цявкнути/цявкати(сказати), заґелґотіти\ґелґотіти(говорити), джеркотіти, торочити(швидко говорити), прошамкати/шамкати(вимовляти свистячі звуки як щиплячі; говорити з такою вимовою).

Напр.: «Шепіт зачарований колосся, поклик із катами на двобій…», «Ну скажи -- хіба не фантастично…», «Ми ще йдемо. Ти щось мені говориш…», «Але скажи: чи ти зі мною поруч…», «Хто сказав, що все уже відкрито?», «Шепіт поміж перехожих…», «Скажи краще, а чого ти так рано з пелюшок виліз?..».

Можна побачити, що основний склад синонімічного ряду становлять стилістично марковані слова, які письменник використовує з метою якнайточніше передати найтонші нюанси людського мовлення

2. запитати - спитати.

Напр.: «Що там?...», «-- Чи й мені ти подаруєш букет на весілля? -- запитала якось Ольга, коли в саду трусили яблука…», «-- Це правда, що суха квітка, знайдена росяного ранку, віщує щастя? -- запитала вона в Андрія…», «Це ваша баба? -- спитав Опанаса…».

3. відмовити - одбрити (відмовити у грубій формі), одв'язатися(позбавитися, звільнитися).

Напр.: «Та я ж його витурю з дому, щоб не балакав малий сатана того, що усім відомо...», «Ну, йди вже, клята рахубо, бо дома з голоду вріжеш дуба...», «Гей, ледачі сльозівці!».

4. починати (розмову) - заводити (балачки).

Напр.: «З глибин віків і гордо, й величаво встає легендами овіяне ім'я…», «І відразу ж завів якусь порожню розмову з матір'ю…»,.

Синонімічні ряди дієслів на позначення руху, переміщення, пресування в просторі.

Дієслова на позначення руху, переміщення, пересування у просторі утворюють такі синонімічні ряди:

1. іти - попрямувати, чимчикувати(іти), прошкувати(крокувати, прямувати, іти), пливти (плавно), шльопати(по дорозі), сунути(іти), дибати(іти), пхатися(іти), (іти) з твердим притупом і по-конячому викидаючи перед себе коліна, лопотіти (босими ногами), стелити (стеле свої дрібненькі обачні кроки), цибати(крокувати, прямувати, іти), пошкандибати \ шкандибати(іти, ходити, припадаючи на милицю або хвору ногу).

Слова вживаються у значенні “роблячи кроки, пересуватися в просторі ", напр.: «І вони йдуть, а місто спить, а сніг валить і валить, і ліхтарі від снігу такі чудні й казкові, що Ліні здається, ніби вона ступила на іншу планету…», «Дівчина йшла на роботу…», «у й що, коли вона вперше йде на роботу? Колись вона й до школи йшла вперше, а потім це стільки разів повторювалося, що аж обридло…», «Я прийшла на роботу…», «…додому спати помчав…», «Ще в дитинстві я ходив у трави…» ,

2. мчати (машина) - жарити (переміщатися за доп. машини), летіти, побазарувати (машиною).

Слова даного синонімічного ряду вживаються зі значенням «рухатись в якомусь напрямі за допомогою певних засобів пересування». Напр.: «Коли поїзд смикнув вагони і Слава скочив на підніжку, ми збилися докупи і скандували щосили».

Висновки

Мова поезій В.Симоненка багата й різноманітна, як і його життя, відображене в творчості. Разом із країною він пройшов складний шлях, переживаючи її злети й падіння, вболіваючи за її долю, відбиваючи життя, своє сприймання його від молодечого запалу до філософських роздумів зрілого віку. Цей складний шлях знайшов вираження не тільки в ідейно-тематичному й емоціональному змісті поезій, а і в мові. Здійснений аналіз типів лексичних синонімів дає право зробити певні висновки:

1) у поезіях В.Симоненка наявні всі типи синонімів за характером відмінностей: ідеографічні, емоційно-експресивні, стилістичні;

2) найбільш уживаними є стилістичні синоніми (прийдешні, майбутні; непоборний, непереможний);

3) у поетичних творах В.Симоненка велику групу становлять емоційно-експресивні синоніми, що включають позитивно забарвлені синонімічні слова, негативно забарвлені та нейтральні в синонімічному ряді і в контексті;

а) особливістю вживання відзначаються синоніми із позитивним забарвленням (ранній, молодий; чистий, ясний);

б) серед негативно забарвлених синонімів виділяються ті, емоціональний елемент яких пов'язаний або з сутністю явища (байдужий, холодний, черствий, мертвий);

в) синоніми нейтральні в контексті у поета набувають емоційного забарвлення завдяки метафоричному вживанню (огненний вік, сонячний вік - хороший вік), нагромадженню семантичних значень слів (непроханий, нежданий), використанню експресивних епітетів (високий - високочолий);

4) поезії В.Симоненка властиве також вживання різностильових синонімів. Це переважно книжні (наприклад, патетичні - безпомічно-крилаті думи, космічна доба) та розмовні (наприклад, зневажливі - мляві двері, заношений храм; побутові - смачні паляниці, теплий ватяник), менше зустрічаються колористичні (наприклад, іронічні - клейке баговиння слів) синонімічні слова. Цьому типові синонімів характерне семантичне узгодження за стилем, за експресією, за оцінкою;

5) особливістю поетичної мови В.Симоненка є використання контекстуальних синонімів, синонімічне зближення слів. Поет вживає такі синоніми, щоб описати інтенсивність означень (жіночий, ніжний, материнський), показати зростання міри ознаки (розкішний, фантастичний) або її спадання (маленький, дрібний, мізерний), розширити семантичний обсяг явища (убогий, одноманітний, скупий).

Таким чином, можна підсумувати, що висока частотність синонімічних мовностилістичних засобів у мові поезії В.Симоненка, які надають можливість розкрити всю глибину й діалектичну єдність контрактивних думок, є проявом могутнього темпераменту поета.

Список літератури

1. Дяченко, І. Василь Симоненко : "Я воскрес, щоб із вами жити" [Текст] / І. Дяченко // Полтавський вісник. - 2010. - № 3. - С. 10.

2. Романенко, Ю. "Витязь молодої української поезії". Життєтворчість Василя Симоненка [Текст] / Юлія Романенко // Дивослово. - 2010. - № 1. - С. 11-17.

3. Синиченко О. Скарбниця української мови // Киів. - 1997.- № 7-8

4. Синонимика в синтаксисе современного языка. - Краснодар: Кубан. ун-т, 1974. - 187с.

5. Синонимы русского языка и их особенности. - Ленинград: Наука, 1972.- 246с.

6. Словарь синонимов / Под ред. А.П. Евгеньева. - М.: Наука, 1975.- 648с

7. Сучасна українська мова/ За ред. Пономарева О.Д. - К.: Либідь, 1997. - С.38-56.

8. Сучасна українська літературна мова/ За ред. Грищенка А. П. - К.: Вища шк., 1997. - С. 98-173.

9. Соя, Б. Вивчення творчості Василя Симоненка в школі [Текст] : Посібник для вчителя / Борис Соя. - Тернопіль : Підручники і посібники, 2003. - 64 с. - На обкл. авт. не вказаний.

10. Тараненко О.О. Синоніми української мови / Бурячок А. А., Гнатюк Г. М. та ін. Словник синонімів української мови: У 2-х т. - К.: Наук. думка, 2000. - С. 945-954.

11. Иностранные языки и языкознание / http://revolution.allbest.ru/languages/00017780_0.html (6.04.11р.)

12. Иностранные языки и языкознание/ Дієслівна синонімія в творчості Г. Тютюнника// http://revolution.allbest.ru/upload.html (6.04.11 р.)

Размещено на Allbest.ru