Життєвий і творчий шлях письменника Миколи Федоровича Чернявського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Література рідного краю

Життєвий і творчий шлях письменника Миколи Федоровича Чернявського

Лобас Олена

Відомий український поет, стильовою особливістю творчості якого є поєднання в поетичному слові різних напрямів-романтичного, реалістичного, модернізму і пленеризму. Характерним для його творчої манери було звертання до таких новітніх художніх течій двадцятого століття, як імпресіонізм і символізм. Він ставив питання про пізнання Бога в собі, про гармонію людини з Природою та Космосом; викривав людську жорстокість та некеровану вседозволеність, зло, риси, які так пишно розквітнуть у нашій країні на схилі життєвого шляху письменника. Яскравою поетичною сторінкою у творчості М.Ф. Чернявського є тема рідного краю, степового Донбасу.

Народився Микола Федорович Чернявський 3 січня 1868 року в селі Торській Олексіївці Бахмутського повіту (тепер Добропільський район Донеччини) в сім'ї священика. Згодом родина переїхала в село Новобожедарівку Слов'яносербського повіту (нині Луганська область).

Закінчивши початкову і Бахмутську духовну школи. Вступає до Катеринославської семінарії, після закінчення якої одержав призначення в Бахмутську школу, в якій нещодавно вчився сам. Тут викладав співи і музику. Поповнюючи знання шляхом самоосвіти, готує першу збірку поезій, яку видає в Харкові 1895 року під назвою "Пісні кохання". А вже через три роки виходить друга збірка поета -- "Донецькі сонети"(1898). Видана вона була в Бахмуті й стала чи не першою художньою книжкою, надрукованою в Донбасі. М. Чернявський видав кілька збірок творів Пантелеймона Куліша, а також збірку спогадів про видатного українського письменника .

Після дванадцятирічного учителювання він у 1901 році переїздить до Чернігова на посаду земського статиста. Тут познайомився з видатним українським письменником Михайлом Коцюбинським, який справив значний благотворний вплив на становлення художньої майстерності письменника. У Чернігові він зустрівся з Борисом Грінченком, про якого згодом написав нарис "Кедр Ливана". Зміна обставин життя, нові враження мали позитивний вплив на письменника.

У нарисі "Червона лілея" М. Чернявський відтворив творчу лабораторію М. М. Коцюбинського, деякі його людські і мистецькі якості. Поета цікавили різні аспекти літературного таланту прозаїка, його погляди на життєві явища. І це закономірний інтерес: щоб, краще пізнати таємниці літературного процесу, їх краще вивчати на прикладах життя талановитих майстрів.

М. Чернявський виявив себе митцем широких тематичних і жанрових уподобань: писав вірші, оповідання, нариси, перекладав з іноземних мов. Ім'я Миколи Чернявського як перекладача творів світової класики може згадати при вивченні художньої спадщини Й.В.Гете ("Міньйона"), В.Гюго ("Маргаритка"), А.Міцкевича ("Понад обширом водяним чистим"), Г.Гейне ("В небі звіку непорушно", "Підвівши голівоньку з річки...", "На чужині" та ін.).

Маючи "м'яку вдачу, з нахилом мрійливості", поет часто звертався до образів і картин природи рідної Донеччини, історії України, вважав свою творчість "піснею помсти" за народні кривди. Застерігав народ від революційної жорстокості, яка може принести муки і пролиття невинної крові.

М.Ф.Чернявський також звертався у своїй творчості до теми шахтарської праці. У вірші " Шахтар " поет писав:

У сажі , чорний, як мара,

Рукою піт з лиця втира

І кайлом вугіль б'є і б'є

В норі шахтар...

Знайомство з постаттю цього художника слова можна розпочати під час вивчення творчості Тараса Шевченка , аналізуючи поезію Миколи Чернявського "Шевченко" (1889). У вірші поет висловлює власне розуміння особистості Кобзаря як пророка України. Микола Чернявський бачить витоки величі Тараса Шевченка у життєздатності української нації, виразником якої він став:

чернявський поетичний модернізм пленеризм

Він освітив сльозу криваву,

Що наші предки пролили

За рідний край, за рідну славу.

Її він вирив з-під землі,

Підніс - і сяє перед нами

Вона безсмертними огнями [1: 89].

Микола Чернявський оспівує в однойменному сонеті геніальне обдарування Вільяма Шекспіра:

Він цар її. Її проміння

Крізь тьму віків він пробачав,

І сяйвом власного горіння

І мертвим він життя давав [1: 140].

Багатим матеріалом для роздумів з приводу впливу В.Шекспіра на розвиток світової літератури можуть стати такі рядки:

Блажен, хто в нього научався

В глибини серця заглядать

І світ із пітьми викликать,

Блажен і той, хто упивався

Його творінням і не гнався

У нього слави переймать [1: 140].

Чернігівський період життя і творчості духовно збагатив поета, та рідні степові простори кликали Миколу Федоровича додому. Але обставини склалися так, що письменник пов'язав своє життя з близькою за географічними ознаками рідному Донбасу -- Херсонщиною. Тут на початку XX ст. діяв потужний загал української інтелігенції, велась широка культурно-просвітницька діяльність. На Херсонщині письменник вчителював, керував Просвітою, продовжував писати. У кінці 20-х років у харківському видавництві "РУХ" вийшли 10 томів його вибраних творів. Провідним мотивом у віршах пореволюційної доби зазвучав песимістичний настрій поета, який не зміг примиритись з придушенням національного відродження, штучним голодомором в українських селах на початку 30-х років:

Учора день і день сьогодні.

Учора - сонце і тепло,

На землю небо клало сходні

І весну нам по них вело.

Сьогодні - мряка, дощ і сльота,

В сирих домах лежить земля.

Неначе поминки скорбота

По щасті втраченім справля.

Такі настрої викликали підозру у відповідних державних органів. Уперше поета було арештовано за підозрами, які не підтвердились, коли йому було 61 рік, у справі так званої Спілки Визволення України. А через чотири роки Миколу Федоровича арештували вдруге. Та й цього разу його незабаром звільнили.

Арешт 14 жовтня 1937 року став для письменника останнім. Його було звинувачено у багатьох злочинах проти радянської влади. Слід додати, що на останньому допиті письменник не визнав жодних звинувачень. 27 листопада 1937 року трійка НКВС по Миколаївській області прийняла ухвалу: "Чернявского Николая Федоровича расстрелять". Здійснено кривавий вирок було в Херсоні 19 січня 1938 року.

1966 року в Києві було видано двотомне зібрання творів письменника. А в 1987 році на батьківщині поета-земляка в загальноосвітній школі села Святогорівка Добропільського району відкрито кімнату-музей письменника.

Размещено на Allbest.ru