Принципи літературознавчих досліджень М.С. Грушевського

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИНЦИПИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ М.С. ГРУШЕВСЬКОГО

Одним із найбільш гострих та актуальних концептуальних питань у сучасному грушевськознавстві залишається з'ясування наукового інструментарію М.С. Грушевського-літературознавця. Якнайкраще для цього підходить його основна літературознавча праця - «Історія української літератури». На нашу думку, вчений застосовував тут принципи аналізу літературних явищ, характерні для культурно-історичної школи, яка, у свою чергу, виступила однією з основ для становлення літературної компаративістики. Зокрема, з'ясовуючи походження циклічної будови українського народного епосу, вчений застосував генетично-контактний принцип, що ґрунтується на врахуванні генетичних і контактологічних аспектів дослідження. Аналізуючи величезну кількість фактологічного матеріалу, він відкидає гіпотезу щодо появи народного епосу внаслідок шкільного впливу XVI-XVIII століть, потім балканського, Центрально- Подунайского, поки не доходить висновку, що всі вони «лише впливали на слов'янський фольклор, збагачували його новими ідеями, кристалізували його виразніше, але не сотворили наново» [2, с. 130]. Таким чином, М.С. Грушевський реалізує ретроспективний погляд на розвиток українського фольклору. А ретроспекція, на думку сучасних літературознавців, є «одним з аспектів генетичного методу» [1, с. 55].

Генетично-контактний принцип аналізу дозволив ученому з'ясувати подібності й відмінності, зокрема, фольклорних явищ, простежити різноманітні взаємодії, що виявилися на рівні впливів, рецепцій тощо і позначилися на українській усній традиції. Наприклад, аналізуючи народну пісенну традицію, дослідник знаходить у ній вияви і романізованої балканської культури, і візантійські впливи, і західнослов'янські, які служили посередниками впливів німецьких і середньовічних романських, і східні, турецько-іранські. М.С. Грушевський зазначає при цьому, що інколи дуже важко відрізнити «свійське від запозиченого», адже дещо з'являлося «паралельно, на спільнім ґрунті примітивного світогляду», а дещо сягає «в такі глибини передісторичного життя, що за тими не можності пройти туди» [2, с. 128]. На думку дослідника, аналіз цього матеріалу дає багато для розуміння старого світогляду, словесної творчості й міжлітературних контактів. Аналізуючи повісті Києво-Печерського патерика, він звернув увагу на те, що дослідники цієї пам'ятки шукали в ній буквальні текстуальні запозичення. М.С. Грушевський же ставить питання про паралелізм мотивів християнської та релігійної легенди, що могли «прийматись не тільки книжною дорогою, але й усною передачею» [4, с. 122]. Дослідник відзначає засвоєння різних мандрівних мотивів (аскетичних і фантастичних) не тільки християнських, а так само і брахманських, буддійських, юдаїстичних тощо.

М.С. Грушевський використовує також порівняльно-типологічний принцип. Його сутність полягає у співвіднесенні літературних явищ на синхронічній площині «з метою виявлення між ними тематичних, образних, жанрових, стильових відмінностей і подібностей, встановленні їхніх ближніх й віддалених контекстів та групуванні цього історико-літературного матеріалу, типологічно диференціювавши його на певні класи, підкласи тощо» [1, с. 111]. Цей принцип активно використовувався автором історії для аналізу оригінального письменства XI-ХІІ та XII-ХІІІ століть. Ідеться насамперед про порівняння морально-дидактичної літератури доби, літописної повісті про Печерський монастир, писань, присвячених святому Миколаєві, старого Київського літопису тощо.

Внаслідок порівняння М.С. Грушевському вдалося з'ясувати тенденції розвитку літератури, її характер, а також визначити принципову сутність та конкретну специфіку літератури. Так, використовуючи паралельні зіставлення (наприклад, української і російської, української і польської, української і болгарської літератур), він обґрунтовує самобутність української літератури. Вчений, зокрема, підкреслює, що «культура ХІІ-XIII століть була українською. <...> Відтинати ж її від пізнішої галицько-волинської і новішої київсько-галицької літератури, а пришивати, під назвою “общерусскої”, знов-таки до “руської” - великоруської - се завсігди зостанеться операцією не науковою і науковим інтересам противною» [3, с. 56]. дослідження література грушевський

М.С. Грушевський вдається також до контекстуального аналізу, вивчаючи, наприклад, українську билинну традицію. Зокрема, наводить приклади билин на легендарні мотиви з російського фольклору та українську легенду про Михайлика і Золоті ворота із українськими відгомонами цієї теми, зіставляючи їх, і його висновок зводиться до того, що українська героїчна дружинна традиція, «розбавлена легендарними мотивами, дійшла до нас в сих билинах і героїчно - легендарних творах» [5, с. 194].

Варто зазначити, що основну роль у дослідженні історії української літератури вченим відігравав історико-системний принцип. Цей принцип, зокрема, реалізувався у розробці вченим періодизації давньої української літератури. М.С. Грушевський визначив і обґрунтував етапи розвитку української словесності, починаючи з Києворуської доби, зокрема з 1030-х років. Підстави для цього дослідник бачив у рівних правах на наступність літературного розвитку від часів Київської Русі як росіян, так і українців.

Таким чином, у дослідженні історії літератури М.С. Грушевський вдавався до цілого комплексу методів і принципів дослідження літературних явищ, більшість із яких належить порівняльному літературознавству (генетично-контактний, порівняльно-типологічний, історико-системний принцип), а отже, це дає нам підстави стверджувати, що праця вченого стала набутком української компаративістики першої третини ХХ століття.

ЛІТЕРАТУРА

1. Будний В. Порівняльне літературознавство : Підручник / В. Будний, М. Ільницький. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 430 с.

2. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. / Упоряд. В.В. Яременко ; Авт. передм. П.П. Кононенко ; Приміт.

Л.Ф. Дунаєвської / М.С. Грушевський. - К. : Либідь, 1993. - Т. 1. - 392 с.

3. Грушевський М.С. Історія української літератури : В 6 т., 9 кн. / Упоряд. В.В. Яременко ; Примітки С.К. Росовецького / М.С. Грушевський. - К. : Либідь, 1993. - Т. 2. - 264 с.

4. Грушевський М.С. Історія української літератури : В 6 т., 9 кн. / Упоряд. В.В. Яременко ; Примітки С.К. Росовецького / М.С. Грушевський. - К. : Либідь, 1993. - Т. 3. - 285 с.

5. Грушевський М.С. Історія української літератури : В 6 т., 9 кн. / Упоряд. О.М. Таланчук ; Примітки С.К. Росовецького / М.С. Грушевський. - К. : Либідь, 1994. - Т. 4. - Кн. 1. - 336 с.

Размещено на Allbest.ru