Еволюція жанру поеми у творчості В. Сосюри

Однією з проблем твору є проблема статевих стосунків. На той час писати про це було заборонено, адже весь народ повинен був бути чистим, цнотливим, незіпсованим:

А з віт веселі мавпенята

дивилися на їх любов

і в них учились…Цю «науку»

вони вже знали і без них…

Це ж - як інфекція! О муко

поривів крові огняних! [23; 163].

Також розглядається проблема любові та пристрасті:

Любов? Коли ти весь щасливий

І нею сповнений украй…

Коли тобі не буде гидко,

коли ослабне творчий спис,

коли нічого мов не видко,

коли ти вдячний їй до сліз…

Оце любов!... А пристрасть дика,

Безумна, темна і сліпа!..

Вона буває схожа з риком

лиш у статевого раба [23; 164].

Крім цього автор піднімає провідну одну з головних тем своєї творчості - проблему нерівності між людьми. Якщо «Червоній зимі» В. Сосюра сподівається на зміни в суспільстві, він вірить у чисте і світле майбутнє, то тут вже він розуміє увесь цей жах:

А я піду, рябий і косий,

Такий кошлатий, як і ті,

Що теж, як я, не мають носа,

Що в них над носом дірки дві [23; 171].

У «Розстріляному безсмерті» головною була проблема людини та влади, проблема своїх та чужих, проблема вічної переляканості людей під час побудови та життя у СРСР. В. Сосюра прагне розкрити оті тенета, які були закриті для сторонніх очей, аби люди побачили як гинули люди і за що!

Отже, провідними проблемами поем були: проблема людини і влади, проблема пригноблення людини як особистості, проблема моральності суспільства, етичні проблеми, проблема добра і зла, проблема відданості своїй справі, своїй державі, проблема любові і ненависті. Спільними для всіх трьох поем були суспільно-політичні проблеми, в яких автор прагнув яскраво, правдиво зобразити тогочасну дійсність з усією її антидуховністю та втратою віри в усе. Проблема нерівності людей хвилювала митця все його життя і знайшла зображення майже в усіх його поемах. Ми бачимо, що у 20-х роках В. Сосюра бачив звільнення від класової боротьби, якщо у 40-х ще сподівався на якісь зміни, то наприкінці свого життя він добре усвідомив, що нічого не зміниться і прагнув просто яскраво та чесно показати все це.

2.4 Використання художніх засобів

У текстах ліро-епіки В. Сосюри чітко простежується центральна ознака його індивідуального стилю. У поемах зразу впадає у вічі специфіка ліричного ставлення наратора до зображуваного. Воно у поета наскрізь індивідуальне, тобто по-особливому ніжне та відповідальне. Ліро-епічний наратор, крім того, що розповідає, завжди медитативно виражає свою емоційну причетність до вчинків персонажів внутрішнього художнього світу, бережно ставиться до них та охороняє [25; 307]. У цьому виявляється особистісна тональність, котра, як відзначає В. Смілянська, йде від самого автора: «розповідь…завжди яскраво емоційна, у ній завжди відчувається присутність зацікавленого й схвильованого розповідача, передана всіма засобами віршової інтонації» [21; 158].

Від початку до кінця влада зовнішнього наратора відзначається надзвичайною відпрацьованістю підібраного для відтворення у розповіді матеріалу. Фактично, у цих творах стилю автора властива увага до логічно важливих рис загального плану за відсутності детальної характеристики персонажів та подій [25; 307].

Характерною ознакою Сосюриних поем є постійна присутність наратора, яка виявляється найчастіше у формі звертання. Звертання своїм адресатом може мати як уявного читача, так і певного персонажа в художньому світі твору [25; 309].

У поемі «Червона зима» наратор звертається з точки зору свого теперішнього часу до свого брата в минулому:

О, де ти, брате мій?.. Прийди хоч на хвилину…

Ти ж так мене чекав, а я й не знав, що ти

Мене давно зміняв на темну домовину,

Зміняв мене давно на схилені хрести…[22; 32].

У «Каїні» ми бачимо звернення наратора до абстрактного персонажа, який є втіленням його певних ідей:

…О мій Едеме!

Можливо, й мій звучав там спів!?

Ким був тоді я?..[23; 159].

Також багато є звертань одних головних героїв до інших:

О Єво, Єво!?..Я й не мріяв, що ти така!? [23; 159].

або:

О сину мій, здоров же будь! [23; 163].

У поемі «Розстріляне безсмертя» автор не просто звертається до кожного з героїв, чиє ім'я він хоче нагадати всім, а засуджує отих партійців, від рук чиїх гинули чудові люди:

О світлі жертви яничар

Гадюк у образі людини! [23; 272].

У «Розстріляному безсмерті» звертання вживаються у багатьох строфах, де згадується той чи інший діяч мистецтва: «Пішов у небуття, як дим…» [23; 271], «Хай лине спів, як гул пожеж, і про товаришку Левкович» [23; 272], «А в серці світять, як маяк, Ірчан, Бобинський і Коряк…» [23; 273] та ін. Порівняння «Так тяжко плачу і дивлюсь я на розстріляне безсмертя, як на дитя убите мати…» [23; 273] є ідейно влучним та експресивним, бо немає нічого гіршого в життя для матері, як загибель власної дитини. І тут ми бачимо, що для В. Сосюри загибелі його товаришів є жахливішими моментами в його житті, які він не здатен забути.

У «Каїні» та «Розстріляному безсмерті» В. Сосюра часто вдається до риторичних запитань, які промовляються ліричним героєм і до самого себе, і до всіх його оточуючих.

Де ви, де ви, далекі дні життя весни,

І світла, й правди? [23; 159].

Поет вживає у поемах багато різних поетичних фігур, звертається до кольорів, звуків. Характерним для «Червоної зими» було кільце, що створювало відчуття закінченості, логічності. Пізніше автор відходить від цього фоностилістичного засобу і звертається до риторичних питань, які будуть наявні в усіх поемах митця:

Чого ж тепер мені так тоскно й давить груди,

Чого ж холодний сум ці хвилі принесли? [22; 32].

У «Червоній зимі» В. Сосюра звертається до анафори:

І маком прапори колони рясно вкрили -

І квітне маком бій, гарячий бій сердець…[24; 15]

Дуже влучно В. Сосюра використовує порівняння. У «Червоній зимі» цей троп вжито лише 2 рази: «Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту…» [22; 30] та «І виснуть ліхтарі, як золоте намисто» [22; 33]. У «Каїні» порівнянь набагато більше: «ЇЇ ж вуста, як п'яні вишні…» [23; 160], «І от прийшли Адам і Єва до моря грізного, як гнів» та «На вії їм попіл сипався, як сніг…» [23; 163], «А ніч пливла, як темний гнів…» [23; 166] «Його душа темніша ночі, як душі демонів в аду…» [23; 168] та ін.

У всіх поемах наявні такі тропи, як:

- епітети «свіжий дух степів», «сивий біг хвилин», «швидкі холодні хвилі», «теплий блиск очей» [24; 13], «вечір золотий», «Червону ту зиму» [24; 14] («Червона зима»), «дзвінка печаль», «сонце полудневе», «із зоресяйного чертогу», «рій метеликів сумний» [23; 158], «Адам той волохатий, вузьколобий», «я не кошлатий і не дикий» [23; 160] («Каїн»), «мій тихий спів», «мій рідний брате», «вітер непривітний», «сині-сині очі» [23; 1270] («Розстріляне безсмертя»);

- метафори «шахти малюють зорі» [24; 13], «колеса туго б'ють» [24; 14], «гудуть бетони» [24; 15] («Червона зима»), «напитись щастя муки», «весна пливла» [23; 158] («Каїн»), «б'є вітер» [23; 267], «спішить рука» [23; 268] («Розстріляне безсмертя»).

Отже, В. Сосюра у своїх поемах яскраво, оригінально використовує : звертання, порівняння, епітети, метафори. «Червона зима» характеризується наявністю таких фоностилістичних фігур як кільце та анафори, У «Каїні» та «Розстріляному безсмерті » цих фігур немає, але є риторичні запитання.

Висновки

Володимир Миколайович Сосюра - один із найщиріших ліриків XX ст. - увійшов у літературу як співець любові й вічної світозміни, що злилися в єдиному понятті прекрасного, у відчутті вільгого і терпкого смаку життя, якому немає кінця-краю.

Перу письменника належить 32 поеми, створені протягом 1920-1960 років. У своїх поемах В. Сосюра прагне донести до читачів свій погляд на ті історичні події, свідком яких він був. Провідною темою його творчості була тема патріотизму, відданості державі, її уславленню. Автор оспівував велич, силу людського духа, засуджував знецінення людини як особистості, аморальність та антигуманність правлячої верхівки. Його перу належать неперевершені зразки ліричної поеми, тематика і проблематика яких і на сьогодні є актуальними, не залишаючи читача байдужим до зображуваних подій.

У результаті детального аналізу поем В. Сосюри «Червона зима», «Каїн» та «Розстріляне безсмертя» ми дійшли таких висновків:

В. Сосюра створив неперевершені зразки ліричної поеми в українській літературі, в основу яких покладені сердечні переживання, рефлексії та враження ліричного героя, втілені в суб'єктні образні структури. Це і поеми, в яких провідною темою є відданість своїй державі, боротьба за неї та самопожертва, і біблійні твори. Поеми розв'язуються в сучасному ключі з баченням у минулому проблем сучасності, із відчуттям присутності у різних епохах.

Проаналізовані поеми підтверджують думку про еволюціонування жанру поеми у творчому доробку поета. Так «Червона зима» належить до зразків ліричної поеми в українській літературі. У «Каїні» ми спостерігаємо вже не просто ліричну, а міфологічно-драматичну поему, в якій основне ідейне навантаження несе діалог, але саме ліричні відступи й переживання героя здатні підтвердити, що поема не втрачає своєї ліричності, а є новаторською у творчому доробку митця, синтезуючи два жанрові різновиди в один. «Розстріляне безсмертя» вважається віршованим публіцистичним есе. В. Сосюра, поєднавши в творі риси ліричної поеми із рисами публіцистичного есе, створює зовсім новий для своєї творчості жанровий різновид поеми.

Проаналізувавши сюжетно-композиційні особливості поем, ми можемо стверджувати, що «Червона зима» нараховувала в собі 9 розділів, пізніше в «Каїні»їх було 4, і вже у «Розстріляному безсмерті» лише один, тобто ми бачимо еволюціонування до меншого членування твору. Щодо позасюжетних елементів, то у «Червоній зимі» наявна ретроспекція, безсюжетність, використання пейзажу. Часопростір накреслений чітко - спогади саме про громадянську війну 1917-1918 років. У «Каїні» вже чітко прослідковується сюжет, наявність хронології, ліричних монологів, але відсутні пейзажі. У «Розстріляному безсмерті» спостерігаємо лише ліричні монологи, хронологія у творі не наявна, але ми можемо визначити, які історичні часи подані у творі, адже йдеться про репресії 1930х років. Отже, В. Сосюра у поемах зображує свої переживання у монологах ліричного героя, не вводячи зайві елементи, саме так поет спромагається реалізувати свій творчий задум в повному обсязі.

Провідними проблемами поем були: проблема людини і влади, проблема пригноблення людини як особистості, проблема моральності суспільства, етичні проблеми, проблема добра і зла, проблема відданості своїй справі, своїй державі, проблема любові і ненависті. Спільними для всіх трьох поем були суспільно-політичні проблеми, в яких автор прагнув яскраво, правдиво зобразити тогочасну дійсність з усією її антидуховністю та втратою віри в усе. Проблема нерівності людей хвилювала митця все його життя і знайшла зображення майже в усіх його поемах. Ми бачимо, що у 20-х роках В. Сосюра бачив звільнення від класової нерівності, вірив в ідеали революції та мріяв побачити вільний народ і незалежну Україну, якщо у 40-х він ще сподівався на якісь зміни, то наприкінці свого життя добре усвідомив, що нічого не зміниться і прагнув просто яскраво та чесно показати все це.

Як поет-лірик В. Сосюра майстерно використовує поетичні засоби для більшої виразності. У його поемах домінують звертання, порівняння, епітети, метафори. У «Червоній зимі» автор вдається до таких стилістичних фігур, як кільце та анафора, також колористики, весь час підкреслюючи «Червону ту зиму». У «Каїні» та «Розстріляному безсмерті» провідним художнім засобом є риторичні запитання, які автор адресує і до себе особисто, і до читачів, які, можливо, зможуть знайти відповіді на хвилюючі його питання.

Отже, В. Сосюра є чудовим ліриком, а його поеми займають гідне місце в творчій спадщині митця та у фонді української літератури в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бандура О.М. Теорія літератури: Посібник для вчителів. - К.: Радянська школа, 1968. - 288 с.

2. Белинский В.Г. Полное собрание сочинений. - М, 1954. - Т. IV. - 345 с.

3. Бурляй Ю.С. Володимир Сосюра - К.: Держвидав. худ. літератури, 1959. - 203 с.

4. Вірченко Т.І. Особливості характеротворення епічних поем Л. Українки // Вісник ЛНУ ім. І. Франка, 2010. - № 11 (198) - С. 177-180.

5. Гальченко С. Передмова до поеми "Христос" // Самостійна Україна. - 1993. - № 18. - С. 13.

6. Гриценко В. Одкровення предтечі, ачи сповідь пророка? Фантастика й реальність у поемах В. Сосюри «Ваал», «Каїн» та «Христос» // Дивослово. - 2001. - № 1. - С. 9-12.

7. Іванисенко В.О. Сучасна ліро-епічна поема. Критичний нарис. - К., 1959. - 222 с.

8. Історія української літератури XX століття: У 2 кн. Підручник / За ред. В.Г. Дончика. - К.: Либідь, 1998. - Кн. 1: Перша половина XX ст. - 464 с.

9. Коваленко С.А. Поэма как жанр литературы. - М.: Знание, 1982. - 112 с.

10. Костюченко В.А. Біль аж до краю дороги…: Есе. - 2-ге вид., допов. - К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. - 276 с.

11. Краснікова В.В. Заборонена епіка В. Сосюри: Автореф. дис…канд. філолог. наук / 10.01.01 / Львів. нац. ун-т. - Львів, 2000. - 19 с.

12. Краснікова В.В. Утвердження ідей Правди і Добра у поемі “Христос” В.Сосюри // Вісник Донецького університету, Серія Б, Гуманітарні науки, Вип.2, 1999.- С.90-92.

13. Красникова В.В. Художественное осмысление исторического прошлого в эпических произведениях В. Сосюры // Филологические исследования, 2006. - № 8. - С. 107-111.

14. Крупач М. Каїн: художня інтерпретація образу в поемах І. Франка та В. Сосюри (метафізичний та історіософічний аспекти) // Вісник ЛНУ ім. І. Франка, 2003. - Вип. 32. - С. 213-227.

15. Літературознавча енциклопедія: У двох томах. / Авт.-уклад. Ю.І. Ковалів. - К.: ВУ «Академія», 2007. - Т. 1. - 608 с.

16. Літературознавча енциклопедія: У двох томах. / Авт.-уклад. Ю.І. Ковалів. - К.: ВУ «Академія», 2007. - Т. 2. - 624 с.

17. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Громяк, Ю. І. Ковалів та ін. - К.: ВЦ «Академія», 1997. - 752 с.

18. Новий довідник: Українська мова та література. - К.: ТОВ «Казка», 2006. - 864 с.

19. Понасенко А.В. Міфологема «Каїн» у рецепції В. Сосюри та Б. Рубчака // Вісник ЛНУ ім. Т. Шевченка, 2010. -№ 4 (191) - С. 70-73.

20. Сердюк П.О. Людина в поемі: Літературно-критичний нарис. - К.: Дніпро, 1970. - 199 с.

21. Смілянська В. «Святим огненним словом…». - К.: Дніпро, 1990. - 289 с.

22. Сосюра В. Вибране. Лірика та поеми. - К.: Дніпро, 1972. - 308 с.

23. Сосюра В.М. Розстріляне безсмертя: Вірші та поеми. - К.: Укр. письменник, 2001. - 319 с.

24. Сосюра В.М. Такий я ніжний, такий тривожний…: Поезії: Для ст. шк. віку / [Упоряд. та передм. М.Д. Сома]. - К.: Веселка, 1989. - 286 с.

25. Царик Л. Типологія наративного дискурсу ліро-епіки В. Сосюри // Studia methodologica, 2005. - Вип. 16. - С. 305-313.

26. http://studentam.net.ua/content/view/8757/97/

27. http://www.ukrlit.vn.ua/article/1256.html

28. http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_colier/5524

Размещено на Allbest.ru