Місце Генрі Філдінга в історії світової літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Чорноморський державний університет ім. Петра Могили

Кафедра теорії та історії літератури

Наукова дисципліна - історія зарубіжної літератури

Реферат на тему

« Місце Генрі Філдінга в історії світової літератури»

Виконала

студентка 244 групи

Куц Анастасія

Миколаїв - 2012

Зміст

• Вступ
• Життя і творчість Генрі Філдінга
• Особливості художнього методу Г. Філдінга
• Вплив Філдінга на світовий літературний процес
• Висновок
• Список використаної літератури

Вступ

Нечасто побачиш, коли набивається повний театр публіки для того, щоб за свої гроші не подивитись виставу. Але цього разу сталося саме так…

Кінець червня 1737 року, Лондон. У залі Маленького театру в Хеймаркеті яблуку ніде впасти. Можливо, саме через це яблука летіли на сцену. А ще туди ж летіли помідори, горох та інші предмети явно нетеатрального вжитку. Публіка вила, свистіла, тупотіла ногами, мужчини грюкали стеками об підлогу. Варто було хоч на мить обличчю якогось із нових орендаторів Хеймаркету (якихось французів, що нещодавно придбали патент на вистави) з'явитися з-за куліс, як обстріл сцени негайно жвавішав. З-поміж загального ґвалту можна було розібрати вигуки: «Поверніть нам Філдінга!», «Геть французів!», «Ганьба запроданцям!».

Але недарма ще Шекспір стверджував, що життя є театром: власті приблизно такий розвиток подій передбачили, і через двері до зали увійшли нові «дійові особи»; рота солдатів із рушницями на чолі з грізним суддею, що тримав у руці якийсь папірець. На мить у залі принишкли навіть сміливці. Французькі актори, полегшено зітхнувши, приготувалися починати таки виставу. філдінг творчість літературний

Суддя в супроводі озброєних солдатів піднявся на сцену, інші вояки приготувалися застосувати силу. А для цього, згідно з законом, потрібно було лише одне: щоб суддя прочитав уголос заздалегідь приготований коротенький «акт про бунт», який він тримав у руці. Але в цей час хтось…загасив світло. Під покровом темряви виття натовпу подвоїлося.

Неймовірно, але суддя передбачив і цей варіант: в його руці незабаром з'явилася запалена свічка, і читання акту почалося. Та що це? Раптом якийсь парубійко з-за плеча судді загасив свічку і щодуху чкурнув геть. Отоді нарешті всі зрозуміли остаточно, що вистава не відбудеться навіть у випадку, якщо Хейсаркет буде оточений не те що ротою, а всіма королівськими збройними силами Великої Британії.

Натовп, плюючись, лаючись, щось скандуючи, висипав із театру і розтікся вулицями вечірнього міста, горлаючи пісню «Старий англійський ростбіф» на слова Філдінга.

Хто ж такий цей порушник спокою?

Життя і творчість Генрі Філдінга

Англійський письменник Генрі Філдінг називав себе «творцем нової галузі в літературі». Він поставив собі за мету «проникнути в сутність усіх предметів і наслідувати природу». Ці принципи знайшли своє втілення у новому типі роману, який започаткував Філдінг, - романі соціальному. На відміну від своїх попередників, Філдінг показував не цікаві пригоди персонажів та ситуації, в які вони потрапляють, а людські характери у їхньому розвитку та зв'язку із соціальним середовищем.

«Людина цікава сама по собі», - писав митець. Досягнення Філдінга в галузі роману відкрили шлях реалістам XIX століття. Ч.Діккенс, В. Теккерей, В.Скотт та інші спиралися на досвід письменника у змалюванні живих образів, на його знання людської природи та майстерність соціального аналізу.

Генрі Філдінг походив зі старовинного аристократичного роду, але сім'я його зубожіла, і він змалку зазнав бідності і принижень. Мати померла, коли він ще був дитиною. Батько, колишній офіцер, і бабуся розпочали судовий процес за право виховувати Генрі. Усе це надзвичайно ускладнило його життя в юні роки. «Я не знав не тільки достатку, а й спокою та душевного притулку у власному домі», - згадував він про своє дитинство.

Середню освіту Філдінг здобув в Ітонському коледжі, привілейованому навчальному закладі для дітей із дворянських родин, оскільки належав до графського роду Денбі. Ще в коледжі він виявив інтерес до літератури. Читав Рабле, Сервантеса, Мольєра, Шекспіра та інших авторів. Вивчав досвід сучасних йому письменників, шукаючи свій шлях у літературі. У двадцять років поставив свою комедію «Кохання в різних масках» у лондонському театрі Друрі-Лейн.

У 1728 року майбутній письменник вступив до філологічного факультету Лейдонського університету в Голландії але через два роки через матеріальну скруту змушений був повернутися на батьківщину. В Англії він зайнявся літературною працею і протягом десяти років написав двадцять п'ять комедій та фарсів: «Політик із кав'ярні» (1730), «Старі розпусники» (1732), «Дон Кіхот в англії» (1734), «Пасквін, драматична сатира на сучасність» (1736), «Іспанський календар за 1736 рік» (1736) та ін.. Філдінг - драматург розвивав традиції Мольєра, прийоми англійської комедії епохи Реставрації і форму «баладної опери», створену Дж. Геєм. Водночас він збагатив теорію і практику драматургії, створивши соціально-політичну комедію, у якій порушувалися актуальні питання епохи.

Письменник критикував розбещеність багатих буржуа та аристократів, викривав несправедливість англійського законодавства, продажність політичних діячів, людські пороки. Особливий гнів викликала у драматурга діяльність прем'єр - міністра Англії Роберта Уолпола, котрий протягом 20 років (1721 - 1742) очолював партію вігів, створивши систему державної корупції. Політика Уопола призвела до того, що, як писав Філдінг, «парламентські лідери купували виборців, а міністри купували парламентських лідерів, і ніхто не думав про англійський народ, який за все це платив із власної кишені». Письменник відкрито виступав проти Уопола у своїх комедіях і сатирах. Він пристав до антиурядової опозиції, яка в 30-ті роки XVIIІ століття протистояла політиці Уолпола. Взагалі Філдінг негативно ставився до суспільних порядків, що встановилися в країні після «Славної революції», викривав соціальну несправедливість, класову нерівність, зубожіння народу. На його думку, жодна з існуючих партій - ані віги, ані тори - не здатна боронити інтереси широких верств населення. Не бачити позитивних сил у політичному житті. Філдінг усі свої сподівання пов'язував із моральною природою людини. Він вірив у добру натуру особистості, доброчесність і гуманізм, які, на його думку, можуть протистояти жорстокій дійсності і зробити людей щасливий.

У 1737 році уряд Уопола, роздратований критичними виступами митців, в тому числі й Філдінга, прийняв закон про відновлення театральної цензури. Відтепер заборонялося критикувати у п'єсах державних діячів і обговорювати політичні питання. Введення цензури унеможливило подальшу працю Філдінга як комедіографа. І письменник за словами Б. Шоу, « вигнаний із цеху Мольєра й Арістофана, перейшов у цех Сервантеса», тобто звернувся до жанру роману.

Оскільки літературна праця не могла матеріально забезпечити митця, він вирішив продовжувати освіту, аби здобути професію, яка б дала йому змогу існувати й писати. У 30 років Філдінг став студентом юридичної школи, по закінченні якої в 1740 році отримав право займатися адвокатською та судовою діяльністю. З тих пір він поєднував роботу письменника і юриста. Завдяки юридичній практиці Філдінг міг познайомитися з представниками різних верств суспільства, побачити найнепривабливіші боки життя. Ці спостереження він використовував у своїх творах, що відзначалися великою достовірністю і всеосяжністю зображення дійсності. Однак правнича діяльність не позбавила Філдінга злиднів. На відміну від інших судочинців він не брав хабарів, ніколи не йшов проти совісті, і тому прибутки його були досить скромними. Письменник не міг врятувати від злиднів свою сім'ю, що згубно вплинуло на здоров'я його рідних. Дружина Філдінга, молода і приваблива жінка, яка була втіленням доброти, рано померла. Її смерть стала тяжким ударом для письменника, друзі побоювалися за його душевний стан. У той час Філдінга врятувала тільки літературна праця. Він пише свої романи, де в чудових образах Амелії та Софії Вестерн втілює найкращі риси коханої дружини.

742 року вийшов роман «Історія пригод Джозефа Ендрюса та його друга Абраама адамса», в 1749 - «Історія Тома Джонса, знайди», а в 1751 - роман «Амелія».

Філдінг уважно стежив за розвитком англійської літератури того часу і у своїх романах розпочав полеміку із сучасним йому письменником-романістом Семюелем Річардсоном (1698 - 1761).

Наступні твори Річардсона - «Кларисса Гарлоу, або Історія молодої дівчини» (1748) і «Сер Чарльз Грандіссон» (1753) - зустріли прохолодніший прийом з боку читацького загалу, його навіть більше приваблювали негативні образи, як реальніші, а позитивні герої здавалися нудними й нецікавими.

Філдінг, на противагу Річардсону, поставив собі за мету створити живі багатогранні образи у звичайних життєвих ситуаціях і показати, що людська особистість може викликати інтерес без зайвого моралізаторства.

Борючись із соціальним злом, Філдінг написав «Дослідження про причини зростання грабіжництва» (1751), де відкрито звинуватив панівні класи Англії у зростанні злочинності.

В останні роки життя письменник продовжував багато працювати, аби забезпечити існування своєї родини, майже до самої смерті виконував обов'язки судді. Але здоров'я його сильно похитнулося. 1754 року за порадою лікарів Філдінг вирушив лікуватися на південь, але й там, пам'ятаючи про нестатки сім'ї, писав «Щоденник подорожі в Ліссабон», сподіваючись вигідно продати свій твір видавцям. Письменник помер на чужині. «Щоденник» був опублікований по смерті Філдінга, в 1755 році, але грошей за видання вистачило лише на те, щоб сплатити деякі борги автора. Його друга дружина та четверо дітей від першого і другого шлюбів лишилися практично без засобів до існування.

Справжня слава знайшла письменника вже після його смерті. В.Скотт присвятив митцеві спеціальне дослідження, де висловив своє бажання наслідувати його, В.Теккерей у «Лекціях про англійських гумористів» підкреслив неминуще значення Філдінга для англійської літератури.

Особливості художнього методу Генрі Філдінга

- Зміна типу розповіді. Романісти, попередники Філдінга, видавали свої твори за документальну літературу і ховалися за маскою свідка, мемуариста, видавця тощо. Філдінг же виходив на авансцену, ставав не тільки оповідачем, а й важливим «складником» структури твору.

- Центральне питання у суперечках англійських просвітників XVIII століття про людську природу, що в ній був визначальним - «природні добрі почуття» чи «егоїстичний розрахунок», - Філдінг без вагань вирішив на користь почуттів.

- Герої Філдінга наділені свободою і позбавлені будь-якого моралізаторства, вони живі істоти.

- Реалістичне зображення подій переривалося авторськими відступами. Такими були, наприклад, невеликі відступи, головним чином присвячені естетичним питанням, що вміщені на початку кожної із 18книг роману.

- Сила волі та розум людини прославляли Філдінгом нарівні із щирим почуттям. Тільки у їх гармонійному сполученні письменник вбачав запоруку нормального і щасливого існування.

Вплив Філдінга на світовий літературний процес

Вплив Філдінга на сучасний йому та наступний світовий літературний процес величезний. Саме з його руки дещо трансформована сервантівська традиція отримала подальше продовження: безкорисливий дивак стає не посміховиськом, а переможцем у багатьох творах красного письменства (Смолетт, Голдсміт, Вальтер Скотт, Діккенс). Байрон і Гоголь, Гейне і Стендаль, Діккенс і Теккерей прямо заявляли про вплив на них творчості Філдінга.

Філдінгову схему зіставлення двох братів (хоча її використовував ще Шекспір: Едшар і Едмунд із «Короля Ліра») запозичили, скажімо, Шерідан) в «Школі лихослов'я», де комедійно змальовані брати Чарльз і Джозеф Снрфеси) і Шіллер (трагедійно - патетичне змалювання конфлікту між Карлом і Францом Моорами в «Розбійниках»).

Наприклад, у своєму найкращому романі - «Історії Тома Джонса,знайди» (1749) він змальовував широку життєву панораму. Проводячи свого головного героя крізь різноманітні верстви англійського суспільства XVIII століття, насичуючи його життя смішними та гіркими пригодами, легковажними вчинками та добрими поривами, романіст врешті-решт закінчив історію щасливою розв'язкою, тому що впевнений: його Том Джоне, хоча й помилявся,однак за свої прямолінійність,доброту та природність заслуговує на кращу життєву долю. Своїм романом Філдінг не лише досяг популярності, а й заслужив честі бути названим В. Скоттом «батьком роману в Англії».

Техніка його романів у багатьох відношеннях залишається неперевершеною, характери - взірцем психологічної переконливості і правдивості.

І це далеко не повний перелік фактів відчутного впливу творчості Філдінга на світовий літературний процес, який ще раз підтверджує: творчість англійського письменника є видатним явищем в світовій літературі.

Висновки

Отже, Генрі Філдінг - найвизначніший представник англійського реалізму XVIII століття, один з основоположників європейського реалістичного роману. Творчість письменника була різножанровою: публіцист і драматург, теоретик роману і блискучий романіст, він у всіх жанрах виступав гострим критиком сучасності, проте не гірко-песимістичним, як Свіфт, а життєстверджуючим та світлим. Прикладами його великих та відомих романів є: «Історія пригод Джозефа Ендрюса і його друга м-ра Абрагіма Едамс» (1742), «Історія Тома Джонса, найди" (1749) і «Емілія» (1751), до яких слід приєднати також його сатиричну повість «Життя Джонатана Уайльда Великого». Філдінг став драматургом - комедіографом. Його сатиричні комедії нравів користувались великим успіхом у глядачів. «Комічна епопея» Філдінга мала своїх попередників і в особі іспанського шахрайського роману XVI-XVII століть, і в особі французького «комічного роману» XVII століття. (Сорель, Скаррон,Фюретьера). Однак нова тематика, введена ними в літературу, - життя плебейських «низів» суспільства, - використовується ними майже незмінно в плані гротеску. У творчості ж Філдінга буржуа входить у літературу в прозовому костюмі містера Оллверті і Тома Джонса, в звичайному вигляді рядового громадянина буржуазної Англії XVIII століття. Недарма у боротьбі за гідність нової буржуазної тематики і нового буржуазного «комическо-розповідного» жанруФілдінг, даючи визначення свого «комічного епосу», так наполегливо відмежовує його від бурлеску та карикатури, від усього «абсурдного і жахливого».

Крім своїх літературних досягнень, Філдінг займає значне місце в історії правоохоронних органів, створивши (разом зі своїм братом Джоном), зване багатьма перший поліцейським підрозділом Лондона, - "шукачі" з Боу-Стріт (The Bow Street Runners), використовуючи свої повноваження судді.

1. Елистратова А. Филдинг // Елистратова А. Английский роман эпохи Просвещения. - М. : Наука, 1966. - С. 215-270.

2. Інтернет ресурс: http://www.people.su/ua/113954

3. Інтернет ресурс: http://studentam.net.ua/content/view/3856/116/

4. Михальська Н., Щавурський Б. Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник у 2 т. Т.2: Л - Я / Н. Михальська, Б.Щавурський. - Тернопіль: Навчальна книга. - Богдан, 2006. - 864с. С.665-668

5. Ніколенко О.М. Бароко Класицизм Просвітництво. Література XVII - XVIII ст. / Ніколенко О.М. - К.: Ранок, 2008. - 223с. С.149-152

Размещено на www.allbest.ru