Літературний доробок Володимира Мономаха
Володимир Мономах - один з найвидатніших політичних діячів свого часу, був водночас і визначним письменником, чиї твори відповідали як політичній лінії князя, так і програмі культурних реформ: підтримці літератури, освіти, літописання. Аналіз творчості.
Рубрика | Литература |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 02.03.2012 |
Размер файла | 19,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
"ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
РЕФЕРАТ
З ДАВНЬОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
на тему: "ЛІТЕРАТУРНИЙ ДОРОБОК ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА"
Виконала студентка
Філологічного факультету
І курсу, групи 2331-1
Горілей Тетяна Вікторівна
Керівник: Горбач Н. В.
Запоріжжя
2012
Один з найвидатніших політичних діячів свого часу, Володимир (у хрещенні -- Василь) Мономах був водночас і визначним письменником, чиї твори відповідали як політичній лінії князя, так і програмі культурних реформ: підтримці літератури, освіти, літописання.
Його батьком був улюблений син Ярослава Мудрого Всеволод, а матір'ю -- дочка візантійського імператора Костянтина Мономаха Марія-Анастасія. Саме по лінії матері князь отримав своє прізвище. На думку М.Костомарова, "між давніх князів до татарського періоду після Ярослава ніхто не залишив після себе такої гучної і доброї пам'яті, як Володимир Мономах, князь діяльний, сильний волею, який вирізнявся поміркованістю серед руських князів". За умов політичної децентралізації Русі Володимир Мономах намагався зберегти її політичну і культурну єдність на основі союзних договорів князів між собою, "тримав знамено спільної для всіх правди і збирав під нього сили Руської землі".
Володимир установив культ князів-братів Бориса і Гліба, які загинули від руки підісланих убивць. Він підтримував літописання, пропагуючи з політичною метою легенду про спільне походження всіх руських князів від єдиного предка -- Рюріка, намагався не поглиблювати соціальні протиріччя.
У 1113 р. повсталий народ закликав на київський престол Володимира Мономаха, після чого князь полегшив становище найбідніших верств. У результаті реформ було розроблено юридичний статут, що доповнив основний текст "Руської правди" ("Статут Володимира Мономаха"). Князь відновив централізовану владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення держави.
Епоха Володимира Мономаха була часом розквіту літературної та художньо-мистецької діяльності в Київській Русі, мала освітньо-виховний характер. За його князювання в Києві та інших містах споруджувалися кам'яні храми, оздоблені живописом (Михайлівський і Кирилівський монастирі в Києві, церква на Альті біля Переяслава, де вбито князя Бориса,--на його пам'ять). Різнобічна літературна діяльність -- це й укладання початкового літопису ігуменом Сильвестром, переклади з візантійського письма, життєписи святих Антонія, Феодосія -- засновників Києво-Печерського монастиря, святих Ольги й Володимира, написані монахом Заковом, початки Печерського патерика, укладені Нестором, повісті про смерть Бориса і Гліба. Все це сприяло формуванню гуманістичних і патріотичних цінностей у молодих поколінь.
Програмним твором князя було його знамените "Повчання" дітям, а також "инь кто прочтет". Повчання -- давній вид письменства, що зародився у староєврейській культурі на Сході. З прийняттям християнства зразки таких повчань потрапляли на Русь у притчах Соломона, Завітах дванадцяти патріархів. І хоча формою "Повчання" Володимира Мономаха цілком відповідає тогочасним релігійно-дидактичним настановам літературної діяльності, змістом воно надзвичайно близьке до світського життя, його щоденних турбот. З твору постає "образ князя-хазяїна, що в своїй … державі держить лад і порядок, як у своїй хаті, дорожить кожною дрібницею і кожною людиною",-- зазначав І.Я.Франко. "Повчання" складається з трьох частин: власне "Повчання", "Літопису", або "Автобіографії" самого князя, та листа політичному опонентові Володимира Мономаха -- Олегові Чернігівському. Текст "Повчання" зберігся в Лаврентіївському списку (XIV ст.). Щодо часу написання твору думки дослідників розходяться: називають 1099, 1106, або пізніші роки.
"Повчання" звернуто не просто до дітей, а до юних спадкоємців державної влади. В цьому відношенні воно є близьким до повчання візантійського імператора Василя, "Наставляння" французького короля Людовіка Святого синові Філіппу, англійського "Батьківського повчання" ХІІІ ст., яке зберігалося в бібліотеці тестя Володимира Мономаха -- короля Гарольда: "…помислив я в душі своїй і похвалив бога, що допровадив він мене грішного до цих днів. Хай діти мої чи інший хтось, слухаючи цю грамоти цю, не посміхаються, але, кому з дітей моїх любо, хай прийме її в серце своє і стане не лінуватися, а трудитися…".
Якщо "Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона, "Повість временних літ", "Руська правда" та низка інших творів давньоруської писемності, передбачаючи виховний і ціннісноформувальний аспекти, не спрямовувалися безпосередньо на дитячо-підліткову аудиторію, то "Повчання" було звернене саме до дітей та молоді.
"… старих шануй, як батька, а молодих, як братів. У домі своєму не лінуйтеся, але за всім доглядайте: не покладайтеся на тивуна, на отрока, щоб не насміхалися ті, що приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого… Жону свою любіть, але не дайте їй влади над собою. Більше ж за все --гордощів не майте і в серці, і в умі… й у землю багатства не ховайте, бо то є нам великий гріх… Хай не застане вас сонце в постелі …".
Звернення до простих (не князівських) дітей нагадують "Слово" Василя Великого "Як подобає людині бути".
Провідні ідеї "Повчання"-- спільність у діях між руськими князями, помірність у всьому, обопільна поступливість, працьовитість, політична обережність, послух і покора старшим, повага до прав молодших. Чільні гуманістичні цінності -- загальнолюдські (добро, правда, любов, гідність); національні (патріотизм, етнічна гідність, історична пам'ять); сімейні (подружня вірність, піклування про дітей, пам'ять про пращурів); релігійні; цінності особистого життя, з-поміж яких мудрість виокремлюється як пріоритетна. володимир мономах література літописання
Дидактичний характер мають настанови "Повчання" Володимира Мономаха: "А лінощі -- мати всьому: що людина вміє, те забуде, а чого не вміє, того не навчиться; поступаючи добре, не смійте лінуватися ні на що добре. А якщо вмієте щось, то не забувайте того доброго, а чого не вмієте, то того навчайтеся: отак от як батько мій, сидячи дома, навчився 5-ти мов, бо за це є шана від інших земель".
Мономах вперше у вітчизняній літературі обґрунтував необхідність зв'язку освіти з потребами життя особистості та її діяльністю. При цьому звернув особливу увагу на необхідність розвитку в дітей ініціативи і працелюбності. Працю він вважав основою успіхів, честі людини й цим протиставив свої погляди офіційно-релігійній доктрині, яка розглядала працю як засіб заспокоєння плоті. Щоб викликати в дітей інтерес до постійного "ділання", Мономах свої настанови ілюстрував власними прикладами про ризиковані лови на диких звірів, ратні походи, господарські турботи. Він обґрунтував думку про те, що праця є основним засобом запобігання лінощам у дітей: "… розповім вам, діти мої … як я трудився в 13 років… Що треба було робити моєму отрокові, ті діла виконував я сам, на війні… вдень і вночі, у спеку і на холоді, не даючи собі спокою, не покладаючись на посадників… Також ні бідного смерда, ні вбогої вдовиці не дав я сильним образити… А смерті, діти, не бійтеся, ні на війні, ні від звірів, але мужську справу робіть…". Отже, лицарські чесноти наповнювалися конкретним гуманістично-ціннісним змістом.
Значне місце у творі відведено ролі прикладу старших у вихованні, особливо батьків. Володимир Мономах тактовно за зразок ставив власний життєвий досвід: "І сідав думати з дружиною, або людей судити, або на полювання їхати …". Торкаючись морального виховання, він розглядав правила й норми поведінки, які вважав критерієм вихованості особистості. Велику увагу приділено в "Повчанні" формуванню в молоді почуття любові до батьківщини й готовності захищати її від ворогів. У зв'язку з цим князь розробив систему фізичного виховання юнацтва.
Володимир Мономах виклав у "Повчанні" думки про гуманні стосунки між людьми. Однак вони не дають підстав оцінювати його як гуманіста релігійно-аскетичного зразка, оскільки за своїми за своїми переконаннями князь був твердою та діяльною людиною. Митрополит Никифор навіть докоряв йому за велику кількість покараних і засуджених. Гуманістичні мотиви, висловлені в "Повчанні", були передусім вираженням далекоглядної політики князя, педагогічних цілей, спрямованих на перспективу.
Яскраво звучить у творі захоплення земним світом, який створив Бог: "… зійде сонце, побачивши сонце, прославляють бога з радістю, заявляючи: ти просвітив очі мої, Христе Боже, і дав мені світ твій прекрасний бачити…". Світ розглядається як творіння Боже, яке є благом і в якому людині "явлені" божественна мудрість, могутність, доброта, любов і краса. Невидимий, незбагнений Бог відкривається людині у створених речах, доступних для безпосереднього сприйняття і для раціонального пізнання. Задля порятунку самої віри не досить, потрібне моральне оновлення. Віра без діла мертва, як і діло без віри. Добрі справи -- такий шлях до порятунку. Благочестивий не той, хто проводить час і постах і молитвах, а той, хто є доброчесним і чинить добро ближньому. Ідею добрих справ Володимир Мономах сформулював таким чином: "Майте страх перед Богом у серці своєму і милостиню творіть неосудну, бо це є початок всякого добра… Більше ж за все убогих не забувайте, але скільки зможете … годуйте їх, подавайте милостиню сироті, і вдовицю виправдовуйте самі, і не дозволяйте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте і не повелівайте вбити його, якщо навіть він буде достойний смерті, і ніякої душі християнської не погубляйте. Куди не підете, де не спинитесь, напоїте, нагодуйте хоч одного кого-небудь…".
Так абстрактні постулати в "Повчанні" набувають конкретного змісту. Князь не залишав місця суворому аскетизмові, вимагав реалізації одвічних духовно-моральних цінностей виховання. Він прагматик, який рекомендував своїм нащадкам не лінуватися, а працювати; не покладатися ні на кого, а самому входити в усі справи, починаючи з державного самоврядування й затвердження на військових постах і закінчуючи приготуванням обіду для гостей: "На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод; ні питтю, ні їжі не віддавайтеся, ні спанню; і сторожі самі наряджайте… а зброї не знімайте з себе; бо в поспіху не роздивившись, через лінощі несподівано людина загинути може… Не дозволяйте отрокам шкоди чинити, ні своїм, ні чужим, ні в селах, ні в хлібах, щоб люди не стали вас проклинати".
Поради Володимира Мономаха, висловлені в "Повчання", цілком практичні. Молитися він радить, навіть їдучи на коні, і щоб не плести всяке "безглуздя", краще промовляти потихеньку про себе: "Господи, помилуй", як що не знаєш іншої молитви.
Морально-виховні істини Володимира Мономаха не відразу сприймаються і стають нормою життя. Відтак князь радить: "Якщо будете забувати все, що я написав тут, то частіше перечитуйте; й мені не соромно буде за вас, і вам буде добре". Загальногуманістична спрямованість, інтимно відчутна людяність, навіть сентиментальність розкривають багатий внутрішній світ одного з найвидатніших представників епохи Київської Русі.
"Повчання" Володимира Мономаха є визначною й найдавнішою пам'яткою вітчизняної педагогічної думки. Прогресивне значення ідей твору полягає в тому, що князь вперше серед мислителів Європи обґрунтував необхідність переходу від релігійно-аскетичного виховання до практичних завдань, пов'язаних з повсякденним життям. У "Повчанні" врівноважуються трансцендентні, соціоцентричні й особистісні ціннісні системи; відкривається шлях до формування гармонійної особистості, в якому яскраво проступають риси народної педагогіки.
Література
1. Духовная Великого князя Владимира Мономаха детям своим, называемая в Летописи суздальской "Поучение". СПб., 1793
2. Повчання Володимира Мономаха дітям (ХІІ ст.) // Хрестоматія з історії вітчизняної педагогіки / За ред. С.А. Литвинова. К., 1961
3. Повчання Володимира Мономаха (ХІІ ст.) // Українська література ХI- XVIII ст.: Хрестоматія з коментарями / Упорядники: Є.А. Карпіловська, Л.О. Тарновецька. Чернівці, 1997
4. Українська педагогіка в персоналіях - ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах// "Либідь", - К., 2005, кн. 1., стор. 28 - 31
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Литература Древней Руси. Автобиография и письмо к князю Олегу Святославичу или "Поучение" князя Владимира Мономаха - памятник исповедального, автобиографического жанра классической русской словесности. Уникальность и гуманистическая направленность.
контрольная работа [26,5 K], добавлен 10.03.2009Філософська трагедія "Фауст" - вершина творчості Йоганна Вольфганга Гете і один із найвидатніших творів світової літератури. Історія її створення, сюжет, композиція та особливості проблематики і жанру. Відображення кохання автора в його творчості.
реферат [13,8 K], добавлен 25.11.2010Методичні особливості вивчення ліричних творів у 9 класі загальноосвітньої школи. Методична розробка уроків за творчості Генріха Гейне в 9 класі. Місце творів Гейне у шкільній програмі з зарубіжної літератури. Розробка уроків по творчості Г. Гейне.
курсовая работа [36,6 K], добавлен 05.01.2008Художня література як один із видів мистецтва - найпопулярніший і найдоступніший усім. Зорієнтованість літературної освіти на виховання особистості національно свідомої, духовно багатої. Розвиток творчих навичок та здібностей учнів на уроках літератури.
курсовая работа [53,6 K], добавлен 25.01.2009Питання проблеми творчості в теоретичних розробках структуралістів. Аналіз специфіки літературної творчості письменників та їх здатність обирати мови у тексті. Дослідження Бартом системи мовних топосів. Освоєння жанрової і стильової техніки літератури.
практическая работа [14,4 K], добавлен 19.02.2012Літопис: загальне поняття, зміст, методи вивчення. Історія найдавнішого російського літописання за А.А. Шахматовим. Культурне середовище давньоруського літописання. "Повість минулих літ" як визначна пам’ятка історіографії та літератури Київської Русі.
курсовая работа [37,7 K], добавлен 25.11.2013Особливість української літератури. Твори Т. Шевченка та його безсмертний "Кобзар" – великий внесок у загальносвітову літературу. Життя і творчість І. Франка – яскравий загальноєвропейський взірець творчого пошуку.
реферат [17,1 K], добавлен 13.08.2007Сприйняття творчості Едгара По у літературознавчих працях його сучасників. Поетика гумористичних та сатиричних оповідань Едгара По, їх композиція та роль у досягненні письменником творчого задуму. Значення творчості Едгара По для світової літератури.
дипломная работа [114,8 K], добавлен 13.03.2012Характеристика політичних поглядів Франка як одного з представників революційно-демократичної течії. Національна проблема в творчості письменника, загальні проблеми суспільного розвитку, людського поступу, права та політичного життя в його творчості.
реферат [27,0 K], добавлен 11.10.2010Минуле та сучасне Донеччини з історичної, етносоціологічної, мовної та геополітичної точки зору. Літературне життя Донбасу в ХІХ-ХХ ст. Роль Донбасу у творчості В. Сосюри. Особливості характеру В. Сосюри та їхнє виявлення в його поетичній творчості.
магистерская работа [127,6 K], добавлен 20.09.2010