Новаторство Г.С. Сковороди у жанрі байки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Літературна спадщина Г. Сковороди

2. Новаторство у жанрі байки

Висновок

Література

Вступ

Григорій Савович Сковорода - найвидатніша постать в культурному й літературному житті України в ХVIII ст. Великий народний мислитель, просвітитель і письменник, він у своїх творах розвивав цілий комплекс ідей, актуальних для свого часу, виражав передові погляди українського громадства.

Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в с. Чорнухах Лубенського полку на Полтавщині, в сім'ї малоземельного козака. В 1734-1753 рр. з перервами навчався в Києво-Могилянській академії. У творчості Г. Сковороди відбився соціальний протест трудящого селянства проти дедалі зростаючого поневолення, гнівний моральний осуд трудящими глитайства, здирства, панства, кріпосницьких відносин.

Разом з тим на світогляді Сковороди позначилися суперечності селянських рухів у період зміцнення феодальних відносин і остаточного закріпачення малоземельних селян та простих козаків Визвольна боротьба трудящих наклала відбиток на життєве і творче кредо Сковороди.

Відомо, що він уникав усього того, що могло б уярмити його волю, протягом всього життя оберігав особисту свободу, не спокусився багатством і славою, які можна здобути лише пригноблюючи інших. Знайомство з паразитичним розбещеним життям царського двору та придворної камарильї викликало в юнака відразу, спричинилося до того, що він залишив придворну капелу.

1. Літературна спадщина Г. Сковороди

Основу літературної спадщини Сковороди становлять два збірники, віршовий ("Сад божественних пісень") і прозовий ("Басни Харьковскія"). В 60-ті роки він створив ряд інших віршів та пісень, здебільшого пов'язаних з викладанням поетики у Харківському колегіумі. До цього часу належать також латинські листи до М. Ковалинського. Як поет Сковорода формувався під впливом традицій книжної української поезії XVI-XVIII ст.

Він засвідчує свою обізнаність та симпатію до творчості своїх найближчих попередників, таких як Феофан Прокопович, Варлаам Лащевський та Георгій Кониський,цінує і популяризує твори анонімної книжної поезії, що користувалася помітною популярністю в широких колах письменних верств. Однак чи не найістотнішим слід визнати зв'язок його творчості з фольклором. Можна цілком певно твердити, що найвищими ідейно-художніми достоїнствами характеризуються саме ті поезії, в яких відчутний цей зв'язок. Велике значення для Сковороди як поета мало знайомство з латинською класичною поезією та новолатинською гуманістичною літературою XVI-XVII ст. З римських поетів він віддавав тану таким славетним митцям, як Горацій,Вергілій та Овідій. Частину його поетичної спадщини і становлять майстерні як на той час переклади творів цих поетів.

З новолатинських поетів Сковорода перекладав твори француза М. Муре та фламандця Сидронія Гошія (Гозія). На формування Сковороди як поета зробили значний вплив теоретичні настанови риторик та поетик, які він мав можливість засвоїти в Києво-Могилянській академії настільки, що сам викладав поетику спочатку в Переяславській семінарії, а потім у Харківському колегіумі. Очевидно, значна частина поетичної спадщини Сковороди і була пов'язана з педагогічною роботою. Як відомо, в обов'язок учителя входив не лише теоретичний виклад віршування, а й керівництво практичними вправами з поезії. Поєднання віршів та прози в одному творі становить традицію літературного бароко, зокрема українського. Найчастіше вірші відігравали роль своєрідних посвят і завершували твір. Але іноді віршові фрагменти впліталися у прозовий текст, внаслідок чого утворювалися своєрідні ансамблі, на зразок діалогу "Алфавит, или буквар мира".

Цей твір відкривається піснею, завершується двомовною віршовою байкою, не кажучи вже про зроблені автором емблематичні малюнки - ілюстрації до тем, що обговорюються. Отже, у Сковороди поезія зрештою ставиться на службу філософії. Це підтверджує як структура і характер витлумачення пісень в поетичному циклі, так і характер використання віршових текстів у філософських творах. Імовірно, що ця орієнтація на "службову" функцію поезії щодо філософії і перешкодила Сковороді розвинути ділі тенденції, пов'язані з розвитком елементів поетичного мислення, на основі яких згодом розвинулася нова українська література.

2. Новаторство у жанрі байки

З ім'ям Сковороди пов'язаний розвиток такого літературного жанру, як байка. У 50-60-ті роки XVIII ст. загострився інтерес до жанру байки, жваво обговорювалися питання про характер її розвитку в російській літературі. Одні письменники (наприклад О. Сумароков) висловлювались за розвиток поетичної байки, започаткованої Лафонтеном.

Інші обстоювали традиційне зрозуміння байки як філософського жанру, започаткованого Езопом. Очевидно, ця полеміка вплинула й на інтерес до байки у Сковороди. З його байок до художньо-поетичного типу беззастережно можна віднести лише двомовну віршову байку "Басня Есопова"("De Haedoet Lupotibicine") з розвиненою фабулою, вмотивованим зображенням поведінки персонажів та з увагою до відтворення художніх деталей. Всі інші, зокрема й "Басни Харьковскія", написані в традиції філософсько-повчальної прозової байки. Збірка "Басни Харьковскія" складається з 30 байок; перші 15 написані в кінці 60-х років, решта - в 1774 р. У цих байках, з одного боку, автор продовжував традиційну тематику байок Антонія Радивиловського, байок з риторик і поетик, а з другого - виступав як новатор, що розширює ідейно-тематичні обрії байки, виводить її на шлях самостійного розвитку. Ідейно-тематична спрямованість байок шкільного репертуару була досить обмеженою потребами практичної моралі. Як і його попередники на ниві байкарства.

Сковорода підносить у байках дружбу, любов, розум та позитивні людські риси, показує, що справжня цінність людини визначається не одягом, зовнішньою красою, багатством, походженням, титулами, чинами, посадами, тобто не зовнішніми, а внутрішніми якостями. Ці якості - розум, знання, працьовитість, чесність, справедливість - визначають вчинки кожної людини. Найбільший інтерес становлять байки, в яких Сковорода викриває негативні явища тогочасного суспільства. Насамперед байкар таврує згубність честолюбства та "сластолюбія", нестримне прагнення до багатства і маєтків, показує безглуздість і ненадійність багатства, нагадує, що "самибеднейшіярабы рождаються изпредков,жителствовавших в луже великих доходов" і що "многое множество богачей всякий день преобразуеться в нищіи".

Особливо цікава в цьому плані байка "Жаби". В ній автор доводить, що прагнення до багатства пов'язане з небезпеками і клопотами, які, не приносячи справжнього щастя, призводять до втрати людиною внутрішньої свободи. Серед його байок є кілька виразно сатиричних, спрямованих проти ненаситного й зажерливого панства, його гонитви за славою і чинами. В них пропагується ідея "сродної" праці, критикуються порядки, які заважають людині посісти належне місце в суспільстві, де людина цінується не за знання, а за звання, де знатне походження важить більше, ніж здібності та знання. Такими е байки "Пчела и Шершень", "Кукушка и Косик", "Собака и Кобыла" тощо. Найвиразнішеця критика звучить у байці "Оленица и Кабан".Тут Сковорода, продовжуючи думку про те, що гідність людини визначають не зовнішні, а внутрішні якості, формулює своє ставлення до прагнень тогочасного панства. Не родом, не титулами, не чинами і не маєтностями визначається гідність людей, а їх ділами. У байці висміюються кабани, що прагнуть записатися в барани, мріють про титули. Кабан - це персонаж другої половини XVIII ст., коли в період покріпачення бідного козацтва частина заможних козаків прагнула титулами і чинами закріпити своє становище серед панської верхівки. Ось чому досліджувати ідейний зміст байок Сковороди означав власне розглядати його філософські погляди, оскільки байки органічно вписуються в філософську концепцію мислителя.

Однак, враховуючи їхню особливість, можна виділити їхній "чистий зміст", абстрагуючись від художньої форми, тим більше що ідеї здебільшого виражаються в, моралі, "силі" байок. В цьому жанрі "тенденційність" автора, його точка зору дістає подвійне відбиття і може бути сформульована більш-менш однозначно. Тим більше, що тут байкар багато говорить від власного імені, без опосередкування мовою байкових персонажів. Сюжети байок, їхні образи виступають як одиничне, яке потребує перенесення в площину загального, їх співвідношення розкриває алегорія, яка виступає як основний принцип осмислення. Ідейний зміст виноситься за межі байкового вимислу, фабули, стає до певної міри незалежним від них. Створення першої на Україні збірки байок, в якій цей жанр виведено на шлях самостійного розвитку поза межі риторичних проповідей і шкільних поетик та риторик, було знаменним явищем. Воно відбивало нові тенденції розвитку естетичної свідомості, нові потреби у розвитку літературних жанрів як засобу дальшого естетичного освоєння дійсності. Заслугою Сковороди е те, що з його харківськими байками пов'язане оригінальне сюжетотворення байок в українській літературі.

Сковорода розпочав літературну діяльність як письменник, але в останній період усю свою увагу зосередив на філософських проблемах, підпорядкувавши свої літературно-естетичні уподобання завданням філософської творчості. У його філософських творах байка знову набувала функції риторичного прикладу. Відтепер вона перестала існувати як самостійний жанр. Передмова до "Басен Харьковскіх" мала багато спільного з тими настановами, які містилися в давніх поетиках і особливо в риториках. Але разом з тим вона містила ідеї, які цілком закономірно випливають з особливостей формування та еволюції світогляду Сковороди. Щоправда, естетичні погляди автора не завжди відповідали вимогам, що їх диктували потреби дальшого розвитку естетичної свідомості. Для Сковороди байка - це символ і алегорія, що дають широкий простір для тлумачення, моралізаторства, повчання мудрої поведінки в різних життєвих обставинах. Байка передусім "мудрая игрушка", що в собі ховає "силу". Тому цей "забавный", "фигурний род писаний", твердить він, "был домашний самим лучним древчимлюбомудрецам", які вміли побачити в ньому живий образ істини. Автор, ставлячи перед собою філософські завдання, прагне до морального повчання, хоча й обирає для цього літературний жанр. У другій половині циклу "Басни Харьковскія" увага автора повністю переключається на мораль.

Моралізація, раціоналістична обробка фабули, як відомо, була звичайним явищем у середні віки, коли майже всі Езопові байки перетлумачувалися і до них додавалися великі теологічні коментарі. За час, що минув між написанням перших і останніх байок, у Сковороди змінилися уявлення про функціональну роль жанру. В другій частині збірки автор акцентує увагу на моралістичних міркуваннях, аналогіях, покликаних навіювати читачеві ті або інші думки. Байкаря дедалі більше захоплює не обробка фабули, а майстерність її повчального витлумачення. Він дбає не стільки про пластичність образів, яскравість картин чи дотепність діалогу, скільки про ідейний зміст, винесений за межі сюжету і розвинутий незалежно від нього відповідно до філософсько-моралістичної настанови. Всьому цьому відповідав деякий злам у самій свідомості та естетичних принципах автора, який повертається на випробуваний його попередниками шлях філософування, проповідництва і дотримання відповідного цьому співвідношення художності фабули та моралі. Поява першої збірки байок знаменувала новий крок уперед на шляху ствердження і розвитку жанру, оскільки збірка мала елементи нового, які були підхоплені наступними байкарями.

Проте Сковорода зупинився на півдорозі, підпорядковуючи байковий сюжет потребам філософського трактату. Він стоїть на порозі нової епохи, коли старе, засноване на релігійних засадах письменство, що об'єднувало водночас літературу, історію, філософію, остаточно вичерпало себе, а нове ще не утвердилося. Хоча мислитель і сприяв утвердженню нового розуміння художності, світського жанру байки, ліричного вірша, близького до джерел фольклору, все ж таки над ним ще тяжіли традиційні естетичні уявлення.

Висновок Місце Сковороди в українській літературі визначається не тільки його внеском у розвиток власне поезії, віршової та прозової байки, а й художньо-літературною вартістю його філософських творів діалогів та притч.

Видатний філософ завершує тривалий історичний період розвитку філософії на Україні, яка була наслідком творчого використання здобутків світової думки. Сковорода вивчав праці близьких йому філософів і брав з них на озброєння ті або інші філософські ідеї, перетворюючи їх на вихідні пункти розробки власного вчення. Чимало зробив Сковорода в галузі мови, його твори - важливий, історично необхідний етап у подальшому розвитку літературної мови на національній основі. Все це підносить і в наш час інтерес до життя й творчості Г.С. Сковороди як людини, громадського діяча, філософа, письменника.

сковорода байка літературна спадщина

Література

1. Коновалова, Я. Якщо Ви опануєте Сковороду, то опануєте найбільшу мудрість світу / Я. Коновалова // Рідна школа. - 2010. - N 1/2. - С. 44.

2. Уманська, Т. Тваринний світ у байках Григорія Сковороди : 9-й клас / Т. Уманська // Українська мова та література. - 2011. - N 33/34. - С. 20-25.

3. Ситченко, А. Григорій Сковорода. Байки харківські : матеріали до уроків / А. Ситченко // Українська література в загальноосвітній школі. - 2009. - N 9. - С. 24-27.

4. Кращі українські байки: Народні байки. Григорій Сковорода. Петро Гулак-Артемовський. Левко Боровиковський. Євген Гребінка. Леонід Глібов / худ. О. В. Зарбі-Гальчук. - Донецьк : Бао, 2008. - 224 с.

5. Лапікура, В. Про Григорія Сковороду, Жана АнріФабра, Петра Котляревського, Івана Кожедуба, Михайла Остроградського: для молодшого та середнього шкільного віку / В. Лапікура, Н. Лапікура. - К. : Грані-Т, 2008. - 120 с. : іл.

6. Погребенник, В. Григорій Сковорода як лірик та байкар/ В. Погребенник // Українськалітература в загальноосвітнійшколі. - 2007. - N 8. - С. 24-26.

Размещено на Allbest.ru