Стиль бароко в українській літературі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стиль бароко в Українській літературі

Визначне місце в історії української літератури від давнини до сьогодні посідає письменництво ХVІІ-ХVIII ст. Для характеристики літературної спадщини ХУІІ-ХУШ ст. історики літератури вживають поняття «стиль бароко Перші риси барокового стилю в українській літературі почали з'являтися : наприкінці XVІ ст. Тривалий час вважалося, що риси барокового стилю характеризували лише мистецтво і літературу Західної Європи. Перегодом почали говорити й про українське бароко. Втім, досить тривалий час це поняття прийнято було застосовувати лише у сферах пластичних мистецтв, тобто в архітектурі;! скульптурі, малярстві. Згодом про бароко почали говорити як про загальноєвропейський літературний стиль. Крім польських і західноєвропейських впливів, українське бароко мало і власні джерела, національні: по-перше, давньоруські літературні; по-друге, фольклорні елементи. Власне, етимологія терміну «бароко» на сьогодні залишається невизначеною. Науці відомі, принаймні, три версії щодо його походження. Згідно з першою версією, термін «бароко» походить з португальської «регоіа Ьагоссо», що означає «перила неправильної форми». Згідно з другою версією, термін «бароко» походить від латинської «Ьагоссо», що означає у схоластичній логіці силогізм, який відзначається особливою складністю та дивовижністю. Ці теорії віддзеркалюють одна одну (вишукана аристократичність протиставляється старому схоластичному підходу до світосприйняття). Згідно з третьою версією, термін «Ьагоссо» -- це трансформований французький жаргонізм художніх майстерень, який означав «пом'якшити контур». Ця, остання версія, вказує на те, що бароко -- це світ метафор, алегорій, образів та символів. Термін бароко у літературознавчому словнику-довіднику за 1997 р. Трактується так: бароко (італ. Ьагоссо -- дивний, химерний) -- напрям у мистецтві та літературі ХУІІ-ХУШ ст., якому належить важливе місце у поступі європейської культури. Деякі дослідники вважають, що бароко не є універсальним ключем до естетичної спадщини ХУІ-ХУПІ ст., але сучасне літературознавство не подає більш прийнятного терміна, який дозволяв би краще зрозуміти сутність стилю українського мистецтва того періоду. Літературне бароко прагнуло вразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору. В різних країнах літературне бароко розвивалося в різні часи. На територіях православно-слов'янських країн літературне бароко стикалося з польської та західноєвропейською бароковими культурами. Вони проявлялися на різних рівнях цього напрямку -- «високому», «середньому», та «низовому». «Високе», або книжне літературне бароко писалося здебільшого церковно слов'янською або латинською мовами. Народна, розмовна мова є частиною «низького» бароко. Не можна вважати, що літературне бароко було недоступне народові. Зрештою, мова барокових творів може варіювати, залежно від твору або, навіть, окремої, його частини. Так, у певних сценах шкільної драми, мова наближається до народної, зокрема у жартівливих піснях. Наближення до польської мови помічаємо у творах шляхетських кіл (наприклад, «гербовні вірші»). Наближення до російської мови відбувається в деяких пам'ятках XVІІІ ст. З другого боку, кількість українців серед перекладачів (в XVІІ ст.) в урядах, ни духовних посадах, пізніше в університетах Росії була така значна, що елементи української мови прижилися в російській канцелярській, судовій, шкільній, Нарешті -- науковій термінології. Митці бароко часто виявляли більше уваги до зовнішньої форми, ніж до зміст у творів. У літературному бароко дивним чином поєднувалися суперечності: »вмне й небесне, духовне і світське, античність і християнство. Літературне бароко приділяє велику увагу природі і людині, але виховує її служби Богові. Для літературного бароко властивим є потреба руху, ман-іі РІПКИ, напруження відчуттів, а в природі бароко знаходить напруження, боротьбу, рух. Найвидатніші письменники українського бароко В середині XVІІ ст. точилася запекла визвольна боротьба українського народу проти зовнішніх ворогів: польських, татарських, турецьких. У1654 році нідбулася злука України з Росією -- це зміцнило зв'язки двох народів. Наука і культура розвивалася під впливом ідей Відродження. Почав формуватися й стверджуватися в європейській культурі стиль, який названо «бароко». Почідить з італійської мови, означає «дивний, химерний». В українській літературі він характеризує такі жанри: вертепна драма, бурлескні вірші, послання, проповіді. Серед українського бароко можна виділити найвидатніших письменників літератури Так послання Івана Вишенського змальовують правдиві картини життя українського народу, викривають і засуджують зрадників, гнобителів -- українське панство і вище духовенство. Іван Вишенський був першим, хто заговорив так правдиво про життя нашого народу в Речі Посполитій. З цього приводу І Франко писав: «Особливо принаджує нас свіжість його краси, безпосередність «иразу і чуття, пластика картин, одним словом, усе те, що в писаних творах і разом сильної, високо симпатичної індивідуальності автора». Барокові виявляються і в полемічних творах Мелетія Смотрицького. Він виступав проти антигуманних порядків у громадянському та церковному житті України, причиною яких був Ватикан. Неможливо не згадати вірші Григорія Сковороди. Він виступив новатором у віршуванні, система якого була близькою до народних пісень. Його поезія виражала думки і настрої народних мас, бо засобами гострої сатири він викриває представників панівного класу, консервативну шкільну систему, розбещене життя окремих прошарків населення. Саме сатиричне змалювання подій та характерів у творах пізніше використали І. Котляревський та Т. Шевченко. Існуванню бароко в новій українській «Літературі сприяв І. Котляревський, створивши травестійну поему «Енеїда», м якій показав історію українського козацтва разом з побутовими деталями шиття нашого народу. Таким чином, українські письменники різних часів утверджували естетику новими художніми формами, стильовими прийомами осмислення історичної дійсності, ставлення людини до всесвіту і природи землі.

Пізній романтизм в українській літературі та його кращі представники

українська література бароко романтизм

Наприкінці XVІІІ Ї початку XІX ст. в літературі і мистецтві розвивався літературний напрям Ї романтизм. Письменник повинен був простежити всі сфери духовності людини, розкрити причини незвичності ii поведінки у певних ситуаціях. У романтичних творах ми бачимо іноді і фантастичні подіi, ситуації, виняткових людей. Автори використовували народну фантастику, жахливі картини кріпосницькоi дійсності, страждання простих людей, iх загибель; показували протест бідняків проти гноблення, сваволі поміщиків. Так у романтичних творах Т. Шевченка "Причинна", "Тополя", "Утоплена" змальовані селянські дівчата, які прагнуть до щастя, але не досягають його. Автор переживає за своїх героїв, показує iх трагічну загибель. Цим він протестує проти жорстокої дійсності. Шевченко використовує народну творчість, фантастику: героїні перетворюються на тополю, лілею, стають жертвами русалок тощо. У поемі "Гайдамаки" чітко проступають елементи романтизму в характеристиці гайдамаків, iх розправі з шляхтою. Ці елементи характерні не тільки для ранньої творчості. Так у творах пізнішого періоду вони теж помітні: "Лілея", "Русалка", "Княжна", "Марина", "Іржавець". Прогресивний романтизм знайшов своє відображення і в творчості Маркіяна Шашкевича. У віршах він оспівує героїзм народу проти польської шляхти ("Наливайко", "Хмельницького обступленіє Львова"). Одним з перших поетів-романтиків виступив Л. Боровиковський. Він розробляє мотиви, взяті із побутових та історичних пісень: спроба приворожити хлопця, розлука дівчини із козаком; самогубство молодої жінки, яка не діждалася милого; смерть козака на чужині ("Чорноморець", "Розставання", "Чарівниця"...). У творах на історичні теми він змальовує гайдамаків, Семена Палія, Богдана Хмельницького. Найкращим твором П. Куліша-романіста є оповідання "Орися", у якому він переносить у старосвітську Украiну подіi Гомеровоi "Одіссеi". У текст автор уводить романтичну легенду про золоторогих турів і зачарованого князя. Романтичні твори українських письменників сприяли розвитку та утвердженню реалізму, народності в літературі.

Размещено на Allbest.ru