Шарль П'єр Бодлер

Дослідження біографії та творчого шляху французького поета, перекладача Шарля Бодлера. Огляд його богемного способу життя, стосунків з рідними та спроби самогубства. Вивчення раннього періоду творчості поета, випуску політичних віршів під час революції.

Рубрика Литература
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 14.03.2011
Размер файла 26,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шарль П'єр Бодлемр

Шарль П'єр Бодлер (фр. Charles Pierre Baudelaire; *9 квітня 1821, Париж - †31 серпня 1867, Париж) -- французький поет, критика перекладач, один з найвпливовіших представників французької літератури 19 століття.

Народився 9 квітня 1821 в Парижі. Рано втратив батька. Його виховував вітчим -- офіцер французької армії Жак Опік (1789--1857), який згодом зробив блискучу військову (генерал), дипломатичну (посол у Мадриді) і політичну (сенатор) кар'єри. В 1832 сім'я переїхала в Ліон. 1833 року Бодлер вступив до ліонського Королівського коледжу і мешкав у пансіоні.

Після повернення сім'ї в Париж в 1836 Бодлер продовжив освіту в Ліцеї Людовика Великого; він знову жив у пансіоні, суворий режим якого вітчим вважав необхідним для виховання непокірного пасинка. В 1837 Бодлер написав свій перший вірш «Несумісність» (Incompatibilite). В 1839 його виключили з Ліцею, але вже в серпні він здав іспити на бакалавра.

1839--1841 -- слухав лекції з права в Сорбонні. Зближається з паризькою богемою. В 1841 батьки відправили його в морську подорож до Атлантиди щоб відірвати його від цього середовища. Але у вересні Бодлер перериває плавання і кілька місяців живе на о. Маврикій. В 1842 -- повертається в Париж. Після досягнення повноліття Бодлер успадковує батьківські 75 тис. франків.

В 1843 він став працювати в літературних журналах, передусім як автор оглядів і рецензій про культурне життя Парижа. Знайомиться з головними письменниками і поетами Франції: Оноре де Бальзаком, Жераром де Нервалем, Теофілем Готьє, Сент-Бевом, Віктором Гюго і П'єром Дюпоном. Богемний спосіб життя і пристрасть до колекціонування живопису втягують його у величезні витрати. За два роки він розтратив третину успадкованих грошей. У 1844 за рішенням сімейної ради над Бодлером встановлюється опіка. Він гостро переживає приниження. В 1845 робить спробу самогубства. Наприкінці 1845 року остаточно пориває з вітчимом. Того ж року відбувся його літературний дебют: у журналі «Художник» (Artiste) публікується сонет «Дамі креолці» (A une dame creole), складений ще в період його перебування на Маврикії. Тоді ж він заявляє про себе як про тонкого цінителя живопису, написавши есе про художній салон 1845 року. («Салон 1845 року», Le salon de 1845); з цього часу Бодлер став одним з головних літературних і художніх критиків свого часу.

В 1846 -- виходить брошура «Салон 1846 року» (Le salon de 1846). Бодлер вступає в «Товариство літераторів». А в 1847 -- публікує в «Бюлетені», який видає «Товариство» свою першу поему в прозі «Фанфарло» (La Fanfarlo). Значно розширює коло своїх знайомств: крім поетів і письменників до нього входять художники (Делакруа, Курбе, Дом'є, Мане), відомий фотограф Надар і майбутній видавець його поетичних збірників Пуле-Малассі.

В 1848 році під час Лютневої революції 1848 бореться на барикадах проти королівських військ. В 1851 -- в дні державного перевороту Наполеона ІІІ (грудень 1851) бере участь у вуличних боях.

В 1850-і роках активно пропагує у Франції творчість Едгара По (переклади, дослідження).

25 червня 1857 Пуле-Малассі випускає поетичну збірку Бодлера «Квіти зла» (Fleurs du Mal), яка викликала гучний скандал. За рішенням влади тираж було арештовано. 21 серпня 1857 -- «за образу суспільної моралі» Бодлер засуджений трибуналом департаменту Сена до штрафу 300 франків і до заборони шести найбільш «аморальних» поезій.

В 1860 було опубліковано збірку коротких художньо-філософських есе «Штучний рай» (Paradis artificiels). У цій збірці Бодлер досліджує проблему впливу на людину збуджуючих засобів: вина, гашишу й опіуму. Вихваляючи вино, він засуджує використання наркотичних речовин. На його думку, художник від природи обдарований поетичною уявою і не має потреби в штучному створенні образів.

У 1861 році вийшло друге видання «Квітів Зла», останнє при житті поета, до складу якого включено тридцять п'ять нових віршів. Спроба здійснити третє видання «Квітів зла» наштовхується на відмову головних видавничих будинків Леві, Гарн'є і Етцеля.

Незабаром Бодлер висуває свою кандидатуру у Французьку академію, але потім знімає її порахувавши свій вчинок негідним поета.

В 1864 журнал «Фігаро» (Figaro) опублікував шість поем у прозі під заголовком «Паризький сплін» (Spleen de Paris). У квітні 1864 Бодлер, рятуючись від кредиторів, поїхав до Брюсселю, де сподівався заробити на життя проводячи лекції на літературно-художні теми, однак його лекції не мали успіху у бельгійської аудиторії.

В 1865 Бодлера з'явилися симптоми паралічу мови. В 1866 після серцевого нападу мати відвозить Бодлера в Париж в лікарню доктора Дюваля. 31 серпня 1867 після довгої агонії Бодлер помер на руках матері. Похований 2 вересня на цвинтарі Монпарнасс у Парижі. В останню путь його проводжала лише невелика група друзів (П.Верлен, Т. де Банвіль і ін.).

В 1868 році видавничий будинок Леві, який придбав у Пуле-Малассі права на публікацію творів Бодлера, випустило третє видання «Квітів Зла», доповнене останніми віршами Бодлера та збірник статей про мистецтво «Естетичні рідкості» (Curioosite esthetiques).

В 1869 вийшли збірки літературних есе «Романтичне мистецтво» (Art romantique) та «Маленькі поеми в прозі» (Petits poemes en prose), -- експериментальна книга, яка містила як переклади на прозаїчну мову віршованих текстів, так і оригінальні поеми в прозі. Пізніше було видано виконані Бодлером переклади творів Едгара По.

В «Естетичних рідкостях» і «Романтичному мистецтві» представлені теоретичні погляди Бодлера. Досліджуючи творчість близьких йому за духом художників і письменників, у першу чергу Ежена Делакруа і Едгара По, він формулює своє розуміння романтизму як «мистецтва сучасності», тобто «найактуальнішого вираження прекрасного», що характеризується «глибиною, духовністю і прагненням до нескінченного» (intimite, spiritualite, aspiration vers infinі); романтизм -- не у виборі сюжетів, не в правдоподібності, а в особливій «манері відчувати» (maniere de sentir).

31 травня 1949 -- «Квіти зла» Бодлера було реабілітовано: Карна палата Касаційного суду скасовує вирок трибуналу департаменту Сена від 21 серпня 1857.

Літературну долю Бодлера визначила його єдина поетична збірка «Квіти зла». Задум збірки визрів у Бодлера досить рано: в «Салоні 1846 року» автор згадує про намір випустити книгу віршів. А через два роки в пресі з'являється повідомлення, що Бодлер готує до друку збірку «Лімби». У 1851 році під цим заголовком в одній із газет друкується цикл із 11 віршів, і, нарешті, в 1855 році респектабельний журнал «Ревю де Дю Монд» публікує 18 віршів поета. Це був безумовний успіх. До Бодлера прийшла популярність, хоча ще ледве помітна, але і її було досить, щоб у грудні 1836 року модний видавець Огюст Пуле-Малассі купив у нього права на «Квіти зла». Всього через півроку книга вийшла у світ.

Назву збірки шукав поет довго, зате виявилася вона напрочуд місткою і виразною, адже сфокусувала в собі не лише суперечності епохи, а й протиріччя самого Бодлера. У стислій формі передано сприйняття поетом сучасного світу як царства зла й водночас його власне бачення цієї сумної реальності. Збірка трактувалася сучасниками як поетизація аморальності. Але сам Бодлер стверджував, що книгу треба оцінювати цілісно, лише тоді з неї випливає жорстокий моральний урок.

Після 1848 року Бодлер переживає гостру духовну драму. Він переосмислює події французької революції, намагається трактувати їх із філософської точки зору. І якщо раніше поет прагне схилятися до того, що світ -- це хистка збалансованість добра і зла, то тепер він визнає, що зло всесильне. Від злих намірів Бодлер і сам неодноразово потерпав, тому у збірці «Квіти зла» він усе більше звертає увагу на суперечності життя. На відміну від міщанської звички самовпевнено робити висновок про все, заперечуючи однозначне оптимістичне трактування людини й людської душі, Бодлер стверджував, що в кожній людині є два прагнення: одне спрямовано до Бога, інше -- до Сатани. Поклик до Бога -- це духовність, прагнення внутрішньо піднятися. Поклик до Сатани -- це тваринність і насолода від власного падіння. Не без виклику Бодлер часто поетизував те, що можна назвати падінням. Але це не означає, що він визнавав перевагу зла. За словами О.Блока, своєю поезією він переконував, що й, «перебуваючи в пеклі, можна марити про білосніжні вершини».

Збірка «Квіти зла» створювалася поетом упродовж усього життя й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. У цьому плані вона схожа на «Листя трави» Уїтмена чи «Кобзар» Тараса Шевченка. «Квіти зла» -- цілісний твір, де всі частини й окремі вірші органічно пов'язані. Книга має посвяту, вступ і складається із шести циклів -- «Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла», «Бунт» і «Смерть». Усі цикли об'єднані за проблемно-тематичним принципом. Двополюсність відчуття визначила композиційну структуру збірки «Квіти зла» і передусім її основної частини «Сплін та ідеал», яка відкривається трьома віршами («Благословіння», «Альбатрос», «Лет»), де утверджується божественна природа людини, з найбільшою повнотою втілена у постаті поета, чий «трепетний дух» утікає від «земної хвороботворної гнилі», щоб злетіти ввись -- в «осяйну даль», у «таємні сфери». Але поет і не прагне втриматися на цій висоті. Від першої частини «Спліну та ідеалу» до заключної (вірші: «Сплін», «Марево», «Жага небуття», «Алхімія страждання», «Годинник») чітко простежується низхідна лінія, яка веде не від «спліну» до «ідеалу», а навпаки, від «ідеалу» до «спліну», від Бога -- до Сатани.

Цикл «Сплін та ідеал», як і в цілому вся збірка, -- це лірична драма, де ідеалові протистоїть не сама дійсність, а «сплін» -- хворобливий душевний стан, породжений цією дійсністю. Бодлеру вдалося заглянути у безодню людського відчаю й душевного мороку.

У всіх віршах («Квіти зла») протиставляються Добро і Зло. Бодлерівське добро -- це зовсім не християнська любов (до Бога чи до інших людей), це всепоглинаюча жага злиття з вічним і нескінченним світом -- жага, що може бути задоволена тільки тілесними засобами, які мають поза моральну природу. І саме в цьому -- корінь амбівалентності Бодлера. Два протилежні полюси -- Добро і Зло, дух і плоть, Бог і Сатана -- починають перетворюватись одне в одне. Сатана виступає як втілений голос плоті, але цей голос є тугою за неможливим, яка, у свою чергу, може знайти хоча б якесь задоволення лише за допомогою матеріального. Ось чому бодлерівський Сатана не ангел, а передусім земне втілення Бога, а Бог -- земний Сатана, ці дві «безодні» притягують і водночас відштовхують поета, і він завмирає між ними, зачарований і обійнятий жахом. Саме про це вірш Бодлера «Гімн краси», де утверджується думка, що Добро й Зло однаковою мірою можуть бути джерелом прекрасного.

Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,

Щоб лиш тягар життя,

о владарко натхненна,

Зробила легшим ти,

а всесвіт -- менш гидким!

(переклад Д.Павличка)

Краса у віршах Бодлера виявляється то в образі жінки, котрій смуток додає чарівності («Сумний мадригал», «Рудій жебрачці», «До перехожої»), то у статуї, незворушній і непохитній, об груди якої розбивається кожний, хто намагається осягнути її таємницю («Гімн краси»). Поетові невідоме походження краси: можливо, вона зійшла з небес, а може,піднялася з морської безодні. Але саме краса, якого б походження вона не була, робить світ ближчим, а удари долі слабкішими. Відчуття «жахів життя» штовхало поета до пошуків нової незнаної краси, що зростає на ґрунті розкладу й відчаю, у світі, де торжествує зло. Не випадково у передмові до «Квітів зла» Бодлер сформулював основний пункт своєї естетичної програми як «видобування краси із зла».

Домінантами поетики збірки Бодлера «Квіти зла» є контраст і символіка. Протилежності доводяться до крайньої поляризації. Так, у вірші «Падло» парадоксально оспівується вічність порівняно з тимчасовістю матеріального.

Так скажіть же, красо, хробакам,

що в жадобі

поцілунками тіло пожруть,

Я зберіг од кохання, що тліє у гробі,

божественну і форму, і суть.

(переклад М.Драй Хмари)

Шарль Бодлер є одним із зачинателів символу, але у його творчості, і зокрема у збірці «Квіти зла», поєдналися романтичні й власне символьні елементи. Вірші у «Квітах зла» мають здебільшого двопланову структуру, де на передньому плані -- предмети, емпіричні явища, конкретні деталі, якими ховається ідея, абстракція, що перетворює предметно-емпіричні образи в символи («Альба рос»).

«Квіти зла» зробили Бодлера відомим, але принесли літературного визнання. Немолоді денді, котрий веде дивний спосіб життя, він б схожий на поетів-романтиків старшого покоління: Ламартіна, Віньї, Гюго, Готьє.

Однак літературна молодь готова була визнати Бодлера своїм «метром»: у 1864 році 20річні Поль Верлен опублікував захоплений дифірамб і його адресу, але Бодлер відштовхнув протягну руку: «Нічого так я не люблю, як бути на самоті»

Після виходу у світ «Квітів зла» поетові залишалося жити 10 років і два місяці.

Шарль Бодлер вірив, що його вірші, як і найкращі твори Гюго, Готьє, Байрона, залишать слід у людській пам'яті. Так і сталося. Його не лише читали -- у нього вчилися. Учителем Бодлера назвали:

Верлен, Малларме, Рембо, Пруст, Валері, Елюар, Рільке, Еліот, Брюсов...

Про нього писали Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник.

Українською мовою його твори зазвучали завдяки майстерним перекладам П. Грабовського, В.Щурата, М.Драй-Хмари, М.Зерова, М.Терещенка, М. Яцківа, І.Світличного, Д.Павличка, І.Драча, М.Москаленка, М.Ільницького, І.Петровцій та ін.

Твори

§ Salon de 1845 (1845)

§ Salon de 1846 (1846)

§ La Fanfarlo (1847), новела

§ Du vin et du haschisch (1851)

§ Fusees (1851), щоденник

§ L'Art romantique (1852)

§ Morale du joujou (1853, перевидання в 1869)

§ Exposition universelle - 1855 - Beaux-arts (1855)

§ Les Fleurs du mal (1857)

§ Les Paradis artificiels - I: Le Poeme du haschich (1858)

§ Salon de 1859. Lettres a M. le Directeur de la revue francaise (1859)

§ Les Paradis artificiels (1860)

§ La Chevelure (1861)

§ Reflexions sur quelques-uns de mes contemporains (1861)

§ Richard Wagner et Tannhauser a Paris (1861)

§ Petits poemes en prose ou Le Spleen de Paris (1862), poeme en prose

§ Le Peintre de la vie moderne (1863)

§ L'?uvre et la vie d'Eugene Delacroix (1863)

§ Mon c?ur mis a nu (1864), щоденник

§ Curiosites esthetiques (1868)

§ L'Art romantique (1869)

§ Journaux intimes (1851-1862)

§ Oeuvres completes, v. 1-2, Gallimard, Bibliotheque de la Pleiade, Paris.

§ Correspondance, v. 1-2, Gallimard, Bibliotheque de la Pleiade, Paris.

бодлер поет літературний богемний

Література

§ Щурат В. Поезія XIX віку, ч. 1, Львів, 1903; «Зоря», 1897, ч. 15 [перекл. П. Грабовського].

§ Шарль Бодлер, Поезії, переклад Дмитра Павличка та Михайла Москаленка, вид. "Дніпро", 1989 - 357 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Вивчення життєвого і творчого шляху видатного українського письменника Т.Г. Шевченка. Аналіз його ранньої творчості: балади "Причинна", "Тополя" й "Утоплена". Подорожі поета Україною. Перебування поета в Новопетровській фортеці, як найважчі часи в житті.

    реферат [30,6 K], добавлен 14.11.2010

  • Огляд значення поетичної збірки "Квіти зла" у літературній долі Ш. Бодлера. Опис шляху пошуків вічного ідеалу, краси, істини, Бога. Аналіз висловлювань сучасників про збірку. Романтичні та символічні елементи творчості автора. Структура віршів збірки.

    презентация [3,6 M], добавлен 23.11.2014

  • Життєвий шлях поета. Ранні досліди та наслідування в поетиці. Місце творчості Е.А. По в світовій літературі. Естетична концепція поета. Стилістичні особливості, символічність та музичність лірики. Основні жіночі образи, що впливали на написання віршів.

    курсовая работа [51,2 K], добавлен 05.06.2014

  • Характеристика творчості австрійського поета і перекладача Пауля Целана. Тема Голокосту та взаємозв’язки між подіями трагічної долі Пауля Целана і мотивами його поетичних творів. Історичні факти, що стосуються теми Голокосту, біографічни факти поета.

    курсовая работа [32,6 K], добавлен 01.05.2009

  • Неспокійні будні Івана Ірлявського. Штрихи до життєвого і творчого шляху поета, публіциста, борця за Соборну Україну. Початок творчого щляху, перші твори і перші збірки. Введеня поета, як представника празької поетичної школи, в літературний процес.

    реферат [40,5 K], добавлен 17.12.2010

  • Дослідження особливостей казок, як розповідного жанру усної народної творчості. Відмінні риси деяких видів народних казок - кумулятивних (казки про тварин) і соціально-побутових. Вивчення життєвого шляху та творчого доробку Агнії Барто – поета і педагога.

    контрольная работа [28,1 K], добавлен 07.10.2010

  • Коротка біографія Андрія Самойловича Малишка - українського поета, перекладача, літературного критика. Основні етапи творчої діяльності митця, видання ним великої кількості збірок віршів. Кінематографічні роботи А. Малишка, його премії та нагороди.

    презентация [228,1 K], добавлен 19.02.2013

  • Дослідження творчості італійського поета Джамбаттісти Маріно. Порівняння підходів Маріно і Петрарки до окреслення образів. Літературна кар’єра у Венеції. Значення ірраціональних ефектів, елементів. Любовні переживання поета, його сприйняття природи.

    курсовая работа [486,2 K], добавлен 19.08.2014

  • Аналіз мотивів творчості В. Стуса, його зв’язку із світовою культурою, розкриття філософських глибин та художніх особливостей. Огляд екзистенційної проблематики збірок "Зимові дерева" і "Веселий цвинтар". Огляд еволюції творчого мислення в ліриці поета.

    курсовая работа [44,5 K], добавлен 05.09.2011

  • Характеристика етапів життя Василя Стуса – українського поета, літературознавця, перекладача. Участь поета у культурно-національному русі та його правозахисна діяльність. Стус очима відомих людей. Літературна спадщина Василя Стуса та запізніла шана.

    презентация [1,0 M], добавлен 22.09.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.