Життя і творчість Марко Вовчок

Розгляд життєвого і творчого шляху Марко Вовчок - української письменниці революційно-демократичного напрямку. Найвищого мистецького рівня вона досягає у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки. Переклади творів французького письменника Жюля Верна.

Рубрика Литература
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 07.03.2011
Размер файла 10,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Життя і творчість Вовчка Марко

Вовчок Марко (Марко Вовчок - літературний псевдонім Вілінської Марії Олександрівни, по чоловікові - Маркович; народилась 22.XII 1833, с.Єкатериновка на Орловщині - померла 10.VIII 1907, м.Нальчик) - видатна українська письменниця революційно-демократичного напрямку. В 1845-1848 роках виховувалася в приватному пансіоні в Харкові. В 1851-1858 роках жила в Чернігові, Києві, Немирові, потім переїхала до Петербурга, де познайомилася з Т.Г.Шевченком та іншими діячами української і російської культури. Перебуваючи (з 1859 року) у Парижі, барала активну участь у літературному дитті Франції. Після 1867 року Марко Вовчок повернулася з-за кордону, займалася перекладацькою, журналістською і видавничою діяльністю. Її літературна діяльність почалася виданням "Народних оповідань" (1857 року), що, як і "Оповідання з народного російського побуту" (1859 року, російською мовою), сповнені глибоко співчуття до покріпачених селянських мас.

Антикріпацьке спрямування має повість "Інститутка" (1859 року), присвячена Т.Шевченкові, який високо оцінював творчість Марко Вовчок. В історичному минулому України письменницю насамперед цікавила боротьба народу проти іноземних загарбників і поміщицького гніту "Кармелю","Невільничка", "Маруся" та ін.) В 90-х рр. Вона написала оповідання "Чортова пригода" (опубліковане 1902 року), "Гайдамаки" (опубліковане вже після її смерті). Марко Вовчок писала повісті і романи російською мовою, крім того, 1874 року, вийшла збірка її сатиричних казок "Казки і бувальщина".

Народилася Марко Вовчок (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської) 10 (22) грудня 1833р. в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім"ї. Виховувалася в приватному пансіоні в Харкові. На формуванні поглядів письменниці позначилося тривале перебування в інтелігентних сім"ях родичів, зокрема батьків Д. І. Писарєва (пізніше -- видатного критика й близького друга письменниці). В салоні її тітки К. П. Мардовіної в Орлі збиралися відомі письменники й фольклористи. Там Марія познайомилася з майбутнім своїм чоловіком, українським фольклористом і етнографом О. В. Марковичем, який відбував заслання в Орлі за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. Проживаючи в 1851 -- 1858 рр. у Чернігові, Києві, Немирові на Вінниччині, Марія Олександрівна досконало вивчила життя, культуру, мову українського народу. Пізніше у Петербурзі (1859) вона вже як автор збірки "Народні оповідання" потрапляє в коло таких літераторів, як Т. Шевченко, І. Тургенев, М. Некрасов, О. Плещеев, О. Писемський, польськийпоет ідраматург Едуард Желіговський. По-дружньому прийняв письменницю також гуртокукраїнських культурних діячів у Петербурзі, зокрема колишні кирило-мефодіївці В.Білозерський, М. Костомаров, а також П. Куліш, який ще до того редагував видавав її твори.

Під час перебування в 1859 -- 1867 рр. за кордоном (Німеччина, Швейцарія,Італія і переважно Франція) Марко Вовчок зустрічається з Д. Менделєєвим, О. Бородіним, І. Сєченовим. При сприянні І. Тургенева відбулося її знайомство з О. Герценом, Л. Толстим, Жюлем Верном. Особливу роль у формуванні ідейно-естетичних поглядів Марка Вовчка відіграв М. Добролюбов. Зустрічалася Марко Вовчок з чеськими письменниками -- Й. Фрічем, Я. Нерудою, була близькою до кола польських літераторів і революційних емігрантів.

Письменниця бере участь у розповсюдженні в Росії революційних видань Герцена, організовує для "Колокола" матеріали політично-викривального характеру. Після повернення з-за кордону Марко Вовчок зближується з видавцями "Отечественных записок" М. Некрасовим, М. Салтиковим-Щедріним, Г. Єлисеєвим, веде в цьому журналі рубрику зарубіжної літератури, публікує свої оригінальні твори й переклади. Збірка перших творів Марка Вовчка, написаних у немирівський період життя, вийшла в Петербурзі під назвою "Народні оповідання" (1857). У Немирові написані більшість її перших оповідань російською мовою (збірка "Рассказы из народного русского быта", 1859), повість "Інститутка", що її письменниця почала 1858р. в Немирові, а завершувала наступного року в Петербурзі. Незважаючи на те що до першої збірки "Народних оповідань" увійшло одинадцять невеликих творів (серед них оповідання "Сестра", "Козачка, "Чумак", "Одарка", "Сон", "Панська воля", "Викуп"), вона справила велике враження на літературно-громадську думку.Найвищого мистецького рівня досягає Марко Вовчок у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві була найбільш гнобленою, приниженою й безправною істотою. Цей образ посідає центральне місце в обох книжках "Народних оповідань", а також у "Рассказах из народного русского быта", "Інститутці".

У перші роки проживання за кордоном закінчені оповідання "Ледащиця", "Пройдисвіт", написане оповідання "Два сини" (1861). Період перебування за кордоном особливо характерний тим, що Марко Вовчок як український прозаїк розробляє жанри психологічної повісті ("Три долі") й оповідання ("Павло Чорнокрил", "Не до пари"), історичної повісті та оповідання для дітей ("Кармелюк", "Невільничка", "Маруся"), створює жанр соціально-побутової казки ("Дев"ять братів і десята сестриця Галя"), Частина цих творів увійшла до другої збірки "Народних оповідань" (Петербург, 1862). Активно виступає письменниця в жанрі повісті російською мовою: "Жили да были три сестры", "Червонный король", "Тюлевая баба", "Глухой городок". Ряд оповідань і казок, написаних французькою мовою, Марко Вовчок друкує в паризькому "Журналі виховання і розваги" П.-Ж. Сталя (Етцеля). На матеріалі французької дійсності письменниця створює художні нариси, об"єднані назвами "Листи з Парижа" (львівський журнал "Мета", 1863) і "Отрывки писем из Парижа" ("Санкт-Петербургские ведомости", 1864 -- 1866). марко вовчок письменниця

У 1867 -- 1878 рр. найяскравіше виявився талант письменниці як російського романіста. Нею створено або завершено російські романи "Живая душа", "Записки причетника", "В глуши", а також повісті "Теплое гнездышко", "Сельская идиллия" (опубліковані в "Отечественных записках"), перекладено російською мовою багато творів з французької, англійської, німецької, польської літератур, зокрема пятнадцять романів Жюля Верна. Виступає Марко Вовчок і як критик (цикл "Мрачные картины"), редактор петербурзького журналу "Переводы лучших иностранных писателей" (до участі в журналі вона залучає багато жінок-перекладачок). Марко Вовчок збагатила українську літературу жанрами соціально-проблемного оповідання ("Козачка", "Одарка", "Горпина", "Ледащиця", "Два сини"), баладного оповідання ("Чари", "Максим Гримач", "Данило Гурч"), соціальної повісті ("Інститутка"), психологічного оповідання й повісті ("Павло Чорнокрил", "Три долі"), соціальної казки ("Дев"ять братів і десята сестриця Галя"), художнього нарису ("Листи з Парижа".

Історичні повісти та оповідання для дітей "Кармелюк", "Невільничка", "Маруся" ще за життя Марка Вовчка здобули широку популярність. Повість "Маруся", наприклад, була перекладена кількома європейськими мовами. В переробленому П.-Ж. Сталем вигляді вона стала улюбленою дитячою книжкою у Франції, відзначена премією французької академії і рекомендована міністерством освіти Франції для шкільних бібліотек. Найвизначніша історична повість-казка Марка Вовчка "Кармелюк" написана в 1862 -- 1863 рр.У немирівський період, у час великого творчого піднесення, Марко Вовчок поряд з українськими творами пише оповідання російською мовою -- "Надежа", "Маша", "Катерина", "Саша", "Купеческая дочка", "Игрушечка", які ввійшли до збірки "Рассказы из народного русского быта". У творчості російською мовою Марко Вовчок виявила себе майстром і великих прозових жанрів, автором проблемних романів та повістей ("Червонный король" (1860), "Тюлевая баба" (1861), "Жили да были три сестры" (пізніша назва -- "Три сестры", 1861), "Глухой городок" (1862), "Живая душа" (1868), "Записки причетника" (1869 -- 1870), "Теплое гнездышко" (1873), "В глуши" (1875), "Отдых в деревне" (1876 -- 1899)).З творчістю Марка Вовчка зростає міжнародна роль української літератури. За свідченням Петка Тодорова, проза письменниці у 60 -- 70-х рр. XIX ст. мала вирішальний вплив на розвиток болгарської белетристики. Твори Марка Вовчка за її життя, починаючи з 1859р., з"являються в чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходять у Франції, Англії, Німеччині, Італії та інших європейських країнах.

2. Вовчок Марко - перекладач творів Жюля Верна

Жюль Верн неодноразово звертався до Етцелю з вимогами захистити його твори від поганих перекладачів і безсовісних книжок, але видавець не в змозі був вжити жодних рішучих заходів проти контрафакцією. Єдино, що можна було зробити для захисту інтересів французького романіста і його численних читачів у Росії, - надати привілей на видання його нових романів якого-небудь солідному видавцеві і право авторизованого перекладу - кваліфікованому перекладачу.

Жюль Верн висловив побажання, щоб перекладом його книг на російську мову зайнялася Марко Вовчок, з якою він часто зустрічався у Етцеля. Він заявив видавцеві, що цілком і повністю довіряє "цій розумній, інтелігентній, утвореної жінці, яка тонко відчуває і чудово знає французьку мову."

Так виникли через Етцеля і його представника в Перербург С.В. Звонарьова ділові відносини Марко Вовчок з Жюлем Верном. Українська письменниця і автор "Незвичайних подорожей" зрідка обмінювалися один з одним листами. В описі архіву М.А. Маркович значиться під номером 26 лист Жюля Верна, яке, на жаль, втрачено.

У травні 1875 року Марко Вовчок повідомляла чоловікові з Парижа: "Етцель писав до Жюлю, і я в його листі написала кілька рядків, що прошу його швидше приїхати, що тут чекаю його, що мені треба їхати". І в іншому листі: "Бачила Жуля, говорили всі разом про його справи, сьогодні ще будемо говорити і, сподіваюся, вже остаточно ... Справи тут влаштовуються для мене дуже добре".

Поки черговий роман друкувався в "Журналі виховання і розваги", Етцель пересилав Звонарьову використані кліше ілюстрацій, а Марко Вовчок віддавала в набір перекладені голови. Наприклад, "Діти капітана Гранта" вийшли в Парижі окремим виданням у липні 1869 року, а в Петербурзі - через три - чотири місяці. За той час це були найкращі російські видання Жюля Верна як за якістю перекладу, так і за оформленням.

У створенні "російського Жуля Верна" Марко Вовчку належала така ж почесна роль, як Іринарху Введенському у створенні "російського Діккенса".

У 19 столітті тільки її переклади романів Жуля Верна за художніми якостями стояли на рівні досягнень російської перекладацької культури шістдесятих - сімдесятих років. "Як перекладачка Марко Вовчок займає першокласне місце в російській літературі, - пише Б. О. Маркович. - Завдяки її прекрасному російській мові, вона вміла, вільно відхиляючись від автентичного тексту автора, але не змінюючи його думки або його тону, передавати його у російських художніх образах ". Хоча переклади Марка Вовчка, як це випливає з її листа, не відрізнялися текстуальної точністю, але вони, тим не менш, чудово доносили до читачів легкість і жвавість Жюль-верновского складу і його специфічний французький гумор.

Заслуговує на увагу як самий факт особистого знайомства чудової української письменниці з Жюлем Верном, так і її довголітня активна пропаганда його творчості в Росії.

П'ятнадцять романів Жуля Верна перевела Марко Вовчок на російську, і деякі з них читає вже шостий, якщо не сьоме, покоління. Значить, не помилився великий фантаст, надаючи пані Маркович виключне право на переклад своїх творів ... Хист Марії був настільки досконалим, що французи відмовлялися вважати її росіянкою, а переклади, що не містили технічних термінів, вона могла робити відразу набіло.

Переклади Жуля Верна - найзначніше її досягнення, але перекладала вона набагато більше, і не тільки художню літературу - Гюго, Брема, "Походження видів" Дарвіна ...

Список літератури

1. Вовчок Марко .Твори: в 2-х т. Т.1: Оповідання;Повісті. - К.: Дніпро,1983. - с.5-24

2. Крутікова Н.Є.Сторінки творчого життя . - К., 1965 с. 10-17

3. Лобач-Жученко Б.Б. Про Марка Вовчка:Сторінки до творчої біографії письменниці, - К.:"Радянська школа", 1979 с.5-21

4. http://www.surbor.ru/litra/ Статья на тему: Жюль Верн и русские писатели

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Народження та ранні роки життя поетеси. Перебування за кордоном та знайомство з видатними людьми того часу. Вихід першої збірки творів "Народні оповідання" та знайомство з майбутнім чоловіком. Значення творчості Марка Вовчка та її міжнародний вплив.

    презентация [1,0 M], добавлен 09.04.2012

  • Життєвий та творчий шлях Марко Вовчок. Літературний огляд оповідань "Козачка", "Одарка", соціальної повісті "Інститутка". Композиційна сконцентрованість, стрімкий розвиток сюжету, стилістична лаконічність - характерні риси в творчості Марії Вілінської.

    реферат [20,6 K], добавлен 19.10.2010

  • Материнство як одна з головних репрезентацій жінки в суспільстві. Літературна спадщина видатних українських письменниць: Марко Вовчок, Наталя Кобринська, Олена Пчілка, Леся Українка та Ольга Кобилянська. Образи сильних і вольових жінок в їх творах.

    реферат [17,9 K], добавлен 16.11.2009

  • Творчість письменника, що протягом десятиліть визначала рівень української літератури на західноукраїнських землях. Огляд життєвого шляху від дитинства до становлення митця. Мотиви суму та ліричні настрої творів, Романтико-елегійне сприйняття життя.

    реферат [12,2 K], добавлен 03.07.2008

  • Короткий нарис життєвого та творчого шляху великого українського письменника Михайла Коцюбинського, роль матері в розвитку його таланту. Аналіз перших оповідань Коцюбинського, особливості їх стилістичного устрою. Інтернаціональні переконання письменника.

    реферат [20,2 K], добавлен 12.11.2009

  • М. Вовчок як видатна українська письменниця, аналіз біографії. Загальна характеристика творчої діяльності великого прозаїка, аналіз цікавих робіт. Розгляд головних джерел та циклів "Народних оповідань", знайомство з прийомами літературного пейзажу.

    курсовая работа [96,4 K], добавлен 26.04.2014

  • Короткий опис життєвого шляху Івана Величковського - українського письменника, поета, священика кінця XVII і початку XVIII ст. Риси барокової української літератури. Значення бароко як творчого методу в українській літературі. Творчість І. Величковського.

    презентация [3,2 M], добавлен 19.05.2015

  • Вивчення життєвого шляху та творчості письменниці Н. Кобринської, огляд перших вдалих спроб пера. Дослідження її літературної і суспільно-культурної діяльності, яку вона присвячує питанням розкріпачення жіноцтва та рівноправності жінок з чоловіками.

    реферат [20,6 K], добавлен 15.11.2011

  • Дослідження шляхом компонентного аналізу "Казки" Марка Вовчка "Кармелюк" з точки зору процесу формування характеру селянина-бунтаря. Літературна обробка образу народного месника. Причини і мотиви що сприяли становлення бунтарського характеру Кармелюка.

    презентация [118,3 K], добавлен 30.09.2013

  • Етапи та фактори формування Панаса Мирного як революційно-демократичного письменника, визначного майстера критичного реалізму, полум’яного патріоту України. Роль народної творчості у становленні Мирного як літератора. Його найвідоміші друковані твори.

    реферат [8,1 K], добавлен 13.11.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.