Мотиви поетичної творчості Лесі Українки

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №143

Реферат

На тему : "Мотиви поетичної творчості Лесі Українки"

Виконала: учениця 10-Б класу

Устінова Анастасія

Харків

2011

Патріотичні мотиви творчості Лесі Українки

Українка Леся

Ніжна, але сильна духом, пройнята прометеївським вогнем любові до людей, Леся Українка -- неперевершений поет боротьби, поет-патріот. Саме тому Лесю Українку називають дочкою Прометея, бо саме вона перейняла від Тараса Шевченка й понесла далі естафету правди, добра, людяності.

Провідне місце в ліриці Лесі Українки займає тема любові до рідного краю, який вона хотіла бачити вільним і щасливим. У поезії "Красо Україно -- Подолля" поетеса оспівує казковий край свого дитинства, висловлює глибоку любов до трудового народу, вміння побачити за красою природи людську недолю:

Красо України, Подолля!

Розкинулось мило, недбало!

Здається, що зроду недоля,

Що горе тебе не здавало!

Онде балочка весела,

В ній хороші, красні села,

Там хати садками вкриті,

Срібним маревом помиті.

Мотиви патріотизму тісно переплітаються з життям Лесі Українки, її мрією бачити свій народ БІЛЬШИМ І щасливим. Як клятва боротьбі за майбутнє звучать слова поетеси:

Тяжкий твій спадок, батьку Прометею,

Та я, дочка твоя, прийму його.

Романтичний образ борця, створений поетесою, -- це образи мужніх і сильних людей, якою була й сама Леся Українка. Для ліричного героя творів поетеси характерні такі риси: полум'яна любов до батьківщини і знедоленого люду, революційна мужність і відвага, глибока чутливість і оптимізм, безмежна віра в творчі сили народу, цілеспрямованість і боротьба за світлі ідеали. Вміння не коритися долі, боротися за своє щастя ми знаходимо в поезії "Без надії сподіваюсь" ("Contra spem spero"):

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! -- Геть думи сумні!

У циклі віршів "Мелодії" Леся Українка порушує багато проблем: любов до життя, віра в перемогу світла над темрявою, життя над смертю. У вірші "Грішниця" поетеса створила образ жінки -- справжньої патріотки, яка не боїться загинути в молоді роки, вона лише бажає "не пропасти даремне".

Отже, у своїх поетичних творах Леся Українка створила ряд мужніх і сильних духом образів, якими возвеличує мужність, патріотизм. її вірші сповнені патріотизму, любові до рідного краю -- це й засіб виховання позитивних якостей у нас, її нащадків.

Поетична творчість

Леся Українка в 1887 році

Писати поезії Леся Українка почала рано, 9-літньою дівчиною (вірш "Надія"). Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач (в одруженні Тесленко-Приходько), засланої за участь у революційному русі. який присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій. Вперше надруковані -- вірші "Конвалія" і "Сафо" -- який присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій 1884 у львівському журналі "Зоря". 1885 у Львові вийшла збірка її перекладів з Миколи Гоголя (виготовлена нею спільно з братом Михайлом).

Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-их pp., коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літературного гуртка "Плеяда". 1892 у Львові вийшла "Книга пісень" Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з М. Славінським). Перша збірка її оригінальних поезій "На крилах пісень" з'явилася у Львові (1893, друге видання в Києві 1904), там же вийшла й друга збірка "Думи і мрії" (1899), третя "Відгуки" (1902) -- в Чернівцях.

Після того Леся Українка працювала ціле десятиліття і написала понад сотню віршів, з яких половина за її життя не була надрукована.

В канон української літератури Леся Українка ввійшла передусім як поетеса мужності й боротьби. Тематично багату її лірику трохи умовно (з уваги на взаємозв'язок мотивів) можна поділити на особисту, пейзажну та громадянську. Головні теми її ранніх ліричних поезій: краса природи, любов до рідного краю, особисті переживання, призначення поета й роль поетичного слова, соціальні та громадські мотиви. У перших творах її помітні впливи Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Михайла Старицького, Генріха Гейне, але й у них видно виразні впливи Ольги Петрівни і Михайла Драгоманова (псевдонім -- Українець)на вибір її мотивів.

А вже поезію "Contra spem spero" (1890) характеризує античне розуміння доблесті (arete), блискуче володіння міфологічними ілюзіями, автокреація жінки-воїна. Саме цей аспект творчості на довгі роки визначав тонус наукового "лесезнавства". Такі основні мотиви поезій "До товаришів", "Товаришці на спомин", "Грішниця", "Slavus -- Sclavus", "Fiat nox", "Епілог" і багато інших. Мотив волі набирає в ній досить різноманітних барв: від нескорення традиційному розумінню імперії по індивідуальний вибір modus vivendi, що означає відкриття істини і служіння їй. Зрада на будь-якій площині утотожнюється з трагедією, з вчинком Медеї. Лірика жаги і прихованого тріумфу, пов'язаного з неможливістю зреалізувати свою любов, експонує схему лицарської любові. Лірична героїня -- лицар, який співає своїй дамі серця. Еротизм таких віршів як "Хотіла б я тебе як плющ обняти", "Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами" -- це містичні дифірамби на честь божественної коханки.

Елемент епосу, властивий багатьом ліричним поезіям Українки, знайшов пізніше втілення в баладах, легендах, поемах, писаних на сюжети світової культури, проектованих на актуальні проблеми вільної людини в світі зневолених("Самсон", "Роберт Брюс, король шотландський", "Віла-посестра", "Одно слово" й ін.) й роль поета в цій боротьбі ("Давня казка", "Саул", "Орфеєве чудо").

Драматургія

Леся Українка. 1888 рік

У другій половині 90-х років Леся Українка звертається до драматургії. Перша її драма "Блакитна Троянда" (1896) з життя української інтелігенції поширює тематику тогочасної української драми, що доти показувала переважно життя селянства. Філософський дискурс драми, нав'язуючи до творчості Гаутпмана, представляє не тільки божевілля як форму свободи, але і певну тугу за тілом.

Далі Леся Українка, широко використовуючи теми й образи світової літератури, розвинула новий жанр -- драматичну поему.

Перша з них -- "Одержима" (1901). Канва біблійної історії Міріам і Месії трансформується в мотив еросу і танатосу, які, будучи самим втіленням життя, становлять антитезу до постави Міріам.Особливе місце в її творчості посідають драматичні поеми на теми вавилонського полону при аналогії полону України в Російській Імперії ("На руїнах", "Вавилонський полон", "В дому роботи -- в країні неволі"). Символічний зміст цих поем поетеса розкрила в поезії "І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя", де можна знайти такі рядки: "Чи довго ще, о Господи,// Чи довго, ми будемо блукати і шукати рідного краю на своїй землі?". Становлять вони своєрідний ключ до зрозуміння образу неволі як образу душі, раба власних стереотипів. Персонажі раб-єгиптянин і раб-єврей з поеми "В дому роботи -- в країні неволі" - це люди, які забули власне коріння. Духовна сліпота стає певним лейтмотивом творчості Лесі Українки.

У драматичній поемі "Кассандра" (1907) письменниця розвиває метафору людської правди і трагічної істини, яку представляє головна героїня. Угодництво й пасивність поміркованої громади картає поетеса в драматичній поемі "У катакомбах" (1905). Свобода творця це не служба народові і його утилітарним цілям. Кара за цей вчинок - неможливість творити далі. Мотив вищого покликання митця, який яскраво проявляється вже в циклі поезій "Сім струн" у вірші "Fa" (Фантазіє, ти сила чарівна) в даній драмі набувають особливого загострення. У драмі "Руфін і Прісцілла" світлий образ християнки протиставлено грубій силі імператорського Риму. Драматична поема "Бояриня" в новому ракурсі представляє тему волі. Виходячи поза схему мотиву "українського рісорджіменту", представлену в інтерпретації Д. Донцова, можна прочитати постать Оксани як образ людини, яка не відкрила чим є справжня свобода в її антично-християнській іпостасі.

Поема "Оргія" в певному сенсі продовжує тему попередньої драми. Античний фон подій експлікує провідні питання філософії. Контраст між діонізійським і аполінським началами підкреслює постать співця Антея. Розуміючи чим є мистецтво і його роль в історії, він обирає смерть, яка переносить його в безсмертя.

До найвизначніших творів Лесі Українки належать драми "Камінний господар" і "Лісова пісня". Традиційна тема світової літератури знайшла в драматичній поемі "Камінний господар" (1912) цілком оригінальне трактування образу Дон-Жуана. Жіночність героя і чоловіча постава Донни Анни континує класичну традицію зміни ролей, яка призводить до символічної смерті Дон-Жуана. "Лісова пісня" (1911) -- вершина творчості Лесі Українки. У ній показано конфлікт між високим ідеалом і прозаїчною дріб'язковою буденщиною. Головна героїня драми-феєрії Мавка -- не тільки поетичний образ казкової істоти, а й філософське узагальнення всього прекрасного, вічно живого. Циклічність натури протиставляється людському життю. І то власне натура перемагає, байдужа до трагедій.

Прозова творчість

леся українка поезія патріотичний

Окреме місце в літературній спадщині Лесі Українки має мистецька проза. Перші оповідання із сільського життя ("Така її доля", "Святий вечір", "Весняні співи") змістом і мовою пов'язані з народними піснями. У жанрі казки написані "Три перлини", "Чотири казки зеленого шуму", "Лелія", "Біда навчить", "Метелик". Гострим драматизмом відзначаються повісті "Жаль" і "Приязнь". Залишилася не закінченою передсмертна повість Українки "Екбаль Ганем", в якій вона хотіла змалювати психологію арабської жінки.

Мотиви поетичної творчості Лесі Українки та Ліни Костенко

"Мистецтво -- це людська діяльність, яка полягає в тому, що одна людина певними зовнішніми знаками свідомо передає іншим пережиті нею почуття, а інші люди заражаються цими почуттями і переживають їх". Чим же заражає поетичне мистецтво Ліни Костенко та Лесі Українки? Перш за все щирістю вислову, емоційністю, красою слова. Вражає також різноманітність тем та близькість мотивів у творчості цих двох жінок -- великих українських поетес.

Талант і Лесі Українки, і Ліни Костенко розкрився насамперед у високохудожньому звучанні національної ідеї, гарячій любові до рідного краю.

У своїх творах поетеси порушували проблему, що хвилювала митців усіх народів: роль поета у житті суспільства. Читаючи вірші з "Мандрівок серця" Ліни Костенко складається враження, що з одної вершини дивляться на світ обидві поетеси, і моральні виміри і оцінки подій в них дуже подібні.

Я на гору круту камя'ную

Буду камінь важкий підіймать.

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать, --

цей вірш Лесі Українки перегукується не тільки з провідним "Я -- жниця поденна", а й з усім уявленням Ліни Костенко про високий обов'язок поезії. "Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє", -- саме ці слова Лесі Українки взяла Ліна Костенко за епіграф до свого вірша "Біль єдиної зброї", присвятивши себе суворій музі поезії, якій потрібно віддати всю душу без останку і згоріти у власному полум'ї.

У збірці "Неповторність" Ліна Костенко порушує болюче питання сучасності -- збереження рідної землі. Для поетеси ліс, немов жива людина ("Цей ліс живий. У нього добрі очі") і рідна сестра. Таким же повнокровним життям живе природа у драмі-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня". Природа тут бере активну участь у розвитку сюжету, допомагає героям у розкритті їх характерів, стосунків, переживань. Вона виступає у творах поетес як найвища краса і гармонія.

Дуже близькі мотиви творчості цих сильних духом, але з такою ніжною і ліричною душею жінок, які за життя зазнали утисків з боку влади. Тільки перемогли-таки вони.

Ну що ж, нехай,

Я сильна, навіть зла.

Я знаю: слабкість --

Це одна з диверсій,

А я ще в диверсантах не була, --

пише Ліна Костенко. А здалини запитує нас Леся Українка: "Хто вам сказав, що я слабка?"

Я пишаюся тим, що в українській літературі кінця XIX -- початку XX століття визначною постаттю була жінка-поетеса Леся Українка, а в літературі сучасній, як доводять літературознавці, такою постаттю є Ліна Костенко. Усім би нам прихилитися до їхньої поезії, серцем відчути вірші, і світ тоді, безумовно, стане добрішим.

Творчість Лесі Українки - видатне явище світової культури.

Геній Лесі Українки розкрився перед світом насамперед у високохудожньому звучанні національної ідеї, гарячій любові до рідного краю, яка полягала в обороні прав народу до незалежною національного і державного життя. Свої думки і свої ідеї вона зуміла ввести у високу мистецьку форму, що чарує багатством поетичних образів і музикою поетичного слова. Поетеса вийшла за межі традиційних тем. ЇЇ творчість охоплювала широке поле світових мотивів, тому стала вагомим художнім здобутком світової культури.

Леся Українка зростала під впливом казкової волинської природи, рідного слова, пісні, народної традиції, любов до якої була прищеплена насамперед матір'ю Оленою Пчілкою. Духовне збагачення поетеси відбувалося під впливом висококультурних родин Старицьких, Лисенків, дядька по матері М. Драгоманова. Її талант розвивався завдяки природній спостережливості та глибокому потягу до знань. Усі ці чинники допомогли їй сягнути мистецьких вершин, стати письменницею європейського і світового масштабу. Дух поетеси гартувала хвороба. Вона спонукала до аналізу конкретних життєвих ситуацій та осмислення суті буття людини. Звідси власне нескореність, прометеїзм Лесі Українки, до якого вона, фізично квола, потягнулася ще на початку своєї творчості: "Я вийду сама проти бурі І стану - поміряєм силу"

Поезія Лесі Українки носить переважно патріотичний характер. Це твори громадянського і політичного характеру. Навіть особистий біль, туга, тривога у її віршах переплітаються Із проблемами всієї України. Щиро і зворушливо звучить її поетичне зізнання. Приклад сильної волі, бажання боротьби знаходимо у відомих поезіях "Слово, чому ти не твердая криця..." та "Contra Spem Spero". Мужні, енергійні акорди громадянської лірики Лесі Українки високо оцінив І. Франко "Від часу Шевченкового "Поховайте та вставайте" Україна не чула такого сильного, гарячого поетичного слова, як із уст цієї слабосильної, хворої дівчини...". Поезія Лесі Українки, тавруючи рабську покору відсутність національної гідності, дух вірно підданості, засвідчувала перед світом, що в літературі поневоленого народу на стику двох століть з'явився талант, здатний протистояти всій ницості життя, Талант, що мріє допомогти нащадкам Прометея визволитися від сну і запалити вогонь справедливості. Добре ознайомлена з літературами народів світу, письменниця нерідко шукала в історії й літературі інших народів, "у номерках віків і далеких підсоннях" розв'язки проблем сучасного їй українського громадянського й національного життя. Біль і тривога за рідний край неодноразово переплітаються її всенародним горем ("Напис в руїні", "Дим").

Своїми творами "Слово, чому ти не твердая криця..." та "Давня казка" поетеса порушила проблему, що хвилювала митців усіх народів роль поета у житті суспільства. Справжніми шедеврами світового мистецтва можна вважати інтимну та пейзажну лірику поетеси. Природа Волині, Поділля, морські хвилі під місячним світлом справляють незабутнє враження. Велику мистецьку цінність у творах Лесі Українки становить уміле використання фольклорних мотивів та образів, творення символів ("зірка провідна", "темна ніч", "гора крута, крем'яна, "досвітні огні", "весела весна").

З особливою силою проявився талант Лесі Українки у творах останніх років життя - поемах, драмах. Поеми "Русалка", "Самсон", "Місячна легенда". "Роберт Брюс, король шотландський", "Ізольда Білорука" та інші твори, засвідчують обізнаність авторки зі світовою класичною літературою, історією, зокрема творчістю Байрона, Вальтера Скотта.

Висока духовна культура письменниці засвідчена у драматичних творах "Блакитна троянда", "У пущі", "Одержима", "Бояриня", "Кассандра".

Размещено на Allbest.ru