Аналіз ліричного твору Т. Шевченка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Мелітопольський Державний Педагогічний Університет ім. Б. Хмельницького

Тема: Аналіз ліричного твору Т. Шевченка

Зі вступу до літературознавства

Мелітополь 2011р

Шевченко народився у селі Моринці Київської губернії, в закріпаченій селянській родині козацького походження. Нелюдські умови життя часто стають середовищем для формування сильних і непересічних особистостей, завдання яких полягає у боротьбі за кращу долю свого народу. Одним з таких людей для українського народу у той важкий час без сумніву став Тарас Шевченко. Рано втративши матір, а потім і батька, він з дитинства зазнав багато горя і знущань. Працюючи і навчаючись у дяків, Шевченко ознайомився з деякими творами української літератури, а відчуваючи великий потяг до малювання, уже тоді робив перші спроби розпочати навчання у маляра. З цього періоду зберігся малюнок Шевченка «Погруддя жінки», що свідчить про майже професійне володіння олівцем.

Тарас Шевченко у своїй творчості відобразив саме ті думки і настрої, які були важливими в житті українців його часу. Про те, що його творчість знайшла відгук у серцях людей, свідчить те, що в другій половині XIX і на початку XX ст. чи не єдиною книжкою у більшості сільських хат України був «Кобзар», вірші з нього вчили напам'ять, за ним училися читати. В історичному розвитку України Шевченко -- явище незвичайне як своєю обдарованістю, так і місцем у літературі, мистецтві, культурі. Походженням, становищем та популярністю Шевченко -- виняткове явище також у світовій літературі. З 47 років життя поет пробув 24 роки у кріпацтві, 10 на засланні, а решту -- під наглядом жандармів. Трагічно важкий шлях Шевченка до творчих висот визначив в образній формі І. Франко: «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, свіжі і вільні шляхи професорам та книжним ученим». Революційна творчість Шевченка була одним із головних чинників формування національно-політичної свідомості народних мас України. Впливи Шевченка на різні сторони духовно-національного життя нації відчуваються до сьогодні. Творчість Шевченка -- багатогранна, як його талант. Він був і глибоким ліриком, і творцем епічних поем, і видатним драматургом та різнобічно обдарованим митцем. Літературна спадщина Шевченка обіймає велику збірку поетичних творів («Кобзар»),

У духовній історії України Шевченко посів і досі беззастережно посідає виняткове місце. Значення його творчої спадщини для української культури важко переоцінити. Його «Кобзар» започаткував новий етап у розвитку української літератури і мови, а його живописна і граверська творчість стала визначним явищем не тільки українського, а й світового мистецтва. Поезія Шевченка, при всьому зв'язку з усною народною творчістю, попередньою українською та європейською літературами, була явищем наскрізь оригінальним і новаторським. Провідним мотивом творчості Шевченка, що пронизує також весь його життєвий шлях, була самовіддана любов до України і нерозривно пов'язана з нею ненависть до всіх її гнобителів. Його революційний заклик «… вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте» був зовсім новим словом не лише в українській літературі. У розвитку національної і соціальної самосвідомості українського народу творчість Шевченка відіграла величезну роль. Творчість Шевченка -- особливе явище як в історії української літератури, духовної культури взагалі, так і літературної мови. Розвинувши у своїй поезії важливі суспільні ідеї -- рівності й братерства суверенних народів, створення гуманного суспільства, в якому розкриваються найкращі людські якості, привернувши увагу народу України до сучасного й минулого своєї батьківщини, поет майстерно втілив їх у художніх текстах. Максимально залучаючи до літературної мови багатства народної мови, він увів у мовно-літературну практику абстрактну лексику -- новотвори, церковнослов'янізми, інтернаціоналізми. Завдяки творчості Шевченка українська мова постала перед світом як одна з розвинених літературних мов.

Минала петербурзька весна 1847 року. У підвалі будинку канцелярії так званого ІІІ відділу було холодно. Не затишно і на верхніх поверхах будинку, куди викликали Тараса Шевченка на допит. Керівники ІІI відділу добре знали, що серед заарештованих членів «украинско-словянского общества» (Кирило-Мефодіївського братства) головною особою був Т. Шевченко, хоча безпосередніх доказів про його членство у братстві не було. На допитах поет не виказав жодного із кирило-мефодіївців, поводився з гідністю. В камері-одиночці каземату він перебував між 17 квітня і 30 травня 1847 року. У цей час написані поезії, що склали цикл «В казематі». До нього належать поезії «За байраком байрак», «Косар», «Одна я одна», «Рано-вранці новобранці...», «Не кидай матері! -- казали ...» та ін. До циклу увійшла і знаменита пейзажна мініатюра «Садок вишневий, коло хати», написана між 19 і 30 травня -- як результат пройнятих ностальгією візій далекого травневого краю.

«Садок вишневий коло хати» належить до шедеврів української пейзажної лірики. У час його написання у творах Т. Шевченка помітно зменшується кількість метафоричних образів гротескно-фантастичного і символічного планів. Водночас у період арешту й заслання зростає кількість автологічних (безтропних) віршів і віршових фрагментів в окремих творах -- тенденція, яка відповідала загальній еволюції Т. Шевченка до дедалі більшої натуральності художнього образу, його «прозаїзації».

У вірші відтворено ідилічну картину весняного вечора в українському селі. Прості, зримі, пластичні образи у ньому постають з народних і морально-етичних уявлень. Сила емоційного впливу цього твору -- в природності й рельєфності малюнка, в його світлому, життєствердному настрої. У поезії відбилася мрія поета про щасливе, гармонійне життя.

Найдовершеніший аналіз поезії «Садок вишневий коло хати» подав І. Франко в естетичному трактаті «Із секретів поетичної творчості». Він неодноразово зазначав, що творчість Т. Шевченка знаменує нову віху у розвитку художньої майстерності української літератури. У названому трактаті І. Франко розкрив «секрети» майстерності великого поета, показав їх як взірець художності.

І. Франко відносить поезію «Садок вишневий коло хати» до ідилічних творів, тобто таких, у яких автори «добирають» асоціації, що заспокоюють, заколисують уяву читача, або просто висловлюють такі асоціації, які без жодної напруги «напливають» в заспокоєній поетовій уяві. У названій праці І. Франко зокрема писав: «Вся та вірша -- немов моментальна фотографія настрою поетової душі, викликаного образом тихого, весняного українського вечора.

шевченко садок пейзажна лірика

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть»

Франко-критик підкреслював, що Т. Шевченко не використав у цьому творі жодних прикрас, змалював образи майже прозаїчними словами. Але ці слова передають «найлегші асоціації ідей, так що наша уява пливе від одного образу до другого легко, мов би той птах, що граціозними закрутами без маху крил пливе в повітрі все нижче і нижче. В тій легкості і натуральності асоціювання ідей лежить увесь секрет поетичної природи сеї вірші» [1, 68].

Далі І. Франко підкреслював, що «правдиві поети ніколи не позволяють собі ... кольористичних оргій». Він мав на увазі насамперед «Садок вишневий коло хати». Хоча Т. Шевченко, як зазначав перед тим І. Франко, використовує досить широку гаму колористичної символіки, колористичних образів, якими він характеризує українську природу -- «вишневий сад зелений і темнії ночі», «синє море», «червона калина», «зелені байраки», «небо блакитне». Дівчина у Шевченка є «рожевим цвітом», а дитина «червоніє, як квіточка вранці під росою». Все-таки поет, як читаємо у трактаті «Із секретів поетичної творчості», не малює виключно «фарбами», а «торкає різні наші змисли, викликає в душі образи різнородних вражень, але так, щоб вони тут же зливалися в одну органічну і гармонійну цілість». У першому куплеті поезії «Садок вишневий коло хати» «перший рядок торкає змисл зору, другий -- слуху, третій -- зору і дотику, четвертий -- зору і слуху, а п'ятий -- знов зору і дотику; спеціально кольористичних акцентів нема зовсім, а проте цілість -- український весняний вечір -- встає перед нашою уявою з усіма своїми кольорами, контурами і гуками, як жива» .

Поезія «Садок вишневий коло хати» сповнена широкої гами переживань. Тут «автор» прихований, тобто він не конкретизується як певна особа. Картини тихої мальовничої природи, лагідного сільського вечора існують ніби самі по собі. Погляд автора (ліричного розповідача) переходить від подробиці до подробиці, доки мазок за мазком не створиться цілісний образ, у якому все живе та рухається. Теперішній час опису має узагальнений характер, тобто майже таким буває кожний літній вечір, вечір такий повторюється раз у раз.

Оцінна позиція автора яскраво відчутна завдяки ідилічному настроєві, замилування простим, природним ладом трудового життя з чергуванням праці й відпочинку, замилування родинним щастям, духовною красою українського народу -- всім тим, що поет звеличує як найвищі духовні цінності. Такий емоційний тон і є головним змістом поезії, як і близьких до неї ідилічних малюнків «Тече вода з-під явора...», «Ой діброво -- темний гаю» та ін.

Драматичний контекст кріпосницької реальності, творчості поета та його особистої долі накладається на ці ідилічні малюнки, ці спогади-мрії й оповиває їх сумом.

Тарас Григорович Шевченко - великий син України. Його любов до України, Своєї Батьківщини була безмежна. Він писав твори про Україну. Всі проблеми які були актуальні в 19 ст. для нас українців залишились актуальними і зараз. В Шевченка стільки характеристик, що можна бачити паралелі із сучасною добою. Шевченкова творчість - це підручник життя. Дає нам знати, що погано, а що добре; ким не треба бути, а ким треба. Тарас Григорович Шевченко - глибока людина, яка хотіла бачити людей із середини, зрозуміти їхню сутність, зрозуміти кращий шлях життя, а не той що був тоді в Україні. Тарас Григорович хотів дати нам кращий шлях і він це зробив своїми віршами, творами, картинами. Великий геній нам дав жагу, жагу до життя, патріотичний дух, просвіченну душу, людську душу.

Размещено на Allbest.ru