Размещено на http://www.allbest.ru/

Вірш Р.М.Рільке «Іспанська танцівниця» входить до збірки «Нові поезії», написаний у 1907 році. З самої назви вірша розумію, що мова піде про роль мистецтва. Вірш у перекладі Миколи Бажана та Василя Стуса показує танок іспанської танцівниці. У творі Миколи Бажана змальовано вогонь навколо, якого танцює дівчина:

рільке іспанський танцівниця стус бажан

«Немов сірник доторкнутий вогнем,

що, не спахнувши, язичками грає, --

отак і в колі перед глядачем,

палка, порвиста, осяйна лицем,

вона свій кружний танець починає.»

У Василя Стуса ми уявляємо танцюристку навколо вогню:

«Немов сірник, що тільки спалахне --

враз язикате полум'я займеться.

Так і вона. Заледве промайне --

залопотить одіння осяйне:

здригаючись, у круглім танці в'ється.»

У вірші присутні такі поняття як вогонь, танцюристка, отже дія відбувається в дійсності. Образи зображено реальні.

Микола Бажан порівнює танок дівчини «кружляючи, як вихор вогневий», змальовує граціозність рук, які вились «наче злякані зміюки». Ці слова говорять про твердість характеру, впевненість,схильність до напруженого і проникливого ліричного переживання .

У Василя Стуса на першому плані вогнене коло, в якому відчуваєш запальний ритм, навіть шалений, дивні рухи, надзвичайну граційність:

«І вмить вогнем все коло повилось,

замиготіло пасмами волось.

Кружляє сукня. Все її єство

проймає танцю дике торжество:

одне шалене коло вогневіє,

лиш дві руки стенаються, як змії.»

У Бажана я бачу величність жестів, владність волі. Його героїня «звитяжна, горда, неоспала» сміливо кинула вогонь до ніг своїх « і ніжками твердими жар стоптала», неначе залила його водою. Я уявляю, що вона своїми діями закликає до життя і сама прагне жити на повну.

У Василя Стуса спостерігається, що вогонь виснажив танцівницю до тла, і тоді проявляючи свій характер вона «його пошпурила до ніг». Тут боротьба героїні з вогнем. Героїні владної , зухвалої і гордої, і надзвичайно сміливої

«огнисті спалахи з тонкого полотна

збиває дужою маленькою ногою».

Бажан для розкриття характеру своєї героїні використовує епітети: палка, порвиста, розкішний одяг, вихор вогневий, величний жест, звитяжна, горда, неоспала. Метафори язичками грає, волосся нагло запалало, одяг спалахнув на ній.

Також у творі подані порівняння відіграють суттєву роль у характеристиці героїні « немов сірник…. Вона свій кружний танець починає», « наче злякані зміюки, вились і гримотіли голі руки».

В. Стус у своєму творі змальовуючи сам танок героїні і розкриваючи її характер також використовує епітети язикате полум'я, дике торжество, шалене коло, нескорений, огнисті спалахи, дужа маленька нога, тонке полотно тощо. Метафори кружляє сукня, все її єство, «вона його пошпурила до ніг».

Свою роль відіграють у творі і порівняння «Немов сірник, що тільки спалахне -- враз язикате полум'я займеться», «лиш дві руки стенаються, як змії».

Отже, обидва автори Микола Бажан і Василь Стус намагалися дотриматися оригіналу, передати народний колорит іспанського танцю, надзвичайну рухливість, іскрометність та таланту своєї героїні.

Мені більше подобається переклад Василя Стуса, який своїм інтенсивним ліризмом, експресивністю, схильністю до напруженого і проникливого ліричного переживання не лише особистих радостей і печалей, а й усієї повноти буття. Мені здається, що його переклад ритмомелодійно й образно ближчий до оригіналу.

Іспанська танцівниця

(Переклав Микола Бажан)

Немов сірник доторкнутий вогнем,

що, не спахнувши, язичками грає, --

отак і в колі перед глядачем,

палка, порвиста, осяйна лицем,

вона свій кружний танець починає.

Раптово вгору полум'я звелось.

Волосся нагло запалало, й ось

розкішний одяг спалахнув на ній,

кружляючи, як вихор вогневий,

в якому, наче злякані зміюки,

вились і гримотіли голі руки.

Коли ж вогонь її немов опік,

його зірвала і жбурнула вбік

величним жестом владності і волі,

і глянула: лежав він гнівно долі,

не скорений, не знищений дотла.

Тоді, звитяжна, горда, неоспала,

вона лице усміхнене звела

і ніжками твердими жар стоптала.

Іспанська танцюристка

(Переклав Василь Стус)

Немов сірник, що тільки спалахне --

враз язикате полум'я займеться.

Так і вона. Заледве промайне --

залопотить одіння осяйне:

здригаючись, у круглім танці в'ється.

І вмить вогнем все коло повилось,

замиготіло пасмами волось.

Кружляє сукня. Все її єство

проймає танцю дике торжество:

одне шалене коло вогневіє,

лиш дві руки стенаються, як змії.

Неначе цей вогонь її знеміг.

Вона його пошпурила до ніг,

зірвавши з себе владно і зухвало.

Та він і на землі іще помалу,

нескорений, горів. Тоді вона,

всміхнувшись, гордо повела бровою,

огнисті спалахи з тонкого полотна

збиває дужою маленькою ногою

Spanische Tдnzerin

Wie in der Hand ein Schwefelzьndholz, weiЯ,

eh es zur Flamme kommt, nach allen Seiten

zuckende Zungen streckt -: beginnt im Kreis

naher Beschauer hastig, hell und heiЯ

ihr runder Tanz sich zuckend auszubreiten.

Und plцtzlich ist er Flamme, ganz und gar.

Mit einem Blick entzьndet sie ihr Haar

und dreht auf einmal mit gewagter Kunst

ihr ganzes Kleid in diese Feuersbrunst,

aus welcher sich, wie Schlangen die erschrecken,

die nackten Arme wach und klappernd strecken.

Und dann: als wьrde ihr das Feuer knapp,

nimmt sie es ganz zusamm und wirft es ab

sehr herrisch, mit hochmьtiger Gebдrde

und schaut: da liegt es rasend auf der Erde

und flammt noch immer und ergiebt sich nicht -.

Doch sieghaft, sicher und mit einem sьЯen

grьЯenden Lдcheln hebt sie ihr Gesicht

und stampft es aus mit kleinen FьЯen.

Размещено на Allbest.ru